А о.Микіл - монах: куди вкаже Церква, туди поїде. Не думаю, що є в отця якісь точки діткнення з "громадянством світу" п.Романа - Церква не вчить/вимагає забути відповідальність за батьківський народ. Навпаки. Та і дописи о.Микіла свідчать саме про те, що де б християнин не був, думки його про Бога і свій народ...
З повагою, о.Олег
Церква каже шануй батька і матір своїх. Чи говорить також про пошану землі? Пошана = любими способами залишатися там де вродився і жити так, як живуть усі решта? Не думаю. Така політика, це політика слабаків, якими ми , на жаль, і є. Споконвіку розмови про" неньку Україну", РОЗМОВИ, які закінчуються великим пшиком. А всі ті філософські твори, що типу" все можна вибирати, тільки не Батьківщину", зовсім не значить, що її неможливо замінити.
Хіба в церковному вченні вважається гріхом, якщо хтось не захоче мати нічого спільного з тим місцем, де він народився і звідки ВИМУШЕНИЙ був виїхати? А "громадянство світу - неба" є властиве християнству. Дякуючи цьому, воно росповсюдилося по цілій земній кулі. Бо якби кожен думав про те, що "де вродився, там і пригодився", то нічого з того би не вийшло.
Може це буде звучати занадто самовпевнено, але "любов" до Батьківщини народжується у наших заробітчан - там, за кордоном. Але після якогось періоду, вони себе тут чують чужими. І як би там було нелегко, не спішать сюди повертатися. І правильно роблять. Бо все вказує на те, що тут буде не ліпше, а шкода.
Монахам вказує начальство, людям вказує життя.