Правдиве поклоніння Пресвятій Богородиці

обговорення богословських думок, питань богословської освіти

Модератори: Just_me, Artur, ihor

Аватар користувача
stekona
дописувач
дописувач
Повідомлень: 73
З нами з: 29 квітня 2007, 15:24
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Правдиве поклоніння Пресвятій Богородиці

Повідомлення stekona » 23 жовтня 2007, 11:48

Певно буде доречно розпочати і цю тему :) Наразі пропоную біографію одного святого, котрий любив Пресвяту Богородицю і служив Їй всім своїм єством :Rose:


Св. Людовік Марія Гріньйон де Монтфорт
народився 1673 року в невеличкому містечку Монтфорт ля Канн, в родині адвоката. Духовну освіту здобував у Отців Єзуїтів. З ранніх літ відзначався особливою побожністю до Пресвятої Діви Марії. Його клич до Марії: "Доведу, що Тебе люблю", незважаючи на численні перешкоди як зі сторони янсеністів та безбожників, так і зі сторони кліру, переборе все: люту ненависть, заздрість, підступність, наклепи, нерозуміння церковнослужителів та прихованих ворогів Церкви. У 1683 році юний Монтфорт відправився до паризької духовної семінарії Св. Сульпіція, щоб продовжити там свою духовну освіту і стати священиком. Покинувши рідне місто, почитатель Марії скинув з себе новий одяг і помінявся з жебраком на його лахміття. У такому вигляді майбутній Святий прибув до столиці Франції, де розпочався новий період в його житті. Парох парафії Св. Сульпіція прийняв Монтфорта з умовою, що той доглядатиме важко хворих. З особливою теплотою допомагав Людовік помираючим людям, аби хоч трохи полегшити їхні муки і страждання. Звідти виніс тверду постанову бути невільником Ісуса, бо, на його думку, через первородний гріх усі ми стали невільниками сатани. Спаситель же повернув нам свободу, прагнучи, щоби Його слуги були одночасно Його братами та приятелями. Однак Ісус ніколи не забороняв нам пожертвувати цією свободою, складаючи її в Його руки, посвячуючись цілком і безповоротно Йому на службу. У серці майбутнього Святого зароджується думка стати невільником Ісуса в Марії. Він ходить по місту з непокритою головою, тримаючи в правій руці Розп'яття, а в лівій - Вервицю. Говорить лише про речі духовні, високі та піднесені, до всього іншого - німий і глухий. Коли зустрічав на вулиці пустотливих дітей, ніколи не минав їх, а порозмовлявши, збуджував в них щирі сльози покаяння. Натхнення своє для таких наук черпав з молитви.
У 1700 році Монтфорта висвячують на священика, і він одразу ж відправляється до Нант, щоби з особливим релігійним запалом служити Ісусу в Марії. Там на нього чекали важкі випробування. Він ближче познайомився з янсеністами та їхніми шкідливими для Церкви ідеями . В лютому 1701 року Монтфорт змушений був покинути Нант і податися до Парижа. У столиці йому як священику дали місце в лікарні для розумово хворих бідних людей. Але навіть там вороги мстять йому: Монтфорт живе у нестерпних умовах, ночує під сходами. Проте ніяка сила на світі не могла зупинити ревного місіонера в любові до Ісуса і Марії. На початку 1703 року Монтфорт залишає Париж і повертається до лікарні в Пуатьєр, де виконує найчорнішу роботу: замітає палати, перев'язує рани, виносить нечистоти, миє посуд. Серед молодих дівчат, які прислуговували в шпиталі, заснував релігійне товариство "Дочки мудрості". Але така діяльність не сподобалася адміністрації лікарні, і молодий священик вимушений знову покинути заклад. З дозволу місцевого єпископа в 1704 році він розпочав місію в дієцезії Пуатьєр. Місії Монтфорта викликали багато навернень, люд натовпами приходив на його проповіді, а він виголошував їх по чотири в неділю. Під час однієї з місій віруючі принесли негідні книжки і непристойні картини, усе це скинули в одну купу на площі міста. Монтфорт вирішив увесь цей мотлох привселюдно спалити. Та місцева влада була неправильно проінформована щодо місійної діяльності о. Людовіка. Після суворої догани Монтфорт, стоячи на колінах, звернувся до віруючих з такими словами: "Брати мої, ми бажали поставити хрест при вході до храму, проте Бог цього не захотів, місцева влада цьому спротивилася, поставмо ж хрест в серцях наших; там для нього буде краще місце, ніж будь-де".
Згодом влада змусила Монтфорта залишити місто. Бідний місіонер відправляється до Рима з метою поїхати
на закордонні місії. У 1705 році його приймає Папа Римський Климент XI. Папа з великою зацікавленістю вислухав молодого священика про результати його місійної діяльності та, надавши Монтфорту титул апостольського місіонера, відправляє його назад до Франції зі словами: "У тебе велике поле для діяльності у Франції, повертайся туди і працюй з послухом до єпископів в дієцезіях". Повернувшись до Франції, Монтфорт знову потерпає від переслідувань, наклепів. Навіть рідна мати не прийняла на нічліг бідного священика. Здавалося, постійні утиски, напівголодне життя зломлять незвичайну віру Монтфорта в Марію, проте ніщо не могло змусити його зректися своєї Цариці, Тієї, що подарувала світові Спасителя. Марія у відповідь на таку ревність і любов обдаровує Свого вірного слугу надзвичайними ласками.
Святий Людовік провадив укрите життя в постійних умертвленнях. Прокидався о 4 годині ранку, лягав в 11-ій вечора. За ліжко йому служив жмут соломи на землі. Щоденно відмовляв по 10-15 повних Вервиць, випрошуючи у Матері Божої ласку відмовляння Вервиці навіть уві сні. Тож коли він спав, Ангел постійно перебирав в його руках зернятка Вервиці, а вуста Святого ворушилися, промовляючи молитву "Богородице Діво". Щойно св. Людовік де Монтфорт довідувався про грішників, не зволікаючи, їх провідував, щоб приязно поспілкуватися. Та передусім він клякав посеред кімнати з малим Розп'яттям в руці, відмовляв "Богородице Діво", цілував землю, підводився і тільки тоді розпочинав свою науку з такою силою і натхненням, що ті,до кого приходив, не знали, як поводитися. Якось він увійшов і в публічний будинок, де перебувало десять жінок легкої поведінки та декілька мужчин. Один з них кинувся на Монтфорта зі шпагою в руці, наполягаючи, щоб той негайно забирався геть, інакше його вб'є. Монтфорт спокійно відповів: "Гаразд, ви можете мене вбити, але з однією умовою: після моєї смерті ви навернетеся до Бога. Мені дорожче ваше навернення, ніж моє життя". Слова ті немов громом прошили кривдника.
Востаннє редагувалось 23 жовтня 2007, 11:57 користувачем stekona, всього редагувалось 1 раз.
"Благословляйте,бо ви на те покликані,щоб успадкувати благословення"(I Пт.3,9)

