Євангелізація

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 14 травня 2013, 05:46

Tornado писав:
igormaks писав:Христос Воскрес!
Читаю ці дописи , але чомусь якоїсь такої реакції (негатив - позитив) не викликає. Ну пробує владика Б. Гудзяк знайти підхід до якоїсь частини людей. На мою думку помиляється . Ну і що? Але пробує! Це вже щось. А стосовно Франції , то на жаль владика же не може виступати проти гомосексуалізму. Заборонено законом. Тут проблема для Церкви. Якщо виступить , то це буде розцінено як нетолерантне відношення до гомосексуалістів та інших секс меншин. Там закон шанують , а такої направленості - особливо. Тут наука для України і нашої Церкви зокрема.
З повагою Ігор


В Франції суть проблеми не у виступі проти гомосексуалістів, а в тому, щоби не визнавати їхні так звані "шлюби" та забороні усиновлення такими особами дітей.
Я не згідний з Вами в де чому, а саме: чому архієреї не можуть виступати проти гомосексуалізму? Є закон Божий, а є закон людський. Владика є пастир своєї отари, і як вівці нападають, то він, як добрий пастир обороняєї їх, а не втікає. Втікає тільки наймит.
Якби пророки та апостоли зважали на всі заборони тогочасних правителів, то як би ширилось християнство? За це і страждали вони. Предтеча Господній Іван Хреститель за що поплатився життям? Бо докоряв владі та виступав за правду Божу. А яке було життя в свт. Івана Золотоустого? Докоряв Імператору і жінці його; був в їхній немилості, переслідуваний своїми ж співбратами - ЄПИСКОПАМИ.
У посланні ап. Павла до Тита 1,7-9 пише: "Єпископ мусить бути бездоганним ... який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і НАСТАВЛЯТИ в здоровій науці, та й супротивників ПЕРЕКОНУВАТИ".
Знаєте, для мене більший слід залишить євангелізація своїм прикладом чи то єпископа,чи священика по відношенню до всяких нечистот, що є в ЄС та йде вже до нас. Бо тут я справді побачу готовність до жертви своєю репутацією, становищем, привілеями, а може і життям за Божу правду.
Тому, на мою думку, організація лижних катань в час великої духовної та економічної кризи в Україні немає нічого спільного з істинною євангелізацією, а вислів вл. Гудзяка, що "лижі – це один із засобів нашої євангелізації" вважаю повним абсурдом.

майже зі всім погоджуюся (окрім "повноти абсурду"), але питання у тому, що Ви (особисто Ви) маєте не лише пильнувати за тим, від чого залишиться "більший слід", а й самі в доброму розумінні "наслідити", і питання до Вас залишається
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 14 травня 2013, 06:05

Tornado писав:По темі напишу пізніше.
А щодо лінку, то дуже цікаво, чому його так оперативно прибрали...

цей? http://www.credo-ua.org/2013/02/78188
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 14 травня 2013, 06:10

про нову Євангелізацію ще http://www.credo-ua.org/2011/11/53546
Єпископи Східних Католицьких Церков говорили про нову євангелізацією

Зустріч східних католицьких єпископів Європи відбулась 3 - 6 листопада у м. Орадеа (Румунія). Щорічна зустріч східних католицьких єпископів цього разу зібрала близько 70 учасників, серед яких були єпископи і експерти, котрі прибули на запрошення Правлячого єпископа Орадеї-Маре Віржиля Берчеа. Темою роботи був внесок Східних Католицьких Церков в нову євангелізацію.

Україну у цьогорічній представляють чотирнадцять єпископів УГКЦ. У зустрічі також взяли участь єпископи латинського обряду Румунської Єпископської Конференції.

В центрі уваги робочих засідань були два напрямки роздумів. З одного боку, наголошувалось, що Східні Католицькі Церкви в Європі мають зробити свій специфічний і унікальний внесок в усю Католицьку Церкву і в процес нової євангелізації. А з іншого боку, підкреслювалось, що і вони мусять бути свідомими викликів, які ставить сучасний світ перед місією Церкви.

Криза, в якій перебуває світ сьогодні, має за своєю суттю антропологічний характер, і є почасти плодом секуляризації, яка призвела до невиправданої маргіналізації Бога, як в публічній, так і в приватній сфері людей, спричиняючи тим самим велику дезорієнтацію у власній ідентичності, внаслідок чого сучасна людина часто буває нездатною виправдати саму себе і напрямок свого буття. Ці проблеми зачепили і Східні Католицькі Церкви, і після динамізму, що настав внаслідок здобутої близько 20 років тому свободи, відчувають на собі питання, що їх ставлять глобальні явища, зокрема ще й тому, що стосуються багатьох їхніх вірних-емігрантів, ставлячи таким чином перед матірними Церквами єдині у своєму роді душпастирські питання, котрі вимагають відповідних та оригінальних рішень.

У своєму виступі голова Папської ради у справах нової євангелізації Сальваторе Фізікелла, звернув увагу на деякі завдання, що стосуються нової євангелізації: зміцнити відчуття приналежності, на якій базується сильна ідентичність; плекати мову і особливо красу, літургію, але також катехизацію і постійну формацію. Окрім цього, перед обличчям різноманітних форм егоїзму, які сьогодні виглядають домінуючими, нова євангелізація повинна утверджувати свідчення солідарності і щедрості, іншими словами – любов, за посередництвом якої можна виразити любов Бога до усіх людей.

Нова євангелізація здійснюється не лише словами, але також за посередництвом видимих знаків, здатних вчинити видимою і відчутною присутність і місію Церкви в історії. Приклад такого динамізму і передавання християнського послання надав о. Борис Гудзяк, ректор Українського Католицького Університету, який представив учасникам дуже цікавий проект спорудження нового католицького університету. Базовою ідеєю при цьому є побудова богословського центру, де богослов’я буде втілене в архітектурі, де духовність стане способом життя у спільноті, а євангелізація відбуватиметься як проща.

