Повідомлення vira55555 » 24 травня 2009, 11:02
Дорогі брати і сестри.
Щодня ми чуємо по всіх засобах масової інформації заклик єпарха УГКЦ і всіх його замісників про «секту в Тернополі».
Але за всі роки виходу із підпілля не закликав єпарх УГКЦ проти секти єгови, євангелістів, «православних» і б. ін. скільки їх на нині є. Навпаки ці секти тепер залучені до єдиної екуменічної церкви, яку на нині будують і у якій з’єднуються. Сьогодні навпаки «православні» із греко-католиками стали однією вірою і церквою. Дивина…
Що так зворушило душу УГКЦ? Чому такий неспокій в УГКЦ? Чому така велика увага «секті» на Співочому полі – одній із всіх сект? Що так болить УГКЦ? Чому так багато не приділяється уваги іншим сектам, які не визнають Марію за Матір Божу, Ісуса за Бога. Це вже дійсно таки єресь. Чому єретики стали УГКЦ не завадою а навпаки одною із конфесій, дорогою до Бога. Єпарх УГКЦ не бореться із такою єрессю. Не кажучи вже про інші єретичні зневаги Бога і Матері Божої.
Йому болить те, що на Співочому полі Матір Божу прославляють разом із Сином Ісусом. Йому болить Свята Служба Божа як при Апостольському Престолі, йому болить правдиве виконання всіх правил Католицької Церкви, і всього що вчить Католицька Церква.
Піклує єпарха не слава Бога і Матері Божої а чин єпископа і багато інших раніше незнаних чинів. Не піклує єпарха УГКЦ тілесна і духовна чистота священичого життя, а навпаки воює проти Слова Матері Божої про те, що священик має бути неодружений, убогий, у послуху Верховному Апостолові. Не уболіває єпарх УГКЦ тим, що люди хочуть послуху Богові, леліють Боже слово у своїх серцях. Для нього основне послух мирян єпископам і єрархам що вже повністю перейшли на «православіє» і його традиції і обряди. Ні, не поминається єрарх УГКЦ за з’єднання з Апостольським Престолом. Ні! Він за з’єднання із «православними» і протестантами вважаючи їх християнами.
Коли наші праотці ревні католики Йосафат Кунцевич, Потій, Йосиф Рутський, Шептицький, Чернецький приєднувалися гілкою до Папського Престолу, то наш ієрарх УГКЦ до візантійського патріарха. Це для нас є великий знак. Той знак був на кожному місці, де з’являлася Матір Божа. Знак великої зради. І хто цим уболіває і тим живе (пізнанням Святої Віри) той пізнав той знак. Так, це переслідування Святої Христової Церкви. Так, Тої що Господь збудував на Петрі.
Ні, не буде єрарх воювати проти єгова і йому подібними. Ні. Єгов йому не перешкода. Єгов йому не мішає. Єгов не уболіває за Серце Ісуса і Серце Марії, за з’єднання з Апостольським Престолом. Ні. Єгови його зневажають, нищать не визнають.
Ви помилились єпарху прирівнюючи «секту Співочого поля» до секти єгови, мормонів і їм подібним.
ПОМИЛИЛИСЬ!
Бо то є велике Святе паломницьке Місце З’яви Матері Божої і тут лунає меч Святого Божого Слова, Святої Правди для тих, хто її не хоче прийняти і слухати.
Дякуємо Богові, що не допустив у вашій церкві «інквізиції», за яку ви так упоминаєте, і відчувається великий жаль у вашій душі що її нема. Бо вже дуже стає зрозуміло який вирок вона би винесла. Навіть не зважаючи на Божу Заповідь – не вбивай. Саме такі інквізиції і вирішували долю Божих Слуг і Пророків вуаліруючи себе печаткою Папи. Тому що Той Хто поставлений наріжним кутом Святої Христової Церкви ніколи би не дав Благословення на переступ п’ятої Божої Заповіді. Ніколи, навіть найлютішому ворогові і поганину. А благав би за спасіння тої душі віддаючись на Боже Правосуддя.
Але є Бог і Він утримує у великій опіці тих, кого послав. Але і чекає тих, до кого своїх послав.
Ще не було чувано і видано щоб Святі священичі уста так осуджували і такі погані слова вимовляли, а Святе священиче серце було у такому гніві і ненависті. Дуже дивно… Саме духовні особи у любому випадку мали би наслідувати Христа – свого Бога і проявляючи милосердя і миротворіння рятувати душі. Не судити, не обмовляти а радіти і дякувати Богові що люд навертається і славить Його. Але чомусь наші отці за найперше між собою не любляться. Чомусь редемптористи не любляться з василіанами, василіани з редемптористами, редемптористи з студитами… І це є дуже дивно нам світським людям. Читаючи залишені рукописи Божих Слуг і Святих служителів Святої Католицької Церкви ще із попередніх років нігде не зустрічаєм ненависті, але тільки любов, злагоду, миротворіння. Уболівання за Святу Католицьку Віру, за Святу Католицьку Церкву, вірність Верховному Апостолові. А коли і були якісь непорозуміння то йшли на поради до Папи.
