Масони і Церква

[vedmid]

Адреса форуму відкрита, всі бажаючі можуть взяти участь в обговореннях, відвідайте його і Ви побачите, що нічого сатанинського там не має.

[o.Mykil]

Адреса форуму відкрита, всі бажаючі можуть взяти участь в обговореннях, відвідайте його і Ви побачите, що нічого сатанинського там не має.

А хто сказав, що це не може бути маска???

[о.Олег]

Адреса форуму відкрита, всі бажаючі можуть взяти участь в обговореннях, відвідайте його і Ви побачите, що нічого сатанинського там не має.

проблема вже у тому, що сатанинським є навіть Ваша проповідь спасіння без Спаса. Вам попередження

[o.Mykil]

. Отношение Церкви и других религий к спасению

Це все добре, отче, але, боюсь, зараз знову тут будуть через такі дописи творитися "ліві" теми, як і про інквізицію. Тама ж про масонство, як відомо, в якому люди ставлять себе на місце Бога, готуючи (свідомо чи несвідомо) дорогу антихристу. Щасти!

[o.Mykil]

Вас (vedmid) виправдовує лише те, що Ви ще цього не знаєте- шукаєте.

Сподіваємся що саме так, хоче все можливе нині... Навіть найжахливіше.

[о.Олег]

. Отношение Церкви и других религий к спасению

Це все добре, отче, але, боюсь, зараз знову тут будуть через такі дописи творитися "ліві" теми, як і про інквізицію. Тама ж про масонство, як відомо, в якому люди ставлять себе на місце Бога, готуючи (свідомо чи несвідомо) дорогу антихристу. Щасти!

але це дуже пов'язано, отче. Масонство - релігія. Як би вона себе не представляла людям і як би не обманювала.

[o.Mykil]

але це дуже пов'язано, отче. Масонство - релігія. Як би вона себе не представляла людям і як би не обманювала.

Ну так, певною мірою це правда. Це своєрідна "універсальна релігія" у стилі Нью Ейдж, де признається все viewtopic.php?f=8&t=1580

Як пишуть дослідники масонства, трикутник у масонів (тобто символ антибога, диявола) є замість хреста Господнього, ложа замість Церкви Христової. До речі, у журналі ложі "Великого Сходу" Італії поміщений навіть... гімн сатані, який розкриває справжню суть ордена масонів. Хто сумніваєтся, хай перевірить по суті діла в науковий спосіб...

[о.Олег]

але це дуже пов'язано, отче. Масонство - релігія. Як би вона себе не представляла людям і як би не обманювала.

Ну так, певною мірою це правда.

так.
Прошу, як обіцяв, до уваги всіх документ Церкви про засудження масонерії http://unavoce.ru/library/cdf_masons.html :

Конгрегация Вероучения

Декларация о масонских ассоциациях

Было спрошено, изменилось ли суждение Церкви в отношении масонских ассоциаций, поскольку в новом Кодексе канонического права о них нет явного упоминания, имевшегося в старом.

Данная Священная Конгрегация может ответить, что данное обстоятельство связано с редакторским критерием, к которому прибегли также и в отношении прочих ассоциаций, названия которых были опущены, поскольку они включены в более широкие категории.

Итак, негативное суждение Церкви о масонских ассоциациях остается неизменным, поскольку их принципы всегда были непримиримы с учением Церкви, и посему принадлежность к ним остается под запретом со стороны Церкви. Христиане, являющиеся их членами, пребывают в тяжком грехе и не могут приступать ко Святому Причастию.

В компетенцию местных церковных властей не входит вынесение мнений о природе масонских ассоциаций, которые изменяли бы вышеизложенное суждение, выраженное в духе декларации этой Священной Конгрегации, изданной 17 февраля 1981 года (см.: AAS 73, 1981, стр. 240-241).

По обсуждении данной декларации в обычном собрании этой Свящ. Конгрегации, Верховный Понтифик Иоанн Павел II на аудиенции, данной нижеподписавшемуся кардиналу префекту, ее утвердил и повелел опубликовать.



Дано в Риме, из залов Свящ. Конгрегации вероучения, 26 ноября 1983 г.




Иосиф кардинал Ратцингер

Префект



+ Иоанн Иероним Хамер OP

Титулярный архиепископ Лориумский

Секретарь

Несовместимость христианской веры с масонством

Размышления в годовщину издания
декларации Конгрегации вероучения

26 ноября 1983 г. Конгрегация вероучения издала декларацию о масонских ассоциациях (см. AAS LXXVI [1984] 300).

Спустя чуть больше года после ее публикации может оказаться полезным краткое освещение значения этого документа.

Первые же высказывания Церкви относительно масонства были связаны с его негативной оценкой, что было вызвано многочисленными причинами как практического, так и вероучительньного характера. Церковь сочла масонство ответственным не только за подрывную в ее отношении деятельность: с первых же папских документов на эту тему, в особенности - в энциклике Льва XIII "Humanum Genus" (20 апреля 1884 г.) Учительство Церкви изобличало в масонстве философские идеи и моральные концепции, противоположные католическому учению. По словам Льва XIII, прежде всего они приводили к натуралистическому рационализму, - идее, вдохновлявшей планы и деятельность масонства, направленную против Церкви. В своем Послании к итальянскому народу "Custodi" (8 декабря 1892 г.) Папа писал: "Вспомним, что христианство и масонство принципиально несовместимы, так что вступать в одно значит расставаться с другим".

Поэтому нельзя было обойтись без рассмотрения масонства с вероучительной точки зрения, когда в 1970-80-х гг. данная Священная Конгрегация вела переписку с некоторыми Епископскими Конференциями, особо заинтересованными в этой проблеме по причине диалога, предпринимавшегося со стороны отдельных католиков с представителями некоторых лож, которые провозглашали себя невраждебными или даже благосклонными по отношению к Церкви.

Священная Конгрегация вероучения провела в этой связи тщательное исследование, целью которого было подтвердить фундаментальную несовместимость между принципами масонства и христианской веры.

Поэтому, не обращая внимания на рассмотрение практической деятельности различных лож и степени их враждебности по отношению к Церкви, Священная Конгрегация вероучения посредством декларации от 26. 11. 1983 г. решила сосредоточиться на самом глубоком и, с другой стороны, самом существенном уровне проблемы - на уровне несовместимости принципов, то есть на уровне веры и ее нравственных предписаний.

С вероучительной точки зрения, продолжающей непрерывную преемственность с традиционной позицией Церкви, засвидетельствованной в вышеупомянутых документах Льва XIII, для всех верных, по какой-либо причине оказавшихся причастными к масонству, проистекают необходимые важные практические последствия.

Возражения со стороны некоторых против утверждаемой Священной Конгрегацией несовместимости принципов христианства и масонства основываются на том, что существенным фактом в масонстве якобы является отсутствие навязывания каких бы то ни было общеобязательных "принципов" философского или религиозного характера своим сторонникам, но, скорее, они желают объединить людей доброй воли, невзирая на религиозные и мировоззренческие различия, на основе понятных и приемлемых для всех гуманистических ценностей.

Масонство является, якобы, связующим звеном для всех верующих в Архитектора Вселенной и разделяющих основополагающие нравственные ориентиры, изложенные в том числе и в Декалоге; оно никого не отдаляет от исповедуемой им религии, а, напротив, побуждает теснее примыкать к ней.

Здесь неуместно было бы обсуждать многочисленные исторические и философские противоречия, скрывающиеся в подобных утверждениях. Католическая Церковь также призывает людей доброй воли ко всеобщему сотрудничеству, - напоминать об этом после II Ватиканского Собора, конечно же, нет необходимости. Присоединение же к масонству означает совсем иное, нежели это законное сотрудничество, и имеет гораздо более релевантное и определяющее значение.

Прежде всего, следует вспомнить, что сообщество "вольных каменщиков" и их нравственные обязательства представляют собой сложную и разрастающуюся систему символов, имеющую исключительно обязывающий характер. Господствующая там строгая дисциплина скрытности со временем усиливает важность взаимодействия знаков и идей. Помимо всего, из-за этой обстановки секретности члены ассоциации рискуют стать инструментом неизвестных для них замыслов.

Даже если утверждается, что релятивизм не принимается масонами в качестве обязательной догмы, в действительности предполагается некая символико-релятивистская концепция. Следовательно, релятивизирующая ценность морально-ритуальной общины вовсе не исключается, и релятивизм, напротив, играет определяющую роль.

В таком контексте различные религиозные общины, к которым принадлежат отдельные члены лож, не могут считаться ничем большим, нежели институциями, охватывающими некую часть более широкой и неуловимой истины. Ценность этих институций неизбежно представляется, таким образом, лишь относительной, меньшей по сравнению с этой более широкой истиной, в большей степени проявляющейся не в них, а в сообществе людей доброй воли, то есть - в масонском братстве.

Для христианина-католика, однако, невозможно переживать свои отношения с Богом двойственным, расколотым образом - одновременно и в гуманистической, надконфессиональной, форме, и во внутренней - христианской. Он не может иметь одновременно двух отношений с Богом, не может выражать их в двух системах символов. Это было бы нечто совершено отличное от нормального для него сотрудничества со всеми людьми, укорененными в добре, хотя и на разных принципах. Ведь католик не может одновременно быть причастником христианской общины и смотреть на своих братьев-христиан с масонской точки зрения, то есть как на заблуждающихся невежд.

Даже если, как уже было сказано, явного обязательства принимать релятивистское исповедание нет, релятивизирующая сила масонского братства в силу внутренне присущей ей логики подвергнет основу веры столь радикальному преобразованию, что это уже не будет приемлемо для христианина, "которому дорога его вера" (Лев XIII).

К тому же это искажение основ веры совершается, чаще всего, постепенно и незаметно: для принимающего масонство цельная причастность к Божией истине, явленной в Церкви, превращается лишь в принадлежность к учреждению, которое он считает одной из многих более или менее действенных форм выражения общей ориентации человека на вечные ценности.

В наши дни искушение пойти в этом направлении тем сильнее, что оно всецело соответствует определенным основополагающим убеждениям современного менталитета. Идея, что истину нельзя познать, - типичная характеристика нашей эпохи и, в то же время, основной элемент ее общего кризиса.

Учитывая все эти обстоятельства, Священная Конгрегация в своей Декларации утверждает, что принадлежность к масонским ассоциациям "остается под запретом со стороны Церкви", и что христиане, являющиеся их членами, "пребывают в тяжком грехе и не могут приступать ко Святому Причастию".

Последним утверждением Священная Конгрегация показывает верным, что принадлежность к масонству объективно составляет тяжкий грех. Уточняя, что члены масонских ассоциаций не могут приступать ко Святому Причастию, она хочет дать понять верным те тяжкие последствия, которые необходимым образом вытекают из присоединения к масонским ложам.

Далее Священная Конгрегация объявляет, что "в полномочия местных церковных властей не входит выносить мнение о природе масонских ассоциаций, которое изменяло бы вышеизложенное суждение". В этой связи она ссылается также на декларацию о 17 февраля 1981 г., в которой всякое право на высказывания о природе этих ассоциаций, отступающие от действовавшего тогда канонического права (кан. 2335), уже было оставлено за Апостольским Престолом.

Таким же образом и новый документ, выпущенный Священной Конгрегацией вероучения в ноябре 1983 г., выражает то же намерение закрепить лишь за Святым Престолом право на высказывания, которые отходили бы от сформулированного здесь суждения относительно несовместимости принципов масонства с католической верой, относительно тяжести акта вступления в ложу и относительно последствий, которые из этого проистекают для допуска к Святому Причастию. Это предписание указывает на то, что, несмотря на различия, которые могут существовать между масонскими послушаниями, особенно касательно заявляемой ими позиции по отношению к Церкви, Апостольский Престол усматривает у них некоторые общие принципы, которые требуют одной и той же оценки со стороны всех церковных властей.

Издавая данную декларацию, Священная Конгрегация вероучения не желала отвергнуть усилия тех, кто, с должного разрешения этого ведомства, пытался установить диалог с представителями масонства. Но поскольку существовала возможность распространения среди верных ошибочного мнения, будто бы теперь им дозволяется вступать в масонские ложи, Конгрегация сочла себя обязанной дать им знать, каково подлинное мнение Церкви по этому вопросу, и охранить их от вступления в организации, принадлежность к которым несовместима с католической верой.

Лишь Иисус Христос, и Он один, - истинный наставник Истины, и лишь в Нем христиане могут обрести свет и силу, дающую возможность жить согласно замыслу Божию, трудясь ради истинного блага своих братьев.

[о.Олег]

Адреса форуму відкрита, всі бажаючі можуть взяти участь в обговореннях, відвідайте його і Ви побачите, що нічого сатанинського там не має.

щойно побачив, що andrivovk на попередній сторінці вже подавав документ, цитований о.Діонісієм англійською і мною російською. Ви не читаете поданих Вам документів, чи не усвідомлюєте вичерпності відповіді: якщо станете членом будь-якої з масонських лож - не зможете приступати до Святого Причастя?

[ієром. Діонисій]

Дякую, о. Олеже, (і п. andrivovk-у) за оперативне наведення російськомовного тексту даних документів. Це важлива справа і для учасників розмови і для гостей форуму. Думаю, п. Кактус, який започаткував тему, знав про ці документи, але потім розмова пішла в хибному напрямку.
Можливо, вдасться знайти також декларацію від 17.02.1981 (AAS 73, 1981, стр. 240-241), для повноти.
Документ "Dominus Iesus" напевно не потрібно було наводити увесь, вистачило б лінка або уривка.

[o.Mykil]

Думаю, п. Кактус, який започаткував тему, знав про ці документи, але потім розмова пішла в хибному напрямку.

Це на вашу думку. Пішло все якраз по темі масонства з посиланням на відповідні статті, відео, що теж важливе для загальної уявної картини, попри документи Вселенської Церкви. Якщо дивитися трохи уважніше, я навіть відразу навів першим після повідомлення Кактуса російськомовну Декларацію Католицької Церкви про масонські організації viewtopic.php?f=3&t=1779 з добре відомого мені сайту http://catholiconline.ru/node/84

[о.Олег]

Дякую, о. Олеже, (і п. andrivovk-у) за оперативне наведення російськомовного тексту даних документів. Це важлива справа і для учасників розмови і для гостей форуму. Думаю, п. Кактус, який започаткував тему, знав про ці документи, але потім розмова пішла в хибному напрямку.
Можливо, вдасться знайти також декларацію від 17.02.1981 (AAS 73, 1981, стр. 240-241), для повноти.
Документ "Dominus Iesus" напевно не потрібно було наводити увесь, вистачило б лінка або уривка.

боявся, що народ не заходить по посиланнях.
Для читаючих англійською непогана стаття з посиланнями на деякі тексти документів http://en.wikipedia.org/wiki/Papal_ban_of_Freemasonry

[о.Олег]

Думаю, п. Кактус, який започаткував тему, знав про ці документи, але потім розмова пішла в хибному напрямку.

