Унія – єднання чи розкол ?

обговорення богословських думок, питань богословської освіти

Модератори: Just_me, Artur, ihor

Kaktus
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 183
З нами з: 05 березня 2010, 10:05

Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення Kaktus » 19 березня 2010, 16:37

Напевно, ніхто не заперечуватиме проти констатації того факту, що внаслідок Берестейської унії українська Церква розкололася. Натомість ініціатори унії заявляли, що прагнуть причинитися до єдності Церкви. Чи мусила єдність Вселенської Церкви відновлюватися коштами розколу української ? Взагалі, здається, що унії радше поглибили розкол між Сходом і Заходом - це визнали обидві Церкви-сестри в Баламандському документі 1993 р. Адже правдиве єднання можливе тільки в любові, а де розчленовувалася Церква-сестра, там про любов не могло бути й мови. Цитата з Баламандського документу:

8. Під час останніх чотирьох століть у різних місцевостях Сходу всередині деяких Церков через зовнішні впливи були зроблені кроки, щоб відновити сопричастя між Церквою Сходу і Церквою Заходу. Це привело до об’єднання деяких спільнот з Римським престолом, однак як наслідок цього розбило єдність із їхніми матірними Церквами на Сході. Це все сталося не без впливу позацерковних устремлінь. Так постали Східні Католицькі Церкви; цей стан став джерелом конфліктів і страждань, спочатку для православних, а потім і для католиків.
9. Як би не оцінювалося намір і якою щирою не була б воля, бути вірними заповіді Христовій „щоб усі були одно”, котрі виражаються у цих часткових уніях (Teilunionen) з Римською Церквою, у всякому разі муситься констатувати, що єдність між Церквою Сходу і Церквою Заходу у цей спосіб досягнута не була, ба навпаки розкол продовжує існувати надалі, навіть був отруєний через ці почини.
10. Створений так стан справді породив напруження й протилежності. У десятиліття після укладення уній місіонерська діяльність орієнтувалася між іншим все сильніше переважно на це, щоб навертати інших християн, поодиноких чи в групах, щоб спонукати їх повернутися назад до власної Церкви. Щоб виправдати ці устремління, тобто джерело прозелітизму, Католицька Церква розвинула в її богослов’ї уявлення, що вона сама є єдиною хранителькою спасіння. Як відповідь на це Православна Церква з її боку присвоїла собі однакове уявлення, згідно з чим спасіння знаходиться лише в неї. Щоб забезпечити спасіння „відділених бpатів”, дійшло навіть до перехрещування християн; при цьому забулося вимоги релігійної свободи та свободи акту віри; звичайно, час для цього був мало чутливим.
11. З іншого боку, деякі державні влади зробили кроки, щоб привести східних католиків назад у Церкву їхніх отців; для цього вони принагідно не вагаючись застосовували взагалі недопустимі засоби.
12. Через рід і спосіб, як католики і православні знову розглядають одні других у їхньому відношенні до таїнства Церкви та знову відкривають одні других як Церкви сестри, ця щойно описана форма „місіонерського апостолату”, котра була названа „уніатизмом”, у майбутньому не може розглядатися ні як метод, який треба наслідувати, ні як модель для єдності наших Церков, за якою треба стреміти.
13. Справді, передусім від всеправославних конференцій і Другого Ватіканського собору повторне відкриття і нове цінування Церкви як сопричастя (communio) збоку як православних, так католиків докорінно перемінили спосіб бачення і внаслідок цього також поводження одних з другими.
З обох сторін тепер визнається, що це, що Христос довірив своїй Церкві - ісповідь апостольської віри, участь у цих самих Тайнах, передусім у єдиному священстві, котре відправляє єдину жертву Христову, апостольське наслідство єпископів не може розглядатися як вийняткова власність лише однієї з обох наших Церков. У цьому зв’язку є повністю ясним, що всяке перехрещування є виключеним.
14. З цієї причини Католицька Церква і Православна Церква взаємно визнаються як Церкви сестри, які є спільно відповідальними за це, щоб Церква Божа залишилася вірною її божественному призначенню, передусім відносно єдності. За словами Івана Павла ІІ, екуменічне намагання Церков сестер Сходу і Заходу, котре опирається на діалог і молитву, шукає повного й цілковитого сопричастя, при якому Церкви ні не перемішуються, ні одна не поглинає іншу, а вони в істині й любові йдуть (одна другій) назустріч (пор. Slavorum Apostoli № 27).
15. Свобода осіб і загальне зобов’язання, слідувати вимогам совісті, мусять залишатися непорушними; тому при всіх намаганнях віднайти церковну єдність не може йтися про це, (щоб) навертати окремих осіб від однієї Церкви до іншої, аби забезпечити їхнє спасіння. Натомість йдеться про це, (щоб) спільно здійснювати волю Христову для його (вірних) і намір Божий щодо його Церкви, тоді як Церкви спільно шукають повну згоду у змісті віри та роблять з цього висновки. Цю мету переслідує богословський діалог, який був налагоджений; наявний документ є необхідним кроком у цьому діалозі.

sssmmm
гість
гість
Повідомлень: 9
З нами з: 28 травня 2009, 09:13

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення sssmmm » 19 березня 2010, 20:07

Kaktus писав:внаслідок Берестейської унії українська Церква розкололася.

Церква розкололася, але яка?.. Я не даю на разі жодного свого твердження, тому що не знаю. А чи існувала у 1596 році українська Церква? Чи існувало взагалі на той час поняття "Україна"? І якщо так, то який у нього вкладався зміст? Коли читаєш сьогоднішні публікації, не залежить чиї, українські, російські, де Святого Володимира називають українським або російським князем, стає гірко. Це неправда. Він же був просто князем. Називати його російським або українським - це визначати його вассальні відносини, але ж він не був нічиїм вассалом. І тоді не існувало ні українського ні російського суверена. І, здається теж, що взагалі Христитель Русі послугувався шведською мовою, тому що слов`янськими просто не володів і йому цього не було потрібно. Це відомо, що першими у Київ прийшли католицькі місіонери. Загальне хрещення народу відбулося за Візантійським обрядом, але перша церква в Києві була католицька.
Kaktus писав:Натомість ініціатори унії заявляли, що прагнуть причинитися до єдності Церкви.

А мені здається, підкреслюю - здається, я в цьому не впевнений як у істині, що вони були праві.
Kaktus писав:Це привело до об’єднання деяких спільнот з Римським престолом, однак як наслідок цього розбило єдність із їхніми матірними Церквами на Сході.

"Не та мати, що народила - а та що виростила".

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення о.Олег » 24 березня 2010, 19:48

Слід пригадати, що Баламандські угоди не є вченням КЦ, а є приватними думками деяких богословів. Ці угоди не мають жодного правового статусу ні в православних, ні в католиків. Також важливо: проти цих угод виступили і українські, і румунські греко-католики
цікавим дізнатися більше пропоную хорошого автора - Павла Парфєнтьєва http://kassidi.livejournal.com/29620.html
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Kaktus
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 183
З нами з: 05 березня 2010, 10:05

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення Kaktus » 26 березня 2010, 12:08

Слід пригадати, що Баламандські угоди не є вченням КЦ, а є приватними думками деяких богословів. Ці угоди не мають жодного правового статусу ні в православних, ні в католиків. Також важливо: проти цих угод виступили і українські, і румунські греко-католики
цікавим дізнатися більше пропоную хорошого автора - Павла Парфєнтьєва


Баламандська угода виражає консенсус офіційних представників обох Церков у богословському діалозі - не більше, але й не менше. Греко-католики повинні бути дуже задоволені нею, бо там православні вперше визнали їхнє право на існування. А щодо Парфентьєва, то думаю, що він є Дон Кіхот, який захищає давно програні Католицькою Церквою позиції - програні також на внутрішньому богословському фронті.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення о.Олег » 26 березня 2010, 17:04

Kaktus писав:
Слід пригадати, що Баламандські угоди не є вченням КЦ, а є приватними думками деяких богословів. Ці угоди не мають жодного правового статусу ні в православних, ні в католиків. Також важливо: проти цих угод виступили і українські, і румунські греко-католики
цікавим дізнатися більше пропоную хорошого автора - Павла Парфєнтьєва


Баламандська угода виражає консенсус офіційних представників обох Церков у богословському діалозі - не більше, але й не менше. Греко-католики повинні бути дуже задоволені нею, бо там православні вперше визнали їхнє право на існування. А щодо Парфентьєва, то думаю, що він є Дон Кіхот, який захищає давно програні Католицькою Церквою позиції - програні також на внутрішньому богословському фронті.

навпаки - виграні позиції: Унія живе і жити буде, а все інше - покищо залишається на рівні фантазій... Баламанд існувати перестав бо і не існував ніде, окрім паперу... Попри іменитість підписаних, думаю, Ви це розумієте. Та і питання про визнання, вибачте - збочення: Унія є і не потребує "вперше чи вдруге" визнаватись православними. Це, радше, радість за Православіє, що спромоглось сказати правду собі/світові, а Унія від цього не змінилась зовсім :) . Але уніати - так: сказали Баламанду своє "ні". Що ж Ви хочете від греко-католика Парфєнтьєва? Син Церкви, добрий син Церкви, я б сказав...
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення luksander » 02 квітня 2010, 20:02

Якщо слідувати за істориками, то Берестейська унія привела до розколу релігійної спільноти Київської митрополії з тієї причини, що вищі верстви населення від унії отримували певні матеріальні і моральні вигоди, а от простолюдини – ні. Зустрічав думку (може це вже перенесення сучасних реалій на тоді), що Москва підтримувала цей розкол фінансово, спонсоруючи міські братства. З точки зору пересічного громадянина/мене ця «шкурна» зацікавленість виглядає духе ймовірною, хоча для священиків це мабіть виглядає повною нісенітницею?
що ж до питання... шкода, але Унія таки стала розколом для тодішних православних теперішньої України. А от об*єднання з Римським престолом тодішнє це ж УГКЦ тепер!!!...

Михайло Шелудько
початківець
початківець
Повідомлень: 38
З нами з: 06 жовтня 2005, 23:46
Звідки: Одеса
Контактна інформація:

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення Михайло Шелудько » 06 квітня 2010, 22:50

Унія на той час була необхідним кроком до виводу Руської Церкви від занепаду і кризи. Східні церкви (Руська, Константинопільська, Московська тощо) перебували у глибокій кризі, бардак сягав величезних масштабів, попи були невігласами і грошолюбами, і унія стала для Руської Церкви значним кроком уперед. Опісля новостворена православна митрополія на чолі з Петром Могилою намагалася піти шляхом унійних реформ, але захлинулася спочатку в козацькому бандитизмі, а потім взагалі була поглинута ненажерливою Москвою.

То ж саме унія врятувала Руську Церкву, і сьогодення про те яскраво свідчить.

Kaktus
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 183
З нами з: 05 березня 2010, 10:05

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення Kaktus » 09 квітня 2010, 19:24

Михайло Шелудько писав:Опісля новостворена православна митрополія на чолі з Петром Могилою намагалася піти шляхом унійних реформ, але захлинулася спочатку в козацькому бандитизмі, а потім взагалі була поглинута ненажерливою Москвою.
То ж саме унія врятувала Руську Церкву, і сьогодення про те яскраво свідчить.

Унія розколола нашу Церкву й Україну. Хіба розкол - це порятунок ? Це - шлях до занепаду, а не до розвитку, тому ми так пізно здобули незалежність. Козаки були найбільшими героями України. Негоже обливати брудом власних героїв. Якби не козаки, то України давно не стало б.

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення o.Mykil » 09 квітня 2010, 19:40

Kaktus писав:Козаки були найбільшими героями України. Негоже обливати брудом власних героїв. Якби не козаки, то України давно не стало б.


І це говорить католик? Козаки, що нищили наших прабатьків-католиків? Не були до кінця героями і не будуть, бо з політичніх справ запхалися в релігійні, тому й занепали.

viewtopic.php?f=3&t=1211
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення о.Олег » 10 квітня 2010, 15:41

Kaktus писав: Унія розколола нашу Церкву й Україну. Хіба розкол - це порятунок ? Це - шлях до занепаду, а не до розвитку, тому ми так пізно здобули незалежність. Козаки були найбільшими героями України. Негоже обливати брудом власних героїв. Якби не козаки, то України давно не стало б.

якщо критично поглянете на дійсність, то побачимо: ті, кого оспівуєте героями, вступали у союзи зі всіма оточуючими, навіть розплачувались з союзниками селами, що їх віддавали в рабство... Про це мало говориться, але обов'язково випливе на шляхах процесу героїзації козака. В кожному разі - козацтво занепало і було повністю проковтнуте як не Російською, то Османською/іншими Імперіями, а саме з теренів Унії бере початок і розвиток рух за незалежність України. Без Унії, а не без козаків України б не стало. Вірю, що це Божа поміч для нашого народу, Божа Місія - привести Церкви Володимирового Хрещення до Єдності, що, як наслідок, зробить цю незалежність, яку ми здобули (не Вашу фантазійну-можливу/скорішу, а єдину реальну :) ) вкоріненою у тілі і душі народу України.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Kaktus
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 183
З нами з: 05 березня 2010, 10:05

