Воля Божа, фаталізм та марновірства...

[Georgij]

Був такий випадок, недавно, ми виступали з концертами цілий день, мали успіх і т.д. А ввечері одній дівчині раптово стало зле, поблідла. Ми якраз всім колективом були вкупі, обговорювали день, що минув і готувалися до слідуюючого. Всі присутні (майже всі) поставили діагноз, що то вроки і ніщо інше. Роздули її стан по саме фе, йди та й вмирай...Вже відправляли палити сірники. В якусь мить я швидко вивів дівчину на коридор і порадив почитати 26, 90, 85 псалми, але з великою довірою, що це ій поможе, а сірники натомість нашкодять. Вона пішла читати і вже через 15 хв. повернулася з румянцем, усмішкою і радістю на обличчі.
Алилуйя!!!

[о.Олег]

Прошу Вас, щоб Ви ухвалили закони ,щодо встановлення каплиць, статуй, хрестів тощо. Саме, Ви, а не держава, повинні це зробити...

[о.Олег]

перепрошую - прийшов лист в Адмін, подав сюди, але чомусь зірвалося. Спробую знову

игор михайлюк <[email protected]>
Дата: 21 вересня 2012 р. 21:23:43 GMT+03:00
Кому: [email protected]


Дорогі всечесні отці та священнослужителі всіх християнських Церков України Звертаюся до Вас з проханням та великою надією для того, щоб було менше зневіри, прокльонів та різних гріхів. Прошу Вас, щоб Ви розглянули моє прохання та врахували мої та багатьох людей пропозиції. На перший погляд це небачене зухвальство, але зрозумійте мене правильно та допоможіть мені та усім людям, щоб не було приниження тих чи інших прав людини. Думаю, що нашому Отцю Небесному це було б довподоби. Прошу Вас, щоб Ви ухвалили закони ,щодо встановлення каплиць, статуй, хрестів тощо. Саме, Ви, а не держава, повинні це зробити, тому що якщо виникає така ситуація усі умивають руки. Усі ці речі повинні приносити тільки радість та святість, а не приниження та прокльони, а також зневагу людей.
Наприклад, якщо встановлюють каплицю, то не ближче 1,5-2 метра до сусіда, до дороги – не ближче як 1-1,5 метра. Щоб усі квіти, свічки та інші речі не летіли до сусідів. Щоб не було сварок, прокльонів та зневаг. Коли ставиш каплицю ні в якому разі не клясти і не проклинати ту людину , яка проти до сьомого покоління, а то що це за святість. І без дозволу священників не ставити такі речі, при цьому враховуючи всі за та проти.
Життя – це складна річ і довга, сьогодні ти греко-католик, завтра-православний, а після завтра –віруючий. Тож, будь ласка, обдумайте ці речі і благаю , Вас, ухваліть закони як можна скоріше і поширте їх по своїх парафіях. А то якщо ти проти каплиці біля свого в’їзду, подвір’я , то ти страшний і пропащий грішник. Зате якщо ти встановлюєш каплицю і при цьому клянеш сім’ї, яка проти, до сьомого покоління, то ти святий і праведний, і тобі все можна.
То ж де тоді ця святість?
Будь ласка, задумайтеся над цими речами і для подальшого уникнення таких конфліктів, вирішіть щось. Благаю ВАС.

P.S. Шановна редакціє встановіть, будь ласка, цей лист в інтернеті та на всіх сайтах священнослужителів. Заздалегіть, дякую , Вам за допомогу.

[ShMariam]

Я більше так не буду.

А щодо листа - поясніть авторові, що Церква подібні закони не встановлює. Чи встановлює?

[о.Олег]

...А щодо листа - поясніть авторові, що Церква подібні закони не встановлює. Чи встановлює?

закони про межі та дозволи на будівництво тих чи інших архітектурних форм безперечно справа держави. Однак знаю випадки (наприклад - Хрест в центрі Львова) коли вірні з благословення якогось ієрарха чи священика влаштовують такого роду Місця; знаю навіть про (Крим) використання такого роду методів для захплення ділянок в "дорогих" місцевостях з тим, що після встановлення Хреста вироблялися документи на земельну ділянку, що потім успішно продавалася Також вже з нашої ситуації на Галичині (наприклад) знані історії священиків, що вирішили творити свої біляцерковні секти і (а це вже впритул до піднятої проблеми) щедро на право і на ліво сиплять прокльонами на всіх, хто скаже щось проти такого роду їх діяльності...

[andrey s.]

...А щодо листа - поясніть авторові, що Церква подібні закони не встановлює. Чи встановлює?

закони про межі та дозволи на будівництво тих чи інших архітектурних форм безперечно справа держави. Однак знаю випадки (наприклад - Хрест в центрі Львова) коли вірні з благословення якогось ієрарха чи священика влаштовують такого роду Місця; знаю навіть про (Крим) використання такого роду методів для захплення ділянок в "дорогих" місцевостях з тим, що після встановлення Хреста вироблялися документи на земельну ділянку, що потім успішно продавалася Також вже з нашої ситуації на Галичині (наприклад) знані історії священиків, що вирішили творити свої біляцерковні секти і (а це вже впритул до піднятої проблеми) щедро на право і на ліво сиплять прокльонами на всіх, хто скаже щось проти такого роду їх діяльності...

І взагалі, також щось додам.
От до мене звернулись знайомі (молода пара ) з питанням про капличку, щоб я порадив що і куди. Мова йде за маленькі каплички на приватній території яка може розташовуватися на границі земляної ділянки з боку дороги. Знаю одне село і о.Пароха тамошнього, і це село в якому майже на кожному дворі (ну в кожній третій хаті..то точно ) з боку дороги є своя капличка , мода така чи що. Доречі село Солотвено (біля Богородчан ) .
Ну так ось (трішки відволікся )... таке і у нас в місті є частим явищем. Я розумію автора цього листа, видно капличка сосідська, або по сосідству з ним. І я знайомим теж сказав, що якщо хотять то зробити Добре, то потрібно спочатку взяти на то Благословення у священника, порузумітись з сосідами (в кінці -кінців лекше буде доглядати її. Бо якщо вже зроблять..то це відповідальність, щоб там було чисто, пристойно і всяке таке. Тобто це відповідальна справа, включно щоб молитись там, а не просто щоб "фартило в житті" ).
Тобто фактично Благословення і є дозволом, тільки значно більше ніж дозвіл. Капличка на приватній території, тут мабудь автор писав про це. Просто автор трішки не розуміє деякі речі з цього приводу (дозвіл Церкви і все таке ), і ця ситуація (описанга в листі ) є для нього випробовуванням.
Це вся відповідальність на тому хто це робить, будує. І звичайно, я сподіваюсь що автор трішки перебільшив з прокленами до сьомого коліна або зрозумів не вірно. Це виглядає на таку собі війну сосідську де більшість стала на бік каплички і автор є у меншості. Але, як жива людина він має право на своє слово, і сумно якщо хтось собі дозволив проклинати автора за його право...
Прости Господи...

[ShMariam]

Щодо проклять, а вони справді діють? А коли перестають діяти? В контексті теми, це марновірство чи ні?

[о.Олег]

Щодо проклять, а вони справді діють? А коли перестають діяти? В контексті теми, це марновірство чи ні?

в контексті теми - так. Але і благословення, і прокляття існують. І не думаю, що помилюся, коли скажу, що йдеться про схвалення того, що людина діє відповідно Волі Божій, або діє противно Їй. Відповідно - благословення/прокляття (яке може бути кимось гідним/Божим озвучене: ми з дружиною недавно про Йону роздумували, а сьогодні - про "Валаамову ослицю". Для дітей, що читають журнал "Зернятко". ). Фактично людина своєю поведінкою/життєвою поставою чи вчинком/ми стягує на себе благословення чи прокляття. А марновірство - у тому, що благословляти чи проклинати може будь хто. Від себе - можливо (чого тільки людина не може), але Бог Сильний: Бога треба триматися і не боятися проклинання злих людей. Скоріше, навіть, схвалень/благословінь злих людей боятися треба. Але саме в тому контексті, коли не Богові угодити хочеш, а людині
З повагою, о.Олег

[ShMariam]

Колись священик на проповіді пояснював, що різні пороби, чари не "чіпляються", якщо людина є в Божій ласці. З прокляттями те саме? І можна детальніше, хто з людей дійсно має силу проклясти/благословити?

