Священик у спорті

[Люся]

Сьогодні, 24.09.05 по ТРК „Люкс” передавали про те, що відбувся футбольний матч між священиками. Мене ця новина шокувала. Як Ви думаєте може я занадто старомодна, хоча я ще не стара (24 р.), але не можу сприймати священика в спортивних трусах, який копає по м’ячу. Так скоро дійде до того що святі отці будуть дубасити один одного на рингу боксу, або бити ногами в карате, або показувати свої принади в бодібілдингу (от була б сміхота)

[formator]

«Противникам такого турніру хочеться сказати, що наступив час коли Церква повинна йти до людей, а не закриватися на собі. Священик мусить проповідувати Христа цілим своїм життям, мусить іти до людей і заохочувати їх жити в Бозі різними способами. Якщо священик буде закритий від людей, значить він закритий від Бога. Прикладом цього є св. Дон Боско, який не сидів у Церкві, а виходив на вулиці, щоб знайти упущену молодь і робив він це в різні способи, в тому числі граючи у футбол. Це була для нього прекрасна нагода вчити катехизму.

До ІІ Світової війни, у Львові, із благословення Митрополита Андрея Шептицького спортивні ігри між священиками проводилися регулярно. Львівські священики змагалися у бігу, проводили волейбольні та футбольні матчі, то чому ми сьогодні не можемо робити так само».

:?
Ще за часів Митрополита Андрея Шептицького священики грали у копанку (сучасний футбол) у специфічній формі. Це була дещо вкорочена ряса, яка дозволяла вільно грати у футбол. Та навіть таке спортивне спорядження мало кілька різних моделей. Про це під час прес-конференції розповіли журналістам отець церкви Святого Папи Климентія Мирослав Ших та радник голови ЛОДА Петра Олійника з питань спорту Олег Пелехатий.

За словами отця Мирослава, за часів Шептицького у Львові (у районі сучасної податкової) був заснований сиротенець із профілюючим предметом — фізичне виховання. Уже тоді священики та їх вихованці грали у відбиванку (волейбол), копанку (футбол) чи займалися руханкою (фізкультурою).

Олег Пелехатий сказав, що історією спорту серед священиків і зокрема питанням вигляду їхньої спортивної форми зараз займаються чимало дослідників-істориків.

Однак сьогодні у змаганнях з футболу серед священиків Львівської та Самбірсько-Дрогобицької єпархії учасники змагань гратимуть у звичайній світській формі.

„Гал-info”

Довідка ЗІКу

До ІІ Світової війни у Львові спортивні ігри між священиками проводилися регулярно. Львівські священики змагалися у бігу, проводили волейбольні та футбольні матчі.
http://www.ugcc.org.ua/ukr/news/article;2322/
[url][/url]

[Люся]

Недавно була в Крехівському монастирі. Там молоді монахи бавились з молоддю в футбол. В рясах. Це виглядало більш-меньш нормально, але поважних отців в спортивних трусах якось не сприймаю. Хай би між собою змагались в іграх таких як шахмати, шашки інші спокійні види спорту.

[Люся]

Прошу вибачити за граматичні помилки. Підкажіть як їх виправити.

[ihor]

Прошу вибачити за граматичні помилки. Підкажіть як їх виправити.

Помилки вже виправив. А для того щоб уникнути подібних ситуацій раджу перед відсиланням вашого тексту глянути його через попередній перегляд.

[robie]

Недавно була в Крехівському монастирі. Там молоді монахи бавились з молоддю в футбол. В рясах. Це виглядало більш-меньш нормально, але поважних отців в спортивних трусах якось не сприймаю. Хай би між собою змагались в іграх таких як шахмати, шашки інші спокійні види спорту.

По-моєму, було б краще, якби ті монахи в спортивних трусах бігали, а то знаєте, не думаю, що дуже зручно в рясах!!!
А в шахи хай грають із якимись дідусями, а не з молоддю. Молоді це не дуже подобається.

[zenyk]

Чому не подобається? Подобається! але не всім....

А взагалі це дуже великий позитив що священики займаються спортом, життя хоч в них і активне, але малорухливе, а спор це і для здоровя корисно і звиду священника красить - щоб не було як в малюнках про "попів" - в яких хрест на грудях паралельно до землі лежав...

[Calgon]

Взагалі то я за спортивні змагання священиків. Бачив – є на що подивитись. Але вартувало б організувати футбольний чемпіонат і між єпископами, монахами, а особливо між монахинями, адже є і жіночий футбол. Оце дійсно було б на що подивитись.

[Неофіт]

Вже з того виходячи, що тема „священик і спорт” не сприймається однозначно віруючими людьми, можна зробити висновок, що користі від того, що проходить чемпіонат по футболу між священиками не аж так багато, як здається на перший погляд.
Потрібно зважати на традиції сприйняття поведінки священика в нашому народі, а можна впевнено сказати, що коли ще в місті до такої поведінки священика могли б поставитись з розумінням хоча б якась частина людей, то по селах люди більш консервативні і футбольні змагання між священиками сприймають як згіршення. Люди звикли, що священик, особа не така як усі, її мають поважати усі парафіяни. Коли статечний, поважний ґазда не дозволяє собі бавитись в такі легковажні забавки, як футбол, бо не хоче підірвати собі репутацію серйозної людини, то як виглядає священик в очах вірних?
Я абсолютно не проти фізкультури (не плутати із спортом), коли вона має чисто лікувальний ефект, хоча замість фізкультури вартувало б священикові просто зайнятись корисною фізичною працею, але є певні традиції поведінки священиків, порушення яких може привести до незворотних негативних наслідків у сприйнятті священика. І так останнім часом священство „вимазане” різними негативними публікаціями в пресі (не має значення конфесійна приналежність), а тут долучається до цього „хору” зневаги ще й насміхання зі священиків в спортивних трусах.
Коли священик хоче через спорт (чисто як розвагу, а не змагання) згуртувати парафіяльну молодь, йому ніщо не завадить організувати футбольну (чи будь яку іншу) команду і стати духівником цієї команди.
Та і будь які інші гуртки можна організовувати і бути опікуном молоді через них.
Взагалі тема вигляду священика - це особлива тема. Нажаль дуже часто можна побачити священика без підрясника, у світському одязі. Виглядає, що священики просто встидаються носити реверенду. Люди дивлячись на таких „отців” можуть собі коло них і непристойне слово вжити і повестись негідно, бо „вони ж такі як ми” – кажуть.
Коли наші люди приїжджають за кордон, то бачать що там священики поза церквою ніколи не носять рясу, не тільки священики а і єпископи, монахи і монахині. Але від того, що там панібратське відношення між священиками і вірними, більше людей в храмах не є. Навпаки кількість вірних невпинно зменшується. Нажаль цей згубний західний вплив проник і до нашої Церкви і звичайно, що коли і надалі авторитет священства буде підриватись священиками в спортивних трусах, то і наші церкви спорожніють.

До речі з вищесказаного вже бачимо зневажливе ставлення декого до попів. Попами звуть священиків східної України (як православних, так і греко-католиків), хоча і на західній Україні ця назва священика теж вживалась.
(Піп, поп, папа, батько, отець – слова між собою споріднені)
Повних священиків можна так само часто зустріти як і світських осіб. Дуже часто це є наслідок нерегулярного харчування. Коли священик цілий день нічого не ївши приходить ввечері додому і швидко поївши відразу йде спати, то певно що такий спосіб харчування приводить до ожиріння. По цьому не судіть священиків чи вони праведні чи ні, добрі чи погані!

Святі Отці вчать про цінність не тіла, а душі:
„Нема нічого важливішого понад душу, за яку помер Христос” (св. Василій Великий. А.Б.2).
„Як небо відрізняється від землі і речі небесні від земних, так душа різниться від тіла” (св. Василій Великий. А.Б.2).„Я складаюся з душі й тіла. І душа – це струм безконечного світла – Божества. А тіло виводиш Ти з темного початку. Таких далеких між собою Ти зводиш в єдино” (св. Григорій Богослов, Слово 4, Про світ).

Особливо про цінність душі над тілом вчить Апостол Павло:
„Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.” (Римлян 8. 5-8).
„Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.” (Римлян 8. 12-13).

А Ісус Христос нас навчає:
„Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.” (Іван. 3.6).
„То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя. Але є дехто з вас, хто не вірує.” (Іван.6.63-64).
В часі, коли жив Ісус Христос між римлянами, як спадкоємцями еллінської традиції спорт був дуже в пошані. І певно, що коли б Христос мав щось позитивного сказати про спорт, то був би сказав своїм апостолам.
Зауважмо, що спорт, як засіб прослави людського тіла, розквітає в часах коли люди активно нищать свої душі. За останніх віки тільки в двадцятому сторіччі, тоді коли розцвів сатанізм, комунізм і фашизм розцвів і спорт. До цього часу культ спорту був тільки в язичеських культурах греків і римлян.
Праобраз спортивних арен є знаменитий Колізей – місце мучеництва перших християн. І коли Церква в теперішній час сама пропагує спортивні змагання, то чи не вертаємось ми до тих часів, коли народові нічого не було потрібно тільки хліба і видовищ любою, навіть кривавою ціною. Чи не буде це наругою над тими хто для спасіння своєї душі жертвували своїм тілом.
Звичайно, Бог не зневажає тіло людини, але каже що воно є Храмом Святого Духа (І Коринт. 6.19), але як було б богохульством використовувати Храм Божий для забав, так і храм Святого Духа – тіло людини – використовувати для спорту, чи легковажних розваг.
Спорт це гонитва за славою, це „дух суперництва” (відомо чий він є, бо Божий дух це „Дух доброчесності і смиренномудрія, терпіння й любови”), це безглузді рекорди, які радше вбивають, ніж скріплюють тіло людини. Хіба це від Бога? Певно що ні!

Хай священик (як другий Христос) навертає до спасіння вірних не тілом (спортом, як вершиною тілесності), а духом Божим. Озброїться не бутсами і футбольним м’ячем, а Словом Божим і Ним наверне вірних до Царства Божого.

[Solomon]

Недавно була в Крехівському монастирі. Там молоді монахи бавились з молоддю в футбол. В рясах. Це виглядало більш-меньш нормально, але поважних отців в спортивних трусах якось не сприймаю. Хай би між собою змагались в іграх таких як шахмати, шашки інші спокійні види спорту.

ну коли вже говорити про те, що виглядає більш-менш нормально, то однозначно не в підрясниках, і тим більше не в рясах:))) як на мене, то це всього лиш наші (а дуже часто - чужі) стереотипи, які аж ніяк не є перешкодою для духовного життя того ж священика, чи будь-кого з мирян.

[Гість]

Сьогодні, 24.09.05 по ТРК „Люкс” передавали про те, що відбувся футбольний матч між священиками. Мене ця новина шокувала. Як Ви думаєте може я занадто старомодна, хоча я ще не стара (24 р.), але не можу сприймати священика в спортивних трусах, який копає по м’ячу. Так скоро дійде до того що святі отці будуть дубасити один одного на рингу боксу, або бити ногами в карате, або показувати свої принади в бодібілдингу (от була б сміхота)

Відповім словами св. Дон Боска: "Нехай все роблять тільки б не грішили". Можливо ви нормально сприймаєте священика на дорогому авто, з прислугою, якому всі цілують руки і про якого всі добре говорять. Це ваше право. В тому випадку немає сміху але і повчитись немає чого.

[Mishka]

Свяченики, футбол, ряса....
Люди хочу вам сказати, що молоді не треба тепер консерватисності їй треба відкритість абсолютна відкритість і на мою думку є дуже повчальним те що наші духовні отці грають у футбол...

[Podorogujucha]

Священик пограв у футбол і пішов молитись.А люди спостерігали за грою і пішли осуджувати.Хто зробив більш корисну справу?

[Георгий]

Студенты семинарии православной честенько и грают в футбол с католическими студентами, но став священниками уже не играют -некогда.

[Borys]

Сьогодні, 24.09.05 по ТРК „Люкс” передавали про те, що відбувся футбольний матч між священиками. Мене ця новина шокувала.



A so tyt sokyjycogo, hiba vonu grisat'?
Svjascenuk tez ljyduna, a moze vu inakse dymajete?

[felonu]

Вважаю,що футбол є проявом фанатизму і веде до супуречки і розбрату,отже є не тією справою,котрою повинен займатись пастир.

[Borys]

Isus na vesili v Kani Galylejskij veselyvsia razom z svojimy uchniamy.
Chomy svjashchenyk nemoze rozrjadytysia na fudboli.
Vy napewno ne lubyte fudbol

[ola]

Основне, аби ми вичерпали цю тему до "Євро-2012"
І ще. Не думаю, що варто ставити в один ряд такі види спорту, як бодібілдінг, карате і футбол. Карате - це східна практика, яка має свою філософію, навіть релігію, певною мірою...
Бодібілдінг - навряд чи це спорт... Хтось бачить тут естетику, хтось шукає слави на обкладинках журналів, і всі, хто займається бодібілдінгом, думають про себе, індивідуалісти...
А футбол - це командна гра. І може бути чудовим засобом для душпастирства, так само, як похід у гори, чи поїздка кудись.
Тут була ідея стати духівником футбольної команди. Гм. Для мене у такому разі було би просто необхідно, щоби такий духівник хоча би кілька разів зіграв у футбол, відчув, що це таке... І тоді, після гри, зробив би висновок - дуже Божий і дуже правильний!
Може, я просто футбол люблю просто??

[Pawlo]

Вважаю,що фудбол є проявом фанатизму і веде до супуречки і розбрату,отже є не тією справою,котрою повинен займатись пастир.

Вибачайте, саме як душпастир організую гру в фудбол не тільки для молоді, але для парафіян. Є це нагода щоби з парафіянами бути, а неодноразово тільки тут зустрітись. Бо до церкви не піде, а пограти то завжди інакше. Є справою для душпастиря дбати за духовість вірних, однак віртуально - з неприсутніми в церкві- не дасться того робити. Від зустрічі на фудболі до зустрічі у Церкві. Заохочую пограти і для тіла це добре. В здоровому тілі здоровий і дух.

[demetris]

Вибачайте, саме як душпастир організую гру в фудбол не тільки для молоді, але для парафіян. Є це нагода щоби з парафіянами бути, а неодноразово тільки тут зустрітись. Бо до церкви не піде, а пограти то завжди інакше. Є справою для душпастиря дбати за духовість вірних, однак віртуально - з неприсутніми в церкві- не дасться того робити. Від зустрічі на фудболі до зустрічі у Церкві. Заохочую пограти і для тіла це добре. В здоровому тілі здоровий і дух.

респект

[Vova]

Я вам просто наведу один приклад. В мене на парафії є два священики. Один - активний спортсмен. Бігає з нами (тобто з парафіяльною молоддю) у футбол, грає в настільний теніс, дуже серйозно займається лижним спортом. Другий - просто як звичайний священик. Так от, молодь і парафіяни набагато більше контактують, радяться, можна навіть сказати, що люблять того першого священика, бо він іде на зустріч до людей, тобто веде себе перш за все як людина, а вже потім як священик. Тому в цьому немає нічого поганого, що священики ведуть активний спосіб життя і займаються спортом, навпаки, це добре, бо вони пропагують активне спортивне життя, і дають приклад для наслідування.

[demetris]

...Так от, молодь і парафіяни набагато більше контактують, радяться, можна навіть сказати, що люблять того першого священика, бо він іде на зустріч до людей, тобто ...

Та то не треба казати - досить подивитися

[Arxangel]

Mogy navestu pruklad Beneduktunziv y Avstriji. V odnomy z jixnix monasturiv monaxu zobovjazani vidvidyvatu sportzal xochab 1 goduny na den'. Bo bagato je zgromadgen' de monaxu majyt' problemu z zdorovjam cherez sudjachuj obraz guttja(molutva,navchannja i t.p.) . Dajy odun iz sajtiv de vu mogete perekonatusja v mojix slovax: www.stift-heiligenkreuz.at .

[o.Mykil]

Недавно була в Крехівському монастирі. Там молоді монахи бавились з молоддю в футбол. В рясах. Це виглядало більш-меньш нормально, але поважних отців в спортивних трусах якось не сприймаю. Хай би між собою змагались в іграх таких як шахмати, шашки інші спокійні види спорту.

По-моєму, було б краще, якби ті монахи в спортивних трусах бігали, а то знаєте, не думаю, що дуже зручно в рясах!!!

Це якесь перебільшення. Бо у футбол там грають ченці, зокрема молоді, що тільки приходять до монастиря, у відповідній спортивній формі. Сам чи не завжди бачив. Можливо, хтось тільки раз чи два копнув на полі м'яч у габіті (рясі) і вже зробили "великий висновок". На все своє місце та час.

[отець Роман]

Знаєте, моя бабця колись слушно казала - "ще такий ся не вродив аби всім вгодив". Те саме і зі спортом. Одноим такий священик підходить, іншим - інший. Як людина захоче побачити скалку і н відчути колоди, а часто вона саме так і є, то їй нічо не поможе.
Особисто я не люблю футбол, але тільки за це, щоб всіма такими способами притягати людей до Бога. (звичайно ж розуміними, а не напр. дозволити з псом ходити до церкви)
Почитайте на цю тему о. Еміліяна Ковча "Чому наші від нас утікають"...

[andrivovk]

Св.Августин казав "Люби і роби , що хочеш".

Про Церкву і спорт читати тут : http://magazine.lds.lviv.ua/rar2.html №3(81)2007рік.

[o.Mykil]

Св.Августин казав "Люби і роби , що хочеш".

Про Церкву і спорт читати тут : http://magazine.ids.lviv.ua/rar2.html №3(81)2007рік.

Щодо того відомого вислову св. Авгугстина, то, на жаль, інтерптетують його теж нині і не по-християнськи, зокрема у молодіжних колах... Маючи на увазі "любов" Августина до його навернення, яка має бути чи не основою всього... Тобто контекст розпусти-гріха стає визначальним. Сьгодні цей вислів не сприймають однозначно. Але це так, між іншим.

Посилання на журнал "Пізнай Правду" у мене чомусь не працює...

[andrivovk]

Посилання на журнал "Пізнай Правду" у мене чомусь не працює

Вже працює

[andrivovk]

Трохи про Церкву і спорт : Футбольна євангелізація і Чи радіє духовенство за "Шахтар"? і Clericus Cup

[andrivovk]

Православна книга про спорт : Христианство и спорт