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення Kaktus » 20 квітня 2010, 10:47

o.Mykil писав:І це говорить католик? Козаки, що нищили наших прабатьків-католиків? Не були до кінця героями і не будуть, бо з політичніх справ запхалися в релігійні, тому й занепали.

viewtopic.php?f=3&t=1211


Ви що, поляк за походженням, чи що ? Козаки були нашими православними прабатьками. Релігія тоді була невіддільною від політики, бо поляки були католиками, а всі справжні українці православними. Уніатів на Україні було порівняно мало, вони переважали на Білорусі. У 17-му ст., коли бушували релігійні війни, Галичина ще була цілковито православною. Недарма наш славетний гетьман Сагайдачний - захисник Православної Церкви, походив із Львівщини. Слава нашим славетним православним предкам козакам ! Якби всі були такими, як вони, то ми давно вже мали б єдину помісну Церкву і сильну державу.

У зв’язку ...Kaktus емігрує на форум РІСУ. Хто хоче спілкуватися з ним і надалі, гайда туди.
Вже втретє видаляю той бруд

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення romanm » 20 квітня 2010, 10:53

Слава нашим славетним православним предкам козакам ! Якби всі були такими, як вони, то ми давно вже мали б єдину помісну Церкву і сильну державу.

:good: 100 балів за розводку тут присутніх. Ви такий католик як я православний. Ну не гоже так в чужий монастир зі своїм уставом і писати гадості. Ваші" знання" видно з того, що Ви не знаєте простих речей щодо науки КЦ. Особисто дуже сумніваюся, що Ви відвідували католицький навчальний заклад. А писати всяку, даруйте, глупоту національну, я і сам можу. Зверніть увагу, не пишу про Вас, а про аргументацію Вами приведену.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення о.Олег » 20 квітня 2010, 15:38

Kaktus писав: Якби всі були такими, як вони, то ми давно вже мали б єдину помісну Церкву і сильну державу.

це гасло. Нажаль. Козацтво не таке вже й українське, як його малюють політики; дало себе знищити і відстоювання і збудування українства - справа саме уніатів. З теренів Унії і сучасна незалежність України. Не применшую значення козаків чи інших сил, але значення унійної Галичини в становлені українства важко переоцінити.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення o.Mykil » 20 липня 2010, 07:32

ЯК МОСКВА НИЩИЛА УНІЮ http://dsl.sf.ukrtel.net/biblio/index.p ... _f=un1.htm

Як Москва нищила Українську Церкву http://dsl.sf.ukrtel.net/biblio/index.p ... 19&r_id=26

Так що даваймо вивчати історію, щоб бути об'єктивними, бо хто, як відомо, не знає свого минулого, то й і майбутнього не вартий!!!
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
alexoiser
початківець
початківець
Повідомлень: 37
З нами з: 23 травня 2011, 20:41

"Запитуємо cвященика"

Повідомлення alexoiser » 24 травня 2011, 09:09

меня интересует такой вопрос,до подписания Бретской унии все греко католики в России и на территроии Украины и Белорусии были православные? И еще как же было дело с Мельхитскими церквами,ведь они тоже считаются католиками Византийского обряда?
"Блажен, кто не осуждает себя в том, что избирает". ( К Римлянам 14:22)

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення luksander » 13 грудня 2011, 17:30

o.Mykil писав:ЯК МОСКВА НИЩИЛА УНІЮ http://dsl.sf.ukrtel.net/biblio/index.p ... _f=un1.htm



360 літ минуло від часу, коли Берестейський Собор затвердив благословенне в своїх наслідках діло Унії українсько-білоруської Церкви з Римом, із католицькою Церквою. Сьогодні вже загально відомо, який сумний стан представляла українська православна Церква якраз у 2-ій половині XVI століття. Можемо дошукуватись окремих причин, задля яких вона попала в такий розстрій; звичайно вказується на королівський і шляхотський патронат, на недостаток освіти духовенства, на брак проповідей і духовних наук у православній Церкві ("нема кому совісти повірити"), врешті на вмішування патріярхів, на вивищення братств над єпископів, на втискання єретичних елементів навіть у науку віри й т. д. Але з усіх причин — признаючи правду кожній окремо — найважніша була таки одна: а саме, що православна Церква відійшла від джерела вічно й без перерви б'ючого життя з віри. Воно ж є лише в Церкві Апостольській, під проводом Папів. Звідси дадуться вивести й усі інші, частинні причини, які підпадають обсервації. Отже передовсім із вичислених вище дві: недостаток духовного життя в православній Церкві і втискання єретичних елементів у її науку. Ці недостачі мають своє джерело в відході від Апостольської Церкви.

Воно має свою містичну основу. Вираз їй дають слова Христа Господа: "Перебувайте в Мені, а Я у вас. Як вітка не може приносити плоду сама з себе, коли не остане на виноградині, так і ви, коли не будете перебувати в Мені. Я виноградина, ви віті; хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете нічого творити. Коли хто не буде перебувати в Мені, буде відкинений геть, як вітка, і всохне; і зберуть її і в огонь кинуть, і згорить". (Йоан XV, 4-6). Христос Господь перебуває зі своєю Церквою. На чолі її стоїть св. Петро в своїх наступниках, римських Папах. Їм запевнений уряд непомильного навчання в Церкві (Лук. XXII, 32). Отже хто відходить від тої Церкви, сам розриває містичний зв'язок з Апостольською Церквою. І в тім джерело слабости й нещастя нез'єдиненої Церкви, хоч вона і має єрархію й уділює св. Тайни.

Заобсервувати це можемо вже історично. Найяркіше зазначується воно в недостачі духовного життя. Вистачить сказати, що нпр. реколекцій нема у нез'єдинених іще й досі (навіть у манастирях!), хоч у католицькій Церкві так величаво розрослася будова св. Ігнатія Льойолі ("Духовні вправи"), що нині годі собі уявити католика без відбутих духовних вправ. Дальше чи Євхаристійний культ, що є виразною дедукцією з правди про дійсну приявнсть Христа Господа під видом хліба, — це щось незнане у нез'єдинених, хоч у них є та сама наука (нпр. не віддають почести євхаристійному Ісусові, так як католики, бо не клякають перед Ним); врешті культ Пресв. Богородиці, виявлений у Церкві спеціяльними богослужениями, організаціями Марійських Дружин і т. д., у нез'єдинених також не розвинений. Мають усе в початках, але воно не розвинене не оживляє їх Церкви, — наче завмерло в початках. Це й була одна з найважніших причин упадку православної Церкви. А діє вона й досі.

Далі подібна справа з наукою. У православній Церкві властиво нема вчительського уряду — і нераз не лише богослови, але й самі єпископи там різняться в науці віри. Цього ніхто не кореґує, коли нпр. Кирило Лукаріс попав у кальвінські блуди, то йому нічого не сталося, а нинішні православні вчені стараються доказати "православність" його науки... Такий стан уможливив потворний факт, що в полеміці з католиками брали участь "з успіхом" не лише люди, що не знали, яка православна віра (хто їх мав навчити?), як Смотрицький (перед наверненням), чи перенятий єрессю Вишенський, але навіть знані кальвіністи! Зате бачимо нпр. таку цікаву річ: нез'єдинені воюють проти науки католицької Церкви, а самі не скликали від поверх 1000 літ ані одного вселенського Собору (в католицькій Церкві було їх 13 за той час!), щоб вирішити спірні точки в науці. Бо справді: хто буде затверджувати рішення Собору? Хто має в них непомильний учительський уряд?

Звертаємо тут увагу на інші причини упадку православної Церкви, ніж їх звичайно подають. Не можна зводити причин того упадку до зовнішніх проявів (як нпр. патронат), бо так ніколи не зрозуміється того занепаду. Відродження може прийти лише тоді, коли в корені усунеться причини слабости. Здоровий розум українських і білоруських єпископів переконував їх у тому, що лише через св. Єдність з Апостольською Церквою, через приступлення до цілючого Її джерела, можна піднести з упадку свою Церкву. Тому цілий єпископат рішився на Унію — а слабодухи відступили пізніше, під пресією "публичної опінії" (як бачимо, історія повторяється ).

Коли говориться і пишеться про "польську інтриґу" при вводженні Унії, то таке говорения це або наслідок злоби й свідомого руїнництва, або жалюгідного незнання, несвідомости. Не місце тут повторяти аж надто знану правду, що лише дуже мало й то найсвітліших поляків сприяло Унії. Дальше такий закид означає рівночасно тяжке обвинувачення на адресу таких мужів як Іпатій Потій, Йосиф Велямин-Рутський і св. Йосафат Кунцевич, — а це були кристальні характери, яких не зможе заплямити ніяка калюмнія, бо — казали старі книжники — "звізди не чорніють від того, що етіопи показують на них страшно чорними пальцями" (бл. Вінкентій Кадлубок)...

Унію переведено, як сказано, з благородних мотивів — піднесення українсько-білоруської Церкви. Коли випадково й була часом симпатія уряду, то була вона слаба й непостійна; бо Унія цілком не була державно-політичною справою Польщі, але актом, що виходив із релігійних мотивів і зріс під променями відродженої потридентської Вселенської Церкви.

Якже інакше було пізніш, коли прийшлося "возсоєдиняти" уніятів назад із "батьківським православ'ям!"

Замість мотивів релігійних і церковних — маємо тут брудний політичний рахунок раціоналістів, лібералів і масонів катерининської й олександрівської доби; замість переконування, пропаганди, місій — насильство, терор, арешти; замість "душехватства" — поривання до криміналів і заслання. І так як у першій половині XVII століття св. Унія засяла блеском і славою мучеників, зі св. Йосафатом на чолі, так і тоді, в кінці XVIII й у перших десятиліттях XIX століття прибули нові леґіони мучеників і ісповідників католицької віри. Це не тенденційна балаканина. Спираємося в цій нашій студії на джерельних матеріялах переважно московських архівів, до того часто друкованих самими москалями. Не потребуємо говорити неправди, бо, як вірно каже історик вселенської Церкви, "ані Господь Бог, ані Церква, що її установив Він, не потребують нашої брехні і найкраще служиться Їм правдою"1). Йдучи за цею світлою радою будемо змальовувати факти без окремої тенденції: сама жахлива правда вистарчає.

Був єхидний плян погубити св. Унію. Стверджує це хоч би московський історик, що пише дослівно таке:

"Едвали въ какоенибудь царствованіе такъ много дѣлано было для разпрастраненія православія въ Россіи, какъ въ царствованіе Николая І, и первое мѣсто въ етомъ отношеніи, какъ по числу перешедшихъ на православіе, такъ и по политическому значенію факта, наконецъ, по многосложности системы, обдуманности плана, и многотрудности задачи, какую поставило себѣ правительство, — принадлежитъ конечно афекту возсоединеніе уніатовъ съ православною церковью"2).

Ми навмисне навели в оригіналі цитат з автора, москаля, фанатичного ворога католицької Церкви, для якого слово "католик" є синонімом слова "єзуїт", себто втіленням, на погляд його бідної, засліпленої голови, всього найгіршого в моральному розумінні. Зате тим цінніше ствердження, що знищення св. Унії це виплив чисто політичного рахунку московського правительства, якого православ'я, як віра, обходило дуже мало. Православ'я було тією силою, що "вбивала в голову" людям вигідні для уряду речі. Церква в Росії була одною з функцій державного життя, на державі спиралася й без підтримки держави впала — фізично й морально, бо рештки "православної' московської єрархії нині моляться за "Богом дану совєтську власть".

kvantum
дописувач
дописувач
Повідомлень: 135
З нами з: 25 липня 2011, 14:08

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення kvantum » 13 грудня 2011, 23:48

o.Mykil писав:
Kaktus писав:Козаки були найбільшими героями України. Негоже обливати брудом власних героїв. Якби не козаки, то України давно не стало б.


І це говорить католик? Козаки, що нищили наших прабатьків-католиків? Не були до кінця героями і не будуть, бо з політичніх справ запхалися в релігійні, тому й занепали.

viewtopic.php?f=3&t=1211

ну ви це чули!!! козаки нищили наших прабатьків-католиків?! а те, що РІч Посполита витворяла в Україні це нормально?! а те що ваші "прабатьки-католики" творили за Пльсудського, це нормально, а те що відбувалося під час 2 світової війни на закерзоні від ваших "прабатьків-католиків" , це нормально?!?!?!
може давайте ще Бандеру осквернемо за вашого "прабатька-католика" Перацького...

kvantum
дописувач
дописувач
Повідомлень: 135
З нами з: 25 липня 2011, 14:08

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення kvantum » 13 грудня 2011, 23:50

о.Олег писав:
Kaktus писав: Унія розколола нашу Церкву й Україну. Хіба розкол - це порятунок ? Це - шлях до занепаду, а не до розвитку, тому ми так пізно здобули незалежність. Козаки були найбільшими героями України. Негоже обливати брудом власних героїв. Якби не козаки, то України давно не стало б.

якщо критично поглянете на дійсність, то побачимо: ті, кого оспівуєте героями, вступали у союзи зі всіма оточуючими, навіть розплачувались з союзниками селами, що їх віддавали в рабство... Про це мало говориться, але обов'язково випливе на шляхах процесу героїзації козака. В кожному разі - козацтво занепало і було повністю проковтнуте як не Російською, то Османською/іншими Імперіями, а саме з теренів Унії бере початок і розвиток рух за незалежність України. Без Унії, а не без козаків України б не стало. Вірю, що це Божа поміч для нашого народу, Божа Місія - привести Церкви Володимирового Хрещення до Єдності, що, як наслідок, зробить цю незалежність, яку ми здобули (не Вашу фантазійну-можливу/скорішу, а єдину реальну :) ) вкоріненою у тілі і душі народу України.

