Скільки коштує Традиція...?

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Vsevolod
початківець
початківець
Повідомлень: 35
З нами з: 13 лютого 2006, 16:57
Звідки: Lviv

Скільки коштує Традиція...?

Повідомлення Vsevolod » 14 лютого 2006, 14:05

Першим, хто вирішив заробити на традиції, був Іуда Іскаріот. Виклавши перед фарисеями свою «концепцію», отримав «ґрант» — 30 срібняків, зреалізувавши історичний «проект повернення до традиціоналізму».


Термін «традиція» нині звучить форшлагом при кожній співаній пісні, навіть якщо вона «обірвано-недоспівана» і без нот. Етимологічне значення традиції – «передання», «змістовний процес переношення», яке розпочинається зі Зустрічі з Людиною. Людина, наче безцінний збанок, трьохчасове вмістилище, носій переносячий, пожиттєво вагітна Цінністю, «переношеність» якої, утверджує її Ідентитет.

Церква багато причинилася до розвитку культури назагал, однак не в цьому Її основна місія. Суть церковного життя проста: Бог Сам приходить і дає себе в Дар, традиція лише допомагає почути стук в двері та підготовити «вечерю». Однак, спотвореність традиції полягає в забутті, Хто саме є Гостем цього торжества, перетворюючи ритуальну функцію в епіцентр дійства. Традиція, немов радіація натепер – передозована, перевищена, пересаджена, хоч спосіб проникнення і дія – жодному дозиметру не під силу.
Маніпуляція термінами, поняттями – найпоширеніша натепер річ – завантаженість психологічна паралізує здоровий глузд, проте «ґранти» летять рикошетом*.

Мабуть, на традиції не треба зосереджуватись – як на коханні, правді, як і на повітрі, яким дихаєш, аби надбання народу не трансформувалось у звалище при якому годі відділити зерно від полови!

Відхід у далеку тональність людської свідомості позначається у підміні віри – християнізованим традиціоналізмом.

Традиціоналізм у сьогоднішньому християнстві – це модерний атеїзм, мутантизований комунізм, найвитонченіший вид лицемірства, що паразитом множиться «знутра» церкви і став наймилішою дитиною. Стилізований традиціоналізм «мережкою» виткав дивовижне патологічне явище, що відображене в манерах, в мові, в одязі, навіть у харчуванні. Показна мода зовнішньої побожности, як і стилізованість усього нашого християнства – становить велику Гру, від якої втрачаємо пильність та чіткість у баченні, зосереджуючись на другорядному. Нас вчать традиційно ходити до церкви, сповідатися, шлюбуватися, «цілувати бозю в хвостю»**, ми живемо, немов ілюзіями в кредит, ілюзіями з минулого і в кредит на майбутнє. Видається, що сьогоднішнє християнство закохане у символи, древні розспіви, в ікони, рясу, габіт, монастирський устав та чин богослужень, і тільки одного бракує – Христа! Людям, за плечима котрих стоїть лише багатовікова традиція та ритуал, переважно властива особливого роду гординя!

Першим, хто вирішив заробити на традиції – був Іуда Іскаріот. Виклавши перед фарисеями свою «концепцію», отримав «ґрант» — 30 срібняків, зреалізувавши історичний «проект повернення до традиціоналізму». Гідних наслідників, не бракуватиме і до страшного суду, видумуючи щоразу: «Інститути штучного інтелєкту» (у Львові існує такий заклад...) із відділенням «контрацептивної комунікації», «комп'ютерна свідомість», «екуменічні мумії», «богословсько-протезна далекоглядність», «майстерні енергій», «корисна дія мотики на сонці»...

Заблукавши в «лабораторіях співу», відшукують в ірмолоґійному морі – Традицію, методом театрально-інтелектуальних ігрищ, штучно запліднюючи мертвих – за 10-ть днів і за 100$ (В Львівській Богословській Академії «Лабораторія співу» проводить 10-ти денні заняття (для бажаючих), вартість яких становить 100$. Зовнішня форма і справді захоплює, однак особи, котрі навчають ірмологійного співу, не орієнтуються навіть в елементарній літургічній послідовності, не говорячи про молитовно-духовий аспект).

Названі християни, «відбувачі» богослужень, духово-ритуальні чернечі бомжі, круто-праведні єреї та церковні лабухи-хористи радо обходять мертві закони та кам'яні обряди, аби не чути зойки та болі душі людської, не бути відповідальними... В традицію «традиційно» входять, точніше доторкаються до зовнішньої оболонки, немов до покійника – в пошуках національної ідентичності чи культурної спадщини.

Отож, «о-шукані культурною спадщиною» не причащаються Живим Богом, бо правдиве входження в традицію можливе лише при свідомості добровільного служіння. І допоки не знайдена та найбільша Цінність, котра зложить воєдино дві долоні – «я слуга Господня»..., доти Передання не спрацьовуватиме як Боже діяння в людині, котрій необхідно дати згоду на це діяння. Ціль передання – у родженні нового досвіду буття «внутрішнього чоловіка», яке перевтілює, виводячи вже поза часові межі.

Традицію можна визначити як передачу та відтворення «ситуацій», в яких Бог приходить і залишається з людьми. Криза зовнішніх форм традиції є у неспроможності пробуджувати людину до співпраці з благодаттю. Традиція вимагає зміни та руху самої людини, а пристосування до одвічних смаків, зовнішніх декорацій – неплідне. Оновлення, оживлення форм Традиції прямо протилежне модно–модерністичному хитруванню, сприймаючи Передання як ритуально-етноґрафічний заповідник чи різновид психоаналітичної терапії, що під маскою «любові до творчості» приховує жадобу отримання «ґрантів».

Людина, не зрозумівши Традицію через її історичні форми, не може створити нові, більш адекватні вирази на тему Одкровення. Однак, Передання вручає людині новий досвід, який бажає втілитися у найрізноманітніших галузях людської діяльності, тому Воно не чуже багатогранній культурі, де життя та творчість в ансамблі з високим моральним судом, повсякчас несе Благу Вість.


* В Україні, з проголошенням незалежності та виходу гр.-кат. церкви з підпілля, «перефарбованість» стала чеснотою, тому нікчемність схопилася за традиціоналізм з метою заробітку, добре знаючи, як випомповуються з фондів гроші саме такою «ідейністю».

** Бабця підвела внучатко до тетраподу, на якому була виставлена ікона Ґеорґія–змієборця, і голосно вигукнула: «Цілуй Бозю в хвостю»!

olwija
новик
новик
Повідомлень: 19
З нами з: 14 жовтня 2005, 02:00
Звідки: Kanada

Повідомлення olwija » 15 лютого 2006, 02:31

JA wrazena! Tilky pro ce potribno pysaty ne na forumi UGCC de prychodiat gorstka ludej, a na welykyj swit! moze do kogos dostukajetsai do sercja? Boze pomahaj!
Zwyczajno ne mozna widkydaty Tradyciju, ale tradycija bez Chrysta je mertwa! Ale dla ciogo potribno perestaty sliduwaty modi, spiwaty, chodyty do cerkwy bo wsi chodiat, goworyty " O a w neji syn swiaszczennyk!!!!" TAk niby ce wze oznaczaje bezkosztownyj kwytok do raju! Ale z inszogo boku jak szczo perestane buty moda, to jak prozywut naszi dorogi "ksiondzy" jaki nichogo bilsze ne wmijut jak robyty "sztuczne dychannja" tradyciji!

Vsevolod
початківець
початківець
Повідомлень: 35
З нами з: 13 лютого 2006, 16:57
Звідки: Lviv

Скільки коштує Традиція...?

Повідомлення Vsevolod » 16 лютого 2006, 10:50

Привіт!
Безвладний Всеволод подає джерела для тих «хто єдиним серцем і устами»... :D
http://harazd.net/statti/?82:1
http://www.observer.sd.org.ua/news.php?id=8767
http://harazd.net/statti/?78:1
http://www.kraina.org.ua/ua/forum/18974/

olwija
новик
новик
Повідомлень: 19
З нами з: 14 жовтня 2005, 02:00
Звідки: Kanada

Повідомлення olwija » 16 лютого 2006, 17:10

Diakuju!!!!!!!! Duze cikawi reczi!

robie
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 239
З нами з: 30 червня 2005, 21:19
Контактна інформація:

Повідомлення robie » 19 лютого 2006, 13:56

Думаю, дуже важко зберегти рівновагу між традицією та сучасними потребами та реаліями. З одного боку, як тут слушно зауважували традиція в її сьогоднішньому виконанні - в більшості випадкі просто вистава, яка маскує не так атеїзм, як скорше байдужість до основного, до того, на чому повинна наголошувати саме традиція. З іншого, не можна її відкидати, тому що саме в традиції закодований скарб - віра та життя минулих поколінь, тисячі років історії, боротьби, культурного росту і т.д.
Думаю, час верхівкам Церкви почати дуже серйозно переглядати сьогоднішню інтерепретацію традиції...
unicuique suum

olwija
новик
новик
Повідомлень: 19
З нами з: 14 жовтня 2005, 02:00
Звідки: Kanada

Повідомлення olwija » 19 лютого 2006, 21:14

Ale te szczo duze czasto majut greko - katolyky pomishannja schidnoji i zachidnoji tradyciji ce wze jak na mene jakes sztuczne. Ale nichto ne znaje sprawzniogo, jak maje buty. Swiaszczennyky ne choczut wtruczatysia w zyttia parafiji na jaku pryhodiat. I zamist toho szczob wyjasnyty ludiam zakrywajut na te oczi.
I je jak anekdoti. Koly dwoje mandriwnykiw zajszly do prawoslawnogo chramu i pobaczyly szczo pid czas Liturgiji koly spiwajut Ize Cheruwyny, wsi pidchodiat do tetprapodu i kladut tudy tisteczko ( po rosijsky peczenjje). Wony ne ne mogly zrozumity bo szcze takogo cuda ne baczyly. To dostojily do kincja i piszly pytaty batyuszky. BAtyuszka na zapytannja znyzyw pleczyma i skazaw szczo jak win na cju parafiju pryjszow to ludyny wze tak robyly. Wony zapytaly djaka i poczuly taku z widpowid. Todi zapytaly starenkogo palamarja. NA szczo win jim widpowiw jak wy ne rozumijete!!!! My z spiwajemo " otlozym popeczenije!" Oce dekoly je ansza tradycija!

olwija
новик
новик
Повідомлень: 19
З нами з: 14 жовтня 2005, 02:00
Звідки: Kanada

Повідомлення olwija » 19 лютого 2006, 21:17

ZNaju szczo najlehsze zcasto wzywaty slowa z Ewangelija! Ale jakos zrobimo szczob ce Ewangelije ozylo!
Ludy zywut u suczasnomu switi, ne widkydajmo wplyw telewiziji, internetu mas media. W takomu switi zumijte uswidomyty sebe i zalyszytysai myrianynom!

Vsevolod
початківець
початківець
Повідомлень: 35
З нами з: 13 лютого 2006, 16:57
Звідки: Lviv

Повідомлення Vsevolod » 20 лютого 2006, 17:13

Tradyzija, kotra zaminyla Viru - je druhym Czornobylem!
Tak samo jak masovist' u hr.-kat. monastyrjach!!!!
Ljudy v bezvychodi chukajutj prytulku i prypysujutj ze poklykannju!!!
Spoczatku treba znajty inche SVITLO, a potim oblekatysja v tradyciju...
Nachi "ksjondzy" zhyvutj dalekym mynulym, mysljat' prymityvno, ani sercja, ani uma, na zhalj!...........
My vychovani u "suspiljstvi" zhidno pravyla spozhyvaztva, tomu spoczatku neobchidno navczytysja davaty, a ne lyche braty...
Perchyj krok u duchovosti, jak zaznaczav (o.Hodunjko-buv radnykom Mytropolyta Andreja) - je dyszyplina (szczodo sebe), czystota, porjadok, ochajnastj, poczuttja slova i vdjacznist' - a dali mozhna uskladnjuvaty chid u tradyziju, asketyczni reczi...


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 24 гостей