j_kop21 писав:Молодий священик (як правило 22-25 років) ще не маючи реального досвіду "спілкування" з грошами приходить на служіння (не важливо де і як), а тут опа... Як кажуть студенти "дєнєг нєт вообше". А сім'я молода вже є, діти їсти хочуть, парафіяни грошей не несуть. І що робити? Це життєве питання, а не філософське про якість там самопожертви, що можна перших християн згадати, Святих Отців ... Можна, але їсти щось треба.
вчити треба. Безперечно. Але смію зауважити (я - досить молодий священик), що Бог дбає за свого священика. Принаймі - у Львівській Архиєпархії
. Не скажу, що не хвилюють мене гроші, але тут навіть не в грошах справа, а, думаю, у
готовності йти і працювати. Всюди, де бачиш потребу. Переважно ця праця не принесе якоїсь фінансової стабільності, певності у завтрашньому дні. Але... не у завтрашньому дні потрібно бути певним - певним потрібно бути у Богові, якому служу і який подасть те, що потребую саме тоді, коли потребую і стільки, скільки буде Його Свята Воля Подати.
Розумію, що комусь це прозвучить ...гм...дивно, але все оте змагання за те, щоб керувати, щоб від тебе залежало твоє "завтра" має і негативний бік. Ні- знаю, що Бог мені Дав розум і ним треба користати і у цьому питанні
, але щось є у цьому "неспокої", в переживаннях за "завтра", в непевності... Божого. Може не Воля, але Допуск для нас грішних - точно. І, як у кожному такому випадку, можна у ньому опертися на Бога і - це на збудування особи священика, його сім'ї; а можна і зруйнувати себе (бо переживаю), сім'ю (бо нездатна переносити бідність), парафію (бо вимагаю)... Мабуть (точно, на мою думку) друге переважило, тому ми і піднесли цю тему у такому от, з акцентом на фінанси, ракурсі...
і... я грішний не впевнений, що це добрий ракурс. Тобто - розумом розумію, а душа от не сприймає.
перепрошую, що ділюсь своїм-внутрішнім і, мабуть, відразу варта погодитись з кожним, хто захоче мені на це вказати - я ненормальний і все таке.
вибачте
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).