До skept4k:
Порадьте мені, будь-ласка, а про що маю говорити з людиною, яка і так уче вже знає і хоче мене переконати у своїй правоті. Саме тому не бачу сенсу продовжувати діалог, бо виходить постійно монолог.
До andrijlex:
Я уважно прочитав усі Ваші дописи і побачив, що Вам тільки цікавило те, чи я дійсно хочу повернутися до Унівської Лаври. Якщо Ви мене зле зрозуміли, то відповідаю: Так.
Хто такі СТУДИТИ, монахи КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ?
Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor
Justyn писав:Я був, є і буду (доки Студійські монастирі не автономізуються) монахом Святоуспенської Унівської Лаври.
Христос воскрес!
Коли ж має відбутися ця автономізація? І що Ви маєте на увазі, коли кажете "автономізуються"? Хто і від кого має автономізовуватися? З якою метою?
А, може, це у студитів назріває РОЗКОЛ?
До учасника форуму ks:
Автономізацію Студійських монастирів передбачає Типікон братів Шептицьких, який лежить в основі нашого життя і діяльності. Для ознамолення, наводжу текст:
"51. А коли вже повстане Союз Автономних Монастирів Студійського Уставу, тоді заснування нового монастиря мусить мати також затвердження і Союзної Ради або голови Союзу, якщо на зібрання Союзної Ради, треба було б довго чекати.
Глава I
Найвища церковна влада
67. Всі монахи підлягають Римському Папі як найвищому зверхникові39 і зобов’язані підкорятися йому також силою обіту послуху. Всі Настоятелі є зобов’язані познайомити братів з декретами св. Ап. Престолу, які відносяться до Східної Церкви і до монахів, і слідкувати за їх виконанням.
68. Монахи підлягають також владі місцевого Єпископа в межах додержання власного Уставу. За приписами Церковного закону Єпископ може відвідувати монастирі. Всі монахи повинні пам’ятати, що їхнім святим обов’язком перед Богом і перед людьми є бути послушними Церковній владі.
69. Майбутній Союзній Раді залишається справа старання про привілей Ставропігії для наших монастирів Студійського Уставу.
Частина Четверта
ПРО СОЮЗ МОНАСТИРІВ СТУДІЙСЬКОГО УСТАВУ
Глава I
Значення союзу та
як він створюється
768. Св. Василій299 у Правилах (XXXV питання) каже, що є річчю дуже бажаною: “Якщо було б можливо, щоб монахи не тільки в одній місцевості були з’єднані в одному монастирі, але щоб і багато монастирів у різних місцях могли бути під керівництвом однієї думки, яка вміла б вести справу усіх монастирів з об’єктивною справедливістю, мудро, в єдності духа і у мирній згоді!”
Цьому бажанню св. Василія відповідає і позитивна воля Церкви, висловлювана наслідниками Верховного Апостола Петра, щоб поодинокі монастирі, що мають спільне походження і ті самі Правила, що знаходяться в одному краю, взаємно об’єднувались, як це буває з військовими відділами, що з’єднуються в одиниці вищого типу: у полки, армії; або, зберігаючи автономію кожної монашої громади зокрема, творили між собою Союзи, так, як поодинокі родини творять родові племена. Ціллю такого об’єднаного Союзу і його центральної влади є: кращий монаший дух по всіх монастирях, чимраз то вірніше проведення у життя аскетичних правил, а через те чимраз то успішніше лікування ран, що їх безнастанно завдає зло гріха і душам самих монахів, і людям взагалі. Старій традиції Східної Церкви300 відповідає тип монастирів, що є окремими чернечими родинами-братами. Але таке братство не відповідало б добру цих монастирів, якщо б між ними не було ніякого зв’язку, бо так як громада підтримує поодиноку людину, так і Союз усіх монастирів, що мають ті самі Правила і Устав, буде підтримувати поодинокі монастирі у справі доброго збереження цих Правил і цього Уставу та буде подавати їм допомогу і порятунок, як членам одного великого роду, не нарушаючи при цьому автономії кожного монастиря зокрема. Такий Союз, як Бог дозволить, створять й усі наші чернечі громади Студійського Уставу.
769. Свято-Успенська Лавра Студійського Уставу в Уневі, що є тепер матірним домом для всіх наших дочерних кеновій та осель, і творить з ними одну монашу родину, може і на майбутнє залишиться Киріархальним домом для всіх Автономних монастирів, з’єднаних у Союз кеновій Студійського Уставу, а кожночасний Унівський Архімандрит чи досмертно вибраний Ігумен буде Головою цього Союзу аж до хвилини його смерті чи резигнації.
770. У випадку, якщо б в Уневі був вибраний тільки тимчасовий Ігумен, тоді Союзом буде правити вибраний Союзною Радою ієромонах, званий Протос. Протосом може бути вибраний один із Архімандритів або досмертних Ігуменів соїзних кеновій. Якщо у Союзі їх менше трьох, то Головою Союзу може бути Ігумен, що ще не є вибраний досмертно.
771. Протоса вибирають на п’ять років, але з моменту, коли Унівською Лаврою почне керувати Архімандрит або досмертно вибраний Ігумен, тоді управління Союзу переходить до нього, і хоча б п’ятиріччя Протоса ще не закінчилося, він повинен негайно передати усі свої функції в руки Унівського Ігумена чи Архімандрита.
772. Протосом називається тільки вибраний Голова Союзу, а якщо Союзом управляє Унівський Архімандрит чи досмертний Ігумен, то він називається Аввою.
773. У майбутньому Союзі Автономних Монастирів Студійського Уставу не тільки Унівський Архімандрит чи досмертний Ігумен буде його головою, але і сама Унівська Лавра буде матір’ю всіх інших монастирів Студійського Уставу, бо з неї всі вони вийшли. Унівська Лавра збереже між іншими кеновіями не тільки першість почесті, але і певного роду реальне керівництво, киріархальну владу, тому що така влада повинна існувати в Союзі, який за своєю природою є патріархальним об’єднанням.
Таким чином, Устав, діючий в Унівській чернечій громаді, буде застосовуватись і в цілому Союзі. Спосіб відправи Богослужень, прийнятий і приписаний в Уневі, стиль внутрішнього улаштування Церкви і літургічних предметів, книга “Наші Звичаї” Унівської Лаври, – повинні бути прийняті і дотримувані і по інших союзних монастирях.
Проте кожна одиниця, з яких складатиметься Союз, повинна мати свою непорушну автономію, визначену цим Уставом, свого виборного Ігумена чи Архімандрита, свої Ради, своїх, тільки з нею зв’язаних схимонахів, свої місцеві Типіки, які входили б у рамки загального Уставу, і т. п. У цих всіх справах Унівська Лавра буде, як Автономний член Союзу, на рівних правах з іншими автономними монастирями.
774. Автономними членами Союзу повинні вважатися канонічно основані монастирі, за якими Союзна Рада визнає автономію (самоуправу).
775. Для одержання такого визнання треба:
а) щоб це був дійсний монастир (див. ст. 17) або скит (див. ст. 22), та щоб кількість схимників у ньому була не менша 12, в тому числі двоє ієромонахів та один ієродиякон;
б) щоб панували в ньому добрий монаший дух та дисципліна;
в) щоб була забезпечена можливість утримання прикріплених до цього монастиря монахів;
г) вкінці, що найважливіше, щоб між ієромонахами були відповідні кандидати: на Ігумена, на наставника чернечої молоді, а між братією відповідна кількість побожних і второпних Старців, завдяки яким Рада могла б виконувати свої обов’язки, та всі служби не залишались би вакантними.
776. Якщо, за Божою волею, надійде такий час, що крім Унівської Лаври будуть існувати ще хоч дві або три інші кеновії, що відповідали б вимогам попереднього параграфу, тоді Ігумен чи Архімандрит Унівської Лаври скличе Загальну Раду, підсилену так, як до вибору Ігумена (див. ст. 78), а ця Рада, на пропозицію Ігумена, вирішить більшістю 2/3 (двох третіх) голосів, яким монастирям признати автономію. Таким чином здійсниться головна передумова заснування Союзу.
777. Якщо дочерна кеновія буде мати безсумнівні умови матеріальної і духовної самовистарчальності, тоді Рада не повинна відмовляти такій кеновії признання автономних прав.
778. Перших схимників до нового Автономного монастиря призначає Ігумен Унівської Лаври разом із Радою Старців та у порозумінні з Настоятелем того монастиря. Ці схимники закріплюються за новим монастирем на п’ятирічний термін часу, після того їм буде вільно або залишитись у даному монастирі або повернутись до Унівської Лаври.
779. Ігумен Унівської Лаври повинен негайно дати розпорядження, щоб у кожному з цих нових монастирів проведено вибір Ігумена (див. ст. 20).
780. Якщо крім Унівської Лаври будуть існувати ще два інші монастирі Студійського Уставу, яким призначені автономні права, тоді Ігумен чи Архімандрит Унівської Лаври найпізніше до трьох місяців від часу їх існування скличе першу Союзну Раду, взиваючи рівночасно вибраних у тому часі нових Ігуменів, щоб провели у себе вибір представників на Союзну Раду.
Союзна Рада повинна бути скликана хоч на 3 (три) місяці перед її зібранням (сесією). Унівський Ігумен проведе також і у Лаврі вибір представників на Союзну Раду.
781. Союзна Рада першого скликання, що зібралася у часі, призначеному Унівським Ігуменом та під його проводом, вибирає двох епістатів до Ради Голови Союзу (див. нижче), а якщо б в Уневі був тоді тільки тимчасово вибраний Ігумен, тоді Союзна Рада вибирає на найближче п’ятиріччя – Протоса.
Таким чином Союз буде утворений.
Глава II
Управління Союзу
782. Управління Союзу здійснюється Головою Союзу і Союзною Радою.
I. Голова Союзу і Рада Епістатів
1 – ГОЛОВА СОЮЗУ
783. Вибраний досмертно Ігумен або Архімандрит Унівської Лаври силою свого становища є Головою Союзу.
У виборі Архімандрита чи Ігумена Унівської Лаври беруть участь Ігумен і представники схимників усіх автономних монастирів, які належать до Союзу (див. ст. 82). Повідомлення про день вибору Унівського Ігумена повинно бути розіслане до всіх союзних монастирів щонайменше на один місяць заздалегідь. Кожний Ігумен займається у своєму монастирі виборами представників, поділивши своїх схимників на групи по 12 осіб, кожна група вибирає одного представника на виборчі збори в Уневі. Представники повинні брати участь у виборах або особисто, прибувши до Унева, або можуть прислати свій голос у закритому конверті, засвідчуючи під присягою, що віддають свій голос за того, кого, по совісті, вважають за найвідповіднішого на становище Ігумена Унівської Лаври.
Активна участь Ігуменів та представників з інших автономних монастирів у виборах в Уневі є тільки умовною, тобто вони голосують тільки у тому випадку, коли треба вибрати Архімандрита або досмертного Ігумена (див. ст. 70, 72, 75); вони можуть віддати свої голоси тільки за такого кандидата, який відповідає законним вимогам і умовам, щоб стати досмертним Архімандритом чи Ігуменом. У випадку, коли б вирішувався вибір між кандидатами, що можуть бути тільки тимчасовими Ігуменами, то представники інших автономних монастирів не беруть участі в голосуванні, а їхні голоси, якщо б вони їх віддали за такого кандидата, будуть вважатись недійсними. Якщо Загальна Рада при акті вибору захотіла б скористатися правом, про яке говориться у ст. 77 цього Уставу, тоді будуть враховані і голоси представників з інших монастирів.
784. Якщо Авва помер або відмовився ним бути (див. ст. 772), або якщо в Унівській Лаврі вибрано тимчасового Ігумена, тоді старший з Епістатів один місяць по виборах в Уневі скликає Союзну Раду для виборів Протоса, але мусить залишити місяць часу між скликанням та днем виборів на необхідну підготовку. Протос повинен бути вибраний з-поміж союзних Архімандритів чи Ігуменів. Якщо ці вибори відбуваються на звичайному засіданні Союзної Ради, тоді Протоса вибирається на п’ять років (див. ст. 771).
Але якщо це буде надзвичайне засідання, скликане ad hoc (лат. – на те, з тією ж метою, спеціально з тією метою), тоді Протоса вибирається тільки на час, що залишається до найближчої звичайної сесії Союзної Ради.
Якщо б до звичайної сесії бракувало менше, ніж один рік, тоді вибір Протоса відкладається аж до часу звичайних зборів.
785. Союзна Рада вибирає Протоса звичайною більшістю голосів. Якщо по дворазовому голосуванні ніхто не одержав більшості голосів, тоді при третьому голосуванні буде вибраний той, хто одержить відносну більшість голосів, і він негайно приступає до виконання своїх функцій. Голос, відданий за монаха, що не є ані Архімандритом, ані Ігуменом у Союзі, не є важний і вважається недійсним.
786. Правління вибраного Протоса може бути кожної хвилини перерване фактом вибору досмертного Архімандрита чи Ігумена в Уневі, який зразу ж стає Головою Союзу.
787. Якщо становище Голови Союзу є з якоїсь іншої причини не зайняте, то функції Голови Союзу виконує старший з Епістатів. Найпізніше один місяць по смерті чи резигнації Голови Союзу цей Епістат, з застереженням винятку, передбаченого у ст. 784 (останній абзац), скликає Союзну Раду для виборів нового Протоса, або у порозумінні з Унівським намісником призначає день виборів Унівського Архімандрита чи Ігумена та дає розпорядження провести по союзних монастирях вибір представників на вибори в Уневі (див. ст. 82).
2 – ПРО ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ГОЛОВИ СОЮЗУ
788. Унівському Авві, чи вибраному Протосові прислуговує в Союзі Автономних Монастирів Студійського Уставу право старшинства і першості перед усіма іншими Архімандритами й Ігуменами. Він є головним охоронцем і захисником суворого дотримання Правил св. Отців, Уставу, “Наших Звичаїв” і духа Євангельських рад у цілому Союзі. Саме він повинен показувати шлях у загальному змаганні за те, що у Студійській традиції є святе і добре, що відповідає давнині і духові цієї традиції, що має послужити майбутнім працям, щоб усе це переходило з покоління у покоління у всіх союзних монастирях, щоб ця традиція щораз то більше очищувалася від різних недоліків і ставала так кришталево міцною, щоб в дійсності всі монастирі, зв’язані зі собою, наближалися до ідеалу первісної християнської Церкви, де: “Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне”301 (Діян. 4. 32).
Тому то Голова Союзу має верховну батьківську владу та внутрішню і зовнішню юрисдикцію над усіма монастирями, що створили Союз, і над усіма монахами Союзних монастирів. Але це право він здійснюватиме у Автономних монастирях, що є під владою своїх Ігуменів, тільки у таких випадках:
а) в часі канонічних відвідин;
б) у випадку, коли хтось із монахів союзного монастиря звертається до нього з якоюсь справою;
в) у спільних справах між поодинокими Автономними монастирями і в інших справах, передбачених цим Уставом.
789. До прав і обов’язків Голови Союзу належить302:
а) піклуватися про добро цілого Союзу та займатися усіма справами, що безпосередньо відносяться до цілого Союзу: до його внутрішніх справ, напр., про охорону монашої дисципліни, про мир і згоду між окремими союзними монастирями, їхніми Настоятелями і монахами, і до його зовнішніх справ, напр., про нашу місійну діяльність або про справи, що в імені Союзу треба буде представляти до полагодження Апостольському Престолові у Римі і т. д.;
б) скликати Союзну Раду на звичайні, а у випадку потреби і в порозумінні з епістатами, то і на надзвичайні збори, установлювати порядок нарад, піклуватися, щоб усі рішення Союзної Ради були точно виконані. У невідкладних випадках, коли цього вимагатиме добро цілого Союзу і, щоб уникнути очікування на найближчі звичайні збори Союзної Ради, або якщо швидше скликання Союзної Ради натрапляє на перешкоди, Голова Союзу може видати тимчасове розпорядження і в тих справах, які призначені компетенції Союзної Ради. Ці розпорядження повинні бути завжди представлені на найближчій Раді, яка їх затвердить або відкине;
в) відвідувати Союзні монастирі;
г) бути присутнім на зборах Загальних Рад Автономних монастирів, скликаних для вибору Ігумена, і, без права голосу, тими Радами керувати та піклуватися, щоб усе відбувалося згідно з Уставом, у порозумінні з Епістатами затверджувати нововибраного Ігумена.
У випадку, якщо б у якомусь монастирі після двох місяців від смерті Ігумена не вибрано нового, або якщо б Загальна Рада цього монастиря вислала Голові Союзу відповідне прохання, Ігумена тому монастиреві призначає Голова Союзу. У такому випадку Ігумен не може бути призначений на довше, ніж на п’ять років, але це призначення може бути Головою Союзу обмежене і до коротшого часу;
д) якщо один з Ігуменів хоче резигнувати із свого становища і внесе відповідне прохання, то Голова Союзу його приймає, розглядає та разом з Епістатами виносить рішення. Якщо Рада Соборних Старців вносить прохання про усунення Ігумена (див. ст. 173, 174), тоді Голова Союзу разом з Епістатами розглядають це питання, виносять рішення і при нагоді визначають місце перебування для знятого Ігумена;
е) бути Головою найвищого Союзного Суду;
є) здійснювати за посередництвом призначених до цієї справи монахів функції цензора праць, які хотіли б видати члени Союзу. Союзна Рада визначить детально, які праці повинні бути віддавані тільки для цензури Ігуменові власного монастиря;
ж) звертатися, звичайно, один раз у році циркулярним листом до всіх Союзних Монастирів у справах, що відносяться до цього Союзу. Ці листи-обіжники мають бути голосно відчитувані у кожній нашій монашій оселі, на загальних зборах братії. Ці листи повинні заохочувати, повчати і, при потребі, осуджувати загальні недоліки. Щодо визначених заходів, то вони можуть бути вислані листом до візитованого монастиря після того, як Голова його відвідав, або обмежуватися тільки до тих питань, піклування про яких даний Устав довірив Голові Союзу;
з) завідувати майном цілого Союзу або самому безпосередньо, або довірити цю справу монахові, призначеному до цього. Цей останній спосіб був би більш відповідним;
и) мати під своїм наглядом Союзний архів. Цей архів повинен зберігатись або в Унівській Лаврі, або, якщо приміщення і обслуговування там будуть кращі, то у Львівському Студіоні при вул. П. Скарги, або в іншому місці, якщо цього вимагатимуть дуже важливі обставини. У цьому архіві будуть зберігатись та у відповідному порядку утримуватись не тільки документи і записи, що відносяться до самого Союзу, але і листи, замітки, хроніки та все, що для історії чернечої студійської громади може мати якесь значення. Монастирі, що не мали б відповідного приміщення, ані відповідного монаха для ведення місцевого архіву, будуть тільки збирати архівні матеріали і час від часу здавати їх у наш центральний архів, в якому будуть встановлені окремі відділи для кожного з наших монастирів.
Вибраний Союзною Радою монах-архівар буде директором архіву. Згідно із вказівками Авви або Протоса і під їхнім безпосереднім керівництвом він буде писати літопис цілого нашого монашого Союзу. Для цього він буде вимагати звітів та інформацій, а монастирі будуть зобов’язані ці матеріали йому давати.
В часі, коли Союзом буде керувати вибраний Протос, він може поточний архів затримувати при собі, але коли промине час виконування його функцій, він повинен передати цей архів у центральний, Союзний. У випадку смерті Протоса це повинен зробити негайно старший Епістат, він відповідає за це особисто;
і) призначувати викладачів для Союзного учбового закладу філософських і богословських студій і в порозумінні з місцевим Ігуменом призначувати ректора цього закладу і наставника (префекта) навчання;
ї) один раз у п’ять років Авва чи Протос повинен скласти звіт про стан цілого Союзу і поодиноких його монастирів св. Апостольському Престолові. Копія цього звіту повинна бути відправлена і Галицькому Митрополитові, Архієпископові Львова.
3 – РАДА ЕПІСТАТІВ-ДОРАДНИКІВ
790. Звичайними дорадниками Голови Союзу є два Союзні Епістати. Їх вибирають на п’ять років звичайною більшістю голосів на перших зборах Союзної Ради. Ці збори визначають також, хто з тих двох Епістатів матиме право старшинства.
791. Епістатами можуть бути вибрані тільки Архімандрити або Ігумени Союзних автономних монастирів.
792. Голова Союзу не має права вирішувати жодного питання без згоди Епістатів, хіба що справа була невідкладна і не допускала зволікання. Відповідно до кількості справ, які повинні бути спільно вирішені, Голова Союзу визначає місце періодичних зборів або встановлює з Епістатами інший спосіб взаємного порозуміння. Епістати повинні дотримуватись встановленого порядку під загрозою кари за порушення послуху.
793. Епістати зобов’язані до якнайстрогішого збереження тайни у справах нарад і рішень, ухвалених спільно з головою Союзу. Під час засідань Ради Епістатів повинен вестись запис у книзі протоколів і ухвал. З цією метою Голова Союзу може використати свого секретаря, який одначе не буде мати права голосу.
794. Якщо голова Союзу не зможе виконувати своїх обов’язків довше, ніж один місяць через відсутність, хворобу чи з якої-небудь іншої причини, його повинен заступити у керівництві Союзом Старший Епістат.
Так само діється і у випадку смерті Голови Союзу.
795. У випадку смерті одного з Епістатів або і двох, і також у випадку резигнації котрогось із них, прийнятої Головою Союзу, Авва чи Протос довіряє тимчасово, до зборів найближчої Союзної Ради, виконувати функції цих вакантних становищ найстаршим за покликанням з-поміж Союзних Архімандритів чи Ігуменів. Якщо через малу кількість Ігуменів, не було б кого покликати, тоді може винятково і тимчасово довірити виконування вищезгаданих функцій одному з-поміж намісників Автономних монастирів або з-поміж настоятелів дочерних домів.
4 – ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПРОКУРОР
796. Голова Союзу, у погодженні з Радою Епістатів, призначає Прокурора при Апостольському Престолі, після того, як одержить на дану кандидатуру попередню згоду з Риму. Доки ще не постав Союз Монастирів Студійського Уставу, ці обов’язки виконує Унівський Архімандрит чи Ігумен Унівської Лаври, якщо б не було Архімандрита.
II. Союзна Рада
1 – СКЛАД СОЮЗНОЇ РАДИ
797. У склад Союзної Ради входять у силу свого становища, без окремого вибору, всі Архімандрити й Ігумени Автономних монастирів Союзу, поки виконують свої функції, але не ті, що їх не перевибрано, ані не ті, що зреклися чи їх усунено з даного становища.
798. У склад Союзної Ради входять також представники всіх Автономних монастирів, вибрані схимники, у кількості двох представників з кожного монастиря, з яких один завжди має бути ієромонахом або ієродияконом. Цих представників вибирають схимники кожної монашої громади, які згуртовуються кругом автономної матірної кеновії. Представники повинні вибиратися звичайною більшістю голосів на спеціально скликаних зборах Загальної Ради. Ігумени зобов’язані так зорганізувати вибори тих представників, щоб і схимники, розпорошені по дочерних монастирях, могли брати в них участь або хоч на письмі віддавати свій голос.
Архімандрії, тобто матірні обителі, що мають під своєю владою десять або більше дійсних монастирів, вибирають чотирьох представників, з яких два повинні бути ієромонахами або ієродияконами. Представників вибирається на п’ять років, і їх вибір не потребує ніякого затвердження. Але Ігумен та Соборні Старці повинні дбати про те, щоб кожний Автономний монастир посилав у Союзну Раду тих, що найкращі, щоб не треба було соромитись свого вибору.
799. Голова Союзу і його Епістати повинні принаймні три місяці перед терміном звичайних зборів Союзної Ради доручити всім Архімандритам й Ігуменам Союзу провести вибори представників до нової Союзної Ради: Ігумени й Архімандрити повинні негайно, кожний у своїй чернечій громаді, ці вибори провести. Представники можуть бути без обмежень переобирані на дальше п’ятиріччя.
Вибирані представники одержують від своїх монастирів атестацію, тобто письмові довідки, що вони вибрані на це становище згідно з приписами Уставу. Ці довідки повинні бути підписані Ігуменом і секретарем, і на них повинна бути поставлена монастирська печатка. На першому засіданні Союзної Ради ці довідки перевіряють і потім вони зберігаються у документах Союзу.
800. Союзна Рада має право доповнити свій склад шляхом кооптації (лат. – дообрання, введення до складу виборного органу нових членів за його власним рішенням без додаткових виборів), але кількість кооптованих членів Ради не повинна перевищувати трьох. Рада може користуватися цим правом тільки у випадку необхідності співпраці з монахом, що не є членом Ради, але є бажаним. Про кожну кооптацію зокрема рішає Рада більшості 4/5 (чотирьох п’ятих) голосів.
801. Рада може цією самою більшістю голосів усунути одного із своїх членів, якщо його прилюдна поведінка не відповідала б добрим монашим звичаям і викликала б згіршення.
802. Якщо якийсь член Союзної Ради не може прибути на її збори, він може вислати на своє місце іншого чесного і мудрого монаха з повноваженнями заступника. Це повноваження повинно бути оформлене на письмі, завірене печаткою монастиря і мати підписи члена Ради, який проводить заміну, та Ігумена, який повинен дати згоду на особу заступника. Це повноваження має бути наперед представлене Союзній Раді, і, якщо Рада погодиться, то заступник буде допущений до засідання.
803. Союзна Рада може теж на окремі свої засідання запрошувати деяких інших монахів, що належать до Союзу, щоб вислухати їхню думку. Кожний монах зобов’язаний з’явитися на таке запрошення Союзної Ради.
2 – ПРО СКЛИКАННЯ СОЮЗНОЇ РАДИ
804. Звичайні засідання Союзної Ради відбуваються що п’ять років. Місце і час цих звичайних засідань встановлює один раз назавжди сама Рада або кожноразово вирішує цю справу Голова Союзу.
Якщо становище Голови Союзу вакантне, то Союзну Раду скликає старший Епістат.
805. Повідомлення про скликання Союзної Ради на звичайне засідання повинно бути зроблене принаймні три місяці заздалегідь, щоб могли бути проведені вибори нових представників по всіх автономних кеновіях з огляду на те, що Рада, яка збереться на звичайне засідання, буде складатися з новообраних членів. На цьому засіданні повинні бути вибрані нові Епістати і в разі потреби новий Протос.
806. У випадку важної потреби Голова Союзу чи старший Епістат, якщо становище Голови Союзу вакантне, може скликати Союзну Раду на надзвичайне засідання.
Таке скликання може відбутися у випадку, якщо становище Голови Союзу стало вакантним через смерть Протоса, і повинно наступити не пізніше, ніж місяць від цієї дати. Це засідання Ради займається вибором нового Протоса.
Якщо Протос хоче зрезигнувати з свого становища, мусить скликати Союзну Раду на надзвичайну сесію, щоб їй представити своє зречення.
Якщо вакантність становища Голови Союзу наступила на п’ятому році по останньому звичайному засіданні Ради, тоді окремого надзвичайного засідання Союзної Ради не треба скликати, Союзом буде керувати старший Епістат аж до звичайної сесії Союзної Ради.
Якщо становище Голови Союзу стало вакантним через смерть Унівського Авви, то скликання Союзної Ради на надзвичайну сесію не є необхідним. У тому випадку старший Епістат у порозумінні з Унівським намісником видає розпорядження про вибори нового Унівського Ігумена чи Архімандрита (див. ст. 82).
807. Якщо місце і час зборів Союзної Ради не будуть раз і назавжди установлені, тоді той, хто скликає Раду, їх визначає. Якщо місцем зборів має бути один із Союзних монастирів, а не місце перебування того, що скликає, тоді згоду на це мусить дати Ігумен монастиря, в якому мають відбутися збори.
808. До запрошення на Союзну Раду повинен бути завжди долучений і порядок нарад. Цей порядок складає Голова Союзу з Епістатами.
Жодне питання не підлягає обговоренню і вирішенню на Союзній Раді, якщо воно не було представлене на засіданні Головою і епістатами.
Кожний з наших монахів, що має якийсь задум, корисний для добра Союзу, нехай представляє його за посередництвом Голови Союзу. Якщо це зробить хоч три місяці перед скликанням Союзної Ради і розісланням запрошень з вказаним порядком дня, то його пропозицію Голова може внести у порядок нарад найближчого засідання і зробити доповідь відносно цієї пропозиції на тому ж засіданні.
Пропозиції, прислані пізніше або внесені на самому засіданні Союзної Ради, можуть бути обговорювані, але після цього повинні бути віддані Голові Союзу на його Раді до вивчення та зроблення висновку про них. Справжнє вирішення такої пропозиції буде відкладене аж до наступних зборів Союзної Ради.
809. Усі важливі питання, які мають бути внесені у порядок нарад Союзної Ради, повинні бути точно, у письмовій формі, зреферовані Головою і Радою Епістатів та з відповідно умотивованою пропозицією переслані членам Союзної Ради хоч на один місяць перед скликанням зборів Ради, щоб кожний член міг зреферовані справи добре вивчити перед обговоренням.
810. Запрошення на сесію Союзної Ради Голова Союзу відправляє на руки Ігуменів Автономних монастирів, Ігумени, в свою чергу, передають ці запрошення своїм представникам, а Голові Союзу посилають потвердження про одержання запрошення. Ці докази, що всі члени Союзної Ради вчасно запрошені, Секретар Союзу представляє Раді на першому її засіданні, а потім разом з протоколом складає їх до архіву.
3 – НАРАДИ І ПОСТАНОВИ СОЮЗНОЇ РАДИ
ТА ПРО ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ СПРАВ
811. У перший день загальних зборів Союзної Ради по всіх Студійських церквах повинні відправлятися урочисті Літургії, щоб випросити допомоги Святого Духа, а через увесь час тривання зборів Ради всі ієромонахи повинні додавати у Службі Божій відповідну Ектенію.
812. Голова Союзу або Епістат, який тимчасово його заступає, є по правилу і Головою Ради.
813. Постанова Ради схвалюється звичайною більшістю голосів присутніх членів, а у випадку рівності голосів вирішує Голос Голови. Секретар Голови Союзу, який також виконує функції секретаря Союзу, веде книгу протоколів і точно записує в ній і хід нарад, і постанови Союзної Ради.
814. На Союзній Раді Архімандрити мають першенство перед Ігуменами. Перше місце між Архімандритами має той, хто давніше став Архімандритом, а між Ігуменами – той, хто є старший Схимою. Представники ідуть за Ігуменами по старшинству Схими. Ієромонахи та ієродиякони ідуть перед схимниками, що не мають свячень.
815. Союзна Рада, законно зібрана, має найвищу законодавчу і судову владу в нашій чернечій родині у всьому, що відноситься до монашої дисципліни, до установ і звичаїв по всіх обителях Студійського Уставу. Через дотримування усіх тих звичаїв із всезростаючою вірністю, через розвиток їх будуть зростати та множитися плоди святості у душах монахів і в їхньому оточенні. Крім цього, Союзна Рада займається справами, пов’язаними із майном цілого Союзу, і тими, що торкаються взаємних відносин між окремими нашими кеновіями. Отже, Союзна Рада:
1. Виправляє помилки Настоятелів, Архімандритів, Ігуменів та монахів на бажання їхніх Настоятелів. Вона нагадує, підкреслює та наказує оберігати ті елементи монашої дисципліни, в яких появились занедбання. Вкінці перевіряє звіти візитацій окремих монастирів, проведені Головою Союзу або Епістатами за час від останніх зборів Ради.
2. Пояснює Правила, Устав, “Наші Звичаї”, які обов’язують в цілому Союзі, обмірковує доповнення і зміни, які були б потрібні в Уставі або Звичаях, з власної ініціативи або надіслані окремими монастирями чи монахами. Постанови відносно питань того роду мусять бути прийняті більшістю 2/3 (двох третіх) голосів, а щодо якої-небудь зміни в Уставі, то Союзна Рада може спочатку завести її, як тимчасову пробу на п’ять років, і якщо на наступних зборах Союзна Рада таку пробу і зміну схвалить, тоді Голова Союзу звертається до Церковної влади з проханням затвердити дану зміну в Уставі.
3. Союзна Рада затверджує місцеві Типіки окремих монастирів, прийняті Загальними Радами і представлені Ігуменами: при затверджуванні звертає увагу на те, чи в окремих Типіках немає нічого, що суперечило б Правилам, Уставові і Нашим Звичаям.
4. Союзна Рада розглядає всі розпорядження, видані Головою Союзу від часу останніх зборів Ради до актуального моменту, і або їх затверджує, або змінює, або відкидає. Відсутність рішення в якійсь справі має значення затвердження.
5. Союзна Рада затверджує заснування нового монастиря, урочисте відкриття чи закриття якоїсь школи чи навчального закладу, і взагалі, всі важливі ініціативи і починання. Якщо Союзна Рада сконстатує випадки дуже поганого управління в якомусь монастирі, то видає необхідні розпорядження, щоб цей незадовільний стан виправити, а у випадку великого занепаду монашої дисципліни і духа може приступити до закриття такого монастиря.
6. Союзна Рада визначає висоту суми, вище якої Автономним монастирям заборонено брати позики або робити надзвичайні видатки без дозволу управління Союзу.
7. Союзна Рада вирішує справу закладання і організації навчальних установ і всіх інших закладів, які мають служити цілому Союзові. Щодо розподілу асигнувань поміж Автономними монастирями, то кожна виділена сума може бути визначена після погодження з Ігуменом і Загальною Радою даного монастиря.
8. Союзна Рада відшукує можливості і шляхи, щоб спільними зусиллями Союзу прийти на допомогу тому монастиреві, який зазнає злиднів чи через недостачу матеріальних фондів, чи через брак людей, щоб заповідь братньої любові була добре сповнена. Союзна Рада обговорює, в загальному, проблеми праці, труднощів і потреб окремих монастирів і всіх разом і спільно вишукує можливості, як краще усьому зарадити.
9. Перша Сесія Союзної Ради визначає, що становить нерухоме майно цілого Союзу і ухвалює спосіб управління цим майном. Якщо доходи з цього майна будуть недостатніми, то Рада, беручи до уваги бюджетні потреби, визначить кожному Автономному монастиреві висоту внесків для покриття видатків, що обтяжують цілий Союз.
10. Союзна Рада вирішує більшістю 2/3 (двох третіх) голосів про призначення автономності монастиреві, що досі був дочерним і залежав від матірної обителі. В силу цього призначення монастир стає новим автономним членом Союзу.
11. У випадку, якщо під впливом Божої ласки якийсь нез’єдинений монастир виявив би бажання приєднатись до католицької Церкви, і рівночасно просив би прийняти його до нашого Союзу, то Союзна Рада, заховуючи відповідні церковні закони та діючи обережно, поставиться прихильно до цієї справи та буде шукати такого полагодження її, щоб і у власних монастирях не потерпів монаший дух, і щоб новоприєднаним братам легшою стала дорога до зреформування їхньої громади, оскільки справді це необхідне.
12. Союзна Рада проводить на звичайних своїх зборах вибори двох Епістатів, двох членів Суду та одного Прокурора Найвищого Суду (Трибуналу).
Прокурор і один із суддів повинні бути ієромонахами, всі вони повинні бути схимниками.
13. На пропозицію Голови Союзу, Союзна Рада вибирає двох цензорів для цензурування літературних творів монахів Союзу. Цензори повинні бути ієромонахами-схимниками.
14. Союзна Рада мирно вирішує всі спори між поодинокими монастирями, їхніми Настоятелями чи монахами різних монастирів так, щоб взаємна згода і братня любов були збережені і, щоб ці незгоди в результаті їх ще й скріпили. Вона вирішує також питання, у справі яких монахи подавали апеляцію до Союзної Ради.
15. Союзна Рада є одночасно найвищим Судом (Трибуналом), і вона сама визначає спосіб, в який цю судову владу буде здійснено (див. ст. 927 / 930).
16. У випадку звернення до Ради у справі переводу монаха з одного монастиря до іншого на постійно у компетенції Союзної Ради є вирішити це питання позитивно, якщо за переводом промовляє добро Союзу, а Ігумени і монах, що має бути переведений, не могли справи поладнати. У такому випадку Рада Союзу повинна вислухати всіх трьох і винести рішення, яке буде зобов’язувати всіх.
816. Щоб засідання Союзної Ради проходили завжди в якнайбільшому порядку і систематичності і, щоб ніколи не пропущено жодної важливої справи, порядок нарад нехай завжди проводиться за таким планом:
а) про стан духовного життя і монашу дисципліну в цілому Союзі;
б) про Богослуження і обряди;
в) про душпастирство, навчання та інші зовнішні справи;
г) про сирітські притулки і школи для світської молоді;
д) про економічні справи;
е) про місійні станиці і місійну працю;
є) про різні справи;
ж) вибори.
4 – ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВ СОЮЗНОЇ РАДИ
817. Постанови Союзної Ради бувають трьох видів:
1. Пояснення (декларації) до основного Уставу і “Наших Звичаїв”, які самі собою мають силу закону для цілого Союзу.
2. Розпорядження (декрети), якщо вони вводять зміни або доповнення до Уставу чи “Наших Звичаїв”.
У випадку змін, внесених в основний Устав, якщо вони прийняті більшістю 2/3 (двох третіх) голосів Ради і, якщо вони пройшли вже п’ятирічну пробу в цілому Союзі, то на найближчих зборах Союзної Ради вони виносяться знову на обговорення і голосування. Якщо ці зміни будуть прийняті більшістю 2 /3 (двох третіх) голосів і одержать апробату Апостольського Престолу, тоді набирають силу закону, що обов’язує всі Союзні монастирі.
3. Вкінці, постанови Ради Союзу можуть бути наказами (диспозиціями). Ними вирішуються конкретні, поточні справи: персональні і матеріальні, часткові, що відносяться до поодиноких монастирів, і загальні, що відносяться до цілого Союзу.
818. Усі постанови Союзної Ради, ухвалені в часі однієї сесії, точно записані секретарем і затверджені підписами всіх членів Ради та союзною печаткою, набувають негайно сили закону, за винятком змін, внесених до Уставу. Вони починають обов’язувати через місяць від закінчення сесії Союзної Ради, щоб окремі настоятелі могли оголосити їх усім, хто їм підлягає. Конкретні постанови набирають сили або негайно, або з часу, визначеного у самій постанові.
Постанови, що потребують апробати Апостольського Престолу, починають обов’язувати через місяць після повідомлення Голови Союзу про одержання апробати. Цю вістку передає Голова Союзу негайно всім Ігуменам для оголошення в їхніх монастирях.
819. Голова Союзу з Епістатами рішає, які ухвали Союзної Ради мають бути подані до відома всіх братів та оголошені друком. Союзна Рада може дати щодо цього Голові Союзу і Епістатам свої вказівки. Усіх членів Ради зобов‘язує конфіденційність нарад і дотримання тайни. Союзна Рада може ухвалити, щоб усі її члени для збереження секретності були зв‘язані окремою присягою.
820. Обов’язком Голови Союзу і Епістатів є піклування про те, щоб постанови Союзної Ради були дійсно виконувані і дотримувані. Голова Союзу може в тій цілі вимагати від Союзної Ради, щоб вона скріпила його виконавчу владу відповідними санкціями.
821. Епістати і Протос, яким закінчується термін обрання, виконують свої обов’язки аж до самого кінця сесії Союзної Ради. Нові вибори проводяться при кінці порядку дня останнього засідання. Якщо Рада вибере нових Епістатів чи нового Протоса, тоді попередні Епістати і Протос передають виконування своїх функцій нововибраним служителям.
822. Голова Союзу має право прийняти або не прийняти зречення Епістатів і членів Ради. Про зречення Протоса рішає тільки Союзна Рада.
Глава III
Про канонічну
візитацію союзних монастирів
I. Кому належить право та обов’язок канонічної візитації
823. Питання про канонічну візитацію Архімандритом чи Ігуменом дочерних монастирів, які ще залежать від матірного монастиря і творять з ним тісну громаду, було розглянуте (див. Частина I, Глава V, ст. 56-60). Тут викладено законні норми візитування Автономних монастирів Головою Союзу.
824. Протягом п’яти років Голова Союзу повинен особисто або через Епістатів провести, по можливості, двічі канонічні відвідини всіх Союзних монастирів, одні з цих відвідин мусять бути проведені беззастережно особисто самим Головою Союзу. У випадку невідкладної потреби Голова Союзу може провести згідно з радою Епістатів візитацію і в надзвичайному часі.
825. На канонічну візитацію Голова Союзу бере з собою одного монаха, який виконує біля нього роль секретаря і який повинен складати акти і рапорти про відвідини.
Якщо візитацію проводить один з Епістатів, який заступає Голову Союзу, тоді Голова призначає йому секретаря. Якщо Голова цього не зробить, Епістат сам вибирає собі секретаря по своїй волі.
826. Візитацію Унівської Лаври і монастиря, який безпосередньо підлягає владі Протоса, Голова Союзу довіряє одному з Епістатів.
827. Голова Союзу, згідно з правилами, може візитувати тільки Автономні монастирі – члени Союзу, а не дочерні, залежні від матірної кеновії, яких повинні візитувати їхні ж Ігумени. Але винятково, в разі потреби, Голова Союзу може, за згодою Епістатів, дати розпорядження про візитацію дочерного монастиря, а саме, якщо дочерний монастир сам про це попросить або якщо Ігумен не виконав обов’язку візитації цього монастиря.
828. Візитатор, хоча б і не був Головою Союзу, в часі візитації одержує першенство почесті.
II. Регламент візитації
829. Голова Союзу повідомляє, звичайно, про свою візитацію Ігумена чи Архімандрита один місяць заздалегідь, щоб вони могли за той час зібрати усіх монахів своєї громади, яких присутність була б можлива. Ігумен також приготовляє всі книги, що їх візитатор має право провіряти, а саме: список монахів, книгу протоколів і постанов Загальної Ради та Ради Соборних Старців, інвентаризаційний список монастирського майна, касову книгу, книгу замовлених і відправлених Літургій у вказаному намірі.
830. Візитатор повинен старанно прослідити все, що йому може дати правильне уявлення про духовний і матеріальний стан монастиря, а всі мешканці монастиря повинні допомогти візитаторові у його завданні своїм послухом, щирістю і чесністю.
831. Візитатор повинен починати свої відвідини від одержання свідчень Ігумена, який дає йому звіт про все. Після цього хай візитатор перегляне всі монастирські будівлі, чи там все відповідає церковним канонам і Уставу. Далі нехай сам або при допомозі секретаря перегляне вищеперелічені монастирські книги і в кожній з них залишить свою візу. У часі перегляду книг секретар повинен точно записувати всі спостереження і завваги.
832. Як закінчиться матеріальна частина візитації, наступає її персональна частина, тобто вислуховування свідчень усіх монахів. Якщо б не вистачило часу, то секретар може допомагати візитаторові вислухати свідчення братів. Було б бажане, щоб свідчення братів були підготовлені у письмовій формі, тому що у своїх свідченнях вони рапортують про зовнішній порядок у монастирі, а не про справи совісті.
833. Візитатор повинен старатися виправляти, оздоровлювати, очищати, відновлювати і вияснювати все, що було в упадку, викривлене, хворе, занечищене і затемнене, але він повинен це робити без поспіху, спокійно, обережно і мудро, до всіх звертатись з любов’ю, не видавати осуду, не пізнавши докладно цілої справи і не вислухавши всіх, що їх треба вислухати, напр., у випадку обвинувачення, він повинен вислухати свідчення: позивача, обвинуваченого і свідків.
У своїх стараннях, щоб довести все до кращого стану і щоб допомогти Ігуменові радою та зауваженнями, чи щоб піднести занепалого духом монаха, чи щоб допомогти братам, морально знесиленим тягарем труднощів – візитатор повинен мати завжди на увазі, щоб любов і прихильність, яку монахи повинні мати до свого Ігумена не зменшилась, а навпаки, щоб вона зросла і скріпилась.
834. Якщо візитацію здійснює в імені Голови Союзу його заступник, то він має здати Голові звіт, в якому говоритиме тільки про те, що є безсумнівно правдою, а якщо абсолютної певності не має, то нехай зазначить, що даний факт чи подія непевні.
835. Якщо хтось з братів виявив би візитаторові що-небудь конфіденційно, то візитатор не має права зрадити його імені, хіба що вирішення справи цього вимагатиме, і сам інформатор на це погоджується. Візитатор повинен гарантувати такому монахові захист перед поганими наслідками, які можуть наступити, якщо такий випадок трапиться.
836. Візитатор не повинен поновлювати справ, які вже були вирішені і врегульовані. Щодо справ обвинувачення, то візитатор нехай прослідкує, щоб вони були оформлені на письмі і підписані позивачем. Але браття не повинні чекати аж на канонічну візитацію і те, що може бути упорядковане Ігуменом, нехай йому спершу виявлять, а на візитації нехай представляють тільки те, що ще не упорядковане.
837. Перед закінченням візитації, маючи готову думку про всі справи, візитатор повинен обговорити все з Ігуменом. Він повинен представити Ігуменові всі справи, що вимагають поправи та разом з ним повинен знайти найкращі засоби, щоб покращення дійсно наступило. Рішення і розпорядження, які візитатор буде вважати за необхідні, повинні бути занесені в окрему, візитаційну книгу. У цих розпорядженнях візитатор повинен дотримуватись меж своїх союзних прав і не порушувати автономії візитованого монастиря.
838. Якщо б з візитаційних свідчень виявилось, що якийсь монах є дуже винуватий, то візитатор зобов’язаний його покликати і переслухати без виявлення імен тих, що його обвинувачують. Якщо справа не є загальнознана і якщо немає небезпеки великого згіршення, то слідство може бути проведене негайно, а візитатор дасть наказ Ігуменові, щоб той старався виправити винуватого і призначив йому відповідну кару. За згодою або на прохання Ігумена, може накласти кару сам візитатор.
III. Виконання постанов, прийнятих під час візитації
839. Достовірні акти звіту про візитацію (крім свідчень монахів, які будуть додані до протоколу, якщо візитатор взяв на себе роль судді) залишаються в архіві візитованого монастиря, а копії і протоколи свідчень монахів передаються у Центральний Архів Союзу. Ознайомлюватися з ними, вивчати їх можуть тільки Голова Союзу, Епістати і член Союзної Ради, що складав звіт про канонічну візитацію.
840. Якщо візитацію проводив один з Епістатів, то копію разом із своїм звітом він передає Голові Союзу, а Голова переховує його у себе аж до найближчої сесії Союзної Ради, яка завжди повинна ознайомитись з візитаційними звітами окремих монастирів.
Якщо б у візитаційних актах були матеріали, які могли б когось збезчестити, то по закінченні справи ці матеріали повинні бути знищені.
841. Ігумени всіх монастирів зобов’язані по совісті виконати всі візитаційні постанови і через три місяці після закінчення візитації повинні повідомити Голову Союзу про виконання цього обов’язку.
842. Якщо трапиться, не дай Боже, що візитатор, закінчивши візитацію якогось монастиря, прийде до висновку, що або провини, або нездатність Ігумена або архімандрита є такі великі, що через це дуже терпить і сам монастир, і для душ монахів це є великою шкодою, і якщо переконається, що зауваження, упімнення, а навіть покути стану не поправляють та, якщо, вкінці, і Рада Старців того монастиря у своїй більшості буде такої самої думки, – тоді візитатор зобов’язаний по закінченні візитації негайно представити цю справу своїм Епістатом та за їхньою згодою вимагати від Ігумена того монастиря добровільної резигнації. Якщо до визначеного терміну Ігумен не зречеться свого становища, то Голова Союзу з Епістатами представляє Союзній Раді необхідність усунення цього Ігумена.
Якщо справа була б невідкладною й існувала б небезпека великого згіршення в майбутньому, то Голова Союзу разом з Радою Епістатів дасть розпорядження, згідне з приписами цього Уставу, щоб даний Ігумен був усунений, а потім цілу справу представити Союзній Раді. Союзна Рада або затвердить це розпорядження Голови Союзу, і тоді відбудуться в даному монастирі вибори нового Ігумена, або не затвердить, і тоді давньому Ігуменові повертаються всі його права. Аж до рішення Союзної Ради монастирем управлятиме намісник з Радою Старців."
Автономізацію Студійських монастирів передбачає Типікон братів Шептицьких, який лежить в основі нашого життя і діяльності. Для ознамолення, наводжу текст:
"51. А коли вже повстане Союз Автономних Монастирів Студійського Уставу, тоді заснування нового монастиря мусить мати також затвердження і Союзної Ради або голови Союзу, якщо на зібрання Союзної Ради, треба було б довго чекати.
Глава I
Найвища церковна влада
67. Всі монахи підлягають Римському Папі як найвищому зверхникові39 і зобов’язані підкорятися йому також силою обіту послуху. Всі Настоятелі є зобов’язані познайомити братів з декретами св. Ап. Престолу, які відносяться до Східної Церкви і до монахів, і слідкувати за їх виконанням.
68. Монахи підлягають також владі місцевого Єпископа в межах додержання власного Уставу. За приписами Церковного закону Єпископ може відвідувати монастирі. Всі монахи повинні пам’ятати, що їхнім святим обов’язком перед Богом і перед людьми є бути послушними Церковній владі.
69. Майбутній Союзній Раді залишається справа старання про привілей Ставропігії для наших монастирів Студійського Уставу.
Частина Четверта
ПРО СОЮЗ МОНАСТИРІВ СТУДІЙСЬКОГО УСТАВУ
Глава I
Значення союзу та
як він створюється
768. Св. Василій299 у Правилах (XXXV питання) каже, що є річчю дуже бажаною: “Якщо було б можливо, щоб монахи не тільки в одній місцевості були з’єднані в одному монастирі, але щоб і багато монастирів у різних місцях могли бути під керівництвом однієї думки, яка вміла б вести справу усіх монастирів з об’єктивною справедливістю, мудро, в єдності духа і у мирній згоді!”
Цьому бажанню св. Василія відповідає і позитивна воля Церкви, висловлювана наслідниками Верховного Апостола Петра, щоб поодинокі монастирі, що мають спільне походження і ті самі Правила, що знаходяться в одному краю, взаємно об’єднувались, як це буває з військовими відділами, що з’єднуються в одиниці вищого типу: у полки, армії; або, зберігаючи автономію кожної монашої громади зокрема, творили між собою Союзи, так, як поодинокі родини творять родові племена. Ціллю такого об’єднаного Союзу і його центральної влади є: кращий монаший дух по всіх монастирях, чимраз то вірніше проведення у життя аскетичних правил, а через те чимраз то успішніше лікування ран, що їх безнастанно завдає зло гріха і душам самих монахів, і людям взагалі. Старій традиції Східної Церкви300 відповідає тип монастирів, що є окремими чернечими родинами-братами. Але таке братство не відповідало б добру цих монастирів, якщо б між ними не було ніякого зв’язку, бо так як громада підтримує поодиноку людину, так і Союз усіх монастирів, що мають ті самі Правила і Устав, буде підтримувати поодинокі монастирі у справі доброго збереження цих Правил і цього Уставу та буде подавати їм допомогу і порятунок, як членам одного великого роду, не нарушаючи при цьому автономії кожного монастиря зокрема. Такий Союз, як Бог дозволить, створять й усі наші чернечі громади Студійського Уставу.
769. Свято-Успенська Лавра Студійського Уставу в Уневі, що є тепер матірним домом для всіх наших дочерних кеновій та осель, і творить з ними одну монашу родину, може і на майбутнє залишиться Киріархальним домом для всіх Автономних монастирів, з’єднаних у Союз кеновій Студійського Уставу, а кожночасний Унівський Архімандрит чи досмертно вибраний Ігумен буде Головою цього Союзу аж до хвилини його смерті чи резигнації.
770. У випадку, якщо б в Уневі був вибраний тільки тимчасовий Ігумен, тоді Союзом буде правити вибраний Союзною Радою ієромонах, званий Протос. Протосом може бути вибраний один із Архімандритів або досмертних Ігуменів соїзних кеновій. Якщо у Союзі їх менше трьох, то Головою Союзу може бути Ігумен, що ще не є вибраний досмертно.
771. Протоса вибирають на п’ять років, але з моменту, коли Унівською Лаврою почне керувати Архімандрит або досмертно вибраний Ігумен, тоді управління Союзу переходить до нього, і хоча б п’ятиріччя Протоса ще не закінчилося, він повинен негайно передати усі свої функції в руки Унівського Ігумена чи Архімандрита.
772. Протосом називається тільки вибраний Голова Союзу, а якщо Союзом управляє Унівський Архімандрит чи досмертний Ігумен, то він називається Аввою.
773. У майбутньому Союзі Автономних Монастирів Студійського Уставу не тільки Унівський Архімандрит чи досмертний Ігумен буде його головою, але і сама Унівська Лавра буде матір’ю всіх інших монастирів Студійського Уставу, бо з неї всі вони вийшли. Унівська Лавра збереже між іншими кеновіями не тільки першість почесті, але і певного роду реальне керівництво, киріархальну владу, тому що така влада повинна існувати в Союзі, який за своєю природою є патріархальним об’єднанням.
Таким чином, Устав, діючий в Унівській чернечій громаді, буде застосовуватись і в цілому Союзі. Спосіб відправи Богослужень, прийнятий і приписаний в Уневі, стиль внутрішнього улаштування Церкви і літургічних предметів, книга “Наші Звичаї” Унівської Лаври, – повинні бути прийняті і дотримувані і по інших союзних монастирях.
Проте кожна одиниця, з яких складатиметься Союз, повинна мати свою непорушну автономію, визначену цим Уставом, свого виборного Ігумена чи Архімандрита, свої Ради, своїх, тільки з нею зв’язаних схимонахів, свої місцеві Типіки, які входили б у рамки загального Уставу, і т. п. У цих всіх справах Унівська Лавра буде, як Автономний член Союзу, на рівних правах з іншими автономними монастирями.
774. Автономними членами Союзу повинні вважатися канонічно основані монастирі, за якими Союзна Рада визнає автономію (самоуправу).
775. Для одержання такого визнання треба:
а) щоб це був дійсний монастир (див. ст. 17) або скит (див. ст. 22), та щоб кількість схимників у ньому була не менша 12, в тому числі двоє ієромонахів та один ієродиякон;
б) щоб панували в ньому добрий монаший дух та дисципліна;
в) щоб була забезпечена можливість утримання прикріплених до цього монастиря монахів;
г) вкінці, що найважливіше, щоб між ієромонахами були відповідні кандидати: на Ігумена, на наставника чернечої молоді, а між братією відповідна кількість побожних і второпних Старців, завдяки яким Рада могла б виконувати свої обов’язки, та всі служби не залишались би вакантними.
776. Якщо, за Божою волею, надійде такий час, що крім Унівської Лаври будуть існувати ще хоч дві або три інші кеновії, що відповідали б вимогам попереднього параграфу, тоді Ігумен чи Архімандрит Унівської Лаври скличе Загальну Раду, підсилену так, як до вибору Ігумена (див. ст. 78), а ця Рада, на пропозицію Ігумена, вирішить більшістю 2/3 (двох третіх) голосів, яким монастирям признати автономію. Таким чином здійсниться головна передумова заснування Союзу.
777. Якщо дочерна кеновія буде мати безсумнівні умови матеріальної і духовної самовистарчальності, тоді Рада не повинна відмовляти такій кеновії признання автономних прав.
778. Перших схимників до нового Автономного монастиря призначає Ігумен Унівської Лаври разом із Радою Старців та у порозумінні з Настоятелем того монастиря. Ці схимники закріплюються за новим монастирем на п’ятирічний термін часу, після того їм буде вільно або залишитись у даному монастирі або повернутись до Унівської Лаври.
779. Ігумен Унівської Лаври повинен негайно дати розпорядження, щоб у кожному з цих нових монастирів проведено вибір Ігумена (див. ст. 20).
780. Якщо крім Унівської Лаври будуть існувати ще два інші монастирі Студійського Уставу, яким призначені автономні права, тоді Ігумен чи Архімандрит Унівської Лаври найпізніше до трьох місяців від часу їх існування скличе першу Союзну Раду, взиваючи рівночасно вибраних у тому часі нових Ігуменів, щоб провели у себе вибір представників на Союзну Раду.
Союзна Рада повинна бути скликана хоч на 3 (три) місяці перед її зібранням (сесією). Унівський Ігумен проведе також і у Лаврі вибір представників на Союзну Раду.
781. Союзна Рада першого скликання, що зібралася у часі, призначеному Унівським Ігуменом та під його проводом, вибирає двох епістатів до Ради Голови Союзу (див. нижче), а якщо б в Уневі був тоді тільки тимчасово вибраний Ігумен, тоді Союзна Рада вибирає на найближче п’ятиріччя – Протоса.
Таким чином Союз буде утворений.
Глава II
Управління Союзу
782. Управління Союзу здійснюється Головою Союзу і Союзною Радою.
I. Голова Союзу і Рада Епістатів
1 – ГОЛОВА СОЮЗУ
783. Вибраний досмертно Ігумен або Архімандрит Унівської Лаври силою свого становища є Головою Союзу.
У виборі Архімандрита чи Ігумена Унівської Лаври беруть участь Ігумен і представники схимників усіх автономних монастирів, які належать до Союзу (див. ст. 82). Повідомлення про день вибору Унівського Ігумена повинно бути розіслане до всіх союзних монастирів щонайменше на один місяць заздалегідь. Кожний Ігумен займається у своєму монастирі виборами представників, поділивши своїх схимників на групи по 12 осіб, кожна група вибирає одного представника на виборчі збори в Уневі. Представники повинні брати участь у виборах або особисто, прибувши до Унева, або можуть прислати свій голос у закритому конверті, засвідчуючи під присягою, що віддають свій голос за того, кого, по совісті, вважають за найвідповіднішого на становище Ігумена Унівської Лаври.
Активна участь Ігуменів та представників з інших автономних монастирів у виборах в Уневі є тільки умовною, тобто вони голосують тільки у тому випадку, коли треба вибрати Архімандрита або досмертного Ігумена (див. ст. 70, 72, 75); вони можуть віддати свої голоси тільки за такого кандидата, який відповідає законним вимогам і умовам, щоб стати досмертним Архімандритом чи Ігуменом. У випадку, коли б вирішувався вибір між кандидатами, що можуть бути тільки тимчасовими Ігуменами, то представники інших автономних монастирів не беруть участі в голосуванні, а їхні голоси, якщо б вони їх віддали за такого кандидата, будуть вважатись недійсними. Якщо Загальна Рада при акті вибору захотіла б скористатися правом, про яке говориться у ст. 77 цього Уставу, тоді будуть враховані і голоси представників з інших монастирів.
784. Якщо Авва помер або відмовився ним бути (див. ст. 772), або якщо в Унівській Лаврі вибрано тимчасового Ігумена, тоді старший з Епістатів один місяць по виборах в Уневі скликає Союзну Раду для виборів Протоса, але мусить залишити місяць часу між скликанням та днем виборів на необхідну підготовку. Протос повинен бути вибраний з-поміж союзних Архімандритів чи Ігуменів. Якщо ці вибори відбуваються на звичайному засіданні Союзної Ради, тоді Протоса вибирається на п’ять років (див. ст. 771).
Але якщо це буде надзвичайне засідання, скликане ad hoc (лат. – на те, з тією ж метою, спеціально з тією метою), тоді Протоса вибирається тільки на час, що залишається до найближчої звичайної сесії Союзної Ради.
Якщо б до звичайної сесії бракувало менше, ніж один рік, тоді вибір Протоса відкладається аж до часу звичайних зборів.
785. Союзна Рада вибирає Протоса звичайною більшістю голосів. Якщо по дворазовому голосуванні ніхто не одержав більшості голосів, тоді при третьому голосуванні буде вибраний той, хто одержить відносну більшість голосів, і він негайно приступає до виконання своїх функцій. Голос, відданий за монаха, що не є ані Архімандритом, ані Ігуменом у Союзі, не є важний і вважається недійсним.
786. Правління вибраного Протоса може бути кожної хвилини перерване фактом вибору досмертного Архімандрита чи Ігумена в Уневі, який зразу ж стає Головою Союзу.
787. Якщо становище Голови Союзу є з якоїсь іншої причини не зайняте, то функції Голови Союзу виконує старший з Епістатів. Найпізніше один місяць по смерті чи резигнації Голови Союзу цей Епістат, з застереженням винятку, передбаченого у ст. 784 (останній абзац), скликає Союзну Раду для виборів нового Протоса, або у порозумінні з Унівським намісником призначає день виборів Унівського Архімандрита чи Ігумена та дає розпорядження провести по союзних монастирях вибір представників на вибори в Уневі (див. ст. 82).
2 – ПРО ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ГОЛОВИ СОЮЗУ
788. Унівському Авві, чи вибраному Протосові прислуговує в Союзі Автономних Монастирів Студійського Уставу право старшинства і першості перед усіма іншими Архімандритами й Ігуменами. Він є головним охоронцем і захисником суворого дотримання Правил св. Отців, Уставу, “Наших Звичаїв” і духа Євангельських рад у цілому Союзі. Саме він повинен показувати шлях у загальному змаганні за те, що у Студійській традиції є святе і добре, що відповідає давнині і духові цієї традиції, що має послужити майбутнім працям, щоб усе це переходило з покоління у покоління у всіх союзних монастирях, щоб ця традиція щораз то більше очищувалася від різних недоліків і ставала так кришталево міцною, щоб в дійсності всі монастирі, зв’язані зі собою, наближалися до ідеалу первісної християнської Церкви, де: “Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне”301 (Діян. 4. 32).
Тому то Голова Союзу має верховну батьківську владу та внутрішню і зовнішню юрисдикцію над усіма монастирями, що створили Союз, і над усіма монахами Союзних монастирів. Але це право він здійснюватиме у Автономних монастирях, що є під владою своїх Ігуменів, тільки у таких випадках:
а) в часі канонічних відвідин;
б) у випадку, коли хтось із монахів союзного монастиря звертається до нього з якоюсь справою;
в) у спільних справах між поодинокими Автономними монастирями і в інших справах, передбачених цим Уставом.
789. До прав і обов’язків Голови Союзу належить302:
а) піклуватися про добро цілого Союзу та займатися усіма справами, що безпосередньо відносяться до цілого Союзу: до його внутрішніх справ, напр., про охорону монашої дисципліни, про мир і згоду між окремими союзними монастирями, їхніми Настоятелями і монахами, і до його зовнішніх справ, напр., про нашу місійну діяльність або про справи, що в імені Союзу треба буде представляти до полагодження Апостольському Престолові у Римі і т. д.;
б) скликати Союзну Раду на звичайні, а у випадку потреби і в порозумінні з епістатами, то і на надзвичайні збори, установлювати порядок нарад, піклуватися, щоб усі рішення Союзної Ради були точно виконані. У невідкладних випадках, коли цього вимагатиме добро цілого Союзу і, щоб уникнути очікування на найближчі звичайні збори Союзної Ради, або якщо швидше скликання Союзної Ради натрапляє на перешкоди, Голова Союзу може видати тимчасове розпорядження і в тих справах, які призначені компетенції Союзної Ради. Ці розпорядження повинні бути завжди представлені на найближчій Раді, яка їх затвердить або відкине;
в) відвідувати Союзні монастирі;
г) бути присутнім на зборах Загальних Рад Автономних монастирів, скликаних для вибору Ігумена, і, без права голосу, тими Радами керувати та піклуватися, щоб усе відбувалося згідно з Уставом, у порозумінні з Епістатами затверджувати нововибраного Ігумена.
У випадку, якщо б у якомусь монастирі після двох місяців від смерті Ігумена не вибрано нового, або якщо б Загальна Рада цього монастиря вислала Голові Союзу відповідне прохання, Ігумена тому монастиреві призначає Голова Союзу. У такому випадку Ігумен не може бути призначений на довше, ніж на п’ять років, але це призначення може бути Головою Союзу обмежене і до коротшого часу;
д) якщо один з Ігуменів хоче резигнувати із свого становища і внесе відповідне прохання, то Голова Союзу його приймає, розглядає та разом з Епістатами виносить рішення. Якщо Рада Соборних Старців вносить прохання про усунення Ігумена (див. ст. 173, 174), тоді Голова Союзу разом з Епістатами розглядають це питання, виносять рішення і при нагоді визначають місце перебування для знятого Ігумена;
е) бути Головою найвищого Союзного Суду;
є) здійснювати за посередництвом призначених до цієї справи монахів функції цензора праць, які хотіли б видати члени Союзу. Союзна Рада визначить детально, які праці повинні бути віддавані тільки для цензури Ігуменові власного монастиря;
ж) звертатися, звичайно, один раз у році циркулярним листом до всіх Союзних Монастирів у справах, що відносяться до цього Союзу. Ці листи-обіжники мають бути голосно відчитувані у кожній нашій монашій оселі, на загальних зборах братії. Ці листи повинні заохочувати, повчати і, при потребі, осуджувати загальні недоліки. Щодо визначених заходів, то вони можуть бути вислані листом до візитованого монастиря після того, як Голова його відвідав, або обмежуватися тільки до тих питань, піклування про яких даний Устав довірив Голові Союзу;
з) завідувати майном цілого Союзу або самому безпосередньо, або довірити цю справу монахові, призначеному до цього. Цей останній спосіб був би більш відповідним;
и) мати під своїм наглядом Союзний архів. Цей архів повинен зберігатись або в Унівській Лаврі, або, якщо приміщення і обслуговування там будуть кращі, то у Львівському Студіоні при вул. П. Скарги, або в іншому місці, якщо цього вимагатимуть дуже важливі обставини. У цьому архіві будуть зберігатись та у відповідному порядку утримуватись не тільки документи і записи, що відносяться до самого Союзу, але і листи, замітки, хроніки та все, що для історії чернечої студійської громади може мати якесь значення. Монастирі, що не мали б відповідного приміщення, ані відповідного монаха для ведення місцевого архіву, будуть тільки збирати архівні матеріали і час від часу здавати їх у наш центральний архів, в якому будуть встановлені окремі відділи для кожного з наших монастирів.
Вибраний Союзною Радою монах-архівар буде директором архіву. Згідно із вказівками Авви або Протоса і під їхнім безпосереднім керівництвом він буде писати літопис цілого нашого монашого Союзу. Для цього він буде вимагати звітів та інформацій, а монастирі будуть зобов’язані ці матеріали йому давати.
В часі, коли Союзом буде керувати вибраний Протос, він може поточний архів затримувати при собі, але коли промине час виконування його функцій, він повинен передати цей архів у центральний, Союзний. У випадку смерті Протоса це повинен зробити негайно старший Епістат, він відповідає за це особисто;
і) призначувати викладачів для Союзного учбового закладу філософських і богословських студій і в порозумінні з місцевим Ігуменом призначувати ректора цього закладу і наставника (префекта) навчання;
ї) один раз у п’ять років Авва чи Протос повинен скласти звіт про стан цілого Союзу і поодиноких його монастирів св. Апостольському Престолові. Копія цього звіту повинна бути відправлена і Галицькому Митрополитові, Архієпископові Львова.
3 – РАДА ЕПІСТАТІВ-ДОРАДНИКІВ
790. Звичайними дорадниками Голови Союзу є два Союзні Епістати. Їх вибирають на п’ять років звичайною більшістю голосів на перших зборах Союзної Ради. Ці збори визначають також, хто з тих двох Епістатів матиме право старшинства.
791. Епістатами можуть бути вибрані тільки Архімандрити або Ігумени Союзних автономних монастирів.
792. Голова Союзу не має права вирішувати жодного питання без згоди Епістатів, хіба що справа була невідкладна і не допускала зволікання. Відповідно до кількості справ, які повинні бути спільно вирішені, Голова Союзу визначає місце періодичних зборів або встановлює з Епістатами інший спосіб взаємного порозуміння. Епістати повинні дотримуватись встановленого порядку під загрозою кари за порушення послуху.
793. Епістати зобов’язані до якнайстрогішого збереження тайни у справах нарад і рішень, ухвалених спільно з головою Союзу. Під час засідань Ради Епістатів повинен вестись запис у книзі протоколів і ухвал. З цією метою Голова Союзу може використати свого секретаря, який одначе не буде мати права голосу.
794. Якщо голова Союзу не зможе виконувати своїх обов’язків довше, ніж один місяць через відсутність, хворобу чи з якої-небудь іншої причини, його повинен заступити у керівництві Союзом Старший Епістат.
Так само діється і у випадку смерті Голови Союзу.
795. У випадку смерті одного з Епістатів або і двох, і також у випадку резигнації котрогось із них, прийнятої Головою Союзу, Авва чи Протос довіряє тимчасово, до зборів найближчої Союзної Ради, виконувати функції цих вакантних становищ найстаршим за покликанням з-поміж Союзних Архімандритів чи Ігуменів. Якщо через малу кількість Ігуменів, не було б кого покликати, тоді може винятково і тимчасово довірити виконування вищезгаданих функцій одному з-поміж намісників Автономних монастирів або з-поміж настоятелів дочерних домів.
4 – ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПРОКУРОР
796. Голова Союзу, у погодженні з Радою Епістатів, призначає Прокурора при Апостольському Престолі, після того, як одержить на дану кандидатуру попередню згоду з Риму. Доки ще не постав Союз Монастирів Студійського Уставу, ці обов’язки виконує Унівський Архімандрит чи Ігумен Унівської Лаври, якщо б не було Архімандрита.
II. Союзна Рада
1 – СКЛАД СОЮЗНОЇ РАДИ
797. У склад Союзної Ради входять у силу свого становища, без окремого вибору, всі Архімандрити й Ігумени Автономних монастирів Союзу, поки виконують свої функції, але не ті, що їх не перевибрано, ані не ті, що зреклися чи їх усунено з даного становища.
798. У склад Союзної Ради входять також представники всіх Автономних монастирів, вибрані схимники, у кількості двох представників з кожного монастиря, з яких один завжди має бути ієромонахом або ієродияконом. Цих представників вибирають схимники кожної монашої громади, які згуртовуються кругом автономної матірної кеновії. Представники повинні вибиратися звичайною більшістю голосів на спеціально скликаних зборах Загальної Ради. Ігумени зобов’язані так зорганізувати вибори тих представників, щоб і схимники, розпорошені по дочерних монастирях, могли брати в них участь або хоч на письмі віддавати свій голос.
Архімандрії, тобто матірні обителі, що мають під своєю владою десять або більше дійсних монастирів, вибирають чотирьох представників, з яких два повинні бути ієромонахами або ієродияконами. Представників вибирається на п’ять років, і їх вибір не потребує ніякого затвердження. Але Ігумен та Соборні Старці повинні дбати про те, щоб кожний Автономний монастир посилав у Союзну Раду тих, що найкращі, щоб не треба було соромитись свого вибору.
799. Голова Союзу і його Епістати повинні принаймні три місяці перед терміном звичайних зборів Союзної Ради доручити всім Архімандритам й Ігуменам Союзу провести вибори представників до нової Союзної Ради: Ігумени й Архімандрити повинні негайно, кожний у своїй чернечій громаді, ці вибори провести. Представники можуть бути без обмежень переобирані на дальше п’ятиріччя.
Вибирані представники одержують від своїх монастирів атестацію, тобто письмові довідки, що вони вибрані на це становище згідно з приписами Уставу. Ці довідки повинні бути підписані Ігуменом і секретарем, і на них повинна бути поставлена монастирська печатка. На першому засіданні Союзної Ради ці довідки перевіряють і потім вони зберігаються у документах Союзу.
800. Союзна Рада має право доповнити свій склад шляхом кооптації (лат. – дообрання, введення до складу виборного органу нових членів за його власним рішенням без додаткових виборів), але кількість кооптованих членів Ради не повинна перевищувати трьох. Рада може користуватися цим правом тільки у випадку необхідності співпраці з монахом, що не є членом Ради, але є бажаним. Про кожну кооптацію зокрема рішає Рада більшості 4/5 (чотирьох п’ятих) голосів.
801. Рада може цією самою більшістю голосів усунути одного із своїх членів, якщо його прилюдна поведінка не відповідала б добрим монашим звичаям і викликала б згіршення.
802. Якщо якийсь член Союзної Ради не може прибути на її збори, він може вислати на своє місце іншого чесного і мудрого монаха з повноваженнями заступника. Це повноваження повинно бути оформлене на письмі, завірене печаткою монастиря і мати підписи члена Ради, який проводить заміну, та Ігумена, який повинен дати згоду на особу заступника. Це повноваження має бути наперед представлене Союзній Раді, і, якщо Рада погодиться, то заступник буде допущений до засідання.
803. Союзна Рада може теж на окремі свої засідання запрошувати деяких інших монахів, що належать до Союзу, щоб вислухати їхню думку. Кожний монах зобов’язаний з’явитися на таке запрошення Союзної Ради.
2 – ПРО СКЛИКАННЯ СОЮЗНОЇ РАДИ
804. Звичайні засідання Союзної Ради відбуваються що п’ять років. Місце і час цих звичайних засідань встановлює один раз назавжди сама Рада або кожноразово вирішує цю справу Голова Союзу.
Якщо становище Голови Союзу вакантне, то Союзну Раду скликає старший Епістат.
805. Повідомлення про скликання Союзної Ради на звичайне засідання повинно бути зроблене принаймні три місяці заздалегідь, щоб могли бути проведені вибори нових представників по всіх автономних кеновіях з огляду на те, що Рада, яка збереться на звичайне засідання, буде складатися з новообраних членів. На цьому засіданні повинні бути вибрані нові Епістати і в разі потреби новий Протос.
806. У випадку важної потреби Голова Союзу чи старший Епістат, якщо становище Голови Союзу вакантне, може скликати Союзну Раду на надзвичайне засідання.
Таке скликання може відбутися у випадку, якщо становище Голови Союзу стало вакантним через смерть Протоса, і повинно наступити не пізніше, ніж місяць від цієї дати. Це засідання Ради займається вибором нового Протоса.
Якщо Протос хоче зрезигнувати з свого становища, мусить скликати Союзну Раду на надзвичайну сесію, щоб їй представити своє зречення.
Якщо вакантність становища Голови Союзу наступила на п’ятому році по останньому звичайному засіданні Ради, тоді окремого надзвичайного засідання Союзної Ради не треба скликати, Союзом буде керувати старший Епістат аж до звичайної сесії Союзної Ради.
Якщо становище Голови Союзу стало вакантним через смерть Унівського Авви, то скликання Союзної Ради на надзвичайну сесію не є необхідним. У тому випадку старший Епістат у порозумінні з Унівським намісником видає розпорядження про вибори нового Унівського Ігумена чи Архімандрита (див. ст. 82).
807. Якщо місце і час зборів Союзної Ради не будуть раз і назавжди установлені, тоді той, хто скликає Раду, їх визначає. Якщо місцем зборів має бути один із Союзних монастирів, а не місце перебування того, що скликає, тоді згоду на це мусить дати Ігумен монастиря, в якому мають відбутися збори.
808. До запрошення на Союзну Раду повинен бути завжди долучений і порядок нарад. Цей порядок складає Голова Союзу з Епістатами.
Жодне питання не підлягає обговоренню і вирішенню на Союзній Раді, якщо воно не було представлене на засіданні Головою і епістатами.
Кожний з наших монахів, що має якийсь задум, корисний для добра Союзу, нехай представляє його за посередництвом Голови Союзу. Якщо це зробить хоч три місяці перед скликанням Союзної Ради і розісланням запрошень з вказаним порядком дня, то його пропозицію Голова може внести у порядок нарад найближчого засідання і зробити доповідь відносно цієї пропозиції на тому ж засіданні.
Пропозиції, прислані пізніше або внесені на самому засіданні Союзної Ради, можуть бути обговорювані, але після цього повинні бути віддані Голові Союзу на його Раді до вивчення та зроблення висновку про них. Справжнє вирішення такої пропозиції буде відкладене аж до наступних зборів Союзної Ради.
809. Усі важливі питання, які мають бути внесені у порядок нарад Союзної Ради, повинні бути точно, у письмовій формі, зреферовані Головою і Радою Епістатів та з відповідно умотивованою пропозицією переслані членам Союзної Ради хоч на один місяць перед скликанням зборів Ради, щоб кожний член міг зреферовані справи добре вивчити перед обговоренням.
810. Запрошення на сесію Союзної Ради Голова Союзу відправляє на руки Ігуменів Автономних монастирів, Ігумени, в свою чергу, передають ці запрошення своїм представникам, а Голові Союзу посилають потвердження про одержання запрошення. Ці докази, що всі члени Союзної Ради вчасно запрошені, Секретар Союзу представляє Раді на першому її засіданні, а потім разом з протоколом складає їх до архіву.
3 – НАРАДИ І ПОСТАНОВИ СОЮЗНОЇ РАДИ
ТА ПРО ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ СПРАВ
811. У перший день загальних зборів Союзної Ради по всіх Студійських церквах повинні відправлятися урочисті Літургії, щоб випросити допомоги Святого Духа, а через увесь час тривання зборів Ради всі ієромонахи повинні додавати у Службі Божій відповідну Ектенію.
812. Голова Союзу або Епістат, який тимчасово його заступає, є по правилу і Головою Ради.
813. Постанова Ради схвалюється звичайною більшістю голосів присутніх членів, а у випадку рівності голосів вирішує Голос Голови. Секретар Голови Союзу, який також виконує функції секретаря Союзу, веде книгу протоколів і точно записує в ній і хід нарад, і постанови Союзної Ради.
814. На Союзній Раді Архімандрити мають першенство перед Ігуменами. Перше місце між Архімандритами має той, хто давніше став Архімандритом, а між Ігуменами – той, хто є старший Схимою. Представники ідуть за Ігуменами по старшинству Схими. Ієромонахи та ієродиякони ідуть перед схимниками, що не мають свячень.
815. Союзна Рада, законно зібрана, має найвищу законодавчу і судову владу в нашій чернечій родині у всьому, що відноситься до монашої дисципліни, до установ і звичаїв по всіх обителях Студійського Уставу. Через дотримування усіх тих звичаїв із всезростаючою вірністю, через розвиток їх будуть зростати та множитися плоди святості у душах монахів і в їхньому оточенні. Крім цього, Союзна Рада займається справами, пов’язаними із майном цілого Союзу, і тими, що торкаються взаємних відносин між окремими нашими кеновіями. Отже, Союзна Рада:
1. Виправляє помилки Настоятелів, Архімандритів, Ігуменів та монахів на бажання їхніх Настоятелів. Вона нагадує, підкреслює та наказує оберігати ті елементи монашої дисципліни, в яких появились занедбання. Вкінці перевіряє звіти візитацій окремих монастирів, проведені Головою Союзу або Епістатами за час від останніх зборів Ради.
2. Пояснює Правила, Устав, “Наші Звичаї”, які обов’язують в цілому Союзі, обмірковує доповнення і зміни, які були б потрібні в Уставі або Звичаях, з власної ініціативи або надіслані окремими монастирями чи монахами. Постанови відносно питань того роду мусять бути прийняті більшістю 2/3 (двох третіх) голосів, а щодо якої-небудь зміни в Уставі, то Союзна Рада може спочатку завести її, як тимчасову пробу на п’ять років, і якщо на наступних зборах Союзна Рада таку пробу і зміну схвалить, тоді Голова Союзу звертається до Церковної влади з проханням затвердити дану зміну в Уставі.
3. Союзна Рада затверджує місцеві Типіки окремих монастирів, прийняті Загальними Радами і представлені Ігуменами: при затверджуванні звертає увагу на те, чи в окремих Типіках немає нічого, що суперечило б Правилам, Уставові і Нашим Звичаям.
4. Союзна Рада розглядає всі розпорядження, видані Головою Союзу від часу останніх зборів Ради до актуального моменту, і або їх затверджує, або змінює, або відкидає. Відсутність рішення в якійсь справі має значення затвердження.
5. Союзна Рада затверджує заснування нового монастиря, урочисте відкриття чи закриття якоїсь школи чи навчального закладу, і взагалі, всі важливі ініціативи і починання. Якщо Союзна Рада сконстатує випадки дуже поганого управління в якомусь монастирі, то видає необхідні розпорядження, щоб цей незадовільний стан виправити, а у випадку великого занепаду монашої дисципліни і духа може приступити до закриття такого монастиря.
6. Союзна Рада визначає висоту суми, вище якої Автономним монастирям заборонено брати позики або робити надзвичайні видатки без дозволу управління Союзу.
7. Союзна Рада вирішує справу закладання і організації навчальних установ і всіх інших закладів, які мають служити цілому Союзові. Щодо розподілу асигнувань поміж Автономними монастирями, то кожна виділена сума може бути визначена після погодження з Ігуменом і Загальною Радою даного монастиря.
8. Союзна Рада відшукує можливості і шляхи, щоб спільними зусиллями Союзу прийти на допомогу тому монастиреві, який зазнає злиднів чи через недостачу матеріальних фондів, чи через брак людей, щоб заповідь братньої любові була добре сповнена. Союзна Рада обговорює, в загальному, проблеми праці, труднощів і потреб окремих монастирів і всіх разом і спільно вишукує можливості, як краще усьому зарадити.
9. Перша Сесія Союзної Ради визначає, що становить нерухоме майно цілого Союзу і ухвалює спосіб управління цим майном. Якщо доходи з цього майна будуть недостатніми, то Рада, беручи до уваги бюджетні потреби, визначить кожному Автономному монастиреві висоту внесків для покриття видатків, що обтяжують цілий Союз.
10. Союзна Рада вирішує більшістю 2/3 (двох третіх) голосів про призначення автономності монастиреві, що досі був дочерним і залежав від матірної обителі. В силу цього призначення монастир стає новим автономним членом Союзу.
11. У випадку, якщо під впливом Божої ласки якийсь нез’єдинений монастир виявив би бажання приєднатись до католицької Церкви, і рівночасно просив би прийняти його до нашого Союзу, то Союзна Рада, заховуючи відповідні церковні закони та діючи обережно, поставиться прихильно до цієї справи та буде шукати такого полагодження її, щоб і у власних монастирях не потерпів монаший дух, і щоб новоприєднаним братам легшою стала дорога до зреформування їхньої громади, оскільки справді це необхідне.
12. Союзна Рада проводить на звичайних своїх зборах вибори двох Епістатів, двох членів Суду та одного Прокурора Найвищого Суду (Трибуналу).
Прокурор і один із суддів повинні бути ієромонахами, всі вони повинні бути схимниками.
13. На пропозицію Голови Союзу, Союзна Рада вибирає двох цензорів для цензурування літературних творів монахів Союзу. Цензори повинні бути ієромонахами-схимниками.
14. Союзна Рада мирно вирішує всі спори між поодинокими монастирями, їхніми Настоятелями чи монахами різних монастирів так, щоб взаємна згода і братня любов були збережені і, щоб ці незгоди в результаті їх ще й скріпили. Вона вирішує також питання, у справі яких монахи подавали апеляцію до Союзної Ради.
15. Союзна Рада є одночасно найвищим Судом (Трибуналом), і вона сама визначає спосіб, в який цю судову владу буде здійснено (див. ст. 927 / 930).
16. У випадку звернення до Ради у справі переводу монаха з одного монастиря до іншого на постійно у компетенції Союзної Ради є вирішити це питання позитивно, якщо за переводом промовляє добро Союзу, а Ігумени і монах, що має бути переведений, не могли справи поладнати. У такому випадку Рада Союзу повинна вислухати всіх трьох і винести рішення, яке буде зобов’язувати всіх.
816. Щоб засідання Союзної Ради проходили завжди в якнайбільшому порядку і систематичності і, щоб ніколи не пропущено жодної важливої справи, порядок нарад нехай завжди проводиться за таким планом:
а) про стан духовного життя і монашу дисципліну в цілому Союзі;
б) про Богослуження і обряди;
в) про душпастирство, навчання та інші зовнішні справи;
г) про сирітські притулки і школи для світської молоді;
д) про економічні справи;
е) про місійні станиці і місійну працю;
є) про різні справи;
ж) вибори.
4 – ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВ СОЮЗНОЇ РАДИ
817. Постанови Союзної Ради бувають трьох видів:
1. Пояснення (декларації) до основного Уставу і “Наших Звичаїв”, які самі собою мають силу закону для цілого Союзу.
2. Розпорядження (декрети), якщо вони вводять зміни або доповнення до Уставу чи “Наших Звичаїв”.
У випадку змін, внесених в основний Устав, якщо вони прийняті більшістю 2/3 (двох третіх) голосів Ради і, якщо вони пройшли вже п’ятирічну пробу в цілому Союзі, то на найближчих зборах Союзної Ради вони виносяться знову на обговорення і голосування. Якщо ці зміни будуть прийняті більшістю 2 /3 (двох третіх) голосів і одержать апробату Апостольського Престолу, тоді набирають силу закону, що обов’язує всі Союзні монастирі.
3. Вкінці, постанови Ради Союзу можуть бути наказами (диспозиціями). Ними вирішуються конкретні, поточні справи: персональні і матеріальні, часткові, що відносяться до поодиноких монастирів, і загальні, що відносяться до цілого Союзу.
818. Усі постанови Союзної Ради, ухвалені в часі однієї сесії, точно записані секретарем і затверджені підписами всіх членів Ради та союзною печаткою, набувають негайно сили закону, за винятком змін, внесених до Уставу. Вони починають обов’язувати через місяць від закінчення сесії Союзної Ради, щоб окремі настоятелі могли оголосити їх усім, хто їм підлягає. Конкретні постанови набирають сили або негайно, або з часу, визначеного у самій постанові.
Постанови, що потребують апробати Апостольського Престолу, починають обов’язувати через місяць після повідомлення Голови Союзу про одержання апробати. Цю вістку передає Голова Союзу негайно всім Ігуменам для оголошення в їхніх монастирях.
819. Голова Союзу з Епістатами рішає, які ухвали Союзної Ради мають бути подані до відома всіх братів та оголошені друком. Союзна Рада може дати щодо цього Голові Союзу і Епістатам свої вказівки. Усіх членів Ради зобов‘язує конфіденційність нарад і дотримання тайни. Союзна Рада може ухвалити, щоб усі її члени для збереження секретності були зв‘язані окремою присягою.
820. Обов’язком Голови Союзу і Епістатів є піклування про те, щоб постанови Союзної Ради були дійсно виконувані і дотримувані. Голова Союзу може в тій цілі вимагати від Союзної Ради, щоб вона скріпила його виконавчу владу відповідними санкціями.
821. Епістати і Протос, яким закінчується термін обрання, виконують свої обов’язки аж до самого кінця сесії Союзної Ради. Нові вибори проводяться при кінці порядку дня останнього засідання. Якщо Рада вибере нових Епістатів чи нового Протоса, тоді попередні Епістати і Протос передають виконування своїх функцій нововибраним служителям.
822. Голова Союзу має право прийняти або не прийняти зречення Епістатів і членів Ради. Про зречення Протоса рішає тільки Союзна Рада.
Глава III
Про канонічну
візитацію союзних монастирів
I. Кому належить право та обов’язок канонічної візитації
823. Питання про канонічну візитацію Архімандритом чи Ігуменом дочерних монастирів, які ще залежать від матірного монастиря і творять з ним тісну громаду, було розглянуте (див. Частина I, Глава V, ст. 56-60). Тут викладено законні норми візитування Автономних монастирів Головою Союзу.
824. Протягом п’яти років Голова Союзу повинен особисто або через Епістатів провести, по можливості, двічі канонічні відвідини всіх Союзних монастирів, одні з цих відвідин мусять бути проведені беззастережно особисто самим Головою Союзу. У випадку невідкладної потреби Голова Союзу може провести згідно з радою Епістатів візитацію і в надзвичайному часі.
825. На канонічну візитацію Голова Союзу бере з собою одного монаха, який виконує біля нього роль секретаря і який повинен складати акти і рапорти про відвідини.
Якщо візитацію проводить один з Епістатів, який заступає Голову Союзу, тоді Голова призначає йому секретаря. Якщо Голова цього не зробить, Епістат сам вибирає собі секретаря по своїй волі.
826. Візитацію Унівської Лаври і монастиря, який безпосередньо підлягає владі Протоса, Голова Союзу довіряє одному з Епістатів.
827. Голова Союзу, згідно з правилами, може візитувати тільки Автономні монастирі – члени Союзу, а не дочерні, залежні від матірної кеновії, яких повинні візитувати їхні ж Ігумени. Але винятково, в разі потреби, Голова Союзу може, за згодою Епістатів, дати розпорядження про візитацію дочерного монастиря, а саме, якщо дочерний монастир сам про це попросить або якщо Ігумен не виконав обов’язку візитації цього монастиря.
828. Візитатор, хоча б і не був Головою Союзу, в часі візитації одержує першенство почесті.
II. Регламент візитації
829. Голова Союзу повідомляє, звичайно, про свою візитацію Ігумена чи Архімандрита один місяць заздалегідь, щоб вони могли за той час зібрати усіх монахів своєї громади, яких присутність була б можлива. Ігумен також приготовляє всі книги, що їх візитатор має право провіряти, а саме: список монахів, книгу протоколів і постанов Загальної Ради та Ради Соборних Старців, інвентаризаційний список монастирського майна, касову книгу, книгу замовлених і відправлених Літургій у вказаному намірі.
830. Візитатор повинен старанно прослідити все, що йому може дати правильне уявлення про духовний і матеріальний стан монастиря, а всі мешканці монастиря повинні допомогти візитаторові у його завданні своїм послухом, щирістю і чесністю.
831. Візитатор повинен починати свої відвідини від одержання свідчень Ігумена, який дає йому звіт про все. Після цього хай візитатор перегляне всі монастирські будівлі, чи там все відповідає церковним канонам і Уставу. Далі нехай сам або при допомозі секретаря перегляне вищеперелічені монастирські книги і в кожній з них залишить свою візу. У часі перегляду книг секретар повинен точно записувати всі спостереження і завваги.
832. Як закінчиться матеріальна частина візитації, наступає її персональна частина, тобто вислуховування свідчень усіх монахів. Якщо б не вистачило часу, то секретар може допомагати візитаторові вислухати свідчення братів. Було б бажане, щоб свідчення братів були підготовлені у письмовій формі, тому що у своїх свідченнях вони рапортують про зовнішній порядок у монастирі, а не про справи совісті.
833. Візитатор повинен старатися виправляти, оздоровлювати, очищати, відновлювати і вияснювати все, що було в упадку, викривлене, хворе, занечищене і затемнене, але він повинен це робити без поспіху, спокійно, обережно і мудро, до всіх звертатись з любов’ю, не видавати осуду, не пізнавши докладно цілої справи і не вислухавши всіх, що їх треба вислухати, напр., у випадку обвинувачення, він повинен вислухати свідчення: позивача, обвинуваченого і свідків.
У своїх стараннях, щоб довести все до кращого стану і щоб допомогти Ігуменові радою та зауваженнями, чи щоб піднести занепалого духом монаха, чи щоб допомогти братам, морально знесиленим тягарем труднощів – візитатор повинен мати завжди на увазі, щоб любов і прихильність, яку монахи повинні мати до свого Ігумена не зменшилась, а навпаки, щоб вона зросла і скріпилась.
834. Якщо візитацію здійснює в імені Голови Союзу його заступник, то він має здати Голові звіт, в якому говоритиме тільки про те, що є безсумнівно правдою, а якщо абсолютної певності не має, то нехай зазначить, що даний факт чи подія непевні.
835. Якщо хтось з братів виявив би візитаторові що-небудь конфіденційно, то візитатор не має права зрадити його імені, хіба що вирішення справи цього вимагатиме, і сам інформатор на це погоджується. Візитатор повинен гарантувати такому монахові захист перед поганими наслідками, які можуть наступити, якщо такий випадок трапиться.
836. Візитатор не повинен поновлювати справ, які вже були вирішені і врегульовані. Щодо справ обвинувачення, то візитатор нехай прослідкує, щоб вони були оформлені на письмі і підписані позивачем. Але браття не повинні чекати аж на канонічну візитацію і те, що може бути упорядковане Ігуменом, нехай йому спершу виявлять, а на візитації нехай представляють тільки те, що ще не упорядковане.
837. Перед закінченням візитації, маючи готову думку про всі справи, візитатор повинен обговорити все з Ігуменом. Він повинен представити Ігуменові всі справи, що вимагають поправи та разом з ним повинен знайти найкращі засоби, щоб покращення дійсно наступило. Рішення і розпорядження, які візитатор буде вважати за необхідні, повинні бути занесені в окрему, візитаційну книгу. У цих розпорядженнях візитатор повинен дотримуватись меж своїх союзних прав і не порушувати автономії візитованого монастиря.
838. Якщо б з візитаційних свідчень виявилось, що якийсь монах є дуже винуватий, то візитатор зобов’язаний його покликати і переслухати без виявлення імен тих, що його обвинувачують. Якщо справа не є загальнознана і якщо немає небезпеки великого згіршення, то слідство може бути проведене негайно, а візитатор дасть наказ Ігуменові, щоб той старався виправити винуватого і призначив йому відповідну кару. За згодою або на прохання Ігумена, може накласти кару сам візитатор.
III. Виконання постанов, прийнятих під час візитації
839. Достовірні акти звіту про візитацію (крім свідчень монахів, які будуть додані до протоколу, якщо візитатор взяв на себе роль судді) залишаються в архіві візитованого монастиря, а копії і протоколи свідчень монахів передаються у Центральний Архів Союзу. Ознайомлюватися з ними, вивчати їх можуть тільки Голова Союзу, Епістати і член Союзної Ради, що складав звіт про канонічну візитацію.
840. Якщо візитацію проводив один з Епістатів, то копію разом із своїм звітом він передає Голові Союзу, а Голова переховує його у себе аж до найближчої сесії Союзної Ради, яка завжди повинна ознайомитись з візитаційними звітами окремих монастирів.
Якщо б у візитаційних актах були матеріали, які могли б когось збезчестити, то по закінченні справи ці матеріали повинні бути знищені.
841. Ігумени всіх монастирів зобов’язані по совісті виконати всі візитаційні постанови і через три місяці після закінчення візитації повинні повідомити Голову Союзу про виконання цього обов’язку.
842. Якщо трапиться, не дай Боже, що візитатор, закінчивши візитацію якогось монастиря, прийде до висновку, що або провини, або нездатність Ігумена або архімандрита є такі великі, що через це дуже терпить і сам монастир, і для душ монахів це є великою шкодою, і якщо переконається, що зауваження, упімнення, а навіть покути стану не поправляють та, якщо, вкінці, і Рада Старців того монастиря у своїй більшості буде такої самої думки, – тоді візитатор зобов’язаний по закінченні візитації негайно представити цю справу своїм Епістатом та за їхньою згодою вимагати від Ігумена того монастиря добровільної резигнації. Якщо до визначеного терміну Ігумен не зречеться свого становища, то Голова Союзу з Епістатами представляє Союзній Раді необхідність усунення цього Ігумена.
Якщо справа була б невідкладною й існувала б небезпека великого згіршення в майбутньому, то Голова Союзу разом з Радою Епістатів дасть розпорядження, згідне з приписами цього Уставу, щоб даний Ігумен був усунений, а потім цілу справу представити Союзній Раді. Союзна Рада або затвердить це розпорядження Голови Союзу, і тоді відбудуться в даному монастирі вибори нового Ігумена, або не затвердить, і тоді давньому Ігуменові повертаються всі його права. Аж до рішення Союзної Ради монастирем управлятиме намісник з Радою Старців."
Цей типікон передбачав таку автономізацію вже купу років...
Чому саме зараз постало таке питання? Адже ж монахів не стає більше, а, на жаль, навпаки...
Комусь не вигідно підпорядковуватися Унівській Лаврі?
Хіба не можне панувати добрий монаший дух та дисципліна без автономізації?!
Прошу пояснити, Отче Юстине, не цитатами з Типікону, а як Ви вважаєте - навіщо саме зараз частині студитів автономія?
Чому саме зараз постало таке питання? Адже ж монахів не стає більше, а, на жаль, навпаки...
Комусь не вигідно підпорядковуватися Унівській Лаврі?
Хіба не можне панувати добрий монаший дух та дисципліна без автономізації?!
Прошу пояснити, Отче Юстине, не цитатами з Типікону, а як Ви вважаєте - навіщо саме зараз частині студитів автономія?
andrijlex писав:скажіть будь-ласка а де ви побачили хамство та упередження???
хамством є навіть те, що ти вважаєш за необхідність кожну свою репліку виділяти в окремий пост.
і думаю якщо отець такий дорослий як Ви , Malyj, то він зможе себе захист
якщо ти ще не зрозумів, то тема відкрита і не варто тішити себе думкою про власну неперевершену гостроту. судячи по твоїй стартовій агресивній позиції, форумчани можуть і справді тебе віднести до сектантів, хоч ти це і заперечуєш, але поведінка дуже схожа... а судять по плодах, якщо не знаєш!
такщо давай, без вимахувань -- ставиш питання, отримуєш відповідь, а не ставиш питання і сам же відповідаєш своїми здогадками. попрощє будь.
-
o.Mykil
- старець
- Повідомлень: 3456
- З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
- Звідки: Galicia
- Контактна інформація:
Попередження для andrijlex:
Дискусію треба навчитися вести виважено, без вульгаризації ситуації та прямих образ відповідно до правил цього християнського форуму, а не чіплятися без потреби певних осіб, зокрема автора актуальної теми!!! Це теж стосується й інших на майбутнє!
Дискусію треба навчитися вести виважено, без вульгаризації ситуації та прямих образ відповідно до правил цього християнського форуму, а не чіплятися без потреби певних осіб, зокрема автора актуальної теми!!! Це теж стосується й інших на майбутнє!
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!
Можна сказати так: консерватором.
Шановний ks,
зважаючи на Ваші слова "навіщо саме зараз частині студитів автономія?" не можу навіть припустити, що Ви є сторонньою людиною у цій справі. Бо якщо Ви вживаєте слово "частині студитів", то значить Ви введені кимось з монахів у курс справ на тему дискусії про автономізацію.
Щодо мого особистого ставлення, то воно дуже просте. У даному вигляді студити виглядають не як монастир, але як чин, де усе підкорене Генеральному Настоятелеві (як для прикладу у Отців Василіян - Протоархимандритові). Натомість канонічне поняття монастиря зовсім не таке. Кожен монастир - це є автономна структура. І якщо монах приходить до монастиря, то він не приходить до Чину, але до конкретної монашої спільноти, у якій хоче перебувати до смерті, про що присягає в Чині Схими. До того ж є цілком логічним, що монастир Студитів в Львові ніколи не буде таким як в Уневі, оскільки навіть зонішні обставини підказують інший ритм і стиль життя.
Автономізацію монастирів Студитських не можна порівнювати наприклад з розпадом Радянського Союзу, коли кожен отримав свій суверенітет і кінці у воду. В політичному випадку це є цілком логічним, оскільки кожний народ має право на незалежність. У випадку Студитів склалось так, що нас багато чого єднає. Але, ми хочемо дати можливість розвинутися кожному монастиреві зокрема, як і дати можливість тим, хто приходить до монастиря, можливість вибирати конкретну спільноту, у якій вінзалишатиметься до кінця свого життя. Звичайно, це є довгий процес, але він, на моє переконання, є невідворотній.
Щодо питання чому зараз це робимо, відповідаю: бо саме зараз наша спільнота до того дозріла.
І ще... Я зацитував Вам Типікон для того, щоб Ви мали можливість самі ознайомитися з канонічним станом речей. Бо мені так здалося, що Ви не маєте під руками тексту Типікону.
зважаючи на Ваші слова "навіщо саме зараз частині студитів автономія?" не можу навіть припустити, що Ви є сторонньою людиною у цій справі. Бо якщо Ви вживаєте слово "частині студитів", то значить Ви введені кимось з монахів у курс справ на тему дискусії про автономізацію.
Щодо мого особистого ставлення, то воно дуже просте. У даному вигляді студити виглядають не як монастир, але як чин, де усе підкорене Генеральному Настоятелеві (як для прикладу у Отців Василіян - Протоархимандритові). Натомість канонічне поняття монастиря зовсім не таке. Кожен монастир - це є автономна структура. І якщо монах приходить до монастиря, то він не приходить до Чину, але до конкретної монашої спільноти, у якій хоче перебувати до смерті, про що присягає в Чині Схими. До того ж є цілком логічним, що монастир Студитів в Львові ніколи не буде таким як в Уневі, оскільки навіть зонішні обставини підказують інший ритм і стиль життя.
Автономізацію монастирів Студитських не можна порівнювати наприклад з розпадом Радянського Союзу, коли кожен отримав свій суверенітет і кінці у воду. В політичному випадку це є цілком логічним, оскільки кожний народ має право на незалежність. У випадку Студитів склалось так, що нас багато чого єднає. Але, ми хочемо дати можливість розвинутися кожному монастиреві зокрема, як і дати можливість тим, хто приходить до монастиря, можливість вибирати конкретну спільноту, у якій вінзалишатиметься до кінця свого життя. Звичайно, це є довгий процес, але він, на моє переконання, є невідворотній.
Щодо питання чому зараз це робимо, відповідаю: бо саме зараз наша спільнота до того дозріла.
І ще... Я зацитував Вам Типікон для того, щоб Ви мали можливість самі ознайомитися з канонічним станом речей. Бо мені так здалося, що Ви не маєте під руками тексту Типікону.
Дякую за відповідь. Хоча вона нічого не прояснила 
Стороння людина, мабуть, би і не писала нічого в цій темі.
Для мене саме поняття автономізації передбачає відділення частини від цілого, це також підтведжують наведені цитати з Типікону.
А якщо до автономізації за кілька років дозріє нова частина монахів, ви так і будете ділитися і ділитися?
Чи не могли б Ви розповісти, в якому напрямку будуть розвиватися окремі спільноти - Унівська, Львіська, можливо, ще якісь? Чому вони не можуть розвиватися не автономно? Якщо ви не можете жити разом, то це має означати що якість із студитів стануть іншими?
Justyn писав:зважаючи на Ваші слова "навіщо саме зараз частині студитів автономія?" не можу навіть припустити, що Ви є сторонньою людиною у цій справі. Бо якщо Ви вживаєте слово "частині студитів", то значить Ви введені кимось з монахів у курс справ на тему дискусії про автономізацію.
Стороння людина, мабуть, би і не писала нічого в цій темі.
Для мене саме поняття автономізації передбачає відділення частини від цілого, це також підтведжують наведені цитати з Типікону.
Justyn писав: Щодо питання чому зараз це робимо, відповідаю: бо саме зараз наша спільнота до того дозріла.
А якщо до автономізації за кілька років дозріє нова частина монахів, ви так і будете ділитися і ділитися?
Justyn писав: ми хочемо дати можливість розвинутися кожному монастиреві зокрема, як і дати можливість тим, хто приходить до монастиря, можливість вибирати конкретну спільноту, у якій вінзалишатиметься до кінця свого життя.
Чи не могли б Ви розповісти, в якому напрямку будуть розвиватися окремі спільноти - Унівська, Львіська, можливо, ще якісь? Чому вони не можуть розвиватися не автономно? Якщо ви не можете жити разом, то це має означати що якість із студитів стануть іншими?
Хі хі хі...
Дивіться, а ще в 2006 році о. Юстин проводив прощу в наміренні за єдність:
Цього року прочани своїми молитвами та прочанським трудом випрошуватимуть у Господа єдності для Христової Церкви та миру у світі. (http://www.ugcc.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=407&Itemid=97)
Нема єдності... Проща не зарахувалася?
Дивіться, а ще в 2006 році о. Юстин проводив прощу в наміренні за єдність:
Цього року прочани своїми молитвами та прочанським трудом випрошуватимуть у Господа єдності для Христової Церкви та миру у світі. (http://www.ugcc.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=407&Itemid=97)
Нема єдності... Проща не зарахувалася?
Востаннє редагувалось 16 травня 2009, 15:38 користувачем skept4k, всього редагувалось 2 разів.
Малий писав:andrijlex писав:скажіть будь-ласка а де ви побачили хамство та упередження???
хамством є навіть те, що ти вважаєш за необхідність кожну свою репліку виділяти в окремий пост.і думаю якщо отець такий дорослий як Ви , Malyj, то він зможе себе захист
якщо ти ще не зрозумів, то тема відкрита і не варто тішити себе думкою про власну неперевершену гостроту. судячи по твоїй стартовій агресивній позиції, форумчани можуть і справді тебе віднести до сектантів, хоч ти це і заперечуєш, але поведінка дуже схожа... а судять по плодах, якщо не знаєш!
такщо давай, без вимахувань -- ставиш питання, отримуєш відповідь, а не ставиш питання і сам же відповідаєш своїми здогадками. попрощє будь.
я з вами не знайомий і через те не варта мені тикати )))
якщо отець відповідав було б набагато простіше )))
думка форумчан мене не лякає. як і не лякає застреження адміністратора....
якщо ви і він вважає що в моїх словах є щось образливе і суперечить правилам форуму я готовий відповісти за кожне сказане мною слово...
Учаснику форуму ks:
Я пояснив Вам наскільки міг. Автономізація - це не поділ, а реорганізація монастиря. Щодо детального плану цього процесу, це вже належить до справ приватних монастиря. Згодом, коли це станеться, Ви зможете побачити. На загальний форум я можу винести тільки те, на що дозволяють рішення Загальної Ради Святоуспенської Унівської Лаври.
Якщо Ви дійсно бажаєте нам допомогти, прошу Вас про молитву в наміренні Божого благословення для нашої спільноти.
Я пояснив Вам наскільки міг. Автономізація - це не поділ, а реорганізація монастиря. Щодо детального плану цього процесу, це вже належить до справ приватних монастиря. Згодом, коли це станеться, Ви зможете побачити. На загальний форум я можу винести тільки те, на що дозволяють рішення Загальної Ради Святоуспенської Унівської Лаври.
Якщо Ви дійсно бажаєте нам допомогти, прошу Вас про молитву в наміренні Божого благословення для нашої спільноти.
Повернутись до “Церква і Суспільство”
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 41 гостей