Багато студій не треба закінчувати і не треба збирати великі і високі чини для комісії і розслідування Божого Провидіння а разом і Його Слуг. А потрібно зовсім мало і навіть для кожного вірного парафіянина і духовного найнижчого чину – простого вірного священика це чисте і вірне серце, що є оселею для Святого Бога. І воно відчує Правду і пізнає Боже Слово і зрозуміє Боже ділання.
А такого що ми наслухались у промовах єпарха і його заступників у храмах УГКЦ і у всіх різновидностях масової інформації, ми ні в одній Святій Книзі Святих Католицької Церкви не чули. І це не світські люди, а духовні високі чини – достойні і високо достойні…
Дорогі брати і сестри. Чому ми сьогодні так мало часу віддаємо духовності. Чому духовність не є цінністю нашого часу. Так, на все у нас є час. Тільки не на те, щоб пізнати правдиву дорогу нашого спасіння, дорогу вічного життя.
Причиною нашого занепаду і духовних і світських осіб є те, що ми не обізнані Правдою Божого Слова. Причиною того є людський гріх. Так, брати і сестри, на нині багато утворилось течій які голосять «правду своєї версії», визнають тільки своє за «правду».
Дорогі, чому не навчили і не вчать Отці Церкви що Віра є тільки одна єдина, що Христова, що Церква є одна єдина що Христова, Та що Її Сам Христос збудував на Петрі Апостолі. З Його Божого Благословення і Провидіння утвердив Її Святинею у Римі (Ватикан). І до нині Її тут на землі очолює Петро – Апостольський Намісник – Папа Римський.
Чому люди вселенної не знають Правди? Чому сьогодні стільки є розбіжностей від тої одної Правди, Віри, Церкви. Дорогі, щоб визнати секту треба свято знати і пізнати Святу Віру, Святу Церкву, а то Католицьку (Вселенську). От тоді будем знати хто є секта.
Завжди (а це знаємо із передання наших праотців) віками, століттями за порадою, узгодженням, зрештою Правдою їхали, йшли до Твердині – Каменя – Петра. Який Провидінням Божим, якщо на те було Божа Воля і Божий Допуст давав Благословення.
Чому сьогодні цей привілей – доступу до Папи конфісковано?
Чому Папа так рідко, а останнім часом майже зовсім не є з нами простим людом?
Чому простий люд не може з ним спілкуватися, йти за порадою, пізнавати Правду?
Чому Папа не знає що стільки людей хотіло би з ним зустрітись особисто?
Чому, Він, Папа не знає?
Хто встановив цю перешкоду?
Чому до Папи тільки певний відбір вибраних і «достойних» людей?
Чому немає Волі заповіданої Богом?
Чому так багато конгрегацій різних конфесій при Ватикані вирішують долю Святої Церкви не доводячи до відома Папу?
Чому Папа не знає що робиться і вирішується конгрегаціями і без Його відома затверджується печаткою Папи?
Чому ми парафіяни не свідомі того що діється у лоні Церкви?
Чому ми необізнані канонами правил для нас світських людей?
Чому ми не маємо страху що з нами буде по смерті?
Куда підем?
Чому ми такі байдужі?
Дорогі брати і сестри, люди, Свята Церква століттями і віками переслідувана тими хто від Неї відступив. Переслідувана і донині.
Тому ревного і святого священика, того, що не льстить високим себедостойним чинам своєї слави, а йде за Христом нищать, визнають психічнохворим.
Так було і у кожному місці з’яви Матінки Божої, всіх Божих дітей визнавали зрадниками, фонатиками, психічнохворими, сектами.
Так було в Люрді, так було в Гарібандалі, так було в Фатімі…
Те пережили Божі Слуги Луїза Пікаретта, Фаустина Ковальська, Пірина Джілі (до нині не визнана гордим духовним людом), пастушка Меланія з Ля Салет, Божий Слуга Отець Піо який терпів і був переслідуваний до кінця життя, і багато інших що є у Книзі Життя Святих Католицької (Вселенської) Церкви.
Дуже хочеться запитати єпарха УГКЦ який звертається до всіх людей своєї єпархії про «секту Вірний Останок» спираючись на гордість і фанатизм останніх.
Чи є смиренною, послушною і покірною його віра і церква не приймаючи те, що проголошено Папою до світу. Не йдучи одним кроком із Апостольським Престолом.
