Igor писав:о.Олег писав:дуже шкода, якщо щось таке відбувалося в тій сім'ї, але з вислідів Суду стає зрозуміло, що або перед Шлюбом наречена заявила, що знає про пиятство свого коханого, або чоловік захворів на алкоголізм вже в Шлюбі. Стосовно машини - там немає Таїнства Шлюбу і, якщо про дійсний Шлюб, відійти можна - сепарація.
До суду ще не дійшло, і не знаю чи дійде, але в консисторії є чіткий перелік пунктів, які є підставою для уневажнення шлюбу. В цих пунктах немає ні алкоголізму, ніінших важливих питань.
Більше того, суду не дуже цікаві Ваші переживання чи турботи, у них процедура, чітка зрозуміла і ніхто не збирається вникати, нема коли своїх справ досить.
Знову питання. о.Олеже, а що робити як на Ваших очах Ваша дитина перетворюється на істеричку, як в сімї щодня крики, недомолвки, скандали на рівному місці? Що робити якщо Ви робите крок на зустріч раз, другий, третій,... а це сприймається як належне без жодного поступу навзаєм? Далі берегти оце все? Дивитися як сам (сама) поступово божеволієш? І повірте, сепарація не вихід.
Розлучення дуже важкий крок, це як ампутація - борешся до останнього, а як бачиш що результату немає - відтинаєш аж по живе.
розлучення (тобто сама ідея того, що
злучених (відповідно -
розлучення) у Таїнстві можна розлучити) це не крок і не ампутація. Це самогубство. Це, якби Ви вирішили собі ампутувати свою половину від половини голови до п'ят... І одна і друга половина прирікає себе, губить... Не крок це. Не вихід.
в переліку, пане Ігоре, не може бути алкоголізму, як і не може бути жодної іншої хвороби. Хвороба сама по собі не є і не може бути причиною уневажнення Шлюбу - причиною уневажнення Шлюбу може бути лише доведення факту того, що Шлюб заключений не важно (не дійсний). Маємо з Вами усвідомити позитивно (Ви це подаєте негативно, але це дуже позитивний момент, який випливає з віри в Бога), що ми не підпорядковуємо Бога під свої хотіння, не творимо Бога на свої подоби: ми підпорядковуємося Богові, бо Сотворені Ним, виконуємо Його Святу Волю, а не живемо за своєю. Саме тому, пане Ігоре, якщо дійде до Суду, то на кожен такий окремий випадок Церква дає свого адвоката і адвокат захищає не одну/другу сторону конфлікту, а Таїнство Шлюбу: Бога, виконання Його Закону, сповнювання Його Святої Волі. Тому: якщо хтось мав запої перед Шлюбом, а інша сторона цього не знала (скрили), то не алкоголізм є причиною уневажнення, а те, що одна сторона обманула іншу. Такий Шлюб може бути визнаний неважним саме у звязку з тим, що не відбувся (тобто саме чинність Шлюбу, а не якість людей чи життя у Шлюбі розглядається Судом).
Якщо ж комусь так зле, як Ви описуєте - пишіть приватно. Маю деякий досвід праці з сім'ями, узалежненими від алкоголю.
Назагал: якщо чоловік п'є - його треба лікувати. Коли говорю про лікування, то маю на увазі не так промивання крові в наркології (хоч це також буває необхідним), як безапеляційну вимогу від себе і супруга тверезості. Повної. Шлях до цього довгий і важкий, але вартий того, щоб його пройти. Пройти разом, якщо можливо. На цьому шляху можуть бути зриви, бійки... це все жахи історії перебігу хвороби на алкоголь і переважно в сім'ях роблять одну і ту саму помилку - хочуть це все скрити (бо люди будуть говорити, бо соромно, щоб діти не знали... тощо), насправді ж ліком від таких речей є неготування їсти/негладження сорочок (якщо недотримав умов обов'язкової тверезості); невпускання до хати - нехай п'яний ночує на вулиці (бо не дотримав обов'язку тверезості); обов'язкове викликання міліції; знімання побоїв; садити у в'язницю/примусову наркологію... І переписування на себе майна (допоки приписаний у в'язниці); і відлучення батька від дітей (бо не перестав пити); і розлучення у державі та уневажнення або сепарація у Церкві... Це жах? Так! Це все не обов'язково має зайти аж так далеко, але обов'язковим є для людини, яка живе з алкоголіком, знати про перебіг цієї хвороби все, що знаємо на сьогодні (можу помогти з контактами відповідних людей, літературою...) і не розсипати погрозами, а, якщо дійшло до того, що пригрозила розлученням (у державі)/сепарацією/уневажненням (у Церкві) - дотримати погрози. Що, зновуж, вимагає праці над собою...
Вибачте, що пишу так загально, але інакше у даних обставинах Форуму не є можливим. Є потреба - пишіть у приват. З повагою, о.Олег Жаровський
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).