Всі дороги ведуть до РИМУ

[прочанка]

Я повернулась із дуже цікавої й пізнавальної поїздки до Італії. Це була проща по святих місцях: Рим, Ватикан і його святині, Барі й святий миколай, Венеція і апостол Марко, Отець Піо, собор нерукотворний архангеля Михаїла, чудо Євхаристії, будиночок з Назарету і чорна Богородиця, українські зрами і гроомади в Римі, Венеції й у Відні. Неповторна й дуже духовна проща, хоч фізично - важка... Кому цікаво, можу детальніше розповісти... Чекаю питань

[Olya]

Дуже рада за вас, що ви змогли відвідати такі духовно цікаві місця. Напевно вражень багато. Моя тета також рік тому назад їздила правда в Люрд і ін. В неї було дуже багато вражень. Вона казала, що ніби духовно очистилася побувавши там.
Я би також хотіла поїхати, але фінанси не дозволяють, так що задовільняюся лише поїзками в наші Святі місця.
Дуже цікаво було б якщо б ви розповіли, як там все проходило, які ви для себе зробили відкриття. Може пишіть мені в приват, там поспілкуємося, щоб не перетворювати тему в діалог.

[romanm]

А чому в приват? п. прочанка дуже гарно пише. Пропоную, якщо модерація не проти, щоби ви описали вашу подорож. Щось типу - 1 серія: Рим... 2Венеція 3 Барі. мо які фотки. і т.д. Було би дуже не погано. Посерійно описати все. А?

[прочанка]

Із задоволенням поділюся враженнями. Фото зможу показати, якщо навчите, як це робити
Перед Італією був Будапешт. Гарне місто, мали екскурсії: піші і по Дунаю. Кажуть - Угорщина не дуже християнська країна, хоч в мене склалося інше враження. Що цікаво, в цій країні мирно співіснували різні конфесії і ніколи не було релігійних воєн. Що казати, Ґабсбурги вміли залишити по собі добру згадку. Тут шанують імператрицю Сісі-Єлизавету, а у Відні її не дуже любили... От такий казус, хоч Марія Терезія... Ця істинна християнка багато доброго зробила і для греко-католиків теж, але це згодом...
Італія зустріла нас спекотним літом. Першою була Венеція... Казкове місто і, хоч я там була не вперше, здається, ніби потрапив у фантастичний яскавий світ, де панує вічне свято краси й гармонії. Які величні багаті собори! Кожний вартує бути мистецьким музеєм. Але ми відвідали нашу українську церкву, де служилася Служба Божа. Так приємно, що італійці йдуть на зустріч нашим заробітчанам, даючи їм змогу молитися своєю мовою й гуртуватися навколо рідної церкви! Місцевий парох о. Олексій зробив нам екскурс по історії Венеції. По тому ми мали час відвідати ще й головну святиню Венеції - собор св. апостола Марка й навіть поклонитися його мощам, які перевозилися у Венецію серед туш свиней, щоб мусульмани не осквернили святого...
Короткий заїзд до Падії приніс невимовну насолоду. На жаль, до храму ми не встигли, але щиро молились до Антонія Падевського. Можу запевнити, що його підтримку я відчула відразу і не тільки я. Це справді великий святий, який уважно прислухається до наших благань. Особливо у потребі щось віднайти або когось, навіть загублену душу...
Далі нас чекало вічне місто... Що й казати - казан, в якому варяться всі народи... Кого там тільки нема! Індуси, чорношкірі, жовті... і всі чемненько розмовляють італійською... Сміття багато, спека і... туристи, бо місцеві у спеку по вулицях не ходять... Але у нас часу було обмаль, так, що не зважаючи на природні умови ми гонили по Риму, як могли... Рим почався для нас із нашої святині - Базиліки св. Софії -Премудрості, поруч - УГК університет. З благословіння митрополита Йосипа Сліпого виросла ця унікальна святиня, таких чудесних фресок годі де знайти, позолота сліпить. Українські свті, мученики за віру становлять окрасу храму. Ми знову таким мали святу Літургію і розповідь по ній місцевого пароха. Як воно потішно на чужій землі знайти рідний храм і почути українську мову, яку тут бережуть, як найбільший скарб... Мабуть, варто деколи податися на чужину й повчитися, як то треба жити...
Перший день відвідали головні святині - Санта Марія Маджоре або базиліку Марії Сніжної, бо її побудовано багатим патрицієї із благословення Папи, яку наснився сон збудувати храм Пресвятої у місці, де випаде сніг. Він випав... у серпні... Прекрасний храм. У Римі кожна базиліка така красива й велична, що нехай сховаються багаті палаци й музей з дорогоцінними колекціями, бо в них неможливо пережити цей екстаз душі, цей тріумфальний стан, який вселяє віру у Божу велич, любов і милосердя. Наступна базиліка Чесного Хреста, в якій зберігаються безцінні реліквії: Часточка Хреста, віднайденого імператрицею Оленою, табличка з написом, яка вінчала Хрест і частка хреста розкаяного розбійника. Сам Хрест знищили мусульмани, а віднайдено було ту частину, яка була закопана. Мабуть, тим вона й найцінніша, що Господь врятував її для вірних. Потім часточки цього Хреста помандрували Європою.
Базиліка святого Івана Хрестителя або Лятеранська церква... Величезна... а через дорогу невеличка будівна, але... Я не зможу описати словам, що пережила я за ці хвилини чи ті, що були поруч... 28 сходинок перенесених із Преторію Пилата, на яких допитували бичованого Христа... Ми колінами їх пройшли до верху, молячись на кожній сходинці окремо. Сходи обшити дошкою, а там, де пролилась кров Спасителя невеличкі склянні віконця. Тепер ці сходи зрошуються людськими сльозами, бо спокійно пройти цей шлях просто неможливо - це біль і щастя одночасно, такі почуття огортають, що витримати їх наплив просто неможливо... Вінчає сходи святая святих із нерукотворним образом Ісуса.
Стоптуючи ноги до ран, ми добралися до першої нашої кінцевої зупинки.... КОЛІЗЕЙ... Чи вразив величчю... мене не дуже, але саме усвідомлення, стільки століть стоїть ця споруда не може не викликати захоплення. Скільки безневинної крові пролилось на його арені... Але дивлячись на нього, більше згадувалась щорічна Хресна Дорога, ведена Папою... А завтра нас чекав Ватикан...

[прочанка]

дорогою до Ватикану нас привітала фортеця Ангела, будована ще імператором Адріаном, як майбутня усипальниця, а згодом в"язниця і місце схову для Пап, оскільки пов"язана підземними переходами із Ватиканом. Декілька кроків... і ти - у найменшій державі світу, аж дух захоплює... Які геніальні люди проектували й будували, НІ - творили цю красу. Візульно все виглядає досить компактним. Берніні добре постарався! Собор не виглядає потужною будівлею, яка давить на вас масою. Зате заходиш у середину ... й губишся. Чималі каплиця, мощі святих, картини-ікони із життя святих, величний Петро, фігури-скульптури і,звичайно, стаждальна Мати Мікелянджело, відома Пьєта. Такий спокій панує тут! Душу огортає блаженство, всі проблеми, неспокій відходять на задній план. Хочеться опуститись на лаву й під звуки органу забутися у щасливому сні-молитві. Але на огляд собору нам дали годину, а це - дуже малий відрізок часу. А навіть не змогла потрапити до мощей святого Йосафата, чим дуже перейнялася, але... що має бог у своєму промислі невідомо нікому, але про це... згодом...
потім ми проплили в багатолюдному потоці через Крипту. Біля Івана Павла вдалося хіба перехреститися, бо охоронці навіть помолитись не дозволяли( людей було багато), біля Петра спинились на хвилю і поплили далі...

[прочанка]

Чи цікаві вам мої розповіді? Може не варто це описувати?

[o.Mykil]

Чи цікаві вам мої розповіді? Може не варто це описувати?

Звісно, ж що цікаво! Ніби сам там подумки буваєш, немов через веб-камеру!

[прочанка]

гаразд, буду старатися. тим паче, що найцікавіше попереду. Просто, сумно, що нема відгуків.

[romanm]

Є:)

[Olesia]

Чи цікаві вам мої розповіді? Може не варто це описувати?

Розповіді дуже цікаві, ніби я побувала там особисто. Щиро дякую

[Olya]

Ви дуже гарно описуєте, зразу видно що маєте талант оповідувача.
мені дуже цікаво, де ви ще побували і що цікавого бачили.

[прочанка]

На жаль, з Ватиканом прийшов час прощатися, наш шлях лежав назад до Риму. Оскільки маршрут був чималенький, довелось їхати метро. Ця лінія виявилась пристойною, швидкісною, а взагалі, у Римі метро досить брудне й "скромне". Тим не інше, воно нас домчала до базиліки св. Апостола Павла "за мурами". Найбільшої після Петра святині, яку спорудили на місці поховання апостола. Його крипта відкрита і знаходиться перед центральним вівтарем. Тут ми молились біля саркофагу святого. Над захороненням під склом шмат ланца, яким сковували св. Павла. Храм великий і величний і швидше нагадує античну будівлю, але вражає неменше. Арки, колони, у верху вінчані рядами папських портретів, нинішній підсвічений. Отримавши відпуст у базиліці, ми рушили далі, до найреспектабельнішого району Риму –площі Іспанії. На пагорбі – храм Пресвятої Тройці , поруч вілла Медичі – власність Франції, в якій сьогодні навчаються юні митці. Від храму ведуть сходи, майже потьомкінські з Одеси. На них, мов горобці, мостяться втомлені туристі і не тільки… Кажуть, там чимало наших "заробітчанок". Сходи закінчуються цікавим фонтаном, схожим на човник. Але наступний фонтан – щось неповторне – Тревіа ( три вулиці зливаються у фонтан з античним фігурами, вінчаними Нептуном). Яка приємна прохолода у спекотний день! Тут відпочивають туристи і місцеві мешканці. Хоч купатись у фонтані не варто, такий холодний душ дорого вартує – 70 євро. Зате ми змогли замочити у воді руки й кинути монетки. Освіжившись таким чином, ми рушили до Пантеону. Єдиний храм, який із язичницького став християнською святинею й хранителем останків визначних людей, серед яких - Рафаель. Унікальна споруда, освітлена єдиним отвором в куполі, в який опади не потрапляють. От мудрі люди проектували! У Римі ходить поговірка – "що не знищив час, знищив Берніні", бо всю бронзу із покрівлі відомий архітектор здер на вівтар, який тепер прикрашає Петра. Перед входом до храму молодики, перебрані у римських легіонерів, можуть залюбки із вами сфоткатися, за 5 євро…

[прочанка]

Вчора ми мали зустріч у семінарії, що на Сихові. Так би мовити, по слідах нашої духовної мандрівки. Як приємно було побачити людей, з якими провели 12 днів, і які за ці спільні дні випробувань, духовних пошуків стали рідними. В нас був дуже хороший духівник, який всю дорогу нас підтримував у молитві й такому духовному стані: ми співали гарні ( молодіжні) релігійні пісня ( навіть не знала про такі красиві пісні), дивились релігійні фільми( дуже потужні, просто вражаючі - про Папу Івана 23, молодого Кароля Войтилу і отця Піо). Хто б міг дістати такі фільми - дуже рекомендую.
Нам зробили екскурсію по семінарія, яка мене вразила( так близько діткнутися до життя семінарії, до побуту, навчання й духовного росту наших майбутніх духовних провідників не кожний день випадає), мали молебль у їхній каплиці, а потім - легкий фуршет, де кожен міг поділитись враженнями, своїми пережиттями і тим, добрим, що кожен виніс із цієї прощі. Що й казати, ця поїздка на кожному залишила слід, люди вже відчули якісь позитивні зміни на краще й самі змінились...
Тому й закликаю всіх, повірте, це не такі вже великі гроші і хоч дорога - нелегка, сил йде багато, часом не доїш чи спрага мучить, але фізична втома відійде, а Божа благодать залишиться з вами на все життя.

[o.Mykil]

Вчора ми мали зустріч у семінарії, що на Сихові. Так би мовити, по слідах нашої духовної мандрівки.

Ви справжня прочанка на землі, в дорозі до щасливої вічності!

[прочанка]

Ви справжня прочанка на землі, в дорозі до щасливої вічності!

Дякую за теплі слова. Направду, вони мені дуже потрібні. Колись папа Іван 23 сказав, що ми всі у нашому житті є паломниками, бо наше життя таке коротке, що є тільки прощею на цій землі. Але свою дорогу кожен обирає сам, бо Господь дав нам вільну й неприсилувану волю...

А тепер продовжу свою оповідь, бо трохи в світлі останніх подій відволіклась від основної розповіді.

Так от... Рим залишився позаду, нас чекала південна Італія. І хто б то подумав, що той "чобіток" такий гористий?! Гід просить нас звернути увагу на гору праворуч. Гора як гора, що такого в ній? Виявляється, є про що поговорити...адже це - Везувій! Це одразу міняє курс справи, народ починає активно знимкувати. Це ж треба, скільки біди нороб той вулканчик! Давні Помпеї розкопують по-трохи, Неаполь - красивий, навіть дуже, але брудний ( кажуть, один з найбрудніших в Італії). Правда, це ми переїжджаємо доволі швидко, бо попереду нас чекає - Амальфі - в якому храм апостола Андрія... Починається доволі звивиста дорога. Наша пані - керівник, так, про всяк випадок, роздає кульочки - мало що... Після такого делікатного вступу настрій піднімається, але всі мужньо посміхаються - подумаєш!
Не так сталось, як гадалось. Ті височенні кручі ведуть не тільки нас, але й інших людей, правда, з дещо іншою ціллю - сезон курортний, дороги переповнені транспортом, а такі, як наш автобус, взагалі не їздять. Одне слово, нам показали - цюрюк назад. Скажу, всі полегшено зітхнули... і подякували св. Андрію Первозванному, що оберіг він непередбаченої мандрівки... Зате ми зекономили час і тепер могли спокійно прямувати в БАрі, де покояться мироточачі мощі найкращого у світі святого- чарівника - Миколая Мир Ликійського.

[прочанка]

Дорога На Барі зайняла досить часу, ми заледве встигли в церковний магазин, щоб придбати безцінне миро і ще, кому які подобались сувеніри. Що цікаво - святому Митколаю з одинаковою повагою поклоняються всі християни, незалежно від конфесій, ба, навіть мусульмани почитають цього великого чудотворця. Що й казати, з його легкої руки, по нині навіть не дуже віруюючі люди у всьому світі, обмінюються подарунками на Різдво. Маленьке диво, чарівна казка, якої чекає кожна людина, бо вірить, що святий Миколай може не тільки принести подарунок, але виконати потреби, здійснити мрію. Тільки його треба про це щиро попросити. На жаль, таки останнім часом, мабуть віра ослабла, бо мощі стали менше мироточити.
Кожне місто, що підняти свій статус, економічний статус, мало мати мощі відомого святого. Священику з Барі приснився сон, в якому св. Миколай просив забрати його мощі із завойованих мусульманами Мир Ликійських. Коли мощі таки були доправлено до місця призначення, то виявилось, що вони просто плавали у мирі, яке мало цілющу чудодійну силу. Сакофаг поміщено у крипті. НАд ним є вівтар і маленьке віконечко, через яке власне добувають миро.
Як все таки, католики толерантно відносяться до інших. Коли ми спустились у крипту, йшла католицька меса. По її закінченню наші священики служили молебіль до св. Миколая... І це ще не все! Тут таки поруч знаходиться капличка РПЦ! Вони ж дуже люблять св. Николая- угодника! І їм виділили територію, яку вони вважають своєю, навіть Путін тут був присутній на службі.
У вільний час ми ще мали змогу пройтися по храму й осібно скласти свої молитви до святого. В крипті ще є одна цінна реліквія - стовп, який по різних легендах приплив за Миколаєм. Кажуть, він був такий важкий, що підняти його неможливо, але це вдалось св. Миколаю, якому допомогли ангели. Про цю подію розповідає й образ над цією колоною. Всі охочі можуть помолитись біля неї. Кажуть, це найбільш актуально для незаміжніх дівчат, як спосіб випросити щасливу подружню долю. Після цих слів, до колони важко було доступитись.
На території храму є музей з різними реліквіями й цінними подарунками від вдячних шанувальників святого. Тут таки є й хрест, з часточкою - Чесного Хреста і саркофаг, в якому перевозилися мощі Миколая.
Дуже швидко збіг час. Так ще хотілось побути в цьому затишному містечку на березі Адріатики, але час підганяв. Ми з сумом залишали місто, в якому навіть саме повітря насичене цілющою силою миру й добра.

[прочанка]

Але найцікавіше чекало попереду... Ми прямувалив Сан Джовані Ротондо до падре Піо. Якби я знала, якими ми будемо їхати дорогами Нас не страшили й кульочки не видавали.Але коли ми почали набирати висоту.... по спіралі вверх - відчуття -не з приємних. Хоча воно того вартувало. Це маленьке загублене в апулійських горах нині містечко стало, напевне, найбільшим місцем паломництва не тільки всієї Італії, але й усього християнського світу. В Люрді теж дуже багато людей, але сама місцевість дозволяє їм якось розминатись одне з одним, а тут. Просто людський мурашник! До церкви ми їхали вже місцевою маршруткою, або довелося б йти пішки ( а ми поспішали). Наші автобуси туди б не доїхали... Що то люду! Хмара! Під палючим південним сонцем люди терпляче стоять в довгій колєйці до мощів святого. Передати свої відчуття?! Це просто неможливо. Яка святість йде з цього місця, який спокій! Ми пройшли по горі Хресну Дорогу, яка завершується 15 стацією - Воскресінням Христовим і це дуже оптимістичне завершення. Після такої Дороги відчуваєш неймовірне піднесення. Це дуже символічно - так, на землі нелегке, повне терпінь й випробувань життя, але по смерті нас чекає життя вічне в любові Божій.
Ми були в церкві, в якій служив отець Піо, в крипту попали наші отці. Там була така черга! А нас підганяв час!. Але наші отці принесли нам журнали і ми побачили падре, який наче заснула усміхнена людина відпочиває на своєму склянному ложі. з 1968р... без будь-якогось хімічного втручання... Це диво, яке може мати тільки одне пояснення - вияв Божої ласки до нас. Своїм життям і смертю падре Піо вчить нас, яка безмежна велич Божа, його милосердя й любов.
Хто мало знає про отця Піо можу підібрати матеріал.
Я особисто давно про нього чула. Спершу воно мене не чіпало... Хто він, то й Піо? Потім якось придбала дев"ятницю до Нього. Час до часу відмовляла.Коли почула про поїздку туди, втішилася, але й близько не могла уявити такого видовища... Ну приїжджають паломники, ну й що? Але побачене перевернуло весь мій світогляд, ба, я відчула, що отримала ще одного сильного опікуна. Цьому посприяв і фільм, який ми мали змогу переглянути в автобусі.
Закликаю всіх і кожного - моліться до святого отця Піо - одного з найбільших святих нашого часу. Моліться ревно, з вірою й ви не залишитесь на самоті зі своїм горем й проблемами. Просіть Пресвяту Богородицю і Її Сина через посередництво отця Піо ласки й отримаєте їх. ТІЛЬКТИ щиро вірте!

[прочанка]

ну хоч якісь емоції, а то мені вже здається, що я сама із собою спілкуюся

[o.Mykil]

:cry: ну хоч якісь емоції, а то мені вже здається, що я сама із собою спілкуюся

Все гарно. Ви молодець. Дякую за ентузіазм та бажання ділитися пережитим, проте, як кажуть, краще раз побачити на свої очі, ніж сотню разів почути.

[прочанка]

Дякую! Ви праві, це те саме, що переповідати балет. Таке треба пережити. Я б всі рекомендувала. Повірте, що таке собі ще можна дозволити, хоч дорога важка, з певними випробуваннями, але це проща, а не відпочинкова розважальна вечірка. Але той набутий скарб
не пропаде.

[прочанка]

на відвідинах Сан Джовані Ротондо наші "гірські" випробовування не закінчилися. Ми рушили на Монте Сан Анджело. Які чуда діються у світі. Сюди людей притягує надзвичайна святиня - Базиліка Архангела Михаїла, неосвячена людською рукою, бо її освятив сам Архангел. Чотири рази він з являвся людям. Останнього разу він врятував місто від чуми, а немічним звелів молитись з вірою і брати з його печери освячені камінці....
Тепер про сам храм. Він унікальний, бо веде під землю в печеру, схожу на ґроту Масабьель, що в Люрді, але ця печера внизу! Гладенькі стіни, і в закритій невеликій заглибені в чудесний спосіб сипляться камінці! Їх вибирають, а вони знову з являються. До вони там беруться?! Поверхня абсолютно гладка. Ці камінчики сортують в ладанки. Прочани купують ці цінні реліквії і везуть найближчим. Над печерою надбудована велична базиліка.
Саме містечко дуже цікаве, ми об їжджали його з другого боку. Будиночки на два поверхи, по чотири, п ять, зліплені до купи і зверху нагадують бджолині соти. Вікна відчинені, навіть дверей людських нема, якісь склянні переділки - теж відкриті, люди усміхнені, щирі, привітні до прочан...

На Жаль нам не пощастило відвідати ще одну святиню в містечку Ланчано. Але то нічого, значить доведеться ще раз їхати Бо воно того вартує.
У 8-му ст. один священик під час літургії закрався сумнів відносно перетворення Тіла й Крові. Під час Євхаристії хліб перетворився на плоть, а вино -на кров. Безцінні реліквії зберігаються в Сантуарії Дива Євхаристії вже 12 століть! Сучасні аналізи довели - це часточка сердечного м язу і кров, яка ідентична з кров ю Плащаниці. Святі Дари не потребують консервації, кров можна хоч сьогодні використовувати для переливання, правда ,вона згорнулась у 5 кульок. Ще одна дивина - вага 1 кульки=вагі5 кульок разом і цей феномен вчені пояснити неспроможні! Ми мали зможу побачити Дари на фото.
Бог приготував нам безліч свідчень своєї могутності, ласки й любові, а ми повинні їх прагнути, шукати й бачити навіть в звичних буденних справах. Чого я вам всіх щиро бажаю.

[ljubomyr_ps]

Хочу і я грішний подякувати Вам, дорога сестро у Христі Прочанко (шкода що не знаємо Вашого імені). Ваша паломницька розповідь справді щира й захоплююча, тому читаючи її співпереживаю паломництво в Італію по святих місцях разом з Вами. Щиросердечно дякую Вам.
Хай береже Вас Господь!

[прочанка]

Дякую, я дуже рада, що хоч в такий спосіб можу передати людям благословення з тих місць.

Наші останні відвідини були не менш чудесними ніж попередні. Я б сказала прекрасним завершенням прощанськиї пригод українців в Італії. Так Бог дав, що Лоретто ми відвідали на Спаса чи Преображення Господнє і католицькі священики люб язно дозволили відслужити святочну Літургію в одній з каплиць. Але що то за каплиця! Не кожна наша церква така велика й простора, про оздобу й ікони - картини( справжні твори мистецтва, писані видатними художниками) не переповіш.
Відволічуся на мить, в Італії достатньо походити по церквах, щоб отримати естетичне задоволення на все життя, потреба в музеях і картинних галереях зникає. Воно й не дивно, адже найвизначніші митці вважали за честь своїми шедеврами увіковічити себе в базиліках й храмах на прославу БОга.
Так от, ми мали службу, яка думаю, запам"яталась всім. Навіть сповідь видалась якоюсь особливою, вартісною... І причащалися ми католицьким причастям, що було теж символічним. Мало того, наші отці дістали свячену воду і покропили нам і ті фрукти, які хтось десь роздобув. Люди щиро ділилися тими крихтами в день Преображення Господнього. Думаю, в цей день наші душі хоч на якусь дрібку теж преобразилися. Воно не могло бути інакше, бо базиліка, яку ми відвідали, містить унікальний святий скарб!
Рятуючи від осквернення святиню християн, одна родина, на прізвище Ангели, зуміла перевезти із Назарату ґанок з дому Пресвятої родини!Спочатку до Хорватії, а потім сюди, в Лоретто. Сам будинок - печера залишилась в Назареті, над нею теж є церква. А цегляний ґанок( 3 стіни) - в Італії. Четвертою став вівтар, вінчаний Богородицею з Дитятком, так званою Чорною МАдонною( зроблена вона з темного ебенового дерева, яке з часом чорніє). Зараз фігура коронована й вкрита золотими шатами. З часом за наказом Папи над святиною була надбудована велична Базиліка. Це одне з найсвятішиз місць, безцінна спадщина. Ви собі навіть не уявляєте, які блаженні хвилини в тім невеличкім будиночку. Не знаю, що там діється з людиною, але одне усвідомлення вже того, що тих стін Торкалася Пресвята Богородиця, Обручник Йосиф і сам Господь наш Ісус Христос, вносить в душу такий блаженний стан, що хочеться не тільки притулитися тої стіни, але влитися в неї...
Як не шкода було прощатися, але час летів невпинно, Італія залишалася позаду. Але нас ще чекали дива... Так так, і не інакше... Ми їхали в елегантну столицю Австрію - у Відень.

[прочанка]

Заершую свою розповідь Віднем. Таке гарне спокійну у всіх відношеннях місто. Навіть президент пішки на роботу ходить. Обійшли ми обістя Ґабсбургів, прослухавши цікавурозповідь про нелегке життя монархів, які зуміли створити потужну імперію, яка залишила по собі добрі спогади. Були біля імператорської скарбниці, в якій зберігаються цінні речі: корона, спис долі( спис Лонгіна - сотника, який проколов бік Ісуса. З рани потекла кров і вода). За цим списом полював Гітлер, бо мав тягу до нього ще з часів своєї науки у Відні. Він таки ним заволодів, але щастя чи успіху він не отримав... Реліквія повернулася на своє місце.
А які там коні! Є королівський манеж, де виступають білосніжні коні, які живуть в колишнії імператорських апартаментах, перебудованих у стайні. На літо їх вивозать ( здається у Словенію) до кобилиць. Що цікаво, лошатка народжуються чорними, а через 8 міс. біліють
Таким легким"алюром" ми дійшли до цетральної площі з собором св. Стефана( наш костел Єльжбетти чи імператриці Сісі, але маленький). Краса й орган чудовий! Ми мали вечірню прогулянку центром і відчували себе справжніми європейцями. Після галасливої Італії, прогулянка Віднем під звуки Моцарта й Штрауса видалася легким сном А завтра ми мали мати службу в нашій церкві...

[прочанка]

Заершую свою розповідь Віднем. Таке гарне спокійну у всіх відношеннях місто. Навіть президент пішки на роботу ходить. Обійшли ми обістя Ґабсбургів, прослухавши цікавурозповідь про нелегке життя монархів, які зуміли створити потужну імперію, яка залишила по собі добрі спогади. Були біля імператорської скарбниці, в якій зберігаються цінні речі: корона, спис долі( спис Лонгіна - сотника, який проколов бік Ісуса. З рани потекла кров і вода). За цим списом полював Гітлер, бо мав тягу до нього ще з часів своєї науки у Відні. Він таки ним заволодів, але щастя чи успіху він не отримав... Реліквія повернулася на своє місце.
А які там коні! Є королівський манеж, де виступають білосніжні коні, які живуть в колишнії імператорських апартаментах, перебудованих у стайні. На літо їх вивозать ( здається у Словенію) до кобилиць. Що цікаво, лошатка народжуються чорними, а через 8 міс. біліють
Таким легким"алюром" ми дійшли до цетральної площі з собором св. Стефана( наш костел Єльжбетти чи імператриці Сісі, але маленький). Краса й орган чудовий! Ми мали вечірню прогулянку центром і відчували себе справжніми європейцями. Після галасливої Італії, прогулянка Віднем під звуки Моцарта й Штрауса видалася легким сном А завтра ми мали мати службу в нашій церкві...

