"Золота середина"

[viter]

До створення цієї теми мене підштовхнули слова прочанки у темі про Шевченка

Все відносне і сприймати "білим" чи "чорним" - не можна. Завжди має бути компроміс і "золота середина", у якій і знаходиться правда.

Чи справді це так?
На думку приходить ситуація коли одною ногою стоїш в одному човні, а другою в іншому. Де тоді середина?
І ще пригадуються слова з Одкровення про гарячість, холодність та літеплість. Літеплість і є серединою.
Чи маємо бути категоричними, чи категоричність не є правильною позицією?
Прошу форумчан поділитися своїми роздумами.

[Олюнька]

Дякую за гарну тему
Дійсно цікаво. Хоча, як на мене то трохи різні речі. Про Шевченка, то там йдеться про думки різних людей, кожен з запалом відстоює свою думку, тому дещо загострює позицію.
А літеплість, то мій стан... Тобто, я мушу мати чітку позицію "так то так, а ні то ні".
Я це так розумію.

[andrivovk]

Здається, Томас Мертон сказав приблизно таке "або людина повністю віруюча, або вона взагалі невіруюча, чогось середнього немає".Немає наполовину віруючої людини.Так як в байці Руданського чоловік ставив свічку Богові і чортові, бо бачите, він не знав де буде після смерті.В світі є добро (Бог) і зло (сатана).Якщо людина каже : "нащо мені стільки молитися, постити і т.д., я ж не монах чи монашка, хочу трохи і для себе пожити".Добре - не хочеш повністю належати Богові, то служиш комусь іншому (кому - див. вище).І все.Ми ж знаємо, що після смерті буде тільки Небо і пекло : ті, хто служив Богові піде до Неба, хто чортові - до пекла.А хто був "наполовину віруючим", до чогось середнього не піде, бо нема в тамтому світі середнього.

[прочанка]

у вірі нема золотої середини, вона або, або її нема. Двом панам служити не можна.
Істина народжується у суперечках чи диспутах розумних людей, коли кожен зі свого боку і бачення має рацію, але коли ці люди свої сили об"єднують, то й результат перевищують очікуване. От вона й "золота" виходить. З вірою такі "забавки" не виходять, хіба породжують єресь і нові розколи. до прикладу, ковпаківці чи підгорецькі. Тут середини ніхто не шукає, бо вважає, що саме він має істинну віру. Такої помилки припускались і християни давніх часів( аріанство, катари...).
так що, Богові- Богове, а кесарю- кесареве...

[kristik]

Здається, Томас Мертон сказав приблизно таке "або людина повністю віруюча, або вона взагалі невіруюча, чогось середнього немає".

Якщо говоримо про віру, то я повністю згідна: або віруючий/а, або ні. Ніякої середини бути не може.
Але "золта середина" є для того, щоб не впадати в крайності. Наприклад людина надто активна або навпаки зовсім пасивна. Тут і потрібно щось середньоарифметичне. Коли працюю занадто активно, то для чого? Якщо для матеріального блага - це вже занадто. Але якщо лінуюсь робити що-будь, також погано.
Не знаю чи правильно розумію дану тему, але таке моє бачення.

Розфілоствувалась .

[andrey s.]

Справді гарна тема..приєднаюсь і я..
Знаєте,,поняття золотої середини має багато напрямків...
Но головних,я вважаю два:
Стосовно особисто себе..(тут головним напевне є віра,,,),,тобеж стосовно свого внутрішнього світу,,,
Стосовно інших(ближніх,,які не завжди є друзями,й ворогами),,або другими словами,стосовно сприйняття навколишнього світу..

Внутрішній світ,віра,справді має бути або з Богом,або проти нього..але коли дуже бути катигоричним(законником),не зовсім добре,,а коли свій вибір робити з любові(я кажу про досконалий страх),то на мій погляд це краще.Виконувати закон,,зі страху образити Бога своїм не виконанням...з любові до Нього..
На мій погляд,,цей вибір ми робим не для когось,,а для себе..
І все наше життя,це підтверження цього вибору,,бо все життя це маленькі вибори(так,чи ні,,,)..
А то що ми вибрали Бога,,повинні завжди працювати,вдосконалюватися,щоб казати Богу- так,,а "темноті"- ні..
І в цьому справді, двом панам не послужиш,,
Але в цьому виборі має бути не фанатизм,,а ревність..Якісь пророк сказав:"Я ревністю палаю до Господа Бога"(пробачте якщо не дослівно,нема св.Письма під рукою),,але суть ясна,,Ревність= Любов+фанатизм..(це припущення)..тобеж фанатизм до самої любові Божої..

