Ось на РІСУ є стаття-нарис про нашого священика Богдана Нуда, якому виповнилось днями 100 років. І там зав"язалась дискусія (хоча то в принципі так і не назвеш, скоріше перепалка), чи правильно він робив в часи СРСР, коли поминав православну ієрархію, але залишався греко-католиком і тихо (шоб не чули лишні вуха) поминав греко-католицький єпископат. Що скажете, форумчани?
http://www.risu.org.ua/ua/index/exclusi ... ple/34909/
Виживання чи пристосуванство?
Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor
-
- дописувач
- Повідомлень: 69
- З нами з: 18 серпня 2008, 19:16
- Звідки: Львів
Re: Виживання чи пристосуванство?
Не лише один о. Богдан Нуд служив так, щоб зберегти парафію. Були такі часи. А от тому коментатору на РІСУ Сапєзі явно бракує поваги до стареньких священнослужителів. Тим більше, що його нік має відношення до греко-католицького єрарха
- Олюнька
- старець
- Повідомлень: 1445
- З нами з: 23 січня 2008, 10:42
- Звідки: Львів
- Контактна інформація:
Re: Виживання чи пристосуванство?
Дуже захоплива історія, напевно немало таких священиків було.
А щодо дискусії, то осуджувати легко, важче робити вибір з наслідками не лише для себе, а й для рідних.
Можна порівняти ситуацію з біблійною: Никодим теж приходив до Ісуса вночі...
А щодо дискусії, то осуджувати легко, важче робити вибір з наслідками не лише для себе, а й для рідних.
Можна порівняти ситуацію з біблійною: Никодим теж приходив до Ісуса вночі...
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ
Re: Виживання чи пристосуванство?
Mandrivnyk писав:...Сапєзі .. його нік має відношення до греко-католицького єрарха
хіба Сапега спершу не православний, тоді кальвініст, тоді римо-католик?
(перепрошую за офтоп)
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
Re: Виживання чи пристосуванство?
Олюнька писав:Дуже захоплива історія, напевно немало таких священиків було.
так. І знаменним прикладом розуміння підпільною Церквою таких священиків для мене грішного є мій родич о.Григорій Хрущ (служив під Рудками, біля Городка Львівської обл.): коли помер (1953 здається), то у ночі його прийшли відспівувати греко-католицькі підпільні священики, а тоді вже ранком - православні...
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
- Олюнька
- старець
- Повідомлень: 1445
- З нами з: 23 січня 2008, 10:42
- Звідки: Львів
- Контактна інформація:
Re: Виживання чи пристосуванство?
Я вже давно помітила таку закономірність, що на тих парафіях, де священик повертався в УГКЦ, розколу не було, а якщо священик залишився в ПЦ, то переважно парафія розділювалась.
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ
-
- дописувач
- Повідомлень: 69
- З нами з: 18 серпня 2008, 19:16
- Звідки: Львів
Re: Виживання чи пристосуванство?
о.Олег писав: хіба Сапега спершу не православний, тоді кальвініст, тоді римо-католик?
так, цілком згідний, помилка
УГКЦ завдячує своє відродження також "пристосуванцям"
Дозволю висловити собі дещо провокаційну думку, до якої я прийшов на основі деяких власних спостережень: саме там, де після ліквідації УГКЦ в новоспечених "православних" парафіях залишилися її колишні священики, відродження цієї УГКЦ після її легалізації пройшло безболісніше, ніж там, куди були прислані священики з традиційно православних територій.
Я не хочу применшувати святого подвигу мучеників УГКЦ, але фактом є, що совіти зважали передусім на те, щоб священик більше не поминав папи, а у всьому іншому вони, здається, не надто розбиралися. Тому священики-"пристосуванці" могли додержуватися напр. латинізованих літургійних практик, які на той час належали до ідентичності УГКЦ. А люди не надто зауважували зміну їхньої конфесійної приналежності. Вони і надалі вважали себе греко-католиками. Я чув навіть про такий випадок, коли один такий "православний" священик і надалі поминав папу, аж поки про це випадково не дізналися "органи". Аж після цього він був змушений перестати.
Я не хочу применшувати святого подвигу мучеників УГКЦ, але фактом є, що совіти зважали передусім на те, щоб священик більше не поминав папи, а у всьому іншому вони, здається, не надто розбиралися. Тому священики-"пристосуванці" могли додержуватися напр. латинізованих літургійних практик, які на той час належали до ідентичності УГКЦ. А люди не надто зауважували зміну їхньої конфесійної приналежності. Вони і надалі вважали себе греко-католиками. Я чув навіть про такий випадок, коли один такий "православний" священик і надалі поминав папу, аж поки про це випадково не дізналися "органи". Аж після цього він був змушений перестати.
Re: УГКЦ завдячує своє відродження також "пристосуванцям"
Kaktus писав: Тому священики-"пристосуванці" могли додержуватися напр. латинізованих літургійних практик, які на той час належали до ідентичності УГКЦ.
в Семінаріях православні для тих питомців, які направлялися служитив Галичину, проводили окремий курс місцевих звичаїв. І Адорації, і Суплікації, і Хресні Дороги, і Молебні...
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
Re: УГКЦ завдячує своє відродження також "пристосуванцям"
о.Олег писав:в Семінаріях православні для тих питомців, які направлялися служитив Галичину, проводили окремий курс місцевих звичаїв. І Адорації, і Суплікації, і Хресні Дороги, і Молебні...
Дуже цікавий факт. Дякую за вказівку. Отже, головне було відірвати юрисдикційно від Риму, а все інше їх не цікавило.
Повернутись до “Церква і Суспільство”
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 58 гостей