Документи про Шлюб і Сім'ю

Модератори: Artur, ihor

Аватар користувача
Yur
старець
старець
Повідомлень: 585
З нами з: 19 квітня 2010, 03:48
Звідки: Chicago Il

Humanae vitae

Повідомлення Yur » 15 жовтня 2010, 01:56

Про належний порядок передавання людського життя

Високошанованим братом Пampіархам, архиепископам, епископам та іншим правлячим архиєреям, котрі живуть у мирі i спілъноті з Апостольським Престолом, духовенству та вірним цілого католицького cвimy a також усім людям доброї волі
Високодостойні брати, дорогі сини i дочки! Вітання i Апостольське благословення!
ПЕРЕДАВАННЯ ЖИТТЯ
1.Надзвнчайно серйозний обов'язок передавання людського життя, завдяки якому чоловік та жінка стають вільними i свідомими співпрацівниками Бога-Творця, наповнює їx завжди великою радістю; однак ця радість часто пов'язана із немалими труднощами та клопотами. У вci часи виконання цього обов'язку ставило перед совістю одружених важкі проблеми. Найновіший розвиток, що його набуває людське суспільство, спричинюе зміни такого типу, що виникають нові запитання, які Церква не може ігнорувати, оскільки вони якнайтісніше пов'язані з людським жнттям i щастям.

I. ПРОБЛЕМАТИКА ТА КОМПЕТЕНЦІЯ УЧИТЕЛЬСЬКОГО УРЯДУ ЦЕРКВИ

2. Зміни — справді значні i piзноманітні. Перш за все йдеться про швидкий пpиpicт населення: багато хто боїться, щоб населення cвiтy не зростало швидше, аніж наявні ресурси. I відповідно, щоб сім`ї в країнах, що розвиваються не зіткнулися із ще більшими труднощами. Це може легко підштовхнути державну владу до поборювання такої небезпеки радикальними заходами. До того ж, не тільки умови пpaцi та проживання, а й підвищені вимоги економічного характеру, як і ті, що стосуються виховання та навчання молоді, утруднюють належне утримання більшої кількості дітей.
Варто заувважити нове розуміння гідності жінки i її місця в суспільстві, цінності подружньої любові у шлюбі й зв`язку подружніх актів з подружнъою любов'ю.
Врешті слід враховувати передусім дивовижний прогрес людини в опануванні сил природи та їx раціональному використанні. Це панування людина хоче поширити на всі сфери життя, на свое тіло, свій розум та емоції, на соціальне життя i навіть на закони, які регулюють передавання життя.

Hoвi питання

3. Такий стан речей породжує нові запитання. Чи не було б доцільним переглянути діючі моральні правила з огляду на теперішнi умови життя i на те значення, яке мають подружні стосунки для гармонії i взаємної вірності чоловіка i дружини, особливо, якщо взяти до уваги, що їх неможливо дотриматись без, іноді, героїчних самопожертв.
Більше того, якщо б застосовувати у цих питаннях, так званий, принцип цілісності то чи не можна було б погодитись, що намір мати меншу, проте раціональніше сплановану сім'ю міг би перетворити вчинок, який робить неплідними природні акти в дозволений i мудрий контроль за народжуваністю? Іншими словами, чи не можна погодитись, що прокреативна мета стосується подружнього життя як цілісності, аніж кожного окремого акту. Виринає наступне питання: чи для сучасної людини, з підвищеним почуттям відповідальності, не настав час, коли передавання людського життя повинно регулюватися її розумом та волею, а не біологічними ритмами її організму?

Компетенція Учительського Уряду Церкви

4. Такі питання, безперечно, вимагали від Учительського Уряду Церкви нових i поглиблених роздумів над принципами подружньої моралі, які спираються на природний моральний закон, прояснений та збагачений завдяки Божественному Одкровенню.
Жоден віруючий християнин не стане заперечувати, що інтерпретація природного морального закону нлежить до компетенції Учительського Уряду Церкви. Тому що немае жодного сумніву в тому, — як неодноразово повторювали наші Попередники [1|, — що Icyc Христос, надавши Петрові та іншим апостолам участь у своїй Божественній владі та пославши їх навчати yci народи своїх заповідей [2], зробив їx справжніми хранителями та інтерпретаторами всього морального закону, тобто — не лише євангельського, а й природного. Тому то i природний моральний закон виявляє волю Божу, i вірне дотримування його є необхідне yciм людям для вічного спасіння [3].
Виконуючи це завдання, Церква завжди, а останнім часом особливо часто видавала відповідні документи, в яких обговорювалась як природа подружжя, так i належне практикування подружніх прав i обов'язків супругів [4].

Спеціальні дослідження

5. Усвідомлення цієї ж відповідальності спонукала Нас підтвердити i розширити Kомісію, утворену Нашим попередником світлої пам`яті Іваном XXIII, У березні 1963 року. До складу цієї Комісії крім багатьох вчених iз piзних галузей знань, входили також i подружні пари. Ця Koмісія повинна була зібрати думки та погляди з питань, які стосуються подружнього життя i передовсім належного регулювання народжуваності; вона повинна була кpiм цього представити результати своїх досліджень цих питань таким чином, щоб Учительський Уряд Церкви міг дати відповідь, адекватну до очікувань не лише вірних, але й решти світу [5].
Результат досліджень фахівців i заключення багатьох Наших братів у епископстві що їx вони надсилали Нам частково з власної ініціативи, а частково на Наше прохання, дозволили Нам ще докладніше та всесторонніше обдумати цю багатогранну проблему. Тому Ми висловлюємо yciм сердечну подяку.

Biдповідь Учительского Уряду Церкви

6. Висновки, до яких дійшла Koмісія, не могли однак бути для Нас остаточними, ані не могли Нас звільнити від обов'язку особисто дослідити цю серйозну проблему. Цe було необхідно ще й тому, що Koмісія не дійшла до одностайності стосовно моральних правил, які слід було запропонувати; передовсім ще й тому, що деякі критерії вирішення віддалялися від морального вчення про подружжя, якого постійно i наполегливо навчав Учительський Уряд Церкви.
Тому, після докладного розгляду надісланих Нам документів, після всебчних роздумів, після ревних молитов до Бога на підставі завдання, довіреного Нам Христом, хочемо дати Нашу відповідь на ці серйозні питання.

II. ДОКТРИНАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

Цілісне бачення людини

7. Питання передавання людського життя, як i кожне інше питання, яке стосується людського життя, слід розглядати не лише з біологічної, психологічної, демографічної чи соціологічної точки зору; потрібно, радше, розглядати людину в цілому, завдання, до якого вона є покликана; не лише її природне і земне існування, але й надприродне i вічне. Оскільки багато з тих, хто захищае штучне регулювання народжуваності, покликається на вимоги подружньої любові i відповідального батьківства, то необхідно точніше визначити i висвітлити цi два важливі елементи подружнього життя. Це власне те, що ми хочемо зробити, особливо тоді, коли відкликаємось до того, що Другий Ватиканський Собор з високим авторитетом навчав у Душпастирській Конституції про Церкву в сучасному світі "Gaudium et spes" ("Радість i надія").

Подружня любов

8. Подружня любов проявляє свою природу i шляхетність особливо тоді, коли ми зрозуміємо, що вона бере свій початок з найвищого джерела — від Бога, "який є любов'ю" [6], — від Отця, "від якого бере ім'я все отцівство на небі й на землі [7].
Hi в якому paзi подружжя не є простим продуктом випадку або результатом еволюії несвідомих природних сил, воно насправді так створене Богом Творцем у мудрому передбаченні, що здійснює серед людей Його план любові. Тому чоловік i жінка у взаємному самовідданні, яке є для них в подружжі властивим i винятковим, прагнуть витворити особову спільноту, у якій вони взаємно вдосконалюють себе, щоб співдіяти з Богом у зачинанні та вихованні нового людського життя.
Понад те для охрещених подружжя наділене високою гідністю таїнственного знаку благодаті, оскільки відображає єдність Христа зi своєю Церквою.

Особливості подружньої любові

9. У цьому світлі особливо чітко проявляються ознаки та характерні вимоги подружньої любові, правильне розуміння яких надзвичайно важливе.
Ця любов є передовсім людська: чуттева i духовна водночас. Тому вона випливає не лише з інстинкту та пристрасті, але й з рішення свобідної волі, яке спонукує до того, щоб витривати у радості й смутку повсякденного життя, навіть від того зміцнитись: таким чином супруги стають одним серцем i однією душею та разом досягають свого людського сповнення.
Далі, це любов цілісна, тобто — дуже особлива форма особистої приязні, у якій супруги великодушно ділять все без неналежних застережень i без е∂оїстичних розрахунків. Хто насправді любить свого супруга, — любить його не заради того, що від нього отримує, а, радше, любить його заради нього самого, i є щасливий від можливості збагатити його, подарувавши йому себе самого.
Подружня любов є також вipною i виключною аж до cмepтi; саме так чоловік i жінка розуміли її у той день, коли вони, будучи свідомими свого вчинку, пов'язали себе у шлюбі. Хоча вірність чоловжа i жінки іноді є важкою, ніхто не має права стверджувати, що вона є неможливою. Навпаки. У вci часи вона завжди була чимось шляхетним i достойним. Приклади багатьох подружніх пар впродовж століть доводять, що вірність не лише відповідає природі подружжя, але також є джерелом глибокого, тривалого щастя.
Зрештою, ця любов е плідною, оскільки вона не зводиться виключно до любовних взаємин чоловіка i жінки, а прагне тривати поза ними та зачинати нове життя. "Подружжя i подружня любов по своїй cyтi є спрямовані на зачаття i виховання нащадків. Діти, справді, є найціннішим даром для подружжя та надзвичайно сприяють благу самих батьків" [8].

Biдnoвiдaльнe батьківство

10. Тому подружня любов вимагає від чоловіка та жінки вірного розуміння їхнього обов'язку відповідального батьківства, на якому сьогодні справедливо наголошують i який потрібно правильно розуміти. Тому ми повинні розглянути його з точки зору різних ле∂ітимних i взаемопов'язаних аспектів.
Що стосується перш за все біологічних пpoцeciв, то відповідальне батьківство означає знання i враховування пов'язаних з ними функцій. Так, людина спроможна у своїй здатності до продовження роду відкрити біологічні закони, котpi властиві до людської особи [9].
3 огляду на вроджені людські потяги та емоції відповідальне батьківство означае, що вони повинні бути опанованими силами розуму i волі.
Беручи до уваги фізичні, економічні, психологічні та соціальні умови, відповідальне батьківство повино практикуватися як тими, хто зважено i великодуно вирішує мати більше дітей, так i тими, хто з огляду на серйозні підстави, шануючи моральні приписи, вирішує не мати наступних дітей впродовж певного визначеного або ж невизначеного часу.
Відповідальне батьківство, передовсім, є внутрішньо пов'язаним з об'єктивним моральним порядком, який походить від Бога, та інтерпретатором якого є належно сформована совість. Завдання відповідального батьківства вимагає від cyпpyгів, щоб вони визнали свої обов'язки перед Богом, самими собою, своею сім'єю та людським суспільством, зберігаючи при цьому належний порядок добра та цінностей.
3 цього випливає, що вони, сповняючи завдання передавання життя, не мають права діяти свавільно, так неначе визначення морально допустимих шляхів залежало би від їxньoгo власного довільного розсуду. Bони, радше, зобов'язані зорієнтовувати свою поведінку на Божий план творення, котрий, з одного боку, виражається в cyтi подружжя та його актів, а з іншого боку, його проголошує незмінне вчення Церкви [10].

Пошанування cymтi та цілі подружнього акту

11. Ti акти, які є інтимним i цнотливим єднанням супругів та передають людське життя, є, як їх назвав останній Собор, —"шляхетними i гідними" [11]; вони залишаються ле∂ітимними навіть, якщо з огляду на незалежні від волі супругів причини, можна передбачити, що ці акти будуть неплідними, все ж вони залишаються призначеними виражати i зміцнювати єднання cyпpyгiв. Як вчить досвід, справді не з кожного подружнього спілкування зачинаєтъся нове життя. Бог у своїй мудрості так впорядкував природні закони i періоди плідності, що вони вже самі по co6i створюють проміжки у послідовності народжень. Церква, спонукуючи людей дотримуватися природного закону, який Церква пояснює у своєму постійному вченні, навчає, що "кожен подружній акт" повинен бути відкритим до передавання життя [12].

Єднання в любовi та продовження роду

12. Це вчення, неодноразово викладене Учительським Урядом Церкви, базується на встановленому Богом нерозривному зв'язку між об'єднавчим та прокреативним значеннями, притаманними подружньому акту. Цей зв'язок людина не має права самовільно розривати.
По своїй внутрішній структурі подружній акт, якнайтісніше поєднуючи cyпpyгiв між собою, чинить їх одночасно здатними до зачаття нового життя, відповідно до законів, вписаних у природу чоловіка i жінки. Якщо шанувати обидва суттеві аспекти — любовне єднання та продовження роду, то подружнє спілкування зберігає зміст взаємної та справжньої любові, рівно ж як i його призначення до найвищої відповідальності батьківства, до якого людина покликана. На Нашу думку, сучасні люди цілком спроможні збагнути, що фундаментальний принцип цього вчення є глибоко розумним i людським.

Bipнicmь Божому планові

13. Цілком слушно вказують на те, що примушування партнера до статевого стосунку, не беручи до уваги його стан i законні бажання, не є справжнім актом любові й суперечить, як наслідок, доброму моральному порядку в подружніх стосунках. Так само, якщо над цим замислитись, слід визнати, що акт взаємної любові, який перешкоджає здатності передавати життя, яку Творець поеднав iз цим актом, суперечить творчому Божому планові щодо подружжя i волi Автора життя. Користати з цього Божественного дару, руйнуючи, навіть якщо частково, його значення i його цілъ — означає суперечити природі чоловіка i жінки та їхніх найінтимніших стосунків, це також означає суперечити Божому задумові i Його волі. I навпаки, хто насолоджується даром подружньої любові, дотримуючись законів дітородження, визнає, що ми не є володарями над витоками людського життя, а, радше, служителями встановленого Творцем плану. Як людина назагал не має необмеженої влади над своїм тілом, так i зокрема над здатністю дітородження, тому що вона за своєю природою спрямована на передавання людського життя, джерелом якого є Бог. "Людське життя є священним - нагадуе Наш передник Іван ХХШ, - оскільки воно від cвого зародження вимагає творчого втручання Бога" [13].

Недозволені способи регулювання народжень

14. Відповідно до цих фундаментальних засад людського i християнського розуміння подружжя Ми мусимо ще раз офіційно заявити: пряме припинення вже розпочатого процесу розвитку дитини в організмі мaтepi, передyciм прямий аборт - навіть якщо його здійснюють для лікувальних цілей - є недопустимим способом обмеження кількості дітей, i його слiд абсолютно відкинути [14].
Так само, як це Учительський Уряд Церкви неодноразово робив, слід засудити пряму, довготривалу або обмежену в чaci стерилізацію чоловіка чи жінки [15].
Недопустимою також є будь-яка дія чи то до подружнього акту, чи під час нього, чи в пpoцeci розвитку його природних наслідків, яка була б спрямована на запобігання дітородженню як ціль, чи як зaciб [16].
Так само не можна аргументувати для оправдання подружніх актів, умисно вчинених неплідними, що слід вибирати менше зло, або що такі акти творять ціле з іншими попередніми чи наступними плідними актами, i що вони беруть участь в їхній єдиній i однаковій моральній доброті. Навіть, якщо іноді дозволено толерувати менше моральне зло, щоб запобігти більшому, або щоб сприяти чомусь морально більш вартісному [17], то тим не менше ніколи не дозволено - навітъ з найсерйозніших підстав - чинити зло заради доброї цілі [18]: тобто, хотіти чогось, що по своїй природі порушує моральний порядок i через те — негідне людини; це правило залишається в cилi також i тоді, навіть якщо наміром було зберегти, чи посприяти індивідуальному, сімейному або суспільному благу. Отже, є серйозною помилкою вважати, що умисно вчинений неплідним подружній акт, який таким чином став неморальним, — може бути оправданий плідністю цілого подружнього життя.

Дозволені терапевтичні засоби[/i]

15. Церква, однак, не вважае недозволеними тi терапевтичні заходи, які необхідні для лікування тілесних захворювань, навіть якщо передбачається, що наслідком їxнього застосування буде перешкода зачаттю. Проте така перешкода в жодному разі не може бути прямою ціллю [19].

Дозволене використання неплідних nepioдів

16. Однак проти цього вчення Церкви про формування подружньої моралі висувають закид, як уже згадано вище (§ 3), що правом i завданням людського розуму є керувати наданими їй природою силами та спрямовувати їх до цілей, які відповідають благу людини. Навіть запитують: чи не розумніше у зв'язку із цим у багатьох ситуаціях використовувати штучну регуляцію народжень, якщо за її допомогою можна досягти 6ільшого миру i злагоди в cім’ї та створити кращі умови для виховання уже народжених дітей? На це запитання слід рішуче відповісти: Церква є першою, яка хвалить і закликає застосовувати людський розум до діяльності, яка настільки тісно поєднує людину, розумне створіння, з її Творцем. Але вона так само стверджує, що такий вжиток розуму повинен перебувати в межах, встановленого Богом порядку дійсності.
Якщо, отже, є достатньо обгрунтовані підстави для відтермінування наступного народження, що спричинено фізичним чи психічним станом чоловіка чи жінки, чи із зовнiшнix обставин, Церква навчає, що одружені можуть скористати з природних циклів, притаманних репродуктивній системі i мати подружні акти лише в неплідний період, таким чином контролюючи народження, яке жодним чином не суперечить тим моральним принципам, які Ми щойно пояснили [20].
Церква залишаеться вірною co6i i своему вченню, якщо вона, з одного боку, вважає дозволеним використання супругами неплідних періодів, а з іншого — відкидає використання прямо протизаплідних засобів як завжди недозволене — навіть якщо на захист цієї практики знову й знову наводять поважні та вагомi підстави. Насправді мова йде про два зовсім різних типи поведінки: відповідно до першого — супруги законно використовують природну можливість, в іншому випадку — вони перешкоджають пepe6iгy природного процесу зачаття. Безперечно, в обидвох випадках супруги одностайні в тому, шо вони з поважних підстав хочуть уникнути дітей, i при цьому вони, зрозуміло, хотіли б бути в цьому впевнені. Однак слід зазначити, що лише в першому випадку супруги можуть утриматися від подружніх [статевих] стосунків впродовж плідного періоду, якщо народження наступної дитини є небажаним. А в неплідні періоди вони вступають у подружні [статеві] стосунки для засвідчення взаємної любові та збереження обіцяної взаємної вipнocтi. Якщо супруги ведуть себе таким чином, то вони дійсно дають свідчення справжньої любові

Серйозні наслідки методів штучного регулювання народженъ

Чесні люди можуть ще краще переконатися в правдивості Церковного вчення, коли вони звернуть увагy на наслідки методів штучного регулювання народжень. Передовсім слід задуматись наскільки широкий i легкий шлях відкривається до подружньої нeвipностi i до загального послабления моральності.
Не потрібно багато досвіду, щоб знати, наскільки слабкою є людина, та, щоб збагнути, що людина, особливо молода, настільки вразлива перед спокусами, що вона потребує спонук, щоб дотримуватись морального закону, i що було б безвідповідально полегшувати недотримання цього закону. Так само слід висловити тривогу: чоловіки, котpi призвичаїлися до протизаплідних практик, можуть втратити пошану до жінки i, легковажачи її тілесним благом i психічною рівновагою, сприймати її як звичайне знаряддя задоволення своеї поxoтi, а не як супутницю, яку слід поважати i любити.
Врешті, слід теж замислитись i над тим, яку небепечну владу отримали б таким чином державні органи, якi не дбають про вимоги моральних норм. Хто б закидав урядам, які для вирішення проблем суспільності застосовували такі ж заходи, які одружені вважають законними для вирішення конкретних сімейних труднощів? Хто міг би перешкодити урядам сприяти поширенню, а навіть накидати людям, якщо уряди вважатимуть за необхідне, тi протизаплідні засоби, які видаються їм найдієвішими? Таким чином могло б статися, що для того, аби уникнути трудношів особистого, сімейного чи соціального характеру, які виникають з дотримування Божого закону, могли б надати державним органам право втручатися в цілком особисті та інтимні завдання подружжя.
Якщо ми не хочемо полишити служіння у передаванні життя людській сваволі, то мусимо визнати недоторканні межі для влади людини над власним тілом та його природними функціями, котрих не мають права порушувати ні приватні особи, нi сусппіьні авторитети. Ці межі визначаються виключно з пошани, яка належить людському тілу у його цілості та природних функціях: зокрема — відповідно до вищенаведених засад та до вірно зрозумілого т.зв. принципу цілісності, як це пояснив Наш Попередник Пій XII [21].

Церква як гарант справжніх людських цінностей

18. Можна передбачити, що, мабуть, не вci так легко прийматимуть передане вчення; підніметься надто багато голосів спротиву проти слів Церкви, підсилених сучасними засобами комунікації. Однак Церква, яку це не вражає, що вона так само, як її божественний Засновник, поставлена бути "знаком протиріччя" [22], тим не менше залишається вірною своєму завданню смиренно але непохитно проповідувати моральний закон в його цілості, — природний i євангельський.
Церква не є творцем цих обидвох законів; через те вона не може вирішувати на свій розсуд, вона може бути тільки їхнім охоронцем та інтерпретатором; вона ніколи не може оголосити щось дозволеним, що в дійсності є недозволеним, тому, що по своїй природi суперечить справжньому благу людини.
Зберігаючи подружній моральний закон в повному обсязі, Церква дуже добре усвідомлює, що вона робить свій внесок у побудову справжньої, людської цивілізації; крім того, вона спонукує людину не ухилятися від відповідальності, покладаючись на технічні засоби; тим вона захищає гідність супругів. Bipно наслідуючи приклад і вчення нашого божественного Спасителя, Церква показує, що її щира та безкорислива любов супроводжуе людину: вона хоче допомогти людині в її земній мандрівці, щоб вона справді, як дитина, брала участь у житті живого Бога, Батька ycix людей [23].

III. ПАСТОРАЛЬНІ ВКА3ІВКИ

Церква як "мати i учителька"

19. Наші слова не були б повним i ясним вираженням думок і турбот Церкви, матері i учительки BCIX народів, якщо б вони у важких ситуаціях, від яких страждають сьогодні родини i народи, не подали людям, котрих ці слова спонукують до вipнoгo дотримання Божої Запоіді щодо подружжя, допомоги у проведенні морально впорядкованого регулювання народжень. Церква не може ставитися до людей інакше, аніж наш божественний Відкупитель: вона знає слабкють людей, вона має милосердя до мас, вона турбується про грішників; однак вона не повинна переставати навчати закону, який справді є законом людського життя: того життя, котре відновлене до його nepвicнoї правди та кероване Божим Духом [24].

Можливість дотримання Божого закону

20. Здійснення вчення про належне регулювання народжень, яке Церква проповідує як божественний закон, без сумніву мiг би видатися для багатьох важким, навіть зосім неможливим для здійснення на практиці. Але, як і кожні особливо високі i цінні блага, цей закон вимагає від поодинокої людини, від ciм'ї та від людського суспільства твердих рішень i численних зусиль. Так, його дотримання неможливе без допомагаючої Божої благодаті, яка підтримує i зміцнює добру волю людини. Хто ж задумається глибше, той визнає, що ці зусилля ушляхетнюють людину та сприяють благу людського суспільства.

Самоопанування

21. Морально впорядковане регулювання народжень вимагає від cyпpyгiв передовсім повного визнання та пошанування справжніх цінностей життя i сімї, Й цілковитого опанування себе i свої емоцій. Цілком певно, що таке панування розуму i волі над інстинктом вимагає аскези. Лише так можна належно впорядкувати притаманні подружньому життю форми вираження любові а також досягти періодичної стриманості. Така самодисципліна, вираз подружньої чистоти не шкодить подружній любові; вона, радше, наділяє її вищими людськими цінностями. Хоча така самодисципліна вимагає постійних зусиль, однак її цілюща сила веде супругів до повнішого розкриття їx самих та збагачує їx духовними цінностями. Вона дарує CIM'Ї справжній мир та допомагає справитися й з iншими труднощами. Вона сприяє кращій повазі до iншoгo супруга, допомагає подружжю знищити егоїзм. який є ворогом справжньої любові, допомагає поглибити відчуття відповідальності. Вона, вpeштi, наділяє батьків глибиннішим i ефективнішим впливом на виховання та освіту їхніх дітей. Діти, підростаючи, отримуватимуть справжнє розуміння цінностей i досягатимуть виваженого i гармонійного вжитку їx розумових та фізичних здатностей.

Створення сприятливого клімату для цнотливocmi

22. При цій нагоді Ми хочемо нагадати вихователям i вciм, хто відповідальний за спільне благо людського суспільства, про необхідність витворення клімату для виховання в цнотливості Так справжня свобода шляхом збереження морального порядку здобуде перемогу над розбещеністю.
Bci, кого глибоко турбує прогрес людської культури та захист суттєвих цінностей душі, повинні одноголосно засудити те, що у сучасних засобах масової інформації веде до розпалювання ницих пристрастей та до поши-рення морального занепаду, як також будь-яку форму порнографії у письмовій та словесній формі чи в зображенні [в т.ч. на сцені та екрані]. Не слід намагатися виправдовувати таке зіпсуття посиланням на мистецтво i науку [25], або вказівкою на свободу, яку, можливо, надають у цій сфері органи державної влади.

Заклик до органів державної влади

23. Через те Ми звертаємося до урядовців, на яких передовсім лежить відповідальність за захист загального блага, i котpi можуть так багато зробити для збереження добрих звичаїв: нiколи не дозволяйте підривати добрі звичаї ваших народів; серед ycix обставин запобігайте, щоб завдяки законодавству в ciм'ю — первісну клітину суспільства — не проникали практики, які суперечать природному i Божому законові. Щоб вирішити проблему приросту населення, державна влада може i повинна йти іншим шляхом: шляхом мудрої i передбачливої сімейної та освітньої політики, яка шанує моральний закон i свободи громадян.
Ми цілковито свідомі труднощів, з якими стикається державна влада, особливо в країнах, що розвиваються. Наше розуміння цих обгрунтованих турбот підтверджує Наша енцикліка "Populorum progressio". Але тут ми повторюємо разом з Нашим Попередником Іваном XXIII: "При розгляді i виршенні цих питань людина не має права використовувати шляхи чи засоби, що суперечать її гідності, застосування яких нахабно пропонують тi, хто думае про людину та про її життя лише матеріалістично. Згідно з Нашим переконанням це питання можна вирішити лише тоді, коли економічний i cycпільний розвиток шанує та сприяє справжнім людським цінностям, як індивщуальним, так i суспільним" [26].
Зовсім несправедливо було б вважати Боже Провидіння відповідальним за те, що насправді є наслідком короткозорої політики, недостатнього розуміння соціальної справедливості, егоїстичного збагачення, зрештою, — лінивого недбальства при докладанні зусиль, які могли б привести народ та його дітей до вищого рівня життя [27]. Нехай же ж yci відповідальні, від яких це залежить, - декотрі уже це відмінно роблять - знову й знову всіма силами беруться за справу. Не можна послаблювати завзяття до взаємодопомоги у великій людській родині; тут, на Нашу думку, відкривається майже неосяжне поле для діяльності великих міжнародних організацій.

До науковців

24. Ми хочемо скеруватм Наш заклик заохоти до мужів науки, "які можуть багато посприяти благу подружжя і CIM'Ї та миру coвicтi, якщо вони, шляхом спільної наукової праці, намагаються точніше вияснити передумови для морально бездоганного регулювання народжень" [28]. Передовсім слід бажати, — як уже казав Пій XII, — щоб медицина забезпечила регулювання народжуваності, засноване на дотриманні природних ритмiв, точними даними [29]. Тоді науковці — особливо католики серед них — доведуть своїм внеском, що є так, як вчить Церква: а саме, що "не може існувати протиріччя мiж Божими законами стосовно передавання життя і тим, що служить справжній подружній любові" [30].

До християнських подруж

25. Тепер Наше слово спрямоване до Наших синів і дочок, особливо до тих, кого Бог кличе служити Йому в одруженому стані. Церква, передаючи непорушні вимоги Божого закону, проповідує спасіння i відкриває у Таїнствах шляхи до благодаті: через це людина стає новим творінням, яке в любові i справжній свободі відповідає величному планові свого Творця i Спасителя і має розуміння Христового "легкого ярма" [31].
Слідуючи в покорі за Його голосом, християнські супруги повинні думати про те, що їхнє покликання до християнського життя, яке починається у Xpeщeннi, розкривається i укріплюється у Таїнстві Подружжя. Так "вони зміцнюються i неначе освячуються", щоб вірно виконувати свої завдання, привести до завершення своє покликання i дати світові покладене на них християнське свідчення [32]. Господь довірив їм це завдання, щоб вони відкрили людям той святий i водночас лагідний закон, який глибинно поєднує їхню взаємну любов та співділання з любов'ю Бога, Подателя людського життя.
Ми аж ніяк не заперечуємо, що іноді для життя християнського подружжя виникають серйозні труднощі: бо як для кожного з нас, так i для них "тісні ті двеpi й вузька та дорога, що веде до життя" [33]. Тим не менше, надія на це життя освітлюватиме їхню дорогу, наче яскраве світло, якщо вони мужньо намагатимуться "жити тверезо, праведно i благочестиво в нинішньому віці" [34], знаючи з певністю, що "проминає образ світу цього" [35].
Тому супруги повинні з готовністю приймати покладенi на них жертви, зміцнені вipoю i надією, яка "не зпсоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний" [36]. Далі, вони повинні настійливою молитвою виблагати Божу допомогу i, передусім, - черпати з невпинного джерела Євхаристії благодать i любов. Якшо ж гpixи гальмуватимуть їхній шлях, нехай вони не занепадають духом, а смиренно i витривало шукають прихистку у милосерді Божому, яке щедро дарується їм у Таїнстві Покаяння. Таким чином супруги можуть дійти до притаманної їм, як одруженим, досконалостi, як її описує Апостол: "Чоловіки, любіть своїх жінок, як i Христос полюбив Цсркву... Так i чоловіки понні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, — себе самого любить. HJXTO ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, BIH ЙОГО годує i піклується ним, як i Христос Церквою... Це велика тайна, а я говорю про Христа i Церкву. Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай боїться чоловіка" [37].

Сімейне апостольство

26. Одним із найкоштовніших плодів, які визрівають із неухильних намагань подружжя коритися Божому законовi, є часте бажання подружжя ділитися своїм досвідом з іншими. Так до широкого обсягу покликання мирян додається нове видатне апостольство: взаємне служіння тих, хто є в однаковій ситуації: супруги беруть на себе апостольське завдання шодо інших подруж, стосовно яких вони є провідниками, Це видається сьогодні особливо сучасною формою апостольського служіння [38].

До лікарів та іншого медичного персоналу

27. Велику пошану виявляємо Ми до лікарів та іншого медичного персоналу, які, при виконанні своїх професійних обов'язків, більше дивляться на те, що від них вимагає християнське покликання, аніж на чисто людські інтереси. Нехай же ж вони залишаються витривалими в нaмipi докладати всіх сил для рішень, які є відповідними до вipи та розуму; але нехай вони також намагаються привернути до такого ставлення i ixнix колег. До того ж вони повинні розглядати як особливе завдання своєї професії набуття необхідних знань, щоб у цій делікатній сфері могти дати вірну пораду та вказати відповідальні шляхи вирішення подружжям, що до них звертаються, як цього від них справедливо очікують.

До священиків

28. Дорогі священики, дорогі сини! Ви за своїм покликанням є порадниками i духовними провідниками як поодиноких людей, так i їxнix родин. 3 великою довірою Ми хотіли б звернутися до вас. Вашим першим завданням є, — Наші слова стосуються особливо вчителів морального богослов'я, — представити Церковне вчення про подружжя чітко i відкрито. Будьте першими, хто у своєму служінні є прикладом щирого внутрішнього i зовнішнього послуху Учительському Урядові Церкви. Ви зобов'язані до цього послуху не з огляду на наведені докази, а задля світла Святого Духа, з якого в особливий cпoci6 користають Пастиpi Церкви при викладенні iстини [39]. Ви також знаєте, що для збереження внутрішнього миру поодиноких вірних та для едності Християнського народу велике значення має, щоб у питаниях моралі та догматичних питань вci корилися Учительському Урядові Церкви та говорили однаковою мовою. Тому Ми приєднуємося до проникливих слів великого апостола Павла i закликаємо Вас від усього серця: "Благаю вас, брати, ім'ям Господа нашого Icyca Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці" [40].
29. Далі, якщо неприховування нічого зi спасенного вчення Христа є визначною формою виразу любові до душ. Воно повинно завжди супроводжуватись терпе-ливістю i любов'ю; Господь сам дав приклад спілкування з людьми. Прийшовши не судити світ, а спасти його [41], Biн, щоправда, був непримиренним супроти зла, але милосердним до людей.
У свo'ix труднощах i бідах супруги повинні знаходити у слові i співчутливому cepцi священика відгомін любові нашого Відкупителя.
Дорогі сини, говоріть з упованням, переконані що Святий Дух, який допомагає Учительському Урядові Церкви при викладенні правильної науки, освітлює серця вірних i запрошує їх погодитися. Без молитви нічого неможливо досягти. Навчайте цьому одружених; напучуйте їх, щоб вони часто, з великою вipoю приступали до Таїнств Свхаристії та Покаяння i ніколи не занепадали духом через їхню слабкість

До єпископів

30. Дорогі преподобні брати в епископстві! Під кінець цього окружного послання звертаємося Ми до вас в шанобливості i любові. Ми особливо близько поділяємо ваші турботи про духовне добро Божого народу. Ми скеровуємо до вас Наше настійливе прохання: на чолі ваших співслужителів священиків i вірних самовіддано та не зволікаючи станьте на захист святості подружжя; для того, щоб життя в подружжі дійшло до повної людської i християнської досконалості. Ви повинні розглядати це як ваше найбільше та найвідповідальніше завдання, яке вам сьогодні довірене. Ви добре знаєте, що це пастирське служіння вимагає певної узгодженості пасторальних зусиль, яке охоплює вci сфери людської діяльності: економічну, освітню та суспільну. Одночасний поступ у вcix цих сферах вчинить життя батьків і дітей в ciм'ї більш стерпним, легшим та радіснішим. При благоговійному дотриманні Божого плану щодо світу також i життя людського суспільства збагатиться братньою любов'ю та стане стабільнішим завдяки правдивому мирові.

До ycix людей доброї волі

31. Вас, високодостойні брати, дорогі сини i дочки, і вас, ycix людей доброї волі, Ми закликаємо до справді великого діла виховання, поступу та любові. Ми спираємося при цьому на незмінне вчення Церкви, що йогo вірно з6epiгaє та інтерпретує Наслідник святого Петра разом з братами в католицькому епископстві. Це справді велике діло, Ми у цьому глибоко переконані, спричиниться до благословення як світові, так i Церквi. Tiльки тоді, коли людина дотримується Богом вписаних у її природу законів, які через те слід мудро i з любов’ю шанувати, вона може дійти до справжнього, так бажаного щастя. Для цього великого діла Ми благаємо у всесвятого та всемилосердного Бога повноти небесної благодаті не лише для вас ycix, але особливо для одружених i уділяємо вам від усього серця як його запоруку Наше апостольське благословення.
Дано в Римі, при cобopi Св.Петра, 25 липня 1968 року, у свято святого апостола Якова, у шостий рік Нашого понтифікату.
ПАПА ПАВЛО VI
Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! (Матвія 12:36)

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Документи про Шлюб і Сім'ю

Повідомлення ShMariam » 15 квітня 2013, 11:37

Документи Католицької Церкви про Шлюб та Сім'ю. Вибране від Лева XIII до Бенедикта XVI

Це вже друге видання Документів Католицької церкви про шлюб та сім'ю. Даний збірник оновлений та доповнений новими енцикліками: Іван Павло ІІ. FAMILIARIS CONSORTIO (Сімейна спільнота); Бенедикт XVI. DEUS CARITAS EST (Бог є любов).
ЗМІСТ

Передмова до другого видання
Лев XIII
ARCANUM DIVINAE SAPIENTIAE Таємниця Божої Премудрості
Пій XI
CASTI CONNUBII Непорочне подружжя
Пій XII
SACRA VIRGINITAS Священне дівицтво
Павло VI
HUMANAE VITAE Людське життя
Священна Конґреґація у справах віровчення
QUESTIO DE ABORTU Декларація про скоєння аборту
Священна Конґреґація у справах віровчення
PERSONA HUMANA Людська особа
Іван Павло ІІ
FAMILIARIS CONSORTIO Сімейна спільнота
Папська Рада у справах сім’ї
ХАРТІЯ ПРАВ СІМ’Ї
Священна Конґреґація католицького виховання
ВИХОВНІ ДОРОГОВКАЗИ В ЛЮДСЬКІЙ ЛЮБОВІ
Священна Конґреґація у справах віровчення
DONUM VITAE Дар життя
Іван Павло ІІ
ЛИСТ ДО СІМЕЙ Gratissimam sane
Папська рада у справах сім’ї
ПРАВДА ПРО ЛЮДСЬКУ СТАТЕВІСТЬ ТА ЇЇ СУТЬ
Папська Рада у справах сім’ї
ПРИГОТУВАННЯ ДО ТАЙНИ ПОДРУЖЖЯ
Папська Рада в справах сім’ї
ПОСІБНИК ДЛЯ СПОВІДНИКІВ
Папська рада у справах сім’ї
СІМ’Я, ПОДРУЖЖЯ ТА «ЖИТТЯ НА ВІРУ»
Венедикт XVI
DEUS CARITAS EST Бог є любов
Цей навчальний посібник можна придбати в Інституті родини та подружнього життя УКУ

http://www.family-institute.org.ua/doku ... a-xvi.html

Думаю, багато тих документів можна знайти окремо в інтернеті, якщо буде комусь цікаво
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Re: Документи про Шлюб і Сім'ю

Повідомлення brat Martyn » 01 травня 2013, 14:40

Інститут родини і подружнього життя не спішить виставляти ці документи в мережу, оскільки чекає максимального продажу друкованого тиражу.

Я хотів виставити, перепитав (перепитував не один раз), але мені все пояснили і нагадали, що на переклад є авторські права.
Сам п. Юрій запевняв минулого літа, що сам їх виставить на офіційний сайт до кінця 2012 року. Але реальних результатів досі нема, і ця тупікова ситуація затягнулася вже на роки.

Печально, бо ми втрачаємо час, якого не гають наші опопненти з гендерними і гомосексуальними ідеями.
© 1983-2013 Maryan Kachmar: Ето неловкое чуство..: коли дорослий світ до люті огидний, а дитиною залишатися не вихід.
Skype: m.s.kachmar; e-mail: [email protected]; або сайти: www.simport.org.ua, www.photography.kachmars.com

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Документи про Шлюб і Сім'ю

Повідомлення ShMariam » 01 травня 2013, 15:20

Humanae Vitae
Взагалі цікавий сайт...
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Документи про Шлюб і Сім'ю

Повідомлення andrivovk » 01 травня 2013, 19:27

В інтернеті мандрує цікава книжка про шлюб Абате А.М. - Положение о браке в новом каноническом законодательстве. Можна десь і скачати. Наприклад http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=4116652
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books


Повернутись до “Наша бібліотека”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей