desyatiy написав:Ісус Христос – перед Котрим «всяке коліно приклониться на Небі, на землі чи під землею,» (Фил. 2, 9) і усякий язик визнає, що Він один є Життєдайний і Господь. Він є Той, Хто живе і править вічно. Він є Той, Хто своєю завжди милостивою волею поширює Своє Царство, Свою славу та Свою спадщину від Свого Отця, кожному хто розділить з Ним Його Хрест, Його смерть та Його Воскресіння, бо «Він є Первородний …» (Рим. 8, 29).З цієї вітки viewtopic.php?f=3&p=23047#p23047Шановний, Ви ніколи не задумувалися чому в час Тайної Вечері апостоли сиділи у стіп Христа на килимах на підлозі (сидіння за столом-сучасний підхід), чому духовенство причащається у час св. Літургії настоячи, чому ряд кволих людей, наприклад, спаралізованих чи з проблемними ногами приймають Євхаристійного Христа не на колінах? Трохи не той контекст застосовуєте. Але це притаманно "традиціоналістам".
Відповідно до тієї цитати, що ви навели йдеться, що в часі Його приходу у славі на цей світ так і станеться, зокрема серед Божих послідовників та вибранців. Зверніть увагу на майбутній час. Також подібне, що "тільки сатана не хоче клякати перед Богом", що поширюють, отже, послідовники о. Ковпака тощо, не цілком адекватне. Як на мене, тут мається на увазі, що горда богоненависна людина, не хоче взагалі в житті впасти ниць перед Ісусом, де б не була у світі та щоб не чинила... Намір грає чи не головну роль у Причасті. Ну яка може бути духовна користь для людини, що весь час причащається на колінах чи стоячи і затаює заодно якісь мерзенні гріхи? Кривдить ближніх, робить із змінної людської традиції божка?
Більша біда не сам спосіб причащання, а те, що дехто взагалі не приймає ніколи Євхаристійного Христа до свого серця-душі чи чинить це по-святотатськи весь час...