Слава Ісусу Христу!
Igor писав: Якщо любиш людину, якщо ти наважився на шлюб з нею, то хвороба не перепона. Безумовна не попередити було негарно, але якщо почуття справжні, то разом легше долати хворобу.
Я мав можливість спілкуватись з дитиною хворою на ДЦП. Після цього мене мучить одне питання: хто з нас здоровіший(психічно) я чи Він?
П.С. Ну не повірю я що серйозну хворобу можна приховати.
А до речі, що робити якщо дитина хвора народилась? Відмовитись чи виховувати?
Відмова від цього шлюбу - втеча, не гідна чоловіка.
вже більше 10-ти років працюю з людьми неповносправними і досить добре відчуваю, пане Ігоре, про що Ви (у цьому та інших дописах цієї гілочки Форуму) - так: дитинка народжується і це Божий Дар для суспільства, тому ми всі маємо її приймати без огляду на те, як виглядає, чим хворіє...
Проте думаю, що маємо розрізнити тут (без контексту приписуваного Олюнці відкриваючого тему допису) той факт, що люди досить часто присвячують свою увагу/працю приховуванню хвороби і, якщо є небезпека розкриття, навіть міняють місце проживання; також, нажаль, буває, що хтось з подругів зваблює/використовує іншого. І те і інше є можливим. І те і інше є обманом, що може виявитися вже після Шлюбу і його уневажнити. Наприклад, покійний о.Андріїшин розповідав випадок з своєї практики: жінка, що прожила в Шлюбі з чоловіком 3 роки заявила (і це зрештою було доказано), що брала Шлюб і прожила цих 3 роки з чоловіком на постійному "підпитку", а дізналася про це лишетоді, коли побачила його одного разу нещодавно тверезим - це була не та людина, з якою вона брала Шлюб... Це пересадничий приклад. Розумію. Однак він добрий для того, щоб заакцентувати нашу увагу на проблемі обману в самих основах творення Шлюбу: обман може бути настільки підставовим, що друга сторона не зможе любити не навіть через хворобу/п`янство/борги.., а, власне, через сам факт брехні-недовіри. Зразу зауважу, що серйозність такої проблеми визначаємо ні не Ви, ні не я грішний, а Суд, при чому - скурпульозно, відповідально і досить довго - 2 роки, а то і більше; на Суді Шлюб (не когось із подругів, а саме Таїнство Шлюбу) захищає адвокат і це дуже нелегко не лише для подругів, а й для цілої Церкви - пережити процес уневажнення Шлюбу...
Ви десь нарікаєте на священиків. Так - буває різне і розумію, що Ви можете у певному конкретному випадку бути праві. Але загально: священик дає науки, досліджує майбутній Шлюб (анкетування), робить Оповіді саме для того, щоб виявилося те, що може завадити співжиттю цих людей у майбутньому. Але особливість цього процесу у тому, що священик повністю покладається на слова, сказані молодятами одне одному, на судження спільноти вірних, з середовища яких ці молодята походять. Може статися, що священик достатньо довго працює на Парафії і знає щось: має обов`язок сказати це перед Шлюбом. Якщо ж з усім, що виявилося, молодята бажають жити разом, Шлюб (окрім людей з розумовою неповносправністю або психічною хворобою, яка глибоко вплинула на пізнавальні можливості - не можуть взяти на себе відповідальність і, відповідно, Шлюб) буде дано. Але, нажаль, це не захороняє від того, що хтось комусь збрехав - "приховав серйозну хворобу"...
Приховати можна. На деякий час. Від деяких людей. З певними, часто, цілями - скористатися незнанням. А як себе поведе обманутий - це вже інша історія. Може і витримати. Правда - це говорить позитивно (позитивно?) про нього, але не говорить позитивно про обманщика і, нажаль, не може вилікувати Шлюб, який, думаю, є під небезпекою аж до смерті одного з подругів
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).