Тарас123 писав: Щодо школи, за яку ви платите, думаю ви розумієте що за 200 грн. утримувати одного учня не можливо, і якщо взяти тикай випадок що вчитель теж вчить дитину і держава йому виплачує заробітну плату і крім того знімає податок з зарплати і ще наведу приклад мій знайомий досить часто пише образи для церкви але потім раз врік декларує прибутки і сплачує податок... одне коли важати, що це пожертва для храму від парафіян, а інше що це заробітна плата для отця, який завдяки неї утримує сім!ю, будує будинок купує авто і зрещтою він, як і вся його сім"я є повноправними членами суспільства. Я зовсім не проти про добробут священника, але декларуйте прибутки і сплачуйте податки, які зрештою і повертаються до тих самих парафіян!!!
все так і я не проти.
Проте Ви не повністю мене цитуєте, тому поясню свою думку ще раз. Візьмімо не мене грішного (який сплачує податки Державі), а звичайного (хорошого, відштовхуймося від норми) парафіяльного священика. Ітак - не сплачує податки з утримання (все, що Ви назвали: годування сім'ї, купівля речей... - це все і є утриманням, яке зобов'язується парафія давати священику), хоча люди, які йому це утримання дають - сплатили. Утримання переважно настільки мале, що тут потрібно продумати систему хоча б у звязку з тим, що парафія сьогодні, напримір, мене утримує у розмірі 750 грн -
станьте гіпотетично на моє місце і спробуйте проживіть - і, якщо норми оподаткування незмінно застосовувати і у цьому випадку, одне з двох: або я "на руки" буду отримувати близько 400 грн, або парафія, щоб мені виплачувати 750 грн (а це - менше мінімальної зарплати і не зовсім, по відношенні до Держави/людини, законно) має мати ще близько половини (хай мене поправлять фінансисти) цієї суми (і це - не реально нмд), щоб оплатити податок...
Припустімо, що Ви праві і це утримання потрібно оподатковувати. Запропонуйте вихід з описаного, пане Тарасе. Якщо можете. Реальний.
Стосовно ж того, що точно (у випадку Державного податку я б боявся це отак стверджувати, а тут стверджую) повертається "до тих самих самих парафіян" - священик сплачує "податок" (особисто, не йдеться тут мені про "катедратики" тощо) на церковні "священичі і вдовині" Фонди (це - регулярно), на окремі важкі випадки (хтось важко хворий, згоріла церква тощо), на харитативну діяльність Церкви (Карітас тощо)... Це точно повертається. Напевно - замало, як і податки будь-кого - завжди замало. Але чи Ви не перенаголошуєте проблему на "бо всі так роблять", пане Тарасе? Просто думаю, що варта розвивати альтернативу і початки цього процесу у Церкві вже є.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).