[Sputnik]

На прокляття мабуть здатні люди просякнуті всякою злобою та ненавистю до ближнього. У своєму слові вони зосереджують весь негатив (який стягають і акумулють у мовленнєвих конструкціях), всю нечистоту слова та думки, та спрямовують її прямісінько на людину. Слово - це річ небезпечна. Адже, як відомо: "Слово - ламає кістки...".

[andrey s.]

Колись священик на проповіді пояснював, що різні пороби, чари не "чіпляються", якщо людина є в Божій ласці. З прокляттями те саме? І можна детальніше, хто з людей дійсно має силу проклясти/благословити?

п.Мар'яно , (то я про своє усміхнувся ..запугали старого діда що мушу всюди те "пані" тикати ) , а чому Вас цікавить це, чи такі речі ?
Ви знаєте відповідь, себе про то питали ?
Пробачте якщо моя цікавість викликає якись дескомфорт, просто маю підозри чому людина цікавиться такого роду речами (ну розумієм.., я мав на увазі себе )
Якщо відповісте..., то можу поділитись.

[о.Олег]

Колись священик на проповіді пояснював, що різні пороби, чари не "чіпляються", якщо людина є в Божій ласці. З прокляттями те саме? І можна детальніше, хто з людей дійсно має силу проклясти/благословити?

п.Мар'яно , (то я про своє усміхнувся ..запугали старого діда що мушу всюди те "пані" тикати ) , а чому Вас цікавить це, чи такі речі ?
Ви знаєте відповідь, себе про то питали ?
Пробачте якщо моя цікавість викликає якись дескомфорт, просто маю підозри чому людина цікавиться такого роду речами (ну розумієм.., я мав на увазі себе )
Якщо відповісте..., то можу поділитись.

розумієте... тут потрібно прийти до однозгідності в ніби звичному, але так різно в нинішній епосі протрактованого терміну "прокляття". Якщо під цим словом (і його нібито позитивним оберненням - "благословення") мається на увазі певна... гм... формула/дія, що покликана принести зло людині/народу/дому тощо, до якого напрямлена - ніхто не має права таким ні проклинати, ні благословляти. Однак це практикується і такого роду речі являються магією - гріхом, переступом Заповіді.
Інша річ, якщо під "прокляттям" (беру в лапки, бо не схвалюю вживання данного слова в цьому контексті, однак в цьому контексті його вживають часто і, відповідно, виникає путанина, яку вважаю за потрібне обговорити) розуміється повне осудження дій/слів/ідей певної людини/групи, розривання з нею стосунків, відчуждження від себе/суспільства. І на кожному рівні такого роду заяв можемо говорити про відповідальність (Мар`янене: "має право") за те, що виголошується. Відповідно, можемо говорити про "прокляття" зраднику держави, народу, сім`ї, людства, себе самого тощо. Хто це міг би виголосити? Напевно і батько, і лідер нації, і лікар, і ближній... З різною об`єктивністю, як Ви розумієте, з можливістю погодитися чи не погодитися з оцінкою тих чи інших дій.
Напевно, тут варта заторкнути питання анатемствування, яке часто також називають "церковним прокляттям". Насправді ж йдеться про сказане вище (виділене мною) в контексті грецького дієслова, яке перекладається "передавати щось комусь": цим словом (анатема) Христова Церква заявляє (від всієї Церкви, непомильно: Папа/Собор), я б сказав, про своє безсилля навернути людину/спільноту до Правди, і передає їх справу на Божий Суд - відмежовується від ідей, не має жодної спільності з людьми, які своїм світоглядом/вчинками/вірою/тощо заявили про те, що не є з Церквою Христовою (незалежно від того, вважають вони себе християнами, чи саме себе вважають Церквою тощо). Відповідно, такі люди, допоки не розкаялися, відділяють себе від молитви Церкви, не можуть приступити до Таїнств, займати якусь посаду в Церкві тощо.
Тобто, як висновок, на питання Мар`яни "хто має право" (хто проклинає/благословляє) коротко відповім: якщо не йдеться про магію - лише сама людина
З повагою, о.Олег

[Just_me]

Щодо проклять, а вони справді діють?

Десь років до 21 думала, що ні. Поки не стався зі мною випадок, котрий довів протилежне. Не буду деталі розписувати, але почула я від однієї людини побажання дуже нехороше, якому не придала жодного значення, подумала, що я віруюча людина і Бог не допустить, щоб зі мною щось сталося злого. І забулося на місяць. А згадалося, коли сталася в нашій сім"ї біда - батько поступив в реанімацію із діагнозом, який взагалі непритаманний людині з його способом життя, бо це діагноз залежних від алкоголю. Причини того випадку досі не встановили і не встановлять, хоча хвороба та виникає за певних передумов, яких не було. Коротше, тотально загадкова історія. І при тому я почувалася точнісінько так, як мені побажали. Адж тоді "сплила" в моїй голові та вся історія і я, чесно кажучи, не могла би і далі повірити, якби все не припинилося в момент.. висвячення нашої квартири. В людини, яка була при смерті майже без надії на одужання, як ні в чому не бувало запрацював увесь організм і життєздатність відновилася. Точно в той час, коли окроплювали свяченою водою квартиру.
Маю тепер звичку щовечора молитися спеціальну молитву про захист від злих людей і щороку посвячувати квартиру заново. Марновірство?

[о.Олег]

Марновірство?

ні
не для марновірства освячення і молитва
З повагою, о.Олег

[ShMariam]

Тобто, як висновок, на питання Мар`яни "хто має право" (хто проклинає/благословляє) коротко відповім: якщо не йдеться про магію - лише сама людина
З повагою, о.Олег

Я питала "Хто має силу?", тобто дійсно може завдати шкоди або навпаки.

[Just_me]

ні
не для марновірства освячення і молитва

Ні, я не про те. Я питала, чи не дарма я вірю в прокляття людей, отак.

[ShMariam]

п.Мар'яно , (то я про своє усміхнувся , а чому Вас цікавить це, чи такі речі ?
Ви знаєте відповідь, себе про то питали ?

1) Бо я не знаю відповіді
2) Бо я вважаю цікавість дуже корисною рисою. Я ж не любуюся у відверто злих, аморальних речах.

[о.Олег]

ні
не для марновірства освячення і молитва

Ні, я не про те. Я питала, чи не дарма я вірю в прокляття людей, отак.

магія (різного роду, в т.ч. "побутова" - бажання комусь зла, щось, як, приблизно описав трошки вище Sputnik) існує і може шкодити. Всім. Це є віра-знання. З досвіду Церкви Христової. Яка цьому явищу дає кожному можливість протидіяти вірою в Бога - Освячувати в Його Ім`я речі, приміщення, себе самих... Водою, зіллям, молитвою, олійкою...
Про віру в магію (в прокляття) в значенні "вірую" можемо говорити, якщо людина йде до якоїсь "бабки"/тощо ("прибігає до іншого лікаря") - на магію відповідає магією. Ви ж тримаєтесь Бога
З повагою, о.Олег

[о.Олег]

Я питала "Хто має силу?", тобто дійсно може завдати шкоди або навпаки.

про це і кажу - всі (нмсд звичайно). Просто одні цим займаються "фахово" (і зі знаком "+", і зі знаком "-"), а інші просто мають купу зла в собі і ненароком знаходять в "тобі" або утворюють якимось емоційним всплеском "дірку", через яку вражають нутро / мають у собі багато любові, якою благословляють
З повагою, о.Олег

[Just_me]

магія (різного роду, в т.ч. "побутова" - бажання комусь зла, щось, як, приблизно описав трошки вище Sputnik) існує і може шкодити. Всім. Це є віра-знання. З досвіду Церкви Христової. Яка цьому явищу дає кожному можливість протидіяти вірою в Бога - Освячувати в Його Ім`я речі, приміщення, себе самих... Водою, зіллям, молитвою, олійкою.

Знаєте, яку я побачила із власного досвіду проблему? Що я якось тому значення не надавала і не думала, що то треба спецобряди застосовувати (ну, посвячення заново вже раніше освяченої квартири і все таке), просто думала, що таке не може втілитися в життя і все. Достатньо жити як жила: відвідувати Богослуження, молитися і мати тверду віру. Не розумію, як так буває, що прокльони діють

[о.Олег]

... Не розумію, як так буває, що прокльони діють

не думаю, що варта надіятись на розум - тут (напевно що і всюди, але у питаннях духа особливо) треба довіритись Богові, Який від чогось Оберігає, щось Допускає для добра нашого (кожного окремо взятого Свого чоловіка/жінки) і тих, хто біля нас. Це важко і не скажу, що зможу щось чітко пояснити. Навіть собі. Просто... вірую. Але напрямні для роздумів над цим питанням є. В житіях Святих можемо багато почерпнути про те, як людина загартовується у вірі в Бога через дію зла. В містичних видіннях, через які (і це вже навіть вважається "народною мудрістю") знаємо, що у Святому Місці зло найбільше намагається діяти - спокушати, відвертати... А Бог це Допускає. Мабуть, як ми допускаємо своїх дітей/близьких до самостійнішого життя у різних ділянках їхнього розвитку... Розумію, що з цим буде трудність. Відчуваю трудності і сам. Але ще поділюся однією річчю, яка мені недавно дещо... допомогла... знову і знову довіряти Богові: пам`ятаєте, мабуть, Серафима Саровського? Так ось - найбільш цитована і знана розповідь про цього святого чоловіка відома як "Беседа преподобного Серафима Саровского с Н. А. Мотовиловым", а сам Мотовилов якось роздумував над дією злого і висловив впевненість, що біс ним ніколи не заволодіє і в той сам час йому було відкрите бачення темної субстанції, що саме увіходить в нього (звідси стрінете твердження, що Житіє Серафима Саровського написане бісноватим Мотовиловим)... Але ось - знайшов ненароком - зацитую, щоб не пересказувати своїми словами (разом з можливим повчанням, яке можемо собі з цього випадку взяти) :

Исторический пример наступления одержания и избавления от него

Описан в книге Натальи Горбачёвой "Серафим Саровский", серия "Великие пророки",1999г. изд. "Олимп", Москва.
Отрывок, который приводится ниже, рассказывает о ситуации, в которой оказался мещанин Мотовилов, "служка Серафимов", как его еще называли, поскольку при жизни С. Саровского он находился при нем, много с ним беседовал, выполнял его поручения, исполняя как бы должность добровольного секретаря при батюшке Серафиме.
" …На обратной дороге из Курска на одной из почтовых станций пришлось заночевать. Перед сном он (Мотовилов) разбирал бумаги и наткнулся на запись об исцелении при мощах святителя Митрофана бесноватой девицы из дворян. И тут Мотовилов допустил дерзкую мысль:
"Вздор, этого не может быть! Посмотрел бы я, как в меня вселился бы бес, если я часто причащаюсь"…И в это самое мгновение страшное, холодное, зловонное облако окружило его и стало входить в судорожно стиснутые уста. Руки были точно парализованы и не могли сотворить крестного знамения.
Отвратительно ужасное свершилось, и для Мотовилова начался период тягчайших мучений. В этих страданиях он вернулся в Воронеж: "Продолжались эти муки в течение трёх суток, так что я чувствовал, что весь внутри сжигался, но не сгорал". Утихли адские муки только после исповеди и причащения Мотовилова. По всем сорока семи воронежским церквам и монастырям были заказаны заздравные молебны. Епископ Антоний молился сугубо.
Вскоре после этого страшного и недоступного для обыкновенного человека испытания Мотовилов имел видение своего покровителя преподобного Серафима, который утешил страдальца обещанием, что ему дано будет полное исцеление при открытии мощей святителя Тихона Воронежского и что до того времени вселившийся в него бес уже не будет его так жестоко мучить. (К тому времени о. Серафим уже умер).
Только через тридцать с лишним лет состоялось долгожданное торжество открытия мощей святителя Тихона Задонского, Воронежского чудотворца. В самый день праздника, за литургией, Мотовилов стоял в алтаре и горько плакал о том, что Господь не посылает ему того исцеления, которого, по обещанию Серафима Саровского, ждала его измученная душа. Во время пения Херувимской он взглянул на горнее место и увидел на нём святителя Тихона, который благословил плачущего Мотовилова и стал невидим. Мотовилов в одно мгновение почувствовал себя исцеленным".

Вся последующая жизнь его была посвящена делу святого Серафима и выполнению его наказов на пути духовного возрождения народа.

Как видно из приведенного отрывка, только вмешательство третьей сильной воли - Святителя Тихона помогла избавиться Мотовилову от одержателя (беса). Ни молебны, ни причастия, никакие другие физические действия успеха не имели. За что он получил такое испытание, почему сразу, допустив духовную оплошность - самомнение - не был освобожден своим Высоким Духовным Руководителем от этой напасти? Можно только строить предположения об истинном духовном пути этого человека, насколько по плечу были ему эти испытания и насколько они ему послужили для дальнейшего укрепления духа; ведь даже находясь под влиянием одержателя, он сохранял свои духовные устремления, преданность и любовь к своему духовному наставнику. Приступы болезни выражались в жестокой по временам, неотвязной тоске, которая грызла его душу.
Мир не принял Мотовилова, ославил его сумасшедшим за то, что он пытался донести до людей грозные пророчества старца о судьбах России. Теперь святость Серафима Саровского ему, Мотовилову, защита, но в то время ему суждено было испить чашу горечи до дна, и он её бестрепетно выпил, ни разу не поступившись своей верой и убеждениями.
Своими устремлениями человек доказал, что достоин той Высокой помощи, которая ему была оказана, своими страданиями и подвижничеством он "выжег" то пустое место, в которое мог бы войти "легион бесов", если бы помощь была оказана ему сразу же. Даже труд на поприще духовном не послужил гарантией защиты от темных нападений, если у человека был серьезный духовный недостаток. Скорее наоборот, те, кто встает на путь духовного усовершенствования, скорее подвергаются тёмным нападкам. Поистине, "вокруг каждого служителя Света стоит тёмная стража". И очень дорого может стоить допущенная сотрудником небрежность или легкомыслие.

З повагою, о.Олег

[прочанка]

Наявність і потреба з екзорцистах свідчить про те, що одержимих і залежних від зла людей не меншає. Чи самі нагрішили, чи їхні батьки, чи як у притчі про сліпонародженого, щоб показати Божу силу.

[о.Олег]

як у притчі про сліпонародженого...

З Євангелія від Івана, 9? Це не притча
З повагою, о.Олег

[andrey s.]

Наявність і потреба з екзорцистах свідчить про те, що одержимих і залежних від зла людей не меншає.

Потреба !?!?
Просто я бачу зворотній звязок у цьому. Пояснювати звичайно не візьмусь, не зможу. Але хто зрозумів про що я, то той сам собі це зробить.
.................
А тепер про Відпусти. Хіба такі речі існують просто так ? Я так не думаю, але і розглядати відпусти суто у цьому ключі чи призначенні мені просто бридко. А на загал, дуже так нічого і навіть приємно.
І якщо поглянути на думку яка передує такому висновку (про відпусти ) , то ніяк не можна пропустити гріх , свій гріх , який можливо є зараз перед мною, або який Господь Пробачив мені по Милості Своїй.. Розгрішивши Своєю Правицею у Таєнстві Покаяння зробив мене вільним , взяв мій гріх на свої рамена, звільнив від нього .
Зло існує, але чомусь стремим до Доброго. Мотиви є різні, чи страх перед злом, чи рвіння пізнати Добро, чи вийти за ці рамки і поглянути на це інакше, чи ще якось, байдуже як і що, головне що реальність для нас.
Лишається зрозуміти "хто" чи "Хто" Творить ту реальність навколишню.
...........................

Доречі..., ми торкнулись такої теми, неоднозначної я би сказав.... , але чи хтось хоч подумки розуміє можливі наслідки таких роздумів. Отче, питання до Вас. Які небезпеки слід враховувати у таких роздумах чи цікавості ?
Вони взагалі існують ? Можуть нашкодити людині ? Можуть обтяжити Любов до ближнього ?
Бо реально знаю людей які теж безобідно розважали про таке, цікавились, літературу читали і все таке. Але...., на це сумно дивитись, не те щоб описувати таке, коли людина в дійсності стала рабом того від чого хотіла застерегтись (я про страх ) . Лікарі мають іншу трактовку, я маю наувазі психіатрів (не буду уточняти ).
Доречі, рахую зовсім не збігом що про це кругом гомонять, це стало модною темою. І мас медіа, зокрема з телебаченням , формують це у нас . Чи ні, зовсім непречетні , то просто збіг, то хтось сам по собі дійшов до такої думки чи цікавості ?
Дякую.

[о.Олег]

... Отче, питання до Вас. Які небезпеки слід враховувати у таких роздумах чи цікавості ?
Вони взагалі існують ? Можуть нашкодити людині ? Можуть обтяжити Любов до ближнього ?
Бо реально знаю людей які теж безобідно розважали про таке, цікавились, літературу читали і все таке. Але...., на це сумно дивитись, не те щоб описувати таке, коли людина в дійсності стала рабом того від чого хотіла застерегтись (я про страх ) ...

розумію, про що Ви, але не думаю, що з такого порочного круга можна вийти промовчуючи тему: боятись говорити, бо розмова про страхи призведе до рабства страху. Не треба боятись говорити, Андрію - треба, власне, не боятись говорити, не боятись діяти, як діє Оля, наприклад.
Нмсд говорити треба і говорити треба обережно. В особистій бесіді - відповідно до людини, з якою говориш, в загальній - загально про віру, досвід Церкви
З пловагою, о.Олег

[andrey s.]

... Отче, питання до Вас. Які небезпеки слід враховувати у таких роздумах чи цікавості ?
Вони взагалі існують ? Можуть нашкодити людині ? Можуть обтяжити Любов до ближнього ?
Бо реально знаю людей які теж безобідно розважали про таке, цікавились, літературу читали і все таке. Але...., на це сумно дивитись, не те щоб описувати таке, коли людина в дійсності стала рабом того від чого хотіла застерегтись (я про страх ) ...

розумію, про що Ви, але не думаю, що з такого порочного круга можна вийти промовчуючи тему: боятись говорити, бо розмова про страхи призведе до рабства страху. Не треба боятись говорити, Андрію - треба, власне, не боятись говорити, не боятись діяти, як діє Оля, наприклад.
Нмсд говорити треба і говорити треба обережно. В особистій бесіді - відповідно до людини, з якою говориш, в загальній - загально про віру, досвід Церкви
З пловагою, о.Олег

Можливо, але я не про це. Я не про "говорити" писав, а про інше. А коли вже всетаки говорити, то дія звичайно буде, далі це не відомо. Тому про обережність я зрозумів отче.
Дякую. (ми ж памятаєм що це читають всі..правда )

[прочанка]

якщо ми маємо знання, значить ми озброєні.
Приклад. Я купую книжки в мережі магазинів книжний клуб, правда , останнім часом тільки "пішла" російськомовна література досить примітивного характеру, тому збираюсь з ними "прощатись". Проте, я зараз про інше... Прийшов каталог і серед різношерствої літератури( від класиків до всякого непотребу) є анотація наступної книжки. Цитую дослівно, вдумайтесь у зміст:
"енциклопедія нечистої сили. книга-оберіг!
благодаря этой книге вы узнаете различных представителей нечистой силы и сможете отганять их молитвой, заговорны словом и оберегами, приобретете навыки надежной магической защиты от любой беды"...
Ось така маячна, горох-з-капустою для"неокрепших мозгов". Як ви вважаєте, варто попереджувати людей про "таку" літературу?
А на іншій сторінці з благословения св. патр. московского і вс. руси Киррила, рекламують Біблію.

[andrey s.]

якщо ми маємо знання, значить ми озброєні.
Приклад. Я купую книжки в мережі магазинів книжний клуб, правда , останнім часом тільки "пішла" російськомовна література досить примітивного характеру, тому збираюсь з ними "прощатись". Проте, я зараз про інше... Прийшов каталог і серед різношерствої літератури( від класиків до всякого непотребу) є анотація наступної книжки. Цитую дослівно, вдумайтесь у зміст:
"енциклопедія нечистої сили. книга-оберіг!
благодаря этой книге вы узнаете различных представителей нечистой силы и сможете отганять их молитвой, заговорны словом и оберегами, приобретете навыки надежной магической защиты от любой беды"...
Ось така маячна, горох-з-капустою для"неокрепших мозгов". Як ви вважаєте, варто попереджувати людей про "таку" літературу?
А на іншій сторінці з благословения св. патр. московского і вс. руси Киррила, рекламують Біблію.

Церква давно каже не читати злих книжок, то ми мудрі вирішуєм чи уточняєм що саме малося на увазі під "Злих книжок ". Ну цікаво ж, а виправдання завжди знайдеться (насправді виправдання лихому ми мастаки знаходити ). Ну..., то вкінці - кінців шлях кожного зокрема і для цього є голос Церкви і Духа (що стосується літератури яка торкається духовного я перебірчивий ).
Просто в сучасності нечисть всякого роду і відтінка є набагато краще відома ніж все що від Бога. Хіба це не дивно ? Звичайно що ні, це нормально якщо зважити на деякі речі. Тут нема ради, хіба просто собі не радити, а навіть забороняти торкатись таких речей де нечисть в центрі уваги , а Бог десь там..., формально згаданий.., або про Нього в наступній частині обіцяли згадати..., якщо місце залишиться. Багато про Бога пишуть, і тут також все відносно. Про Бога все що потрібно вже написано.., можна подумати ті хто шукають чогось нового чи неординарного прочитали все колись написане.

....................
Нерозумію при чім тут Патріарх Московський..., але то не важливо, суть не у тому.

[прочанка]

Церква давно каже не читати злих книжок, то ми мудрі вирішуєм чи уточняєм що саме малося на увазі під "Злих книжок ". Ну цікаво ж, а виправдання завжди знайдеться (насправді виправдання лихому ми мастаки знаходити ). Ну..., то вкінці - кінців шлях кожного зокрема і для цього є голос Церкви і Духа (що стосується літератури яка торкається духовного я перебірчивий ).
Просто в сучасності нечисть всякого роду і відтінка є набагато краще відома ніж все що від Бога. Хіба це не дивно ? Звичайно що ні, це нормально якщо зважити на деякі речі. Тут нема ради, хіба просто собі не радити, а навіть забороняти торкатись таких речей де нечисть в центрі уваги , а Бог десь там..., формально згаданий.., або про Нього в наступній частині обіцяли згадати..., якщо місце залишиться. Багато про Бога пишуть, і тут також все відносно. Про Бога все що потрібно вже написано.., можна подумати ті хто шукають чогось нового чи неординарного прочитали все колись написане.

....................
Нерозумію при чім тут Патріарх Московський..., але то не важливо, суть не у тому.

Патріарх? Та тому, що видавництво харківське. Біблію і магію рекламують на сусідніх сторінках. Магію маскують під молитви. Не кожна людина це допетрає відразу. А про Бога і нині пишуть гарні книжки. Місце Божим дивам є й нині, то чому про це не прочитати з побожних сучасних книжок? А скільки є забути святих, про які згадуємо тільки нині? Їхнє життя досліджують і розповідають нам. Хіба варто зациклюватись на класиці і не шукати Бога в новому? Бог - це поступ і пізнання. Чим більше людство готове, тим більше Бог відкриває себе в діяннях для людей. Всюдисущний, тобто вічний часі, тому й актуальний для кожного нового покоління.

[о.Олег]

... Біблію і магію рекламують на сусідніх сторінках. Магію маскують під молитви. Не кожна людина це допетрає відразу...

так - і в Львові такого повно розповсюджується І як з +Кирилом, так і з Патріархом Святославом, Вороновським чи Папою Римським - без різниці - у купі з заверненими у молитовну обгортку магіями. От біля церкви Андрія йду - передьоргує від такого роду писань дуже довго і нічого, кажуть місцеві оо. не вдієш з тими, що випродуковують і продають (Церква не може заборонити, бо територія не її, а Місто таким переймається лише, коли комусь-там треба "для галочки"), але можна щось вдіяти з ймовірними покупцями, щоб отримали певні орієнтири в купуванні не так того, що молитовно виглядає, як того, що являється саме молитвою із своєї середини
звідси і потреба про таке говорити, сигналізувати, коли щось такого Вам виявилося
власне, признаюся, я грішний такого роду продукцію зовсім не читаю, але завдяки дечому згаданому у різних темах Форуму можу рекомендувати або остерегти людину, що питається про те чи інше видавництво чи книгу
дуже дякую кожному учаснику цієї/інших дискусії
З повагою, о.Олег