+Знущання з УКРАЇНИ сьогодні+

[sssmmm]

На жаль, не нагадує сучасна Україна Веймарської Німеччини. І ніякого авторитарного вождя, якого би підтримала переважна більшість громадян, в нас не передбачається. Люди добрі, да в нас у другий тур президентських виборів українці взагалі навіть не пройшли. А пройшов етнічний білорус Янукович (і це зовсім не означає, що з нього буде Лукашенко. Лукашенка реально підтримує більшість білорусів) і пройшла пані Тимошенко, чия національна приналежність, принаймі для мене, є дещо загадковою, українкою з діда-прадіда вона не є і це загальновідомо. Хоча їй особисто я багато за що вдячний і голосував за неї. Чому ми ніколи не хочем бачити очевидних речей?
Мені дуже шкода, але ніяких історичних паралелей, крім передвоєнної Польщі не виникає. Це там мінялися президенти та уряди. Там на сході жили українці та білоруси, які не вважали себе поляками, як і тепер наші "східняки" не дуже вважають себе українцями. А на півночі і заході жили німці, яких запросили "додому в райх". Так і в нас на заході тепер дуже популярні слова про Європу, європейське і т. ін.
Чим це закінчилось для поляків відомо. Хижі та сильні сусіди просто пограбували і поділили, знайшовши для цього відповідні приводи і мотивації. І тільки після війни, коли німців насильно переселили у Німеччину, а українців в тодішню радянську Україну, польська держава стала життєздатною.
А що буде з нами, тільки Бог знає. Для себе я взагалі можу пояснити існування нашої держави тільки Божою волею, більше нічим. І скільки ще Він буде терпіти те що ми тут виробляємо не відомо.

[о.Олег]

... Варто може якось це осучаснити для більшої актуальності?!

невже варта?

[romanm]

http://www.unian.net/ukr/news/news-415647.html

Нема слів:) Або поскоріше розвалюйте цю країну, але ж навіщо знущатися? Хотівби я побачити щось подібне в нормальній країні, не думаю що щось подібне було би.

[прочанка]

У Київській міській держадміністрації офіційно запевнили, що на руїнах найгероїчнішого храму Київської Русі стоятиме церква Московського патріархату
http://zik.com.ua/ua/news/2011/01/14/266701

[andrivovk]

КОБЗАРСЬКИЙ ЕШЕЛОН Ще років з десять тому, опрацьовуючи деякі теми вітчизняної історії, освіти й культури, я замислився, як же це так: століттями бандура лунала в кожному нашому селі, у кожній оселі, постать кобзаря була своєрідною візитною карткою України, всі зусилля царських посіпак і польської шляхти знищити кобзарство ні до чого не призвели... і враз усе зникло! Мов провалилось у безодню – мовчки і безслідно! Як? Чому? Коли? Адже такого в історії України не траплялося. Навіть з язичницьких часів доходять до нас мелодії пісень і слова. Бо це – нетлінне надбання нації. І ось згодом дійшла до мене чутка про трагічну долю українських кобзарів на початку 30-их років. Але чутка – це тільки чутка... А тим часом із різних джерел у мою теку почали стікати факти: то слово, то кілька слів... Настав час, і з-під мого пера вийшла невеличка публікація про цей жахливий злочин більшовиків. Вона не залишилася непоміченою, я отримав кілька листів – читачі намагалися хоч чимсь мені допомогти... Тепер я знаю, що цією темою цікавився не лише я. Торік вийшла друком книжка Миколи Литвина “Струни золотії” у видавництві “Веселка”, де цій темі відведено кілька сторінок. Про це є згадка у спогадах композитора Дмитра Шостаковича, в авторитетному дослідженні американського вченого Роберта Конкверста “Жнива скорботи”, у повісті-сповіді Михайла Шевеля “Ув’язнена юність”. Знайшлося кілька свідків цієї події... Найвірогідніше, що годі шукати якісь сліди страшної долі українських кобзарів в архівах. Злочин учинено без офіційних арештів, допитів і суду... Виконавці отримали усний наказ, і цього було досить, щоб перекреслити життя чотирьохсот кобзарів – пісенну душу українського народу! І онімів народ на цілих п’ятдесят літ! Спробуємо хоч накреслити перебіг тих подій. З давніх-давен кобзар і кобзарське мистецтво – духовна серцевина нашого народу, його співучої душі. Поки живі кобзарі – живий народ, буяють його духовні потенції. Саме через це кобзарське мистецтво в умовах 30-их років було приречене... У 1929 році розпочинається широкий наступ на все українське – науку, мову, літературу, мистецтво. Провокаційний процес 1930 року над “Спілкою визначення України” – ВОНА НАСПРАВДІ НЕ ІСНУВАЛА! – був першим актом нашої новітньої драми. Минув рік-другий, і в “чергу” до пекла большевики поставили кобзарів...ОФІЦІЙНО оголосили, що кобзарів з усіх областей запрошують до столиці на Всеукраїнський кобзарський з’їзд. Усі мали з’явитися з бандурами, бо, крім з’їзду, будуть, мовляв, творчі змагання. Як повідомляє Микола Литвин, у Львівському державному Історичному архіві зберігається оригінал протоколу Комісії зі скликання з’їзду кобзарів у Харкові від 12 грудня 1927 року. Приблизна кількість учасників – 200 осіб. Термін проведення – квітень 1928 року. Пізніше з невідомих причин дату проведення з’їзду перенесли на початок 30-их років. Згідно з цим документом, у складі Комісії, створеної для проведення з’їзду, були Д. Ревуцький, Д. Усенко, І. Канач, П. Вишницький, М. Полотай. І ось настав день відкриття з’їзду. Чотириста кобзарів заповнили один із кращих столичних театрів. У кожного в руках був інструмент, кожен – зодягнутий у святкову вишиванку. З’їзд відкрився виконанням Шевченкового “Реве та стогне Дніпр широкий...” Уявіть: всі учасники з’їзду (а зібралися майстри найвищої проби) натхненно співають!..Потім були вітання від уряду України, доповіді про стан кобзарства, шляхи його майбутнього розвитку. Ось і надвечір’я, можна було б уже закінчити... Але щось утримувало всіх. Якась тривога вповзала в серця делегатів. А тим часом на всіх виходах у залі з’явилися молодики в цивільному, але з військовою виправкою... Свідчить композитор Дмитро Шостакович: “У середині 30-их років Перший всеукраїнський конґрес лірників та бандуристів було проголошено, і всі народні співці змушені були разом зібратися і дискутувати про своє майбутнє.“Життя стало кращим, стало веселішим!” – говорив Сталін. Ці сліпці йому повірили. Вони приїхали на конґрес з цілої України, із маленьких забутих сіл. Їх було кілька сотень на конґресі. Це був живий музей, жива історія України, усі її пісні, її музика, її поезія. І ОСЬ МАЙЖЕ ВСІХ ЇХ ЗАСТРЕЛИЛИ, МАЙЖЕ ВСІ ЦІ ЖАЛІБНІ СПІВЦІ ВБИТІ”. Невдовзі ряд за рядом почали піднімати делегатів і під строгим наглядом виводити на подвір’я. А там уже стояли вантажівки. Кобзарів – а це були переважно літні люди – щільно пакували в машини і, прикривши брезентом, кудись везли. Ніхто ні на які питання не відповідав. Лише одне, як цьохкіт батога: “Молчать! Скорее!..” Валка машин мчала нічними вулицями Харкова в бік залізниці, до товарної станції. Там, у віддаленому тупику, вже стояв ешелон – десяток “телячих” вагонів. Уже через годину всі делегати недавнього з’їзду були у вагонах. Забрязчали засуви, пролунала команда, – і потяг рушив...
Тоді, підкоряючись велінню серця, ешелон заспівав “Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого На Вкраїні Милій...” Тужлива пісня ще довго лунала в нічній пітьмі... Ось так оцінює те, що сталося, американський політолог Роберт Конкверст: “Популярну в народі національну культуру протягом віків підтримували в українському селі барди, оспівані Шевченком кобзарі, які мандрували від села до села, заробляючи на життя виконанням старовинних народних пісень і переказом народних
балад. Вони постійно нагадували селянам про їхнє вільне і героїчне минуле. Це “небажане явище” тепер було придушене. Кобзарів скликали на з’їзд і, зібравши їх там усіх разом, арештували. За існуючими даними, багатьох з них розстріляли – у тому є своя логіка, бо ВІД НИХ БУЛО МАЛО КОРИСТИ В ТАБОРАХ ПРИМУСОВОЇ ПРАЦІ”.А кобзарський ешелон неквапно їхав на північ. Уже й Москву проминули. Ставало холодніше і холодніше. Вже й сніжок пробився крізь заґратовані колючим дротом віконця. А всі ж були у благеньких вишиванках...Десь у безлюдному місці ешелон зупинився. Наглядачі брутально вигнали всіх на насип і поспіхом повели до найближчого яру. Тих кобзарів, які ще не сконали по дорозі, загнали у сніг по пояс і чатували їх доти, доки всі вони не замерзли... Поволі задубіли на морозі обличчя, звернені до неба очі. Чи бачить усе те Бог, чи
чує Він!.. Десь бренькнула, обірвавшись, струна...З того ешелону врятувалася чи не єдина Мотря Маловичко з маленьким сином. Її розповідь зберіг нам харківський кобзар А. Парфиненко: “За сталінським наказом забрали всіх кобзарів. За деякими підрахунками їх було триста тридцять сім. Доїхали кобзарі до Москви, з Москви їх відправили в Сибір. Довезли до якогось невідомого місця, де зовсім не було ніякого житла. Там уже була хурделиця, морози тріщали. Всі люди роздягнуті, без одягу, без нічого. Міліція скинула їх із потягу в полі. З одного боку стояли провідники, а з протилежного – міліція. І так ніхто з них не міг потрапити назад у потяг. Залишилися вони – і майже всі
замерзли... Але Мотря не загинула. З нею живим залишився наймолодший син. Вона якось дісталася до житла, ходила по хатах, просила хліба...” Заревів-застогнав Дніпро широкий, аж відлуння пішло світом, заревів і онімів...Не віриться, що таке могло статися! Але так було, було! Яничари XX століття добре знали своє ремесло і відробляли Юдині срібняки... Хто покаже тепер те місце, де вічним сном у тундрових снігах сплять наші кобзарі – національна слава і гордість України?.. Мовчать архіви, мовчать свідки в червонозоряних кашкетах. Та й зараз ця тема все ще перебуває у тіні. То ще раз подякуємо Миколі Литвину за ті кілька сторінок у його книжці. Але то мало, дуже мало.Адже, як на мій погляд, маємо справу зі злочином, аналогів якому в світовій історії мистецтва не знайти. Чи нам усе ще бракує громадянської сміливості? Але ж і тоді
– у злощасних тридцятих – були в Україні звитяжці духу. Колишні працівники Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького розповідають: “Коли відбувався кобзарський з’їзд, Дмитро Іванович раптом помітив, що немає кобзарів, з котрими він постійно спілкувався. Він почав шукатидошукуватися, куди ж вони поділися. Щоб
домогтися правди, він звертався в офіційні установи, однією з яких було Управління НКВД. Нічого ці намагання не дали. Яворницького зняли із посади директора Дніпропетровського історичного музею, але розстріляти не змогли тільки через те, що він був істориком світового значення”.Ось такими постають нині перед нами трагічні постаті сивочолих кобзарів, які, конаючи на сорокаградусному морозі, в останню мить пригортали до грудей свої бандури. Як сказав поет: “Приборкали яничари синів України, приборкали та й кинули живих в домовину”. Ось так і завершилась історія українського кобзарства. Коли й кому вдасться продовжити її, зв’язавши обірвану нитку часу?

Павло Мазур, учитель м.Маріуполь

Діти Непорочної, №5 (2004)

[vuspetro]

http://www.youtube.com/watch?v=AVoI-BTa ... r_embedded

[прочанка]

Російське Міністерство юстиції на 31 січня 2011 року запланувало процедуру закриття Об’єднання українців Росії «за тією ж самою схемою, як перед тим закривали Федеральну національно-культурну автономію Росії». http://zik.com.ua/ua/news/2011/01/19/267579
Про це повідомив головний редактор інформаційного порталу Об’єднання українців Росії (ОУР) Віктор Гіржов, інформує УНІАН.

В.Гіржов нагадав, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров визнав, що автономію закрили з політичних причин, хоча раніше казали, що «діяльність ФНКА припинено через порушення статуту, адміністративні огріхи і таке інше».

В.Гіржов дорікнув українській владі за те, що вона «не збирається боротися» за Бібліотеку української літератури (БУЛ).

Натомість російська влада, за словами В.Ггіржова, хоче переформатувати БУЛ в «бібліотеку дружби народів», щоб не було жодної української бібліотеки».

Як повідомляв УНІАН, 23 грудня 2010 року відділ боротьби з екстремізмом МВС РФ під час обшуку вилучив з Бібліотеки української літератури в Москві більш як 50 книг для проведення психолого-лінгвістичної експертизи. Працівники міліції в електронному каталозі набрали слово «націоналізм» і вилучили всі видання, в яких було виявлено це слово.

24 грудня посол України в РФ Володимир Єльченко повідомив, що книги з бібліотеки вилучені в рамках кримінальної справи за фактом розповсюдження екстремістської літератури.

26 грудня директор бібліотеки Наталія Шаріна повідомила, що після цього бібліотека опечатана і закрита. За її словами, 24 грудня в бібліотеці відбувся другий обшук, у результаті якого були вилучені жорсткі диски з комп’ютерів, а також читацькі квитки.

12 січня в Міністерстві закордонних справ України повідомили, що Бібліотека української літератури в Москві повністю відновила роботу в звичайному режимі.

13 січня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що МЗС Росії зацікавлене в роботі Бібліотеки української літератури в Москві.

14 січня у Бібліотеці української літератури в Москві відбувся третій обшук, в ході якого було вилучено сервер. При цьому директора бібліотеки Н.Шаріну побив співробітник міліції.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров, 18 січня, коментуючи останні події навколо Бібліотеки української літератури в Москві, сказав, що бібліотека є власністю московського уряду. «До цієї бібліотеки Україна не має жодного стосунку. Наші дії були б зовсім іншими, якби це була наша бібліотека або співробітники були б громадянами України. Наші дії були б рішучішими і жорсткішими», – заявив прем’єр-міністр, підкресливши, що Кабмін може тільки рекомендувати російській стороні, щоб її дії в цій ситуації «проходили відповідно до норм, які, на мій погляд, є природними».

[o.Mykil]

"Нова доктрина Святої Русі від Кіріла – Москва керує, а Київ молиться"


Візит Московського патріарха був спрямований на вкорінення колоніальної ідеології в Україні. Найганебніше, що українська влада всіма силами сприяла цій неоімперській практиці. Святкування Хрещення Київської Русі набуло виразно-політичних гіпертрофованих форм після того, як Патріарх Кирило оголосив, що він є ідеологом так званої Святої Русі.

«Достеменно ні історикам, ні теологам, ні іншим науковцям не відомо, чим ця “Свята Русь” відрізняється від Київської Русі. Але схоже, що сьогодні російська політична еліта через Патріарха Кирила намагається повернутися до радянської практики, коли вченим та пересічним громадянам забороняли вживати термін “Київська Русь”, а вживався термін “Древня Русь” для того, щоб нівелювати пріоритет Києва в заснуванні Держави Княжої Русі-України», – підкреслив кандидат історичних наук Микола Томенко.

“Сьогодні поява цього терміну – це нова спроба ліквідувати термін “Київська Русь”, щоб вказати в назві пріоритет Москви як у політиці, так у християнстві та історії. Ідеологія так званої “Святої Русі” буде означати, що Москва керує, а Київ молиться”, – вважає політик і вчений Томенко.

“Для правлячої політичної еліти України, яка активно кинулась обґрунтовувати цю нову московську ідеологію, це може погано закінчитися, бо всі рішення під егідою забезпечення доктрини “Святої Русі” будуть прийматися в Москві, а нас будуть допускати до молитви, коли Патріарх приїжджатиме в Київ”, – застеріг Томенко.:

Коштом державного бюджету влада поширювала імперську ідеологію в Україні.

Більше ніж тиждень тривало в Україні інформаційне цунамі у вигляді новин і трансляцій виступів патріарха Кіріла. Національне радіо, Радіо «Промінь», Перший національний канал телебачення – усі ці ЗМІ державні й транслювали вони проповіді Кіріла за державний кошт. Проповіді в яких Московський патріарх постійно стверджує, що українці й росіяни – це один народ. І тим самим Кіріл заперечує існування української нації, як такої.

В одній із проповідей в Одесі Кіріл, скориставшись штампом радянської пропаганди, заявив, що націоналізм – це найбільше світове зло. Хоча й наукою й практикою державотворення більшості успішних держав доведено, що здоровий націоналізм є основою благополуччя й сили держав і суспільств. Москва не хоче бачити Україну сильною, тому продовжує вустами свого патріарха навішувати «бісівські» ярлики на природне й здорове бажання кожної нації мати суверенну державу й бути в ній господарем.

Янукович зробив Московську церкву державною церквою в Україні.

Візит Кіріла показав, що сьогоднішня влада зробила Московський патріархат державною церквою в Україні. Вона забезпечила їй повне сприяння й усі преференції. Телетрансляції, опіка, перекриття вулиць, тисячі міліції, цілування рук Кірілу українською владою…

З іншого боку, маємо арешти незгодних, блокування автобусів із паломниками Київського патріархату на під’їздах у столицю. Усе це показало ставлення влади до 14 мільйонів віруючих, що вірні Київському патріархату.

За всі часи незалежної України, навіть у часи Кучми держава рівнозначно ставилася до всіх церков. На великі релігійні свята телетрансляції завжди відбувалися з головних храмів і Київського й Московського патріархатів, а також із собору Греко-католицької церкви. Цього разу жодних трансляції не було – транслювали цілий тиждень тільки Кіріла.

Дійства за участі Московського патріарха за офіційними даними збирали 2-3 тис. людей. Натомість Хресний хід у день Хрещення Русі, що був ініційований Київським патріархатом, тільки духовенства зібрав 3 тисячі. Разом із мирянами участь у релігійній ході взяло за різними оцінками від 10 до 15 тисяч громадян. Але цю подію показали лише кілька каналів у коротких сюжетах. При цьому свідомо занижували число учасників хресного ходу та вибудовували телекартинку так, щоб масовість народної участі не була помітною.

Ідея «Святої Русі» – це оновлена імперська ідеологема.

У дійсності Москва й Русь, це зовсім різні речі. Русь – у науковому та літописному контексті, це землі України, точніше Київське й прилеглі до нього князівства. Ідея Русі відображена в працях отців православної церкви Київської держави в першу чергу в «Слові про закон і благодать» митрополита Іларіона. Русь тут постає, як справедлива й богохранима держава, а князь у цій державі зовсім не тиран. Над ним стоїть божий закон, князь є головним оборонцем справедливості. Що й казати, за часів Іларіона й князя Ярослава Мудрого смертна кара в Київській Русі була забороненою, діяв цивільний кодекс законів – Правда Ярослава.

Зовсім інша ситуація постала в Московській державі. Перебуваючи довгі століття під владою Золотої орди московіти, з яких далі постали росіяни, перебрали для себе практику необмеженої деспотичної влади. Так, цар Іван Грозний вирізав у Новгороді тисячі народу, убив власного сина, був найбільшим садистом свого народу, а церква й літописці московські називали його «христолюбивим».

Отже, сьогоднішня ідея «Святої Русі» не має нічого спільного з ідеєю Київської Русі. Для Київської Русі головною сутністю була справедливість, що визначається Божими законами. У московсько – російському варіанті справедливим є все, що виходить від царя й влади, навіть невиправдана жорстокість.

Справжня Русь – це Русь – Україна. Русь у московському варіанті, це азійський деспотизм влади, який обслуговує державна церква. Так було тоді, так залишається нині.


http://pravda.cc.ua

[o.Mykil]

Я вже подавав це раніше на своїй сторінці на фейсбуці: член всеукраїнської організації "Тризуб" Ігор Загребельний безслідно спочатку зник, навіть не дали можливості йому захиститися http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/21/5818365

Будучи свідомим греко-католиком, навчався у колегіумі оо. Василіян св. Йосафата в м. Бучачі, а потім - на історичному факультеті Полтавського педагогічного університету. Виступив проти тоталітаризму.

Не так уже й давно Ігор створив на своєму блозі замітку під назвою "Репресії!!!" http://www.catholicmates.net/blog.php?u ... try_id=722 на сайті Католицьких знайомств, де він був тривалий час зареєстрований, навіть там друзями були... Часом спілкувалися. Він там подавав різні актуальні статті також.

Який би колишній президент В. Ющенко не був, та за його президентства швидше всього не було б такого беззаконня на Україні з порушенням людських прав на цьому грунті...

П. С. Полтавському тризубівцю інкримінують підпал запорізького офісу КПУ у 2009 році http://kolo.poltava.ua/2011/01/24/polta ... 2009-roci/

[viter]

http://www.youtube.com/watch?v=cJmwsBsHk2U

[прочанка]

http://ukrafoto.com/reportages.php?id=6915&lng=ukraine

Але від таких "вшанувань" теж мороз по шкірі йде. Чомусь відразу згадала Гітлера, куклус клан і... смертежерів з Гаррі Поттера...
Комусь вигідно робити таку"ведмежу допомогу", особливо у Львові. Чорні маски, свастика, чистота раси, факельний похід... І це нинішні партіоти?
Бережи мене Боже від друзів, а з ворогами я сам розберусь...

[andrivovk]

Російську літературу знову вивчатимуть окремо від зарубіжної http://www.credo-ua.org/2011/01/39860

[viter]

Російську літературу знову вивчатимуть окремо від зарубіжної http://www.credo-ua.org/2011/01/39860

Приїхали. Цей Табачник вже дістав. Відробляють Москві по повній програмі.

[o.Mykil]

Політика ще одного українофобського сайту з фальсифікацією історичних даних:

Zarusskiy.org (За единый русский народ) – интернет – издание, ставящее перед собой чуть запредельную цель – внести свой скромный вклад в возрождение единства русского (великорусского, малорусского, белорусского) народа, которое было до страшных потрясений 1917 года. И которое и сегодня во многом живо, не смотря на почти вековое правление русофобов разных мастей в России и в Малой Руси (Украине)... Zarusskiy.org – стремится внести свой вклад в Русское Национальное Возрождение, центром которого сегодня является Манежная площадь Москвы...

На нашому греко-католицькому форумі той згаданий вище в повідомленні сайт, як відомо, вже довший час просуває п. Андрей Днепров на фоні різних провокативних тем...

Без коментарів!

[прочанка]

Читаю Ліну Костенко" Записки українського Самашедшого"... Що й сказати, так сумно, аж вити хочеться... АЛЕ ВОНО ТАК І Є... Правда, від якої не втікнути
"Чоловіки імперських націй мислять категоріями сили,
Чоловіки поневолених, але гордих націй мислять категоріями свободи.
А такі, як оце ми, все сподіваються, що якось воно буде..."

[ljubomyr_ps]

Читаю Ліну Костенко" Записки українського Самашедшого"... Що й сказати, так сумно, аж вити хочеться... АЛЕ ВОНО ТАК І Є... Правда, від якої не втікнути
"Чоловіки імперських націй мислять категоріями сили,
Чоловіки поневолених, але гордих націй мислять категоріями свободи.
А такі, як оце ми, все сподіваються, що якось воно буде..."

При усій повазі до Ліни Костенко, вибачте, але це типовий фемінізм. От чоловіки такі-сякі бачите, через них усі біди наші. Зрозумійте, народ-нація це єдине ціле (чоловік-жінка єдине тіло). Ми вже ворогами розєднані, розірвані по мові, регіону, національності - давайте ще підсобимо ворогу людства й розділимось по статі. Люди добрі до чого ми котимось. Як нас легко обдурити, обвести кругом пальця. Якщо ми не будемо єдині і не обєднаємось навколо християнських цінностей то завжди будемо знаходити когось ВИННОГО - німця, росіянина, чоловіка жінку тільки не себе!

[Злий Іван]

Справа у тому, що не треба шукати винного!
Не треба купу раз переписувати історію -- вона має бути такою, як була!
Треба прийняти її такою, зробити з неї висновки, і будувати подальше життя.
Проблема в тому, що нікому...
Хтось бачить в політикумі ПРОУКРАЇНСЬКОГО політика?

[Олюнька]

При усій повазі до Ліни Костенко, вибачте, але це типовий фемінізм. От чоловіки такі-сякі бачите, через них усі біди наші.

А ви читали "Записки..."? Не робіть поспішних висновків.

[прочанка]

При усій повазі до Ліни Костенко, вибачте, але це типовий фемінізм. От чоловіки такі-сякі бачите, через них усі біди наші. Зрозумійте, народ-нація це єдине ціле (чоловік-жінка єдине тіло). Ми вже ворогами розєднані, розірвані по мові, регіону, національності - давайте ще підсобимо ворогу людства й розділимось по статі. Люди добрі до чого ми котимось. Як нас легко обдурити, обвести кругом пальця. Якщо ми не будемо єдині і не обєднаємось навколо християнських цінностей то завжди будемо знаходити когось ВИННОГО - німця, росіянина, чоловіка жінку тільки не себе!

Одразу видно, що ви тої книжки в очі не бачили, А варто, ДУЖЕ РЕКОМЕндую. Записки - від імені 35-го чоловіка, розумного, доброго, який дуже любить дружину і вболіває за УКраїну. Автор явно на боці свого героя, який давно міг шукати кращої долі за "бугром", бо розумний і здібний, але він - патріот, хоч серце кров"ю обливається. Просто якийсь майже ідеальний український чоловік. А ви - феміністи, феміністи. До речі, герой теж називає себе фіміністом - його до жінок тягне , чи ба, до єдиної коханої... - дружини.

[andrey s.]

Скажу одразу,,книжку я нечитав..Хоча про автора чув..
А якщо феменізм це "тяга" до протилежної статі..тоді я Феменіст,,і дуже радий з цього..Був-би в шоці,коли "тягнуло-би" до хлопчиків..
Але хіба це визначення слова "Феменізм"?

[Злий Іван]

Скажу одразу,,книжку я нечитав..Хоча про автора чув..
А якщо феменізм це "тяга" до протилежної статі..тоді я Феменіст,,і дуже радий з цього..Був-би в шоці,коли "тягнуло-би" до хлопчиків..
Але хіба це визначення слова "Феменізм"?

Ні. Це -- лесбіян.

[romanm]

Скажу одразу,,книжку я нечитав..Хоча про автора чув..
А якщо феменізм це "тяга" до протилежної статі..тоді я Феменіст,,і дуже радий з цього..Був-би в шоці,коли "тягнуло-би" до хлопчиків..
Але хіба це визначення слова "Феменізм"?

Ні. Це -- лесбіян.

Фемінізм, на хлопский розум, це рівність 2 (статів чи як там ) чоловічої та жіночої. Нпр. ви не повинні відкривати двері перед жінкою і пропускати її вперед, бо інакше ризикуєте бути названим шовіністичною свиньою. Тобто всі рівні.

[Олюнька]

здається сьогодні знущання не з України, а з теми?! можна в чат піти, щоб не було офтопу

[прочанка]

Янукович підписав закон про направлення українських миротворців до Кот-д'Івуару http://www.interfax.com.ua/ukr/main/60379/

[luksander]

Знущання – це, як мінімум, нелюбов. От коли тема розпочиналась (заглянув на першу сторінку), мова частіше йшла про нелюбов до України з боку сусідів; тепер же частіше акцентується на нелюбові України українцями. Відсутність любові – це діагноз релігійності.
Нам би ПРОХРИСТИЯНСЬКОГО політика

[прочанка]

чоловік у відрядження їздив. В Донецькій області співають:"Чем больше правит Янукович, тем больше я люблю Бандеру"
А в Києві батюшки Софію розтягають, Арсенал - убогий, колишній гарант тільки для ока керує( бо його вже попхали) і "гавкнули" ті мільйони, що збирали на музей...

[прочанка]

Закінчила Ліну Костенко читати... Оптимізму мало... День Гніву і все таке гарно, але неоптимістично, бо виникає питання чи "оранжевиє тьоті і дяді" не зроблять з нас "оранжевих верблюдів"...
Зробили

Згадую як казав Кароль Войтила, що зло завжди знайте собі нірку, якщо це допустити. Казав, що зі злом можна боротись, як кожен то розуміє: радикально, мовою театру чи молитвою... Він - молився, він став Папою, одним з найкращих ще з часів перших християн, бо закликав до ЛЮБОВІ!
А чи є зараз любов в Україні?!
ГЕй, ЛЮДИ, Я ВАС ЛЮБЛЮ! ДАВАЙТЕ жити на своїй , Богом даній землі, як годиться християнам!
А у відповідь, у Висоцького:" А в ответ - тишина... Он вчера не вернулся из боя".
Ми теж воюємо, щодня,щохвилини, за те, щоб вижити і бодай би залишитись людьми... Але цей бій... вічний

[andrivovk]

Не давати греко-католикам землю просять у мера Сум в УПЦ(МП) http://www.credo-ua.org/2011/02/40950

[luksander]

Згадую як казав Кароль Войтила, що зло завжди знайте собі нірку, якщо це допустити. Казав, що зі злом можна боротись, як кожен то розуміє: радикально, мовою театру чи молитвою... Він - молився, він став Папою, одним з найкращих ще з часів перших християн, бо закликав до ЛЮБОВІ!
А чи є зараз любов в Україні?!
ГЕй, ЛЮДИ, Я ВАС ЛЮБЛЮ! ДАВАЙТЕ жити на своїй , Богом даній землі, як годиться християнам!
А у відповідь, у Висоцького:" А в ответ - тишина... Он вчера не вернулся из боя".
Ми теж воюємо, щодня,щохвилини, за те, щоб вижити і бодай би залишитись людьми... Але цей бій... вічний

Бог дав нам перш за все заповідь любови, як Ви вірно зазначили, і саме на цьому і слід би сконцентрувати своє життя. А здобути власну державу, демократію, соціальну справедливість і т.д. і т.п. – утопія… хіба не про це говорить нам «Апокаліпсіс»?

[andrey s.]

Скажу і я пару слів,,,хоть напевне і немаю права як такого,, сильно висловлюватись,,мов бардак,,хаос,,Бога небояться,і все таке...
Немаю,бо неможу нажаль назвати себе патріотом,,в справжньому сенсі цього слова...Напривиликий жаль жив осторонь,що стосується держави,,нічого конкретного неробив,,ніяких партій,,рухів,навіть податків неплачу...це просто правда...
І задаю собі питання,,чи варто змінювати своє відношення...Думаю варто,,но,,но...
Завжди думаю,,,,Що я можу??? Завжди думав,,що нічого,,я нічого змінити неможу,,просто відчай,,а порою дуже великий жаль(дуже близький до злості,ненависті),,і повірте нетільки в душі,,деколи й на словах...і часто в грубій формі...
Мій батько,,був депутатом(оьласна рада,першого скликання,і пів терміну другого),,Справді можна назвати його патріотом,,все життя він думав про україну,,і нетільки на словах(мова йде про часи комунізму,,листівки,,студенські рухи,і все таке)..Я в піонерах небув,,мені батько заборонив,,працювавши в той час конструктором на заводі,будучи непартійним він ризикував,,хоч впринципі це був кінець 80...Звичайно я нерозумів тоді його погляди,,просто було подитячому смішно,,коли вчителька бігала за мною,,і просила вдягнути галстук..Чорновіл(ст.) часто бував у нас дома,,я памятаю з яким запалом йшли дискусії,,суті памятати неможу,,але запал памятаю...
А тепер суть...
Зараз я при батькові,,перестав говорити в слух,свої думки,,про "стан справ" в нашій державі...А спочатку невпускав можливості його підколоти,,але потім побачив що йому це шкодить,,він 37 р.н.Просто одного разу побачив,,шо після "моєї критики",він пішов в іншу кімнату,,і яккій в мене був шок,,коли я побачив що він плакав..і повірте це мягко сказано(тільки на похоронах свого брата,,і його братів,,бачив його сльози)
Навів цей приклад,,щоб було зрозуміло...
Основна проблема в державі зараз(на мій погляд),,,ЦЕ ВІДЧАЙ..люди вже невірять в можливі зміни..і це породжує все решта(байдужість,,критику,,фанатизм,,навіть згіршення людей,,мовляв::::"Я такий як всі,,не я такий поганий,,а всі такі...виживає сильніший")
І я зробив для себе,,простий,головне діевий висновок...Можна сказати пристосувався,,хоч можливо і грубо сказано,,але як є...
Я не політик,,як я особисто можу змінити ситуацію,,не суспільний діяч(в сенсі державних питань)..Одним словом людина маленька,,навіть незамітна...
Спочатку просто молився,,я не кажу про щоденні молитви в наміренні "за нашу державу"..Просто на літургіях,,вечірніх і утрінніх,,поминав коли приходив час::ЗА,,,,,,,
Бо скажу чесно,,ці місця завжди пропускав повз вуха,,а деколи взагалі наміренно в думці собі говорив,,"не гідна ця держава моїх молитов"....
Так було,,і я цим непишаюся...
Потім ситуація трошки змінилася,,почав згадувати,,,
І замітив що особисто мені стало лекше сприймати "цей карнавал".,,але всерівно було відчуття,,що чогось нероблю,,що можу більше..Але що???
Було відчуття,,що використовую молитву,,в особисних корисних ціллях,,бо "користь"очевидна,,,я став менше нервуватись,,брати "лайна" в душу...
І тому відчув потребу щось робити,,і при кожній негативній критиці почутій від когось,газети,телев.,,,(про державу,,правда чи ні..не суть),стараюсь відмовити подумки одну коротку молитву(яку саме нескажу,,особисте)..Я тільки почав це практикувати,,часто забуваю,,але скажу чесно,,,,хоть недивись телек, ,і нечитай газет..
А головне,,то без чого молитва стає набагато "слабішою",,це якісь дії,,особисті вчинки,,а також особистий приклад в оптемізмі,,в надії на Бога..
Но я маленький,,які дії я можу зробити,,щоб були зміни????
Прийшов до висновку що можу,,це маленькі,,незамітні,,навіть для когось смішні і наївні....Але тут на мій погляд є сенс...
А почав дуже просто,,буду платити податки(байдуже дурять чи ні,,бо роблю це для себе)..Хоч небуду брехати,,це невилика сума,,і ще неплатив,,але буду..
Наполяг щоб зарплату получати не в "конверті"
Буду старатись менше хитрити,,я про способи зменшити витрати незовсім законним способом..Мав штрафи-знайомі в виконавчій службі..Знімав машину з обліку-знайомі в ГАІ..Не мовчати коли треба дати хабар,,і ніякому разі недавати,,коли навіть мені це вигідно...Повірте прикладів багато,,а деякі є гріхом-з якого треба сповідатися.....
Напривиликий жаль,,я неможу знати,скільки я так витримаю.Бо можна сказати що тільки почав,,і багато до чого черга ще недошла...
Але знаю точно,,що з Богом все можливо,,коли вкінці молитви добавляти:"Не моя,,а Твоя нехай буде воля"
Що буде знати неможу,,але відчуваю себе свобіднішим,,хоч мушу сказати що деколи аж смішно від туднощів,,які собі зробив сам,,А НІХТО НЕКАЗАВ МЕНІ,ЩО БУДЕ ЛЕГКО!!!
Дуже стурбований,,ситуацією що до початку "конфлікту",,якій назріває з правосл.М.П...І незхвалюю,,що політики використовують цереви,,в своїх цілях..
Я невірю,,що їх аналітики нерозуміють можливі наслідки,,це не важко прогнозувати...Треба просто мати память...Ще памятаю що творилося в 90р...
А тут маштаб значно більший,,, Мені страшно про це думати...Просто прошу всіх,,,не дозволяйте собою(думкою) маніпулювати..Повірте є люди які щось роблять,щоб цього уникнути,які покликані для цього.
А наша відкрита дуже негативна реакція,,їм(покликаним для вирішення ситуації) непоможе...Їм(політикам,М.П.) потрібен конфлікт,,"вогонь",,не станьте "дровами"..
Звичайно осторонь стояти неможна,,треба висловлюватись,,але обережно...межа тут дуже прозора...


ХТО хоче,,прошу приєднатись до молитви, до Господа нашого,,в наміренні мирного виходу з цієї ситуації,,наш майбутній Патріарх головна надія в цьому......

ДЯКУЮ!!

P.S.
Буду радий,,коли хтось має досвід,,що до мого відношення(зміни в ставленні до держави)..,,І захоче ним поділитися....Або на форумі,,або в П.П.