Зі свого боку, отець-єзуїт Іван Марко Рупнік, митець світової слави і директор Centro Aletti, показав внесок візантійського мистецтва в контексті нової євангелізації. На думку словенського митця, дуже важливим є збагнути дійсність, в якій впроваджується мистецтво, і завдання, яке воно має сповнити. На жаль, «мистецтво емігрувало з храму до палаців, а від них – до галерей. Водночас, воно втратило свою функцію символу, висуваючи на перший план ідею концепції, яка не має жодного зв’язку з щоденним життям». На думку доповідача, також мистецтво повинно бути здатним передавати віру, життя, любов. Втім, те, що сталося з мистецтвом, відображає те, що сталося з християнином, який більше не здатним жити у щоденному житті своїм Хрещенням, своїм буттям відродженої дитини Божої.

Проф. Чезаре Альцаті, доцент Католицького університету Sacro Cuore Мілану, у світлі історії і природи Східних Католицьких Церков, виокремив деякі аспекти, які могли б стати стимулом для цілого християнського світу. Передовсім, долати конфесійні кордони, не втрачаючи власної ідентичності, але відкриваючись до діалогу з іншими конфесіями, які змагаються з такими самими викликами секуляризації, тобто відділення надприродного від теперішнього життя.

В ситуації зростаючого секуляризму і консумізму в середовищі Східної Європи, завданням Церкви є, на думку Владики Ціріла Василя, Секретаря Конгрегації для Східних Церков, пропонувати світському суспільству, з метою подолання нищівних наслідків дикого капіталізму, досвід соціального вчення Церкви «як ліки на отруйні супровідні наслідки ринкової економіки». Пам’ятаючи, як багато вірних Східних Католицьких Церков емігрували під впливом економічних причин, слід переглянути їхнє душпастирство в місіонерському ключі і у світлі актуального суспільного контексту. Йдеться про те. що контакти душпастиря з вірними-емігрантами не повинні «обмежуватися лише до служіння божественного культу», але має брати до уваги також умови їхнього життя. Важливо, щоб вони не почувалися покинутими своєю Церквою.

Інший виклик відноситься до «практичного атеїзму», який що раз більше поширюється. Людина, до якої Церква покликана нести євангельську Благовість, є людиною, яка в основному є необізнаною в релігійних питаннях і якій бракує міцної культурної опори. Тому постає питання, як зацікавити її справами, які перевищують її обмежений матеріальний і утилітарний горизонт? Подібно до інших доповідачів, також Секретар ватиканської Конгрегації підкреслив пошуки людиною радості, краси, оздоби і урочистості. Саме ця «глибока містика краси наших літургійних богослужінь може стати поштовхом до глибоких пошуків правди».

Зустріч наступного року відбудеться в Загребі 8-11 листопада, з нагоди 400-ліття Унії Хорватської Католицької Церкви візантійського обряду з Римом.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 14 травня 2013, 06:18

Експрес писав:
отець Роман писав:Як сказав один францисканець, українець, коли його запитали про "нову євангелізацію" - що з цим робити - він сказав що сам поки не знає, але одразу запропонував - "покажіть альтернативу". А її просто на даний момент не існує
.
Ще й як існує. Катехитичні школи, молодіжні гуртки при Церквах, організація прощ чи звичайних спільних мандрівок, де б можна було поспілкуватись...
Зрештою, отче,безпосередньо від Вас залежить розвиток парафії. Якщо люди, що приходять до храму, отримають необхідну допомогу, пораду, якщо Ви достукаєтеся до них своїм словом, то вони обов"язково прийдуть вдруге і приведуть інших людей, яким Ваша допомога також дуже потрібна. І лижі тут ні до чого...

а чим "лижі" не "спільна мандрівка"? Чи, інакше, що бракувало на Вашу думку тим "лижам", щоб бути тим, про що Ви говорите? Думаю від означення/опису того, що відбулося і окреслення катехитичних ("новоєвангелізаційних") сподівань/вимог, залежить і висновок: відбулося щось позитивного в житті Церкви в той день у Буковелі чи ні.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Tornado
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 165
З нами з: 07 березня 2009, 18:42

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення Tornado » 14 травня 2013, 07:48

о.Олег писав:
Tornado писав:По темі напишу пізніше.
А щодо лінку, то дуже цікаво, чому його так оперативно прибрали...

цей? http://www.credo-ua.org/2013/02/78188


Ні, не цей. В тій новині було фото, де вл. Борис обливається з дітками водою в Світлий понеділок, і короткий коментар. Слово в слово забув, але писало там прибл. таке: обливання водою в понеділок - це чи традиція християнська чи ще щось. Одним словом ще один абсурд. А що цікаво ще, що чомусь той лінк вже прибрали...
Хтось тут на форумі казав, що обливання водою в часи підпілля - це вияв віри чи якось так (вибачте, бо точно не згадав вислів, може й помилився, хоча я і з цим не погоджуюся), але ж ми вже не в підпіллі, і нам треба викорінювати ці атеїстично-язичницькі звичаї, чи не так?. Чи ще може говоритимемо, що стрибання через вогонь - добрий християнський звичай та нагода до євангелізації в ніч на "івана купала"?

Думаю нам всім потрібно брати приклад у святих, які вміли сказати правду в очі навіть імператорам, царям та іншим вельможам, а не кланялися перед ними. Такими були Предтеча Іван Хреститель, святителі Іван Золотоустий, Лука Войно-Ясенецький. І вони не шукали нових євангелізацій, а діяли старим перевіреним методом: жили тим же, що й вчили та проповідували іншим!
Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя. (Пс. 56, 1)

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 14 травня 2013, 08:39

ті чи інші дії людей - це їхні дії. Який сенс ці конкретно люди в них вкладають і мають чи не мають вони рацію - нормально є обговорювати, висловлювати можливі "за" чи "проти". Але важливо нмд памятати, що з нашого боку це лише словеса, а говорити - не надто великий труд. Звідси і питання до Вас - хочу Вас зрозуміти
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 14 травня 2013, 08:56

Tornado писав:... фото, де вл. Борис обливається з дітками водою в Світлий понеділок...

Зображення
тут ще http://tsvibak.livejournal.com/469083.html
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення ShMariam » 14 травня 2013, 15:15

Tornado писав:...і нам треба викорінювати ці атеїстично-язичницькі звичаї, чи не так?
Тоді, в першу чергу, треба буде відмовитися від паски і писанок, а як добре подумати - то й від вишиванки :)
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Tornado
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 165
З нами з: 07 березня 2009, 18:42

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення Tornado » 14 травня 2013, 21:41

ShMariam писав:
Tornado писав:...і нам треба викорінювати ці атеїстично-язичницькі звичаї, чи не так?
Тоді, в першу чергу, треба буде відмовитися від паски і писанок, а як добре подумати - то й від вишиванки :)


Може не варто ставити на одну планку вишвианки, паску і писанки з обливанням в Світлий понеділок? Ну, принаймні, я вважаю це порівняння недоречним. Але приймаю Вашу думку. :)
Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя. (Пс. 56, 1)

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення ShMariam » 14 травня 2013, 23:38

Tornado писав:
ShMariam писав:
Tornado писав:...і нам треба викорінювати ці атеїстично-язичницькі звичаї, чи не так?
Тоді, в першу чергу, треба буде відмовитися від паски і писанок, а як добре подумати - то й від вишиванки :)


Може не варто ставити на одну планку вишвианки, паску і писанки з обливанням в Світлий понеділок? Ну, принаймні, я вважаю це порівняння недоречним. Але приймаю Вашу думку. :)

А чому ж? Магічні символи, закодовані на одязі і на писанках, хліб, який пекли в честь язичницького божка? Ну і символ навіть не знаю чого (очищення?), який перетворився просто на веселу розвагу (для адекватних людей). А якщо серйозно, я бачу значно більшу проблему в пасці і в писанках, які для дуже багатьох людей заступають реальний зміст Великодня. Як і щодо інших свят, сенс яких - приготувати якнайбільше їжі, а потім об'їдатися. Язичницькі традиції живуть!
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 15 травня 2013, 05:44

Tornado писав:... я вважаю це порівняння недоречним...

обгрунтуйте, якщо можна. Хочу Вас зрозуміти
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Tornado
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 165
З нами з: 07 березня 2009, 18:42

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення Tornado » 15 травня 2013, 07:17

Паски, писанки... все це благословляється Церквою, священик читає спеціальні молитви. А що має спільного з християнством так званий "поливаний понеділок"? Благословляється він кимось з духовенством/чи є спеціальна молитва в требнику на такий випадок? Маю великий сумнів. Отче Олеже, що скажете?
Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя. (Пс. 56, 1)

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 15 травня 2013, 09:04

Tornado писав:Паски, писанки... все це благословляється Церквою, священик читає спеціальні молитви. А що має спільного з християнством так званий "поливаний понеділок"? Благословляється він кимось з духовенством/чи є спеціальна молитва в требнику на такий випадок? Маю великий сумнів. Отче Олеже, що скажете?

а чого так вибірково і требникообовязующе?? Ви з подібним порівнюйте: на гаївки, колядки, наприклад, також в Требнику молитви шукати? А це ще те поганське походження. Але ж ні - важливий же зміст, який вкладається в дійство? І в Християнство поганська (безперечно) традиція обливання увійшла по змісту очищення людини Ісусом Христом від тління. А те, що весело це може бути - так радість Воскресіння празнуємо. Тільки от збочилося все - злий якийсь той обливний понеділок став: люди людям просто боляче хочуть зробити :(
З повагою, о.Олег
ПС. додам, бо цікаво: на писанки дійсно є в Требнику молитви?
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Ігор В
дописувач
дописувач
Повідомлень: 106
З нами з: 27 вересня 2012, 10:33
Звідки: м. Тернопіль

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення Ігор В » 15 травня 2013, 10:18

ShMariam писав: А якщо серйозно, я бачу значно більшу проблему в пасці і в писанках, які для дуже багатьох людей заступають реальний зміст Великодня. Як і щодо інших свят, сенс яких - приготувати якнайбільше їжі, а потім об'їдатися. Язичницькі традиції живуть!

а я коли їм паску маю відчуття свята, тобто відчуття свята посилюю споживанням паски. Обїмся трохи ну і що ж. :)

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 15 травня 2013, 12:23

Ігор В писав:
ShMariam писав: А якщо серйозно, я бачу значно більшу проблему в пасці і в писанках, які для дуже багатьох людей заступають реальний зміст Великодня. Як і щодо інших свят, сенс яких - приготувати якнайбільше їжі, а потім об'їдатися. Язичницькі традиції живуть!
а я коли їм паску маю відчуття свята, тобто відчуття свята посилюю споживанням паски. Обїмся трохи ну і що ж. :)

:Rose:
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

anastasia
дописувач
дописувач
Повідомлень: 54
З нами з: 21 листопада 2012, 20:53
Звідки: Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення anastasia » 15 травня 2013, 16:49

Господь дав нам право вибору і цей вибір не буває без відповідальності за нього. Вл. Борис є непересічною особистістю і думаю він свідомий того що за свої дії він буде відповідати перед Богом.То може й не варто чесати всіх одним гребнем а дати людині проявити себе і своє бачення.

Мені сподобалась відповідь владики на питання: « Як українцям позбавитись апатії і роздратуванння (яке на мій погляд з наших повсякденних, перечислених вище Торнадо, проблем переходить і на справи церковні )» вона була, приблизно, такою : «Дійте. Просто робіть добрі справи, посміхайтеся, тримайте своє житло в чистоті і не скаржтеся»
«Що ми можемо зробити? Подати руку сусідові. Згадати про солідарність, співчуття і смирення»

Тому згідна з о.Олегом, почнімо з себе. :roll:
Бог не вибирає сильних а дає силу тим кого вибирає.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення Just_me » 16 травня 2013, 09:53

anastasia писав: Вл. Борис є непересічною особистістю і думаю він свідомий того що за свої дії він буде відповідати перед Богом.

Вибачте, з дискусії ніяк не можу зрозуміти вже який день, що такого крамольного зробив Владика Борис? Якогось-там року обливався водою на поливаний понеділок? Який жааах! Але сподіваюся, Господь його не дуже сильно за це покарає, інакше мені повний каюк %)
Невже, Tornado, ви шукаєте задивленої в себе Церкви? вам у ній буде комфортно, ви почуватиметеся на своєму місці?
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Tornado
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 165
З нами з: 07 березня 2009, 18:42

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення Tornado » 16 травня 2013, 16:03

Just_me писав:
anastasia писав: Вл. Борис є непересічною особистістю і думаю він свідомий того що за свої дії він буде відповідати перед Богом.

Вибачте, з дискусії ніяк не можу зрозуміти вже який день, що такого крамольного зробив Владика Борис? Якогось-там року обливався водою на поливаний понеділок? Який жааах! Але сподіваюся, Господь його не дуже сильно за це покарає, інакше мені повний каюк %)
Невже, Tornado, ви шукаєте задивленої в себе Церкви? вам у ній буде комфортно, ви почуватиметеся на своєму місці?


Нічого спеціального я не вишукував і не придумав, а тільки констатую те, що бачив і моє розуміння. Мене обурило те, що владика брав участь в "поливаному понеділку"; його повна пасивність (принаймні я не зміг, на жаль, ніде знайти якісь його слова щодо цього чи навіть свою позицію, буду радий, якщо підкажете...) в підтримці масових протестів християн і не тільки проти легалізації одностатевих шлюбів в Парижі, де він є Екзархом (навіть в жодному інтерв"ю не обмовився про це, чи якійсь конференції); та його вислів про лижі (це перл): "Лижі - це один із способів євангелізації". Ну це якби апостоли сказали, що верблюди - це один із способів євангелізації. :D Це може бути засіб пересування хіба що.

Бо якщо, в першу чергу, владики/священики, а вже потім миряни, не будуть діяти, то скоро наша Церква втратить голос і вплив у суспільстві, як це сталося в Німеччині, за словами соціолога-католички Габріели Кубі. Прочитайте обов"язково її книжку "Гендерна революція: релятивізм в дії" (вона є в ел. варіанті в неті), щоб хоч трохи розуміти, що твориться в Європі та світі. Г. Кубі її персонально вручила Папі-емериту Бенедикту ХVІ, за що він подякував їй так: "Дякую Богові за Вас, за Ваші книги і Ваші промови".
Хіба Ви не бачите як ЄС вже просуває і в Україні крок за кроком закони, які ведуть в подальшому до легалізації одностатевих шлюбів? А гей-паради?
Тому я закликаю Церкву протистояти цьому вже, бо легше погасити маленький вогник, аніж велику пожежу, хіба не так?
Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя. (Пс. 56, 1)

Експрес
дописувач
дописувач
Повідомлень: 143
З нами з: 10 травня 2013, 10:22

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення Експрес » 16 травня 2013, 20:05

о.Олег писав:.
а чим "лижі" не "спільна мандрівка"? Чи, інакше, що бракувало на Вашу думку тим "лижам", щоб бути тим, про що Ви говорите? Думаю від означення/опису того, що відбулося і окреслення катехитичних ("новоєвангелізаційних") сподівань/вимог, залежить і висновок: відбулося щось позитивного в житті Церкви в той день у Буковелі чи ні.
З повагою, о.Олег


Доводилося, отче, бувати в Польщі ще за студентських років. Можна по-різному оцінювати "кращість" чи "гіршість" їхнього підходу до життя Церкви. Але є річ, яка мені дуже в них подобається - це робота з молоддю. Різною... Школярами, студентами, дітьми з інтернатів, сиротами.... Доводилося брати участь в одному з таких "пікніків", організованим одним із священників. Сиділи біля багаття на природі, співали пісень, грали на гітарі, смажили "ківбаскі". Цей отець згуртував навколо себе дітей, забрав їх з вулиці і постійно ними займався. Одразу було видно, що діти його люблять і священик любить свою справу. Напевно і нас є такі ентузіасти, просто такий підхід бачив саме там.

Так от - це я називаю "спільна мандрівка".
А лижні змагання з гігант слалому для священиків і студентів навчальних закладів УГКЦ - це скоріш "корпоратив". Кого ж тут євангелізовував вл. Борис - інших священиків чи студентів семінарії? Поїхали на лижі покататись - здорово. Але до чого тут євангелізація?

Експрес
дописувач
дописувач
Повідомлень: 143
З нами з: 10 травня 2013, 10:22

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення Експрес » 16 травня 2013, 20:28

Пам"ятаєте вислів Ісуса Христа про те, що не можна наповнювати старі бурдюки молодим вином, і нової латки до старої тканини не варто пришиваити? Гадаю, це повчання можна використати і в нашій дискусії. Для чого наші християнські традиції і звичаї будувати на поганських обрядах? Кожна з язичницьких традицій була наповнена певним змістом, кожна присвячувалася язичницькому ідолу. Справді, важко сьогодні уявити Різдво без коляди, чи Великдень без писанок. Але можливо варто на цьому зупинитися і не згадувати інших поганських звичаїв, виправдовуючись тим, що ще наші діди так святкували. І які ж ми українці, якщо забуваємо традиції... Гадання на Андрія, стрибання через вогонь на Івана, обливання на Великдень, посівання на Василя...- приправлене правильним "староукраїнським" соусом все це виглядає досить "безобідно", але чи угодні Богу такі "справжні українські" традиції?

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення о.Олег » 17 травня 2013, 11:14

якби тут йшлося про "будування християнських традицій на..." чи про реанімування поганських обрядів в контексті "які ж ми тоді українці" - безперечно. Але тут не про це. Тут, як там в Жванєцкого: "нє сумєл прєдатвратіть - вазглафь". Чи це лише мені грішному трапляється спостерігати в усіх наших селах/містах "обливний понеділок"? Ігнорувати? Заборонити? Ні - Церква Христова має великий досвід у бутті "з юдеями - юдеєм...": використовує ті звичаї, які можуть бути використані, для християнізації. Горе тут не в "обливанному понеділку" чи його відсутності: "горе мені, якщо не звіщаю Євангелії", каже Апостол Павло. Ось... А тут, власне, те, що мене грішного турбує: не дати звести Церкву Христову в Україні до "елементу культури", звести Її Місію до виконання "соціальних проектів" під назвою "нова євангелізація". Розумієте? Нмсд не про відсутність "лиж"/"обливних понеділків" варта вести мову - про присутність Місії проповідувати Християнство. А з даних заміток про "лижі" і емоційних посилів "проти" надто мало інформації.
А "корпоратив"... навіть не знаю - не був там. Можу сказати лише те, що знаю і де був - УКУ, одним із засновників якого є +Борис. А УКУ - це наші, тутейші :) люди. Найчастіше - "старі бурдюки", виховані "старими бурдюками" і збочувані проникаючим в Україну і душі її населяючих людей релятивізмом вседозволеності. І тут все складніше, ніж із вином чи латками. Тут - про процес... гм... бродіння. І допоки там бачу працю над "закваскою" з Мт.13 - не таврую подібного роду ініціатив навіть, якщо це праця лише над невеличкою частинкою людності Божої.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Про "нову євангелізацію"

Повідомлення andrivovk » 17 травня 2013, 18:14

А він таки євангелізував і на лижах.

Зображення
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Євангелізація

Повідомлення ShMariam » 22 червня 2014, 21:29

Пропоную в цій темі говорити про євангелізацію, зокрема, про її практичні аспекти. :wink:



Суперовий був тренінг! Не лише про спільноти, а й про те, як на практиці євангелізувати. :)
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Спільноти

Повідомлення andrivovk » 22 червня 2014, 21:50

ShMariam писав:

Суперовий був тренінг! Не лише про спільноти, а й про те, як на практиці євангелізувати. :)

Ви брали в тому участь? У Львові ніби не мало бути.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Спільноти

Повідомлення ShMariam » 22 червня 2014, 22:15

andrivovk писав:Ви брали в тому участь? У Львові ніби не мало бути.

:D Правильно, правила форуму треба виконувати.

У Стрию був.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Спільноти

Повідомлення ShMariam » 26 червня 2014, 19:43


Код: Виділити все

Єзуїт о. Войцех Жмудзінський, директор Центру виховання та навчання лідерів «Аррупе» (Варшава) виокремив декілька пунктів успішної євангелізації в сучасних умовах. Про них він розповідав під час тренінгів у Тернополі, Івано-Франківську та Стрию 19-21 червня.

 

1.       Зміна мови. Дієвий спосіб наближення людини до Бога — це висловлюватися про віру прикладами, але не запозиченими із книг, а із власного життя чи життя знайомих. Часто люди намагаються висловити те, у що вірять, богословськими формулюваннями, але ці «церковні формули» не будуть зрозумілими ані для членів спільноти, ані для далеких від Церкви осіб.

 

2.       Простягнута рука. «Царство Боже є на відстані простягнутої руки, — зазначив тренер. — Нам потрібно мати відвагу простягнути руку іншій особі, щоб та відчула Божу любов. Це та мова, яка торкається усіх, особливо молодих».

 

3.       Постановка складних запитань. У розмові з невіруючою особою чи людиною, яка бунтує проти Церкви, найчастіше намагаємося щось довести, шукаємо контраргументи. Однак для них, як і для практикуючих християн, дієвим способом, що наближає до Бога, є постановка складних запитань.

У Тернополі о. Войцех запитав молоду особу, чи вона буде щасливою в небі, якщо людина, яку вона дуже любить, перебуватиме в пеклі. Дівчина завагалась, однак відповіла «ні». «Знаємо, що в небі не можна бути нещасливим. Однак це питання було до серця, а не до розуму. Ставлячи запитання, ми не зобов’язані знати відповідь. Достатньо, що воно зворушує серце. Ісус теж відповідав запитаннями на запитання», — підкреслив тренер.  Він наголосив, що слова не завжди достатні для наших духовних потреб. Тому на важкі питання потрібно відповідати життям.

 

4.       Цінності. Християни навіть у трагічних ситуаціях повинні бачити сенс, позитив.

 

5.       Долання стереотипів. Одним із прикладів, які наводив тренер, є стереотип про навернення та зміни у нашому житті. «Змінювати потрібно не лише те, що погане. Добре теж потрібно змінювати, бо є щось краще», — зазначив о. Войцех.

Зміни, на його думку, не можуть бути косметичними, а лише радикальними. Стосуються вони передусім мислення, а не дій: вчинок можна більше не повторювати, якщо хтось скаже, що він недобрий, але важче погодитись із неправильністю своїх поглядів. «Дорогою до святості кожного грішника є зміна наших думок і вправляння, щоб наші дії відповідали нашим думкам, прагненням», — підкреслив він.

«Ми, священики, лідери, відповідальні не лише за себе. Від нас вимагається не лише змінювати власне життя, але й допомагати нашій спільноті у розвитку до християнської досконалості. Тоді спільнота буде притягувати інших ззовні тим, чим вона є. Достатньо, щоб вона була помітною», – наголосив о. Войцех Жмудзінський.

http://www.credo-ua.org/2014/06/118706
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Євангелізація

Повідомлення ShMariam » 07 липня 2014, 19:07

Пропоную обговорити: :wink:

Код: Виділити все

Галицький міф чи християнський благовіст?

Сьогодні у наслідок раптових і вельми інтенсивних змін, що відбуваються в Україні, так само і Українська греко-католицька Церква опинилась перед обличчям цілої низки викликів, серед яких є і мовний виклик, що його вона наразі подолати не може і неможливо розпізнати, чи хоче подолати?

Євромайдан, Революція Гідності, Війна на Сході України зруйнували міф про те, що українці поділені за мовною ознакою. Сьогодні ми вже знаємо - і дорогою кров'ю за це заплачено - що говорити українською, руською, польською, словацькою, литовською, німецькою, англійською, італійською, іспанською тощо не є тим фактором, який розділяє українців. Українська мова є основною, фундаментальною, материнською. Але причетність українців глобальному світові в усій його різноманітності додає нам можливості включити в своє культурно-мовне цивілізаційне лоно спорідненість з логосом інших братніх національних родин. Таким чином, приймаючи в себе мовний логос інших, ми не тільки збагачуємо свою націю - ми її освячуємо, долаючи прокляття "будівничих вавилонської вежі": їх пиха вщент розбила райську єдність людської сім'ї, через розшматування на окремі ментальності, мови, способи окреслення себе для своїх, - всього набору атрибутів та ознак хижого світу війни всіх проти всіх, усобиці своїх проти чужих.

Подолання цього прокляття є освяченням.

До цього часу лише невелика кількість людських спільнот отримала таке благословення. Найбільш натуральною в цьому аспекті стала Християнська Церква, завдяки притаманному їй місійному покликанню бути всім для всіх, щоби зібрати розсіяних дітей Божих в оновлену сім'ю Пасхального Воскресенського світа, в якому нема поділу між еліном і юдеєм. Саме це є однією з найсуттєвіших ознак ідентичності Церкви.

Але нелегко далося усвідомлення і прийняття цієї ідентичності.

Тисячу років єдність логосу трактувалася, як одноманітність мовлення: латинська мова - сакральна мова, залог освячуючої єдності. Гіпертрофія декларування зовнішньої ознаки - однієї з земних мов - як покажчика ідентичності, саме вона привела до підміни місійності експансією, коли все інакше просто знищувалось, відмінне відмінялось. Це не було подоланням "вавилонського прокляття" розділення на своїх і чужих, оскільки знищення чужого або його асиміляція й перетравлення не є поєднанням, не є створенням єдності.

Зі "священною коровою" сакрального мовлення старослов'янською сталося аналогічно з тією різницею, що "священна старослов'янська" під виглядом місійності торувала дорогу експансії розсійської мови і поглинання народів і етносів хижим шлунком "всеправославної імперії". Найменш православне місіонерство приносило народам Христа, бо відпочатково декларувалося несення перед усім "цівілізації" дикунам. А "цивілізація" обмежувалась постачанням безмірної кількості імперської водки взамін за хутро, золото, алмази. Народи гинули в результаті тої "місійності" - але, згідно імперській ментальності, чого їх жаліти, коли вони чужі. Виживали ті, яких проковтнулося і перетравилося,що були асимільовані і заговорили мовою імперських "місіонерів".

Лише в другій половині ХХ сторіччя Вселенська Церква рішуче повернулася до дійсної місійності, до своєї ідентичності, відмовившись від експансії будь якої частки людської цивілізації до глобальних розмірів. Гасло "ЄДНІСТЬ В РОЗМАЇТТЮ" стало символом відродження християнської ідентичності - тої ідентичності, яка долає прокляття пихатих "будівничих вавилонської вежі" - розділеності на "своїх" і "чужих" перед усім за мовною ознакою.

Церква заговорила з Богом і з Собою наново освяченими мовами своїх народів і націй і через то здобула нову єдність, яка не від людської пихи, не від споживацької пожадливості, але від Бога народжується.

Сьогодні саме перед таким викликом стоїть УГКЦ, в першу чергу там, де вона відновила своє існування "за Збручем". Не будемо узагальнювати до абсолютних масштабів, але знайдімо в собі мужність признатися у тому, що священики УГКЦ в переважній більшості, коли опиняються "за Збручем" - а за Збручем знаходиться "місіонерська територія", тобто Україна, де люди здичавіли і вже не є християнами, може і окреслюють себе "вєрующімі", але, як на смак галицького місіонера, в християнстві ні в зуб ногою, - коли ті священики опиняються серед "теж українців", що їх треба признати своїми, хоча вони чужі, негайно починають шукати "своїх" і створювати серед "теж українців, але сильно змоскалених і здехристиянизованих" специфічний осередок для "своїх". Як висловився один з галицьких греко-католицьких ксьондзів, який більшу частину свого життя провів "на місіях" (хоча помер недалеко Львова) спочатку на Київщині, потім на Одещині: "Що не конструюємо - виходить кулемет, що не будуємо - виходить комунізм, що не благовіствуємо - виходить галицьке гетто". Так само і мовне, і обрядове, і щодо естетики, тощо. Щось на кшталт "польского костьола", який пробували видавати за повноту Католицької (Вселенської) Церкви. Є зразок християнства - Галичина. Все інше населення - "чужі люди, чужа мова". Церковці і каплички УГКЦ на "чужих теренах" стають фортецями галицької цивілізації і гарантією можливості пристосуватися до "правдивої культури", якщо приєднаєтесь.

Вельми цікаво, чи мають "місіонери" УГКЦ (яких кличуть сьогодні навіть у Казахстан, бо хоча там сурові зими та спекотне літо, але - увага! - там є наші люди) намір не пасти "своїх", але відкритися назустріч інтуїції побудови Вселенської Церкви, де нема "чужих", але є такі, хто реально гине у спразі Слова Божого?

Колоніальна ментальність, яка ділить світ на загарбників і загарбаних, принаджує людину ідентифікуватися як "свою серед чужих" і робить справою виживання необхідність чітко окреслити приналежність до "своїх", щоби "чужі" боялися.

Ментальність вільної людини - вільної у сутнісному християнському сенсі, тобто такої, яка отримала усиновлення Боже нарівні з кожним іншим, - це ментальність цілком зворотня. Вона диктує розпізнання не того, чим я відрізняюсь від чужого, не підбір своїх за ознакою схожості зі мною, що найчастіше є "проти кого сьогодні товаришуємо, хлопці?", але на підставі розпізнання тих унікальних якостей, ідей, знахідок, рис, традицій, які можливо запропонувати всім, як спільне добро.

Євромайдан і Революція Гідності перенесли українця за межу цієї зміни ментальності: від совкового споживацтва і рабської агресивності "проти всіх", до турботи про власний дар, скерований до спільного добра. Менш важливим стало питання "що ми отримаємо від Європи?" - більш важливим "Що ми принесемо в дар Європейському союзу націй?"

Що ми, українці, маємо такого, що може бути принесено і прийнято спільнотою народів? Це питання не про історично накопичене майно, але про щось значно більшого: про нашу національну ідентичність і ті цінності, на яких ця ідентичність базується.

В аналогічний ситуації опиняється і Українська греко-католицька Церква. Перед обличчям українських християн, які тепер усвідомлюються братньою - не протилежною стороною, вона мусить чітко окреслити унікальність того дару, який їй дано принести до спільної скарбниці українського життя во Христі. Якщо вона і далі буде відокремлювати своїх вірних на підставі зразковості "галицькості", відділяючи "галичансьтво" від єдиного тіла української нації, то хиба ж це не буде таким самим духовно-ментальним сепаратизмом, яким відзначено імперське православ'я, що стоїть на сторожі "русскава міра"?

Щоби уникнути такого спустошення мусимо здатися на те, щоби раз і назавжди позбавитися домінації етнічної галицької компоненти в лоні Української греко-католицької Церкви. Тоді очі відкриються на наявність в нашій скарбниці не менш, але більш потужних багатств духа, думки, краси, історичної традиційності, релігійних прозрінь, що не вміщаються в окремий клаптик української землі, чи то перед Збручем, чи то поза Збручем, - будь де. Тоді подолаємо спокусу приймати частину за ціле і вирішувати Божі завдання, виходячи з цієї омани.

Саме тоді побачимо навколо себе сотні тисяч українців, які потребують елементарної допомоги у відновлені своєї християнської сутності.

Саме тоді будемо змушені потурбуватися про те, щоби Українська Держава визнала себе історично і традиційно християнською без ущербку для нехристиянських спільнот в Україні.

Саме тоді ми будемо змушені негайно наново відкрити свою ідентичність не у тому, чим ми відрізняємося від "святого православ'я" у будь яких його проявах і варіантах, але у тому, що ми маємо запропонувати у спільну скарбницю спільного добра. Того, чим ми можемо одарити, - і що буде прийняте загальною українською спільнотою. Ідентичність не на підставі відокремлення від "чужих", але ідентичність правдивих місіонерів любові і братерства во Христі Воскреслому.

Кожний священик УГКЦ мусить бути докорінно свідомим, в чому полягає унікальна пропозиція Української греко-католицької Церкви відносно українців.

Свідомим того, що ми благовіствуємо Христа не тому, що інші роблять це неправильно, не тому, що хочемо підкорити всіх заблудлих галичанському церковному міфу, але... - Після цього "але" мусить наступити потогінна і інколи страждальна індивідуальна і спільнотова духовна праця по встановленню власної ідентичності, яка була би в згоді з християнським місійним покликанням. Треба молитися і думати, думати і молитися. І призвичаювати себе жити по новому. Тобто - треба пережити індивідуальний і спільнотовий церковний Духовний Майдан Гідності - матанойю - навернення - переворот ментальності.

Що не завжди буває безболісним і тому не завжди є бажаним.

І першим кроком у цьому мусить статися практична готовність УГКЦ заговорити з українцями їх мовами у згоді з їх християнською традицією. Плекаючи материнську, фундаментальну, основну українську літературну мову - не тільки у галицькому діалекті! - заговорити мовами українців. Німецькою. Англійською. Іспанською. Русьскою.

Здається, що сьогодні нам, греко-католикам і греко-католицькім пастирям це дуже трафно виходить - говорити з українцями в Канаді і Штатах англійською, в Іспанії і Латинській та Південній Америці іспанською і португальскою, в Німеччині німецькою.

Чому у нас не виходить заговорити з українцями Одещини русьскою? З українцями Харківщини русьскою? З українцями Сибіру, Латвії, Казахстану, Поволжжя, Москви і Пітера... Може тому, що відчуваємо свою нездатність пропонувати щось, поза тим, що в натуральний спосіб отримали задля свого фізичного тимчасового народження на клаптику землі, що він нещодавно іменувався Східними кресами Жечпосполітей, а тепер називається Західною Україною?

Проблема... Яка мусить бути розв'язана в оптимістичному християнському ключі.

 

o.  Олесь Август Чумаков

http://catholicnews.org.ua/galickiy-mif ... -blagovist
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Реакція на гріх в контексті євангелізації

Повідомлення ShMariam » 14 жовтня 2014, 20:29

Давно мене турбує питання, як християнин має реагувати на ті чи інші гріхи, що вважають нормою в суспільстві або для конкретної людини (тим більше, якщо хтось просто не знає, що чинить гріх). Принцип "мовчати на гріх - гріх", "мовчати на тяжкий гріх - тяжкий гріх" ніби зрозумілий, але... коли доходить до конкретних випадків, то заважає сором (грішний сором, бо "Хто повстидається Мене або Моїх слів перед цим людом перелюбним та грішним...") і/або усвідомлення, що людина того не сприйме.

Категоричні заяви "те і те є гріхом" з одного боку, захищають ще не спокушених, але відштовхують власне тих, хто хоче (або йому важко перестати) так грішити (див. тему "Гомосексуалізм" - звідти варто перенести цю дискусію). Однозначно, євангелізація (проповідь) не може зводитися виключно до того, що буду звертати увагу на гріх. З другого боку, якщо йдеться про християн, і то практикуючих (більше чи менше), то їм, теоретично, необхідно звертати увагу на гріхи, які не вважають гріхами.

А щодо практики: хтось (крім священиків) пробував поговорити з людьми, в т.ч. такими, які щонеділі в церкві про гріх напр. контрацепції? Або про гріх аборту, абортативних засобів? Та хоча б про забобони і знімання вроків? Тут, правду кажучи, або треба наводити залізобетонні аргументи, або життєві історії (знаю кілька, зокрема про аборти, знімання вроків), або хіба чудо.... :(

А хтось пробував говорити з жіночками, які продають книжки Г.Маковій (на відміну від вище згаданих ситуацій, то навіть прикольно :D , чесне слово :wink: ) або з жіночками, які збирають гроші на побудову церкви (монастиря?) для псевдокатолицької секти з Тернополя? Тут розмова зводиться до "твая мая нє панімаєт" :D (хоча, якщо наводити серйозні аргументи.... - не пробувала :( ), але, таким чином можна проінформувати людей що збираються купити книжку/дати пожертву (ефект 100 % - наш народ боїться такого).

А хтось пробував серйозно зайнятись євангелізацією на світських форумах, чи групах соцмереж? Взагалі звертати увагу, де пропагуються (вважаються нормою) важчі гріхи (як аборт, вбивство дітей через штучне запліднення)?
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4653
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Реакція на гріх в контексті євангелізації

Повідомлення ShMariam » 14 жовтня 2014, 21:35

Переношу трохи з привату (о.Олег дозволив :) ):

ShMariam писав:Давно маю одну проблему, що заважає мені нормально жити. :( Маю на увазі гріх "мовчання на гріх", зокрема, коли йдеться за важкі гріхи. Десь встидаюся сказати, десь в потрібний момент не знаходиться відповідних слів, десь відчуваю, що те, що я кажу, не сприйметься... Я розумію, що "хто постидається Мене або Моїх слів перед цим людом перелюбним та грішним...", але чи так треба проповідувати?.. (по суті, християнам, більше чи менше практикуючим) Чи дійсно треба в кожному з таких випадків (маю на увазі виключно ситуації, коли людина НЕ ЗНАЄ, що грішить) звертати увагу? Де тут мій гріх? А де тяжкий гріх? Тому що модною стала толерація... майже всього. Я розумію, що толерантність необхідна, тільки де ті межі? (тільки не кажіть: толерувати людину, не толерувати гріх - я сама знаю теорію :D ).

о.Олег писав:В кожному разі - завжди будеш переживати (і це нормально), чи не перейшла межі толерантності або чи не перейшла межі у баченні "скалки". Не думаю, що на всі випадки може бути якась універсальна позиція. Окрім, напевно, внутрішнього Твого не мовчання - до Бога кричи/взивай. Щоб Ласку Тобі Подав щось змінити. Сама, з думками "а чи не мовчу я на гріх" - без випрошування в Бога стати Його лагідним візванням до грішника - ледве щось вийде. Промолюй, як щось бачиш. Важке-неважке: без різниці. Універсально

ShMariam писав:А як же принцип "мовчати на тяжкий гріх - тяжкий гріх"?

о.Олег писав:виробляй звичку не мовчати. :pardon: Розумію, що часто стикаємося з випадками, коли краще було б сказати не лише Богові, але і людині - не наважуємося, не ті обставини тощо... Але Богові про це чи інше говори завжди, не мовчи і проси сили благодаті не погордивши ближнім стати устами, словом, помічником, проповідником ...Божим. І це все проси в розкаянні, в Причасті, в молитві... Як там: "без Мене нічого не можете" - можи з Ним :Rose:
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 340
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Реакція на гріх в контексті євангелізації

Повідомлення Міра » 15 жовтня 2014, 10:27

Мене то теж мучить... Колись, років 9 тому, я попала в лікарні в гінекологію і поряд зі мною лежала дівчина -на аборт. Я їй пробувала (як Ви говорили в іншій темі -лагідно) щось говорити -що дитина -це таке чудо (я мала одну доцю тоді), що її дитина не хоче вмирати (бо лікарю щось не виходило) але марно це. Жалію, що прямо їй не сказала -ти ж вбиваєш свою дитину!!
Вона мені казала -та я б народила, але що ж скажуть в школі.. :(
Недавно спілкувалась на форумі з одною жінкою, що колись зробила аборт і дуже жаліла. Молоде, дурне, привів хлопець - всі там мило з нею спілкувались, типу нічого такого. Каже -якби хтось сказав їй тоді -що ж ти робиш, ти ж вбиваєш своє дитя! то бігла б звідти не оглядаючись. ї дитина була б жива. А так, зломили волю((
Також на форумі одну жінку відговорили від цього страшного вчинку. Вона сама не хотіла, чоловік дуже пресував -що третього не потягнемо. Але встояла -і потім дякувала нам :)

А з гомосексуалістами я й не уявляю( не маю знайомих таких.
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей