Слава Ісусу Христу!
Тільки приперся додому, побував у Гошові(нічні чування). Ну так ось, це в тему. Сьогодні побачив що Бог Добрий, і побачив це спілкуючись з дуже вродливою і розумною дівчинкою, яку вже знав раніше.(я не питав скільки років, але максемум 25)
Ну чесне слово, хоч я проти порівняннь з кимось, але не у таких речах. Божа Доброта краще видна у відносності, тобто це індевідуальна штукенція яку Він вирішує скільки і кому ЇЇ давати , тобто виявляти.(і навряд чи хтось ЇЇ повністю одинаково розуміє, сприймає, тобто будуть маленькі відмінності, але у цьому маленькому колосальна різниця)
На скільки позитивної і квітучої дівчинки...я даавненько не зустрічав. І не те щоб вона собі придумала якісь уявний світ і жила у ньому, і не те щоб знала розумні і красиві слова, і і не те щоб була мало грамотна, тобто мало знає і щаслива від того. Зовсім навпаки, дууже начитана і має уяву. Шкода що більше не поспілкувався з нею, справді просто спілкуючись можна багато про що себе потім спитати, я вже мовчу про то, що мені 33 а таке відчуття якби 13, що стосується її знаннь, обізнанності яка різностороння. (звичайно я їй про це не казав, і її мамі також. І зараз шкодую за це, напевно треба було, але як завжди, бігаєш і думаєш за 30 речей одночасно, які по суті взагалі не важливі, тобто більше би скористав якби кинув усе і просто побув поруч з нею, помолився разом з нею)))))( але надто слабкий щоб собі це дозволити..нажаль)
Ага, чуть не забув головне, її на слідуючий день після випускного збила машина, далі інвалідний візок, і далі з усіма витікаючими для вродливої дівчинки у якої були колосальні плани на майбутнє, включаючи заміжжя з хлопцем яким жила пять років. І парадокс ткаий, що у мене таке враження що вона і не хоче вставати з того візка, таке враження що навіть боїться цього, боїться що втратить Те що має, і доречі прийшла не просити, а дякувати.(і ще , всетаки спадковість Є, хто би там що не говорив. Мама звичайно дуже хоче щоб Бог дочці допоміг встати з крісла, але знає що це не головне, а це також ого-го.)
Одним словом...читаючи це, зважте що я під враженням.
От зара згадую ті проповіді де отці казали про благодать тілесної немочі(хвороби), навіть одни казав що образно заздрить хворим. Для мене то було просто гарною фразою, це якось не вкладалось у рамки мого сприйняття.(я навіть боюсь писати ті питання які собі задав після цієї зустрічі....Хіба скажу: Господи....., Господи, помилуй мене немічного і грішного, слабкого хробака якій не гідний навіть думати про Твою Велич.)
Люди добрі, та вона справді не просить у Бога щоб встати з того крісла, я сам в шоці(звичайно я не знаю її молитовні наміри, але от це знаю, повірте вже на слово.). Вона не з тим наміром приперлась за купу кілометрів(ну за то писати не буду, і чому, також пояснювати не стану). І особисто у мене нема сумнівів що Бог чує її, я навіть боюсь просити Бога щоб почув її.(це буде хамство з моєї сторони) Прошу у Бога щоб ті хто поруч з нею були сильними як вона, щоб її це не обтяжувало. Щоб було кому піклуватись про неї.
І знаєте що, мене взааааагалі нікрапельки не здивує якщо вона встане з того крісла. Справді.
От таке то, для когось така Божа Доброта є страшною(крахом), взагалі не бажанною(типа, Боже, а давай якось по іншому)))), а якщо ні..ні то ні, я сам якось.), а хтось боїться ЇЇ втратити, і дякує за цю Ласку.(доречі не потрібно думати що вона цю Ласку завжди мала після аварії, вона звичайна дівчинка, правда має Ласку у Бога.)
От таке то
(я ще не спав, і напевне навряд чи зможу)
Дякую.
