Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

історія, філософія, мови, економіка...

Модератори: Artur, ihor

Аватар користувача
nikolach
дописувач
дописувач
Повідомлень: 99
З нами з: 09 січня 2010, 17:31
Звідки: Одеса

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення nikolach » 03 березня 2010, 10:28

о.Олег писав:
nikolach писав:Мне очень удивило, почему тут высказали такую, на мой взгляд, нелепую мысль, что украинская католическая Церковь является правопреемницей украинской православной митрополии!

православні єпископи Київської Митрополії прийняли Унію.


Но только лишь некоторые, которых было меньшинство! Большинство же осталось верными православию!!!

Отец Олег, я не совсем понял: Вы действительно считаете, что все древние христианские Церкви подчинялись Риму???

корені суттєвих відмінностей передусім полягають у відмінному філософсько-культурному розумінні відносин між Богом і світом


Вы заблуждаетесь, разница между нашими Церквями совсем не в философии, а:

а) в разном понимании Христианства, как Учения Божьего
б) в разном ведении христианами практической духовной жизни.
Православный УПЦ МП

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення vitalko » 03 березня 2010, 11:55

Вы заблуждаетесь, разница между нашими Церквями совсем не в философии, а:


В амбіціях і тільки в амбіціях ієрархів, імхо.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення Олюнька » 03 березня 2010, 13:05

nikolach писав:Но только лишь некоторые, которых было меньшинство! Большинство же осталось верными православию!!!

Навпаки, Унію прийняли практично всі, крім єпископів львівського і перемиського.

ПеС. Тут в темі дописи вже переростають в історичні трактати. %) Давайте використовувати лінки і розгорнуті списки, а свої аргументи наводити лаконічніше, бо важко перечитувати.
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення luksander » 04 березня 2010, 18:56

Якщо можна – від «бабушек» декілька питань (може і не зовсім по темі?):
Люди і Церква – наскільки це несумісні категорії?
Після семи Вселенських Соборів віра таки стала «православною» і вже тепер єдино правильною. А до того часу? А у Апостолів яка Віра була?
А Віра – це дар Божий чи тільки плід людської праці? Якщо дар Божий, то тоді (може) і правильно, що віри різні?
Якщо ж «віра» - це сума всього християнського вчення, що міститься у Писанні, рішеннях Соборів і т.д. і т.п., то горе мені-«бабушкам», бо ніколи нам її не осягнути.
Взагалі то від цих дурнуватих (моїх) запитань можна було б спокійно відмахнутись, якби «бабушек» боротьбою за правильну віру не сварили між собою :(

Kaktus
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 183
З нами з: 05 березня 2010, 10:05

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення Kaktus » 05 березня 2010, 10:50

Твердження, що Берестейська унія нібито мала за мету лише «відновити євхаристійне сопричастя з Єпископом Риму» (Концепція Екуменічної Позиції УГКЦ, Втуп), втрачене після Великого Розколу 1054 р., це - міф. Натомість її учасники з українського боку у своїх діях не мислили категоріями сучасної євхаристійної еклезіології, а радше мусили рахуватися з реаліями централізованого посттридентського католицизму. Папство кінця 16-го століття, яке мало в своєму розпорядженні такий дієвий інструмент ствердження своєї влади як орден Єзуїтів, і безсильне папство «темного віку (saeculum obscurum, 880 – 1046 рр.)», що потерпало від боротьби між римськими шляхетськими родами – це дві дуже відмінні еклезіологічні реалії. Тому «повернення» до єдності часів Володимирового Хрещення не могло бути a priori.
Ще одна байка: єдність між Українською та Римською Церквами нібито ніколи остаточно не переривалася, про що свідчить участь українських ієрархів у «вселенських» соборах Латинської Церкви. Однак це традиційне бачення має мало спільного з історичними фактами. Це ще питання, чи можна взагалі вважати часи Володимирового хрещення та пізніші десятиліття такими, коли єдність Константинопольської і Київської Церков із Римом була еклезіологічною реальністю. Адже вже набагато раніше, а саме під час конфлікту між Фотієм і Миколою І у 9-му ст. виявилося, що Схід і Захід були вкрай відчужені між собою. Можна говорити про єдину Церкву в останнє століття перед Великою Схизмою 1054 р. лише «з великою натяжкою». Між сходом і Заходом уже існували вагомі догматичні різниці, але вони ще толерувалися іншою стороною заради збереження єдності. Тому твердження, що в ці часи «Київська Церква перебувала в сопричасній єдності з Церквою Заходу та Петровим наступником — Папою Римським» (т. с.) є радше екуменічним мрійництвом і перенесенням категорій сьогоднішньої римоцентричної еклезіології в часи несприйняття її на Сході, ніж відповідністю історичним фактам. Однак засвідчений є факт поминання папи в Константинополі до 1012 р. Те, що римські папи в ті часи посилали до Києва своїх легатів, говорить передусім про те, що вони як світські володарі були зацікавлені в добрих стосунках із однією з наймогутніших держав світу, якою тоді була Україна-Русь. Відносна миролюбність українських ієрархів у відношенні до латинської Церкви пояснюється спочатку відсутністю прямих конфліктів із нею, коли Україна ще була сильною. Пізнішу їхню „проунійність” легко обґрунтувати бажанням вижити під політичним тиском латинських панів. Вирішальним є контекст, у якому відбувалася участь українських ієрархів у західних соборах. Наприклад, без монголо-татарської навали не було б української присутності на Ліонському соборі 1245 р., а київський митрополит Григорій, котрий 1418 року відвідав Констанцський собор, перед тим через своє неканонічне обрання був анафематизований константинопольським патріархом Йосифом ІІ і тому був змушений шукати підтримки в литовського князя Вітольда. Цей і спонукав його до поїздки в Німеччину, надіючись у цей спосіб у свою чергу підняти свій престиж у Західній Європі. Що стосується Флорентійського собору, то в ньому брали участь майже вся візантійська ієрархія на чолі з самим імператором і константинопольським патріархом, тому участь київського митрополита взагалі не була чимось особливим.
Отож, відповідь на питання, яку віру прийняв св. Володимир, залежить від того, що саме ми вкладаємо в поняття «православний» чи «католицький». Якщо ми вважаємо, що суттю Православ’я є визнання нормативності віри Семи Вселенських Соборів, тоді це була православна віра. Якщо ж ми дотримуємось думки, що визначальною ознакою католицизму є євхаристійне спілкування з римським єпископом, то це була католицька віра. Тому одержуємо парадокс: віра св. Володимира була православною вірою католицької (кафоличної) Церкви. Проте ця віра як не виключала вже існуючих тоді різниць між Сходом і Заходом, у тому числі й у розумінні примату єпископа Риму, так і не включала догматів про юрисдикційний примат і непомильність папи, проголошених у Католицькій Церкві аж у 1870 р. 1-им Ватиканським собором. Висновок: теза про єдність тодішньої української Церкви з Римом – це як бачення стакану напівповним чи напівпорожнім, залежно від бажання. Обидві протилежні позиції мають свої за і проти, а істина лежить десь посередині. Ця єдність була іншою, ніж унійна, бо українська Церква не була підпорядкована Римові, але якась єдність усе таки існувала, і вона навіть мала найпереконливіший вираз - ще існуюче тоді євхаристійне сопричастя між Сходом і Заходом. Пізніше українська Церква як частина Вселенського Патріархату почала розглядати латинський Захід як єретичний.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення о.Олег » 05 березня 2010, 11:54

Kaktus писав: Твердження, що Берестейська унія нібито мала за мету лише «відновити євхаристійне сопричастя з Єпископом Риму» (Концепція Екуменічної Позиції УГКЦ, Втуп), втрачене після Великого Розколу 1054 р., це - міф. Натомість її учасники з українського боку у своїх діях не мислили категоріями сучасної євхаристійної еклезіології, а радше мусили рахуватися з реаліями централізованого посттридентського католицизму. Папство кінця 16-го століття, яке мало в своєму розпорядженні такий дієвий інструмент ствердження своєї влади як орден Єзуїтів, і безсильне папство «темного віку (saeculum obscurum, 880 – 1046 рр.)», що потерпало від боротьби між римськими шляхетськими родами – це дві дуже відмінні еклезіологічні реалії. Тому «повернення» до єдності часів Володимирового Хрещення не могло бути a priori.

все вірно. Так і було. З боку Київської Митрополії заявлялося, що "київська церква" вступає у єдність з Римом, а з боку Риму - "руський народ".
Kaktus писав:Ще одна байка: єдність між Українською та Римською Церквами нібито ніколи остаточно не переривалася, про що свідчить участь українських ієрархів у «вселенських» соборах Латинської Церкви. Однак це традиційне бачення має мало спільного з історичними фактами. Це ще питання, чи можна взагалі вважати часи Володимирового хрещення та пізніші десятиліття такими, коли єдність Константинопольської і Київської Церков із Римом була еклезіологічною реальністю. Адже вже набагато раніше, а саме під час конфлікту між Фотієм і Миколою І у 9-му ст. виявилося, що Схід і Захід були вкрай відчужені між собою. Можна говорити про єдину Церкву в останнє століття перед Великою Схизмою 1054 р. лише «з великою натяжкою». Між сходом і Заходом уже існували вагомі догматичні різниці, але вони ще толерувалися іншою стороною заради збереження єдності. Тому твердження, що в ці часи «Київська Церква перебувала в сопричасній єдності з Церквою Заходу та Петровим наступником — Папою Римським» (т. с.) є радше екуменічним мрійництвом і перенесенням категорій сьогоднішньої римоцентричної еклезіології в часи несприйняття її на Сході, ніж відповідністю історичним фактам. Однак засвідчений є факт поминання папи в Константинополі до 1012 р. Те, що римські папи в ті часи посилали до Києва своїх легатів, говорить передусім про те, що вони як світські володарі були зацікавлені в добрих стосунках із однією з наймогутніших держав світу, якою тоді була Україна-Русь. Відносна миролюбність українських ієрархів у відношенні до латинської Церкви пояснюється спочатку відсутністю прямих конфліктів із нею, коли Україна ще була сильною. Пізнішу їхню „проунійність” легко обґрунтувати бажанням вижити під політичним тиском латинських панів. Вирішальним є контекст, у якому відбувалася участь українських ієрархів у західних соборах. Наприклад, без монголо-татарської навали не було б української присутності на Ліонському соборі 1245 р., а київський митрополит Григорій, котрий 1418 року відвідав Констанцський собор, перед тим через своє неканонічне обрання був анафематизований константинопольським патріархом Йосифом ІІ і тому був змушений шукати підтримки в литовського князя Вітольда. Цей і спонукав його до поїздки в Німеччину, надіючись у цей спосіб у свою чергу підняти свій престиж у Західній Європі. Що стосується Флорентійського собору, то в ньому брали участь майже вся візантійська ієрархія на чолі з самим імператором і константинопольським патріархом, тому участь київського митрополита взагалі не була чимось особливим.

думаю, важливим є зодного боку не входити у мрійництво екуменістів, з іншого - не перенаголосити політичні причини.
Kaktus писав: Отож, відповідь на питання, яку віру прийняв св. Володимир, залежить від того, що саме ми вкладаємо в поняття «православний» чи «католицький». Якщо ми вважаємо, що суттю Православ’я є визнання нормативності віри Семи Вселенських Соборів, тоді це була православна віра. Якщо ж ми дотримуємось думки, що визначальною ознакою католицизму є євхаристійне спілкування з римським єпископом, то це була католицька віра. Тому одержуємо парадокс: віра св. Володимира була православною вірою католицької (кафоличної) Церкви. Проте ця віра як не виключала вже існуючих тоді різниць між Сходом і Заходом, у тому числі й у розумінні примату єпископа Риму, так і не включала догматів про юрисдикційний примат і непомильність папи, проголошених у Католицькій Церкві аж у 1870 р. 1-им Ватиканським собором. Висновок: теза про єдність тодішньої української Церкви з Римом – це як бачення стакану напівповним чи напівпорожнім, залежно від бажання. Обидві протилежні позиції мають свої за і проти, а істина лежить десь посередині. Ця єдність була іншою, ніж унійна, бо українська Церква не була підпорядкована Римові, але якась єдність усе таки існувала, і вона навіть мала найпереконливіший вираз - ще існуюче тоді євхаристійне сопричастя між Сходом і Заходом. Пізніше українська Церква як частина Вселенського Патріархату почала розглядати латинський Захід як єретичний.

:)
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення andrivovk » 20 квітня 2010, 21:28

Зв'язки святого рівноапостольного князя Володимира з Римом


Напередодні свого офіційного хрещення Русь-Україна однаково активно контактувала як з грецьким Сходом, так і з латинським Заходом.Відгомін цих тісних контактів із зовнішнім християнським світом прочитується у відомій оповіді з "Повісті временних літ" про конкурс конфесій, що його нібито влаштував князь Володимир перед тим, як хрестити Русь-Україну.Цей уривок, уміщений під 987 роком, був явно пізнішою вставкою, а її автором міг бути тільки грек або місцевий грекофіл.Про це , насамперед, свідчить зміст, проникнутий тією атмосферою релігійної нетерпимості, зокрема до Римської Церкви, яка заполонила Візантію після церковного розколу 1054 року.Прикриваючись авторитетом самого хрестителя Руси-України, який вибрав візантійсько-слов'янський обряд, автор оповіді намагався підняти престиж Східної Церкви і довести її перевагу над Церквою Західною.Однак історичні факти та й сама подальша поведінка князя Володимира не дають жодних підстав для подібних висновків.Володимирові не потрібно було обирати візантійсько-слов'янський обряд шляхом конкурсу, бо він був уже глибоко закорінений в нашу церковну традицію, що її започаткували Кирило і Методій під час так званого Першого хрещення Руси-України.
Що стосується ставлення князя Володимира до західної церковної традиції, то про це найкраще свідчать ті активні церковні зв'язки, які князь підтримував з Римом упродовж цілого життя.І це попри те, що про якісь його контакти з Царгородом після хрещення Руси-України немає жодних звісток в історичних джерелах!
Зв'язки князя Володимира з Римським Апостольським Престолом були такими інтенсивними, що інформацію про них не змогли стерти зі сторінок літописів їх пізніші редактори-грекофіли.Простежимо їх хронологію за повідомленнями літописів та за оцінками істориків.
Так званий Никонівський літопис під 988 роком подає факт посольства з Риму до Володимира, яке принесло йому мощі святих.Це вказує на зацікавлення в Римі актом державного хрещення Руси-України.Через три роки (991р.) цей же літопис сповіщає про нове посольство з Риму до Володимира від Папи Йоана15 (985-996рр.).Літописець повідомляє про це так : "Того ж року прийшли до володимира посли з Риму, від Папи, з любов'ю і честю".У відповідь на цей візит ввічливості папських посланців Володимир одразу ж вислав до Риму своїх послів у знак поваги і вдячності.Як припускають історики, під час цього обміну посольствами, йшлося про можливість організації митрополії в Києві.Про особливо дружній характер цих київсько-римських контактів свідчать слова літописця, який наголосив, що вони відбувалися "з любов'ю і честю".
Під 994 роком літопис знову відзначив повернення нового посольства Володимира з Риму.В 1000-му році князь приймає вже представників Папи Сильвестра2 (999-1003рр.), які прибули до Києва в супроводі чеських і угорських послів.На це посольство від Папи Володимир відповів власним посольством до Риму того ж таки Ювілейного 1000-го року.
Існують ще й інші історичні факти, які підтверджують приязне ставлення Київського князя Володимира до Риму.Так, з 1007 року зберігся важливий документ - звіт німецького єпископа Бруно з Кверфурта своєму імператорові Генріху2 - про місійну діяльність серед печенігів, написаний у Києві.Згідно з ним, Бруно Кверфуртський, прибувши до Києва, проживав тут цілий місяць.Потім у супроводі самого князя Володимира поїхав до кордону з печенігами.Він добре порозумівся з печенізькою знаттю, і навіть намовив їх на перемир'я з Володимиром.Згодом Бруно повернувся до Києва, висвятив єпископа для половців, який разом із сином Володимира пішов у половецьку землю.
Приязне, ба, навіть опікунське поводження Володимира та його сім'ї з латинськими єпископами, може свідчити про одне : велику симпатію хрестителя Руси-України до людей Заходу, їх культури і релігії.Зайвий доказ цього - глибокі родинні зв'язки Київського князя з католицькими володарями Заходу, зокрема з імператором Римської імперії Оттоном2, норвезьким королем Олафом Тригвісоном, а також польським, чеським та угорським королівськими дворами.
Осмислюючи характер усіх цих історичних подій і фактів, що відбулися на осі Рим-Київ за Володимира Святославича, видатний український історик Церкви Атанасій Великий, ЧСВВ, слушно відзначив : "...Годі й думати, щоб Володимир-неофіт так щиро дружив із західним латинським світом, якщо б уважав його інаковіруючим або фальшивовіруючим.Релігія в тих часах була справою серйозною; її ще не заторкнув пізніший лібералізм чи сучасний індиферентизм.Тому треба сказати, що зв'язки Володимира з Римом і Заходом грунтувалися також на його глибокій релігійній однодумності з латинським світом..."

Джерело : І.Паславський "Папство і Україна"(журнал "Світло", листопад, 2003р.)

P.S.Якби в мене була ця стаття в електронному варіанті, то я би написав більше :sorry:
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення о.Олег » 09 серпня 2010, 15:26

nikolach писав:...Отец Олег, я не совсем понял: Вы действительно считаете, что все древние христианские Церкви подчинялись Риму???...

так.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення luksander » 14 грудня 2010, 23:11

:roll: Нмпд… :
• Україну Володимир не христив;
• Хрищення Руси як держави чи народу не було (є - ?) одномоментним актом і нікому з людей, навіть з визначних державних постатей, не може належати;
• Віра/віровчення була православна/християнська, максимально-можливо спільна для Риму і Константинополя, між якими на той час (988р.) не було гострої конфронтації;
• Прийняття/відновлення християнства як державної релігії було продиктоване в значній мірі політичними міркуваннями (імперськими амбіціями).

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення luksander » 17 грудня 2010, 17:38

viter писав:Прошу знавців історії, особливо історії Церкви, поділитися своїми знаннями по цій темі.
Дякую.

Пропоную Вам прочитати працю знавця історії Брайчевського М. "Утверждение христианства на Руси" і поділитися своїми враженнями :)
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Hi ... /index.php

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення luksander » 08 травня 2012, 18:18

Считается, что история христианизации Руси сопровождалась упорной борьбой славяно-русского язычества и православия. Это, конечно, так. Но данное противоборство осложнялось еще и тем, что в языческой Руси наряду с православной общиной существовала еще и община, которая придерживалась весьма специфического варианта христианства. Кроме того, и само язычество было расколото на два враждебных лагеря. Такой расклад безмерно обогащает привычную нам историческую картину.
Странный Символ веры

Еще в позапрошлом веке историки обратили внимание на то, что в "Повести временных лет" князь Владимир Святославович, крестивший Русь, при своем собственном крещении зачитал довольно странный Символ веры. Он произнес: "Сын же подобосущен и собезначален Отцу…" Подобосущен, а не единосущен, как то утверждается в православном Никео-цареградском символе. А кто считал Бога-Сына, Христа, всего лишь подобным сущности Бога-Отца, то есть практически тварным существом? Ответ очевиден - ариане, которых официальная Церковь считала еретиками. Так что же, князь Владимир принял арианство?
...

продовження статті http://religion.ng.ru/printed/91217

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення andrey s. » 08 травня 2012, 21:17

luksander писав:

Еще в позапрошлом веке историки обратили внимание на то, что в "Повести временных лет" князь Владимир Святославович, крестивший Русь, при своем собственном крещении зачитал довольно странный Символ веры. Он произнес: "Сын же подобосущен и собезначален Отцу…" Подобосущен, а не единосущен, как то утверждается в православном Никео-цареградском символе. А кто считал Бога-Сына, Христа, всего лишь подобным сущности Бога-Отца, то есть практически тварным существом? Ответ очевиден - ариане, которых официальная Церковь считала еретиками. Так что же, князь Владимир принял арианство?
...

продовження статті http://religion.ng.ru/printed/91217


Це не серйозно, як на мене...
Так, бульбашка мильна.
Де то Аріанство, а де Хрещення Русі.....(це вже мало різні назви(бачення схожі з Аріанською єрессю), но навряд чи Аріанство, саме в той час.
Десь так думаю, але тільки підозрюю, точно не знаю. :pardon:
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення luksander » 11 травня 2012, 22:10

Пане Андрію! Ви статтю читали? Що там є "бульбашкою? Що язичництво не було однорідним можна здогадатися по тому, що місцевий люд і прийшлі дружинники напевно мали своїх божків і свої вірування... можливо це і не приводило до відкритих конфліктів, але що порозумінню не сприяло - то напевне... Що ж до аріанства - так неначе ж в Європі воно було присутнє не тільки в часи Володимира, а значно пізніше... Дивно, що, якщо Володимир таки насправді виголосив такий варіант Символу Віри, чому надалі текст не був відредагований?..
Як на мене, то "бульбашкою" є скоріше саме "хрищення Русі Володимиром" :pardon:

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення о.Олег » 12 травня 2012, 13:40

luksander писав:... Як на мене, то "бульбашкою" є скоріше саме "хрищення Русі Володимиром" :pardon:

н... безперечно в загальноужитковому поверховому розумінні (коли люди мислять собі той чи інший "рік" певним... гм... моментом, в якому всіх загнали на Хрещення), насправді ж під Хрещенням того чи іншого народу (в тому числі - Русі) розуміємо певну подію, яка визначила собою або з плином часу стала символом християнського напрямку розвитку народу.
Так у, наприклад, греків, ця подія пов`язана з іменем Імператора Святого Костянтина Великого (4 ст., до теми: хрестився перед своєю смертю і хрестив його єпископ Євсевій Нікомидійський - аріанин), у грузинів - з проповіддю Святої Рівноапостольної Ніни (4 ст.), в болгар - пов`язана з іменем (9 ст.) Святого Рівноапостольного Бориса І (хан Болгарії), в нас - з іменем Рівноапостольного князя Володимира Великого... Тобто йдеться про прийняття Християнства (навіть не обов`язково, як це бачимо в греків - особисте хрещення, а толерація самої ідеї) місцевим правителем (або вдалою Проповіддю) і оголошення Християнства державною релігією та, відповідно, йдеться про роль саме Християнства у націотворчих процесах того чи іншого народу.
В контексті християнізації України - маємо згадку (якщо не згадувати проповідь Андрія Первозванного на Київських горах) про християн починаючи з 2 ст. і логічним є припустити, що до 10 ст. християни співіснували тут з язичниками (та і після - на Січі, наприклад, знаходимо поховання і козаків-християн, і козаків-ідолян) : єпископи з Криму (аріани) приймали участь у роботі Вселенського Собору (перепрошую - не пам`ятаю точно якого), про князя Аскольда (9 ст.) маємо відомості, що був християнином і помер мученицькою смертю; бабця Володимира Свята Рівноапостольна Ольга, мабуть, відома чи не всім... Тобто Християнізація, Хрещення України має до Володимира тяглість від часів Апостолів і, якщо ще глибше - Хрещення України-Русі триває по нині...
Не знаю, чи зрозуміло викладаю свою думку (поспіх, перепрошую), тому до питання теми коротко: чи прийняв Князь Володимир аріанство чи це Літописець мав якісь проблеми у викладі - нмсд значення для Хрещення України-Русі (та і для почитання його в лику благовірного рівноапостольного) не має.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення andrey s. » 13 травня 2012, 20:48

luksander писав:Пане Андрію! Ви статтю читали? Що там є "бульбашкою?
Як на мене, то "бульбашкою" є скоріше саме "хрищення Русі Володимиром" :pardon:

Так, читав, але не подумайте що дуже уважно.(небуло нічого такого щоб напружуватись і турбувати свою увагу чи уяву. :oops: :D )
І ще раз підтвержу свою думку, яка Не є думкою фахівця чи історика, а просто я смертний так думаю. :pardon:
І думки мої формуються коли я зазираю на "плоди"...

А Хрещення Русі це не бульбашка(воно сталося як хотів Бог, і так, "Предтечі" Хрещення були набагато раніше, але саме тоді це звершилось і як влучно сказав отець, цей процес триває(ну якщо вже заглянути в Дібрі :) ), а ще точніше він ніколи не завершується), і власне о.Олег добре це висловив у дописі.
А ці думки , які в статті, це бульбашка, мильна бульбашка, яка тріснувши буде шукати око в яке потрапити.(власне така її доля, щоб тріснула і попала комусь в око.)
..............
В любій статті є якісь наголоси, і тут, на суто історичні чи навіть релігійні моменти я наголосу не побачив.

Взагалі, я не здивуюсь якщо автор з тих, доречі статті 9 років..
Они считали торжествующее христианство временным явлением. А зря, очень скоро христианское государство поставит их вне закона.

Хотів ще цитати з статті навести, але подумав тільки...
Небуду, не варто, Вас почув свою думку сказав.
Дякую. :)
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1023
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення luksander » 15 травня 2012, 22:05

Шановний пане Андрію!
Вашу думку про «бульбашку» зрозумів трохи запізно :pardon: треба мені було вжити інше порівняння :pardon: а то Ви наголосили на тому, що «бульбашка» трісне, я ж мав на увазі, що вона надута/наповнена пустотою… І – зверніть увагу – не про хрещення Русі князем Володимиром я говорив, а про «хрещення Русі Володимиром», як про штамп пропагандистський… :pardon:
Сам факт Хрещення береться скоріше за все з «Повєсті врємєнних лєт», але, прочитавши ще раз опис навернення Володимира, хрещення його самого і Русі, не можу не помітити деяких дивних речей і не засумніватися в достовірності цього джерела… :pardon: ну не буду розводитися про Дібрі... :)
От хіба ще про приведену Вами цитату, нмпд :oops: вона добре ілюструє прагматичність князя Володимира, який зробив правильні висновки з життя і загибелі князя Аскольда… :pardon:
П.С. порівняння Константина і Володимира доречне, але Ви чули про «хрещення Константином Римської імперії»?
П.С. і, доречі, В ПВЛ сказано
сказали ему так: "Пусть никакие еретики не прельстят тебя, но веруй, говоря так: "Верую во единого Бога Отца Вседержителя, творца неба и земли" - и до конца этот символ веры. И еще…
а далі вже роз’яснення з загадками… :) так що Символ Віри був правильний, НК.

Омельян
дописувач
дописувач
Повідомлень: 86
З нами з: 24 березня 2015, 15:25

Re: Хрищення України-Русі: яку віру прийняв Володимир?

Повідомлення Омельян » 15 жовтня 2015, 10:20

luksander писав: П.С. порівняння Константина і Володимира доречне, але Ви чули про «хрещення Константином Римської імперії»?

Костянтин Великий якраз і започаткував (раніших не пригадаю, але, зрештою, навіть, якщо хтось з докостянтинівських правителів і був названий "хрестителем своєї держави", то точно не такої величини, як святий рівноапостольний Костянтин) собою ідею "уподібнення земної імперії "Царству Божому"". Саме від нього бере початок комплекс правових поглядів, який умовно називають "візантійством" (візантійське право) і вже сучасник Костянтина - Євсевій Кесарійський в "Житії Костянтина" подає основи явища "симфонії": поштовх реалізації християнства зобов'язана забезпечити в земному житті державна влада - імператор , спільно з церквою; церква легітимізує державну владу, санкціонує державний примус, а держава надає церкві свою силу для охорони та втілення в життя норм церковного вчення.
Слава Ісусу Христу.
"Молитва є зустріччю з Богом. Милостиня - зустріччю з ближнім. Піст - це зустріч з самим собою".

Блаженнійший Любомир Гузар


Повернутись до “Гуманітарні дисципліни”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей