Як ви ставитесь до сюжетів ТСН "У Бога за пазухою"

[Sotnik]

[quote="о.Олег"]
У що люди, розувірившись в Церкві, будуть вірити завтра, творців такого болота мало цікавить, як мало цікавить і те, якими ростуть українці, що дивляться весь цей жах, що його показує телебачення... [/quote]

Я думаю, що їх, якраз, дуже цікавить те якими ростуть українці, що дивляться весь цей жах.

[vitalko]

Сюжет про секти, хто не бачив:

http://www.youtube.com/watch?v=Ls-mLGQetEQ

А тут про отців - байкерів, рокерів і поетів:

http://www.youtube.com/watch?v=lzxGk3LzP50

P.S. Ну як вам останній?

[Olya]

Страшний перший сюжет, тому що дійсно існує багато різних сект і течій. А найголовніше шокує те, що секту можна створити якщо є тільки 10 чол. Мені здається, що це не правильно, державні чиновники не повинні давати дозвола на всякі псевдорелігії, які вже знати наперед, будуть вимагати людей гроші чи майно.
Потрібно бути міцними у вірі, щоб не попастися на такі псевдонауки, особливо молоді, котра росте в час вседозволеності.

Ну, а на другий сюжет у мене просто нема слів

Я не розумію, невже телеканал неможе зняти щось добре про священників, невже їм потрібен лише бруд? Є багато відданих своїй справі священнослужителів, та про них журналістам не цікаво робити матеріал.

[vitalko]

Я не розумію, невже телеканал неможе зняти щось добре про священників, невже їм потрібен лише бруд? Є багато відданих своїй справі священнослужителів, та про них журналістам не цікаво робити матеріал.

А чому бруд. Що поганого коли священик їздить на мотоциклі, нехай з банданою і слухає Pink Floyd? Він же не п"є відрами пиво, не носить на собі куртку з болтами(хоч і вона не погана сама по собі) і чорну футболку з черепами. Як на мене, це дуже добре, що є й такі священики, тому що у них своя особлива паства, до якої вони в такий особливий спосіб можуть достукатися. Плюс, їм набагато легше буде знайти спільну мову з молоддю, яка далі від Бога, але має такі ж уподобання як і вони.
Дивацтво не є погане як таке, і я тільки за руйнування стереотипного мислення про священослужителів, як про людей, які поза храмом і вірними не мають мати особистого життя, якогось хобі, своїх розваг і відпочинку, ба й навіть таких дивацтв(хоч для мене це і не дивацтва як такі). Більше того, саме на прикладі таких отців можна більш яскраво зрозуміти, що церква йде в ногу з часом, а не застрягла десь у середньовіччі.
І взагалі, все що не порушує божої заповіді - не є погане саме по собі, імхо.

[Olya]

На мою думку, мають бути все одно встановлені деякі правила і норми. Вони ж є для прихожан, що жінці не можна приходити до церкви вульгарно вдягненою. Тому те, що священослужитель одягнув на рясу ордени щось мені не дуже до вподоби. Якщо хоче , то можна їх одягнути на косуху чи футболку.
Я також за те, що священнослужитель має мати власні уподобання, але у всьому є межа. Я нічого не маю проти того, щоб священники збирали музичні інструменти чи диски, щоб організовували молодіжні походи, щоб писали музику і вірші. Та деяких норм також потрібно додержуватися. Та це лишень моя точка зору.

А про бруд я писала про всі матеріали, а не лишень про останній.

[vitalko]

...що священослужитель одягнув на рясу ордени щось мені не дуже до вподоби

Ну це мені також не дуже сподобалося.....

[o.Mykil]

...що священослужитель одягнув на рясу ордени щось мені не дуже до вподоби

Ну це мені також не дуже сподобалося.....

Свого часу проживав на Східній Україні, і от в одній місцевості місцевмй батюшка з РПЦ на 9-те травня вішав на себе медалі і йшов разом з багатьма іншими ветеранами підчас параду, адже колись начебто був в Афганістані...

Для мене це теж виглядало якось дивно і незвично. Бо ми, як школярі, мусіли ветеранам дарувати спільно школою квіти...

Не думаю, що той батюшка, якого показали по ТСН, ходить у подібний спосіб часто чи завжди. Може раз якось при нагоді вдягнув свої ордени за заслуги на рясу. І зняли на відеокамеру задля сенсації...
Бо суспільство полюбляє зараз різного роду сенсації.

[о.Олег]

Не думаю, що той батюшка, якого показали по ТСН, ходить у подібний спосіб часто чи завжди. Може раз якось при нагоді вдягнув свої ордени за заслуги на рясу..

Слава Ісусу Христу!
нема потреби далеко їздити: всі, хто був на святковій Літургії в честь 20-ї річниці легалізації УГКЦ могли наочно побачити наших священиків з медалями на рясах. Заслужили, дочекались... Думаю, щоб розібратись в питанні ще неймовірно важливо, за що та медаль... Чи Ви лише про естетику та канонічно допустиме? Про смаки не сперичаються, а канонічно нмд будемо мати проблему, якщо медаль, наприклад, заважає або їй приписують якийсь не передбачений Правом символізм...

[Tornado]

Християни, а скажіть чого це так ви бурно реагуєте на те, що є насправді в Церкві? Вважаю, що ТСН показало правду, ну звичайно не всі такі священики... Але є. І це проблема, про це треба говорити, не мовчати. Чому це про депутатів чи інших державних урядовців можна щось говорити, писати, а про духовенство - ні?
Але тут є і мінус, бо народ буде згіршуватись, це розумію.
А ще можливо ТСН робить саме такі сюжети тому, щоб авторитет Церкви впав напередодні виборів...

[o.Mykil]

Християни, а скажіть чого це так ви бурно реагуєте на те, що є насправді в Церкві?

Ви так пишете начебто не цілком належали до християнства.

Звичайно, проблеми є в Церкві, поза нею - всюди, де наявні люди та гріх...

Надіюсь, Ви добре читали попередні дописи і зауважили, що не все так чисто з боку журналістів телеканалу 1+1.

Ну, наприклад, на вступі до чергового сюжету "У Бога за пазухою", виконаному в дусі найперше атеїстичному та блюзнірському. Про це вже писалось: коли вірні дають гроші під музику церковних дзвонів, на фоні церков тощо. Це є явна профанація. Адже Христова Церква не ставить собі на меті у суті матеріальне, а має зокрема вертикальний напрямок. Зомбування, маніпуляція свідомістю, фактами тощо. Ось що маємо.

Вчора, для прикладу, гарно було показано про ієромонаха з Прикарпаття, тобто про його безкорисливу опіку численними дітьми і т. п. Ато той профанаційний вступ дивився як п*яте колесо у возі...

Так є проблеми в Церкві, але вони чи не всіх рівняють під "одну гребінку" у бізнесовому ракурсі, до ряду справ підходять досить по-земному та некомпетентно.

Винятки є скрізь.

І взагалі такі речі передусім мають вирішуватися у своїй "хаті" в тій чи іншій Церкві певної конфесії, а не деінде. Також і в колах ворожих. І чато вирішуються. Бо, наприклад, у Католицькій Церкві відповідним церковним канонічним правом передбачені за певні злодіяння священиків чіткі кари. І священичого сану можуть позбавити теж. Різне трапляється.

Дивує крайній негативізм. Коли була мова в ТСН про священика-педофіла (колишнього вже, однієї православної конфесії), то досить був вузький підхід до проблеми. Адже екссвященнослужитель міг мати певні психічні неполадки, диявольскі спокуси (а сатана ой як може нападати на своїх неприятелів, зокрема духовних осіб) і т. д.

Правдива християнська душа дивиться на ці речі дещо ширше і більше очима віри!

[Олюнька]

А тут є реакція УПЦ КП на ці сюжети: http://zik.com.ua/ua/news/2009/10/06/199035

[о.Олег]

Михайло Бриних
Арифметика проти Церкви

http://www2.maidanua.org/news/view.php3 ... 1253108444

На прикладі власної родини я добре знаю, що священикам за радянської влади велося по-різному. Дуже по-різному. Якщо атеїстична пропаганда в деяких регіонах накульгувала на обидві ноги, то практика безпосереднього контролю за діяльністю священиків давала набагато кращі результати. Будь-якої миті до кожного настоятеля храму міг явитися гебешний «куратор» і круто змінити його долю. Загребти на допит, сфабрикувати справу, позбавити парафії або й просто знищити. Ну, це в тому випадку, якщо з тим чи іншим священиком не вдавалося «налагодити співпрацю».

Найпростіший метод, що дозволяв фактично кожного священика в одну мить перетворити на банального злочинця, забезпечувала звичайна фінансова перевірка. Безжальна арифметична логіка була проста: якщо протягом року в церкві відбулася така-то кількість хрестин - значить, було продано відповідну кількість хрестиків. Аналогічні підрахунки поширювалися на вінчання й похорони. Той факт, що принаймні до вінчання та хрещення люди готуються заздалегідь, і далеко не завжди купують все необхідне в останній момент, уже в церкві, до уваги ніхто не брав. Звісно, «кураторська» арифметика легко доводила, що священик привласнив частину коштів.

Не знаю, чи хтось колись зможе порахувати, скільки принципових панотців позбавили сану чи запроторили за ґрати за допомогою елементарних операцій додавання і множення. А втім, ці каральні операції проти окремих священиків відбувалися без зайвого галасу. Навіть якось дивно, чому тогочасна пропаганда не надавала таким сфабрикованим справам відповідного резонансу, обмежуючись натомість карикатурами на попів-п'яниць у журналі «Перець».

Ніколи не думав, що мені випаде нагода згадати родинні розповіді про цю антицерковну арифметику, ба навіть більше - стати свідком її застосування.

Звісно, змінилися й обставини, і мета. Теперішній «куратор» працює на телебаченні, у новинах, тож приходить і до священиків, і до мирян. Тож місія публічного розвінчування зажерливих, непорядних і корумпованих панотців за допомогою простих підрахунків, яку свого часу не виконала радянська система, сьогодні перетворилася на легку й доступну забавку. Чому в ефірі каналу «1+1» з'являється цикл антиклерикальних сюжетів під рубрикою «У Бога за пазухою» (в рамках ТСН), ще можна зрозуміти. Публіці завжди подобалися голі королі та осквернені святині. Суто європейська звичка виливати помиї на вулицю просто з вікна нікуди не поділася, ніякі цивілізаційні винаходи не здатні замінити комфорт смороду, - тільки він і дозволяє багатьом із нас почуватися людьми; мовляв, хто має право дорікнути мені якимось свинством, якщо навіть нагорі твориться казна-що і повсякчас звідти чути повискування та підрохкування.

Але одна справа, якщо новинарі згадують про церковне життя в Україні лише тоді, коли в Китаївському урочищі починаються православні мордобої, або ж коли п'яний диякон потрапляє в ДТП, й зовсім інша, коли для дискредитації церкви використовується неймовірна арифметика. Звісно, в людини, яка бодай двічі на рік переступає поріг храму, такі підрахунки можуть викликати лише подив. Але для створення атмосфери й загального враження годиться все, а цифри - передусім. І посипалося: вінчання - 600 гривень, хрещення - сто, пара свічок - п'ятдесят, ба навіть «благословення на спалах фотокамер коштує приблизно чверть сотні».

А щоб усе це не нагадувало спілкування зі стелею, ось вам і зйомки прихованою камерою, і зумисне підібрані невиразні, непереконливі коментарі очільників українських християнських конфесій. Додайте до цього ще низку «пізнавальних фактів» (собівартість звичайної свічки - 11 копійок, а пожертва на велике свято - 1500 гривень), і урочиста арифметична какофонія наближається до кульмінації - істинного тріумфу антицерковної арифметики, за допомогою якої «куратори» чітко встановили, скільки пересічний громадянин витрачає на церкву протягом життя. Не буду вас мучити послідовністю операцій додавання і множення, просто відтворю цю цифру: 33700 гривень! Бабло? Ще й яке! Я не полінувався, й за формулами працівників ТСН тут-таки спробував для себе з'ясувати, скільки «пересічний українець» витрачає протягом життя на алкоголь. Й одержав практичну таку ж суму. Ви уявіть тільки собі цього середнього українця, який бухає і молиться з однаковим ентузіазмом!

Мені б дуже хотілося, щоби така суто арифметична спроба поставити українське православ'я поруч із іншими фінансовими корпораціями, й отже шукати пояснення багатьох церковних проблем і конфліктів не в релігійній, і навіть не в політичній, а передусім у кримінальній площині, залишилася паскудним і недоречно розказаним анекдотом.

Адже тотальна втрата віри, яка визначає світогляд сьогоднішнього українця, тільки на перший погляд не має нічого спільного з міжконфесійними війнами, відстороненістю Церкви від громадського життя, внаслідок чого словосполучення «моральний авторитет» в останню чергу асоціюється з людиною в рясі.

Стоїцизм невігласа, який так ефективно плекають у сучасному суспільстві що «політичні еліти», що ЗМІ, потребує надмірного споживання негативної інформації, що хоч якось стосується простору віри. Звинувачення у брехні й аморальності просто не були б ефективні, якби поруч існував бодай острівець незрадливості та чистоти. Цим острівцем, безперечно, могла би бути Церква. І в такій ролі вона сьогодні не потрібна нікому: ані залученим до кругообігу взаємних звинувачень топ-політикам, ані суспільству, натренованому «проти всіх», хто лізе в душу з фальшивими обітницями.

«Дивіться, - твердять знавці додавання і віднімання, - вони ж нічим не відрізняються від усіх інших: теж не можуть поділити майно, так само ненавидять конкурентів і не здатні до порозуміння!». Для людей, давно збайдужілих до Церкви, це чудовий аргумент, щоб укріпитися у власній зневірі.

[vitalko]

Вчора, для прикладу, гарно було показано про ієромонаха з Прикарпаття, тобто про його безкорисливу опіку численними дітьми і т. п.

Про того ієромонаха є знятий документальний фільм. Називається Форпост.
Всім рекомендую глянути.

P.S. Пардон за оффтоп....

[o.Mykil]

І тут (в цих блогах) є дещо стосовно болючої та важкої тематики http://olena-risu.livejournal.com/234953.html

http://xmmk.livejournal.com/101098.html ... 8#t1020138