[прочанка]

У Відні є наша церква св. Параскеви і наша діаспора австрійська, найстаріша в Європі. Ми мали Літургію і потім могли діткнутися до мощей святої, які зберігаються у храмі.
Що й казати, українці з Відня по нині, не покривлю душею, коли скажу, моляться на і за Марію-Терезію, справжню християнку. Вона брала під своє материнське крило всі народи, які долею історії потрапити до Австро-Угорщини.
Коли Галичина ввійшла до складу імперії і Марія Терезія почула, що влилася велика кількість вірних греко-католиків у населення, вона вирішила збільшити, в першу чергу, кількісь священиків УГКЦ, які в панській Польщі не були в пошані( на рівні сільських парохів).Приміщення виділили з раніше конфіскованого у єзуїтів, потім громада росла і тут відкрився храм. Марія Терезія опікувалася ним особисто, в каплиці ,як цінні подарунки, зберігаються митра, парадна обкладинка для Євангеліє... Є й хрест, пркрашений дорогоцінним камінням, а всередині, образочок Ісуса, вишитий нещасною Марією- Антуанеттою, останньою французькою королевою. Запрестольний образ свю. Варвари, мальований з молодої Марії Терезії і, хоч вона такі
способи"увіковічнення" присікала і дуже строго, цього образу вона не знищила...
А тепер, про останні дива! Якщо пригадуєте, я розповідала, що Римі шукала образ Юди-Тадея в Латеранській Базиліці і мощі св. Йосафата, у Ватикані. За незнанням і браком часу я їхз не знайшла чим дуже засмутилася. Так от! ВОНИ МЕНЕ ЗНАЙШЛИ У ЦЬОМЦУ ХРАМІ!!! Так, саме тут я знайшла теж образ св. Юди Тадея, біля якого із вдячністю молилася, а коли нас завели у капличку, то я взагалі дар мови втратила... Уявляєте? Виявляється, коли мощі святого рятували від зазіхань царя Петра, то вони з 17.. якогось року дійшли аж до Відня, коли радянські війська мали візволяти Відень від фасшистів , поступилп інформація, що мощі негайно треба рятувати, бо совєтські служби мали спец завдання знищити їх. Американський пілот, не знаючи, що везе, доправив їх до Риму, де вони й покояться у самому ПЕтрі. У тій каплиці зберігається саркофаг і шати, в яких був св. Йосафвт. ТАк, що і там є його мощі.
Боже проведіння - непідвадне для нашого куцого людського розуму, ожа велич і милосердя до нас, грішних. Я на своєму прикладі вам це посвідчу ВІРТЕ! І по вашій вірі буде вам дано!

От такі я мала літні канікули! Дякую всім, хто мав терпіння вислухати все до кінця. Хай Боа ласка буде з вами!

[Olya]

Дякую вам за таку гарну і повчальну історію вашою Прощі. Я рада за вас, що ви віднеслися до цієї Прощі з великою вірою і подякою до Бога (що відчутно з ваших розповідей).
Щиро бажаю вам відвідати ще багато святих місць як на Україні так і за кордоном, і далі розвиватися духовно і жити з Богом.
Нехай вас Господь благословить

[прочанка]

дякую за підтримку і теплі відгуки. Такі поїздки насправді дуже багато чому навчають, вчишся сприймати якісь речі як належні, інші - відкидаєш як зайве, проблеми - втрачають свою актуальність, а головне, починаєш відчувати гостро Божу присутність у всіх своїх починаннях, допомогу й посередництво святих, до яких щиро звертаєшся. Повірте, радше відмовитись від малого, щоб отримати більше. Це я про те, що варто їхати, прагнути їхати і Бог вам допоможе. Я не сподівалася, що зможу цього літа відвідати такі місця, але дуже того прагла і молилась. Що ви думаєте, ноги мене завели в собор, де я знайшла оголошення,яке мене влаштовувало по даті, ба й кошти для цього знайшлися. Хоч саме останній аспект вирішує все. Але найголовніше цього по-справжньому захотіти і раз відважитися. А потім - воно настільки затягує..., що виникає духовна й фізична потреба в тому... Їдьте!Відкривайте для себе Божі чуда і змінюйте нашу Україну на краще. Коли наші люди будуть більше бачити чужого, кращого, то будуть і самі змінюватись, і світ навколо себе.

[Olesia]

Ще раз перечитала і наче побувала у цій подорожі разом з вами. Пережила всі ті відчуття, які відчули ви. Щиро дякую за цікаву розповідь.

[о.Олег]

Дуже дякую за розповідь, Прочанко! А де фотки?
Давно це все було - може хтось поділиться своїми враженнями від подібного??