Повідомлення Віктор Онищак » 17 січня 2013, 20:49
Віра
Апостол Павло дає таке визначення слова „віра”, „то підстава сподіваного, доказ небаченого. Бо нею засвідчені старші були. Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.” В майбутньому, у Божому Царстві, віра з’єднається із пізнанням Бога і замість віри людина отримає знання про Бога. А тепер, віра базується на знаннях про те, що було від початку і, що буде в майбутньому. Хто не має того знання, той не може мати віру. Образно кажучи, знання людини формують ту посудину у людині, яку Господь наповнює Святим Духом, якщо не має знання, то не може бути і Святого Духа, не може бути віри.
Написано, що віра від слухання, а слухання через Слово Христове. Коли батьки не навчили свою дитину заробляти свій хліб „в поті свого чола”, не виховали її працелюбною, Господь не дасть їй розуміння слова Божого і та дитина не буде слухати того слова і не отримає віру. Написано ще і так: „Віра Духом дається” і „віра не мудрості людській, а в силі Божій”.
Тобто, людина сама по собі отримати віру, зміцнити її, показати її і передати іншим не може. Тільки визнаючи і покладаючись на свого Творця і Бога, людина провадиться Його Духом Святим від малого знання до великого, від малої віри до великої, від малої сили до великої, від малої надії до великої, від народження у тілі до Божого Царства в дусі. Тільки через Духа Святого одна людина може показати свою віру другій, зміцнити віру другої людини, передати їй свої знання. Без віри людина любити не може.
Ще написано, що вірою потішаються, вірою виправдовуються, роблять в міру віри, у вірі стоять, вірою збагачуються, вірою живуть, у вірі пробувають, бувають годовані словом віри, доповнюються тим, чого вірі не вистачає, від віри відпадають.
Віра буває нелицемірною, повна, рівноцінна, сліпа. Мета віри – спасіння душам. „Найбільша радість – знати, що діти мої живуть у вірі”, бо хто має віру, тому дасться і додасться, а хто не має віри, то забереться у нього і те, що має. „Усе, чого в молитві попросите, вірте, що одержите”... Без віри людина не одержить того, що просить.
Віра має бути такою: „Марія промовила: „Я Господня раба: нехай мені буде згідно з словом Твоїм!” Є багато прикладів пророків, апостолів, коли вони поступали за вірою своєю, власне, таким чином, як Марія, бо віра – то добродійство Боже.
У дітей, які ще не навчалися в школі, яким батьки ще не встигли передати свої знання, тобто, тих, що ще не пізнали добра і зла, віра – велика! Господь каже, що таких є Царство Боже, а дорослим людям Господь каже, що коли вони не покаються і не навернуться до віри такої, як у дітей, то вони не вспадкують Божого Царства. (Це Божа оцінка нашої школи і церков, вони зводять людину від Божого Царства).
Віру душить багатство, клопоти цього світу, життєві розкоші і слава людська, гроші, розваги, повага!!!, заздрість, ідолопоклонство, традиції, людська наука (фарисейська і садукейська розчина). Зараз модно звертатися до інших із словом «шановний», а Господь каже, що всяке таке пошанування інших, душить їхню віру. Хто так робить, звертається із словом «шановний», хто хвалить людину, той робить підлість тій людині. Правда зараз рідко хто має віру, тому шкоди великої від цього нема.
Господь наш, Ісус Христос, не один раз питався у своїх апостолів: „За кого Мене люди вважають?” Тобто, Він виясняв, повірили Йому юдеї, чи ні, бо про віру їхню Він знав ще з Єгипту і Синайської пустині. І вкінці, при вході в Єрусалим, Господь заплакав, бо Йому не повірив Його народ. Не вірували Йому і брати Його, які знали Його від народження. Не вірували Йому і священники, які знали Закон і за своїм призначенням повинні були служити Йому, але вони не прийняли Святого Духа і не прийняли віру.
Із історії Ізраїля бачимо, що Господь, щоби зміцнити віру Свого народу перед виводом його із Єгипту, вчинив там багато чуд, яких до того часу ніхто не робив і не міг зробити. Бог розсік Червоне море і перевів Ізраїля на другий берег. Бог годував Ізраїля манною 40 років і ні взуття, ні одежа за цей час йому не зносилися. Але віра у Ізраїля жила не довго. Вони весь час вимагали від Бога нових і нових ознак. Дивлячись на сусідні народи, юдеї розмірковували: „Буду робити як вони, і як їм пощастило, так і мені пощастить.”
Тобто, народ не сприймав Божі знання, а вдався до ідолопоклонства, бо так простіше і легше. Тим пояснюється те, що люди швидко втрачають віру, але дуже довго наповнюються вірою.
Історія знає і інші приклади. Багато їх описано в посланні апостола Павла до євреїв: „Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн,.. Вірою Енох був перенесений на небо,.. Вірою Ной... зробив ковчега... Вірою Авраам, випробовуваний, привів був Ісака”.
Вірою народ збирався до Ісуса Христа і оздоровлювався. Вірою апостоли Петро і Павло терпіли муки і страждання аж до смерті.
Сіль людини – то її віра. А якщо сіль поганою стане, непридатною до вжитку, то її викидають, бо вона ні на що не надається. Так і з людьми, які не мають віри.
Господь передбачив, що останніми днями люди відмовляться від віри: „Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?”
Натомість, появиться багато фальшивих пророків, які будуть заробляти на лицемірній вірі. „Бо де труп, там зберуться орли.” Ті люди які втратили віру в Господа і замінили її ідолопоклонством, вони – трупи. На них і збираються хижаки, фальшиві пророки, священики, старійшини, проповідники,.. Вони таким чином, порівняно з іншими професіями, непогано заробляють.
Відрізняється лицемірна віра від нелицемірної – ділами. Апостол Яків каже, що віра без діл – мертва. Отож, де знаходяться діла, не достойні Бога: заздрість, сварки, грошолюбство, перелюб, суперечки і інші пороки, там немає віри. В тому зібранні – трупи і хижаки.
Люди, які не мають віри, заздрять тим, які її мають і через заздрощі готові, навіть, вбивати їх, особливо тоді, коли показують їхнє невірство або діла віруючих.
Віру необхідно мати для Бога, а не для інших, щоб її показувати. Плід віри приноситься в терпеливості. Хто має плід віри, той отримає Духа Христового, той, після смерті тіла, переходить у життя в Христі Ісусі.
Таким чином, хто вивчає Боже слово з метою вияснити собі все, що відбулося із людьми , починаючи від Адама і до сьогодні, щоби не повторювати їх, огидних перед Богом, вчинків, а робити так, як Господь велить, той, по мірі набуття знань, наповнюється вірою. Крім того, щоби мати повну віру і надію, треба вияснити, що ж з людиною буде у майбутньому. Вияснити із Божих слів, а не за переказами інших, бо зараз вже всі є грамотні і колишнє «віра від слухання» зараз означає «віра від читання» Слова Божого.
Книги Біблії і тексти, де йдеться про віру
1.Буття 15,6.
2.Вихід 4,13; 6,9; 14,31.
3.Числа 11,18-20 і 33; 14,11-12; 20,12-13; 21,5-6.
4.Повторення Закону 1,31-33; 9,23; 10,11; 26,18-19; 32,20.
5.Ісуса Навина гл.3; 6,16.
6.Суддів 3,7; 6,9-10.
7.Перша Самуїлова 1,17; 8,7; 17,37; 22,24-25.
8.Перша Царів 2,2-3; 12,27; 17,2-6 і 11-16; 18,21; 21,10.
9.Друга Царів 4,42-43.
10.Перша Хронік 10,13-14.
11.Друга Хронік 20,20; 28,23; 30,7; 32,10-11 і 22; 35,20-23.
12.Неемії 4,15.
13.Йова 2,4-6; 3,2-3; 6,11; 7,7; 9,16; 13,5; 17,1; 19,25-27; 39,10-12.
14.Псалми 1,1; 11,2; 26,12-13; 41,6; 68,14; 76,21-22 і 32-37; 99,5; 105,9-12; 110,1.
15.Ісаї 7,7-9; 13,6-7; 26,2.
16.Авакума 2,4.
17.Євангелія від Матвія 8,2-26; 9,2-29; 12,38-39; 13,12 і 57-58; 14,29-36; 15,25-28; 16,4-12; 17,20; 18,2 і 6; 21,21-22; 23,15 і 23; 24,23-26; 25,21; 26,31.
18.Євангелія від Марка 1,15 і 40-41; 2,5; 3,4-5; 4,20 і 25; 4,40; 5,18-36; 6,4-6 і 56; 7,27-28; 8,27-29; 9,23 і 50; 10,14-15 і 52; 11,21-25; 13,21-23; 14,27; 16,16-18.
19.Євангелія від Луки 1,20 і 38 і 45; 4,24-27; 5,4-20; 6,46; гл.7; 8,12-50; 9,18-41; 10,13; 11,28; 12,28; 14,34-35; 16,11-31; 17,5-6 і 16-19; 18,8-42; 19,16-27; 21,8; 22,32-71; 23,42-43; 24,25.
20.Євангелія від Івана 1,12-13 і 50; 2,11 і 23; 3,12-36; 4,14-53; 5,1-47; 6,29-69; 7,5-49; 8,24-59; гл.9; 10,24-38; 11,14-45; 12,10-48; 14,1-29; 15,4; 16,6-9 і 30; 17,7-21; 19,35-37; 290,27-29.
21.Дії Апостолів 3,16; 4,32; 8,12 і 37; 10,22 і 43; 11,24; 13,10-48; 14,1-27; 15,8-20; 16,3-31; 19,2 і 18; 20,21; 23,8; 24,10; 26,17-18; 27,25; 28,23-24.
22.Послання до Римлян 1,8-17; 3,22-31; 4,5-18; 5,1; 9,31-33; 10,4-17; 11,20; 12,6; 14,1 і 22; 16,25-26.
23.Перше послання до Коринтян 1,21; 2,5; 3,5; 4,15; 12,8-9; 13,2-13; 14,22;15,2-14; 16,13.
24.Друге послання до Коринтян 1,23-24; 4,3-13; 5,6-7; 8,7; 10,15; 13,5.
25.Послання до Галатів 2,16 і 20; 3,2-26; 5,5-22.
26.Послання до Ефесян 1,13-19; 2,8; 3,17; 4,5 і 13; 6,16.
27.Послання до Филип’ян 1,25-29; 2,17; 3,9-10.
28.Послання до Колосян 1,3-23; 2,6-12.
29.Перше послання до Солунян 1,8; 2,13; 3,2-10; 5,8.
30.Друге послання до Солунян 1,3-10; 2,11-13.
31.Перше послання до Тимофія 1,2-19; 2,7 і 15; 3,9; 4,1-12; 5,8 і 12; 6,2-21.
32.Друге послання до Тимофія 1,5-13; 2,7 і 22; 3,8-10.
33.Послання до Тита 1,13; 3,8 і 15.
34.Послання до Филимона гл.6.
35.Послання до Євреїв 3,12 і 19; 4,2-3; 6,12; 10,22 і 39; гл.11; 12,2; 13,7.
36.Послання Якова 1,3; 2,1-26; 5,15.
37.Перше послання Петра 1,7-21; 2,6-8; 5,9.
38.Друге послання Петра 1,1-5.
39.Перше послання Івана 3,23; 4,1 і 16; 5,1-13.
40.Третє послання Івана 4.
41.Послання Юди 3-5 і 20.
42.Об’явлення 2,10-19; 3,10-11; 13,10; 14,11-12; 17,14.