И в этом тоже виноваты "москали",православные ?

[Георгий]

Талергоф: тщательно забытая трагедия :?: :?: :?:

Сейчас, когда новая украинская власть прикладывает титанические усилия для того, чтобы добиться признания за Украиной статуса "жертвы геноцида", история мало кого интересует - бал правит "Ее Величество Мифология". Между тем слова "Украина" и "геноцид" действительно в ХХ веке стояли рядом. И не один раз

Первое, о чем нельзя не вспомнить в связи с этой темой, — геноцид в отношении жителей Галицкой и Прикарпатской Руси в самом начале ХХ века. Об этом мало кто знает, но именно Австро-Венгерской империи принадлежит "пальма первенства" в такой важной "отрасли", как создание концентрационных лагерей. В начале Первой мировой войны ею была создана целая сеть подобных учреждений, самое известное из которых — Талергоф (недалеко от города Грац в Австрии). В них за короткий срок было уничтожено более 60 тыс. человек... Но, обо всем по порядку...

Этой страшной трагедии предшествовало бурное национальное возрождение галицко-русского народа, населявшего Галицию и Прикарпатье. Чтобы составить представление о размахе этого движения, ознакомимся с одним небезынтересным документом того времени — петицией в Венский парламент, в которой ставится вопрос о свободе преподавания русского языка, истории и права на заселенных русскими землях, входивших тогда в состав Австро-Венгрии:

"Высокая палата! Галицко-русский народ по своему историческому прошлому, культуре и языку стоит в тесной связи с заселяющим смежные с Галицкой землей малоросским племенем в России, которое вместе с великорусским и белорусским составляет цельную этнографическую группу, то есть русский народ. Язык этого народа, выработанный тысячелетним трудом всех трех русских племен и занимающий в настоящее время одно из первых мест среди мировых языков, Галицкая Русь считала и считает своим и за ним лишь признает право быть языком ее литературы, науки и вообще культуры...<...>

Общерусский литературный язык у нас в Галиции в повсеместном употреблении. Галицко-русские общественные учреждения и студенческие общества ведут прения, протоколы, переписку на русском литературном языке. На этом же языке у нас сыздавна издавались и теперь издаются ежедневные повременные издания, как: "Слово", "Пролом", "Червонная Русь", "Галичанин", "Беседа", "Страхопуд", "Издания Галицко-русской матицы", "Русская библиотека", "Живое слово", "Живая мысль", "Славянский век", "Издания общества имени Михаила Качковского", расходящиеся в тысячах экземпляров..."1 и т.д. Тот факт, что под этой петицией оставили свои подписи 100 тыс.(!) галичан говорит сам за себя...

Столь же динамично развивался в то время процесс возвращения униатов в православие. Достаточно сказать, что на крупные церковные праздники в Почаевскую лавру прорывалось через австрийскую границу до 400 крестных ходов.

В ответ на эту раздражающую метрополию активность в подвластных ей областях Австро-Венгрия развязала геноцид...

Сначала было проведено несколько показательных процессов над священниками и мирянами, переходившими в православие и говорившими по-русски. Перечислю только самые нашумевшие из них. Один из первых — "Процесс Ольги Грабарь" в 1882-м году. Затем первый и второй "Мармарош-Сигетские процессы" (в 1912 и 1914 гг.), в ходе которых были осуждены закарпатские крестьяне, целыми селами переходившие в лоно Православной Церкви. Более 90 человек тогда получили обвинительные приговоры, а тысячи повинных в том же "грехе" крестьян вынуждены были несколько лет провести "на осадном положении". Затем, "Процесс Максима Сандовича и Семена Бендасюка" в 1914 году. Другой процесс, в ходе которого был осужден доктор богословия Ф.Богатырец, и "Дело братьев Геровских" на Буковине (1912-1914 гг.). Этот список можно было бы продолжать долго...

Первая мировая война во многом развязала австро-венгерским властям руки — начался массовый антирусский террор. Так, в первые годы войны было казнено и замучено в концлагерях более 60 тыс. человек, более 100 тыс. бежали в Россию, еще около 80 тыс. было уничтожено после первого отступления русской армии (в том числе были уничтожены около 300 униатских священников, заподозренных в симпатиях к православию и России). Обратите внимание, это официальные данные, на которые ссылается польский депутат Венского парламента А.Дашинский... Кстати сказать, все русские депутаты этого парламента были расстреляны...

В это страшное время галицко-русский народ узнал страшное слово Талергоф. Вот как описывает условия содержания там узников галицко-русский историк В.Ваврик:

"В дневниках и записках талергофских невольников имеем точное описание этого австрийского пекла. Первую партию русских галичан пригнали в Талергоф 4 сентября 1914 года. До зимы 1916-го в Талергофе не было бараков. Сбившийся в кучу народ лежал на сырой земле под открытым небом, выставленный на холод, мрак, дождь и мороз...

Священник Иоанн Мащак под датой 11 декабря 1914 года отметил, что 11 человек загрызены вшами. По всей талергофской площади повбивали столбы, на которых довольно часто висели и без того люто потрепанные мученики... происходила "анбинден" — славная немецкая процедура подвешивания за одну ногу. Изъятий не было даже для женщин и священников... Но все-таки пакости немцев не сравнятся с издевательствами своих же. Немец не мог так глубоко влезть своими железными сапогами в душу славянина-русина, как этот же русин, назвавший себя украинцем, вроде официала полиции г. Перемышля Тимчука — доносчика и палача, который выражался о родном народе как о скотине. Он был правой рукой палача Пиллера, которому давал справки об арестантах. Тимчука, однако, перещеголял другой украинец — униатский попович Чировский, обер-лейтенант австрийского запаса... Все невольники Талергофа характеризуют его как профессионального мучителя и палача".

Именно предательство бывших соседей, односельчан, согласившихся отказаться от языка и веры предков ради сомнительного удовольствия заслужить похвалу австрийского барина, выжившие в этом аду узники признают самым болезненным, самым страшным испытанием.

Вот пишет в своих воспоминаниях бывший узник Талергофа М.Марко:

"Жутко и больно вспоминать о том тяжком периоде близкой еще истории нашего народа, когда родной брат, вышедший из одних бытовых и этнографических условий, без содрогания души становился не только на стороне физических мучителей части своего народа, но даже больше — требовал этих мучений, настаивал на них... Прикарпатские "украинцы" были одними из главных виновников нашей народной мартирологии во время войны".

[romanm]

Повна бредятина хворого на голову. З таким самим успіхом греко-католики можуть говорити про псевдособор, в такому ключі, маю наувазі. Тобто після собору розпочався також "геноцид". Якщо тут оперувати категоріями, що , нпр. МП відповідає за все, що зробили росіяни і хрещені в ньому, а також ті, хто проживає на канонічних територіях, тоді так, перший постинг має сенс. Щось в такому ключі: німці - католики, росіяни- православні і т.д.
Значиться, пропоную ГУЛАГ об явити православним лагером.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0% ... 0%BE%D1%84

[luksander]

А якщо говорити не про приналежність до якоїсь церкви, а про національність? «Розділяй і володарюй» - старе, як світ. Чому не склалося з розбудовою України-держави за часів Хмельницького чи громадянської війни? Тому що нашим сусідам (братам і не дуже) вона була непотрібна більше, ніж потрібна нам, українцям. Ми все шукаємо заскалку в оці один одного з подачі різних благодійників, ревнителів «правдивої історії». А прощати? Виконуємо Божі заповіді з точністю до навпаки.

[nikolach]

Ми все шукаємо заскалку в оці один одного з подачі різних благодійників, ревнителів «правдивої історії». А прощати? Виконуємо Божі заповіді з точністю до навпаки.

Полностью согласен ! Сейчас воспоминанием исторических событий никому ничего не докажешь! У нас сегодня один выход - чтоб спасти и объединить Украину, необходимо по-христиански простить друг другу все современные и исторические обиды и начать дружеское сотрудничество между собой всех регионов и всех конфессий.

[о.Олег]

Христос Раждається!

Талергоф: тщательно забытая трагедия :?: :?: :?:

дійсно трагедія.
Проблема в питанні (заголовок), яке мотивує шукати винного... І вони знаходяться, відповідно до хотіння кожного.
Якщо ж загально, маємо у піднятому питанні справу з наступним перебігом подій:
- проблематика розвитку слов`янських народів в кінці 19 - початку 20 століття (самоусвідомлення народу - в контексті Галичини одним із виражень було названня себе "русскими" (москвофільство/русофільство) на противагу полонізаційним процесам)
- уряд Росії очолює проблему, виділяючи кошти на формування своєї "п`ятої колони" ("русских") в Галичині (відповідно: реакція австрійського уряду на пропаганду входження Галичини в склад Російської Імперії - концентраційні табори)
- поява російських військ в Галичині
- автоматичний кінець москво/русофільства (точніше: майже повсюдна перевага русофобства серед бувших русофілів і важка участь тих одиниць, які відступили після 1Світової з російськими військами) на всіх теренах, що стикнулися не з ідейновигаданою, а з реальною, Росією.

Талергоф - це одна із трагічних сторінок життя нашого народу під пануванням братів наших у Христі австріяків, поляків, росіян... Проблема, що п.Георгій подає її так однобоко "прорусски" - реальність складніша і з неї можна заключити наявність провини і названих в питанні "москалів", що неправославно боролися (і боряться по нинішній день) за розподіл світу на свою користь.

[о.Олег]

Христос Раждається!

Ми все шукаємо заскалку в оці один одного з подачі різних благодійників, ревнителів «правдивої історії». А прощати? Виконуємо Божі заповіді з точністю до навпаки.

Полностью согласен ! Сейчас воспоминанием исторических событий никому ничего не докажешь! У нас сегодня один выход - чтоб спасти и объединить Украину, необходимо по-христиански простить друг другу все современные и исторические обиды и начать дружеское сотрудничество между собой всех регионов и всех конфессий.

так історично склалося, що історію (науку історію) ставлять собі на службу різні політичні сили ("історія - служанка політики"), називаючи "правдивою" саме свою її (історії) версію. Повністю погоджуюсь - в такому пошуку не йдеться про прощення, а йдеться про збудження (в своєму крайньому вияві) ненависті (задля "благої" мети виховання нації). Саме тому такий пошук (який пошуком історичним можна назвати з вели-и-икою натяжкою) виглядає негативно. Однак пошук провадити треба.
Шкода, що українці, отримавши змогу пожити більш-менш самостійно, почали створювати "свою правду" (різні ідеї вищості, що провадять до "расизм" у широкому сенсі терміну), однак у звязку з тим, що така сама "своя правда" присутня і у інших (з віковою історією самостійного життя і, відповідно, історичною неправдою на службі політиків) народів, не знаю, чи можна було очікувати від нас чогось іншого... Це хіба було б Чудом Божим: святість серед гріха. Так не сталося, тому констатуємо факт - грішні ми, українці. Однак не "воспоминание исторических собитий" є гріхом, а послуговування ними з метою протиставити себе (українця у нашому випадку) до сусідніх "ненависних народів-гнобителів". А власне історію (з якнайменшою кількістю "прикрас") треба знати і за саме історичні (а не вигадані) кривди просити пробачення і пробачати... Інакше це і не пробачення зовсім, а втеча, відкладання проблеми пошуку історичної правди "на завтра".
Без відсіювання зерен історичної правди від полови політичних гасел ми (не лише українці - кожна християнська нація) не зможемо встигати вибачатися за продуковані звинувачення в нашу адресу всіма, хто захоче покористати Україну у своїх цілях, що призведе до розуміння абсурдності такого (насправді - безвідповідального) розуміння "прощати". Моя теза: правду про історію свого і інших народів треба відшукати обов`язково (навіть, якщо будемо за це биті сусідами - правда покликана зцілити і їх), з неї черпати уроки, за неї (правдиву історію) просити прощення.
Інакше не буде

[luksander]

Христос рождається!
Взагалі-то я мав на увазі взаємне прощення між українцями, які, перебуваючи в складі різних держав і відстоюючи їхні (держав-окупантів України) інтереси, чинили кривди одні одним. І для побудови України-держави це треба робити зараз, не чекаючи встановлення правдивих історичних фактів. На цьому правдолюбстві лукавий нас і ловить завжди, не кажучи вже про тих, хто вміло спекулює на нашій бездержавній історії.
З повагою

[о.Олег]

Христос Раждається!
О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Чи інакше: “Той хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”. Або: "Народ, котрий не знає своєї історії, приречений на вимирання".
Моє твердження: "Народ, котрий не знає своєї історії, не здатний прощати і просити прощення".

Христос рождається! Взагалі-то я мав на увазі взаємне прощення між українцями, які, перебуваючи в складі різних держав і відстоюючи їхні (держав-окупантів України) інтереси, чинили кривди одні одним. І для побудови України-держави це треба робити зараз, не чекаючи встановлення правдивих історичних фактів. На цьому правдолюбстві лукавий нас і ловить завжди, не кажучи вже про тих, хто вміло спекулює на нашій бездержавній історії. З повагою

все так.
Тут нмд заковика в тому, що без розуміння правдивої історії неможливим є правдиве прощення. Нас ловить лукавий і на боязні отримати нагоду до гріха, розшукавши правду. Але правдолюбство не є від лукавого. Думаю навпаки: щоб нам простити одне одного, треба відмовитись жити у казках придуманих на захист різних режимів. Можливо навіть назвати конкретних осіб, які вимордовували своїх ближніх, служачи тим і іншим режимам/силам... Це потрібно і постраждавшим, і їх катам. Надіюся, це розуміємо одинаково.
Часто у таких темах цитують Євангеліє від Івана: "пізнаєте правду, а правда визволить вас” (8,32), а я грішний хотів би наголосити, що істина ця не існує сама по собі, а закликає стати учнями Христовими і, пізнаючи правду, звільнитися Христом від рабства гріха (в нашому випадку непрощення і все, що з ним пов`язане).

[luksander]

щоб нам простити одне одного, треба відмовитись жити у казках придуманих на захист різних режимів. Можливо навіть назвати конкретних осіб, які вимордовували своїх ближніх, служачи тим і іншим режимам/силам... Це потрібно і постраждавшим, і їх катам. Надіюся, це розуміємо одинаково.
Часто у таких темах цитують Євангеліє від Івана: "пізнаєте правду, а правда визволить вас” (8,32), а я грішний хотів би наголосити, що істина ця не існує сама по собі, а закликає стати учнями Христовими і, пізнаючи правду, звільнитися Христом від рабства гріха (в нашому випадку непрощення і все, що з ним пов`язане).

Одинаково. Дискутувати мені з Вами неможливо - ми в "різних вагових категоріях". А моя впертість продиктована тим, що я не бачу якоїсь хоч приблизної дати, коли ми розберемось з історією і вже можна буде прощати. а ще чомусь згадалось: історія нас вчить, що вона нас нічому не вчить.
З повагою

[о.Олег]

Христос Раждається!

Одинаково. Дискутувати мені з Вами неможливо - ми в "різних вагових категоріях". А моя впертість продиктована тим, що я не бачу якоїсь хоч приблизної дати, коли ми розберемось з історією і вже можна буде прощати. а ще чомусь згадалось: історія нас вчить, що вона нас нічому не вчить. З повагою

та ні - я грішний повністю підтримую те, що Ви кажете, але, мабуть, враження незгоди справляють небезпеки, про які пишу. Ви мені вибачте, якщо не ясно пишу: не треба чекати "дати" - прощати і просити прощення треба вже сьогодні.

[luksander]

Христос рождається!
То в мене непорозуміння, бо ваші дописи для мене є інколи "грубуватою" їжею -потребує часу. Хочеться вже прощати, бо, як на мене, прощати - важко: жити простивши - легко.
З повагою

[Kaktus]

Насправді історія правдива історія становища русинів (українців) у Австрії ще чекає свого дослідника, а поміж греко-католиками побутує історичний міф про благодатні австрійські часи.

[Porada]

Насправді історія правдива історія становища русинів (українців) у Австрії ще чекає свого дослідника, а поміж греко-католиками побутує історичний міф про благодатні австрійські часи.

Якщо ця нова історія буде будуватися на таких джерелах як сумнозвісний Талергофський Альманах, то впаси Боже від такої історії...

[Anatolius]

Історія "Талергофу" потребує вивчення, я думаю що ще дійдуть до того руки, а може вже дійшли... Просто ще не видали друком. Але це однозначно не буде така чорнобіла картинка, як подає автор посту. Бо в Талергофі були різні люди - і греко-католики і зовсім не моквофіли. Взагалі перед початком І Світової війни в Австрії запустили міф про повальну зраду українцями Імперії і дуже не церемонились чи то були москвофіли чи ні.