Авторські вірші

театр, книги, музика, опера...

Модератори: Artur, ihor

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Авторські вірші

Повідомлення Володимир85 » 13 липня 2011, 21:40

Ділимось власними віршами.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Авторські вірші

Повідомлення Володимир85 » 13 липня 2011, 21:41

В пошуках земного ми про вічне забуваємо
І далі в темряві душевній блукаємо,
Ми матеріальне ставимо понад все вище,
Скочуючись, віддаляючись від Бога все нижче.

Ми віримо, що щастя залежить від грошей
І люди через жадібність не досипають ночей,
Засинають, прокидаються із думкою про них,
Страждаючи, бо завжди мало грошей тих...

Ми підмінили поняття кохання на хтивість,
Не усвідомлюючи у цьому всю брехливість,
Не розуміючи, що вона притаманна тварині,
А кохання, ця риса душі, тільки людині.

Ми забули, що Господь вчить любити,
Бо лише так можна людині не грішити,
Все з неї береться, все нашого світу добро,
Яке непереможне, яке викорінює зло...

Ми погрузли безнадійно у власному егоїзмі,
Будуємо не на знанні, а на популізмі,
Нехтуємо ближніх, з висоти на них чхаючи
Але про власне “Я” повсякчас пам’ятаючи.

Допоки ми не змінимось, не навчимося жити,
Допоки не будемо прощення просити,
Доти нам всім загалом і кожному зокрема –
Щастя не бачити, така бо правда людського життя!
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Авторські вірші

Повідомлення Володимир85 » 13 липня 2011, 21:43

Бог забрав його волю
І розум його прихопив,
Щоб не творив він більше сваволю,
Щоб не приносив нещастя і менше грішив.

Люди, схаменіться, невже ж можна так?
Чому чините лихо, невже від цього легше жити?
Чом власні трагедії не сприймаєте, як дар, як знак,
Що потрібно на краще світогляд змінити?

Лицемірство і ненависть – сучасного світу бич
Роз’їдає нутро та душу ятрить,
Перетворює людину на злих сил здобич
І вона потім, страждаючи, у пеклі горить.

“Живемо лише раз” – теперішній девіз
А душа… Та що нам вона і для чого?
Людям нема діла до скривджених ними і їхніх сліз –
Головне, щоб нам було побільше усього.

У погоні за власним, за багатствами мінливого світу
Людина обманює інших, силою і розумом їх попирає,
Забуваючи, що настане час і Бог зажадає звіту,
Розуміючи, що вчинків добрих мало, їх майже немає…

Бог забрав його волю
І розум його прихопив,
І не потрібно нарікати на долю,
Бо це за справи, які він свідомо чинив.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Авторські вірші

Повідомлення Володимир85 » 15 липня 2011, 08:36

О, Господи


О, Господи, ти досконалий, могутній,
У кожній живій істоті присутній,
Все підвладне Твоїй святій волі
Та існує по визначеній Тобою долі.

Твоя велич нам, грішним, незбагненна,
І лише душа чиста, душа блаженна –
Зможе привідкрити слави Твоєї покров,
Плекаючи у серці безкорисну любов.

Так полюбити Тебе – мета головна,
І досягти її справа доволі непроста.
Для цього Ти сина Свого послав,
Він шлях нам до Отця Небесного вказав.

Христос – жива істина, правдива дорога,
Він світло буття, обнова і його основа.
Ісус воскрес, вмерши в муках на хресті,
Щоб і ми воскресли до Бога в житті.

Христові болі, злість людей і страждання –
Це наші труднощі, терпіння, поневіряння.
А тайна Його Божественного воскресіння –
Заклик до переродження душі та спасіння.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Авторські вірші

Повідомлення Володимир85 » 04 серпня 2011, 13:09

У написанні взяли участь наші форумчани. Вірш перенесено з *Балачки*

Любов

Любов... Що може бути цінніше?
Що в житті від неї важливіше?
В природі таких понять не існує,
Вона понад усіх стоїть, усім керує.
Бог є Любов, в Святім Письмі нам пише -
З Любові Світ створив, з Любові Сина дав...
Хто вірує у Нього-ніколи не залишить.
І Ти не спи - нехай любов'ю серце дише:
Спіши любить - не спи! Спіши - не лапай гав!
Хто б не лапав гріховних гав, той би не "спав"
І в цому Бог йому допомагав!
Іти до досконалості скоріше.
Бо гави ті підступні,такі невинні й легкі..
І спати так охота,лише чуть-чуть,щоб дух перевисти...
Тож будьмо ми бадьорі,чуваймо й дума про Любов..
Любов та вседесуща,що наповняє все..все..все..
Тож призовімо Того Духа,відкриймо серце назавжди..
Щоб гідний плід з любов`ю принести
Й любов Христову в світі ширити.
Щоб все знести, себе перемогти,
Нікого й ніколи в біді не залишити.
Щоб безкористя серце ближніх зігрівало
Несучи світло, віру, радість, чистоту,
Щоб милосердям сяяло, в гріхи не впало
Несучи власну долю, часом непросту...
Не за себе дбатимемо, ні, не за себе,
Візьмемо приклад з Ісуса, що життя за всіх віддав,
Задовільнятимемо навколишніх потреби,
Як любити, Христос людям приклад дав.
Любов ця не знає перешкод, без неї неможливо жити,
Вона розкриває одвічне стремління живого –
Служити Господу, Йому життя присв’ятити
Відкривши навстіж двері серця свого.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Авторські вірші

Повідомлення Володимир85 » 06 серпня 2011, 18:52

У написанні взяли участь наші форумчани. Вірш перенесено з *Балачки*

Віра

Кожен, здавалося б, може вірити,
Та чи кожен хоче Отцю життя довірити?
Без довіри немає відчуття синівства
І без нього не зрозуміти батьківства.
Комусь може і сином блудним треба стати,
Щоб від дна відштовхнувшись Отця Бога пізнати.
А комусь і святим, щоб іншим в цьому допомагати
Та своє життя для всіх, навіть вмерши, віддати.
Щоби Боже синівство люди всі вспадкували,
Хоч багато покликаних, тільки вибраних мало.
Віра – немов враннішня роса,
Не тілесна, а духовна краса,
Хто вірить – випромінює світло,
До всіх ставиться завжди привітно.
З Богом і вірою творить він чудеса.
Як попросить-отримає,
Як шукатиме,- знайде,
В імя Господа нашого ІСУСА ХРИСТА.
Віра у вогні не горить, у воді не тоне,
З нею серце щасливе, від болю не стоне.
Якщо Вона є – всі страхи минають,
Немов ніч на ранок – зникають.
З вірою муки приймали святі,
Страждання й терпіння терпіли вони.
Бо учень не більший Учителя свого,
За ім`я Його й вмерти задля раю святого.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: Авторські вірші

Повідомлення Georgij » 29 жовтня 2011, 21:51

Чудові вірші пише отець О.Кривобочок з ордену Єзуїтів:

У СТІП БОЖОЇ МАТЕРІ

Поговори зі мною, Божа Мати,
Вгамуй мій дух у гаморі життя,
Навчи мене терпіти і кохати,
Нема нікого - тільки Ти і я,
І небо синє з краю і до краю,
І до хреста прибитий Божий Син;
Рятуй мене, бо гину я, вмираю,
Один у цьому мороці, один.
Зневіри яд підступно підповзає
До моїх гордих, непокірних скронь.
Мене у цьому світі ще тримає
Тепло твоїх божественних долонь.
Поговори зі мною, Божа Мати,
Кинь промінь світла у моє життя,
Навчи мене цей світ не проклинати,
Бо в страшних муках догораю я.


Та ще багато цікавих віршів:
http://probudzenia.narod.ru/index.html
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Авторські вірші

Повідомлення Володимир85 » 12 травня 2012, 18:27

написав вчора вірш :)
ділюсь

Край Любові

Десь далеко, ген-ген за небокраєм
Люди називали одну місцину раєм...
Все там було, ріки молочні, береги з патоки…
А один день у нас – там йшов за роки.

Всі там оселитися спрагло хотіли,
Від згадки деякі навіть мліли…
Дехто стратив ціле життя в пошуках,
А хтось марив ним у неспокійних снах.

Та був один самітник, достойний мудрець,
Казали, мовляв, він в це місце був ходець.
І тьма люду до нього прийшли на раду,
Щоб вказав шлях, дав мудру їм пораду.

“Скажи, о великий муже, що то за край?
Будь ласкавий, змилосердися, розповідай.
Бо бажання нас палить і сон втратили ми,
Все дамо тобі, щоб потрапити швидше туди”.

Настала тиша, всі з нетерпінням чекали слів,
Що відкриють тайну до безжурних днів…
Мудрець сидів тихо, спокійно та все мовчав
Але і людей по домівках не відпускав.

Та ось піднявся і з уст полилась дивна мова,
Для прибулих вона була зовсім нова.
Бо стільки доброти в голосі з роду не чули
І всі, як один, велике щастя відчули.

“Шлях, любі діти, вам вказати? Добре, скажу.
Але всю настанову виконати повинні ви мою”.
Люди погодились, ближче підступились
І, сповнившись повагою, самітнику вклонились.

“Любов’ю край це зветься і Бог його створив
Але тільки той, хто серце Господу відкрив,
Хто безкористям прикрасив власні діла –
Досягає його, долає дорогу туди до кінця.

Хто хоче служити, забувши про своє “Я”,
Хто втихомирив тваринні інстинкти й почуття
Той, хто чисту любов поставив на перше місце
Осягає мету, бо серце в нього – вже безгрішне.

Той, хто вдягнувся в шати смирення та поваги,
Для кого життя – праця над собою, а не розваги,
Хто жертвує собою в ім’я загального блага –
Тому приходить побороти путь нелегкий наснага”.

Почувши ці слова, народ похнюпився, засмутився
І всередину себе заглибившись, пильно дивився.
“Чи дійду я в край Любові?” – питання подумки лунало,
А відповідь? Відповідь кожне серце напевно знало.

Чи досягнули люди заповітної цілі? Хтозна…
Вони мали пораду, можливості та ціле життя.
І хочеться вірити, що хтось та й дійшов:
В прекрасний, безжурний край, що зветься Любов.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: Авторські вірші

Повідомлення Georgij » 13 травня 2012, 13:32

:Bravo: :good: :Rose: Чудовий вірш
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Авторські вірші

Повідомлення andrey s. » 13 травня 2012, 16:12

Georgij писав::Bravo: :good: :Rose: Чудовий вірш

так. :Rose:
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Авторські вірші

Повідомлення Володимир85 » 14 травня 2012, 23:41

О, вітре, на крилах наснагу принеси!
Щоб хрест свій зі смиренням нести.
Щоб і чужий, якщо потрібно, взяти,
Розігнувши у свідомості егоїстичні грати.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

Аватар користувача
Володимир85
старець
старець
Повідомлень: 600
З нами з: 12 липня 2011, 14:51

Re: Авторські вірші

Повідомлення Володимир85 » 02 серпня 2012, 20:43

Пити чи не пити?

В споживанні спиртного хтось бачить позитив,
А інші давно вже від нього спочивають в землі...
А починалось все із краплі, що колись пригубив
Під слова безумного суспільства: “трішки не зашкодить тобі”.

В час, коли моральний занепад стає нормою —
Люди вливають в себе спирт, етанол.
Вважаючи себе в безпеці, втішаючись долею доброю,
А для когось жити в пляшці — взірець щастя, еталон.

Кого недоля не торкнулась, тому море по коліна:
“Ми не станемо алкоголіками, ми сильні” — думають вони.
Проте якщо б за ближніх щиро хоч раз душа заболіла
Може б і вибрались із власної егоїстичної шкарлупи.

Хтось говорить: шукаймо компроміс, золоту середину,
Адже так добре келихом вина ароматного смакувати.
Не задумуючись, що він може стати шляхом в домовину...
А там... а там пізно буде самовпевненість виправляти.

Комусь дуже вигідно, щоб народ спивався поволі,
І вибір потрібно робити, час зволікання пройшов.
Допомагаймо власною позицією визволитись з неволі
Тим, хто любов у чарці шукає чи, на жаль, уже її знайшов.
Коли св.Франциск думав про єдине джерело всього живого,
його ще більше,ніж завжди,сповнювало благочестя,і він називав всіх тварей Божих,
навіть самих малих,братами і сестрами,бо знав — їх створив Той же,Хто створив і його самого.
(св.Бонавентура)

zvonar Yuriy
гість
гість
Повідомлень: 6
З нами з: 14 березня 2013, 09:42

Re: Авторські вірші

Повідомлення zvonar Yuriy » 15 березня 2013, 09:57

Два дощі

Дощ...
Невже це дощ?
А може ні?

Не може бути!
Не хочу я дощу!
Не хочу, ні!

І все ж, це дощ.
Це сирість,
Мряка у вікні.

Це ті калюжі,
Що в дворі.
Вони великі і малі.

Немає сонця,
Світла,
Мрій.

Сиджу сумний,
Дивлюсь в вікно,
Чекаю дні.

Коли скінчиться дощ.
І сонце буде
В нашому вікні.

І тепле сонце забере
Калюжі ті,
Що у дворі...

Дощ...
Не вже це дощ?
А може ні?

Не може бути.
Які приємні краплі
На вікні!

Красиві вулиці
Без пилу, жару,
В чистоті.

Калюжі в нашому дворі,
Як тепла спогадка
Дитячих мрій.

Сьогодні й дощ,
І світло, й сонце
Все в мені.

Збираєш разом
Та ведеш їх
В світ надій.

І не чекаєш
В грудні – світ,
Який був на весні.

Так, що це дощ?
Це – радість?
Чи це скрута на душі?

Так, що –
Бувають різні два дощі?
А, може й ні?

zvonar Yuriy
гість
гість
Повідомлень: 6
З нами з: 14 березня 2013, 09:42

Re: Авторські вірші

Повідомлення zvonar Yuriy » 05 серпня 2013, 15:19

* * *
Я думал дворником я стану…

Євангелие от Иоанна, гл. 15, ст. 5:
Я есмь лоза, а вы ветви;
кто пребывает во Мне, и Я в нем,
тот приносит много плода;
ибо без Меня не можете делать ничего.




Я думал дворником я стану

И думал, что мести так просто, так легко.

Что в простоте я к святости пристану

И страсти прогоню прочь от себя далече-далеко.



Что если захочу, оставлю почести и славу.

Любовь любимую к себе другому подарю.

Оставлю все и сердце чистое по праву

В любой момент отдам Творцу, как только захочу.



Я смело прочь пошел от славы.

Труды на ниве сей с заметной легкостью сложил.

Пошел я дворником искать метлы забавы.

Вот, навык свой об этом известить тактично позабыл.



И я мету, пыль от метлы столбится.

Души не чают в пыли той насельники двора:

«Каким он был?! – А как смирился!

Что впору славить святости дела».



Мой навык лиц не различает.

Раз слава есть – идут дела.

И пыли кучи рвенно разгребает.

Пока его питают вдоволь, досыта.

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Авторські вірші

Повідомлення luksander » 15 серпня 2013, 21:02

Подари Мне свои грехи
Лана Сапиенс

Ты разрушил оковы лжи,
Я увидела Жизнь в окне.
Что отдать я могу, скажи,
За надежду, что даришь мне?

Подарю Тебе звёздный свет,
Облака среди серых туч,
И кружение всех планет,
И сияющий солнца луч,

И зимы белоснежный плед,
И мои о Тебе стихи -
Но услышала я в ответ:
"Подари Мне свои грехи.

Их оставь, откажись от всех
И по-новому жизнь крои.
Подари Мне свой каждый грех.
Всё - Моё. Лишь грехи - твои".


Повернутись до “Мистецтво”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей