прочанка писав: В таких закладах маю працювати монахи, бо це безкорисні люди і віруючі, а так... всяке буває.
Я не дуже аж так знайомий зі всіма аспектами і реаляїми цієї діяльності, допомоги людям, які з якихось причин є інакшими(хоч інакшими-то досить відносно, образно).
Але думаю що Ті, які цим займаються вже мають досвід і все таке. Звичайно допомога в цьому ніколи зайвою не буде. І думаю парафіям навіть корисно долучатись до такої діяльності, тобто їм то теж йде на користь. Особливо коли долучати молодь до того.(тобто таке більше їм потрібно, ніж самим бездомним. Ну то трохи філософія
)
Погоджуюсь повністю з о.Олегом, що більш ефективним є долучання людей які жили тим життям, і можуть цей досвід скористати на добре, ради тих які ще в цьому перебувають. Тим більше маю спостереження, що люди які з чиєюсь допомогою вийшли з тієї пустки, мають бажання помогти іншим в цьому.
Бо люди які ніколи в тому не були мають якісь уявні не зовсім вірні фантазії, з цього приводу.
Тому це називається СПІВПРАЦЯ.
Що до монахів в цій діяльності, то що сказати..... Це ще одна уявна фантазія.
Тут нема різниці, тим паче монастирі дійсно тійсно співпрацюють з такими спільнотами чи організаціями(то попри те, що самі при монастирях тим займаються). Правда частіше споглядаю не монахів, а монахинь.
Ми всі повинні розуміти, що монахи і монахині собі не належать. Тобто не можна просто так набрати монахів і вирішити, що їм робити.
Кожин робить те, що є потрібним. Хто менше, хто більше. Це не є якесь змагання.
Тобто кожному знайдеться частка в цій роботі, і якось згоден, що потрібно думати не тільки за вдівання і годування, треба тим людям помагати у їх поверненню(вливанню) у суспільство, яке доречі не таке вже гарне і раде цьому.
Монах, чи отець, чи вірний. Нема різниці. Навіть в чомусь свіцькі отці можуть більше ніж монахи, а в чомусь монахи(чи монахині).
Тобто повторюсь, це є співпаця, і не варто когось виділяти як бездоганний вихід.
А на рахунок:
"а так...всяке буває", то не серйозно. Люцкий фактор ніхто не відміняв, але наші побудження попри це не мають мінятись, правда?? і хіба це є головна біль того хто жертвує????
Скажу навіть, що такі речі не є потрібними, а тільки завадою.(і собі і іншим, які то слухають)
Є люди які за тим слідкують, і скеровують як потрібно чи як можливо.(повірте, Ми не є мудрішими за них)
Вашій подрузі також не раджу тим журитись. Якщо щось там пожертвувала, то нехай не журиться рештою, а подякує(в свою чергу), що прийняли її допомогу. ( це називається ДОВІРА. Чи до Господа, чи до ближнього. Корінь дуже схожий.)
Можливо то звучить різко, но пробачте, то є правда. Є організації і спільноти у яких вже є репутація, доречі заслужена. А всякі балачки завжди будуть, вже коли їх нема, то можна насторожитись
(то жарт)
Потрібно по мірі можливості кожному долучатись до турботи про тих покинутих, суспільству не потрібних людей.
І тут люба допомога є важливою, особливо молитовна.
Дякую.