kvantum писав:Можна выдповысти Вам наступним чином. Першим, тобто те що сталося, Бог вважав зробити саме так бо ви були неготові до даної ноші і в майюутньому все могло бути ще гірше і дана справа не ваша ви маєте інше призначення.
Можливо все, і що тут сказати. Коли дуже кепсько, то особисто мені завжди допомагало те, що я ясно усвідомлював, що могло бути і набагато гірше, і це якось спонукало дякувати за те, що я маю, і повірте без притензій на більше
.(я собі кажу, що маю набагато більше, ніж заслуговую. То суто за себе, бо у когось життя інше , і це нормально)
Згоден з п. "просто я"(на рахунок цвяхів і дирок від них), тільки справа у тому, що я сам той цвях витягнути не можу, можу тільки забити. А ось Бог допомагає мені ті цвяхи витягувати. Бо хто цвяхи забивав колись, то знає, щоб витягнути його потрібен інструмент. Бог витягує, хочаб через Свою науку, і навіть нашими руками, але всерівно Бог. Хоч можливо і сам, але то в дуже особливих випадках, іто, не просто так.(От і Савлу витягнув, що той став Павлом.)
А молоток, то наша голова
, і можливо не тільки голова(ну то таке)
А дири від цвяхів будуть, куди без них. Але вбачаю Божу поміч у тому, що Він може ті дири перетворити на щось корисне, те що можна на Його Славу використати.
(або простіше, це старий і добрий досвід. І часто розумію, що якщо і не стаю на одні і тіж граблі, то завдяки Йому)
kvantum писав:А можна ще по іншому, невже ви щиро вважаєте що Бог вам має допомогти хоча б порадою?! щоденно у світі вмирає 25тис.!!! людей з ни 15тис. дітей!!! як ви гадаєте кому лотрібна більше допомога, а скільки людей вимерли у 1933 році від голоду чи у Європі в середньовіччя від чуми, кому була потрібна більше допомога Вам чи їм, але їм Бог не допоміг то ви сподіваєтеся Вам допоможе...
Порада від себе, консультуйтеся з фахівцями, але від помилок ніхто не застрахований, нажаль.
Так, фахівці то добра справа
.
Але все вище написане Вами, краще буде розумітись, якщо наприклад я(Вас навіть не хочу використовувати як приклад.Упаси Боже), буду на крок від смерті.(навіть якщо це тільки здається, тобто так тільки думається)
От тоді і зрозуміло, те про що Ви кажите, про людей і дітей помираючих.
В ці хвилини ясно розуміється, для чого мені Бог, і повірте, решта вже не має значення.(ну то просто думки, і пояснити важко)
Нам потрібен часто Бог як поміч в буденному житті, як засіб вирішення проблем, і все таке.(що в принципі нормально, але всерівно, це бачення кожного зокрема, для чого мені Бог. І нормальним є те, що це сприйняття змінюється, тобто не змінюється, а скорше розвивається.)
Я Бога не хочу турбувати за такі дрібниці, краще справді дбати за те, щоб вистояти у Ньому,прагнути Його, а решта я думаю(все необхідне) дасться Ним, тобто за допомогою моїх рук і голови(хочаб щоб нею цвяхи забивати
), а також рук і голів ближніх, яких він вчить любити і використовувати свої руки і голову на свідчення цієї Любові.)
Бог це не засіб для досягнення наших цілей, і це точно.(бо якщо все добре від Бога, то що ізходить від нас, якщо ми поза Богом???, або віддалились від Нього)
А якщо ми стремим до Нього, і робим це за Наукою Господа нашого(який розжував нам смертним, що то таке), то це вже не наші прагнення і дії, а Його.
Я розумію, що ця бесіда може трафити того, хто собі думає:"Я про одне, а він про інше
"
Маю віддати дитину кудись, чи думаю як саме щось зробити, і прошу Бога щоб врозумив, поміг, щоб не було тої дирки від цвяха.
Але, хіба не зрозуміло, що має нами рухати в такі моменти????
І справді, я часто прошу не розуму, а сміливості. Так, саме сміливості крокувати по дорозі Життя , і щоб це не віддаляло мене від Нього(те крокування. А решта то другорядне))
Дякую.
так що досягнення любої мети - це свого роду смерть 
Треба більше смирення? Відчуття до кісток своєї немочі?