о.Олег писав:alex1980 писав:Отче, я для себе хотів дещо зясувати.
1) Давайте по полочкам. Історично покажіть хоч один приклад, коли б відлучення від Церкви Собором Вселенським було б ігноровано?
не було відлученя Папи Гонорія Вселенським Собором.
alex1980 писав: 2) Скажіть, в силу яких прав, ви можете відкидати постанову Вселенського Собору, якщо Церква ні на Соборах ні ваш Папа цього не зробили?
Ви спеціально повторюєте вигадки?
alex1980 писав:3) Вибачте, не читав Волконського, ...
це я грішний, власне, і зрозумів. Тому і раджу - Ви ж "для себе хотів дещо зясувати". Чи Ви не просто дозволяєте себе обманути, а й тут неправду мовите?
Шкода Вас, якщо так... Біда...
З повагою, о.Олег
Отче ви не відповіли - якщо ви будете переконані що ваш Папа помилково визнав єпископа єретиком, чи будете співслужити з ним якщо ви будете переконані що Папа помилився, чи виключення тільки Гонорій?
Ви також не відповіли власне ні на одно питання.
Коли в історії Церкви були випадки, щоб людину визнали єретиком, чи відлученим від Церкви на височайшому рівні, як то Вселенський Собор (чи навіть потім у вас Папа), яку потім, без всяких рішень можна вважати не винною в єресі і членом Церкви, тільки в силу власних переконань.
Отче, відлучення було, причина - єресь і я привів цитату з постанов Собору - здається під час 13 сесії 6 Вселенського Собору було сказано (я цитував, але ви очевидно не помітили) "исключить из Святой Церкви Божией".
Тому всі три пункти остаються в силі. Я не повторюю вигадки, я задаю питання по суті.
Про третій, вас як людину що читала Волконського питаю: скажіть, що може знати Волконський такого, чого не міг знати Папа, наступник Гонорія? Більш того, що він жив в час безпосередньо близький до смерті Гонорія, він ще й спілкувався з безпосереднім оточенням Гонорія, міг не через майже півтори тисячі років писати свої версії, а спілкувався з живими очевидцями. До того ж у Пап-наступників Гонорія був інтерес оправдати його, щоб не пятнати авторитету, але:
"В своем сопроводительном письме к испанским епископам Лев II также сообщает, что «Вселенский и святой VI собор анафематствовал еретиков «cum Honorio, qui flammam haeretici dogmatis non, ut decuit apostolicam dignitatem, incipientem extinxit, sed negligendo confovit». Почти в тех же словах папа Лев II осуждает Гонория и в письме к испанскому королю Эрвигу.
После того как позднее VII Вселенский собор подтвердил эту анафему на Гонория, папа Адриан II (867—872 гг.) старался деликатно истолковать этот горький для престижа римской кафедры факт, по крайней мере так, что Гонорий хотя и был действительно виноват в ереси и осужден Вселенским собором, но осужден лишь потому, что сама Римская церковь предварительно (в лице папы Агафона) осудила Гонория: «Ибо позволительно восточным произнести анафему на Гонория по смерти его. Однако следует знать, что это произошло потому, что он обвинен в ереси.."
Таким чином, незважаючи на те, що у Пап-наступників був інтерес оправдати Гонорія, для підтримки авторитету, вони навіть не намагались цього зробити, не було навіть найменшої спроби. Навпаки, вони твердо заявляють що Собор його осудив правильно як єретика, та ще й доказують що Папа Агафон звинуватив Гонорія в єресі ще до Собору.
Це так, щодо третього питання, хоча перші два є ключовими, бо виникає багато питань, як то: в яких випадках можна не вважати людину єретиком, навіть якщо є Постанови Вселенського Собору і звинувачення в єресі зі сторони Пап, чи має право людина називатись вірником Церкви, якщо свідомо не приймає постанов Вселенського Собору і вказівок Пап і в яких випадках таке можливо і т.д.