мій кумир Ісус Навин

[о.Олег]

існує переклад Компедіуму українською?
трапився польською (хто читає). До теми III. KLĘSKA POKOJU – WOJNA
http://www.vatican.va/roman_curia/ponti ... oc_pl.html
і далі
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

Прочитав тільки перше пов.Від о.Олега. Незнаю,складно все.Але це все написане не прояснює ситкацію,а тільки ускладнює її.
Війна це частина нас.І любу війну можна як виправдати,так і наоборот засудити.Суть не в тому.Суть в тому щоб не змінився першопочатковий намір(причина) війни.
Бо такі речі(війна) як випробовування,особливо для тих хто починає її.І я сумніваюсь що в теперішній час хтось з початківців війни скаже як Аврам:"Я нитки й ремінця собі не візьму......".
Точніше сказати скаже,але чи зробить так???Аврам зробив,хоч його співбраття дивувались чому так,для них було це дивним.Але думаю що якби Він не віддав Лоту його майна, і взяв собі частку(запропоновану Йому),то не став-би Авраамом.Так само і Саулу було дивно ,а точніше він нерозумів чому так треба(нічого собі не брати).Тобто він не витримав спокусу перемоги.(хоч я думаю що він зміг-би.Хоч він і цар,але воював не сам і напевне мав радників(ближніх),і ті його збаламутили).
Тобто на мій погляд на теперішній час ніхто не здатен витримати спокусу Перемоги,бо воюєм в союзі з кимось.Особливо це стосується війни на релегійному Грунті.Навіть якщо мова йде про ідейну війну,тобто без кровопролиття.І Ісуса Навина вже не буде,по тій причині що це не потрібно,а точніше не реально.Бо ми, і кровю і вірами,наскільки змішались,що це було не реально 2000 років тому,тому тоді всі чекали подібного до Іс.Навина,а прийшов Ісус Христос. Тай в теперішньому світі Такі не народжуються.А коли і народяться то ми самі їх "каменуєм". А визначення бог ідеальне виправдання для війни.Тільки треба зважити що ми вже нездатні чути Бога(в цьому сенсі).І наприклад ми Християни дуже жорстокі коли "війна в середині кожного з нас" вже програна,тобто коли підмінили Бога чимось іншим.І коли чую виправдання для війни ще до її початку,то це вже багато про що каже.
І Хрестові походи я виправдовою тільки з-за землі Обитованної.І ми отримали ту частку її, на яку навіть не заслуговували.І замість задовольнитися ми хочемо більше і більше.Хоч ладу нема з тим що маєм.То як поможе нам Бог здобути решту??? І в такому випадку ким посилаються такі думки??? От і я незнаю.
Знаю що треба дбати за душу свою,а турбота за інших(любов до ближніх) є шлях до цього. Треба просити про милість Божу,щоб не довелося вбивати з необхідності(любові до ближнього).А коли так сталося, то ласки пережити це.Щоб витримати в спокусі не зупинитись на цьому.
А головне,не шукати виправдання тим речам, в яких Перемогли,но не витримали спокуси в Перемозі.
Дякую.