Але яке ставлення має бути до інших,ближніх(чи друзі,чи вороги),,,коли ми зробили такій вибір стосовно себе...
Хто як вважає???
Дякую..

[о.Олег]

...Немає наполовину віруючої людини...

...вона або, або її нема...

... або віруючий/а, або ні...

...двом панам не послужиш...

абсолютно так. Однак не думаю, що тут йде мова про якусь математичну середину (де важливі "пропорції" - часто вживане у цій гілочці "наполовину"). Це ж тема, якщо добре зрозумів, філософська тому згадаймо творця (якщо не помиляюсь) тої "золотої середини" - Арістотеля і його "Вчення про чесноти" - думаю все стане на свої місця, адже саме чеснота є мірою ("золотою серединою") між двома крайнощами. В Арістотеля навіть таблиця була укладена, з якої (перепрошую - не маю часу перевіряти, бо поспішаю) пам'ятаю, наприклад, щедрість - це "золота середина" між скупістю і триньканям; мужність - "золота середина" між безрозсудною відвагою і боягузством... Відповідно, до нашої теми, чесноту віри також потрібно брати як "золоту середину" між зазомбованим фанатизмом і бездумним атеїзмом (наприклад, на мою скромну поспішно складену думку; можете подати власні розуміння крайнього).
Не думаю, що коректно розділювати на "золоту середину" те, що вже і так є тою "золотою серединою"
віра - чеснота; віра не ділиться - вона і є "золота середина"
З повагою, о.Олег

[ієром. Діонисій]

Вираз "золота середина" (аurea mediocritas з лат.) походить з другої книги «Од» (ода 10 «До Ліцінія Мурени», строфа 5) римського поета Горація (65-8 до н. е.).
Auream quisquis mediocritatem
diligit, tutus caret obsoleti
sordibus tecti, caret inuidenda
sobrius aula.
Золотій середині хто довіривсь,
Той не стане жить ні в злиденній хижі,
Ні палацом він у людей не буде
Заздрість будити.. (переклад: А.Содомора, Горацій. Твори. К.: Дніпро, 1982)
Взято з: http://uk.wikipedia.org/wiki/Aurea_mediocritas
Означає цей вираз, як правильно вказали kristik та о. Олег, середній вибір між двома крайнощами. В 10-й оді Горація це життя ні в бідності, ні в розкошах.
Ця ідея, відома у грецькій філософії, знайшла застосування в християнському розумінні моральних чеснот (головні з яких -- мудрість, справедливість, мужність і поміркованість). Наприклад, мужність -- це чеснота, яка уникає і зухвальства, і боягузтва, знаходиться неначе посередині (де саме -- кожний має шукати) між цими крайнощами.
Віра, надія, любов -- Божі (богословські) чесноти, до них поняття "золотої середини" застосування не має.

[о.Олег]

Вираз "золота середина" (аurea mediocritas з лат.) походить з другої книги «Од» (ода 10 «До Ліцінія Мурени», строфа 5) римського поета Горація (65-8 до н. е.)...

так. В Арістотеля це лише описово, в контексті розяснення його вчення про чесноти. Але, думаю, саме поняття скоріш за все взяте Церквою на озброєння стараннями Томи Аквінського (т.зв. "християнізація арістотеля").

...Віра, надія, любов -- Божі (богословські) чесноти, до них поняття "золотої середини" застосування не має.

так, бо всі старання примінити поняття "золотої середини" до чесноти (яка, власне, і є "золотою серединою"), абсурдні через свою негативну (чи в один, чи в другий бік) направленість.
Наочно це можна зобразити, приміром, взявши для прикладу "віра" десятибальну шкалу, в якій
0 - зазомбованість фанатизму; 10 - зазомбованість безбожництва
між ними, "золотою серединою" назвемо чесноту віри - 5
а тепер можна побачити, що всі спроби знайти "золоту середину" між 5 і 0, наблизять чесноту до 0 - спершу 2,5 потім 1,75 тоді 0,875 нарешті 0,4375... і все ближче і ближче до нашого "0" (зазомбованості фанатизму)
а всі спроби знайти "золоту середину" між 5 і 10, наблизять чесноту до 10 - спершу 7,5 потім 8,75 тоді 9,375 нарешті 9,6875... і все ближче і ближче до нашого 10 (зазомбованості безбожництва)
З повагою, о.Олег

[прочанка]