Аватар користувача
stekona
дописувач
дописувач
Повідомлень: 73
З нами з: 29 квітня 2007, 15:24
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Повідомлення stekona » 23 жовтня 2007, 11:56

(продовження)
Він опустив шпагу і, здригаючись від хвилювання, вийшов. Одна з жінок під враженням пережитого клякнула і розкаялася. Опісля стала взірцем покутного життя.
У м. Рошеллє масовими наверненнями Монтфорт викликав таку лють кальвіністів, що ті спробували його отруїти. На щастя, лікарі зуміли врятувати мученика. Проте здоров'я було вже підірвано. Монтфорт помер 28 квітня 1716 року зі словами на устах: "Скінчилося все, більше вже не грішитиму". Похований Святий в храмі Сент -Лоран. Канонізований Церквою 20 липня 1947 року.
Ще перед смертю Бог виявляв через Святого великі ласки. Отцю Людовіку було відкрито 150 великих дат історії християнства з минулого і майбутнього. Крім чудесних навернень безлічі християн, знаємо про численні зцілення. 2 лютого 1716 року під час Служби Божої в Рошеллє віруючі бачили навколо голови Святого сяйво. Зафіксовано багато зцілень біля його гробниці. Через 18 місяців після поховання Св. Людовіка Церковна влада дала дозвіл відкрити його домовину. Тіло покійного було нетлінне, від нього розносився чудесний запах квітів, а з домовини вилетіло безліч зелених метеликів. Тоді присутні зрозуміли, що Матір Божа обдаровує такими привілеями лише особливо вірних Своїх синів.
Проте найбільші чуда почали діятися після смерті Святого з його творами, а написав він їх небагато: "Трактат про досконале набоженство до Пресвятої Діви Марії", "Предивна таємниця Святої Вервиці", "Таємниця Пресвятої Богородиці", "Лист до приятелів Хреста", "Особисті пісні про Євхаристію", "Любов Ісуса, Мудрості вічної".
Як пророче заповідав Святий, рукописи його книг "Трактат про досконале набоженство до Пресвятої Діви Марії" та "Таємниця Пресвятої Богородиці" сатана заховає в скрині більше, ніж на сто років. Коли їх віднайдуть і надрукують, вони розійдуться по всьому світові, утворюючи скрізь армію лицарів Марії, яка з Розп'яттям у правій руці, а з Вервицею у лівій піде сміливо у бій проти сатани та його прибічників. Усе це відбувається в останні часи... Важко переоцінити значення трактату Монтфорта для духовного розвитку кожного християнина. Диво цієї перлини Марійського богослов'я у тому, що у ній показано конкретний шлях здобуття повноти дарів Святого Духа. Мрії Святого Людовіка де Монтфорта про особливе почитання, поклоніння, прославу Діви Марії як Посередниці, як най-коротшої дороги, найкращого шляху до Господа нашого Ісуса Христа поступово втілюються в життя. Як слід чинити кожному християнинові? На думку Святого, насамперед необхідно зректися себе самого, усіх своїх ілюзій та віддатися в рабство любові Марії, тобто стати невільником (сином) Ісуса в Марії. Святий Людовік не раз повторював : "Без Пресвятої Діви усі наші діла нікчемні". Почитання Марії робить душу справді вільною - волею дітей Божих. Тим, хто звертається до Неї з любов'ю (у волі), Вона розширяє серце і примушує "гігантськими кроками йти шляхом заповідей Господніх". Шлях до справжнього почитання Матері Божої великий і складний, і успіх на ньому супроводжує того, хто з щирим серцем, не приховуючи жодного гріха, відкриває своє серце Марії. "Потрібно трудитися, безупинно перебуваючи в трудах благочестя, направлених до істинного почитання Пресвятої Діви Марії, аби таким чином виплекати у собі її душу і дух". Той віднайде життя вічне, тобто Ісуса Христа, "дорогу і правду, і життя" (їв. 14, 6). Але її знаходить лише той, хто шукає. Ті, які заперечують її, віддаляються від Господа. Своїм ворогам, які закидали Монтфорту, нібито почитання Пресвятої Діви стоїть на заваді на шляху до Христа, Святий наводить такі докази: передати себе у руки Пречистої - означає наслідувати Бога Отця, який дав нам Свого Сина саме через Пречисту Діву Марію. Він уділяє нам Свої благодатні дари тільки через Марію, бо через Неї Господь уперше прийшов у світ, через Божу Матір Ісус Христос явиться світові вдруге.
Святий Людовік де Монтфорт передбачив, яку шалену лють викличе його книга у сил пекла, проте він запевняв,що пекло тремтітиме щойно людина візьме у руки трактат.

"Благословляйте,бо ви на те покликані,щоб успадкувати благословення"(I Пт.3,9)

Аватар користувача
ola
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 211
З нами з: 21 серпня 2007, 01:27
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Повідомлення ola » 27 жовтня 2007, 11:23

Це гарна книжка. Читаю її тепер дуже ретельно. У різні періоди мені її часто цитували, але уривки не дають розуміння того, що мав на увазі святий автор, коли хотів поділитися тим, як правдиво поклонятися Пресвятій Богородиці. Треба читати від початку і до кінця, щоби перейнятися цілістю його трактату... :Rose:
Вернися до дому свого, і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог! (Луки 8, 39)

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Повідомлення brat Martyn » 27 жовтня 2007, 13:13

Все ж пропоную замінити "Правдиве поклоніння Пресвятій Богородиці",
бо поклоніння належить тільки Живому Богу, на "Правдиве почитання Пресвятої Богородиці"!

Подібно, як ми повинні молитися "перед іконою", а не "до ікони"...

Поклоніння комусь чи чомусь сотвореному - це тяжкий гріх, що зветься ідолопоклонством
"[не сотвори собі кумира, ні на небі, ні на землі, ні під землею]".
© 1983-2013 Maryan Kachmar: Ето неловкое чуство..: коли дорослий світ до люті огидний, а дитиною залишатися не вихід.
Skype: m.s.kachmar; e-mail: [email protected]; або сайти: www.simport.org.ua, www.photography.kachmars.com

Аватар користувача
ola
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 211
З нами з: 21 серпня 2007, 01:27
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Повідомлення ola » 28 грудня 2007, 18:52

Ось уривки із коментарів до Молитви "Ангел Господній" з Папою Бенедиктом в день Непорочного Зачаття Діви Марії:
Вселенський Архиєрей наголосив, що на дорозі приготування до празника Різдва Господа нашого Ісуса Христа виблискує яскрава зірка – Непорочна Діва Марія, Яка є знаком «певної надії та потіхи» (див.LG. n.68). На шляху до Христа, Вона є правдивим світлом, сонцем, яке проганяє усяку темряву нашої історії. Ми потребуємо осіб, які віддзеркалювали б світло нашого Спасителя, та які, водночас, були б близькими також і до нас. І хто ж може у цьому зрівнятись із Пресвятою Богородицею?! Хто ж може бути для нас кращою зіркою надії ніж Вона, ранньою зорею, яка сповіщає нам день спасіння?! Як зазначив Святіший Отець, саме з тієї причини празник Непорочного Зачаття передує Різдву Ісуса Христа. Бог так захотів, щоб створіння, вибране на Матір Божу, вже від самого початку свого існування було непорочне, не заплямлене первородним гріхом. Вдивляючись у Пречисту Діву Марію, бачимо велич та красу проекту Господа Бога щодо кожної людини: щоб усі були святі і непорочні в любові (див. ЕФ. 1,4), як і сам Створитель. Папа підкреслив, що бути дітьми Пречистої Діви Марії – це великий дар для кожного з нас. Марія є Матір’ю надзвичайної краси, Яка відображає любов милосердного Бога.

Святіший Отець наголосив на проблемі теперішньої молоді, яка зростає в атмосфері, що пропонує неправдиві моделі щастя. «Ці хлопці та дівчата ризикують втратити надію, бо часто вони схожі на сиріт справжньої любові, яка наповняє життя значенням та радістю», – продовжив Папа Венедикт XVI, пригадуючи зібраним, що його попередник на Апостольському престолі, папа Іван Павло ІІ, не раз пропонував молоді сьогодення Діву Марію, як «Матір доброї любові». Вселенський Архиєрей також вказав на те, що сьогодні часто трапляється, що молодь та діти стають жертвами неправдивої, споживацької любові, запропонованої розбещеними дорослими, стають обманеними навіть у дуже важливих ділянках, наприклад таких, які заторкують проблематику людського тіла, що є храмом Господа Бога, Його любові.

