Масонський орден тримається на фундаменті багатовікової спадщини, принципах прогресу та досвіду поколінь, предтечами якого є філософські та релігійні вчення, що походять з віддаленого минулого. Історія цього явища оповита таємницею, легендами та теоріями. Витоки масонства відносять мало не до „початку часів”, називаючи першим масоном іноді самого Бога-творця або при „скромніших” теоретичних здогадах – Адама, першу людину. Коріння масонства, що могло існувати в іншій іпостасі, йде в глибоку старовину і можна провести певні аналогії між масонськими ложами і іншими відомими в історії організаціями релігійно-містичного і суспільно-політичного характеру.
Згідно з Британською енциклопедією слово „масон” утворилося від англійського free masonry і французького franc mason – вільний каменяр. Слово freemason зустрічається в англійських документах починаючи з останньої чверті ХІV ст., за однією з теорій це були відомі в епоху готичного стилю sculptores lapidum liberorum – „каменярі вільного каміння”. В офіційній версії етимологію слова „масон” виводять від слів „муляр”, „будівельник”, „каменяр”. Масонство (франкмасонство, вільне мулярство) з одного боку – це певна система світогляду, з іншого боку – всесвітнє братство. Одним з найбільш поширених визначень масонства є „система моралі викладена в алегоріях та проілюстрована символами”.
Одним із основних блоків дослідження масонського явища є сфера наявних теорій походження масонства. В основі формування теорій науковці виходили з різних історичних досліджень та фактів. Теорії можна класифікувати саме за принципом поділу їх на містичні, орденські, та середньовічні (утворення лож на основі цехів професійних будівників), де назви, власне, характеризують походження масонських лож. Початок діяльності лож масонів на територіях Англії, Шотландії до цього часу не поставлена в хронологічні рамки. Зародження організації, яка мала в собі елементи містики, столітній досвід науковців та політичних діячів, стала фактором змін та петвореннь в житті всього світу.
Спектр теорій походження масонства, що формуються вже протягом століть, помітно не розширюється та все ж постійно доопрацьовується та переглядається. В основі більшості теорій лежить те, що масонські ложі спочатку були ложами (цехами) будівельників, що займались будівництвом храмів. З часом поряд з справжніми будівельниками (так званими „оперативними масонами”) в ложах стали з’являтися люди, які безпосередньо не будували церковні будівлі, а мали на меті будівництво духовного символічного Храму, їх стали називати „спекулятивними” (від англійського „speculative” – теоретичний, гіпотетичний, дослідницький).
Один з відомих дослідників масонства М. Морамарко писав: „Масонство є відгалуженням оперативного (практичного) середньовічного масонства, яке відпаросткувалось від історичного стовбура завдяки процесу інтелектуальної масонської праці, етапи якої невідомі”. Сам Морамарко не виводить масонство з релігійно – політичних організацій та вчень кінця середньовіччя. Такої ж думки притримується український дослідник масонства О. О. Крижанівська, але в основі її теорії лежить думка, що масонський орден, найочевидніше, виріс безпосередньо із середньовічної цехової організації, точніше – з корпорації каменярів-будівельників.
Також одним з вагомих внесків у розвиток науковго доробку теорій походження масонства є внесок сучасних англійських вчених Майкла Бейджанта та Річарда Лі. Саме вони вперше намагаються обгрунтувати приналежність до „родоводу” масонів Ордену тамплієрів, який в історії іноді називають „напівмасонським”. Назва ордену тамплієрів походить під слова „тампль”, тобто „храм”. Тамплієрів ще називали „Орденом бідних рицарів Храму” та „Орденом храму Соломона”. У середовищі теорії елементарні але разючі порівняння: присутність практики алхімії, титули, спільні легенди, однакові статутні положення, і, насамперед, можлива територіальна спільність.
Хронологічні рамки виникнення чи виокремлення масонства як самостійної організації для кожної з країн Західної та Східної Європи свої. Для країн Британського півострова та Франції – це межі ХVII століття, для Італії, Німеччини та Австрії – ХVIIІ століття. В східній частині Європи масонство поширювалося протягом ХVIIІ століття, де Польща, Україна та Росія протягом невеликого відрізку часу були включені в систему європейських масонських лож.
Будівництво храмів вимагало від оперативних масонів як значних технічних знань, так і пізнань в філософії, релігії, історії, мистецтві, розуміння символізму і навіть психології. Високий культурний та освітній рівень „будівничих”, привілеї, якими вони користувалися, приваблювали людей, які шукали знань та духовного розвитку, вступати до масонських лож та ставати спекулятивними масонами. Масонство ввібрало в себе та зберегло багато езотерично-духовних традицій середньовіччя: алхіміки, тамплієри, розенкрейцери, каббалісти та інші.
Масонські символи та ритуали в наш час продовжують бути актуальними завдяки тому, що вони наповнені змістом вчень величних мислителів та вчених. Масонство має цілий пантеон вчителів давнини, що своєю діяльністю зробили можливим їх виникнення: Рама, Крішна, Будда, Піфагор, Платон, Конфуцій, Мойсей, Ісус, Магомет. Саме на їх досвіді та вченнях має будуватися світових храм масонства, як всередині, так і зовні. Наука і мистецтво здійснили великий вклад у розвиток масонської життєвої філософії та символізму.
З перших днів існування ця організація вважалася таємною, до якої непосвячені не допускались. Масони, простежуючи історію людства, широко використовували знаки пірамід, трикутника, п’ятикутних зірок, семисвічників, хреста, кола тощо. Трикутник – це знак обраності, спрямованості, геніальності (в центрі „всебачуче око”, як нагадування масонам неухильно виконувати свій обов’язок під суворим спостереженням неземної „вищої” сили). Особливо широкого змісту набув символ масонства – піраміда, з відірваною від основи верхівкою в якій зображене „всебачуче око” (божественна дельта проміню).
Яскравим показником впливовості масонства в сфері суспільно-політичного життя є кількісно значна присутність масонських символів на архітектурних спорудах, пам’ятках мистецтва та ін.
Таємний обов’язок масонів повинен полягати в наполегливому самовдосконаленні та відродженні власної особистості. Кожен масон мав нести у світ дух братерства, рівності, впертої праці та суворої дисципліни. Довгий час метою та завданням середньовічних масонів був захист людей, які викликали гнів церкви і держави, особливо тоді, коли Римська католицька церква представляла і державу, і релігію. Через теоретичні розбіжності з церквою і страхом перед переслідуванням масонство існувало в умовах суворої конспірації.
Як вже зазначалося масонство – це насамперед система моралі, але для того, щоб бути масоном, недостатньо володіти певною сумою знань чи навичок, бути масоном – це означає дотримуватися в житті певних етичних принципів, спрямовувати свою діяльність на будівництво символічного Храму. Це будівництво мало здійснюватися на основі багатовічного досвіду попередніх поколінь. У своїй роботі з будівництва Храму масони намагаються, щоб ця робота була керована Мудрістю, зміцнена Силою та сповнена Краси (саме в цьому полягає сутність символізму трьох масонських колон, що завжди присутні в масонській ложі – Мудрість, Сила та Краса). Практика „будівництва Храму” включає в себе не тільки самовдосконалення особистості, але також і розвиток людства та „прогрес” всесвіту. Світоглядна система масонства включає раціональну філософію та містичне розенкрейцерство (система ордену золото-рожевого хреста). Взагалі у філософії масонства склалося кілька напрямків, домінуючим серед яких до теперішнього часу є містичне світосприйняття. В інших напрямках побутували ідеї, що масонство прихильне до християнської етики, що масонство – це і є справжнє християнство.
З другої половини XVII століття масонські ложі остаточно втрачають свій „професійний” характер, але зберігають назву, ритуал і символіку вільних каменярів, внутрішню ієрархію ложі. У всіх масонських ритуалах збереглася величезна тяга, що йшла від середньовіччя, до возз’єднання з світом духів, віра в можливість магічної дії, апеляція до таємних сил. Прогресивні ідеї братерства, рівності, свободи і прав людини, що проголошувалися масонством, не перешкоджали послідовному дотриманню ієрархічних принципів його організації. Вже не професійна спілка, не церква, але й не партія – такою була масонська структура при своєму виході із тіні історії на початку XVIII століття.
Масони і Церква
Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor
Re: Масони і Церква
Масонський рух та його претензії на духовну й політичну всеосяжність.
Автор: Ф.Левченко.
Історична ретроспектива міжнародного масонського руху.
Початок масонства виводять з часу середньовічних мулярських гільдій, від яких масони перейняли назву (від англ. тазоп - каменяр, муляр, або ж буквально: вільні каменярі), інакше франкмасони - члени релігійно-етичного товариства, що виникло в 18 ст. в Англії, а потім поширило мережу своїх лож і в решті країн Європи, в тому числі в Росії, Україні. Звідти пішли і форма організації - ложа, і поділ членства на учнів, челядників та майстрів, і частини одягу - фартухи, рукавиці та шапки, і відзнаки - зображення мулярських інструментів: циркуль, трикутник, молоток.
Проте виникнення масонства, його лож і орденів - в сивій давнині. Воно пов’язано з розквітом середньовічного церковного будівництва в Англії, Франції і Німеччині. Будівельні артілі, що зводили переважно церковні храми й монастирі, починали об’єднуватись в різні товариські союзи з метою вироблення статутів і захисту цехових інтересів. Історичне коріння подібних будівельних товариств сягає часів єгипетських фараонів: Величні споруди тієї епохи, включаючи окремі перлини людської цивілізації з числа "семи чудес світу", вимагали високоосвічених спеціалістів-будівельників, які вчились під керівництвом єгипетських жреців. Між об"єднаннями будівельників, іх керівниками й учителями існував внутрішній духовний зв"язок. Але про організаційні структури союзу жреців'наявні скупі свідчення. Посвячені зберігали мовчанку. Із свідчень деяких грецьких мислителів, які навчались у єгиптян, можна зробити висновок про багатоступінчату систему посвячення в таємниці ремесла і вчення.
Найбільшого розквіту будівельне мистецтво досягло в міській архітектурі. Зародившись у Франції в пізньому середньовіччі, готична архітектура поширилось по Західній Європі. Поєднання численних будівельних артілей, складність і масштаби споруд спонукували до дисципліни й порядку, постійного творчого пошуку й майстерності. Створюючи власні архітектурні твори, будівельники зберігали таємницю своєї майстерності.
Вони об'єднувались у закриті корпорації, в рамках яких одержували необхідну освіту, професійні навички, прищеплювали морально-етичні. принципи, що передавалась у вигляді професійної таємниці.
До кінця 13-го століття в Німеччині було вже 22 братства каменярів. Пізніше вони зібрались на особливий конгрес і урочисто прийняли статут німецького братства. Початком 13-го століття датовані документи будівельних цехів в Англії. У статутах деяких англійських будівельних цехів фігурували такі біблійні й міфологічні фігури, як Авраам, Давид, Соломон, Гермес, траплялись імена знаменитих математиків древності. В Англії поряд з цеховими братствами діяли й будівельні ложі, до яких входили і будівельники, і члени інших громадських аристократичних формувань. Назва "вільні каменярі", будівничі, взята на озброєння членами цих лож і зустрічається ще в актах 1350 року.
У своєму першому розумінні слово "ложа" означало: 1) спеціальне-, відокремлене місце, де обробляють і готують камінь для будівництва: 2) об"еднання будівельників, які регулярно збиралися в певному місці для таємного спілкування і створення таємного вчення.
Великі вчені Піфагор і Гермес відкрили можливість сприйняття таємного вчення для нащадків. Першим будівничим Англії невідомий масонський поет називає святого мученика Албана, який приніс будівельні секрети на батьківщину, і написав перший статут "вільних каменярів" (Масонство. Том./.-М.:"ИКПА", 1991-С.6).
Цінність архітектурних споруд, відмінність прийомів і секретів ремесла, особливість збудованих "вільними каменярами" культових храмів природно підводили до думки про їх якусь особливу місію і спонукали приховувати свої таємниці від непосвячених. Подібна професійна утаємниченість надавала корпораціям особливий вплив і привілеї влади, забезпечувала їх незалежність від державних і церковних інституцій. Тому в тпаких общинах закритого типу, окрім власного законодавства, природно вироблялись свої духовно-моральні принципи, що формувались під впливом власної (позацерковної) інтерпретації Біблії і впливу різних релігійно-містичних вчень середньовіччя.
Каменярі жили обособленцми комунами. Старшими у спецбараках, розташованих, як правило, поблизу будов, були майстри. Майстер читав (якщо вмів) і тлумачив Біблію, творив правосуддя, вирішував усі проблеми підлеглих. Причому всі виробничо-побутові відносини регулювались суворими правилами братства. Порушників безжалісно виганяли з товариства і вони ніколи не могли'влаштуватись на'будові. Правила братства, також регулювали процес вимогливої й тривалої професійної підготовки молодих будівничих під керівництвом досвідчених підмайстрів після чого один із них рекомендував випробуваного новачка до втупу у братство каменярів.
Сама процедура посвячення в каменярі відбувалась досить утаємничено і за складним спеціальним обрядом. У завчасно визначений день і час кандидат - беззбройний, із зав'язаними очима, оголеними грудьми і босою лівою ногою трьохкратно стукав у двері залу. Зустрічаючий його член братства підводив претендента на посвячення до майстра, який наказував стати навколішки й прочитати молитву. Після цього кандидат мав виконати інші спеціальні церемонії, дати клятву на Євангели чи братській книзі; що .лежала на столі поряд із атрибутами майстерності - трикутником, циркулем, молотком. У присязі на вірність звучала обіцянка зберігати таємницю ложі і не видавати її під страхом смерті, інакше перекинщику. передбачалась кара: "нехай йому буде перерізане горло, та й на тому світі він одержить належну долю адських мук і проклять" (Георг Шустер. История тайньіх союзов. Том І. Киев, "Ваклер", 1396, С. 286) Після цього з нього знімали пов'язку, одягали новий фартух і повідомляли пароль. На завершення новопосвяченого в члени ложі обучали спеціальному рукостисканню; вітальним словам; заклику на допомогу та іншим таїнствам братства.
Звичайно, в подібних церемоніях було чимало театральної буффонади, проте не викликає сумніву думка, що за зовнішньою мішурою, якою займались, цілком серйозні люди, стояли реальні сили, що прагнули визначати й контролювати поведінку посвячених у масони. З другого боку рядовий масон здобував відчуття впевненості у тому, що він - частинка впливової спільноти,-що може розраховувати на її підтримку в скрутну годину.
Пізніше при прийомі в іншу артіль навіть в чужій країні знання пароля і символіки масонів допомагали масону в пошуках роботи і необхідної допомоги та солідарності.
З наступом епохи Реформації і приходом на зміну готичному архітектурному стилю Ренесансу, змінились і умови праці будівельників. Ієрархічний гніт і схоластичний тиск змінила епоха просвіти й гуманізму. Відтак стали розпадатись братства вільних каменярів. У Німеччині в 1731 році король ліквідував такі братства. Проте таємно вони продовжували існувати. За певний куш в ложі вступали й аристократи. Вони облагородили масонську обрядовість, внесли в неї вичурність і пишноту. Гордий свободолюбний дух гуманітаріїв відкидав гніт застарілих традицій і прагнув до прогресуючого торжества думки, свободи, рівності і братерства. Просвітителі прагнули втілити свої ідеї в чуттєво-символістській релігії. Таку можливість вони одержали в будівельних союзах. Запозичивши форму, масони-мислителі, митці (наприклад, посвяченим у масони був також Моцарт), наповнили її новим змістом. Франкмасонство послужило центром об'єднання і створювало тісне співробітництво між людьми, які інакше ніколи б не були близькі один одному.
Отже, хоча питання походження масонства вивчено недостатньо, можна говорити про два, основні теоретичні передбачення. Одна із найприйнятніших теорій відносить зародження масонства на час каменотесів (відомих як "будівельні масони"). Другу, менш поширену, теорію пропагують езотеричні масонські схоласти, які наполягають на древніх витоках братства в релігійно-містичних Єгипті, Греції, Римі та в час будівництва Соломонового Храму. За легендою, першим великим магістром був головний архітектор-будівник Храму Соломона.
Можливо, найоригінальніша теорія походження масонів висунута Джоном Робінзоном у книзі "Народжені в крові", де він: стверджує, що коріння масонства походить з часу гонінь і переслідувань утвореного ще 1118 року в Єрусалимі хрестового ордена Тамплієрів Папою Клементом V. Заборонені папською буллою на початку XIV ст. і уникли арешту прибічники містичного братства Хреста і Рози, або Ордену рицарів Храму – тамплієри пішли в підпілля. Цим і пояснюється присутність всеохоплюючої таємниці, характерної для масонів, іх об"єднання без уваги на релігійну й національну приналежність - на принципах братерства, рівності, взаємодопомоги і рівності. У католицької церкви свої давні рахунки з цим орденом. Утворений з благословіння папи, він пізніше кинув виклик: авторитету церкви і її глави, поклонявся духовному Хресту, а не Хресту церковному.
Боротьба з папським престолом була лише однією (і ненайголовнішою) із турбот у глобальній програмі тамплієрів, яка наскільки випереджала час, що здавалась привнесеною із майбутнього. Суть її зводилась до встановлення висхідного благоденства. Благоденства, економічного, політичного, з урахуванням інтересів і звичаїв кожного народу, благоденства внутрішнього, попередньою умовою якого повинно стати виправлення натури, вдачі як вищих, так і нижчих класів суспільства. Передбачалось усунути причини, що породжують війни й конфлікти як між народами, так і між класами, групами чи окремими людьми. Мрії про Царство Боже на землі тамплієри прагнули надати практичний характер. І в певному смислі вони досягли результатів - землі, що знаходились під їх впливом, простягались від Арагонії на Заході до кріпосних стін Єрусалима на Сході. Росли й примножувались багатства Ордену і його світовий авторитет, з яким змушені були рахуватись і королі, і сам папа.
Проте зовнішній успіх - така вже духовна діалектика - завжди або майже завжди ведуть до внутрішньої поразки. "Бійтесь бути занадто сильними, мудро попереджує нас історія. А тамплієри досягли такої ступені матеріальних набутків, що стали викликати не тільки заздрість, але й осторогу. Перед лицем спільного суперника, що перетворився у державу в державах, об"єднались досить різні сили - світська влада короля Франції Філіпа IV Красивого і церковна в обличчі папи Климента V. Їм вдалося раптово обезглавити Орден рицарів Храму. За звинуваченням в єресі арештовано гроссмейстера Ордена Жака де Моле та його оточення. Через 7 років їх спалили на острові Сени в центрі Парижа. Цією стратою і завершувалась історія колись могутнього Ордена. Спеціальною папською буллою в 1312 році він був ліквідований юридичне.
Але життя ідей не завершується після смерті фізичних носіїв цих ідей. Духовними нащадками тамплієрів стануть розенкрейцери. На стику XIV і XV століть вони обеднуються в нечисельну, але авторитетну асоціацію, обравши в якості символу хрест, оповитий розою. Трагічний досвід своїх попередників враховано: розенкрейцери будуть таємно нагромаджувати, знання і організаційні структури, уникаючи будь-якого галасу і зайвих контактів із зовнішнім світом. Коли ж вони змушені піти на цей контакт, то він не буде безпосереднім, як у часи тамплієрів. Практична чорнова робота по утвердженню духовних принципів у повсякденному житті людей, буде доручена своєрідній дочірній посередницькій організації. Нею й стане масонський, вірніше франкмасонський орден. Його члени оголосили себе будівниками мислі і духу.
Відтак, основоположною для масонства датою вважають 1717 рік, коли деякі існуючі в Англії масонські ложі об"єдналися у Велику Ложу, або у Великий Схід Англії, що називає себе провідною .матірною Ложою усіх масонських лож у світі. З Англії масонський рух у першій половині 18 ст. поширився на Ірландію, Шотландію, а згодом на інші країни Європи, Америки й Азії, в тому числі на Росію, Україну.
Учасники масонського руху відразу визнали "Великого будівничого світу" як творця всього ладу в природі, а себе назвали будівничими його храму. Шотландська ложа нараховує 33 ступені посвячення - за кількістю років земного життя Ісуса Хреста. Ряд лож в інших країнах мають більше ступенів посвяти, ніж шотландська. Але вона вважається еталоном чистоти масонського вчення. До речі, Олександр Пушкін належав до шотлансьої галузки масонства, на відміну від декабристів, які буди членами іншої, досить політизованої ложі (Сидоров Валентин. Историческая ретроспектива масонства. - Гласность-1996-12 апреля).
Деякі політологи іноді проводять паралелі між історією походження масонства і мафії. Таке порівняння не досить обгрунтоване, проте певні аналогії, мабуть, доречні.
Мафія, як стверджується у Новій британській енциклопедії, «з"явилася в кінці середньовіччя на острові Сицилія, де, напевно, походила також від таємної організації, котра мала на меті повалити панування іноземних загарбників острова, як от: сарацинів, норманів та іспанців. Мафія набирала своїх членів з багатьох невеликих озброєних загонів.
Поміщики, які не жили у своїх маєтках, наймали ці загони для захисту земельних володінь від бандитів і грабіжників, оскільки у багатьох місцях на Сицилії сторіччями процвітало беззаконня. У XVIII та XIX сторіччях затяті головорізи з цих приватних загонів об"едналися й стали настільки могутніми, що розпочали боротьбу проти поміщиків і встановили свою владу в багатьох земельних володіннях, вимагаючи у поміщиків грошей за захист врожаю». Основним змістом причетних до мафії озброєних людей стало вимагагання грошей за охорону. Згодом вони перенесли свої методи в Сполучені Штати Америки, де почали організовувати азартні ігри, займатися рекетом, торгівлею наркотиками, експлуатацією проституції. Пізніше, і в наш час, мафія безпосередньо вторгається в політику, судочинство та інші вельми важливі сфери. Мафія - незаконна злочинна організація, що має вплив і зв"язки з поліцією, судовими чиновниками, певними політичними колами, адміністративними й господарськими структурами для досягнення протиправних політичних, економічних і кадрових змін.
Отже, є певна зовнішня подібність мафії й масонства. Все ж - вони різні.
Космополітичний релігійно-етичний-масонський рух та його претензії на духовну й політичну всеосяжність.
Серед західної та досить нечисленної вітчизняняної літератури е роботи як промасонської спрямованості, так і ті, що критикують масонство. Останніх набагато менше. Ці роботи написані в різних жанрах - від бульварного чтива до праць, які претендують на належну наукову об"єктивність.
Читаючи цю літературу, зауважує, наприклад, професор християнської теології і грецької мови Дж. Беррі: "Іноді здається, що масони скрізь. Вони присутні при закладці будинків, і взагалі створюється враження, що вони мають пряме відношення до всіх аспектів життя..., масони беруть участь у діяльності найрізноманітніших громадських організацій їх можна зустріти у церквах практично всіх деномінацій. В одних лише Сполучених Штатах їх налічується близько 4-х мільйонів осіб".
Рух масонів віддавна набув ознак космополітичного релігійно-етичного руху, що тісно переплітається з політикою. Від часу свого зародження і зміцнення він поступово розширював мережу своїх філіалів, ставав фактором, що відчутно впливав на суспільні процеси. У 18 столітті, на яке припадає пік активності масонів, масонський рух виростає в значну політичну силу. Відомо, що незалежність Сполучених Штатів Америки, у значній мірі зобов'язана їх зусиллям. Достатньо нагадати, що масоном був вождь американських повстанців Джордж Вашінгтон, який перебував під постійного опікою безіменного "Професора". Але не тільки він. Масонами були, наприклад, винахідник-громовідводу Бенджамін Франклін, губернатори всіх тринадцяти штатів, які утворили первісну американську федерацію. Граф Сен-Жермен, який був членом "Гімалайського товариства", тобто "Вчителем з великої літери", побував у Санкт-Петербурзі 1762 року саме тоді, коли внаслідок безкровного перевороту зводили на престол Катерину II. Брати Орлови, які ініціювали палацову революцію, були членами масонської ложі, в якій граф Сен-Жермен, займав провідне ієрархічне становище.
Масонське середовище не завжди було таким монолітним, як це може уявлятися. Непомітно в ньому сходило насіння майбутніх розколів і розбіжностей та боротьби за владу в середовищі масонських орденів і лож. Все більше вдаючись до самостійних дій, і переоцінюючи свої можливості, деякі лідери "вільних каменярів", увірували, що із виконавців волі магістра, вони можуть стати законодавцями масових дій.
Початок роз"єднання було покладено французькими масонами. Її глава Лякорн в 1773 році оголосив про утворення нового Ордену з амбіційною назвою "Великий Схід Франції". Цим було кинуто виклик ієрархії Світу, яка до того через масонські структури впливала на ситуацію в світі, попрано ієрархічне начало, що застраховувало масонські ордени від випадковостей і випадкових людей. Адже в масонському середовищі переважно лише рівень знань, моральності й досвіду визначав місце конкретної людини в тій чи іншій масонській вертикалі. Воно замінялось виборним началом, за яким вирішення будь-якого питання залежало від механічної більшості і яке (як показав наступний досвід) відкривало простір для інтриг, підкупу, демагогії тощо. Власне це була модель демократії, принципи якої набудуть якнайширшого розповсюдження в багатьох країнах.
"Масонська революція" 1773 року стала прологом Великої Французької революції 1789 року. Новий масонський Орден, діючи по-новому, кидає в натовп таємні масонські гасла: "Свобода! Рівність! Братерство!". Поскільки духовна основа цих гасел не могла бути засвоєна непідготовленою свідомістю мас, то на практиці це вилилось у свободу від моральних обов'язків, рівність перед гільйотиною, братерство, скріплене не духом, а пролитою кров"ю.
Відтоді ідеологія масонства буде підживлювати революційний дух планети. Власне, з лексикону "вільних мулярів" прийде звернення "товариш", що в масонів означає другу ступінь масонської посвяти (на першій стадії посвячення, що іменується "учень", людина уподобляється неотесаному каменю, який потребує надання йому певної форми. А на другій стадії, що іменується "товариш", він уподобляється відшліфованому каменю, готовому лягти в основу будови. Є також здогадки щодо запозичення комуністами свого знаменитого девізу: "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!"Щоправда, у масонів під словом "пролетарі" розуміли не трудівників найманої праці, а люди духовло-аристократичного складу, внутрішньо вільні, не прив"язані до власності.
Неважко помітити, що масонська символіка (та ж п"ятикінечна зірка) і масонські гасла, що використовуються комуністами в якості духовної зброї, одержали зовсім інше наповнення. Тому неправомірно, спираючись на зовнішню атрибутику, ставити знак рівності між марксистським вченням і масонством. Факти свідчать про зворотне. Адже, по-суті, саме партія більшовиків і зупинила в 1917 році тріумфальне поширення Інтернаціоналу політизованого масонства та нанесла йому смертельний удар, поваливши "Великий Схід Франції".
Вже не таємниця, що на певному історичному етапі масонські структури використовувались на благії цілі високими духовними, силами, які пізніше, будуть асоціюватись із Гімалайським Братством. Володіючи сокровенною інформацією, Олена Іванівна Реріх недвозначно заявляє: "Про масонство-скажу, що колись це було велике світле починання, нерідко очолюване великими Духами". У цьому зв"язку нагадаємо, що в "Таємній доктрині" О.Блаватської згадуються два містичних осередки: місто Агаді під землею, розташованою на місці Вавілонії і Шамбала (росташована в Гімалаях). А згідно легенди, що була сприйнята, зокрема, нацистами як програма дій, саме Шамбала командує народами. І той, хто приносить жертви і заключає союз з могутностями Шамбали, одержує.
Рух масонів первісно має передумовою таємничість, прихованість не лише організаційну, але й невисловлену і нерозпізнану (тривалий час) таємницю своїх основ, змісту діяльності і членства. Самі масони вбачають у ньому просто братерську організацію, призначену для утвердження доброчесності в суспільстві. Наприклад, "Велика Ложа" в Масачусетсі (США) описує масонство як "товариство об"єднаних зусиль і можливостей його членів для індивідуального самовираження, вивчення і прилучення інших до мистецтва життя і творення характеру".
