Романко писав:На запитання "Чому ми в храмі стоїмо, якщо можна сидіти?" православний священик відповів: "Коли ми сидимо в храмі, стаємо рабами свого тіла". Чому в католицьких церквах сидять

? Наскільки мені відомо, слухаючи нагірну проповідь Христа, люди стояли. Дякую за відповідь. З повагою Роман.
На ррахунок проповіді Христа...то мусите якось самі розуміти, що ніхто не знає, чи стояли всі чи сиділи, чи лежали..(можливо хтось і спав

)
Цим хочу сказати, що вся спава у нас, і не потрібно тут зайвих поглядів на когось....(в сенсі, всі сидять, а хтось клякнув)
Є на загал, згідно якоїсь традиції, місця в Літургії де ми якось особливо, не так як решта часу, виявляєм покору...
Коли наприклад в Західній традиції сидять під час Літургії, то у відповідні моменти вони встають..
Тут справа у іншому, треба зрозуміти чому саме це робиться...Тобто не буде зайвим ознайомитись з поясненням до Літургії, в якій кожний момент щось символічно означає...і в принципі, не тільки символічно...(звичайно мова йде не про якісь особисті постанови, які я рахую не буде зайвим виявити священнику чи духівнику, так би мовити отримати Благословення для них, щоб краще скористати з якихось своїх постанов)
А я розумію про що сказав той отець, звісно як я це розумію, і тут без якихось конфесійних порівняннь...(я про раби свого тіла)
І скажу, що воно всетаки діє, і має користь для тіла, і для душі теж..
Хоч тут є і інша сторона, при такому відношенні варто подумати про інших, а не тільки за своє прагнення чи намірення....
Всетаки Літургія це СПІЛЬНА Жертва, і коли та спільнота є справді однодумною , то і Бог у спільності відчувається якось повніше, ніж коли сам для себе і краще всіх.....
Це широка проблема, тобто не те щоб проблема, бо самі робим ту проблему, а точніше...Актуальне питання в Українських Церквах, яке для того і є, щоб його подолати і зробити це спільно, щоб спонукати до пошуку тої відповіді, яку всі приймуть(або зрозуміють) і будуть користати нею, на Славу Божу..
От точно знаю, як відрізнити звичку від чогось набагато досконалішого...
Якщо Ви прийшли в Храм де інша традиція чи звичаї, і ну ніяк не можите Славити Бога в такий самий спосіб як в цій спільноті(наприклад, коли Приймають Причастя стоячи, а Ви ну ніяк так собі не дозволяєте. Чи коли на Читанні Євангелія всі клякнули, а Ви себе незручно почуваєте, але стоїте. Чи коли всі сідають у відповідні моменти, а Ви стоїте постійно...ну варіантів купа, і коли при цьому є якась впертість, що мовляв хай стіни валяться, а я зроблю правельно, як навчиний)
Ну так ось, коли Вам це заважає, якось відволікає, то це звичка...( це я за себе, у себе таке підмітив)
Бо якщо Ви прийшли в якісь Храм, то повірте, що люди які там нічим не гірше Славлять Господа, а Ви не краще...( а суть у тому, щоб це було спільно)
Або просто чините(Славити Господа) як навчені і ніяк не відволікаєтесь на інше, або просто долучаєтесь до Спільноти , чините як вони, без якихось напрягів, знаючи, чому саме в ці моменти Літургії чинять саме так.
Якщо я не на своїй Парафії, то розумію що в гостях на іншій але в Домі Господньому, де всі ми Улюбленні Богом.
Дякую.