Різноманітні молитовні практики мирян

[viter]

А що таке єдність християн? Може, пробачте, дурне запитання, але все ж?

[Вова]

А що таке єдність християн? Може, пробачте, дурне запитання, але все ж?

Та ні, хороше запитання.

Це питання подібне до мого першого поста у цій темі, тільки воно було звернене до о. Олега. БО якщо у вашому розумінні християни це ті що знаходяться у КЦ то нащо єднатися. І друга сторона, перше ніж молитися про єднання потрібно визнати що існують християни і поза католицькою конфесією.

[о.Олег]

А що таке єдність християн? Може, пробачте, дурне запитання, але все ж?

Та ні, хороше запитання.

Це питання подібне до мого першого поста у цій темі, тільки воно було звернене до о. Олега. БО якщо у вашому розумінні християни це ті що знаходяться у КЦ то нащо єднатися. І друга сторона, перше ніж молитися про єднання потрібно визнати що існують християни і поза католицькою конфесією.

так про це, власне, і писав тут на форумі: екуменізм напрямлений на відшуковування християн відповідно до скарбів віри та моралі Христової Церкви, які ще залишаються в різного роду людей, їх спільнот чи церковних спільнот та церков

З повагою, о.Олег

[luksander]

То треба справді спочатку визначитись в змістові терміну «християнин», тоді – в чому вони можуть бути єдині…бо інакше – за що молитися?
А для роздумів над СП там приводиться конкретне місце: І Листа апостола Павла до Коринтян 15,51-58
можна над ним і розважати, щоб не офтопити...

[о.Олег]

То треба справді спочатку визначитись в змістові терміну «християнин», тоді – в чому вони можуть бути єдині…бо інакше – за що молитися?
А для роздумів над СП там приводиться конкретне місце: І Листа апостола Павла до Коринтян 15,51-58
можна над ним і розважати, щоб не офтопити...

все вірно - християнами себе люди називають дуже різні. Як і православними. Як і релігійними. Як і віруючими. Як, зрештою, і людьми... Ми ж маємо розуміти, що Христова Церква шукає зерна правдивої віри/моралі, щоб мати можливость щиро назвати людину християнином. З повагою, о.Олег

[luksander]

все вірно - християнами себе люди називають дуже різні. Як і православними. Як і релігійними. Як і віруючими. Як, зрештою, і людьми... Ми ж маємо розуміти, що Христова Церква шукає зерна правдивої віри/моралі, щоб мати можливость щиро назвати людину християнином. З повагою, о.Олег

Ну а не щиро?
Можу я вважати себе християнином, не маючи від Церкви ніякого письмового, чи, хоча б, усного підтвердження, що зерна правдивої віри/моралі в мене знайшли?

[luksander]

мені подобається, як про слово "християнин" сказано в К.С.Льюіса в "Просто християнство":

Так что, если однажды мы позволим людям возвышать и облагораживать или, по их словам, наделять более глубоким смыслом слово "христианин", это слово тоже вскоре утратит свой смысл. Во-первых, сами христиане не смогут применить его ни к одному человеку. Не нам решать, кто, в самом глубоком значении этого слова, близок или нет к духу Христа. Мы не можем читать в человеческих сердцах. Мы не можем судить, судить нам запрещено. Было бы опасной самонадеянностью с нашей стороны утверждать, что такой-то человек является или не является христианином в глубоком смысле этого слова. Но очевидно, что слово, которое мы не можем применять, становится бесполезным. Что касается неверующих, то они, несомненно, с готовностью станут употреблять это слово в его "утонченном" смысле. В их устах оно сделается просто выражением похвалы. Называя кого-то христианином, они лишь будут иметь в виду, что это хороший человек. Но такое употребление этого слова не обогатит языка, ведь у нас уже есть слово "хороший". Между тем слово "христианин" перестанет быть пригодным для выполнения той действительно полезной цели, которой оно служит сейчас.
Мы должны, таким образом, придерживаться первоначального, ясного значения этого слова. Впервые христианами стали называться "ученики" в Антиохии, то есть те, кто принял учение апостолов (Деян. 11, 26). Несомненно, так назывались лишь те, которые извлекли для себя наибольшую пользу из этого учения. Безусловно, это имя распространялось не на тех, кто колебались, принять ли им учение апостолов, а на тех, кто именно в возвышенном, духовном смысле оказался "гораздо ближе к духу Христа". Это не вопрос богословия или морали. Это лишь вопрос употребления слов таким образом, чтобы всем было ясно, о чем идет речь. Если человек, который принял доктрину христианства, ведет жизнь, недостойную ее, правильнее будет назвать его плохим христианином, чем сказать, что он не христианин.

[о.Олег]

все вірно - християнами себе люди називають дуже різні. Як і православними. Як і релігійними. Як і віруючими. Як, зрештою, і людьми... Ми ж маємо розуміти, що Христова Церква шукає зерна правдивої віри/моралі, щоб мати можливость щиро назвати людину християнином. З повагою, о.Олег

Ну а не щиро?
Можу я вважати себе християнином, не маючи від Церкви ніякого письмового, чи, хоча б, усного підтвердження, що зерна правдивої віри/моралі в мене знайшли?

християнин - це відповідально. Назвати себе християнином - це відшукати у собі ці зерна, змагатися за те, щоб вони проросли, дали плід... А віднайти можемо: Христова віра і мораль є викладена (чи, загально, у Катехизмі, або в окремих тематичних документах чи реакції на певні виклики людей/суспільств) і цю віру ми сповідуємо та намагаємося згідно з вірою жити. В інших ситуаціях, коли людина приписує щось Богові/Церкві, що Богові та Його Церкві суперечить і про це дізнаємося - говоримо їй про те, що християнство у неї хворіє на якусь єресь. Говоримо на особистому, спільнотному чи загальноцерковному рівні
не знаю, чи добре зрозумів те, що Ви запитались
перепрошую
З повагою. о.Олег

[luksander]

не знаю, чи добре зрозумів те, що Ви запитались
перепрошую
З повагою. о.Олег

Двічі перепрошую – я теж не знаю…

1229 Щоб хтось став християнином, потрібно, ще від апостольських часів, перейти певну дорогу втаємничення, яке складалося з кількох етапів. Цю дорогу можна перейти швидко або повільно, але вона завжди повинна мати в собі кілька істотних елементів: проповідування Слова, прийняття Євангелія, яке приводить до навернення, визнання віри, Хрещення (занурення), вилиття Святого Духа, приступання до євхаристійного Причастя.

Нмпд… єдність християн може бути тоді, коли перебуватимуть в Єдиній Святій Соборній Апостольській Церкві, і саме за досягнення цієї мети вони мали б молитися. Та казати, що в нинішньому часі всі християни щиро цього хочуть – видавати бажане за дійсне…
Тож поки християни приречені молитися кожен за «свою єдність» (так буде чесно в усякому разі) і покладати надію на Бога…

[andrey s.]

Як на мене, то початок єдності, це коли люди не паносять один-іншого. То вже дуууже багато. (люди путають єдність з одинаковістю)
А про Християнство у К.С.Льюіса мені теж сподобалось. Взагалі близькі його думки, мені хтось тут був кинув лінк, мені сподобалось, може комусь буде в нагоді, як колись мені стало...( я не пожалів за потрачиний час на читання, навіть поганим шрифтом)
http://lib.ru/LEWISCL/mere.txt

[Володимир85]

Як на мене, то початок єдності, це коли люди не паносять один-іншого. То вже дуууже багато.

“Отчего мы осуждаем братий своих? Оттого, что не стараемся познать самих себя. Кто занят познанием самого себя, тому некогда замечать за другими. Осуждай себя и перестанешь осуждать других”
(Серафим Саровський)

[luksander]

Як на мене, то початок єдності, це коли люди не паносять один-іншого. То вже дуууже багато.

“Отчего мы осуждаем братий своих? Оттого, что не стараемся познать самих себя. Кто занят познанием самого себя, тому некогда замечать за другими. Осуждай себя и перестанешь осуждать других”
(Серафим Саровський)

Франциск ніколи нікого не критикував. Він уважав, що якщо довкола стільки зла, то спершу має навернутися він сам, не инші. Якщо така розпуста й надмір панує в усьому, то сам він мусить стати цілковито вбогим і чистим, бо це також і його вина. Святі тим відрізняються від творців єресей, які хочуть навернути инших, а не себе, що вістря осуду спрямовують на себе, а щоб світ став кращим, вони намагаються навернутися самі.
о. Тадеуш Дайчер
Роздуми про віру

[andrey s.]

Як на мене, то початок єдності, це коли люди не паносять один-іншого. То вже дуууже багато.

“Отчего мы осуждаем братий своих? Оттого, что не стараемся познать самих себя. Кто занят познанием самого себя, тому некогда замечать за другими. Осуждай себя и перестанешь осуждать других”
(Серафим Саровський)

Франциск ніколи нікого не критикував. Він уважав, що якщо довкола стільки зла, то спершу має навернутися він сам, не инші. Якщо така розпуста й надмір панує в усьому, то сам він мусить стати цілковито вбогим і чистим, бо це також і його вина. Святі тим відрізняються від творців єресей, які хочуть навернути инших, а не себе, що вістря осуду спрямовують на себе, а щоб світ став кращим, вони намагаються навернутися самі.
о. Тадеуш Дайчер
Роздуми про віру

Постало таке собі запитання:
От наприклад я можу когось не засуджувати по простій і банальній причині, бо той хтось мені "фіолетовий"(байдужий), хоч при цьому шукав те, у чому не засуджую когось , у собі, але всеж при цьому не переймався падіннями того "когось", кого не засуджую, а просто щоб того не було у мені. (ну не одни раз помічав у собі таке... . Доречі, фарисей з притчі не засуджував митаря, ні, він тільки не хотів бути як він, і тільки, ну і звичайно ще хвалився собою. )
Святі чинили зовсім не так, маю такі підозри. . Я якось думаю, що Святі не журились своїм спасінням, це якось було не логічним, і тим чим не варто журитись, якщо покладаєш надію на Бога. Робили що мусять, і не виявляли свої сумніви, не відволікались, у запевненні в 100% свому спасінні.
Хоч я думаю нема нічого важливішого ніж спасіння своєї душі, але всеж робили це не ради цього, хоч і розуміли, що це дасться як само-собою, як належне, але мотивом до дій було інше, і думаю це та Любов до Бога, яку важко розумом збагнути.(я не можу )
Але всеж бачу фундаментальні різниці між Християнським пізнанням себе(ради Господа і на Його Славу), і східним Не Християнским.(ради себе, і свого я)
Відчувати відповідальність, вину, за чужі гріхи, при цьому вдосконалюватись не для себе і суто не ради свого особистого спасіння, це справді уділ Святості.
Бо роблять це ради Господа у якому всі ми єднаємось і якому довіряли своє спасіння, тобто можна сказати вбиваючи свою гадючу природу помагають Господу двигати Хреста, який Він узяв за всіх і за все.(так, між іншим)
А самовдосконалення у Господі доречі не буває, якщо розмислити. Бо якщо ми цей поступ приписуєм собі, то можлива страшна річ, це байдужість(яка вміє добре маскуватись) до інших.
Підозрюю, що байдужість страшніша ніж засуд. Бо засуд поширюється і на того, хто засуджує і всетаки має шанси з Божою поміччю стати Любовю.
А коли все робиш сам, то як та байдужість стане турботою????, яка доречі не логічна і така що гальмує розвиток.
Підозрюю, що Богу досконалі не любі, а любі ті, які саме у Ньому стануть досконалими.
Але то таке, не суть і не головне, просто думки.
Дякую.

[Sasha]

Доброго дня. Я б хотів повернутися до основоної теми розмови.

Згідно з Апостольськими правилами (перепрошую, що не на рідній українській):
45. Епископ, или пресвитер, или диакон, с еретиками молившийся токмо, да будет отлучен. Если же позволит им совершать что-либо, как служителям церкви, да будет извержен.

46. Епископа или пресвитера, принявших крещение или жертву еретиков, повелеваем извергать. Ибо не может быть согласия у Христа с Велиаром или общего у верного с неверным.

Як можна мати спільну молитву з єретиками? Хочу показати це на прикладі протестантів, які беруть участь в екуменічних молебнях.

Є різні течії протестантів, розглянемо наприклад дві з них - Свідки Єгови та п'ятидесятники.

Свідки Єгови, для прикладу, не визнають догмату про Святу Трійцю - "Вчення про Трійцю - це невірне, небіблейське вчення, перейняте у язичників, породжене сатаною" (Сторожова вежа. 1946 р., ст. 81; 1995 р., лютий, ст. 5).".
Також вони не визнають Ісуса Христа Богом: "Іісус - не Бог, а лише перше творіння Єгови" ("Свид. Иеговы в 20 веке". 1994. С. 13).
Список можна продовжувати - детальніше тут http://vira.in.ua/yegovists.htm

П'ятидесятники. Це також протестанти, в яких день П'ятидесятниці особливо шанується. Вони вважають, що під час їхніх "молитов" на них сходить Святий Дух і рівно так, як апостоли отримали дар говоріння багатьма мовами, так і вони отримують цей дар. Ось, судіть самі, що з того получається - http://www.youtube.com/watch?v=kvXRwDAC0S4
Також в них є "хрещення Духом Святим" http://www.youtube.com/watch?v=feGkLeVmCFIі

Отож, як можна спільно молитися разом з тими, хто є єретиками і хулять Бога?!

[о.Олег]

...Я б хотів повернутися до основоної теми розмови...?!

найперше, щоб не запутатись починаючи вже з заданого на обговорення запитання, думаю... потребуємо внести деяку ясність:
- "Апостольські правила" - цінна історична пам'ятка (походженням приблизно з 3-5 ст.), яка Христовою Церквою ніколи (від виникнення і до тепер) не возводилась в ранг незаперечної істини (чи канонічного збірника правил: якщо з цього приводу є якісь питання - почитаймо разом, але MOD: відкрийте спеціальну тему, бо тематику "Апостольських Правил" ми заторкували, наскільки пригадую, лише в контексті теми Примат Папи Римського і непомильність), позаяк безпомилкових для всіх часів і народів правил поведінки не буває. Тому слід взяти до уваги:
1. В Христовій Церкві канони/правила не являються чимось незмінним (тобто "правило" не Догма); Церква їх створює і приспособлює, проповідуючи Христа "всім народам" відповідно до потреб часу, культур, умов тощо...
2. Сучасна Церква керується у своїх діях Кодексом Канонічного Права. Для Латинської Традиції - це Канонічне Право 1983 року; для Східних (в т.ч. УГКЦ) Церков - Кодекс канонів 1991 року.
- єговісти не є (на відміну від названих Вами п'ятидесятників) протестантами (пов'язують себе з Християнством, але Ви вірно зауважили деякі основні проблеми, відповідно до яких назвати їх християнами не можемо), бо хоч і явили світові продовження протестантського безумства "вірити лише в Біблію", на запереченні Зісланням Святого Духа Надхненної Христової Церкви не зупинилися - перестали бути християнами...
Для спільнот, що пов'язують себе з Християнством маємо на Форумі окремий розділ. В ньому одна із тем присвячена єговістам
- п'ятидесятницька проблематика, згадана Вами обговорюється у нас тут
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

Доброго дня. Я б хотів повернутися до основоної теми розмови.....................

Слава Ісусу Христу!!!
Власне є про що поговорити, і я би висловився з цього приводу....
Але Ви справді трішки намішали все в купу...
Тобто якщо спроможитесь дати з цим лад, с