найжахливіше, коли вже нема вибору... ні лівого, ні правого, ні середини... Коли ланцюгова реакція змітає все навколо... Як в Японії: землетрус - цунамі - зрив на атомній - хвилі цунамі після землетрусу досягли узбережжя кількох країн Північної та Південної Америки, Океанії, а також російських регіонів, зокрема Курил - земна вісь змістилась на 10см. Тисячі жертв...людських і не тільки...
А люди не задумуються,яке воно безцінне життя і що не варто його марнувати на дурниці, забуваючи про душу й Бога

[Olya]

Золота середина... Віра звичайно не може мати якоїсь середини, бо служимо або Богу або ні, але саме відношення до віри, наше життя у вірі чи наші дії. От наприклад : молитися потрібно - так, як найбільше - так, але коли жінка відвідує всі Служби Божі, ходить на всі Прощі, довго молиться - але при цьому забуває про чоловіка і дітей, забуває приділити їм належної уваги це ж також зле. Жінка має одягатись скромно, але коли одягу , тобто в чому одягнута приділяти увагу, а на серце ні, то це свого роду фарисейство... Та навіть коли відвідуємо лікарні, сиротинці чи в'язниці і пускаємо на це весь свій вільний час, а дитина ходить по вулиці сама - це не правильно. Потрібно просто віру, добрі діла впроваджувати в життя не забуваючи про основне покликання (дбати про родину чи про монастирські обов'язки, чи Служінню Богу , як кому..). Але сама віра і любов середини мати не може... це мтз

[andrivovk]

От наприклад : молитися потрібно - так, як найбільше - так, але коли жінка відвідує всі Служби Божі, ходить на всі Прощі, довго молиться - але при цьому забуває про чоловіка і дітей, забуває приділити їм належної уваги це ж також зле. Жінка має одягатись скромно, але коли одягу , тобто в чому одягнута приділяти увагу, а на серце ні, то це свого роду фарисейство... Та навіть коли відвідуємо лікарні, сиротинці чи в'язниці і пускаємо на це весь свій вільний час, а дитина ходить по вулиці сама - це не правильно.

Для цього є чеснота, яка називається розсудливість чи розважливість.Тобто треба все робити з головою, розумно.До речі - дуже важлива чеснота в духовному житті.

[andrey s.]

"золота середина" це не конкретне визначення чогось,,,а скоріше результат...між двома протилежними велечинами...
а якщо "зомбованість" присутня в обох велечинах,,то це якось мене не влаштовує..
Доречі,,чому хтось думає що ця золота середина одинакова для всіх...
І я не думаю,,що ця "золота середина" буде одинакова особисто,,в сенсі часу..хочите ви чи ні,,вона небуде ідеально одинакова...
Саме для того є взірці,ідеали,,і протилежні цьому речі...
Ми не народжуємся ні святими,,ні супер поганими...
ми ними стаєм,,в процесі наших життевих виборів..
А еталон чеснот,,тобеж що розуміти під словом чеснота,,встановила церква Христова...
Бо для декого вбивство є чеснотою,,тобеж сміливістю..просто для них Бог не авторитет...
для прикладу,,Головні гріхи і протилежні їм чесноти(з катех.)
Гордість-Покора
Захалатність-Щедрість
Заздрість-Зичливість
Гнів-Лагідність
Тобеж я неможу сказати що я повністю Гордий,,але також я не повністю Покірливий...
Отже я неможу знати де саме я знахожусь на відрізку між Гордістю і Покорою...
Напевне для того і є поняття вдосконалення,,ставати святішим,,іти в сторону Покори..
Я знаю точно,,що я не стану надто святим,,або в цьому випадку надто Покірним,бо маю люцку природу..
А з люцкою природою лекше стати Гордим...
Тому буду здобувати свою"золоту середину",,і на привелику радість на це піде все життя,,
Бо якщо уявити що я вже маю "золоту середину",,і вона мене влаштовує..То мені таке не підходить,,так не цікаво...
Як хтось сказав це МТЗ...
P.S.
Взагалі,.якщо чесно, то вислів "Золота середина" якось не дуже вяжеться з Християнством..тобеж з наукою Христа..
А вот філософам це більш підходить,,я про походження вислову..
Якось дуже по люцкому звучить"золота середина",,з якоюсь підковиркою..

[о.Олег]

...якщо чесно, то вислів "Золота середина" якось не дуже вяжеться з Християнством...

вяжеться, якщо розуміти, що покора - "золота середина", щедрість - "золота середина", зичливість - "золота середина", лагідність - "золота середина"...
і зовсім нехристиянське (думаю, про цей контекст можна прочитати в Од.3,16), якщо християнин хоче бути (вигадав собі "золоту середину") троха горделивим, а троха покірним; троха захланним, а троха щедрим; троха заздрістним, а троха зичливим; троха гнівливим, а троха лагідним... - тоді це відхід від "золота середина", збочене сприйняття чесноти...
З повагою, о.Олег

[о.Олег]

...Тобеж я неможу сказати що я повністю Гордий,,але також я не повністю Покірливий...

тобеж - це означає, що Ви не досконалий/святий, не володієте цією чеснотою...

...Отже я неможу знати де саме я знахожусь на відрізку між Гордістю і Покорою...

"золота середина" вже знайдена. Не Ви чи я "еталон". Те, про що Ви пишите - це про те, що людина слаба і грішна - то встає, то падає. Однак помилкою буде стреміти лише до часткової досконалості. Для Вашого прикладу погляньте: Сатана - повністю гордий, Бог - повністю покірний: не може християнин хотіти бути трошки Божим, а трошки сатанинським. Має стреміти осягнути вершини чеснот ("золота середина"), а не малювати їх з себе. Покликання християнина - святість (якомога якісніше здобуття з Божою Поміччю всіх чеснот, якнайдосконаліше проведення життя). Не заспокоюймося на досягнутому
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

Я що думаю то написав,,це моє бачення яке є на сьогоднішній день...
Правда я бачу що мене не зовсім розуміють,,або я незрозуміло висловлююсь...
Любий вислів,,а зокрема "золота середина" можна пристосувати,,підігнати...
Я не приймаю слова "середина",,і чому вона "золота"...
Звідки я можу знати,,скільки в мені Гордості,,,і скільки Покори...не мені судити..
А якщо я уявлю якусь середину в цьому,,то таким чином обмежу себе...
Це виключить можливість вдосконалення..поступу в святості..
Тому навіть нехочу думати,,,скільки в мені Покори,,і чи маю таку чесноту...
Я хочу її мати,,і буду працювати над цим..і якась конкретна кількість Покори,мене не цікавить..
Мене цікавить скільки,,скільки здатен вмістити..
Яка тут середина,,,А де тоді вдосконалення,,чи мені сказати,,все ок. я знайшов свою середину..я класний,мені нічого не треба..
А в откровенні тільки нахожу підтверження що так нетреба...
Дякую..

[о.Олег]

...Правда я бачу що мене не зовсім розуміють,,або я незрозуміло висловлююсь...

та ніби все зрозуміло пишите, просто Ви маєте зрозуміти, що терміном "золота середина" описана чеснота, а не шлях до неї; що "золоту середину" не можна пристосувати - до неї потрібно намагатися досягнути; що "золота середина" не "бачення на сьогоднішній день" людиною себе самого чи інших, а бачення людини доброї, якою її Сотворив Господь
Не "кожна людина сама для себе визначає золоту середину , а "кожна людина має дотягнутися до тої золотої середини", щоб Бог, як колись про Адама, зміг сказати "добре воно", щоб Бог Прийняв її до Свого Царства
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

Добре,,давайте з другої сторони...
Розляним вислів "золота середина" в реальному житті,в навколишньому світі,не в духовному..
Тобеж духовність це внутрішнє,,а навколишній світ це зовнішнє..
Як шукати ту золоту середину в люцкому світі..
Чи можна сказати,,що в цьому сенсі,,зол.сер.і компроміс(консенсус) є синонімами???...
Чи це щось інше???
Я про стосунки з іншими(ближніми),,бо часто хочеться так,щоб ближні стали "дальніми"...

[о.Олег]

Добре,,давайте з другої сторони...
Розляним вислів "золота середина" в реальному житті,в навколишньому світі,не в духовному..
Тобеж духовність це внутрішнє,,а навколишній світ це зовнішнє..
Як шукати ту золоту середину в люцкому світі..
Чи можна сказати,,що в цьому сенсі,,зол.сер.і компроміс(консенсус) є синонімами???...
Чи це щось інше???
Я про стосунки з іншими(ближніми),,бо часто хочеться так,щоб ближні стали "дальніми"...

в стосунку з ближніми можемо говорити про якийсь компроміс (хоча тут все складно і кожен випадок може потребувати окремої уваги), але у цій темі поняття "золотої середини" підняте саме в контексті чеснот (віра), які і є "золота середина"
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

Слава Ісусу Христу!!
Це зрозуміло отець,,але чи повинні ми переносити цю чесноту"золоту середину" з свого внутрішнього світу,,в світ який оточує нас з зовні...
І як це робити,,чи варто обмежуватися тільки внутрішнім світом,,бо типу він(вн.світ) ітак ще далекий від досконалості,,що тобі до інших,,подбай за себе,і все таке..
Труд цей нелегкий,,а частіше мало приємний...
Особливо коли живеш в реальному світі,а не в "теплиці"...
І чи таке на користь Християнину,,чи можна в цьому сенсі розуміти "літеплий"..
"літеплий"-це як???

[viter]

чи варто обмежуватися тільки внутрішнім світом,,бо типу він(вн.світ) ітак ще далекий від досконалості,,що тобі до інших,,подбай за себе,і все таке..

На мою думку, людина, навіть якби і хотіла обмежитися своїм внутрішнім світом - не зможе. Бо внутрішній світ людини проявляється у її вчинках, що впливають на інших людей чи навколишнє середовище, тобто на зовнішній світ. Пригадуєте слова Христа "із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства."?
У Ваших словах "що тобі до інших,,подбай за себе,і все таке.." відчувається іронія - а даремно. Таки треба подбати про себе в плані осягнення святості, наближенні до Бога, бо тільки так можна справді робити добро іншим. Чомусь же каже Христос: "Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете."

[andrey s.]

П. Viter,,з вашим поглядом я погоджуюсь,,бо так є...
Але власне і тому заторкнув це питання в цій темі...
Як знайти ту "золоту середину" між внутрішнім і зовнішнім світом...
І мова не тільки за те що виходить з люцкого серця(а з нього виходить не тільки погане),,а й за те, що заходить..
Доречі "з серця",,на мою думку,,це з люцкого нутра,,в якому нема,,або мало місця Богу....

[о.Олег]

... чи повинні ми переносити цю чесноту"золоту середину" з свого внутрішнього світу,,в світ який оточує нас з зовні...

так, звичайно - це і є плеканням чеснот, боротьбою з гріхом, за святість... Не можна бути внутрішньо віруючим, а зовнішньо... Думаю, літеплістю в цьому контексті буде внутрішня згода людини не стреміти досягнути святості, а шукати якоїсь іншої "золотої середини", окрім чесноти
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

Дякую,,тепер ясніше..
Но якщо розглядати "золота середина" в сенсі чесноти,,а не шлях до її здобуття,,то випливає слідуюче:
Пошук цієї чесноти,,це другими словами пошук Божої волі,,а праця над здобуттям(пошуком її в себе) це розуміння її(Божої волі),,а коли вже її знаїш,,то праця над тим,,щоб не "закопати в землю" її...
Якщо так,,то це праця всього життя...і тоді це справді чеснота.
І вона знеможливлює розділ між внутрішнім і зовнішнім...
Це одне ціле...
Чи ні???

[о.Олег]

Дякую,,тепер ясніше..
Но якщо розглядати "золота середина" в сенсі чесноти,,а не шлях до її здобуття,,то випливає слідуюче:
Пошук цієї чесноти,,це другими словами пошук Божої волі,,а праця над здобуттям(пошуком її в себе) це розуміння її(Божої волі),,а коли вже її знаїш,,то праця над тим,,щоб не "закопати в землю" її...
Якщо так,,то це праця всього життя...і тоді це справді чеснота.
І вона знеможливлює розділ між внутрішнім і зовнішнім...
Це одне ціле...
Чи ні???

Божа воля, чеснота - відомі (об`єктивно) і тому, про що Ви говорите - так, якщо те, що називаєте Ви пошуком Божої волі в своїму (суб`єктивно) житті (якщо добре Вас розумію) назвати розпізнанням свого покликання, пошук сенсу "свого" (кожного конкретного) життя (наприклад, щоб не попутатись в термінах) і можливістю плекати чесноти, виконувати Божу волю у тих життєвих обставинах, в яких знаходжуся
Просто я грішний заакцентував увагу на дуже поширеному, нажаль, в світі розумінні "золотої середини", як свідомий вибір між добром і злом в тому значенні, що "повністю добрим я і так не зможу бути" тому шукаю "золоту середину" (як Ви доречно кажете - "закопування" прогресу у здобування чеснот "в землю") - опротестовую такий підхід до розуміння "золота середина" через те, що у ньому (свідомо чи підсвідомо) є небезпека забути про потребу плекання святості/чеснот, заспокоїтись на досягнутому/"досягнутому"
З повагою, о.Олег