а тепер бачу звідки і куди вітер дме...

kvantum
дописувач
дописувач
Повідомлень: 135
З нами з: 25 липня 2011, 14:08

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення kvantum » 13 грудня 2011, 23:57

о.Олег писав:
Kaktus писав: Якби всі були такими, як вони, то ми давно вже мали б єдину помісну Церкву і сильну державу.

це гасло. Нажаль. Козацтво не таке вже й українське, як його малюють політики; дало себе знищити і відстоювання і збудування українства - справа саме уніатів. З теренів Унії і сучасна незалежність України. Не применшую значення козаків чи інших сил, але значення унійної Галичини в становлені українства важко переоцінити.

Ніхто і недумав недооцінювати роль Галичини і зокрема УГКЦ ц визвольних змаганнях, але таке писати про славниих козаків ну ви вибачайте...
А як ви гімн України співаєте - що ми браття з козацього року чи мовчите, Олеже?!
А може давайте поставимо під сумнів Тараса Шевченка, який і бувало нарікав за дії козаків, але вихований у козацькому дусі і в цілому висвітлював правельність, героїку і українськість наши прадідів козаків
Цікаво, а що б на ваші слова відповіли жителі села Кульчиці Самбірського району звідки родом Петро Сагайдачний?

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення о.Олег » 14 грудня 2011, 11:11

kvantum писав:
o.Mykil писав:... Козаки, що нищили наших прабатьків-католиків? ...

ну ви це чули!!! козаки нищили наших прабатьків-католиків?! а те, що РІч Посполита витворяла в Україні це нормально?! а те що ваші "прабатьки-католики" творили за Пльсудського, це нормально, а те що відбувалося під час 2 світової війни на закерзоні від ваших "прабатьків-католиків" , це нормально?!?!?!
може давайте ще Бандеру осквернемо за вашого "прабатька-католика" Перацького...

в о.Миколи йдеться не про шовіністів-поляків (Речі Посполитої чи Пілсуцького тощо), а про українців греко-католиків. Та і Бандера - греко-католик і син свого батька - греко-католицького (і, вірю, святого) священика
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення о.Олег » 14 грудня 2011, 11:34

kvantum писав:
о.Олег писав:... Козацтво не таке вже й українське, як його малюють політики; дало себе знищити...

... таке писати про славниих козаків ну ви вибачайте...

козацтво дуже неоднозначне явище в історії нашого народу. Було використовуване різними силами як для збудування, так і для зруйнування українства і навіть сьогодні багато його нащадків ідентифікують себе і з росіянами, і як окремий народ... Оспівуємо знаменні моменти козацтва ("козацького роду", оспіване Шевченком вольне життя.., визначних осіб...), але для дорослішого ставлення до власної історії важливо її знати вповні, а не міфологізувати, перенаголошуючи якісь частини. Чи Ви вважаєте, що в історії козацтва не було такого, чим не гордимося? Ні, правда? Наскільки бачу по дописах - Ви здатні дивитися на свій народ і критично? Так ось: коли співаємо "козацького роду" маємо на увазі те, чим гордимося, а не те, чого встидаємося. Та й таким чином мислимо про все. Включно з Унією, з Христовою Церквою чи прізвищем (родиною), яке носимо. Так зі всім - надіюсь розумієте. Перепрошую, якщо за моїм критичним ставленням до козацтва не було видно гордості від усвідомлення себе їхнім нащадком, але я грішний пишаюся ними там, де є за що восхваляти козацтво
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

kvantum
дописувач
дописувач
Повідомлень: 135
З нами з: 25 липня 2011, 14:08

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення kvantum » 14 грудня 2011, 17:22

о.Олег писав:
kvantum писав:
о.Олег писав:... Козацтво не таке вже й українське, як його малюють політики; дало себе знищити...

... таке писати про славниих козаків ну ви вибачайте...

козацтво дуже неоднозначне явище в історії нашого народу. Було використовуване різними силами як для збудування, так і для зруйнування українства і навіть сьогодні багато його нащадків ідентифікують себе і з росіянами, і як окремий народ... Оспівуємо знаменні моменти козацтва ("козацького роду", оспіване Шевченком вольне життя.., визначних осіб...), але для дорослішого ставлення до власної історії важливо її знати вповні, а не міфологізувати, перенаголошуючи якісь частини. Чи Ви вважаєте, що в історії козацтва не було такого, чим не гордимося? Ні, правда? Наскільки бачу по дописах - Ви здатні дивитися на свій народ і критично? Так ось: коли співаємо "козацького роду" маємо на увазі те, чим гордимося, а не те, чого встидаємося. Та й таким чином мислимо про все. Включно з Унією, з Христовою Церквою чи прізвищем (родиною), яке носимо. Так зі всім - надіюсь розумієте. Перепрошую, якщо за моїм критичним ставленням до козацтва не було видно гордості від усвідомлення себе їхнім нащадком, але я грішний пишаюся ними там, де є за що восхваляти козацтво
З повагою, о.Олег

цікава у вас ментальність там де можна позитивно ставитися до козацтва то добре, але при цьому це все міфілогізм, а в ненайкращих моментах встидаєтеся їх, це як Петро відрікся від Христа...

kvantum
дописувач
дописувач
Повідомлень: 135
З нами з: 25 липня 2011, 14:08

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення kvantum » 14 грудня 2011, 17:24

о.Олег писав:
kvantum писав:
o.Mykil писав:... Козаки, що нищили наших прабатьків-католиків? ...

ну ви це чули!!! козаки нищили наших прабатьків-католиків?! а те, що РІч Посполита витворяла в Україні це нормально?! а те що ваші "прабатьки-католики" творили за Пльсудського, це нормально, а те що відбувалося під час 2 світової війни на закерзоні від ваших "прабатьків-католиків" , це нормально?!?!?!
може давайте ще Бандеру осквернемо за вашого "прабатька-католика" Перацького...

в о.Миколи йдеться не про шовіністів-поляків (Речі Посполитої чи Пілсуцького тощо), а про українців греко-католиків. Та і Бандера - греко-католик і син свого батька - греко-католицького (і, вірю, святого) священика
З повагою, о.Олег

юудь-ласка уточнюйте, що не католики, а греко-католики... І власне ваше ставлення до Степана бандери, яке, теж місцями не найкраще?!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення о.Олег » 14 грудня 2011, 18:03

kvantum писав:цікава у вас ментальність там де можна позитивно ставитися до козацтва то добре, але при цьому це все міфілогізм, а в ненайкращих моментах встидаєтеся їх, це як Петро відрікся від Христа...

де я твердив, що позитивне є міфом? Навпаки - пишаюся саме не міфом. Ви точно розумієте те, що пишу? Просто складається враження, що просто перекручуєте мої слова, щоб оправдати якусь свою тезу :( Не можна так робити. Це і проти правди, і проти Форуму :(
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення о.Олег » 14 грудня 2011, 18:11

kvantum писав:юудь-ласка уточнюйте, що не католики, а греко-католики...

до Вас це ніби всі тут розуміли. Навіть не знаю, що Вам сказати... :(
kvantum писав:...І власне ваше ставлення до Степана бандери, яке, теж місцями не найкраще?!

а чому має бути найкраще? Він - людина, яка жила в дуже складний час. Вивчайте його діяльність і тоді зможемо говорити і про Степана Бандеру в якійсь окремій темі.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Унія – єднання чи розкол ?

Повідомлення andrey s. » 14 грудня 2011, 18:22

Маю враження на рахунок Унії...
Як би нам то не подобалось, чи там що, але вона була приречена на появу.(ну як не крути, і це нормально з позиції історії, чи навіть історії Церкви)
Справді, Унія може зіграти дуже особливу роль в історії Церкви(східної, і навіть Східних, і навіть між Східною і Західною. Достатньо одній Східній розтопити лід, і він приречений тронутись.).
Потрібна людина, яка то втілить, і звичайно наша довіра до того, що вона Божа людина.
Сьогодні віддавали 40 днів за мого тата, і в Церковці(я там тільки три рази був) поданий доволі класний історичний матеріал.
А саме , крім інфи, є ще фото.
Бачив сьогодні фото. мт. Андрей, кар. Сапега, і Вірменский владика(забув імя).
Поважні дядьки( в сенсі отці і взагалі, думаючі люди), прям на фото видно, що мислять глобально. :)
Я справді вірю, що з часом все зміниться, і всетаки глузд переможе решта всякого такого.(якщо навіть питання віри не чіпати, то якась логіка , елементарна логіка повинна бути присутня)
Буде Українська Церква...( я сказав :D :oops: )
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ


Повернутись до “Богослов'я”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 12 гостей