Будучи розп’ятим на хресті, Спаситель довірив Пресвяту Богородицю опіці святого апостола Івана, як також опіці всіх учнів; і саме від цього моменту, Діва Марія стає усім нам Матір’ю, Матір’ю надії. На закінчення Папа заохотив вірних піднести свої молитви до Неї, Непорочної Дівиці, пригадуючи, що саме сьогодні, у відпустовому марійському центрі, у Люрді, розпочався ювілейний рік з приводу 150 річниці появ Богородиці у печері Масабель. А закінчив повчання словами своєї енцикліки «Надією Спасенні», просячи Пресвяту Діву Марію бути нашою зіркою, провадити нас життєвим шляхом.
Джерело - http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=172590
Вернися до дому свого, і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог! (Луки 8, 39)

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Повідомлення brat Martyn » 04 січня 2008, 18:07

Ще один важливий аргумент до теми
лінгвіста за освітою, д-ра філософії Петра Гусака:

Гадаю, Вам відомо, що граматичний рід від самого початку вживання якогось терміну спирається на онтологію, себто на рід реальний? (Це вже пізніше мовні параметри не завжди відповідають онтологічним). Так от: первісний, "найпершіший" термін для означення Святого Духа - єврейське Ruakh Elokim, і у цій мові воно жіночого роду. Всі інші переклади (грецьке Πνευμα - середнього роду, латинське Spiritus та слов"янське Доухъ - чоловічого роду) пізніші і похідні. До речі, євангелисти, пишучи про вид сходження Святого Духа на Ісуса над Йорданом, вживають грецьке περιστερα - в жіночому роді - голубка). Тепер з метафізичної точки зору: Богові не бракує жодної досконалості (добра, позитивної властивості), притаманної також і Його створінням, хоча має Він ряд таких досконалостей не буквально, а κατ' εξοχην - в найвищому вираженні. Тому і жіночість, як добро, не може бути у Бозі відсутньою - κατ' εξοχην. Цьому відповідають і слова Книги Буття: "На Свій образ створив її, чоловіком і жінкою створив їх" (Бут 1,27).
Перекладачі Септуагінти, переклавши Ruakh Elokim стоїчним Πνευμα в середньому роді, затерли це жіноче начало у Божестві. А людина, будучи релігійною за своєю природою, відчуває це жіноче начало і тужить за ним. В язичестві через те були придумані богині, а у Християнстві, яке його витіснило, місце "богині" залишилося вакантним, і риси такого "жіночого Божества" перенесли на Богородицю. (Я сам дуже шаную і почитаю Богоматір, але офіційні культи і народні праткики "зашкалюють", поклоняючись їй як богині). Згадайте тепер Солов"йова, Бердяєва, Тейяра де Шардена з їхньою "вічною жіночістю" і інтерпретацією біблійної Софії, - аж до московського "Богородичного центра Церкви параклитов", де Богородицю вважають тотожною Святому Духові, або ж - четвертою Божою Особою (очевидно, що це єресь), і зрозумієте, наскільки необхідним є ортодоксальне, "православне" визнання жіночого начала (чистої досконалості жіночості) у Божестві.

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 14 січня 2009, 22:41

brat Martyn писав:Все ж пропоную замінити "Правдиве поклоніння Пресвятій Богородиці",
бо поклоніння належить тільки Живому Богу, на "Правдиве почитання Пресвятої Богородиці"!
Поклоніння комусь чи чомусь сотвореному - це тяжкий гріх, що зветься ідолопоклонством
"[не сотвори собі кумира, ні на небі, ні на землі, ні під землею]".

Такою є позиція Святого Письма.
На РІСУ є стаття під назвою "Діва Марія - від пошани до культу". Пропоную в оригіналі.

