о.Олег писав:
Таке у мене викликає асоціяцію з щуриком в колесі, де якщо він вперше туди (в колесо) потрапляє то може вмерти від зневоднення чи розриву серця (або крововилив в мозок).
Випив забув питання. Потім відійшов .. , згадав його.. , знову випив і забув, і так по колу поки організм чи психіка має запас сил які тільки витрачаються і не мають шансу відновитись чи поповнюватись.
Є ще один варіант, ти випив і памятаєш питання, і навіть більше...ти в такому стані знайшов на нього відповідь.... . Тільки от коли протрезвився забув її (або не зрозумів)

, в тому числі і те що шукав його будучи в зюзю мертвим. І тут знову замкнути круг.
Але розумієм ми це чи ні, це нічого не змінює і тим паче не допомагає людині з такою проблемою, а й навіть шкодить "мудрування" на цю тему. Ну хіба для того.. , щоб в кінці кінців вона розчарувалась повністю у собі і звернулась не до людей і всього від них, а напряму до Бога, але всеж через тих самих людей яких тобі Бог послав як поміч. Просто люди слабкі, і ті які не залежні від алкоголю чи чогось такого , часто самі потребують допомоги.
Ось тут розуміється Наука Христа про Любов і це є підказка для таких випадків. Ми люди глибоко у собі є егоїсти , і я не виключення . Але.. , хіба це може завадити Богу зробити чудо в чиємусь житті через нас (просто частіше всього ми про це і не знаєм, і як на мене це добре, бо інакше ніяк). Справді, Любов до Ближнього це сама вершина досконалості, це вже Божа подоба, і повірте, нам усім і кожному зокрема не пізнати цю досконалість ніколи, поки не відчуєм це у собі з Божої сторони. Тобто мені ще йти і йти, і ще раз, йти і йти, і так до бескінечності в надії що з останнім подихом я дойду .
Знаєте чому це все написав і до чого я ? Хтось питав себе чому він заглядує в цю тему і прочитав це все, а особливо коли він не алкоголік. Ви не думаєте що це дивно? І якщо моє "мудрування" комусь покажиться слушним чи таким яке претендує на це...так знайте, Ви ніхто не знаєте чому це читаєте, і так само як я чому це пишу.
І всетаки причина є, і вона не дуже й така різна у всіх нас (в глибинах), а ось думки і слова є різні.
Якщо я дивлюся на пяного як на пропащого (якщо він навіть постійно в зюзю мертвий), то скажу правду як я її бачу : Мені, мені допомога потрібна більше ніж йому. Повірте, це набагато страшніше ніж алкоголізм, бо воно виправданне і норма + так глибоко що ми це не помічаєм. У алкоголіка є ще шанс, бо всі знають що це погано, а у мене думаючого так...., без Каяття ( в справжньому розумінні цього, тобто Переосмислення) нема шансу. Алкоголізм чи наркоманія чи всяке таке, це породження суспільства, і якщо я відчуваю себе його членом то вина і на мені по факту моєї грішності, а якщо я не каюсь за гріхи свої, то "не вина", а саме прокляття через мене поповнюється. Поняття Любові і Турботи зводиться до егоїзму (емоційного) в глибині, спотворюється, якщо це Жертовність то і згадки про це би не було в глибинах, це просто було би нормою про яку не варто говорити бо це ітак очевидно.
..........................
Ми люди створили, вооплотили свою правду і вона на скільки вже монолітна, що людині з такою бідою просто не під силу це перебороти. І коли на її очі потрапить Божа Правда, то вона її не помітить просто, бо так часто про це чула що і не знає що воно таке, а ось люцка правда є блищою і реальнішою, бо ми це укріпили, кожен зокрема хто так подумав про когось чи на загал.
Мета цього розважання (яке я наважився видати в слух) : Господи, як далеко я від Тебе ? Господи, чи Ти присутній в тих "пропащих" людях за рахунок яких я відчуваю себе достойнішим Тебе.

Дякую

. (травмувати нікого не мав наміру , і себе включно:) )