Це на вашу думку. Пішло все якраз по темі масонства з посиланням на відповідні статті, відео, що теж важливе для загальної уявної картини, попри документи Вселенської Церкви. Я навіть відразу навів першим після повідомлення Кактуса Декларацію Католицької Церкви про масонські організації viewtopic.php?f=3&t=1779

боюся для Кактуса і не лише для нього це - лише "богословіє Рацінгера". Ми б, браття, мали тут скоріше посилання на 1983 рік (є така вигадка масонів про "Комісію по діалогу" між КЦ і масонерією - якщо треба, поговоримо і про це)...
Мені дуже шкода.

[o.Mykil]

Документ "Dominus Iesus" напевно не потрібно було наводити увесь, вистачило б лінка або уривка.

Отут ви праві.

[о.Олег]

...Можливо, вдасться знайти також декларацію від 17.02.1981 (AAS 73, 1981, стр. 240-241), для повноти...

перепрошую, що знову подаю без посилань: текст знайшов на сайті, де розміщені і сумнівні з точки зору КЦ речі. Але це саме воно і ще дещо, для повноти картини. Якби хто мав змогу - прошу перекласти на українську.

Catholic Masons are Excommunicated
Of interest to our readers, especially those who know the history of the opposition to Fatima as related in the article above, is that the Church has very recently reaffirmed its stand on Freemasonry. The first recent official evidence of this reaffirmation that has come to our attention is the declaration of the German Episcopal Conference on the request of Catholics to become Freemasons, which we quote here in its entirety as it was reported in L'Osservatore Romano, English edition, July 14, 1980.

--------------------------------------------------------------------------------

Declaration of German Episcopal Conference on request of Catholics to become Freemasons

“In the years 1974-1980 official conversations took place in Germany between the Catholic Church and Freemasonry by order of the German Episcopal Conference and the Grand United Lodges.

The attempt was made, in the course of these conversations, to establish whether Masonry had undergone changes in the course of time such as to make it possible, from now on, for Catholics to be members.

The talks were held in a cordial atmosphere, characterized by frankness and objectivity.

The first three degrees of membership of the society were considered.

After a careful examination of these first three degrees, the Catholic Church ascertained that there exist fundamental and insuperable differences.

Freemasonry, in its essence, has not changed. To belong to Freemasonry calls in question the foundations of the existence of Christ. A thorough examination of Masonic rites and of fundamental considerations, as well as the objective finding that Freemasonry has not changed, lead to the obvious conclusion:

Membership of the Catholic Church and at the same time of Freemasonry are not reconcilable.”


--------------------------------------------------------------------------------

--------------------------------------------------------------------------------

The Church's stand against Freemasonry was further reinforced this year by the Declaration of the Congregation for the Doctrine of the Faith, dated February 17, 1981.

What follows below is the complete text of the Declaration as it appeared in the English edition of L'Osservatore Romano on the 9th of March, 1981.


--------------------------------------------------------------------------------

Declaration of S. Congregation for Doctrine of the Faith
MEMBERSHIP OF MASONIC ASSOCIATIONS
On 19 July 1974 this Congregation wrote to some Episcopal Conferences a private letter concerning the interpretation of can. 2335 of the Code of Canon Law which forbids Catholics, under penalty of excommunication, to enroll in Masonic or other similar associations.

Since the said letter has become public and has given rise to erroneous and tendentious interpretations, this Congregation, without prejudice to the eventual norms of the new Code, issues the following confirmation and clarification:

1) the present canonical discipline remains in full force and has not been modified in any way;

2) consequently, neither the excommunication nor the other penalties envisaged have been abrogated;

3) what was said in the aforesaid letter as regards the interpretation to be given to the canon in question should be understood - as the Congregation intended - merely as a reminder of the general principles of interpretation of penal laws for the solution of the cases of individual persons which may be submitted to the judgment of ordinaries. It was not, however, the intention of the Congregation to permit Episcopal Conferences to issue public pronouncements, by way of a judgment of a general character on the nature of Masonic associations, which would imply a derogation from the aforesaid norms.

Rome, from the Office of the S. Congregation for the Doctrine of the Faith, 17 February 1981.


--------------------------------------------------------------------------------

Some of our readers may wonder why the Church imposes the penalty of excommunication against those Catholics who would join the Freemasons.

Pope Leo XIII explains that to join the Freemasons is very serious, because thereby one endangers his Catholic faith and the eternal salvation of his soul. In the Pope's own words he says:

“As Our predecessors have many times repeated, let no man think that he may for any reason whatsoever join the Masonic sect, if he values his Catholic name and his eternal salvation as he ought to value them. Let no one be deceived by a pretense of honesty. It may seem to some that Freemasons demand nothing that is openly contrary to religion and morality; but, as the whole principle and object of the sect lies in what is vicious and criminal, to join with these men or in any way to help them cannot be lawful.” (paragraph 31, Humanum Genus, Encyclical letter of His Holiness Pope Leo XIII on Freemasonry).

Pope Leo XIII further warns that by joining this sect, one may even put his physical life in danger, as he says in his encyclical,

“Moreover, to be enrolled, it is necessary that the candidates promise and undertake to be thenceforward strictly obedient to their leaders and masters with the utmost submission and fidelity, and to be in readiness to do their bidding upon the slightest expression of their will; or, if disobedient, to submit to the direst penalties and death itself. As a fact, if any are judged to have betrayed the doings of the sect or to have resisted commands given, punishment is inflicted on them not infrequently, and with so much audacity and dexterity that the assassin very often escapes the detection and penalty of his crime.” (paragraph 9, Humanum Genus.)

By way of further explanation for this severe penalty of excommunication, we quote below a few paragraphs from the same encyclical letter on this subject. In this passage, Pope Leo XIII indicates the long history of the Church's stand against Freemasonry and gives some reasons why the Church must oppose Freemasonry. To be faithful to Her duty, the Church must speak out against Freemasonry, in order to be faithful to Her mission of saving souls.

“3.) At so urgent a crisis, when so fierce and so pressing an onslaught is made upon the Christian name, it is Our office to point out the danger, to mark who are the adversaries, and to the best of Our power to make headway against their plans and devices, that those may not perish whose salvation is committed to Us, and that the kingdom of Jesus Christ entrusted to Our charge may not only stand and remain whole, but may be enlarged by an ever-increasing growth throughout the world.

“4.) The Roman Pontiffs Our predecessors, in their incessant watchfulness over the safety of the Christian people, were prompt in detecting the presence and the purpose of this capital enemy immediately it sprang into the light instead of hiding as a dark conspiracy; and moreover they took occasion with true foresight to give, as it were, the alarm, and to admonish both princes and nations to stand on their guard, and not allow themselves to be caught by the devices and snares laid out to deceive them.

“5.) The first warning of the danger was given by Clement XII in the year 1738, and his Constitution was confirmed and renewed by Benedict XIV. Pius VII followed the same path; and Leo XII, by his Apostolic Constitution, Quo graviora, put together the acts and decrees of former Pontiffs on this subject, and ratified and confirmed them forever. In the same sense spoke Pius VIII, Gregory XVI, and many times over Pius IX.

“6.) For as soon as the Constitution and the spirit of the Masonic sect were clearly discovered by manifest signs of its actions, by cases investigated, by the publication of its laws, and of its rites and commentaries, with the addition often of the personal testimony of those who were in the secret, this Apostolic See denounced the sect of the Freemasons, and publicly declared its constitution as contrary to law and right, to be pernicious no less to Christendom than to the State; and it forbade any one to enter the society, under the penalties which the Church is wont to inflict upon exceptionally guilty persons.” (paragraphs 3 - 6, Humanum Genus.)

Some friends of Our Lady of Fatima may wonder what Freemasonry has to do with Fatima and Our Lady's promise there to defeat the militant atheistic errors of Communism. The best answer to this would be to quote from paragraphs 23 and 27 of Pope Leo XIII's same encyclical, in which he explains that Freemasonry and Communism are allied with each other. This may surprise some who are not well informed about either sect.

“23.) That these doctrines are equally acceptable to the Freemasons, and that they would wish to constitute States according to this example and model, is too well known to require proof. For some time past they have openly endeavored to bring this about with all their strength and resources; and in this they prepare the way for not a few bolder men who are hurrying on even to worse things, in their endeavor to obtain equality and community of all goods by the destruction of every distinction of rank and property.”

“27.) Now, from the disturbing errors which We have described the greatest dangers to States are to be feared. For, the fear of God and reverence for divine laws being taken away, the authority of rulers despised, sedition permitted and approved, and the popular passions urged on to lawlessness, with no restraint save that of punishment, a change and overthrow of all things will necessarily follow. Yea, this change and overthrow is deliberately planned and put forward by many associations of Communists and Socialists; and to their undertakings the sect of Freemasons is not hostile, but greatly favors their designs, and holds in common with them their chief opinions. And if these men do not at once and everywhere endeavor to carry out their extreme views, it is not to be attributed to their teaching and their will, but to the virtue of that divine religion which cannot be destroyed; and also because the sounder part of men, refusing to be enslaved to secret societies, vigorously resist their insane attempts.”

To help our readers understand the gravity of joining the Masonic sect we publish here several articles from the Church's law which are still in effect today. Since joining the Masons is a grave injustice to God and endangers the salvation of souls, the Church today cuts off from the Sacraments and from membership in the Catholic Church those who join the Masons. Furthermore, as another measure for protecting the good of the Church, the Church will not lift the penalty of excommunication for those who repent of this crime of joining this sect, without first the repentant person applying to the Holy See of Rome (or to a confessor authorized by the Holy See to act in this matter) for permission to rejoin the Church. There are further penalties against Priests, and all others who have been ordained, for joining the Masonic sect. Here then is an unofficial translation of the Church's law which specifies these things.

Canon No. 2335: Those who enroll themselves in a Masonic sect or other associations of the same kind which work against the Church or legitimate civil government, incur ipso facto excommunication reserved simply to the Apostolic See (that is the Holy See in Rome).

Canon No. 2336, No. 1). Clerics who commit the crimes mentioned in canons 2334 and 2335, besides the stated canonical penalties, incur suspension and privation of any benefice, office, dignity, pension and remuneration, which they may have from the Church; Religious, however, are deprived of their office and all active or passive vote as well as other penalties imposed by their constitutions.

No. 2) Moreover clerics and religious who enroll in a Masonic sect or similar organization must be denounced to the Holy Office (now called the Sacred Congregation for the Doctrine of the Faith.)

[ієром. Діонисій]

Щиро дякую, о. Олеже.
Неупереджено і послідовно показано оцінку взаємин між Церквою і масонами, починаючи від 1980 р., а навіть 1974 р., в якому Конгрегація доктрини віри пояснила у листі до єпископів, як потрібно інтерпретувати канон 2335 попереднього Кодексу канонічного права про те, що католикам заборонено під карою екскомуніки вступати до масонських та інших подібних організацій.

Висновок один: Негативна оцінка Церквою масонських асоціацій залишається незмінною, оскільки їхні принципи завжди були неможливі до погодження з навчанням Церкви, і тому приналежність до цих асоціацій залишається під забороною з боку Церкви. Той, хто належить до масонської асоціації, -- об"єктивно перебуває у важкому грісі, тож не може приймати святі Таїнства, зокрема Святе Причастя.

Стаючи масоном, людина відчужується від віри Церкви, а також дає право іншим маніпулювати собою і використовувати у справах, про які навіть не здогадується і про які ніколи не дізнається.

[viter]

Той, хто належить до масонської асоціації, -- об"єктивно перебуває у важкому грісі, тож не може приймати святі Таїнства, зокрема Святе Причастя.

Стаючи масоном, людина відчужується від віри Церкви, а також дає право іншим маніпулювати собою і використовувати у справах, про які навіть не здогадується і про які ніколи не дізнається.

На жаль, як виглядає, для vedmidя це не проблема.

[о.Олег]

Той, хто належить до масонської асоціації, -- об"єктивно перебуває у важкому грісі, тож не може приймати святі Таїнства, зокрема Святе Причастя.

Стаючи масоном, людина відчужується від віри Церкви, а також дає право іншим маніпулювати собою і використовувати у справах, про які навіть не здогадується і про які ніколи не дізнається.

На жаль, як виглядає, для vedmidя це не проблема.

запрошую молитися про правильний вибір. Все, що в силах людських Форум для п.vedmidя вже зробив. Якщо потрібно ще якось пояснити - не відмовляюсь, звичайно, але найбільше тут поможе молитва. Вірую.

[vedmid]

Щиро дякую за таку клопітку Вашу працю. Проте, уважно прочитавши всі матеріали залишилося тільки одне питання: А ЧОМУ?
І ще одне, чому участь у масонстві прирівнюється до смертного гріха. Все перечитав про смертні гріхи, не має там такого.

[о.Олег]

Щиро дякую за таку клопітку Вашу працю. Проте, уважно прочитавши всі матеріали залишилося тільки одне питання: А ЧОМУ?

бо спасаємося лише Христом.

[о.Олег]

І ще одне, чому участь у масонстві прирівнюється до смертного гріха. Все перечитав про смертні гріхи, не має там такого.

Чому нема? Чітке формулювання: смертні гріхи ведуть до загибелі душі. Яким чином участь у масонстві веде до загибелі душі - вся гілочка про це. Ви, якщо можна, підійдіть до свого священика і поговоріть про це. Ви ж у Києві, здається (писали) до Храму ходите? Поговоріть, будь-ласка. З повагою і надією на розуміння, о.Олег Жаровський

[vedmid]

Хочу звернутися до пана viterа. Раджу Вам надалі не робити поспішних висновків про людину, як мінімум це не виховано а як максимум це не по християнські. У своєму ближньому, навіть у масоні, мосульманині, євреї, нацистах, москалях ..... ми повинні бачити дітей Божих. Всі ми діти одного Отця і хочемо до нього повернутися.
Що ж до того, що Ви зазначили, що для мене не є проблемою не приступати до святого причастя, хочу ВАМ заперечити. Для мене це найбільша проблема. Я не можу назвати себе ревним католиком і такою дитиною Божою, якою б гордився мій небесний Отець, проте я завжди відвідую Службу Божу (дуже подобається церква св. Василія у Києві (греко-католицька), особливо отець Рафаїл, який є моїм духівником, сповідником, а також земляком - ми обидва з Коломиї). До церкви я завжди ходжу з дружиною та сином, сину моєму нещодавно виповнилося три рочки і він вже напамять знає Отче наш і кожного вечора молиться. Я все це веду до того, що в мене християнська сімя, ми часто приступає до св. причастя, відвідуємо святі місця, ходимо пішки до Зарваниці ....... Я розумію, що цього дуже мало щоб заслужити Небо, але для мене це проблема пане viter.
У своїй професійній діяльності я належу до правоохоронних органів спеціального призначення, зараз займаюсь науковою діяльністю, є кандидатом юридичних наук. Все це спонукає до глибоких роздумів на різні теми. І навіть коли ми говоримо про християнство, у даному випадку про католицьку церкву як про єдино правильний шлях до Бога, то чому ж тоді так багато розбіжностей між самими християнськими церквами, навіть у богословській науці.
Мені дуже імпонуюють отці Василіани в нас в Києві ще й тим, що ведуть активну роботу щодо пошуку спільних ідей у рамках різних конфесій, зокрема проводяться спільні молебні з представниками різних християнських церков та лютеранської церкви.
Хотів би зазначити, що потрібен діалог між всіма хто шукає мудрості, але конструктивний, а не так, що хтось щось сказав і все це істина. Істина відома тільки Богу.

[о.Олег]

Хочу звернутися до пана viterа. Раджу Вам надалі не робити поспішних висновків про людину, як мінімум це не виховано а як максимум це не по християнські. У своєму ближньому, навіть у масоні, мосульманині, євреї, нацистах, москалях ..... ми повинні бачити дітей Божих. Всі ми діти одного Отця і хочемо до нього повернутися.
Що ж до того, що Ви зазначили, що для мене не є проблемою не приступати до святого причастя, хочу ВАМ заперечити. Для мене це найбільша проблема. Я не можу назвати себе ревним католиком і такою дитиною Божою, якою б гордився мій небесний Отець, проте я завжди відвідую Службу Божу (дуже подобається церква св. Василія у Києві (греко-католицька), особливо отець Рафаїл, який є моїм духівником, сповідником, а також земляком - ми обидва з Коломиї). До церкви я завжди ходжу з дружиною та сином, сину моєму нещодавно виповнилося три рочки і він вже напамять знає Отче наш і кожного вечора молиться. Я все це веду до того, що в мене християнська сімя, ми часто приступає до св. причастя, відвідуємо святі місця, ходимо пішки до Зарваниці ....... Я розумію, що цього дуже мало щоб заслужити Небо, але для мене це проблема пане viter.
У своїй професійній діяльності я належу до правоохоронних органів спеціального призначення, зараз займаюсь науковою діяльністю, є кандидатом юридичних наук. Все це спонукає до глибоких роздумів на різні теми. І навіть коли ми говоримо про християнство, у даному випадку про католицьку церкву як про єдино правильний шлях до Бога, то чому ж тоді так багато розбіжностей між самими християнськими церквами, навіть у богословській науці.
Мені дуже імпонуюють отці Василіани в нас в Києві ще й тим, що ведуть активну роботу щодо пошуку спільних ідей у рамках різних конфесій, зокрема проводяться спільні молебні з представниками різних християнських церков та лютеранської церкви.
Хотів би зазначити, що потрібен діалог між всіма хто шукає мудрості, але конструктивний, а не так, що хтось щось сказав і все це істина. Істина відома тільки Богу.

приватні розмови прошу вести виключно в ПП. Проте мабуть добре, що Ви розповіли трішки про себе. Діалог з некатоликами провадиться. З різним успіхом, звичайно, але не припиняється. Стосовно ж Істини, то віруємо у те, що Бог Істину передав Своїй Церкві і ми її оберігаємо. Про можливі богословські питання, які природньо у Вас виникають - шукайте гілочки на Форумі, де про це йдеться, або створюйте нові теми у відповідних розділах. З повагою, о.Олег Жаровський.

[vedmid]

Я з Вами, Отче, абсолютно згоден, що Бого істину передав своїй Церкві. Але котра, обєктивно, Його церква? католицька: грецького чи римського обряду, православна: київського, московського, візантійського чи може автокефальна, а ще лютеранська і так далі. Може колись і дійсно була одна єдина Христова Церква, яка ж сьогоднішня Церква є повноправною правонаступницею тієї істинної?

[romanm]

яка ж сьогоднішня Церква є повноправною правонаступницею тієї істинної?

А Ви як думаєте?

[о.Олег]

Я з Вами, Отче, абсолютно згоден, що Бого істину передав своїй Церкві. Але котра, обєктивно, Його церква? католицька: грецького чи римського обряду, православна: київського, московського, візантійського чи може автокефальна, а ще лютеранська і так далі. Може колись і дійсно була одна єдина Христова Церква, яка ж сьогоднішня Церква є повноправною правонаступницею тієї істинної?

Народжена Святим Духом Католицька Церква, що стоїть на Скелі-Петрі нікуди не ділася і, як обіцяє Господь: "врата адові не подолають її". Як включала, так і включає Церква у собі різні богословські системи, обряди. Є католики римської, візантійської, англіканської, лютеранської, коптської... Традицій і все це є Церква Христова. А є Церкви і церковні спільноти, що у тій чи іншій мірі відійшли від Істини і, відповідно, являють собою Церкву Христову настільки, наскільки несуть невикривлену Істину... Хоча Ви, здається, говорили, що перечитали те, що Вам тут пропоновано у відповідь на Ваші запитання. Мене грішного тут картають, що я повністю процитував Документ "Dominus Iesus", а я ж це робив саме для Вас... Я не можу повніше висловитись, аніж там написано. Повністю приймаю Істину, тому я і католик.

[andrivovk]

Всі масони - езотеристи, більше того - окультисти.До речі, відомий нам всім клич піонерів-ленінців радянського періоду :"Будь готовий! - Завжди готовий!" - чисто масонський...Духовна база масонства : перше людина і природа, а потім Бог.Кінечна "мета масонів установити торжество людини над Богом" - так колись казав зять К.Маркса - Поль Лафарг.При цьому він висунув наступне гасло : "Війна Богові, проткнути небо, як папір - у цьому весь прогрес!"Чим це все закінчилося нам відомо.Війна Богові все-таки була оголошена, але небо проткнути не в силі навіть розенкрейцери-сатаністи та жидо-масони з хворою уявою про світове панування.

Джерело : Петро Гринчишин.Від Зарваниці до Гарабандалу.Торонто-Тернопіль 2001

[vedmid]

Повертаючись у нашому контексті знову до істинної церкви торбує одне питання: греко-католицька церква як церква яка виникла у результаті унії або домовленстей між Сходом і Заходом зараз претендує на істинність. Я відношу себе і всю сімю до греко-катликів, але як людина яка здатна мислити розумію той історичний аспект створення греко-католицької церкви. Це вже пізніше, з початку минулогго століття греко-католицька церква стала тим осередком національно-культурної духовності який і врятуав все те, що ми зараз називаємо українським.
Ще одна думка: відвідав я форум православної церкви Київського партріархату, мене дуже смутила їхня атмосфера. Католик, як я зрозумів прирівнюється до найгіршого, що може бути, не говорячи вже про масонів. Я поділився цими роздумами з Вами тому, що це, як на мене, велика проблема в середовищі християн. Взагалі в мене склалося враження, що як православна так і католицька церква де в чому позбавляє людей на самостійне мислення.
На цьому форумі я вже неодноразово зустрічав фрази на кшталт: "тобі ж сказав отець от і все", "тому що натхнена святим духом". А отці взагалі назвали масонів ворогами і заблокували посилання на їхній форум.
Якщо наслідувати Христа, то Він спонукав людей до мислення, роздумів, пошуів своїми притчами, їх суть Він розтлумачував тільки апостолам, а всі інші думали, шукали.
Признаюсь Вам, що я не збираюсь вступати до масонів, але тільки тому, що до кінця не зясував для себе чи цього хоче Бог. Масонство для мене не пошук Бога, для цього я ходжу до церкви і читаю Бібілю, а пошук мудрості. Масонські сайти дали мені цікаву інформацію по філософії, науці тощо. У спілкуванні з масонами протягом року я не почув жодного образливого слова про Святу Церкву, Христа, священників тощо. А Ви вже їх зачислили до воргів. Найбільше, що мене збентежило це те, що сам Христос любив своїх вбивць і молився за них коли помирав, а тут відчується ворожість до того чого навіть ніколи не бачив.
Мій колишній духівник - отець Богдан Помфюк з с. Люча, що на косівщині, який зараз в монастирі, до речі десь у Львові, вчив мене, що Бог - є любов. Мені здається, що ми повинні виходити тільки з цього постулату у своїх відносинах з інакомислячими, як ми вважаємо, а не ставити їм ярлики. Поки церква не наведе ладу у своєму домі і не покаже приклад істинної християнської любові - вона не має права претендувати на істинність.
Щиро всім ВАМ вдячний за поміч у пошуку істини. І щиро всіх перепрошую, якщо когось задів чи образив словом, це не зумисно, просто дуже хочеться щоб все було ідеальне. ДЯКУЮ!

[andrivovk]

Признаюсь Вам, що я не збираюсь вступати до масонів...

Я за вас дуже радий.

Христос любив своїх вбивць і молився за них коли помирав...

Ви також можете молитись за ворогів.

...просто дуже хочеться щоб все було ідеальне.

Після смерті, тільки після смерті.

[andrivovk]

Тепер до теми.
Бафомет - це ім'я антихристиянського божества, якому повинні були віддавати шану темплярії."Бафомет" - це акростих, який читається навпаки (згідно з криптографією Каббали).Темофаб означає "настоятель святині миру усіх людей".Бафомет зображається як козел із великими рогами, з жіночими грудьми та зі схрещеними копитами, що сидить на підкореному глобусі.На лобі має пентаграму (п'ятикутну зірку), за плечима - крила.Його права рука з написом Solve ("розв'яжи") також зі схрещеними пальцями, простягається до нижньої частини півмісяця.На вкритому лускою животі знаходиться кадуцей Гермеса (символ лікарського мистецтва), а в цьому випадку означає символ пізнання добра і зла.За масонським переказом, статуя з образом Бафомета була подарована темпляріям самим "Великим Будівничим Світу".Від темпляріїв вона мала перейти до соцініанів, а потім - до масонів...Статуя Бафомета ніби мала бути перевезена до святині сатаністів у Чикаго на нещасному "Титаніку".Новоорлеанський щоденник "Морнінг Стар" повідомляв, що Френч Меккі, повернувшись з Ірландії, розповів журналістам, що конструктор "Титаніка" був безбожником , який на спідній частині корабля вирізав свій лозунг : "Ні Бога, ні Господа!".Цей напис показався, коли корабель перевернувшись, затонув разом зі своїм конструктором.(Цікаво, чому Джеймс Кемерон "забув" про цей факт у своєму фільмі - andrivovk)

Джерело -О.Іван Козовик.Екзорцизм : міф чи реальність."Нова зоря" 2003.