Найбільш шанованою жінкою в християнському світі є Марія, мати нашого Господа Ісуса Христа. Ангел Гавриїл, що був посланий від Бога звістити їй про народження Ісуса, промовив: ”Радій, благодатна, Господь з тобою! Ти благословенна між жінками!” (Євангеліє від св. Луки 1:28). Дійсно, бути жінкою, через яку явився у світ наш Господь – це є велика честь. Про красу характеру Марії яскраво свідчить її відповідь Анголу Гавриїлу: “Я ж Господня слугииня: нехай буде мені згідно з словом твоїм!” (Євангеліє від св. Луки 1:38). Що ж трапилось в історії християнської церкви, що пошана до матері Ісуса згодом переросла в культ?
Розвиток вчення про мати Ісуса, як Богородицю, отримав поштовх після Ефеського (431р.) і Халкидонського (451р.) Соборів, де мати Ісуса була вшанована титулом “теотокос” (Матір Божа). На Ефеському Соборі, коли виник спір між Несторієм та Кирилом, останній почав називати її саме цим титулом. Доречно також згадати, що Ефес був історичним центром поклоніння Діани, або Артеміди. Можливо саме цим пояснюється той факт, що багато атрибутів Кібели, Астарти та Ізіди (широко відомих язичницьких богинь) були перенесені на Марію.
На привеликий жаль, церква в період Середніх віків закріпила за Марією повноваження, які, згідно Біблії, належать виключно Богу. Пропоную розглянути висловлювання відомих церковних діячів, синхронно проаналізувавши їх з позиції Святого Письма. За словами св. Іоана Златоуста, “грішники отримують прощення виключно завдяки заступництву Марії”. І це тоді, як в Святому Письмі чітко і недвозначно написано про Ісуса Христа: „І немає ні в кім іншім спасіння, бо під небом немає іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дії Святих Апостолів 4:12). Св. Ансельм: ”всі спасенні повинні спасатись з допомогою Марії”. На противагу цьому про Ісуса сказано: ”Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись” (Євр. 7:25). Згідно слів Лігурія ”люди отримують спасіння лише в тому випадку, якщо вірять в Марію”. Знову ж таки, Ісус Христос в Євангелії від св. Іоанна 3:16 сказав: ”Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”. Ще одним твердженням Лігурія є те, що „Марія є заступницею”. Про те, що Ісус – наш єдиний Заступник, написано в 1 Тим. 2:5,6: „Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх”. Св. Антоній підкріпляв віруючих словами: „якщо Марія за нас, то хто може бути проти нас?” В Біблії дане висловлювання стосується Бога: „Коли за нас Бог, то хто проти нас?” (Римлян 8:31).
До речі, дослідників Біблії зацікавить той факт, що культ поклоніння Божій Матері має досить давнє коріння. В Ієремії 7:18 написано: ”Діти дрова збирають, а батьки розкладають вогонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних „небесній цариці”. Дана традиція настільки міцно вкоренилася серед тогочасного Божого народу, що у відповідь на пропозицію повернутись до поклоніння Богу пророк Ієремія почув таке: „Щодо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім’ям, ми не слухаємо тебе. Бо напевне виконаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, – щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші” (Ієремії 44:16,17).
Традиція сприймати Марію, як Божество, донині збереглася в свідомості багатьох християн. Хоча просто неможливо не помічати явні протиріччя, що виникають в результаті порівняльного аналізу церковних традицій зі Святим Письмом. Враховуючи загальне бажання повернутись до джерел християнської віри, доречно згадати символ віри „Вірую”: шануємо святих, які залишили нам гарний приклад вірності і послуху, тоді як поклоняємось виключно Богу – Отцю, Сину і Святому Духу.
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Аватар користувача
Ira
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 345
З нами з: 20 серпня 2007, 17:21
Контактна інформація:

