ljubomyr_ps писав:andrey s. писав:То психолог пройшов, а слід люцкий
Чи пройде священник чи сам Ісус Христос а слід такий же людський буде!!! Саме в цьому й мета - зрозуміти людськість в людині -через життя, пізнання, страждання..., як пізнав Христос - це і є мета й досконалість кожної людини й священника та психолога зокрема.
В цьому й полягає досконалість священника, монаха, духівника чи психолога, до якої треба усім нам прагнути.
п.Любомире, насамперед Ви зрозуміло висловлюєтесь, і я не намагаюсь виправляти Вас, чи щось доводити.Ні. (просто балакаєм. Чому так обережно висловлююсь??? Бо Ви згадали за свою професію, і судячи з дописів, трішки сприймаєте на свій рахунок. Так мені здалось, що звісно не факт, що воно так
)
Розумієте, якщо роздумувати у такому руслі, як Ви зараз, то можу якось пояснити суть деяких моїх дописів.
Я насправді не знаю яким має бути той супер-класний психолог, ну от не знаю.
А тому я сприймаю це як і більшість всього решта, тобто намагаюсь дивитись на то через Божу науку, і повірте тут без фанатизму(як мені здається).
На превеликий жаль я не ідеаліст, і розумію, що в цій(як і в більшості професій) існує не тільки покликання, а й просте бажання жити, яке диктується світом, і тут з усіма витікаючими. Звичайно саме поняття "професіоналізм" в любій професії нікуди не дівається, і звичайно його здобування є звичайною річчю.
Розумієте, взагалі то, особисто я балакаю в цій темі, бо психологія безпосередньо торкається люцкої душі, розуму, волі, і решта всякого такого.
Тобто то не в космос літати, чи цеглу класти, чи будь що інше, що можна поправити в разі невдачі.(хоч можна списати на нещасні випадки
)
От тут і розуміється саме слово покликання. Бо думаю, що і тут, і будь в якій іншій професії, це не є загальний критерій, мовляв всі практикуючі психологи до цього покликанні, до цієї праці. Я виділяю психологію з решти професій, тому що в процесі здобування досвіду, чи тої професійності...ну одним словом це робиться завдяки практиці, і практиці на Людях. А тому це дуже такий момент.(тут на котах не потринуєшся
)
Якщо глядіти суто з боку Християнських цінностей, і насамперед глядіти на це через Святе Письмо, чи через подану Вами мету(те що виділив і цитував), то , що би ми не казали, но це круто змінить існуючу реальність, тобто я би не сказав, що у навчанні психолога в інституті тим сильно переймаються, тим, про що ми балакаєм.
Хоч в принципі Гіпократа з його "НЕ НАШКОДЬ" ще ніхто не забув, але всеж,....всеж всі поступи в медецині чи психології зокрема, є за рахунок практики на інших людях, а навіть на невдачах, на людях. Це саме і відбувається у зростанні кожного психолога зокрема, так набувається професійність, досвід.
А покликання до цієї(чи лікарскої, чи інших) професій, рахую саме " НЕ НАШКОДЬ", коли у людини це на першому місці, і не дивлячись на то, на присутність такого досить незручного для професійного зростання правила, це не заважає, а навіть сприяє тій Професійності(яка ніяк не йде у конфлікт з Божою Наукою).
Хочу доповнити поданну Вами мету
Саме в цьому й мета - зрозуміти людськість в людині -через життя, пізнання, страждання..., як пізнав Христос - це і є мета й досконалість кожної людини й священника та психолога зокрема.Ще це називається Служіння, тобто пізнання цієї істини через служіння, як в принципі і Христос заповідав.(Служіння людям, ради Бога. Це якщо навіть самі про це, так, не балакають. Тобто це є норма, тим що само-собою ясно, це і є покликання, яке доречі ого-го)
Якщо психолог саме цим журиться, то він крутий психолог, якщо навіть з нього колеги сміються коли він зичить у них гроші, у них, які більш успішні і продвинуті, но ніяк не розумніші чи професійніші(з точки зору знаннь).
Які мають свою практику, і роблять все, все щоб бути успішним, а фахова професійність, а тим паче Християнські цінності, то з категорії гумору і тільки.
Я ніяк не хочу перечисляти негативні моменти, професійні нюанси
, які я знаю від першого лиця, ні, ні і ні. Я не для того пишу, і то залежить, як і годиться, від самої людини зокрема.
Але якраз і проблема у тому, що при такому розкладі професія не залишає шансу утримуватись в тій "ЛЮДЯННОСТІ", і при цьому гідно утримувати сімю.
Скільки понаписував, а толком і не виклав суті, того що хотів сказати
Якщо буде цікаво, то можливо якось згодом, у процесі спілкування.(якщо звісно Вам то цікаво, бо то тільки мої думки, і нічого більше. Тобто не АРХІ важливе
)
Дякую.