Хто породив той розкол? І хто встановив у церкві УГКЦ послух «православію» і його обряду і традиціям?
Чому той хто є послушний Папі не йде із ним однаково і на слові і на ділі? Чому? Є дуже дивним таке служіння. І на славу кому воно посвячене? І покору кому воно тримає? І куди веде всіх хто його слухає…?
Чи не гордість полонила ту віру і церкву що ще з початкових століть християнства утвердила свого патріарха у Візантії. Коли Бог утвердив Свого Святого в Римі на Камені Петрі.
Чи був то із перших кроків послух?
Чи то вже був розкол який триває до нині…?
Чому не Католицька (Вселенська)?
А чому греко-католицька?
Що означає і що криється під тим словом – греко?
А ото слово греко є не послух, не покора, не почесть перед Апостольським Престолом – Папою, а разом Христовою Церквою і Самим Богом у Пресвятій Трійці.
Дорогі сестри і брати, хіба хотів Господь Бог щоб були розбіжності?
Ні!
Він нам заповів Свою Церкву і дав нам Її на наше спасіння. І хто у ній утримається буде спасенний. А так як вона є одна єдина то тільки через Ту Церкву Христову можна отримати Ласки нашого навернення і спасіння – Дари і Плоди Святого Духа через покаяння і Святу Євхаристію.
Чи може бути присутній у всіх розбіжностях від однієї єдиної Святої Христової Церкви Сам Бог? Ні.
Він чекає на нас тільки у тій церкві, яку нам заповів. І ми мусимо, якщо хочемо вернутись до Дому Отця Небесного Її пізнати і до Неї прилучитись.
Саме у тому є гордість коли відходиш від тої Святої Церкви, але коли зєднюєшся і віддаєш своє життя за Ту Церкву то є великою покорою, почестю, щастям бути спасенним.
А ще більше подати руку допомоги своєму ближньому, щоб допомогти пізнати Ту Святу Церкву.
Як мало говорять наші єпархи і єрархи про спасіння, покаяння, Царство Боже, Страх Божий, про Святу одну єдину Церкву, завжди переслідувану єдину Святу Віру, про Правду Божу, про покарання, яке чекає всіх непослушних і нерозкаяних і не приймаючих Пресвяту Тайну Євхаристії. Як мало говорять єпархи і єрархи про порушення Заповідей Божих, як пізнати добро і зло, про скромність одягу, про навернення і молоді і старих, про милосердя і терпеливість, про любов і Віру, про миротворіння і радість спасіння.
Чому наша молодь у напівнагому вигляді переступає поріг храму? Чому у часі посту місто шумить у барах і ресторанах у розпусті і напитках? Чому діти порушують четверту заповідь Божу зневажаючи Небесних Батьків і земних батьків?
Чому нашим єпархам і єрархам сьогодні все одно що страждають сім’ї, родини, що пропадають діти, що вбивають у лоні жінок безмежну кількість невинних діточок; що людина розлучає те, що Бог скріпив у Небі, і яка то комісія чи людський суд може собі те позволити і яка на то є причина?
Чому не пояснюють єпархи і єрархи що треба терпіти один одному як і обіцяли Богові, або йти однією дорогою вірності Богові у довічній чистоті?
А дають згоду на повторні шлюби, які Господь Бог ніколи не благословить. А людей вводять в оману і в тяжкий пекельний гріх.
Чому те все не є уболіванням і переживанням служителів церкви єпархів і єрархів? Чому в останні часи їх то не болить?
Чим перейняте їх серце?
Чому на нині Свята Віра не є дорогою їх життя і їх Святого служіння Богові?
Чому їм сьогодні все одно чи вона греко, чи єгово, чи євангелісти, чи «православні»…
Всі ці течії для наших єпархів і єрархів є одне – християни.
Вони нас тепер вчать що кожна конфесія це дорога до Бога.
Навіть єднають всіх у заплановану екуменічну церкву, де кожній конфесії велика слава і поклоніння.
І б’ють себе в груди, як вони настраждались у підпіллі…
А плід того страждання де?
Різні конфесії і православ’я…
Ось плід вашого підпільного страждання і терпіння?
Прийшов час трудний і важкий, і Богом напімнений у Святому Євангелії – Апокаліпсисі – від Йоана Богослова. Церква Христова притемнена, прихована від людей…
Чому?
В чиїх то інтересах?
І хто є відламаною гілкою від виноградної лози?
А це ті хто відкинули все що просив, просить і буде просити Господь Бог і Матір Божа через Своїх Пророків.
Папа виносить за Правду. А конгрегації відкидають, ще й до Папи не допускають.
То де ж Правда?
І хто є секта…?
Нема сумніву, ті хто відкидає послух і покору Апостольському Престолу ділом, хоча на устах залишив слово Папа і Апостольський Престіл. Ісус просив судити по плоду.
Так, багато є збудовано храмів, монастирів, багато є священиків, ще більше високих чинів в розкішних фелонах і коронах. Тільки серце горде і ненависне і закрите. Тому сьогодні не знайдете священика, який приділив би у покорі і смиренні перед Богом п'ятнадцять хвилин на щиросердечну духовну розмову, чи потіху у розраді, чи спокою душі у біді. Ні. Вони сьогодні мають важніші – глобальні питання, проблеми. Їм сьогодні не до духовних розмов.
Вони сьогодні господарі храмів. Вони дозволяють собі вигнати людину за поріг «христової церкви». Рахуючи себе достойними цього. Спасіння душі для них не є біль їх священичої душі.
Обряди, традиції, відбувальщина, зрештою робочий день, лесть людям багатим і у владі…
І все це Свята Віра і Свята Церква? Ні…
Якби ми, люди, дорогі брати і сестри, знали історію Вселенської (Католицької) Церкви, знали життя Святих Католицької Церкви ми би сьогодні всі запитали наших «отців». Для чого вам так багато високих чинів? Чи не хотіли би ви бути простим, але Святим священиком? Чи не хотіли би ви зректися у своєму житті світського і зайнятися тільки спасінням душ, щоб багато вернуло до Дому Святого Отця? Щоб розказати кожному серденьку хто того хоче, кожній душі хто того бажає, не 2-3 хв. але як того потребується то годину, дні, місяці і навіть роки. Яка то Свята Віра, як в ній Бога люблять.
Ні, не називати фонатиками (і чи пасує єпархові таке слово вживати) а розказати яку то треба мати любов до свого Господа і його Божественної Матері, щоб присвятити своє життя для Бога не на слові а на ділі.
А якщо це ще священик то повністю умертвити себе від світу. Розказати всім, хто ще хоче те знати, як вони Святі священики служили Богові, скільки душ рятували на землі, і із того скільки їх є нині у Небі. Скільки святих рукописів залишено тими Святими. Вони уболівали за кожну душу. А не ділили у гніві і ненависті на психічно хворих і фонатиків. Біль серця за Святу Віру і Церкву спонукував до великої надії за кожну спасенну душу.
Чи є ви священики такими як у прикладі свого життя показав вам Ісус. Ні, не є.
То чи не стали ви на нині великою сектою, у яку перетворились, щоб звести людей, завести у блуд розбіжностей віри?
Брати і сестри, навертаймося до Святої Церкви, єднаймося і з’єднюймося із Святим Апостольським Престолом. От такого з’єднання хоче Бог. А не патріарха у кожній країні. Це є розкол. Для чого стільки патріархів, коли Бог залишив нам Петра.
«Патріархи» покоріться Богові. Віддайте владу Петрові – Верховному Апостолові. Станьте смиренні, покірні і послушні. Не стриміться за владу. Бо на Небі її Бог не чекає. І на Божий Суд її не пред’явите. Ні, тільки серце своє і що там у ньому збудував.
Так сталось, що через владу і стремління до керівництва утворились різні течії, що є відламаною гілкою від Древа Життя.
І не бракує скромності їхати і просити благословення на патріарха із православними традиціями і обрядом у Того, Рукою якого керує Господь. І коли є Той, кого Бог із Своєї Святої Волі і Провидіння благословив. А решта єпископи, священики, монахи у великому послусі, покорі, смиренності тільки одній єдиній Вірі Католицькій, одній єдиній Церкві Католицькій мають сповняти Божу Волю – рятувати людські душі.
Є дуже дивним але тепер вже і зрозумілим, чому єпарх УГКЦ відмовив служниці у благословенні і помочі у зустрічі із Святішим Отцем. А навпаки сказав, що ти ніколи до нього не попадеш. Лише можна здогадатись яка йому «користь» із того.
Дорогі брати і сестри, всі хто в це вірить, всі Об’явлення, які Господь Бог відкрив служниці про велику Святу Славу Матері Божої і яка у Славі є прирівнена до Пресвятої Трійці обов’язково будуть передані для спасіння цілого людства до Апостольського Престолу і з особистою зустріччю служниці із Святішим Отцем. Ми вірні в це свято віримо, уповаєм на Боже Милосердя, покладаєм надію на Його Святу Божу Справедливість, що Бог із Свого Божого Провидіння вкаже нам дорогу зустрічі з Папою.
Тому, ми дуже просимо, конгрегаціє УГКЦ, будь-ласка, дайте можливість Святішому Отцю особисто сказати своє Пастирське Слово.
Востаннє редагувалось 28 травня 2009, 08:41 користувачем
vira55555, всього редагувалось 1 раз.