Реальні випадки коли віра спасла людину

[neoxgeforce]

Будь-ласка, хто що знає пишіть сюди.

[о.Олег]

Будь-ласка, хто що знає пишіть сюди.

Ви про загрозу земному життю людини, наскільки розумію?
З повагою, о.Олег

[neoxgeforce]

Не тільки про загрозу земному життю.

[о.Олег]

Не тільки про загрозу земному життю.

ну... тоді, якщо про Спасення, - кожен із Святих

[ShMariam]

Знаю один. Думаю, та дівчина буде не проти, що розкажу її історію, тим більше, що вона її охоче розказує. Якось вона зранку поспішала на навчання (здається) і по дорозі до зупинки молилася на вервиці (у вигляді перстня). На зупинці якраз стояла потрібна маршрутка, аж тут вервечка вислизає з рук... вона її піднімає, а вервечка знов вивипадає... За той час маршрутка від'їжджає... Дівчина мусила сісти на другу маршрутку. Потім виявилося, що на попередню по дорозі впало дерево. Ніби ніхто не потраждав, і все ж таки...

[andrey s.]

Згадав одну, но деталей не памятаю.
Пішла людина на пішу прощу, в намірі, за своє здоровя.(худала, була хвороблива)
Був дощ, недивлячись на то, пішла ще на Хресну Дорогу. Промокла до нитки.
Захворіла, на Запалення Легень(уявляєте, пішла в намірі за здоровя і захворіла). Примусово положили в лікарню.(сама не любила лікарів, була надмірно вперта, попри турботу батьків)
Там лікарі випадково, лікуючи запалення, коли робили ренген, виявили хворобу і через два тижня виписалась з лікарні, а через пару місяців була цілком здорова, почала поправлятись і взагалі, все пішло як треба. Вишла заміж(десь за рік), зараз з дитиною і чоловіком(доречі на якісь прощі познайомились) приїзжає до Гошова, де власне і захворіла на запалення легень.
Суть в тому, що лікарі(це коли батькам вдавалось затягти її в лікарню) нічого не могли виявити. А якраз то запалення проявило симтом якись. Інакше шансу на виявлення хвороби майже не було, особливо при відсутності коштів на обслідування, бо просте, яке в лікарнях, того діагнозу би не показали.
А так би поступово зчахла(лікарі казали за досить короткий термін, я вже не памятаю який саме), і звісно в такому стані ні чоловіка ні дітей.
От так, Бог нашу впертість справляє на добро. І звичайно чує всі наші благання. І якщо вони навіть нам не потрібні, якось то виправляє.
Я не памятаю назви хвороби, бо вже і забув як її звати. Вона часто приїзжає в Гошів, а це я знаю від її рідні.(її брат мій знайомий, він монах)
От таке то.

[Talya]

Знаю про випадок коли молодій жінці на 12-тому тижні вагітності після обстеження сказали що є велика вірогідність що дитина народиться з синдромом Дауна. Запропонували аборт, мовляв ще дуже молода, дитина перша, що будеш з хворою робити...і т.д. Але вона відмовилась. І від більш детального обстеження теж відмовилась, оскільки пропонували брати додаткові аналізи для яких потрібно брати навколоплідні води, а то теж ризиковано. Лише дуже переживала, щоб дитинку нічого не боліло, про те вона і молилась. Дякувала Богу за дитинку і готувалась прийняти і любити такою як є. Пологи не один лікар, а троє приймало, разом з головним, певно таки чекали проблем... але дитина народилась повністю здоровою. То чудо!

[andrivovk]

Колись давав цю історію в іншій темі, але ще тут подам

ХРЕСТИК СПАСІННЯ !
Мій дідо по батьківській лінії, Ковтко Микола, уроженець с. Заріччя Мостиського району, під час Першої світової війни воював на італійському фронті в Альпах. Бої були важкими і виснажливими. Найбільше втрат було не так від куль, як від каміння, яке летіло усебіч від розриву снарядів. Воно калічило й ранило людей, і ніде було заховатися від нього.Якось, захопивши плацдарм у ворога, вояки полегшено зітхнули. Нарешті можна відпочити від безперервних боїв. Полк розташувався у захоплених казармах. Після вечірньої перевірки солдати пішли спати.Навколо запанували тиша й спокій. Лише вартові несли свою службу.Дідо, після довгих безсонних ночей, міцно заснув, змовивши перед цим молитву і подякувавши Богові за здоров’я і за те, що зберіг його життя.Раптом серед ночі йому приснився сон. “Вставай чимшвидше і йди на плацдарм, там лежить хрестик, знайди його і забери, бо по ньому ходять люди й топчуть його”, – виразно промовив чийсь голос. Відкрив очі – немає нікого. Щоб це могло означати? Інколи людині так лінь своєчасно піднятися. Тільки-но дідо заплющив очі, як той самий голос пролунав знову: “Вставай, іди, не барися, бо часу мало!” Тоді його сон як вітром здуло. Він хутко піднявся і вийшов на широке подвір’я, залите місячним сяйвом. Коли трохи пройшовся по плацу, вдихнув чисте гірське повітря, сон швидко минув. Відійшовши від казарми, де спали солдати, на кілька десятків метрів, дідо глянув униз. На освітленій місячним сяйвом землі щось зблиснуло. Схилившись нижче, він побачив річ, яка виблискувала тьмяним світлом. Дідо копнув її ногою і побачив, що це – ХРЕСТИК! От диво! Дідо оглянувся. Навколо нікого не було. Тихо й спокійно. І коли він нагнувся, щоб підняти із землі той хрестик, то в цей момент, серед нічної тиші, пролунав оглушливий вибух. “Що це таке?” – майнула у нього думка. І коли оглянувся назад, то казарма, з якої тільки-но вийшов, злетіла в повітря. Загинули всі, хто там був, лише він врятувався. Міцно стиснувши срібний хрестик у руці, дідо аж тоді зрозумів, що трапилося. Після закінчення війни він повернувся додому з цим хрестиком і розповів односельцям про своє чудесне спасіння. Носив його на грудях, прив’язавши до нитки. Завжди, майже щонеділі, ходив до церкви дякувати Богові й Ангелові-хоронителеві за своє спасіння. Дідо прожив довге і щасливе життя, майже 102 роки. Помираючи, він наказав, щоб цей хрестик – хрестик-спасіння – поклали йому в труну. З цим хрестиком його й поховали.

Мар'ян Ковтко

"Діти Непорочної" №2 (2005рік)