Моральне богослов'я і аналіз ДНК

[о.Олег]

… я так і не зрозумів – коли мова зайшла про тіло віруючої людини після її воскресіння …

так тут і не треба розуміти - про перемінене тіло воскреслої людини можемо лише передбачити, що це буде те саме тіло, але перемінене, зі здатностями, як в Ісуса після воскресіння. Але з зубами там все в порядку, судячи з того, що Ісус їв
З повагою, о.Олег

[kristik]

Дар (безліч дарів для людини) : здоров´я, сім´я (родина), розум...,таланти...

чи буває так, що здоров´я, сім´я (родина), розум...,таланти... є хрестом людини?

Хрест - терпіння, випробування, труднощі...повсякденне життя...:

чи буває так, що терпіння, випробування, труднощі...повсякденне життя... є Дар??
З повагою, о.Олег

Знаєте отче, ви змусили мене задуматися! Може бути і навпаки, згідна. Тоді напевно, що для одних є даром для інших - хрестом . А може, так як написала

А хіба хрест не є даром, бо ж за його допомогою ми наближаємося до Бога (до Голгофи - Воскресіння)?
Хрест - дар, який приносить терпіння.

Хрест і є даром? Напевно, що так!!!

а от здоров'я - не уявляю ситуації, коли воно буває хрестом?

А хіба погане (слабе) здоров´я не є хрестом? Комусь воно дається дуже добре, а дехто з малечку страждає якимось недомаганням. Це ж, також, відповідне випробування і терпіння, іншими словами Хрест, який зближає людину до Бога.

[ShMariam]

а от здоров'я - не уявляю ситуації, коли воно буває хрестом?

А хіба погане (слабе) здоров´я не є хрестом? Комусь воно дається дуже добре, а дехто з малечку страждає якимось недомаганням. Це ж, також, відповідне випробування і терпіння, іншими словами Хрест, який зближає людину до Бога.

Думаю, що в контексті написаного о. Олегом виглядає так, що йдеться про добре здоров'я. От я й не розумію, коли воно може бути хрестом.

[Yur]

Правий сіріус: по п’ять раз треба перечитувати написане людьми справді розумними коли намагаєшся з ними розмовляти … я так і не зрозумів – коли мова зайшла про тіло віруючої людини після її воскресіння …

Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі й не бачить, має вуха й не чує! (Єремії 5:21)

Так що саме не зрозуміли?

Пригадалась приказка: краще мовчати – нехай думають, чи не дурень ти? – чим відкрити рот і не залишити в цьому ніяких сумнівів …

Можна слухати і мовчати, можна запитувати, можна читати богословську літературу. Все ж краще ніж пригадувати приказки.
=========================================================================================================================

… я так і не зрозумів – коли мова зайшла про тіло віруючої людини після її воскресіння …

так тут і не треба розуміти - про перемінене тіло воскреслої людини можемо лише передбачити, що це буде те саме тіло, але перемінене, зі здатностями, як в Ісуса після воскресіння. Але з зубами там все в порядку, судячи з того, що Ісус їв

Зуби з плотської перекваліфіковуються на духовну їжу
Ісус їв з учнями на землі у Своїй прихованій славі.

659 Але протягом сорока днів, коли Він їв і пив зі Своїми учнями (Пор. Ді. 10,41.) і навчав їх про Царство Небесне (Пор. Ді. 1,3.), Його слава залишалася ще прихованою під виглядом звичайної людської природи
660 Прихований характер слави Воскреслого упродовж цього часу виявляється в Його таємничих словах до Марії Магдалини: «Не зійшов бо я ще до Отця Мого http://catechismus.org.ua/index.php?opt ... &Itemid=38

До речі в Об'явлені теж про зуби нічого не сказано, а от меч в устах присутній.

А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.
А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)

[о.Олег]

... Може бути і навпаки, згідна...

і від чого залежить оте навпаки?
З повагою. о.Олег

[Yur]

Коли вже тут розпочали говорити про Божі Дари, маємо пам'ятати, що Бог Є Дух. А отже Божі Дари ДУХОВНІ. Людина є душевно/тілесним сотворінням, а отже її цілісне здоров'я є теж Божим Даром.
Усе що по-за людиною Божим не є, хоч і від Бога. Це те тимчасове, що може послужити людині у її поступі до Бога.

[kristik]

... Може бути і навпаки, згідна...

і від чого залежить оте навпаки?
З повагою. о.Олег

А якщо навпаки - це наше сприйняття свідоме чи підсвідоме того, що з нами відбувається. Тобто, одна людина маючи важку хворобу чи якісь інші випробування сприймає це як дар ( таких людей мені здається меншість ), завдяки якому вона наближується до Христа, а інша те ж саме може сприймати як важкий хрест.
Іншими словами кожен хрест то і є дар Вибачте за оффтоп.
В народі кажуть: Бог терпів і нам велів. Якщо Бог Син здався на Волю Бога Отця - прийняв Хрест і терпіння, щоб воскреснути і затріумфувати над світом, то чому ж ми так часто хочемо уникнути того хреста-дару приготованого нам Отцем, щоб пронісши його через наше земне життя, воскреснути для Життя Вічного?

[luksander]

Правий сіріус: по п’ять раз треба перечитувати написане людьми справді розумними коли намагаєшся з ними розмовляти … я так і не зрозумів – коли мова зайшла про тіло віруючої людини після її воскресіння …

Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який має очі й не бачить, має вуха й не чує! (Єремії 5:21)

Так що саме не зрозуміли?

Гляньте на назву теми - мова йшла про тіло смертної людини. То до чого тут Ваші роздумування про тіло людини воскреслої?

Пригадалась приказка: краще мовчати – нехай думають, чи не дурень ти? – чим відкрити рот і не залишити в цьому ніяких сумнівів …

Можна слухати і мовчати, можна запитувати, можна читати богословську літературу. Все ж краще ніж пригадувати приказки.
=========================================================================================================================

Можливо слухати... запитувати... читати і краще, ніж пригадувати приказки; тільки я ж приказки не пригадував

Пригадалась приказка

[luksander]

Нмд...
Наслідки гріхопадіння першої людини відвернули її/людей від Бога. Гріх проник в її тіло, її почуття, її розум. І от, коли людина отримує дар віри, вона свідомо бере хрест своєї гріховності і йде за Ісусом.
Більшість людей погодиться, що найліпше людям би жилось, якби всі дотримувались науки Христової; більшість людей не вірить у ймовірність такої ситуації – і тільки ті, хто отримав дар віри від Бога, беруть свій хрест невірства і ідуть за Христом.
Хрест не може бути даром Божим, бо потенційно ми його отримали в момент гріхопадіння першої людини (а це ж не від Бога?), і хрестом для людини він стає тільки якщо вона повірила в Бога. А це вже – дар Божий. І ось тут та точка – увірував! – коли і хвороба, і здоров’я, і радість, і печаль можуть наближати нас до Бога, - але це не тому що вони є даром, а тому що ми їх усвідомили як хрест.

[Yur]

Так що саме не зрозуміли?

Гляньте на назву теми - мова йшла про тіло смертної людини. То до чого тут Ваші роздумування про тіло людини воскреслої?

Очевидно до того ж, як і роздуми про хрест, й ваше Нмд внизу.

Нмд...
Наслідки гріхопадіння першої людини відвернули її/людей від Бога. Гріх проник в її тіло, її почуття, її розум. І от, коли людина отримує дар віри, вона свідомо бере хрест своєї гріховності і йде за Ісусом.
Більшість людей погодиться, що найліпше людям би жилось, якби всі дотримувались науки Христової; більшість людей не вірить у ймовірність такої ситуації – і тільки ті, хто отримав дар віри від Бога, беруть свій хрест невірства і ідуть за Христом.

Хрест є самозреченням заради Бога. Хрест не буває хрестом невіри, а лише з ВІРОЮ людина здатна понести свій хрест, посвятитвши себе Богові.

Хрест не може бути даром Божим, бо потенційно ми його отримали в момент гріхопадіння першої людини (а це ж не від Бога?), і хрестом для людини він стає тільки якщо вона повірила в Бога. А це вже – дар Божий. І ось тут та точка – увірував! – коли і хвороба, і здоров’я, і радість, і печаль можуть наближати нас до Бога, - але це не тому що вони є даром, а тому що ми їх усвідомили як хрест.

Хрест ми отримали від Христа Ісуса, як засіб спасіння, а не земних митарств. Можна усе життя страждати і перебувати в пекельному полум'ї. А можна понести ярмо Його з легкістю на серці. В залежності від того, як використаємо Його Дари.

Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий! (Матвія 11:28-30)

Запитуйте, що не зрозуміли. Можете в іншій гілці, коли вважаєте, що ця не годиться.

[о.Олег]

...Хрест не може бути даром Божим, бо ...

нмд хрест у Вашому роздумувані являється синонімом гріх (тому і "не може"), насправді ж - це знаряддя звільненя від гріха, спасіння (як і у Христа). Повністю розумію тяглості "якби не згрішили - не було б гріха", однак все набагато глибше: якби не згрішили - не потребували б Спасителя, Бог не став би людиною, людина б не отримала перспективи обожествлення...
Для... унаявнення того, про що говорю, ризикну подати наступні висловлювання з серцевини віри Христової Церкви:
Felix peccatum Adae – “щасливий гріх Адама” (Exultet древнього Пасхального гімну з римсько-католицької літургії, де співається: O certe necessarium Adae peccatum, quod Christi morte deletum est! / O felix culpa, quae talem ac tantum meruit habere Redemptorem! - “О конче потрібний гріх Адамів, що його згладила смерть Христа! О щаслива провина, завдяки якій заслужено такого величного Іскупителя!”. Подібно про гріх Адама зустрічаємо у св. Августина Блаженного “Про Боже місто” (De civitate Dei; XIV, 11-13)
З повагою, о.Олег

[Yur]

нмд хрест у Вашому роздумувані являється синонімом гріх (тому і "не може"), насправді ж - це знаряддя звільненя від гріха, спасіння (як і у Христа). Повністю розумію тяглості "якби не згрішили - не було б гріха", однак все набагато глибше: якби не згрішили - не потребували б Спасителя, Бог не став би людиною, людина б не отримала перспективи обожествлення...

Непослух Богові не може бути засобом спасіння. Гріху не повинно було бути, й людина без гріху повинна була осягнути Отцівську досконалість.
Згадаймо притчу про блудного сина. Він спасся, бо покаявся, брат же його завжди перебував у спасінні.
Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! (Луки 15:31)

p.s. в даному випадку не мав на меті перескакувати на саму притчу

[о.Олег]

Непослух Богові не може бути засобом спасіння...

так непослух і не став таким засобом - послух став. Все решта - фантазування, далеке від реальності світу, що згрішив в Адамі і спасенний у Христі.
З повагою, о.Олег

[Yur]

Непослух Богові не може бути засобом спасіння...

так непослух і не став таким засобом - послух став. Все решта - фантазування, далеке від реальності світу, що згрішив в Адамі і спасенний у Христі.

Про те й мова, що казати - "якби не згрішили - не потребували б Спасителя, Бог не став би людиною, людина б не отримала перспективи обожествлення..." - буде не вірно.

[о.Олег]

Непослух Богові не може бути засобом спасіння...

так непослух і не став таким засобом - послух став. Все решта - фантазування, далеке від реальності світу, що згрішив в Адамі і спасенний у Христі.

Про те й мова, що казати - "якби не згрішили - не потребували б Спасителя, Бог не став би людиною, людина б не отримала перспективи обожествлення..." - буде не вірно.

всі питання до Христової Церкви, яка зі зворотньої перспективи (анахронічно) дивиться на гріх Адама, називаючи його "щасливою провиною"
З повагою, о.Олег

[luksander]

...Хрест не може бути даром Божим, бо ...

нмд хрест у Вашому роздумувані являється синонімом гріх (тому і "не може"),

хрест - як наслідки гріха/гріхів попередників, які ми отримуємо при народженні (в т.ч. і спадковість/ДНК)

насправді ж - це знаряддя звільненя від гріха, спасіння (як і у Христа).

так, якщо людина це усвідомлює - "візьміть"

Повністю розумію тяглості "якби не згрішили - не було б гріха", однак все набагато глибше: якби не згрішили - не потребували б Спасителя, Бог не став би людиною, людина б не отримала перспективи обожествлення...

тут ще я міг би пригадати, що мою думку: чим більше людина згрішить, тим ймовірніше її навернення - Ви заперечили. Хоча це перекликається з вищенаведеним нмд...

Для... унаявнення того, про що говорю, ризикну подати наступні висловлювання з серцевини віри Христової Церкви:
Felix peccatum Adae – “щасливий гріх Адама” (Exultet древнього Пасхального гімну з римсько-католицької літургії, де співається: O certe necessarium Adae peccatum, quod Christi morte deletum est! / O felix culpa, quae talem ac tantum meruit habere Redemptorem! - “О конче потрібний гріх Адамів, що його згладила смерть Христа! О щаслива провина, завдяки якій заслужено такого величного Іскупителя!”. Подібно про гріх Адама зустрічаємо у св. Августина Блаженного “Про Боже місто” (De civitate Dei; XIV, 11-13)
З повагою, о.Олег

А це що - ода гріху перших людей? Думаю - це тема для окремого обговорення, хіба що така позиція Церкви тільки для мене не зовсім зрозуміла.

[Yur]

Для... унаявнення того, про що говорю, ризикну подати наступні висловлювання з серцевини віри Христової Церкви:
Felix peccatum Adae – “щасливий гріх Адама” (Exultet древнього Пасхального гімну з римсько-католицької літургії, де співається: O certe necessarium Adae peccatum, quod Christi morte deletum est! / O felix culpa, quae talem ac tantum meruit habere Redemptorem! - “О конче потрібний гріх Адамів, що його згладила смерть Христа! О щаслива провина, завдяки якій заслужено такого величного Іскупителя!”. Подібно про гріх Адама зустрічаємо у св. Августина Блаженного “Про Боже місто” (De civitate Dei; XIV, 11-13)

А це що - ода гріху перших людей? Думаю - це тема для окремого обговорення, хіба що така позиція Церкви тільки для мене не зовсім зрозуміла.

Теж гадаю, що такі речі полишати не можна. Якщо говорити про “щасливий гріх Адама”, то щасливий він у тому, що Господь благий і чоловіколюбець не дає людині умерти, простягуючи їй Правицю Спасіння Христа. Чим і ущасливлює людину, що допустилася гріху. Але аж ніяк не тому, що людина повинна була вчинити переступ і цей переступ є для неї щастям.
Окрім того, посилаючись на Св. Августина, вартувало б навести його слова. Російських перекладів предостатньо.

[о.Олег]

Повністю розумію тяглості "якби не згрішили - не було б гріха", однак все набагато глибше: якби не згрішили - не потребували б Спасителя, Бог не став би людиною, людина б не отримала перспективи обожествлення...

тут ще я міг би пригадати, що мою думку: чим більше людина згрішить, тим ймовірніше її навернення - Ви заперечили. Хоча це перекликається з вищенаведеним нмд...

ні - нмд не перегукується (хоча я грішний не заперечував Вашої думки - перечитайте): Ваша теза ставила в залежність особисте навернення від гріха, де людина-грішник може (найчастіше буває, як казав, саме так) і не покаятися; я ж грішний говорю про гріх у контексті Божого на нього (на гріх Адама) Допуску, де немає ймовірності, що Бог не Спасе - Спас, 100%.

Для... унаявнення того, про що говорю, ризикну подати наступні висловлювання з серцевини віри Христової Церкви:
Felix peccatum Adae – “щасливий гріх Адама” (Exultet древнього Пасхального гімну з римсько-католицької літургії, де співається: O certe necessarium Adae peccatum, quod Christi morte deletum est! / O felix culpa, quae talem ac tantum meruit habere Redemptorem! - “О конче потрібний гріх Адамів, що його згладила смерть Христа! О щаслива провина, завдяки якій заслужено такого величного Іскупителя!”. Подібно про гріх Адама зустрічаємо у св. Августина Блаженного “Про Боже місто” (De civitate Dei; XIV, 11-13)
З повагою, о.Олег

А це що - ода гріху перших людей? Думаю - це тема для окремого обговорення, хіба що така позиція Церкви тільки для мене не зовсім зрозуміла.

розумію, що з цим важко, але це ода Христу Спасителю, а не гріху: погляд на історію спасення з перспективи приходу Спасителя, Христоцентризм.
Це як, наприклад (як я грішний це умію пояснити своїми словами на прикладі з життя, хоча аналогія... гм... сумнівна, як і всі аналогії між світом людським і Божим), думати про свій згорілий старий будинок через призму того, що мені страхова компанія виплатила такі кошти, що я купив новий та ще і гроші залишились
Жарти жартами - це не легко, але необхідно: дивитись на світ і проблеми, що у ньому виникали/виникають/виникатимуть очима спасенного, через призму Христа Спасителя. Анахронічно? Так. Але це є проблема для історичної науки, але не проблема для Богословії, яка чітко усвідомлює Бога не залежним від часу, Всезнаючим, Здатним наші погані вибори (невластиве для "доброго" сотворіння (початок книги Буття) застосування свободи волі) перемінити на Добро всього світу.
З повагою, о.Олег

[luksander]

розумію, що з цим важко, але це ода Христу Спасителю, а не гріху: погляд на історію спасення з перспективи приходу Спасителя, Христоцентризм.

Гріх Адама не як причина приходу Христа в світ, а як привід? А причина – Божа любов?

Враховуючи те, що я тільки такий і тепер (не можу гадати – яким би я був без першого гріха: мене б просто не було), для мене добре, що Ісус прийшов і я міг Його пізнати і, слідує з цього, добре що перші люди згрішили? Це виглядало б прийнятно, якщо людина до гріхопадіння і людина після спасіння відрізняються? А щоб це не виглядало планом Божим – гріхопадіння-викуплення-спасіння – прийняти, що просто Бог будь що може перетворити на користь людині?

[Yur]

я ж грішний говорю про гріх у контексті Божого на нього (на гріх Адама) Допуску, де немає ймовірності, що Бог не Спасе - Спас, 100%.
. . . . . . . .
Це як, наприклад (як я грішний це умію пояснити своїми словами на прикладі з життя, хоча аналогія... гм... сумнівна, як і всі аналогії між світом людським і Божим), думати про свій згорілий старий будинок через призму того, що мені страхова компанія виплатила такі кошти, що я купив новий та ще і гроші залишились

Жодного Божого Допуску на гріх Адама не існує. Це вигадки.
Й порівняння не коректне. Бог не говорив людині, що вона є застрахованою на нове життя, це по-перше. По-друге, який смисл наводити сумнівні аналогії.
========================================================================================================================
========================================================================================================================
Насправді оцінити ситуацію доволі просто. Достатньо задатися питанням, а кому ми віримо, словам Господа.
Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш! (Бут.2:17)
Чи віримо словам лукавця. Погляньмо на сам підхід його, він ніби то й не заперечує людині, а словами Бога запитує:
І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? (Бут.3:1) й уже почувши стверджувальну відповідь сіє сумніви:
Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло. (Бут.3:4,5)

Й от де-хто й зараз у сумнівах, кому вірити. Вроді би й вмерти не вмерли й перспективи бути "як боги" пропонуються .. (окрема тема, котра може бути розвиненою)
Лукавець й зараз намагається обдурити людину, й робить це дуже хитро, як і тоді, перемішуючи правду з брехнею. Головне для нього посіяти сумніви, мовляв думайте самі, я тут ні причому, й мудрагелики ведуться на таке.

Але з іншої сторони такою невизначеністю лукавець й видає себе.
Сказано:
Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого. (Мат.5:37)
Лукавець чудово розуміє, що у відвертій розмові лукавство виявиться і він запнеться на своєму слові, або ж йому доведеться виступити усупереч Божому Слову. Тому не дасть конкретної відповіді на запитання, не скаже ТАК, або НІ, бо є невільником у Слові.

Людині не раз годі в самій собі розібратися, відсортувати щирість і лукавство, що має доступ до кожного з нас. А затим пропоную просте запитання для самотестування.
Тож. Чи добрим є те, що людина вчинила непослух? ТАК, чи НІ.

[о.Олег]

... Бог будь що може перетворити на користь людині?

Так: Бог ніколи не полишає людину. Що б не сталося.
про ширший контекст передивіться, наприклад, о.Генрик Дзядош, ТІ http://miloserdia.h18.ru/9.html

... Бог так сильно нас кохає, що навіть з найбільшого гріха, з найбільшої поразки може витягнути добро, як це було з первородним гріхом, про котрий співаємо: щаслива провина. Для Бога не має жодної перешкоди, щоб вивести добро з наших помилок і гріхів. Найбільшою перешкодою є відсутність довіри і віри в Його любов...

І так: фантазувати/гадати не треба - потрібно дивитися на все, що сталося, з перспективи приходу Спасителя
З повагою, о.Олег

[о.Олег]

... ТАК, чи НІ...

ні, звичайно. Добре, що Бог прийшов. Про це мова, коли говориться про фелікс кульпа
З повагою, о.Олег

[Olya]

Погане ДНК - це ж і є той самий гріх. Кожна людина має таке певне відхилення і певні спокуси з якими вона має боротися. Як писав апостол Павло римлянам "Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню" і" Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом - закону гріховному..." Наше життя - це можна сказати боротьба з самими собою, з своїми спокусами та гріховними схильностями.
"Отож умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечмсть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних. І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними. Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її, де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, - але все та в усьому Христос!" (Колосян 3)
Ми маємо думати про Небесне, відкидати себе, тобто свою гріховність, погане ДНК, гріх. Повинні йти до святості, а це насемперед наслідувати Христа і старатися жити в любові , виконуючи заповіді Божі.

[Yur]

Погане ДНК - це ж і є той самий гріх.

Бачите, будь-яка людина з будь-яким набором ДНК (той же розбйник на хресті) може покаятися і стати святою. Бо усі ми прощені пролитою кровію Господа нашого ісуса Христа.
З іншої сторони, ідеального ДНК не існує. На прикладі того ж Павла, що був удостоїний ще за життя взятим до третього неба (2-е Кор.12:2-4), але на землі не почував себе комфортно у цьому тілі й очікував тілесної відкупленості.

Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?
Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...(Рим. 7:24,25)
Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. (Рим. 8:23)

Сама надмірна зовнішньо/відчуттєвість наша робить нас тілесними невільниками. Це не просто пояснити, але коли собі уявити, що зовнішньо/відчуттєві функції як ото зір, слух, нюх, смак, дотик нівелюються, а середечні душевні відчуття, котрі зараз немов приспані, наберуть повної внутрішньої сили й замінять їх, тоді й зміниться людська тілесність, преобразившись з фізичної на духовну.
Розумію, що все це більше риторика, але в такого роду роздумах не можемо приземлювати власні думки, маємо возвисити їх до Небес і вони обов'язково виявляться у Слові.

[Olya]

Бачите, будь-яка людина з будь-яким набором ДНК (той же розбйник на хресті) може покаятися і стати святою. Бо усі ми прощені пролитою кровію Господа нашого ісуса Христа.
З іншої сторони, ідеального ДНК не існує. На прикладі того ж Павла, що був удостоїний ще за життя взятим до третього неба (2-е Кор.12:2-4), але на землі не почував себе комфортно у цьому тілі й очікував тілесної відкупленості.

Я якраз також про це хотіла сказати, можливо невдало висловилася і трохи іншими словами

[о.Олег]

Я якраз також про це хотіла сказати, можливо невдало висловилася і трохи іншими словами

ні - Ви дуже зрозуміло пишите
З повагою, о.Олег

[ShMariam]

Погане ДНК - це ж і є той самий гріх...

Десь чула таку цікаву річ: чим більше святою людина може бути, тим більше й грішною і навпаки. Тобто найбільший грішник всіх часів теоретично міг би стати найбільшим святим, найбільший святий - найбільшим грішником. Успадковуємо не стільки нахил до гріха, скільки можливість проявити себе: розумніший, здібніший і т. д. завжди зробить більше добра або зла (згадаймо св.Павла - Савла, св. Марію Єгипетську тощо).

І ще, може ви помічали, що коли маємо схильність до чогось поганого, завжди маємо схильність також до чогось доброго, на відміну від тих хто не має цієї схильності. Наприклад, ті, хто має труднощі з підтримуванням порядку вдома, на робочому місці і в своїй голові, - творчі люди, здатні знаходити оригінальні вирішення проблем, на відміну від інших.

[Yur]

Десь чула таку цікаву річ: чим більше святою людина може бути, тим більше й грішною і навпаки. Тобто найбільший грішник всіх часів теоретично міг би стати найбільшим святим, найбільший святий - найбільшим грішником. Успадковуємо не стільки нахил до гріха, скільки можливість проявити себе: розумніший, здібніший і т. д. завжди зробить більше добра або зла (згадаймо св.Павла - Савла, св. Марію Єгипетську тощо).

Тут радше про особисту відповідальність перед Богом. Божі вимоги до кожного різні, в залежності скільки кому Господь Себе відкриває. Відкриває Він Себе кожній людині в її сумлінні, але не всіх одинаково кличе за Собою.

Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть. (Луки 12:48)

Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас! (Івана9:41)

[Андрій85]

Нещодавно зацікавився темою ДНК-досліджень в контексті зв'язку генетичного коду з гріховністю людини.

Дивіться. Сучасні генетичні дослідження дають можливість достатньо чітко визначити деякі гріховні схильності як самої людини, так і навіть її нащадків: ожиріння (гріх ненажерливості), алкоголізм і наркоманія, німфоманія тощо. Виходить, що кожна людина має від самої природі різні стартові умови, а отож той самий гріх для людей з різним генокодом буде мати різну важкість. Те, з чим може досить легко боротися одна людина, для іншої може стати непосильним випробуванням, і у разі скоєння того самого гріху перша людина перебуватиме у більшому моральному злі.

Пропоную практичний висновок для морального богослов'я: Церква мала би радити вірним проходити генетичні тести, робити так звану "гріхограму" задля того, щоби духівник міг би бути більш точним у своїх порадах, рівно ж як і міг накладати відповідні до важкості гріху покути.

Що думаєте?

Думаю, що у запропонованому Вами варіанті бракує ще одного елемента - таку "гріхограму" повинен проходити і сам духівник, задля справедливості. А якщо серйозно, то пригадуєте, що колись в історії вже були такі, що визначали "сорт" людини за параметрами черепа, думаю, пам'ятаєте, чим це все закінчилося? Не слід за фізичними показниками судити про моральність людини.

[Михайло Шелудько]

пригадуєте, що колись в історії вже були такі, що визначали "сорт" людини за параметрами черепа, думаю, пам'ятаєте, чим це все закінчилося? Не слід за фізичними показниками судити про моральність людини.

Йдеться не про те, щоби когось судити просто за схильності, пов'язані зі спадковою ДНК. Я пропонував розглядати дані про ДНК людини саме з пасторальної точки зору. Богослови навчають, що в залежності від обставин важкість гріха може бути більшою, або меншою. Традиційно Церква за важчі гріхи накладала складніші покути. А ДНК-дослідження дозволяють якраз з'ясувати додаткові обставини вчинків людини, які раніше було неможливо визначити.

З пастирської точки зору характер людини і обставини, в яких вона живе дуже важливо знати з тим, щоби краще людину розуміти і знаходити більш відповідні духовні ліки. Тому-то я й пропоную по-богословські замислитися над чинником спадковості і враховувати його в пасторальній праці.

Зрозуміло, що не можна використовувати дані з ДНК для приниження людини, або сортування людей, а тим більше для виправдовування власних гріхів. Але для помочі іншим це досягнення біологічної науки ігнорувати було би нерозумно.