Повідомлення Ira » 15 січня 2009, 11:39

Прочитавши дану статтю, робиться висновок, що її автор явно себе має за святого і куди далеко знаючого Божу Правду ніж Св. Іван Златоуст чи Лігуорій чи Св.Антоній чи багато-багато інших Великих Святих...
Так, покора Богородиці безмежна, Вона Себе прирівнювала до хробака... Але Ісус Христос Сам Її возвеличує і підносить у славі, і Він обіцяв на Хресті перед Своєю смертю, що Слава Діви Марії буде відкрита в свій час... („Марія – земний шлях, труди і подвиги”) Тоді ще цього не можна було говорити людям, бо заледве приймали Євангеліє, а за Богородицю навіть мови не було, то було би дуже важко для перших християнам прийняти, звичайно Апостоли та Учні Ісуса Її дуже любили, Вона була для них Матір‘ю та наставницею і у своєму серці вони добре знали яка роль Їй належить у спасінні світу.

Вже з часом побожні люди, Святі Отці Церкви офіційно проголосили Марію Матір’ю Божою і нашою Заступницею, це було прийнято на Вселенському соборі, тому той хто написав цю статтю не є християнином взагалі!.. якщо він відкидає собор і слова таких великих наших Святих, адже ті слова писані натхненням Святого Духа.
Одне тільки слово - Богородиця – МАТІР БОЖА говорить само за себе... Сина від Матері не можна відділити... Є дуже гарна книжна о.Еміля Нойберта „Мій ідеал – Ісус, Син Марії”, де Ісус так каже:
„Мати Божа, і завжди Діва, прославлена разом зі Мною в тілі Своєму ще перед загальним воскресінням.... Не вдовольнився Я тим, що дав Їй участь у Моїх привілеях і в Моєму внутрішньому житті. Я хотів, щоб Вона брала участь у тому посланництві, яке доручив Мені Отець. Як я є Спасителем, так Я хотів, щоб і Вона була Співспасителькою, щоб усе те, що по праву заслужив Я Своєю Смертю, Вона вислужила повністю Своєю участю. Я хоті, щоб навіть у Небі царювала Вона біля Мене, і оскільки Я – посередник між Отцем і людьми, то і Вона посередниця ваша між ними і Мною.”

У Фатімі Марія відкрила для світу Своє Непорочне Серце. І сказала, що лише через Її Серце будемо спасенні, і той хто Йому не посвятиться загине!
Мусимо пам’ятати ті слова і цю Правду заложити у свої серця... тим більше, що ця Правда прийнята Церквою, тому мусимо виконати те, що вчить нас Свята Церква, тобто Сам Господь Бог Ісус Христос.

Як дороговказ у нашому житті для нам є Святе Письмо, у якому чітко сказано, що не все там є відкрито, є тайни, які будуть відкриватися в останні часи.... є Святе Передання, вчення Святої Церкви.... є Святі Слова Божих Дітей - Пророків та Візіонерів, які століттями їх голосили і голосять... тому маємо все слухати і так виконувати, а не відкидати, бо інакше спасенні не будемо.

Аватар користувача
ola
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 211
З нами з: 21 серпня 2007, 01:27
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Повідомлення ola » 15 січня 2009, 13:09

На РІСУ є стаття під назвою "Діва Марія - від пошани до культу". Пропоную в оригіналі.


а не секрет, хто є "оригінальним" автором?
бо я читала цей матеріал тільки на форумі "РІСУ" :wink:
Вернися до дому свого, і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог! (Луки 8, 39)

Аватар користувача
Ira
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 345
З нами з: 20 серпня 2007, 17:21
Контактна інформація:

Повідомлення Ira » 15 січня 2009, 17:45

Не розумію чому всі говорять, що у Святому Письмі нема про Марію нічого особливого сказано. А слова Ісуса до Марії: „Невісто, це син Твій”, а до Івана: „Оце твоя Мати” хіба нічого не говорять?!
Мама є для дитини всім. Вона завжди веде дитинку за руку, оберігає і хто ж як не мама згладжує гнів батька направлений на свою дитину, коли та провинилася.... А що ж тоді казати про нашу Небесну Неньку? З якою Любов’ю Вона нас любить, того ми собі навіть не можемо уявити. Так, Вона є нашою Матір’ю, Заступницею та Посередницею, бо так заповів Сам Господь Бог.

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 17 січня 2009, 23:19

Люди добрі про що ми говоримо; Чи гідна Матір Божа – Матір усіх народів Пресвята Діва Марія – нана Співвідкупителька, Заступниця, Посередниця Божих Ласк – нашого поклоніння? Ми, люди, які поклоняємося грошам, владі, земним царькам, різним ідолам, чи ми не в змозі схилитись і поклонитися Цариці Неба й Землі, «чеснішої від Херувимів і незрівнянно славнішої від Серафимів». Так, справді, гордість людська безмежна. Що ж кожен має вільну волю. Ніхто нікого не силує.
«І знамено велике видно було на небі: жінка одягнена в сонце, і місяць під її стопами, а на її голові вінець з дванадцятьох зір». (Ді. 2.4)
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Igor
старець
старець
Повідомлень: 437
З нами з: 27 грудня 2008, 23:27
Звідки: Івано-Франківськ

Повідомлення Igor » 18 січня 2009, 01:01

ljubomyr_ps писав:Люди добрі про що ми говоримо; Чи гідна Матір Божа – Матір усіх народів Пресвята Діва Марія – нана Співвідкупителька, Заступниця, Посередниця Божих Ласк – нашого поклоніння?

Не підміняйте поняття: поклоняємося ми Христу, а Марію шануємо і звертаємося до неї в молитвах. Поклоніння бідь-кому крім єдиного Бога є святотатством і найбільшим гріхом (і не тільки в християнстві).

ljubomyr_ps писав:Ми, люди, які поклоняємося грошам, владі, земним царькам, різним ідолам,

Не говоріть за всіх.

ljubomyr_ps писав:чи ми не в змозі схилитись і поклонитися Цариці Неба й Землі, «чеснішої від Херувимів і незрівнянно славнішої від Серафимів». Так, справді, гордість людська безмежна. Що ж кожен має вільну волю. Ніхто нікого не силує.
«І знамено велике видно було на небі: жінка одягнена в сонце, і місяць під її стопами, а на її голові вінець з дванадцятьох зір». (Ді. 2.4)

Не намагайтеся перетворити її(Марію) на ідола.

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 18 січня 2009, 20:50

Igor писав:Не намагайтеся перетворити її(Марію) на ідола.


Дай Вам Боже, брате, полюбити Пресвяту Божу Матір, як Мати Божа любить Вас і все людство, яке серечно бажає привести до Бога.

Христос ся Хрищає!
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Xrystia
дописувач
дописувач
Повідомлень: 72
З нами з: 24 листопада 2008, 20:38
Звідки: Neapol'

Повідомлення Xrystia » 19 січня 2009, 19:33

Marija - ce diusno ta osoba, jaka svoim prukladom pokazala na skil'ku treba prostoserdno vidpovidatu na Gospodne poklukannja ta slidyvatu za Gospodom na Golgoty. Zaraz e daleko vid svei mamu.Perwe dywe vawko perewuvala nawy rozlyky,ale teper ne perewuvaju za nei, bo pory4ula ii opici Materi Bowoi Neystanoi Pomo4i.
Ale, kolu svogo 4asy pro4utala lefevrusts'ke "Viryju", meni stalo strawno!!!! :shock: :shock: :shock:
"Jakwo y vas v dywi mur,vu vsjudu vdoma!I vsjudu vil'nuu!Bo tou,xto ne mae mury,dywe zalewnuu,adwe palae bawannjam robutu zlo.Krawe vuprominjuvatu dobro."L.Hyzar


Повернутись до “Богослов'я”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість