Остін писав:Зараз так склалося, що церкви стають, так би мовити. посередника між Богом та людьми.
А як щодо "Ви ж - Христове тіло..." і далі по тексту (І Кор, 12, 27)? Церква - це не священики з монахами, це і я також
, це всі члени Церкви, тому про посередництво говорити трошки некоректно...
Остін писав:Люди відчувають свою залежність від якихось діл. Поки не знаю як у католиків, але у православ`ї дуже важливим є якась церковна атрибутика. Молитви, як вірші, по пам`яті, свічки, освячення їжі на свята та інше. Причитати НЗ, богонадхнене письмо, - і нічого подібного там немає. Чому в уривках про життя перших християн в НЗ нічого не сказано про ту атрибутику. Послання до Римлян показую важливість віри в Христа, що оправдує віруючого. Послання Якова нагадує, що не треба впадати в крайність, забуваючи, що віра має свій вияв у ділах віри. Інакше то не віра, а гра у віруючого. Євангеліє не торкнулося серця такого віруючого, якщо він не живе згідно із своєю вірою. Це є важливим. І воно є в Святому Письмі. Невже цього недостатньо для благочестя?
Різного роду атрибутика - обряд (традиція) має свою символіку і власне є вираженням богослов'я. На початку традицій не було, бо тоді це тільки формувалося. І напр. в Католицькій Церкві існують Церкви різних обрядів, а кожен з цих обрядів виражає власну школу бологослов'я (і так, в КЦ все це поєднується
). При чому, в окремих Церквах на деякі речі навіть дивляться протилежно і тут не справа хто помиляється і чи помиляється - просто в таких речах дискусія не має сенсу, бо це не так важливо. Дещо прийшло з вірувань народів- напр. в Японії особливо моляться за померлих, бо в них споконвіку був культ предків. У нас читання уривків зі Біблії, а особливо, з Євангелій, завжди є ключовим моментом
кожного богослужіння (залежно від календаря, чи від нагоди). Особливо подобаються відповідні пророцтва зі СЗ перед відповідними святами
. Правда, якщо людина вдома не відкриває Біблію (а ніхто не заставить), то вона може навіть деколи не зрозуміти, що той чи інший виголос, чи молитва на богослужінні є насправді цитатою з такої-то книги Старого чи Нового Завіту.
Звичайно, легко прочитати якусь-там канонічну молитву, відбути піст, але в душі залишитися лицеміром. Але як показує досвід (трохи гуляю нетом, читаю дописи), така людина часто буде прагнути до Бога (бо чим більше людина жертвує для когось, тим більше любить) і/або виховає в собі лицемірство.
Бути фарисеєм у християнстві дуже легко (зважаючи на крайню "незалежність", яку має кожен християнин в питаннях віри - ніхто не проконтролює, якщо я не дозволю, і заповідь "Не суди", яку, однак, застосовують не до себе, а до ближнього). І фарисеєм можна бути в будь-якій Церкві чи спільноті: можна зациклитися на естетиці (чи то у латинян, чи у східних Церквах, але не вміти молитися серцем), на вірі яко "знаннях" (вивчити і Біблію, і все-все, але не жити за нею), можна навіть зациклитися на волонтерській діяльності, але при тому не віддати своє серце Богові і т.д. Як там у Льюїса:
Самое плохое в том круге, где вращается твой подопечный, то, что они только христиане. Разумеется, у всех у них есть и индивидуальные интересы, однако связывает их вера. Мы же, если люди становятся верующими, хотим держать их в том состоянии, которое я называю "христианство и...". Ты понимаешь? Христианство и кризис, христианство и новая психология, христианство и новое общество, христианство и исцеление верой, христианство и вегетарианство, христианство и реформа орфографии. Если уж приспичило быть христианами, пусть будут христианами с оговоркой. Пусть для них заменой самой веры будет какая-нибудь мода с христианской окраской.
http://psylib.ukrweb.net/books/lewis01/txt25.htm
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281