ola писав:Бажаю всіляких успіхів!!!
Ви так часто апелюєте до цієї гіпотези про тварин-гомосексуалістів, що...гм...сподіваюся, знаєте, про що говорите...
Це не гіпотеза, це констатація фактів.
Між тваринами є дуже багато гомосесуалістів і це відомий факт з давніх часів. Я вже не кажу про сучасні дослідження.
Можете ствердити, що я дрібничкую, але тему Ви задекларували "Гомосексуалізм і Церква". Тобто предметом дослідження, до якого Ви нас запрошуєте, є місце гомосексуалізму як явища в Церкві і статус його окремих представників як членів Церкви, ставлення ієрархії (Папи, єпископів, священиків - через вислови, документи, вчинки тощо) і окремих представників (вірних) різних церков до гомосексуалізму і гомосексуалістів.
Настільки чітко я не зміг би сформулювати.
Проектуючись саме на ці аспекти, я не мала на меті "виступати" проти гомосексуалістів. ККЦ каже, що гомосексуалісти покликані жити в чистоті.
А це не означає йти "проти"? Може з Вашої точки зору й ні, а от з їхньої... Хм...
Тобто, людина, віруюча, але не бажаюча жити без реалізації своєї природної сексуальності (не будемо зараз про причини, вони можуть бути різними, але факт є факт - гомосексуалізм завжди був в історії людства і буде далі) змушена робити над собою насилля, що, до речі, легко призводить до серйозних психологічних проблем. Хіба цим ми не говоримо їм, що вони інакші і не правильні? Хіба, не прямо, але чітко і ясно, ми не кажемо їм - ви хворі?
Гомосексуалісти (як і кожен із нас) покликані бути святими і можуть реалізувати це покликання, якщо виконають ряд умов, одна з яких - жити в чистоті.
Бачите, Ви безапеляційно, без жодного сумніву, винесли вирок... Це жорстоко, як на мене.
Щодо соціального фактору. Якщо говоримо про "Гомосексуалізм і Церкву", то з якого дива маємо оминати "соціальні проблеми, пов'язані з цим феноменом"?
Я не казав, що їх потрібно оминати. Просто коли ведеться дискусія, потрібно триматися певної послідовності у її веденні. Якщо говоримо про природу та причини, то говорити про соціальні наслідки і т.д. недоречно. Коли ми закінчили про причини - можемо легко переходити до обговорення соціальних феноменів. Принаймні, мені здається так логічніше.
"Церква - це не стіни й дах, але віра і життя" (казав котрийсь Отець із "Перлин східних отців"), християн ніхто не жене батогом до Церкви (як індусів, наприклад, де ти народжуєшся індусом і хоч
) Хочеш бути членом Церкви і черпати те, що Бог приготував для тебе у Ній, мусиш прийняти правило "хто слухатиме вас - Мене слухатиме", "що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі"...
Це само собою зрозуміло.
Знаю позитивні приклади парафіяльного душпастирства гомосексуалістів у формі груп ділення для них (там можуть бути в особливий спосіб "прийнятими"), але у межах звичайного церковного середовища.
Так, є такі. І, на щастя, не всі вони притримуються "букви закону", наскільки я в курсі.
Якщо хтось має хоча би мінімальний досвід життя у спільноті (сім'ї) або психологічного консультування, або вміння творити глибокі дружні стосунки, то знає, що практично кожен із нас несе на собі відбитки якихось ран - свідомих чи несвідомих...комлекси...залежності...різні -голізми..."збочення" такі чи сякі.
Розумієте, всі комплекси можна подолати, проблеми психологічні вирішити, але коли це вроджено, або пов'язано з такими факторами на які людина об'єктивно вплинути не може, то що тоді?