Зневаги незнайомих анітрохи людей...

[o.Mykil]

Не раз в житті можна стикнутися з проблемою, що хтось судить певну людину, взагалі її не знаючи: не бачив ніколи в обличчя, не знає стану її душі, щоденного життя, серця тощо. Тобто може навіть зневажати, наприклад, у письмовий спосіб в Інтернеті перед іншими. Тому через те появляються наклепи, несправедливий осуд, дезінформація багатьох. Але ми знаємо, що навіть є одна із Божих Заповідей у Декалозі: не свідчи неправдиво проти твого ближнього. Читаємо, до речі, у св. Писанні наступне: "“Ти хто такий, що чужого слугу судиш?" (Рм 2, 1). Або в євангелії від св. Луки: "Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься" (Лк 6, 37). На жаль, ми це часто забуваємо-чи миряни, чи священики. Буває, що хочемо бути "суперхристиянами", забуваючи при тому за елементарну людяність, культуру та виховання. А варто бути насамперед людиною, а потім християнином і т.п. Часом із невіруючими, що відзначаються певною мораллю та культурою, є набагато легше спілкуватися ніж із "традиційними" християнами (з метрики більше). Як можна вирішити цю велику духовну проблему? Коли тебе судять, зневажаючи і тебе не знають цілком? Навіть у філософії є така норма, що не можеш оцінювати якусь річ, якщо її перед тим не пізнав, не дослідив, тобто робити судження про щось, піддавати критиці тощо. Особисто сам із цим тепер як ніколи стикнувся, бо одна духовна особа почала ще раніше в мережі мене безпідставно зневажати, хоч ми ніколи не стрічалися і знаю про неї тільки зі слів знайомих... Також не знаю точно за що: за мої переконання, досвід, християнські погляди (немало пишу у ЗМІ) чи просто що настрій не той?.. Причина невідома. Навіть прислів'я є знане по темі, що, мовляв, коли комусь хочеться вдарити собаку, то завжди знайдеться відповідна палиця.

[о.Олег]

так - все це сумно
Стосовно ж інтернетних знайомств... Ми таки знаємо одне про одного. З листів-дописів. На цій основі і складаємо враження про того чи іншого дописувача. Тобто не йдеться про "цілковите" знання про людину - лише про те, як вона себе привідкрила "мені" у листуванні. І не думаю, що "я" здатний вирішити проблему "зневаги анітрохи незнайомих (чи трохи чи дуже знайомих) людей" за іншого - тут аби впильнувати, щоб "я" не "хотів вдарити собаку", щоб "я" не шукав тої "палиці"...
Дай Боже всім нам витримки
З повагою, о.Олег Жаровський

[o.Mykil]

так - все це сумно
Стосовно ж інтернетних знайомств... Ми таки знаємо одне про одного. З листів-дописів. На цій основі і складаємо враження про того чи іншого дописувача.

Всеодно це все виглядає відносним, коли не знаєш життя людини в реалі, а не під якимось ніком. Та дехто бере мало не під ноги іншого на основі кількох дописів, розкидаючись образами не по темі. Маю на увазі теж "спам" у цій вітці, який не видалено viewtopic.php?f=3&t=1395 Пізнання ближнього теж може бути, певною, мірою в діалозі. Та не раз бачимо тільки монолог і не бажання прислухатися до голосу іншого. Вже не кажу до биття його серця...

[о.Олег]

... це все виглядає відносним, коли не знаєш життя людини в реалі, а не під якимось ніком...

і в "реалі" це все відносне, отче. І в "реалі" людина здається іншим такою, як себе виявляє. Просто у такого роду спілкуванні, як наше, виявляємо себе саме у спілкуванні-переписці і... треба розуміти, що коли "хтось" пише на "тебе" своє "фе" - це переломлена через призму розуміння/переконань/вихованості... реакція співбесідника на "твій" допис. Фактично - більшого знання про людину, аніж знання про неї через те, про що і в який спосіб вона пише, інтернетна розмова не вимагає. Тому - знайомі ми всі тут, добре знайомі (як на інтернет). Але зневаг допускатися не можна. З повагою, о.Олег Жаровський

[o.Mykil]

В діалозі пізнаємо людину будь-де, не тільки в інтернеті, в діалозі, коли виходиться назустріч іншому. Бо коли тебе людина ні разу не бачила, не знає твого життя починає робити часом досить категоричні висновки, змішуючи з болотом, то про що це свідчить? Про те, що судиться того, кого не знається. Ось така несправедливість і гріх проти братньої любові!

[Олюнька]

Не знаю, набагато більше болить, коли стикаєшся з нерозумінням з боку рідних і близьких, а загалом можна тільки процитувати "Невільничі пісні" Лесі Українки:
Завжди терновий вінець буде кращий,
ніж царська корона.
Завжди величніша путь на Голгофу,
ніж хід тріумфальний.
Так одвіку було й так воно буде довіку,
поки житимуть люди і поки ростимуть терни.
Але стане вінцем лиш тоді плетениця тернова,
коли вільна душею людина по волі квітчається терном,
тямлячи вищу красу...

[brat Martyn]

Отче, Микіл, якщо Ви створили дану тему внаслідок моїх дописів про "восточників" і "западників", то скажу, що спілкування залежить від тої форми, у якій люди спілкуються.
Публічність інтернет розмови вимагає відстоювання позиції, іноді без огляду на особу, яка пише, але з огляду на багатьох осіб, які читають.

Це реакція на допис - це факт, яка завжди залишає великою імовірність його емоційно "домалювати" через неповноцінність інтернет-спілкування.
Через таке "домальовування" часто в розмові появляється градус, якого найбільш ймовірно не виникло б у живому спілкуванні.

Якщо Вас образив мій градус - пробачте, звичайно.
Моя дружина часто не впізнає мене, читаючи мої інтернет дописи.... факт.
Я віртуально інший, хоч висловлюю ніби свої думки, не позичені, але сприйняття мене, як людини, і мною інших людей може бути зовсім інше, ніж в реальному житті.
Неодноразово задавався питанням, чи варто взагалі брати участь у інтернет форумах через описані вище проблеми...

[о.Олег]

...Неодноразово задавався питанням, чи варто взагалі брати участь у інтернет форумах через описані вище проблеми...

на моє переконання - варта
З повагою, о.Олег Жаровський

[o.Mykil]

Якщо Вас образив мій градус - пробачте, звичайно.

Та ні, не мав вас якось на увазі-була інша проблема, а взагалі це було в загальному більше, бо часто таке трапляється та всюди. Дійсно, варто бути християнином всюди, навіть за якимось псевдом у неті, бо Всевишній нас скрізь бачить, як знаємо, і прийдеться рано чи пізно відповідати за свої написані слова також... Анонімність не може слугувати приводом до зневаг інших, живих людей...

Особисто хочу втілити у віртуальне життя ось ці усталені правила нетикету http://si2000.beringisland.ru/sec-nq.shtm

[donatanvova]

Якщо людина створила собі нік і малюночок замість своєго власного зображення
і думає що він або вона заховалася від усіх , то це ілюзія-Бог бачить усе.
Немає нічого таємного що би не стало явним(забув хто це сказав).
І тому треба бути толерантним по мірі можливості з ближніми людьми і дальніми які
по той бік монітора.

[o.Mykil]

Якщо людина створила собі нік і малюночок замість своєго власного зображення
і думає що він або вона заховалася від усіх

Дехто навіть не маю малюночка, аватарки, а ще полюбляє проти всіх правил пакостити під кількома ніками...

[Yur]

Бо коли тебе людина ні разу не бачила, не знає твого життя починає робити часом досить категоричні висновки, змішуючи з болотом, то про що це свідчить?

В даному випадку про здатність ображатися й пам'ятати образи

Дійсно, варто бути християнином всюди, навіть за якимось псевдом у неті

Еге ж