Мораль у розумінні масонів носить надрелігійний, самодостатній характер. Для масонства стандартом добра, і зла може бути і Біблія, і Коран, або індуїстські чи буддистські писання, оскільки масонство, як всесвітнє братство, не розглядає Біблію як єдине авторитетне джерело Істини. Братство масонів носить космополітичний характер не лише тому, що не встановлює різниці між національними релігіями, але перш за все через первісний універсалізм світогляду, символіки і ритуалів - воно акцентує увагу на свободі і особливих правах конкретної людини. Очевидно, тому така значна широта діапазону цього руху, що об"єднує людей досить різної духовної орієнтації.
Масони вважають, що їх братство є цементуючим началом суспільства. Противники масонів, навпаки, вважають їх носіями лише революційного начала. Адже масони в деяких країнах брали активну участь у революційних рухах (декабристи в Росії й Україні, польські повстання, революції в Південній Америці, лютнева революція в Росії'й Україні тощо).
Можливо, одне із найпопулярніших визначень масонства взяте із "Англійських Лекцій", що стверджує: «Масонство - своєрідна система моралі, втілена в аллегоріях і ілюстрована в символах». У "Словнику іншомовних слів" вказано: "Масонство - релігійно-етичний рух. що виник у країнах Європи у XVIII столітті головним чином серед аристократії та буржуазії. В масонстві проповідь морального самовдосконалення поєднується зі спеціальною обрядовістю і таємничістю". Але і раніше, й донині не бракує дослідників, що вважають: масонські ложі - це своєрідні, приховані "мозкові центри", котрі відчутно впливають на розвиток, подій у багатьох регіонах світу. Приміром, за результатами сучасних досліджень, що з'являлись у нашій пресі, значна частина членів української Центральної Ради були масонами. Загалом, масонство має в Україні тривалі історичні корені й розгалужені традиції.
Масонство в Україні як впливова ідейно-політична течія XVII-початку XX століть.
Історія масонства в Україні, як однієї з важливих ідейних течій 18 і 19 століть, ще не досліджена й розглядається переважно фрагментарне, переважно за чужоземними матеріалами. Масонство йшло на Україну безпосередньо із Західної Європи, а також через Польщу, де перші масонські ложі постали 1738 року, та з Росії, де вже 1731 року першим великим майстром російської ложі був капітан Дж. Філіпс.
Перша на українських землях масонська ложа була заснована польськими шляхтичами 1742 року у Вишнівці на Волині (нині це Тернопільська область), а 1758 року існувала ложа "Трьох богинь" у Львові. З Росії масонство почало поширюватись на Лівобережній Україні і на Слобожанщині з 1740-41 рр., коли царським намісником був тут генерал, пізніше фельдмаршал Я.Кейт, шотландець за походженням, який виконував також обов'язки Великого майстра російської масонської, ложі. Масонські впливи на Лівобережній Україні активізувались з часів гетьманування К.Розумовського, який був членом варшавської ложі "Трьох братів" і мав зв"язки з масонськими колами у Франції й Росії, масонами були й брат гетьмана граф О.Розумовський, і сини, зокрема, старший із них - граф О.Розумовський, російський міністр освіти.
Масонські ідеї привносили на Україну сини козацької старшини, які, починаючи з 1740-их років, навчалися в західно-європейських університетах (переважно німецьких). Серед масонів 18- початку 19-го століть знаходимо представників українських старшинських родин - Капністів, Кочубеїв, Кулебяк, Ломиковських, Лукашевичів, Мартосів, Полетики, Родзянків, Скоропадських, Сулими, Тарновських, Ханенків та інших. Поширенню масонства в Україні сприяла також участь українців у російських масонських ложах (С.Гамалія, Я.Дубянський, М.Антоновський, М.Ковалинський, В.Томара, X.Чеботарьов, А.Прокопович-Антонський), зокрема, з тих, які працювали під проводом чи під впливом російського письменника й громадського діяча Миколи Новікова (1744-1888).
Найвідомішим осередком масонсьго руху в Україні в кінці 18-го століття був Київ, де 1784 року засновано ложу "Безсмертя", підпорядковану Великому Сходові Польщі, і де 1794 року постала ложа "Три колони".
Масонські ложі існували наприкінці 18-го століття також у Житомирі; Харкові, Одесі, Кременчуці, Немирові, Дубно, а також у Галичині - у Львові, Самборі, Заліщиках (на Тернопільщині) та інших містах. Членами лож були здебільшого росіяни й поляки.
Кількість масонських лож в Україні збільшилася на початку 19 століття, після розділів Польщі - Правобережної України з Лівобережною і в умовах ліберального ставлення тогочасного російського уряду до масонства. В Одесі з її інтернаціональним населенням і зв'язками з широким світом, постали ложі "Евксинський Понт" (1803) і "Три. царства природи", в Кам"янці-Подільському - "Озиріс до полум"яної зорі" (1818). Найважливішими в той час ложами були: заснована в березні 1818 року в Києві ложа "3"еднані слов"яни", до якої належали переважно поляки, і росіяни і дехто з українців, між ними Василь Лукашевйч і діяльність якої мала вплив на розвиток слов"янофедералістичних ідей на Україні, й заснована в квітні 1818 року в Полтаві ложа "Любов до істини", що її організатором і оратором був Іван Котляревський, автор славетної "Наталки Полтавки". Обидві ложі мали зв"язки з декабристським рухом і їх метою було втягнути "дворянство малоросійське" до політичної роботи й готувати членів ложі для "Союзу благоденствия". Першою територіальною організацією масонства в Україні була "Волинська Провінційна ложа", в якій об'єдналися польські ложі Правобережжя.
Діяльність масонів в Україні певною мірою сприяла розвиткові українського національно-політичного руху, підтримці опозиційних настроїв, що й привело до репресій, російського уряду. В березні 1819 року закрито ложу в Полтаві, а в 1822-му царським указом заборонено масонський рух в Росіїйській імперії. Проте й надалі масонство діяло, хоча й конспіративне, а його члени брали участь у декабристському русі та в різних пізніших таємних організаціях. У 19-му столітті масонські ложі діяли в Києві, Житомирі, Кам"янці-Подільському, Одесі, Полтаві, 1900-го року 5 лож об"єдналйся у Велику ложу України. Згодом постали ложі "Шевченко" в Харкові (1901) і "Братство" в Чернігові (1904), а їх членами були видатні українські політичні і культурні діячі того часу.
У 1917 році в Києві постала ложа "Молода Україна", а в квітні 1919-го сформувалася Велика Ложа України, що не встигла розгорнути своєї: діяльності і не одержала визнання з боку Великої Ложі Світу. Після перемоги Радянської влади в Україні масонство було суворо заборонено.
Щодо західно-українських земель, що до 1939 року перебували під окупацією то масонські ложі там діяли конспіративне як за Австро-Угорщини, так і за Польщі. У 1919-1923 роках у Львові існувала Українська масонська ложа "Єдність". Діяли українські осередки масонства, і за рубежами України. Одним із перших видатних українців, пов"язаних з масонством у Франції, був Орлик. Українські емігранти у Швейцарії ще 1902 року заснували Українську Велику Ложу. В США українських масонських лож немає, проте існують масонські клуби, в т.ч. український масонський клуб у Нью-Йорку, що об"єднує членів різних американських масонських лож.
Відродження "вільних каменярів" у Європі. Масони повертаються ... в Одесу.
В наш неспокійний час тривог і сподівань, у Європі та світі спостерігається реанімація й посилення активності, здавалось би, призабутого масонського руху різних релігійно-етичних і політичних напрямків, Вже говорилось про масонство в сучасній Америці, в ряді країн Європи і Азії. Це явище характерне й для сусідніх з Україною держав.
У Польщі масонство виявилось забороненим 1938 року. Проте через тридцять з лишком років почалося повернення масонства до цієї країни, спочатку - в прихованих формах. Нещодавно воєводський суд у Варшаві офіційно включив до реєстру громадських організацій товариство "Великий Схід Польщі". До нього увійшли 7 лож "ліберального спрямування", що діють у країні, які раніше засновані за участю представників "Великого Сходу Франції" і в ідеологічному плані підпорядковувались одному з кількох найбільших центрів французьких масонів.
На думку дослідників польського масонства, в ложах "Великого Сходу Польщі" налічується близько 400 масонів, здебільшого представників. високопоставленої інтелігенції. Окрім цього в країні є ще "Велика Національна ложа Польщі", яка належить до так званого шотландського обряду. Скільки ж насправді масонів у сусідній Польщі (чи інших країнах) ніхто не знає, бо.керівники лож не оприлюднюють членських списків.
До країн Центральної й Східної Європи масони поки-що лише повертаються, створюючи там свої ложі. А в деяких країнах Західної Європи вони здавна посідають значні позиції у громадсько-політичному житті. Скажімо, у Великобританії налічується (за певними даними) до 350 тисяч масонів, що входять до складу 7835 лож. Можна довго називати імена видатних британців, які були насправді чи вважалися, масонами - від Ньютона до Черчілля. В кінці 90-х років в Англії зчинився скандал, який висвітлив міру присутності масонів у правоохоронних органах та судових інституціях. Парламентський комітет із внутріщніх справ з"ясував, що серед особливого складу підрозділу поліції графства Західний Мідленд, розпущеного за звинуваченням у корупції та інших посадових злочинах, було аж надто багато масонів. З'ясувалося, що членами масонських лож є близько 20 відсотків поліцейських країни. Масонами е, наприклад, четверо з п"яти головних-констеблів Великобританії, стверджують також, що імена 30 британських суддів, можна знайти серед високопоставлених масонів.
Як стало відомо з повідомлень преси, і в Україні несподівано відбулося відродження масонства. Зокрема, в Одесі влітку 1998-го року відбулася інавгурація (посвячення) керівників першої в нашій сучасній країні масонської ложі. Це продовження тривалої історії масонства в Україні. Світовий центр масонства доручив здійснення цієї церемонії великому магістру ложі стародавніх "вільних масонів" Італії Джуліо ді Бернардо. Аргументуючи причини своїх відвідин Одеси, магістр відзначив; "Масонство повертається в Україну після 70-річної перерви, викликаної пануванням тоталітарного режиму".
Деякі, напевно, упереджені чи уїдливі автори, вважають, що сучасне масонство виродилось у показну бутафорію. Як писала Олена Реріх, з нього "залишились лише оболонка, мертві догми і ритуали". А ось духовний зміст - головна складова будь-якого процесу - його залишив.
http://www.pilana.mksat.net/gazeta/anal/10/5_10.htm
Автор: Ф.Левченко.
Історична ретроспектива міжнародного масонського руху.
Початок масонства виводять з часу середньовічних мулярських гільдій, від яких масони перейняли назву (від англ. тазоп - каменяр, муляр, або ж буквально: вільні каменярі), інакше франкмасони - члени релігійно-етичного товариства, що виникло в 18 ст. в Англії, а потім поширило мережу своїх лож і в решті країн Європи, в тому числі в Росії, Україні. Звідти пішли і форма організації - ложа, і поділ членства на учнів, челядників та майстрів, і частини одягу - фартухи, рукавиці та шапки, і відзнаки - зображення мулярських інструментів: циркуль, трикутник, молоток.
Проте виникнення масонства, його лож і орденів - в сивій давнині. Воно пов’язано з розквітом середньовічного церковного будівництва в Англії, Франції і Німеччині. Будівельні артілі, що зводили переважно церковні храми й монастирі, починали об’єднуватись в різні товариські союзи з метою вироблення статутів і захисту цехових інтересів. Історичне коріння подібних будівельних товариств сягає часів єгипетських фараонів: Величні споруди тієї епохи, включаючи окремі перлини людської цивілізації з числа "семи чудес світу", вимагали високоосвічених спеціалістів-будівельників, які вчились під керівництвом єгипетських жреців. Між об"єднаннями будівельників, іх керівниками й учителями існував внутрішній духовний зв"язок. Але про організаційні структури союзу жреців'наявні скупі свідчення. Посвячені зберігали мовчанку. Із свідчень деяких грецьких мислителів, які навчались у єгиптян, можна зробити висновок про багатоступінчату систему посвячення в таємниці ремесла і вчення.
Найбільшого розквіту будівельне мистецтво досягло в міській архітектурі. Зародившись у Франції в пізньому середньовіччі, готична архітектура поширилось по Західній Європі. Поєднання численних будівельних артілей, складність і масштаби споруд спонукували до дисципліни й порядку, постійного творчого пошуку й майстерності. Створюючи власні архітектурні твори, будівельники зберігали таємницю своєї майстерності.
Вони об'єднувались у закриті корпорації, в рамках яких одержували необхідну освіту, професійні навички, прищеплювали морально-етичні. принципи, що передавалась у вигляді професійної таємниці.
До кінця 13-го століття в Німеччині було вже 22 братства каменярів. Пізніше вони зібрались на особливий конгрес і урочисто прийняли статут німецького братства. Початком 13-го століття датовані документи будівельних цехів в Англії. У статутах деяких англійських будівельних цехів фігурували такі біблійні й міфологічні фігури, як Авраам, Давид, Соломон, Гермес, траплялись імена знаменитих математиків древності. В Англії поряд з цеховими братствами діяли й будівельні ложі, до яких входили і будівельники, і члени інших громадських аристократичних формувань. Назва "вільні каменярі", будівничі, взята на озброєння членами цих лож і зустрічається ще в актах 1350 року.
У своєму першому розумінні слово "ложа" означало: 1) спеціальне-, відокремлене місце, де обробляють і готують камінь для будівництва: 2) об"еднання будівельників, які регулярно збиралися в певному місці для таємного спілкування і створення таємного вчення.
Великі вчені Піфагор і Гермес відкрили можливість сприйняття таємного вчення для нащадків. Першим будівничим Англії невідомий масонський поет називає святого мученика Албана, який приніс будівельні секрети на батьківщину, і написав перший статут "вільних каменярів" (Масонство. Том./.-М.:"ИКПА", 1991-С.6).
Цінність архітектурних споруд, відмінність прийомів і секретів ремесла, особливість збудованих "вільними каменярами" культових храмів природно підводили до думки про їх якусь особливу місію і спонукали приховувати свої таємниці від непосвячених. Подібна професійна утаємниченість надавала корпораціям особливий вплив і привілеї влади, забезпечувала їх незалежність від державних і церковних інституцій. Тому в тпаких общинах закритого типу, окрім власного законодавства, природно вироблялись свої духовно-моральні принципи, що формувались під впливом власної (позацерковної) інтерпретації Біблії і впливу різних релігійно-містичних вчень середньовіччя.
Каменярі жили обособленцми комунами. Старшими у спецбараках, розташованих, як правило, поблизу будов, були майстри. Майстер читав (якщо вмів) і тлумачив Біблію, творив правосуддя, вирішував усі проблеми підлеглих. Причому всі виробничо-побутові відносини регулювались суворими правилами братства. Порушників безжалісно виганяли з товариства і вони ніколи не могли'влаштуватись на'будові. Правила братства, також регулювали процес вимогливої й тривалої професійної підготовки молодих будівничих під керівництвом досвідчених підмайстрів після чого один із них рекомендував випробуваного новачка до втупу у братство каменярів.
Сама процедура посвячення в каменярі відбувалась досить утаємничено і за складним спеціальним обрядом. У завчасно визначений день і час кандидат - беззбройний, із зав'язаними очима, оголеними грудьми і босою лівою ногою трьохкратно стукав у двері залу. Зустрічаючий його член братства підводив претендента на посвячення до майстра, який наказував стати навколішки й прочитати молитву. Після цього кандидат мав виконати інші спеціальні церемонії, дати клятву на Євангели чи братській книзі; що .лежала на столі поряд із атрибутами майстерності - трикутником, циркулем, молотком. У присязі на вірність звучала обіцянка зберігати таємницю ложі і не видавати її під страхом смерті, інакше перекинщику. передбачалась кара: "нехай йому буде перерізане горло, та й на тому світі він одержить належну долю адських мук і проклять" (Георг Шустер. История тайньіх союзов. Том І. Киев, "Ваклер", 1396, С. 286) Після цього з нього знімали пов'язку, одягали новий фартух і повідомляли пароль. На завершення новопосвяченого в члени ложі обучали спеціальному рукостисканню; вітальним словам; заклику на допомогу та іншим таїнствам братства.
Звичайно, в подібних церемоніях було чимало театральної буффонади, проте не викликає сумніву думка, що за зовнішньою мішурою, якою займались, цілком серйозні люди, стояли реальні сили, що прагнули визначати й контролювати поведінку посвячених у масони. З другого боку рядовий масон здобував відчуття впевненості у тому, що він - частинка впливової спільноти,-що може розраховувати на її підтримку в скрутну годину.
Пізніше при прийомі в іншу артіль навіть в чужій країні знання пароля і символіки масонів допомагали масону в пошуках роботи і необхідної допомоги та солідарності.
З наступом епохи Реформації і приходом на зміну готичному архітектурному стилю Ренесансу, змінились і умови праці будівельників. Ієрархічний гніт і схоластичний тиск змінила епоха просвіти й гуманізму. Відтак стали розпадатись братства вільних каменярів. У Німеччині в 1731 році король ліквідував такі братства. Проте таємно вони продовжували існувати. За певний куш в ложі вступали й аристократи. Вони облагородили масонську обрядовість, внесли в неї вичурність і пишноту. Гордий свободолюбний дух гуманітаріїв відкидав гніт застарілих традицій і прагнув до прогресуючого торжества думки, свободи, рівності і братерства. Просвітителі прагнули втілити свої ідеї в чуттєво-символістській релігії. Таку можливість вони одержали в будівельних союзах. Запозичивши форму, масони-мислителі, митці (наприклад, посвяченим у масони був також Моцарт), наповнили її новим змістом. Франкмасонство послужило центром об'єднання і створювало тісне співробітництво між людьми, які інакше ніколи б не були близькі один одному.
Отже, хоча питання походження масонства вивчено недостатньо, можна говорити про два, основні теоретичні передбачення. Одна із найприйнятніших теорій відносить зародження масонства на час каменотесів (відомих як "будівельні масони"). Другу, менш поширену, теорію пропагують езотеричні масонські схоласти, які наполягають на древніх витоках братства в релігійно-містичних Єгипті, Греції, Римі та в час будівництва Соломонового Храму. За легендою, першим великим магістром був головний архітектор-будівник Храму Соломона.
Можливо, найоригінальніша теорія походження масонів висунута Джоном Робінзоном у книзі "Народжені в крові", де він: стверджує, що коріння масонства походить з часу гонінь і переслідувань утвореного ще 1118 року в Єрусалимі хрестового ордена Тамплієрів Папою Клементом V. Заборонені папською буллою на початку XIV ст. і уникли арешту прибічники містичного братства Хреста і Рози, або Ордену рицарів Храму – тамплієри пішли в підпілля. Цим і пояснюється присутність всеохоплюючої таємниці, характерної для масонів, іх об"єднання без уваги на релігійну й національну приналежність - на принципах братерства, рівності, взаємодопомоги і рівності. У католицької церкви свої давні рахунки з цим орденом. Утворений з благословіння папи, він пізніше кинув виклик: авторитету церкви і її глави, поклонявся духовному Хресту, а не Хресту церковному.
Боротьба з папським престолом була лише однією (і ненайголовнішою) із турбот у глобальній програмі тамплієрів, яка наскільки випереджала час, що здавалась привнесеною із майбутнього. Суть її зводилась до встановлення висхідного благоденства. Благоденства, економічного, політичного, з урахуванням інтересів і звичаїв кожного народу, благоденства внутрішнього, попередньою умовою якого повинно стати виправлення натури, вдачі як вищих, так і нижчих класів суспільства. Передбачалось усунути причини, що породжують війни й конфлікти як між народами, так і між класами, групами чи окремими людьми. Мрії про Царство Боже на землі тамплієри прагнули надати практичний характер. І в певному смислі вони досягли результатів - землі, що знаходились під їх впливом, простягались від Арагонії на Заході до кріпосних стін Єрусалима на Сході. Росли й примножувались багатства Ордену і його світовий авторитет, з яким змушені були рахуватись і королі, і сам папа.
Проте зовнішній успіх - така вже духовна діалектика - завжди або майже завжди ведуть до внутрішньої поразки. "Бійтесь бути занадто сильними, мудро попереджує нас історія. А тамплієри досягли такої ступені матеріальних набутків, що стали викликати не тільки заздрість, але й осторогу. Перед лицем спільного суперника, що перетворився у державу в державах, об"єднались досить різні сили - світська влада короля Франції Філіпа IV Красивого і церковна в обличчі папи Климента V. Їм вдалося раптово обезглавити Орден рицарів Храму. За звинуваченням в єресі арештовано гроссмейстера Ордена Жака де Моле та його оточення. Через 7 років їх спалили на острові Сени в центрі Парижа. Цією стратою і завершувалась історія колись могутнього Ордена. Спеціальною папською буллою в 1312 році він був ліквідований юридичне.
Але життя ідей не завершується після смерті фізичних носіїв цих ідей. Духовними нащадками тамплієрів стануть розенкрейцери. На стику XIV і XV століть вони обеднуються в нечисельну, але авторитетну асоціацію, обравши в якості символу хрест, оповитий розою. Трагічний досвід своїх попередників враховано: розенкрейцери будуть таємно нагромаджувати, знання і організаційні структури, уникаючи будь-якого галасу і зайвих контактів із зовнішнім світом. Коли ж вони змушені піти на цей контакт, то він не буде безпосереднім, як у часи тамплієрів. Практична чорнова робота по утвердженню духовних принципів у повсякденному житті людей, буде доручена своєрідній дочірній посередницькій організації. Нею й стане масонський, вірніше франкмасонський орден. Його члени оголосили себе будівниками мислі і духу.
Відтак, основоположною для масонства датою вважають 1717 рік, коли деякі існуючі в Англії масонські ложі об"єдналися у Велику Ложу, або у Великий Схід Англії, що називає себе провідною .матірною Ложою усіх масонських лож у світі. З Англії масонський рух у першій половині 18 ст. поширився на Ірландію, Шотландію, а згодом на інші країни Європи, Америки й Азії, в тому числі на Росію, Україну.
Учасники масонського руху відразу визнали "Великого будівничого світу" як творця всього ладу в природі, а себе назвали будівничими його храму. Шотландська ложа нараховує 33 ступені посвячення - за кількістю років земного життя Ісуса Хреста. Ряд лож в інших країнах мають більше ступенів посвяти, ніж шотландська. Але вона вважається еталоном чистоти масонського вчення. До речі, Олександр Пушкін належав до шотлансьої галузки масонства, на відміну від декабристів, які буди членами іншої, досить політизованої ложі (Сидоров Валентин. Историческая ретроспектива масонства. - Гласность-1996-12 апреля).
Деякі політологи іноді проводять паралелі між історією походження масонства і мафії. Таке порівняння не досить обгрунтоване, проте певні аналогії, мабуть, доречні.
Мафія, як стверджується у Новій британській енциклопедії, «з"явилася в кінці середньовіччя на острові Сицилія, де, напевно, походила також від таємної організації, котра мала на меті повалити панування іноземних загарбників острова, як от: сарацинів, норманів та іспанців. Мафія набирала своїх членів з багатьох невеликих озброєних загонів.
Поміщики, які не жили у своїх маєтках, наймали ці загони для захисту земельних володінь від бандитів і грабіжників, оскільки у багатьох місцях на Сицилії сторіччями процвітало беззаконня. У XVIII та XIX сторіччях затяті головорізи з цих приватних загонів об"едналися й стали настільки могутніми, що розпочали боротьбу проти поміщиків і встановили свою владу в багатьох земельних володіннях, вимагаючи у поміщиків грошей за захист врожаю». Основним змістом причетних до мафії озброєних людей стало вимагагання грошей за охорону. Згодом вони перенесли свої методи в Сполучені Штати Америки, де почали організовувати азартні ігри, займатися рекетом, торгівлею наркотиками, експлуатацією проституції. Пізніше, і в наш час, мафія безпосередньо вторгається в політику, судочинство та інші вельми важливі сфери. Мафія - незаконна злочинна організація, що має вплив і зв"язки з поліцією, судовими чиновниками, певними політичними колами, адміністративними й господарськими структурами для досягнення протиправних політичних, економічних і кадрових змін.
Отже, є певна зовнішня подібність мафії й масонства. Все ж - вони різні.
Космополітичний релігійно-етичний-масонський рух та його претензії на духовну й політичну всеосяжність.
Серед західної та досить нечисленної вітчизняняної літератури е роботи як промасонської спрямованості, так і ті, що критикують масонство. Останніх набагато менше. Ці роботи написані в різних жанрах - від бульварного чтива до праць, які претендують на належну наукову об"єктивність.
Читаючи цю літературу, зауважує, наприклад, професор християнської теології і грецької мови Дж. Беррі: "Іноді здається, що масони скрізь. Вони присутні при закладці будинків, і взагалі створюється враження, що вони мають пряме відношення до всіх аспектів життя..., масони беруть участь у діяльності найрізноманітніших громадських організацій їх можна зустріти у церквах практично всіх деномінацій. В одних лише Сполучених Штатах їх налічується близько 4-х мільйонів осіб".
Рух масонів віддавна набув ознак космополітичного релігійно-етичного руху, що тісно переплітається з політикою. Від часу свого зародження і зміцнення він поступово розширював мережу своїх філіалів, ставав фактором, що відчутно впливав на суспільні процеси. У 18 столітті, на яке припадає пік активності масонів, масонський рух виростає в значну політичну силу. Відомо, що незалежність Сполучених Штатів Америки, у значній мірі зобов'язана їх зусиллям. Достатньо нагадати, що масоном був вождь американських повстанців Джордж Вашінгтон, який перебував під постійного опікою безіменного "Професора". Але не тільки він. Масонами були, наприклад, винахідник-громовідводу Бенджамін Франклін, губернатори всіх тринадцяти штатів, які утворили первісну американську федерацію. Граф Сен-Жермен, який був членом "Гімалайського товариства", тобто "Вчителем з великої літери", побував у Санкт-Петербурзі 1762 року саме тоді, коли внаслідок безкровного перевороту зводили на престол Катерину II. Брати Орлови, які ініціювали палацову революцію, були членами масонської ложі, в якій граф Сен-Жермен, займав провідне ієрархічне становище.
Масонське середовище не завжди було таким монолітним, як це може уявлятися. Непомітно в ньому сходило насіння майбутніх розколів і розбіжностей та боротьби за владу в середовищі масонських орденів і лож. Все більше вдаючись до самостійних дій, і переоцінюючи свої можливості, деякі лідери "вільних каменярів", увірували, що із виконавців волі магістра, вони можуть стати законодавцями масових дій.
Початок роз"єднання було покладено французькими масонами. Її глава Лякорн в 1773 році оголосив про утворення нового Ордену з амбіційною назвою "Великий Схід Франції". Цим було кинуто виклик ієрархії Світу, яка до того через масонські структури впливала на ситуацію в світі, попрано ієрархічне начало, що застраховувало масонські ордени від випадковостей і випадкових людей. Адже в масонському середовищі переважно лише рівень знань, моральності й досвіду визначав місце конкретної людини в тій чи іншій масонській вертикалі. Воно замінялось виборним началом, за яким вирішення будь-якого питання залежало від механічної більшості і яке (як показав наступний досвід) відкривало простір для інтриг, підкупу, демагогії тощо. Власне це була модель демократії, принципи якої набудуть якнайширшого розповсюдження в багатьох країнах.
"Масонська революція" 1773 року стала прологом Великої Французької революції 1789 року. Новий масонський Орден, діючи по-новому, кидає в натовп таємні масонські гасла: "Свобода! Рівність! Братерство!". Поскільки духовна основа цих гасел не могла бути засвоєна непідготовленою свідомістю мас, то на практиці це вилилось у свободу від моральних обов'язків, рівність перед гільйотиною, братерство, скріплене не духом, а пролитою кров"ю.
Відтоді ідеологія масонства буде підживлювати революційний дух планети. Власне, з лексикону "вільних мулярів" прийде звернення "товариш", що в масонів означає другу ступінь масонської посвяти (на першій стадії посвячення, що іменується "учень", людина уподобляється неотесаному каменю, який потребує надання йому певної форми. А на другій стадії, що іменується "товариш", він уподобляється відшліфованому каменю, готовому лягти в основу будови. Є також здогадки щодо запозичення комуністами свого знаменитого девізу: "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!"Щоправда, у масонів під словом "пролетарі" розуміли не трудівників найманої праці, а люди духовло-аристократичного складу, внутрішньо вільні, не прив"язані до власності.
Неважко помітити, що масонська символіка (та ж п"ятикінечна зірка) і масонські гасла, що використовуються комуністами в якості духовної зброї, одержали зовсім інше наповнення. Тому неправомірно, спираючись на зовнішню атрибутику, ставити знак рівності між марксистським вченням і масонством. Факти свідчать про зворотне. Адже, по-суті, саме партія більшовиків і зупинила в 1917 році тріумфальне поширення Інтернаціоналу політизованого масонства та нанесла йому смертельний удар, поваливши "Великий Схід Франції".
Вже не таємниця, що на певному історичному етапі масонські структури використовувались на благії цілі високими духовними, силами, які пізніше, будуть асоціюватись із Гімалайським Братством. Володіючи сокровенною інформацією, Олена Іванівна Реріх недвозначно заявляє: "Про масонство-скажу, що колись це було велике світле починання, нерідко очолюване великими Духами". У цьому зв"язку нагадаємо, що в "Таємній доктрині" О.Блаватської згадуються два містичних осередки: місто Агаді під землею, розташованою на місці Вавілонії і Шамбала (росташована в Гімалаях). А згідно легенди, що була сприйнята, зокрема, нацистами як програма дій, саме Шамбала командує народами. І той, хто приносить жертви і заключає союз з могутностями Шамбали, одержує.
Рух масонів первісно має передумовою таємничість, прихованість не лише організаційну, але й невисловлену і нерозпізнану (тривалий час) таємницю своїх основ, змісту діяльності і членства. Самі масони вбачають у ньому просто братерську організацію, призначену для утвердження доброчесності в суспільстві. Наприклад, "Велика Ложа" в Масачусетсі (США) описує масонство як "товариство об"єднаних зусиль і можливостей його членів для індивідуального самовираження, вивчення і прилучення інших до мистецтва життя і творення характеру".
Мораль у розумінні масонів носить надрелігійний, самодостатній характер. Для масонства стандартом добра, і зла може бути і Біблія, і Коран, або індуїстські чи буддистські писання, оскільки масонство, як всесвітнє братство, не розглядає Біблію як єдине авторитетне джерело Істини. Братство масонів носить космополітичний характер не лише тому, що не встановлює різниці між національними релігіями, але перш за все через первісний універсалізм світогляду, символіки і ритуалів - воно акцентує увагу на свободі і особливих правах конкретної людини. Очевидно, тому така значна широта діапазону цього руху, що об"єднує людей досить різної духовної орієнтації.
Масони вважають, що їх братство є цементуючим началом суспільства. Противники масонів, навпаки, вважають їх носіями лише революційного начала. Адже масони в деяких країнах брали активну участь у революційних рухах (декабристи в Росії й Україні, польські повстання, революції в Південній Америці, лютнева революція в Росії'й Україні тощо).
Можливо, одне із найпопулярніших визначень масонства взяте із "Англійських Лекцій", що стверджує: «Масонство - своєрідна система моралі, втілена в аллегоріях і ілюстрована в символах». У "Словнику іншомовних слів" вказано: "Масонство - релігійно-етичний рух. що виник у країнах Європи у XVIII столітті головним чином серед аристократії та буржуазії. В масонстві проповідь морального самовдосконалення поєднується зі спеціальною обрядовістю і таємничістю". Але і раніше, й донині не бракує дослідників, що вважають: масонські ложі - це своєрідні, приховані "мозкові центри", котрі відчутно впливають на розвиток, подій у багатьох регіонах світу. Приміром, за результатами сучасних досліджень, що з'являлись у нашій пресі, значна частина членів української Центральної Ради були масонами. Загалом, масонство має в Україні тривалі історичні корені й розгалужені традиції.
Масонство в Україні як впливова ідейно-політична течія XVII-початку XX століть.
Історія масонства в Україні, як однієї з важливих ідейних течій 18 і 19 століть, ще не досліджена й розглядається переважно фрагментарне, переважно за чужоземними матеріалами. Масонство йшло на Україну безпосередньо із Західної Європи, а також через Польщу, де перші масонські ложі постали 1738 року, та з Росії, де вже 1731 року першим великим майстром російської ложі був капітан Дж. Філіпс.
Перша на українських землях масонська ложа була заснована польськими шляхтичами 1742 року у Вишнівці на Волині (нині це Тернопільська область), а 1758 року існувала ложа "Трьох богинь" у Львові. З Росії масонство почало поширюватись на Лівобережній Україні і на Слобожанщині з 1740-41 рр., коли царським намісником був тут генерал, пізніше фельдмаршал Я.Кейт, шотландець за походженням, який виконував також обов'язки Великого майстра російської масонської, ложі. Масонські впливи на Лівобережній Україні активізувались з часів гетьманування К.Розумовського, який був членом варшавської ложі "Трьох братів" і мав зв"язки з масонськими колами у Франції й Росії, масонами були й брат гетьмана граф О.Розумовський, і сини, зокрема, старший із них - граф О.Розумовський, російський міністр освіти.
Масонські ідеї привносили на Україну сини козацької старшини, які, починаючи з 1740-их років, навчалися в західно-європейських університетах (переважно німецьких). Серед масонів 18- початку 19-го століть знаходимо представників українських старшинських родин - Капністів, Кочубеїв, Кулебяк, Ломиковських, Лукашевичів, Мартосів, Полетики, Родзянків, Скоропадських, Сулими, Тарновських, Ханенків та інших. Поширенню масонства в Україні сприяла також участь українців у російських масонських ложах (С.Гамалія, Я.Дубянський, М.Антоновський, М.Ковалинський, В.Томара, X.Чеботарьов, А.Прокопович-Антонський), зокрема, з тих, які працювали під проводом чи під впливом російського письменника й громадського діяча Миколи Новікова (1744-1888).
Найвідомішим осередком масонсьго руху в Україні в кінці 18-го століття був Київ, де 1784 року засновано ложу "Безсмертя", підпорядковану Великому Сходові Польщі, і де 1794 року постала ложа "Три колони".
Масонські ложі існували наприкінці 18-го століття також у Житомирі; Харкові, Одесі, Кременчуці, Немирові, Дубно, а також у Галичині - у Львові, Самборі, Заліщиках (на Тернопільщині) та інших містах. Членами лож були здебільшого росіяни й поляки.
Кількість масонських лож в Україні збільшилася на початку 19 століття, після розділів Польщі - Правобережної України з Лівобережною і в умовах ліберального ставлення тогочасного російського уряду до масонства. В Одесі з її інтернаціональним населенням і зв'язками з широким світом, постали ложі "Евксинський Понт" (1803) і "Три. царства природи", в Кам"янці-Подільському - "Озиріс до полум"яної зорі" (1818). Найважливішими в той час ложами були: заснована в березні 1818 року в Києві ложа "3"еднані слов"яни", до якої належали переважно поляки, і росіяни і дехто з українців, між ними Василь Лукашевйч і діяльність якої мала вплив на розвиток слов"янофедералістичних ідей на Україні, й заснована в квітні 1818 року в Полтаві ложа "Любов до істини", що її організатором і оратором був Іван Котляревський, автор славетної "Наталки Полтавки". Обидві ложі мали зв"язки з декабристським рухом і їх метою було втягнути "дворянство малоросійське" до політичної роботи й готувати членів ложі для "Союзу благоденствия". Першою територіальною організацією масонства в Україні була "Волинська Провінційна ложа", в якій об'єдналися польські ложі Правобережжя.
Діяльність масонів в Україні певною мірою сприяла розвиткові українського національно-політичного руху, підтримці опозиційних настроїв, що й привело до репресій, російського уряду. В березні 1819 року закрито ложу в Полтаві, а в 1822-му царським указом заборонено масонський рух в Росіїйській імперії. Проте й надалі масонство діяло, хоча й конспіративне, а його члени брали участь у декабристському русі та в різних пізніших таємних організаціях. У 19-му столітті масонські ложі діяли в Києві, Житомирі, Кам"янці-Подільському, Одесі, Полтаві, 1900-го року 5 лож об"єдналйся у Велику ложу України. Згодом постали ложі "Шевченко" в Харкові (1901) і "Братство" в Чернігові (1904), а їх членами були видатні українські політичні і культурні діячі того часу.
У 1917 році в Києві постала ложа "Молода Україна", а в квітні 1919-го сформувалася Велика Ложа України, що не встигла розгорнути своєї: діяльності і не одержала визнання з боку Великої Ложі Світу. Після перемоги Радянської влади в Україні масонство було суворо заборонено.
Щодо західно-українських земель, що до 1939 року перебували під окупацією то масонські ложі там діяли конспіративне як за Австро-Угорщини, так і за Польщі. У 1919-1923 роках у Львові існувала Українська масонська ложа "Єдність". Діяли українські осередки масонства, і за рубежами України. Одним із перших видатних українців, пов"язаних з масонством у Франції, був Орлик. Українські емігранти у Швейцарії ще 1902 року заснували Українську Велику Ложу. В США українських масонських лож немає, проте існують масонські клуби, в т.ч. український масонський клуб у Нью-Йорку, що об"єднує членів різних американських масонських лож.
Відродження "вільних каменярів" у Європі. Масони повертаються ... в Одесу.
В наш неспокійний час тривог і сподівань, у Європі та світі спостерігається реанімація й посилення активності, здавалось би, призабутого масонського руху різних релігійно-етичних і політичних напрямків, Вже говорилось про масонство в сучасній Америці, в ряді країн Європи і Азії. Це явище характерне й для сусідніх з Україною держав.
У Польщі масонство виявилось забороненим 1938 року. Проте через тридцять з лишком років почалося повернення масонства до цієї країни, спочатку - в прихованих формах. Нещодавно воєводський суд у Варшаві офіційно включив до реєстру громадських організацій товариство "Великий Схід Польщі". До нього увійшли 7 лож "ліберального спрямування", що діють у країні, які раніше засновані за участю представників "Великого Сходу Франції" і в ідеологічному плані підпорядковувались одному з кількох найбільших центрів французьких масонів.
На думку дослідників польського масонства, в ложах "Великого Сходу Польщі" налічується близько 400 масонів, здебільшого представників. високопоставленої інтелігенції. Окрім цього в країні є ще "Велика Національна ложа Польщі", яка належить до так званого шотландського обряду. Скільки ж насправді масонів у сусідній Польщі (чи інших країнах) ніхто не знає, бо.керівники лож не оприлюднюють членських списків.
До країн Центральної й Східної Європи масони поки-що лише повертаються, створюючи там свої ложі. А в деяких країнах Західної Європи вони здавна посідають значні позиції у громадсько-політичному житті. Скажімо, у Великобританії налічується (за певними даними) до 350 тисяч масонів, що входять до складу 7835 лож. Можна довго називати імена видатних британців, які були насправді чи вважалися, масонами - від Ньютона до Черчілля. В кінці 90-х років в Англії зчинився скандал, який висвітлив міру присутності масонів у правоохоронних органах та судових інституціях. Парламентський комітет із внутріщніх справ з"ясував, що серед особливого складу підрозділу поліції графства Західний Мідленд, розпущеного за звинуваченням у корупції та інших посадових злочинах, було аж надто багато масонів. З'ясувалося, що членами масонських лож є близько 20 відсотків поліцейських країни. Масонами е, наприклад, четверо з п"яти головних-констеблів Великобританії, стверджують також, що імена 30 британських суддів, можна знайти серед високопоставлених масонів.
Як стало відомо з повідомлень преси, і в Україні несподівано відбулося відродження масонства. Зокрема, в Одесі влітку 1998-го року відбулася інавгурація (посвячення) керівників першої в нашій сучасній країні масонської ложі. Це продовження тривалої історії масонства в Україні. Світовий центр масонства доручив здійснення цієї церемонії великому магістру ложі стародавніх "вільних масонів" Італії Джуліо ді Бернардо. Аргументуючи причини своїх відвідин Одеси, магістр відзначив; "Масонство повертається в Україну після 70-річної перерви, викликаної пануванням тоталітарного режиму".
Деякі, напевно, упереджені чи уїдливі автори, вважають, що сучасне масонство виродилось у показну бутафорію. Як писала Олена Реріх, з нього "залишились лише оболонка, мертві догми і ритуали". А ось духовний зміст - головна складова будь-якого процесу - його залишив.
http://www.pilana.mksat.net/gazeta/anal/10/5_10.htm
Re: Масони і Церква
Повертаючись у нашому контексті знову до істинної церкви торбує одне питання: греко-католицька церква як церква яка виникла у результаті унії або домовленстей між Сходом і Заходом зараз претендує на істинність. Я відношу себе і всю сімю до греко-катликів, але як людина яка здатна мислити розумію той історичний аспект створення греко-католицької церкви. Це вже пізніше, з початку минулогго століття греко-католицька церква стала тим осередком національно-культурної духовності який і врятуав все те, що ми зараз називаємо українським.
Шановний п. vedmid,дозвольте деякі ремарки:
1. УгкЦ як і Католицька Церква існує з того моменту,коли на апостолів зійшов св. Дух. Відразу пояснюся: це не значить,що УГКЦ як церква виникла там, в день П ятидесятниці, вони виникла там як ЦЕРКВА. Розумієте? КЦ, до якої відноситься і УгкЦ, не є дитя якихось чи чиїхось домовленостей(можливо політично - так) але як КАТОЛИЦЬКА існує з самого ПОЧАТКУ і виражає свою КАТОЛИЧНІСТЬ через українську мову і візантійсько- український обряд. ТОбто ми є ТІЄЮ ЦЕРКВОЮ, яка була заснована Христом.
. Взагалі в мене склалося враження, що як православна так і католицька церква де в чому позбавляє людей на самостійне мислення.
Що значить самостіне мислення? Тут,імхо дуже слизьке питання. Щоби мислити самостійно, спочатку повинно визубритися формули і т.д. Щоби поет писав геніальні вірші,він повинен вивчити азбуку,щоби інженери пректували супер мости, вони повинні знати ази математики. Щобими мислили на тему Бога, ми повинні мати пристань, в якій ми можемо у різних випадках прикритися. Інакше є небезпека того, що хтось , хто має підвішений язик, буде трактувати св. Писання як того хоче він а не Бог. Свобода є, але що таке САМОСТІЙНІСТЬ Мислення?
На цьому форумі я вже неодноразово зустрічав фрази на кшталт: "тобі ж сказав отець от і все", "тому що натхнена святим духом". А отці взагалі назвали масонів ворогами і заблокували посилання на їхній форум.
Простенький приклад, щоби діти(тай не тільки вони) знали, що порнофільми, це те, що вони не повинні дивитися, повинно показуватися їм(дітям) ці кіна, чи ні?
Масонські сайти дали мені цікаву інформацію по філософії, науці тощо. У спілкуванні з масонами протягом року я не почув жодного образливого слова про Святу Церкву, Христа, священників тощо. А Ви вже їх зачислили до воргів. Найбільше, що мене збентежило це те, що сам Христос любив своїх вбивць і молився за них коли помирав, а тут відчується ворожість до того чого навіть ніколи не бачив.
Ця масонська мудрість, є проститутковою мудрістю, яка виверне наші нутрощі і кине їх в багно. Мені завжди подобається читати книгу Мудрості(Бібілія), там цікаво описано. Тай зрештою, чи філософи християнські не перевищують масонерію разом взяту? Ви читали того ж Ансельма Кантерберійського, не кажучи вже про Тому Аквінського? Ми є карлики на спинах велетнів. Простий приклад: ви, зв язаний з військовим ділом, коли починали свою кар єру, починали стріляти з лука, а потім самі прийшли до виготовлення рушниці? Чи Ви відразу користувалися тим, що винайшли інші? ТАк і в Церкві, весь " багаж" святоотцівського передання,служить нам для розрізнення= пояснення того чи іншого аспекту.
Звичайно вони не говорять нічого поганого проти Церкви, а чи говорять проти абортів,і т.д.? Їм все рівно. Нам є дорога наша християнська віра . Та й говорити про масонську філософія, я би не став.
Кожна ложа, має своє бачення. Нпр. Alain Gérar, один з НЕрядових французьких масонів говорить про те, що «масонерія Франції, не є релігія, чи філософія, а являє радше, собою, методику(метод)". Alain Géerar, «Franc-maçonerie et catholicisme», в «Humanisme» n. 181-182, вересень 1988, ст. 33-38
Мій колишній духівник - отець Богдан Помфюк з с. Люча, що на косівщині, який зараз в монастирі, до речі десь у Львові, вчив мене, що Бог - є любов. Мені здається, що ми повинні виходити тільки з цього постулату у своїх відносинах з інакомислячими, як ми вважаємо, а не ставити їм ярлики. Поки церква не наведе ладу у своєму домі і не покаже приклад істинної християнської любові - вона не має права претендувати на істинність.
Щиро всім ВАМ вдячний за поміч у пошуку істини. І щиро всіх перепрошую, якщо когось задів чи образив словом, це не зумисно, просто дуже хочеться щоб все було ідеальне. ДЯКУЮ!
Часто плутаємо Любов зі вседозволенністю. Тут я можу запитати Вас ще дальше, чому Бог не простив диявола? Чи то пак, покарав його, він ж Любов? Церква є свята проститутка, якщо дивитися на церкву людську,тоді так, нам потрібно мовчати, але є і та ЦЕРКВА, яка своїми святими доказала те, що має право говорити від імені БОГА про свою істинність.
Ви не ображаєте, Ви заставляєте думати. Дякую Вам за це.
P.S.Дивіться,існує 586 документів магістеріуму(вчення Церкви) на тему масонів. Перший документ датується 28 квітня 1738"In eminenti", Папа Климент 12 застерігає вірних від вступу до масонських лож.
Усі документи аналізувати не буду, але зупинюсь на 1 : "Humanum genus" Льва XIII, йде мова про шкідливість масонської філософії та моралі з точки зору соціальної. Описує всі капкани масонської філософії, яка веде до повного релятивізму, як релігійного, так і морального. Ось через це, такого роду фф-ія,АБСОЛЮТНО не сприймається Церквою, тому, що веде до знищення Божих установ, якими живе християнин. Приводить до того, що будує суспільство по своїм "моральним-масонським" принципам.
Re: Масони і Церква
погоджуюсь з Романом. З невеличким додатком: в проблематиці, пов'язаній з нами - греко-католиками, принаймі ми - греко-католики маємо розуміти, що Рівноапостольний князь Володимир Хрестив Русь у єдності з Римом і саме тому, що через різні перепетії Русь відійшла від єдності, потрібна була реунія українського народу 1596 року (Берестя).
Але це - на маргінесі теми.
Мене більше непокоїть те, що греко-католик vedmid так мало знає про Церкву (до якої належить, ходить на молитву, в якій молиться Богові) і так багато про масонство... Точніше, я б взяв на себе заключити з написаного: переважна більшість інформації про Церкву подається ним в негативному контексті (є речі, з якими можу погодитися, а є некритичне повторювання вигадок ворогів Церкви, з чим в жодному разі погодитися не можу, але - тут важливий сам факт негативного сприйняття Церкви), а переважна більшість інформації про масонерію подається саме в позитивному контексті (знову ж - важливим є сам факт позитивного сприйняття/подавання масонства)...
При чому - це не проблема лише vedmid-я: надто часто зустрічаю сьогодні людей, захоплених чужим і критично спрямованих на своє. У питанні віри ця проблема є глобальною саме тому, що за такою, перепрошую, але - псевдокритичністю, "праведним гнівом" тощо до своїх батьків по Християнству логічно слідує небезпека відійти від Христа Спасителя і зродженої Ним Церкви.
Звичайно - винна Церква. Хтось же має бути винним. Священики, які не навчили і т.д. Але... це ж дорослі чоловіки/жінки, які знаходять позитивну інформацію про протест/масонерію тощо, довіряють написаному і розкрученим для виривання від Христа і Його Церкви "брендам" і знаходять негатив та недовіряють Церкві.
Але це - на маргінесі теми.
Мене більше непокоїть те, що греко-католик vedmid так мало знає про Церкву (до якої належить, ходить на молитву, в якій молиться Богові) і так багато про масонство... Точніше, я б взяв на себе заключити з написаного: переважна більшість інформації про Церкву подається ним в негативному контексті (є речі, з якими можу погодитися, а є некритичне повторювання вигадок ворогів Церкви, з чим в жодному разі погодитися не можу, але - тут важливий сам факт негативного сприйняття Церкви), а переважна більшість інформації про масонерію подається саме в позитивному контексті (знову ж - важливим є сам факт позитивного сприйняття/подавання масонства)...
При чому - це не проблема лише vedmid-я: надто часто зустрічаю сьогодні людей, захоплених чужим і критично спрямованих на своє. У питанні віри ця проблема є глобальною саме тому, що за такою, перепрошую, але - псевдокритичністю, "праведним гнівом" тощо до своїх батьків по Християнству логічно слідує небезпека відійти від Христа Спасителя і зродженої Ним Церкви.
Звичайно - винна Церква. Хтось же має бути винним. Священики, які не навчили і т.д. Але... це ж дорослі чоловіки/жінки, які знаходять позитивну інформацію про протест/масонерію тощо, довіряють написаному і розкрученим для виривання від Христа і Його Церкви "брендам" і знаходять негатив та недовіряють Церкві.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
Re: Масони і Церква
А для чого тоді взагалі цей форум, якщо на ньому не буде дискусії. Я розумію Вас, о. Олеже, було б чудово якби всі в унісон говорили яка чудова сьогодні церква. Проте є багато проблем і про них треба говорити, на офіційному форумі української масонської ложі я займаю абсолютно іншу позицію аніж тут.
А що стосується самої церкви, то як говорив св. Степан найкращий храм для Господа - це не рукотворний храм (передаю не дослівно - авт.). Подібне також і знаходимо у вченнях Христа. Отже, як я розумію, потрібно у першу чергу будувати храм для своєї душі, тіло наше є храмом у якому має жити Христос. А це і є філософія буддизму - пізнай самого себе.
Ще раз хочу підкреслити, що дивлячись на взаємовідносини християнських церков, дуже сильно починаю сумніватись в їхній істинності. Це не означає, що я погано відношуся до нашої церкви, я просто не хочу бути сліпим, а ставати мудрішим ровиватися духовно тощо.
А що стосується самої церкви, то як говорив св. Степан найкращий храм для Господа - це не рукотворний храм (передаю не дослівно - авт.). Подібне також і знаходимо у вченнях Христа. Отже, як я розумію, потрібно у першу чергу будувати храм для своєї душі, тіло наше є храмом у якому має жити Христос. А це і є філософія буддизму - пізнай самого себе.
Ще раз хочу підкреслити, що дивлячись на взаємовідносини християнських церков, дуже сильно починаю сумніватись в їхній істинності. Це не означає, що я погано відношуся до нашої церкви, я просто не хочу бути сліпим, а ставати мудрішим ровиватися духовно тощо.
Re: Масони і Церква
vedmid писав: Я розумію Вас, о. Олеже, було б чудово якби всі в унісон говорили яка чудова сьогодні церква...
нажаль, не дуже розумієте... І я тут говорю про Церкву жахливіші речі, аніж говорите Ви (не лише тут, але тут можете це прочитати). І різниця не лише у цьому, пане vedmid: нажаль різниця у тому, що я знаю про що говорю і говорю правду, а не повторюю вигадки. Тобто вся жахливість того, про що говорю я грішний якраз у тому, що це існує. А Ви надто часто повторюєте придумане. ВибачтеРозумію, що людина може щось не знати. Я людина. Часто говорю і тут на Форумі втому числі: я не знаю. Але вчуся. Від Вас, від кожного з тут присутніх. Це, мабуть погодитеся, нормально. Але черпаю я свої знання не лише з малокваліфікованих бесід, які тут можна почути, а з підставових авторів, детальних розслідувань гідних довіри дослідників. Я дуже перебірливий. Думаю, приблизно так поступаєте і Ви. І в цьому моменті якраз і криється те, про що писав в минулому дописі: у нас з Вами різні підставові книжки. Можливо кращим буде привести аналогію: Ви своїми дописами подібні на людину, яка каже "я українець", а цитує вигадки авторів від російського шовінізму...
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
Re: Масони і Церква
повернемось до наших "баранів"...
Тобто трохи про масонів, які й сьогодні прикриваючись "благими" намірами прагнуть до світового панування.
Можливо, ця тема вже тут розглядалася, тому коротко, щоб не повторюватись...
"Французькі масони мають намір розгорнути кампанію проти зростаючого впливу церковних організацій у структурах Євросоюзу.Для цього "вільні каменярі" планують відкрити представництво в Брюсселі. Про це повідомив колишній Великий магістр масонської ложі Великий Схід Франції Жан-Мішель Кійярде.Великий магістр прокоментував непублічність деяких масонських лож в Європі. "Але я думаю, одного разу ми зможемо створити загальне представництво масонів в ім'я вільнодумства в європейських інститутах. "Необхідно впроваджувати універсальну ідею доби Просвітництва, суть якої в тому, що люди є громадянами і європейськими громадянами, не важливо чи-то євреї, темношкірі, араби, гомо чи гетеросексуали", - підкреслив він."
Чудова ідея, нічого не скажеш. Просто справжній комунізм, себто рай на землі, який так і не збудували марксисти-леніністи. "ВІльнодумство" - це типу вседозволеність? Гуляй душа, пєкла нєма? Чим-чим, а віри в Бога тут і не чути.
Тобто трохи про масонів, які й сьогодні прикриваючись "благими" намірами прагнуть до світового панування.
Можливо, ця тема вже тут розглядалася, тому коротко, щоб не повторюватись...
"Французькі масони мають намір розгорнути кампанію проти зростаючого впливу церковних організацій у структурах Євросоюзу.Для цього "вільні каменярі" планують відкрити представництво в Брюсселі. Про це повідомив колишній Великий магістр масонської ложі Великий Схід Франції Жан-Мішель Кійярде.Великий магістр прокоментував непублічність деяких масонських лож в Європі. "Але я думаю, одного разу ми зможемо створити загальне представництво масонів в ім'я вільнодумства в європейських інститутах. "Необхідно впроваджувати універсальну ідею доби Просвітництва, суть якої в тому, що люди є громадянами і європейськими громадянами, не важливо чи-то євреї, темношкірі, араби, гомо чи гетеросексуали", - підкреслив він."
Чудова ідея, нічого не скажеш. Просто справжній комунізм, себто рай на землі, який так і не збудували марксисти-леніністи. "ВІльнодумство" - це типу вседозволеність? Гуляй душа, пєкла нєма? Чим-чим, а віри в Бога тут і не чути.
Не бійтеся!
-
o.Mykil
- старець
- Повідомлень: 3456
- З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
- Звідки: Galicia
- Контактна інформація:
Re: Масони і Церква
Знайомий мав недавно дискусію в одній масонській групи (а їх там багацько) на популярному сайті http://vkontakte.ru та довідався немало цікавого. Його завжди турбувало одне питання, що насправді ховається за великим Архітектором?.. І він знайшов цю потрібну відповідь - це Ваал. Масони вступили з ним у дискусію, заявляючи, що взагалі не було такого ідола, а Ваалом навіть називали... "Господа", бо в перекладі це саме слово означає "господар". У відповідь їм він показав відео і вже хотів упору навести ті місця зі св. Писання, де Ваал іде поряд з Астартою та й по самому змісту добре видно, що це, отже, власна назва, але його було позбавлено права бути в масонській групі, а всі пости видалено...
Як ствержує хлопець на основі досліджень, крім того, щоб стати масоном, треба признати у Великому Ваалові божество, якому поклоняєшся при вступі в масони, тобто будисти повині признати його як Будду, мусульмани - як Аллаха, атеїсти - як Прогрес, язичники - Зевса і т. д. І після того, як його всі ментально приймуть за свого ідола, "християнин", що йде в масони повинен признати в ньому... Бога. Ось така "нерелігійна організація", як вони себе люблять називати.
Як ствержує хлопець на основі досліджень, крім того, щоб стати масоном, треба признати у Великому Ваалові божество, якому поклоняєшся при вступі в масони, тобто будисти повині признати його як Будду, мусульмани - як Аллаха, атеїсти - як Прогрес, язичники - Зевса і т. д. І після того, як його всі ментально приймуть за свого ідола, "християнин", що йде в масони повинен признати в ньому... Бога. Ось така "нерелігійна організація", як вони себе люблять називати.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
Re: Масони і Церква
"“...та й захворів. І послав він послів, і сказав до них: «Ідіть, запитайте Ваал-Зевува...”
Ваал-Зевув, або - Вельзевул, перекладається: “мушиний господар” (Ваал – господар, Зевул – мухи). Якими мухами керує Ваал-Зевув? Відкриймо книгу Вихід. Там є момент, коли на Єгипет нападають псячі мухи, і кусають. Це – проблеми, безумовно. Де проблеми? В якій сфері вони літають? В духовній. Безумовно, це - проблеми в духовності. А ми знаємо, що все - від духовності. Свідомість визначає буття. На початку було слово, а якщо слово занечищене, якщо цих грат уже нема, якщо тих мурів вже нема, якщо ти з висот Господніх перебрався на висоти самарійські (на сторожові висоти)… Ти сторожиш, - тільки не Боже слово. “Уста священика знання стережуть...”, але сторожиш язичеські, світські засади, які ввійшли в церковне життя. Відповідно, звертаєшся вже не до слова Божого, бо читаєш і не розумієш. Таким чином, починаєш звертатись до Вельзевула – господаря над псячими мухами. Починаєш звертатись до світської духовності… Дуже хороший переклад з мови гебру: «псячі мухи» – “літаючі звірі”, звірина, що літає в повітрі. Моав – мова про ідеологію світу. Ідеологія світу – це та річка, яка витікає з пащі змія, - читаємо в іншому місці. Це та сама єгипетська річка Ніл, яку торкнувся – а вона - кров насправді. Ось сюди починає звертатися цар Ізраїлів, церковна еліта, керівники релігійного світу. І там починає шукати порятунку, бо захворів. Що ж робити? - звертається до мудрості світу. Не до премудрості Божої, а до мудрості світу.
“Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога...” Знову, - екронський бог... Екрон, або Аккарон, або Аскалон перекладається як “викорінення” і “переселення” (тут подвійне значення). Що викорінюється? Що таке корінь? Корінь віри. Він повинен бути чистий і святий. Якщо цей корінь стає гірким від фарисейської розчини, то приходить момент викорінення. “Ось сокира до коріння прикладена...” Так, до коріння до віри. Викорінення – це зневіра, безумовно. Ваал-Зевув – господар, він – екронський бог, який живе в Екроні, він несе зневіру, викорінення і переселення. І якщо ми йдемо цим шляхом з Єрусалиму до Єрихону, якщо ми йдемо до Екрону, до Ваал-Зевува, то, безумовно, буде викоренена наша віра і ми будемо переселені. Куди переселені? В світ. Забереться і те, що маєш. Повне знищення духовності... "
Виходячи, з коментарів протоієрея Олега Ведметка, виходить - поклоніння ваалу -поклоніння царям світу цього чи сучасним ідолам: владі, грошах,людським марнотам з прагненням світовогог панування. Мудрість світу, без Бога-марнота марнот і духовна смерть. То цього "раю" хочуть масони?
Ваал-Зевув, або - Вельзевул, перекладається: “мушиний господар” (Ваал – господар, Зевул – мухи). Якими мухами керує Ваал-Зевув? Відкриймо книгу Вихід. Там є момент, коли на Єгипет нападають псячі мухи, і кусають. Це – проблеми, безумовно. Де проблеми? В якій сфері вони літають? В духовній. Безумовно, це - проблеми в духовності. А ми знаємо, що все - від духовності. Свідомість визначає буття. На початку було слово, а якщо слово занечищене, якщо цих грат уже нема, якщо тих мурів вже нема, якщо ти з висот Господніх перебрався на висоти самарійські (на сторожові висоти)… Ти сторожиш, - тільки не Боже слово. “Уста священика знання стережуть...”, але сторожиш язичеські, світські засади, які ввійшли в церковне життя. Відповідно, звертаєшся вже не до слова Божого, бо читаєш і не розумієш. Таким чином, починаєш звертатись до Вельзевула – господаря над псячими мухами. Починаєш звертатись до світської духовності… Дуже хороший переклад з мови гебру: «псячі мухи» – “літаючі звірі”, звірина, що літає в повітрі. Моав – мова про ідеологію світу. Ідеологія світу – це та річка, яка витікає з пащі змія, - читаємо в іншому місці. Це та сама єгипетська річка Ніл, яку торкнувся – а вона - кров насправді. Ось сюди починає звертатися цар Ізраїлів, церковна еліта, керівники релігійного світу. І там починає шукати порятунку, бо захворів. Що ж робити? - звертається до мудрості світу. Не до премудрості Божої, а до мудрості світу.
“Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога...” Знову, - екронський бог... Екрон, або Аккарон, або Аскалон перекладається як “викорінення” і “переселення” (тут подвійне значення). Що викорінюється? Що таке корінь? Корінь віри. Він повинен бути чистий і святий. Якщо цей корінь стає гірким від фарисейської розчини, то приходить момент викорінення. “Ось сокира до коріння прикладена...” Так, до коріння до віри. Викорінення – це зневіра, безумовно. Ваал-Зевув – господар, він – екронський бог, який живе в Екроні, він несе зневіру, викорінення і переселення. І якщо ми йдемо цим шляхом з Єрусалиму до Єрихону, якщо ми йдемо до Екрону, до Ваал-Зевува, то, безумовно, буде викоренена наша віра і ми будемо переселені. Куди переселені? В світ. Забереться і те, що маєш. Повне знищення духовності... "
Виходячи, з коментарів протоієрея Олега Ведметка, виходить - поклоніння ваалу -поклоніння царям світу цього чи сучасним ідолам: владі, грошах,людським марнотам з прагненням світовогог панування. Мудрість світу, без Бога-марнота марнот і духовна смерть. То цього "раю" хочуть масони?
Не бійтеся!
-
o.Mykil
- старець
- Повідомлень: 3456
- З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
- Звідки: Galicia
- Контактна інформація:
Re: Масони і Церква
о.Олег писав:проблема вже у тому, що сатанинським є навіть Ваша проповідь спасіння без Спаса.
"І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися..." (Ді. 4, 12).
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
Re: Масони і Церква
MOD: перенесено з теми "Поставте своє питання +Любомиру"
Тарас123 писав:vedmid писав:Слава Ісусу Христу! Ваше Блаженство, дозвольте Вас запитати про Ваше ставлення до масонства. Я себе вважаю ревним католиком і вся моя родина з діда прадіда теж були ревними католиками, більше того зазнавали переслідувань та гонитв у час радянської окупації. Зараз я живу і працюю в Києві. Знаходячись у постійному пошуку нових знань дорога привеле мене до масонства. І ось я зараз знаходжусь перед великим вибором: приєднатись мені до даної організації чи все-таки це хибний шлях. Я детально познайомився із основними засадами діяльності масонської ложі в Україні, поспілкувався з окремими її членами і поки не знайшов доказів того, що це не вірний шлях. Більше того, основною вимогою до кандидатів є віра в єдиного Бога. А також досить глибоко в них сповідуються ідеї братерства, любові до ближнього, милосердя тощо, тобто основні засади християнства.
Прошу Вас допоможіть мені правилно зорієнтуватись. Щиро дякую. З найкращими побажанями довгих років життя, Божої помочі та міцного здоровя, Тарас
Вибачте що відповідаю за о.Любомира, але важаю свю думку правельною, якщо не знаєте, як робити робіть по закону, так ось у Вас діди і прадіди були католиками, мади свою віру, традиції, культуру, а ви що хочите все це перекреслити, яким же ви будете тоді нащадком, навпаки навчайте своїх дітей, онуків своїм родинним традиціям що тягнуться від предків і збережети свою автентичність ...
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
Re: Масони і Церква
Слава Ісусу Христу! В чому заключається суть масонства? Заклик до людини йти шляхом самовдосконалення, тобто не шукати дороги до Бога, а шукати бога в собі. Це протиставлення людської освіченості та досконалості самому Богу. Хоч Ви нігде не знайдете масонських закликів, щодо віри в Бога, вони в очах непосвячених людей є католиками, мусульманами іудеями, але переступаючи поріг ложі, віру свою вони задишають зовні, тому що в самій ложі існує зовсім інша віра, яка власне їх всіх і поєднує. І це ні в якому разі не віра в Бога. Хто такий великий геометр??? І відповідно його послідовники, повні гордині і пихи, які себе прирівнюють до Бога. Чи часом ім'я геометра не Люцифер? Сатанинська п'ятикутна зірка, власне символізує собою людину, яка міцно стоїть, розставивши широко ноги і розпростерши руки, також та сама пентаграма є одним з основних символів масонства. Їх мета створення раю на Землі. Під благопристойними проте брехливими лозунгами вони провадять свою діяльність. Справедливість, рівність, братерство, політкоректність, релігійна толеранція - це їхні орієнтири. На перший погляд все чудово і справедливо, але не забуваймо хто є батьком брехні і вовком в овечій шкірі. На хвилі релігійної толеранції ми вже боїмося православного назвати схизматиком, боїмося сказати, що жид розп'яв Христа та і мусульманина не рахуємо невірним. Ми відкидаємо єдиноспасаючу суть Католицької Церкви, переосмислюємо суть Богослужіння. Ми горді не хочемо прихилити коліно перед Євхаристійним Ісусом, бо ми самі рівнї Богу, та хто він такий, добрий Панібрат. Та ні Він, ще й справедливий суддя. Скажіть будь ласка, чи ненаводить Вас на роздуми теперішня ситуація в церкві? Кудми йдемо, куди нас ведуть наші духовні провідники і кому вигідний наш шлях???
Я, є я.
Re: Масони і Церква
desyatiy писав:... Ми горді не хочемо прихилити коліно перед Євхаристійним Ісусом, бо ми самі рівнї Богу, ...
зовсім не через гордість, а через обрядову специфіку, у якій в УГКЦ чого тільки не понамішувано... Саме звідси і можливі непорозуміння. Насправді ж людина може бути гордою і вважати себе рівнею Богові і стаючи у Причасті на коліна. Принаймі, вище єпископа (який каже їй встати) така людина себе вважає - це точно. Гординя? Ні - може і не бути. Подібно і з приступанням до Євхаристії стоячи.
все рашта - повністю погоджуюсь
З повагою
о.Олег Жаровський
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
-
Вова
- старець
- Повідомлень: 684
- З нами з: 27 березня 2010, 12:52
- Звідки: м. Тернопіль
- Контактна інформація:
Re: Масони і Церква
А яка різниця як приступати до Причастя, на колінах чи нас стоячи, головне щоб серце було чисте від гріхів, і головне щоб було жива віра в І.Х., а не робити це за обрядовість.
Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений.
Re: Масони і Церква
Вова писав:А яка різниця як приступати до Причастя, на колінах чи нас стоячи, головне щоб серце було чисте від гріхів, і головне щоб було жива віра в І.Х., а не робити це за обрядовість.
про це прошу у відповідну тему (про Причастя)
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
Re: Масони і Церква
о.Олег писав: Принаймі, вище єпископа (який каже їй встати) така людина себе вважає - це точно. Гординя? Ні - може і не бути. Подібно і з приступанням до Євхаристії стоячи.
все рашта - повністю погоджуюсь
З повагою
о.Олег Жаровський
Слава Ісусу Христу!
Говоріть, що я гордий, як вважаєте за потрібне, але до Причастя я клякаю не перед єпископом, а перед Тим хто віддав своє життя, щоби мене спасти і чи вправі підняти мене єпископ. Єпископ така сама грішна людина, як і я лише наділена духовним саном. Якщо покірність ( Богу) Ви рахуєте гординею, то таким шляхом недалеко, Того хто без гріха, назвати гордим та непокірним ( фарисеям та книжникам), проте він ні на крок не відступив від волі Отця і був йому покірним до скону на хресті.
Дійсно повністю з Вами згідний, що можна бути гордим і непокірним навіть стаючи на коліна, але це вже відповідальність кожного хто приймає Христа у Святому Причасті і відповідно до того, з кожного хто з нечистим серцем прийняв Тіло Христове буде спитано. Але чи можна відкидати зовнішній прояв покірності і вдячності, вважаючи це запозиченням з іншої конфесії??? Мені 39 літ, з дитинства я ходив до православної церкви в селі Радехівського району ( у Львові ходили до церкви Юра проте рідше), скільки себе пам'ятаю, Причастя приймали на колінах і з дзвіночками. Перше Причастя я прийняв десь у 81році у підпільного греко-католицького священика навколішках. Будучи пізніше у Польській катедрі у Львові, куди не одноразово заходили з товаришем, не тільки на Богослужіння, а ще й послухати діючий орган, спостерігали ту ж саму картину, Причастя приймали навколішках. На даний час, що в православному обряді, що в римо-католиків, що в греко-католиків цю практику вікидають, так що говорити про очищення обряду тут не приходиться. Власне кажучи це є планомірне нівелювання суті Святого Причастя (спочатку вбиваються зовнішні признаки), бо потім буде легше пояснити людям, які звикли поважати духовнну особу і вірити йому, як діти вірять батькам, що будучи на Богослужінні, ми вже не розпинаємо Христа (принесення Дарів священником) і все, що відбувається на Літургії є чисто символічне. На даний час провадиться повна руйнація підвалин віри ( знову ж таки під благопристойними приводами) і це біда не тільки греко-католицької церкви, але й всього християнства, бо ми не бачимо і не знаємо ( а може не хочемо бачити і знати, або ігноруємо знання ) ВОРОГА.
PS. Пригадав собі ще один приклад беззастережної покірності нашого народу Богу, яка зараз повсюдно викорінюється. На Великодній понеділок (будучи на Радехівщині звідки моя мама), чи на Провідну неділю (будучи на Яворівщині звідки тато) ідучи по могилах своїх прародичів я спостеріаю всеохоплююче словосполучення " тут спочиває РАБ Божий..." А зараз знайдете??? "Ми не раби, раби не ми", доречі також лозунг масонів, які в одній з країн хотіли побудувати рай...
Я, є я.
Re: Масони і Церква
desyatiy писав: Говоріть, що я гордий...
а я не говорив, що Ви гордий. Відповідав на Ваше твердження про те, що люди підходять до Причастя стоячи і це ознака гордості (перечитайте закінчення Вашого першого повідомлення, на яке і відповідав). Моя теза - не від гордості це. А єпископ, попри те, що людина, має обов'язок вчити довірену йому самим Христом паству. Помилятися може, звичайно. Грішити може. Нажаль. Людина ж. Але піднімання з колін - не гріх єпископа і не гордість того, хто так приймає Євхаристію. Якщо розберетеся з цим питанням трошки глибше - св.Йосафат приймав Причастя стоячи. Не від"гордості", а відповідно до свого (нашого) обряду. До якого і пропонує повернутися УГКЦ. Можна і на колінах. Чому б ні. Але чому б не так, як Йосафат?
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
-
o.Mykil
- старець
- Повідомлень: 3456
- З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
- Звідки: Galicia
- Контактна інформація:
Re: Масони і Церква
Ця тема нібито про масонів, про Причастя (Євхаристію) тут viewtopic.php?f=7&t=126 і не тільки там.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
-
viter
- Модератор
- Повідомлень: 858
- З нами з: 13 травня 2009, 15:03
- Звідки: Івано-Франківськ
- Контактна інформація:
Re: Масони і Церква
desyatiy писав: і чи вправі підняти мене єпископ.
Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене. (Лк 10, 16)
От і думайте, чи вправі.
Господи Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного.
Re: Масони і Церква
o.Mykil писав:Ця тема нібито про масонів, про Причастя (Євхаристію) тут viewtopic.php?f=7&t=126 і не тільки там.
MOD: отець Микіл має рацію. Прошу проблеми з способом Причастя обговорювати за наданим посиланням
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
Re: Масони і Церква
вибачте, що не українською, але думаю тим, хто захоплюється "високими ідеалами" масонів, варто відкрити очі на їхню справжню натуру...
Процесс вовлечения в масонскую ложу описан в перехваченном властями в 1832 г. письме известного итальянского масона, основателя тайной ложи карбонариев в Турине, еврея-банкира, действовавшего под псевдонимом "Пикколо-Тигр":
"…Мы рекомендуем вам стараться присоединять возможно большее число лиц ко всякого рода конгрегациям… Италия покрыта религиозными братствами и кающимися грешниками всех оттенков; старайтесь подпускать наших в эти стада… пускай они тщательно изучат лиц, входящих в эти братства, и тогда они убедятся, что в жатве нет недостатка. Под самым простым предлогом… создавайте, или лучше заставьте других создавать, разные союзы, сообщества, имеющие целью торговлю, промышленность, музыку, искусства. Собирайте свои невежественные стада в определённых местах (можно даже в храмах и часовнях), поставьте во главе их какого-нибудь благочестивого, но доверчивого священника, который был бы на хорошем счету, но которого было бы легко обмануть; затем маленькими дозами впускайте яд в избранные сердца… и вы вскоре сами удивитесь полученным результатам. … Человек рождён непокорным; разжигайте в нём это чувство непокорности… Внушив некоторым душам отвращение к семье и религии… вызывайте в них желание вступить в ближайшую ложу. Принадлежать к тайному обществу до того обыкновенно льстит тщеславию простого обывателя, что я каждый раз прихожу в восторг от человеческой глупости. … …Быть призванным хранить какую-то страшную тайну (которую ему, кстати, никогда не поверяют), всё это доставляет наслаждение и гордость некоторым натурам. Правда, ложи по своей деятельности мало приносят пользы – там больше веселятся и пьют, – но зато они служат как бы складочным пунктом, горнилом, через которое необходимо пройти, чтобы попасть к нам. В ложах мы овладеваем разумом, волей, душой человека, мы просматриваем, изучаем его, узнаём его наклонности, вкусы, привычки, а когда видим, что он для нас созрел, направляем его к тайному обществу, по отношению к которому масонство является лишь плохо освещённой передней."
Поверхность земного шара разделена масонами на 77 провинций, подчинённых четырём Главным центральным управлениям: в Вашингтоне, Монтевидео, Неаполе, Калькутте, Сиднее и на о. Св. Маврикия (по данным 1890 г.). При вступлении в масонскую организацию даётся строжайшая клятва хранить тайну даже от членов семьи, при посвящении в более высокую степень даётся новая клятва хранить тайну уже от масонов нижестоящих степеней, и т. д. За нарушение клятв полагается лишение жизни; этому же риску подвергаются все, кто выступает против масонства или мешает его планам. Для узнавания друг друга при встрече масоны используют тайные знаки, которые в обстановке вооружённого конфликта избавляют от опасности. Для передачи сообщений имеется древний шифр, до сих пор не раскрытый исследователями. Адептов масонов можно разделить на три категории:
1) людей честолюбивых и страстных (политиканов);
2) идеалистов-мечтателей (проповедников);
3) простаков (обманутой интеллигенции, образующей фанатизированную и деятельную "галёрку").
Идеалисты и простаки создают масонству достойный "имидж", на них также держится деятельность финансируемых масонами многочисленных сект"...."
От звідки"рожки" ростуть у сектантів...
Процесс вовлечения в масонскую ложу описан в перехваченном властями в 1832 г. письме известного итальянского масона, основателя тайной ложи карбонариев в Турине, еврея-банкира, действовавшего под псевдонимом "Пикколо-Тигр":
"…Мы рекомендуем вам стараться присоединять возможно большее число лиц ко всякого рода конгрегациям… Италия покрыта религиозными братствами и кающимися грешниками всех оттенков; старайтесь подпускать наших в эти стада… пускай они тщательно изучат лиц, входящих в эти братства, и тогда они убедятся, что в жатве нет недостатка. Под самым простым предлогом… создавайте, или лучше заставьте других создавать, разные союзы, сообщества, имеющие целью торговлю, промышленность, музыку, искусства. Собирайте свои невежественные стада в определённых местах (можно даже в храмах и часовнях), поставьте во главе их какого-нибудь благочестивого, но доверчивого священника, который был бы на хорошем счету, но которого было бы легко обмануть; затем маленькими дозами впускайте яд в избранные сердца… и вы вскоре сами удивитесь полученным результатам. … Человек рождён непокорным; разжигайте в нём это чувство непокорности… Внушив некоторым душам отвращение к семье и религии… вызывайте в них желание вступить в ближайшую ложу. Принадлежать к тайному обществу до того обыкновенно льстит тщеславию простого обывателя, что я каждый раз прихожу в восторг от человеческой глупости. … …Быть призванным хранить какую-то страшную тайну (которую ему, кстати, никогда не поверяют), всё это доставляет наслаждение и гордость некоторым натурам. Правда, ложи по своей деятельности мало приносят пользы – там больше веселятся и пьют, – но зато они служат как бы складочным пунктом, горнилом, через которое необходимо пройти, чтобы попасть к нам. В ложах мы овладеваем разумом, волей, душой человека, мы просматриваем, изучаем его, узнаём его наклонности, вкусы, привычки, а когда видим, что он для нас созрел, направляем его к тайному обществу, по отношению к которому масонство является лишь плохо освещённой передней."
Поверхность земного шара разделена масонами на 77 провинций, подчинённых четырём Главным центральным управлениям: в Вашингтоне, Монтевидео, Неаполе, Калькутте, Сиднее и на о. Св. Маврикия (по данным 1890 г.). При вступлении в масонскую организацию даётся строжайшая клятва хранить тайну даже от членов семьи, при посвящении в более высокую степень даётся новая клятва хранить тайну уже от масонов нижестоящих степеней, и т. д. За нарушение клятв полагается лишение жизни; этому же риску подвергаются все, кто выступает против масонства или мешает его планам. Для узнавания друг друга при встрече масоны используют тайные знаки, которые в обстановке вооружённого конфликта избавляют от опасности. Для передачи сообщений имеется древний шифр, до сих пор не раскрытый исследователями. Адептов масонов можно разделить на три категории:
1) людей честолюбивых и страстных (политиканов);
2) идеалистов-мечтателей (проповедников);
3) простаков (обманутой интеллигенции, образующей фанатизированную и деятельную "галёрку").
Идеалисты и простаки создают масонству достойный "имидж", на них также держится деятельность финансируемых масонами многочисленных сект"...."
От звідки"рожки" ростуть у сектантів...
Не бійтеся!
Re: Масони і Церква
дуже прошу дотримуватися теми і прислухатися до порад модераторів, пане desyatiy. Ваше повідомлення перенесене у відповідну тему. Надіюся на розуміння і подальшу співпрацю. З повагою, о.Олег Жаровський
Я, є я.
-
viter
- Модератор
- Повідомлень: 858
- З нами з: 13 травня 2009, 15:03
- Звідки: Івано-Франківськ
- Контактна інформація:
Re: Масони і Церква
дуже прошу дотримуватися теми і прислухатися до порад модераторів, пане viter. Ваше повідомлення перенесене у відповідну тему. Надіюся на розуміння і подальшу співпрацю. З повагою, о.Олег Жаровський
Господи Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного.
-
o.Mykil
- старець
- Повідомлень: 3456
- З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
- Звідки: Galicia
- Контактна інформація:
Re: Масони і Церква
Думаю, модератор винесе порушникам теми відповідні попередження, що пишуть, що їм хочеться. Продовження про Причастя тут, як уже наголошувалося viewtopic.php?f=7&t=126&p=23050#p23050
Тема дещо інша. Дитсадок, чесне слово.
Тема дещо інша. Дитсадок, чесне слово.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
Re: Масони і Церква
Доброго дня. Здавна цікавлюся (в негативному розумінні цього слова) діяльністю масонів. В Україні функціонує так званий Орден святого Станіслава. Так от, оці масони на своєму офіційному сайті демонструють фотографії, на яких можна побачити вище духовенство православної церкви Київського патріархату та УГКЦ у процесі прийняття орденів від Ордену. Проте мене найбільше дивує, що орден в цієї антихристиянської організації прийняли чинний та покійний папи http://www.fraza.ua/news/08.06.07/38337.html В статті вище зображена зустріч Павла Вялова з чинним папою, а погугливши, думаю зацікавлені читачі можуть найти аналогічну фотографію з покійним папою, причому зустріч відбувалася не на вулиці, а в межах аудєнції. Так от, мене цікавить реакція церкви на от такі речі. Я хотів би почути спростування або підтвердження цього факту не від модераторів форуму, бо вони тут ні при чому, а від вищого духовенства УГКЦ. Дякую.
Re: Масони і Церква
Archer писав:Доброго дня. Здавна цікавлюся (в негативному розумінні цього слова) діяльністю масонів. В Україні функціонує так званий Орден святого Станіслава. Так от, оці масони на своєму офіційному сайті демонструють фотографії, на яких можна побачити вище духовенство православної церкви Київського патріархату та УГКЦ у процесі прийняття орденів від Ордену. Проте мене найбільше дивує, що орден в цієї антихристиянської організації прийняли чинний та покійний папи http://www.fraza.ua/news/08.06.07/38337.html В статті вище зображена зустріч Павла Вялова з чинним папою, а погугливши, думаю зацікавлені читачі можуть найти аналогічну фотографію з покійним папою, причому зустріч відбувалася не на вулиці, а в межах аудєнції. Так от, мене цікавить реакція церкви на от такі речі. Я хотів би почути спростування або підтвердження цього факту не від модераторів форуму, бо вони тут ні при чому, а від вищого духовенства УГКЦ. Дякую.
тоді Ви можливо задайте це питання Блаженнійшому ( viewtopic.php?f=3&t=1805 ).
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
Re: Масони і Церква
Archer писав:Доброго дня. Здавна цікавлюся (в негативному розумінні цього слова) діяльністю масонів. В Україні функціонує так званий Орден святого Станіслава. Так от, оці масони на своєму офіційному сайті демонструють фотографії, на яких можна побачити вище духовенство православної церкви Київського патріархату та УГКЦ у процесі прийняття орденів від Ордену. Проте мене найбільше дивує, що орден в цієї антихристиянської організації прийняли чинний та покійний папи http://www.fraza.ua/news/08.06.07/38337.html В статті вище зображена зустріч Павла Вялова з чинним папою, а погугливши, думаю зацікавлені читачі можуть найти аналогічну фотографію з покійним папою, причому зустріч відбувалася не на вулиці, а в межах аудєнції. Так от, мене цікавить реакція церкви на от такі речі. Я хотів би почути спростування або підтвердження цього факту не від модераторів форуму, бо вони тут ні при чому, а від вищого духовенства УГКЦ. Дякую.
На першій сторінці я вже подав цитату, в якій офіційно повідомляється, що Ватикан не визнає орден св.Станіслава.Можливо це якесь підтасування фактів.То так як деколи "цілителі" кажуть, що їх благословив Папа (але благословляв не їхню діяльність, а людей як таких).
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books
Re: Масони і Церква
на сучасних фотографіях можна змонтувати все, що треба і не треба. Все це шито білими нитками. Масони всіма можливими й неможливими способами хочуть залучити до своїх лав найвизначніших людей часу. Як оце у Брауна - всі американські демократи - масони. Вони навіть популярних книжкових героїв приписують собі. Що ж - наймудріші й найкращі - з ними, а вся решта "сіра шара маса" має тішитися цьому "всесвітньому гармонівному порядку"...
Не бійтеся!
Re: Масони і Церква
Прошу перейти за оцим посиланням http://www.trinitas.ru/rus/doc/0012/001b/00121461.htm і уважно роздивитися фотографії.
Re: Масони і Церква
Archer писав:Прошу перейти за оцим посиланням http://www.trinitas.ru/rus/doc/0012/001b/00121461.htm і уважно роздивитися фотографії.
я грішний також би не спішив називати такі фото підробками. Якщо про Католицьку Церкву (там подані фото представників різних Церков, про яких судити не можу, бо мало знаю), то ми-католики...гм... дуже різні... Навіть можна говорити про певні... "католицькі системи мислення". Від т.зв. "традиціоналістів" та "консерваторів" до "модерністів" та "теології визволення". З масонством, відповідно, відносимося дуже різно. Нормально - не стаємо його членами і не причащаємо його членів аж до розкаяння. Проте - точно не втікаємо. Як і у стосунку з представниками інших релігій.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).
Повернутись до “Церква і Суспільство”
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 20 гостей