Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor
donatanvova писав:Я пишу з розрахунком на те що ті що заходять на цю сторінку будудь відписувати...дякую.Інакше для чоо цей форум.
andrivovk писав:Я десь чув, що є такі молитви, які заміняють 5(?) повних вервиць.Якщо хтось знає, то прошу написати.
Псалтир !? 
Олюнька писав: Псалтир !?
Міша писав:Цікаво чи може молитва бути щирішою, коли молитися колінами на гречці?
Міша писав:Цікаво чи може молитва бути щирішою, коли молитися колінами на гречці?
Олюнька писав:Моя покійна бабця практикувала під час молитви себе час від часу "по писку траснути, щоб думки не втікали"
Олюнька писав:Моя покійна бабця практикувала під час молитви себе час від часу "по писку траснути, щоб думки не втікали"
).Увага буває двояка: внутрішня і зовнішня. Внутрішня увага – це зосередження. Зовнішня увага полягає в тому, щоб людина уникала всього, що відвертає увагу, як-от писання під час молитви, балакання, участь у розмовах тощо, бо все це вимагає уважності. Духовні вчителі, і це слід підкреслити, навчають, що не виконує свого обов’язку той, хто проказує часослов на публічних площах або деінде, де є багато розсіянь.
Внутрішня увага буває потрійна: увага до слів, до значення слів і до Бога. Так, загалом, навчають богослови, за прикладом св. Томи. Ось його слова: “При усній молитві можна вживати потрійної уваги. Можна думати про слова, щоб не помилитися. Можна роздумувати про значення слів. Можна так само звертати увагу на Бога та на те, чого прохаємо”
Перший тип уваги стосується слів. Людина намагається добре і виразно вимовляти їх, як проказує часослов. Другий тип уваги займається значенням слів, бо тоді людина старається добре зрозуміти значення кожного слова, що проказує під час молитви, водночас силкується розбудити відповідні до слів почування, які відповідають словам. Третій тип уваги найвагоміший, бо допомагає людині споглядати Бога, поклонятися Йому, дякувати і любити Його та при цьому благати в Нього потрібних ласк.
Якщо священик застосовує перший вид уваги, коли має намір молитися, то її достатньо, щоб виповнити обов’язок, накладений приписом проказувати часослов, бо Церква не вимагає нічого більше, як твердить св. Тома: “Перший тип уваги торкається слів й прохань. Молитва буває уважна, якщо одна із згаданих уваг товаришить їй”
Побожно проказує часослов той, хто задовольняється увагою до значень слів, не журячись нічим іншим. Але що скористає священик, що тільки устами проказує часослов і силкується якомога найскоріше закінчити його, аби позбутися тягару, бо ніби тяжку в’язанку дров ніс на плечах? Дехто так швидо проказує часослов, ніби ковтає якусь гірку таблетку. А ще гірше поступає той, що під час проказування часослова розглядається довкруги, або несумісними словами переплітає його. Св. Бонавентура оповідає, що якийсь побожний священик проказував часослов. Один прелат у той самий момент запитав його про якусь справу. Священик промовив, що розмовляє із гіднішою Особою, тому не може задовольнити його прохання. Відвернувшись від прелата, похилив голову і дальше проказував свій часослов. Цей же Святий додає, що один духівник заслужив собі довге перебування у чистилищі, бо без потреби переривав проказування часослова”.
Ми не твердимо, що слід непокоїтися або сумувати, як недобровільні розсіяння турбують нас під час проказування часослова. Нема ніякої провини, якщо не бажаємо їх. Сам Господь співчуває нашій немочі, бо непотрібні гадки, часом без нашої вини, турбують нас, тому вони не відбирають заслуги нашій молитві. Св. Тома каже: “Молиться в дусі та правді той, хто, за натхненням духа, починає молитися, навіть якщо згодом немічний дух відволікатиметься”. Цей же Святий додає, що навіть контемплятивні душі не можуть довго високо літати, бо людські немочі стягають їх у долину розсіянь: “Людський розум не може довго високо перебувати, бо тягар немочі тягне його вдолину. Через те розум розгублюється, як контемпляцією зніметься до Бога”.
Святий Тома каже, що прогрішується і не користає з молитви той, хто добровільно та навмисно неуважний: “Грішить і нищить добрий результат молитви той, хто навмисно розсіюється, як молиться”. Навмисне розсіюється той, хто, як зауважить розстріпання духа, не хоче його відкинути від себе. Так, загалом, навчають духовні Вчителі.
Св. Кипріян обурюється, якщо хтось під час молитви роздумує про щось інше, ніби воно важливіше, ніж розмова з Богом, коли прохаємо в Нього різні ласки. “Який нерозумний, – каже Святий, – розсіюєшся, коли молишся Господеві, ніби мав би про щось важливіше думати, ніж про розмову з Богом!”. Ось чому св. Бернард писав: “Недбала воля робить гадки негідними Бога, а побожне настановлення душі приносить духовні користі”. Це наше настановлення на молитву робить наші думки плідними в Божих очах, а недбала воля робить їх негідними перед Богом, тому й стягає на нас не ласки, а кари.
Код: Виділити все
Г Л А В А 46
Про молитву
Хоч недовіра до себе, уповання на Бога і перебування в подвигах вкрай необхідні в нашій духовній боротьбі, як уже було сказано, однак ще більше необхідна молитва - наша четверта зброя в цій боротьбі, про що ми також згадували (гл. 1- в кінці), тому що нею стягаються і набирають сили й три перші інструменти, як і всяке инше благо. Молитва — є засіб для притягнення і долоня для прийняття всіх благодатей, які щедро виливає на нас невичерпне джерело безмежної до нас Божої благости та любови. У духовній боротьбі ти вкладаєш нею свій бойовий меч у Божу правицю, щоб Він поборював за тебе твоїх ворогів і перемагав їх. Однак, аби молитва в цьому ділі виявляла в тобі всю свою силу, треба, щоб вона була в тобі постійно, як природній навик твого духа, і була захищена й натхнена такими настроями.
1. Треба завжди мати живе прагнення у всякому ділі служити й єдиному Богові, і служити так, як це Йому вгодно. Для оживлення і підтримання такого бажання переконайся і невідступно тримай в думці те, що Господеві за Його предивні властивості - благість, у велич, премудрість та инші численні й безмірні досконалості кожне розумне творіння повинно віддавати поклоніння, честь та служіння. Але, коли прикладеш до цього безнастанну пам'ять, що Він сам несказанно благотворно послужив тобі своїм промислом, викупив тебе і зняв з тебе велику клятву, вилікував та зцілив твої виразки, які причинила отрута гріха, не вином і оливою, і не бинтами якимись, але безцінною кров'ю, яка витекла з Його пресвятих ребер і Його пречистого Тіла, вимученого бичами, терням і цвяхами, — то чи можеш втриматися, щоб кожну мить щиро не посвячувати на служіння Йому єдиному і словом, і ділом, і думкою. Водночас ти не повинен забувати, наскільки для нас самих благотворне таке служіння, оскільки воно робить нас господарями над собою, переможцями диявола та Божими синами.
2. Потрібно мати живу та теплу віру, що Бог через свою велику милість і через багатство щедрот своїх сам бажає і готовий подати тобі все, що потрібно для твого служіння Йому, й усяке благо, яке потрібне тобі. Така віра й таке уповання стане посудиною в тобі, яку виповнить безмежне Боже милосердя скарбами своїх благодатей. І чим більша та ширша буде в тебе ця посудина, тим з щедрішими дарами буде кожен раз вертатися в твоє нутро твоя молитва. І хіба можна подумати, щоб Бог Вседержитель, в якому немає переміни, що заповідав молитися до Нього й обіцяв подавати нам блага, про які ми просимо, відмовився зробити нас їх причасниками, коли ми з щирою і терпеливою молитвою просимо їх у Нього, і не дарував би нам свого Духа. Чи не Він сказав: «...оскільки більш Отець небесний, дасть Святого Духа тим, що у Нього просять» (Лк. 11,13). І чи не Він обіцяв: «І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите» (Мт. 21,22).
3. Потрібно приступати до молитви з таким настроєм, щоб тобі бажалося лишень божественної волі, а не своєї, як у самому прошенні, так і в отриманні прошеного, а саме щоб був ти спонуканий до молитви, тому що цього хоче Бог, щоб був почутий, як цього також хоче Він. Одним словом, нехай буде в тебе в умі та в серці те, щоб цілковито об'єднувати свою волю з волею Божою, і їй у всьому коритися, зовсім не бажаючи Божу волю схиляти на свою.
А чому? Тому що твоя воля, завжди розчинена з самолюбством, дуже часто грішить і не знає того, чого треба бажати. Воля ж Господня завжди блага, премудра, всеправедна, благотворна й ніколи погрішити не може. Отож, оскільки вона є невідкладним законом для всього існуючого, так повинна бути правилом для волі всіх розумних творінь і царицею їх бажань, яку вони повинні покірно у всьому наслідувати.
Таким чином тобі потрібно завжди бажати, просити й шукати лишень того, що вгодне Богові. І якщо колись засумніваєшся, те чи те вгодне Богові, шукай того і проси з думкою, що ти бажаєш це зробити або мати, якщо того бажає Бог. Те, про що впевнено знаєш, що воно вгодне Богові, як, наприклад, чесноти, шукай і проси для того, щоб найкраще вгодити Богові й добре послужити Йому одному, а не з якою иншою метою, хоч би й духовною.
4. Ти повинен приступати до молитви прикрашений ділами, відповідними до твого прохання, і після молитви найбільше трудитись над тим, щоб стати гідним прийняти благодать і чесноту, про які ти просив. Таким чином молитовний труд повинен супроводжуватися подвигом примушування і напруження себе на те, про що просимо, тому що тут, згідно з правилами духовного життя, прохання і шукання власне ідуть одне за одним та одне одного приймають. Якщо хто в молитві буде просити Бога про яку-небудь чесноту, а сам тим часом віддається недбайливості, не вживаючи жодних засобів для здобуття цієї чесноти й не чинячи жодних діл І подвигів для цього; то, направду, такий радше спокушає Бога, а не молиться. Тому божественний Яків сказав, що «ревна молитва із праведника має велику силу» (Як. 5,16). Вислуханим буває й те, хто, просячи праведного помолитися про щось для себе, і сам про це молиться, і те, коли хто, молячись про щось до Бога, і сам старанно все робить, що потрібно для здобуття прошеного, як каже про це св. Максим.
5. У своїй молитві тобі треба з'єднати ті чотири дії, про які пише св. Василій Великий: спочатку прослав Бога, потім подякуй Йому за благодіяння, які виявлені тобі, дальше сповідуй Йому свої гріхи й переступлення Його заповідей, і тоді — проси в Нього те, що тобі найбільше потрібне в ділі твого спасіння. Отож, ти можеш молитися приблизно так: «Господи, Боже мій! Хвалю і славословлю невимовну Твою славу й безмірну Твою велич, - дякую Тобі, що лише через свою милість Ти дав мені буття й сподобив мене бути причасником спасительних благ Твого Божого Промислу, не один раз таємно визволяв Ти мене від бід, які загрожували мені, й від руки невидимих моїх ворогів, — сповідаюсь Тобі, що безчисленне число разів ображав я свою совість і безстрашно порушував Твої святі заповіді, являючись невдячним до стількох Твоїх благодіянь. Але, мій багатомилостивий Боже, нехай не переможе Твоєї милости ця моя невдячність, прости гріхи мої і поглянь же на сльозу мого сокрушення, й по множеству щедрот поможи мені й нині, подай мені потрібне для мого спасіння, і все моє життя направ на вгодження Тобі, нехай славиться і мною недостойним всесвяте Ім'я Твоє».
При останньому слові ти можеш перелічити по черзі всі теперішні духовні потреби, душевні та тілесні, і якщо ти в цей час вправляєшся в якщо небудь особливій чесноті, то згадай і її й молись нехай поможе тобі Бог осягнути її в досконалості; якщо буваєш збентежений рухами якої-небудь пристрасти, то молись за допомогу не піддаватися їй і прогнати її; якщо терпиш якусь марну образу або яку-небудь шкоду та біду, не забувай дякувати за це Богові, тому що і це буває по волі Божій, яка завжди є блага й відвідує тебе на твоє благо.
6. Щоб молитва твоя мала силу перед Богом і притягнула до тебе Його благовоління, окрилюй її і прикрашуй безсумнівною вірою не тільки в безмірність Божої щедроти та в незмінність обіцянки Його завжди почути нас, коли взиваємо до Нього, ще поки закінчиться молитва наша (Іс. 58,9), але найбільше в силу воплоченого за нас Господа нашого Ісуса Христа, який заради нас прийняв хресну смерть, воскрес, вознісся на небо й сидить праворуч Отця, де і заступається за нас. «Він власного Сина свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, — як же, разом із Ним не подарує нам усього ?» (Рим. 8,32).
Щоб бути почутим, проси також про заступництво Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії, яка день і ніч за нас молиться, і заступництво всіх святих, архангелів і ангелів, апостолів і пророків, отців та вчителів, мучеників і мучениць, преподобних отців і матерів, ангела твого хоронителя й святого, якого ім'я ти носиш, і якому посвячена церква, в якій ти хрестився та завжди молишся. Посилаючи перед молитвою ці прохання, ти пошлеш наперед своє смирення, від якого немає нічого приємнішого Богові, і який ні на кого так милостиво не погляне, як на «тихого й смиренного». «Серцем сокрушенним і смиренним Бог не погордить» (Пс. 51,19)
7. Ти маєш завжди невтомно молитися, як заповідає апостол: «...будьте в молитві витривалі й чувайте на ній в подяці» (Кол. 4,2). Бо смиренне терпіння, невтомність і невідступність в молінні перемагає непереможного Бога й схиляє Його на милість. Якщо невідступність вдовиці, про яку говорить Ісус в Євангелії, прихилила на свою сторону злого й неправедного суддю: «Він розповів їм притчу про те, "що їм треба молитись завжди й не падати духом"» (Лк.18,1), якщо, говорю, суддя неправедний схилився на прохання вдовиці через її настирливість, то як не схилиться на наші моління Бог, який є істинна милість, якщо будемо невідступно просити Його? Тому, коли просиш про щось Бога, а Він затримується з відповіддю, то ти все-таки продовжуй молитися, тримаючи в серці тверде й живе уповання на Його допомогу. Бо за Ним ніколи не залишається щира молитва й на неї завжди готові від Нього вилитися багаті милості, які перевищують саме очікування молільників, якщо для цього немає моральних перепон з їх сторони і якщо вони не перебувають у такому стані, що для них краще, аби їх прохання залишилось невиконаним. У такому разі Він замість прошеного посилає якесь инше благо, потрібне їм, знане чи незнане. У цьому розумінні справедливо мати переконання, що молитва ніколи не буває невислуханою, а просто, якщо те, що посилається, не є тим, про що просять, то не є корисним для них, і що воно залишається невидимим, тому що побачити це без шкоди для тих, що отримають, неможливо. Будь же завжди терпеливим у молитві, й май певність, що вона ніколи не залишається безплідною. Якщо не отримуєш того, що просиш, вір, що отримаєш замість нього инше благо; і якщо не бачиш і не побачиш цього, не питай чому так, а краще звернись й до своєї негідности й сповни душу смиренними почуттями та думками. Якщо відтвориш і утвердиш в собі такі почуття внаслідок молитви, то, нехай навіть ти за неї зовсім нічого не отримаєш, не тільки видимо, але й невидимо, самі ці почуття прийми як плід молитви, спасительний для тебе й найбільше вгодний Богу.
Слухай, що каже св. Йоан Золотоустий: «Велике є благо молитва, якщо з належним настроєм твориться, і якщо ми навчимо себе, коли отримуєм те, про що просим, і коли не отримуєм його, дякувати Богові. Бо Він, і коли дає, і коли не дає, це та инше творить на благо нам, так що і коли отримаєш те, що просив, ти очевидно отримав його, і коли не отримаєш, - отримав, тому що не одержав напевно не корисного для тебе, - не отримати не корисне - є сподобитися корисного. Отже, чи отримаєш ти чи не отримаєш те, про що просиш, дякуй Богові, віруючи, що якщо б не було для нас корисніше не отримати того, про що просимо, то Бог завжди би подавав нам його»
Отже, завжди терпеливо молись Богу та за все Йому дякуй, віруючи та ісповідуючи, що Він благий до тебе і благий премудро, та є твій велелюбний Благодійник і в даянні, і в недаянні у твоєму проханні, та згідно з цією вірою перебувай непохитним у смиренній покорі божественному Промислу, радісно та вдячно зустрічаючи все, що трапляється з тобою, — і приємне, й неприємне.
andrivovk писав:Христос Воскрес!Уривок із книги Никодима Святогорця "Невидима боротьба" про молитву
о.Олег писав:Гарний твір. Одна заувага - книга є приписана Никодимові Святогорцю. Справжній її автор - латинський монах (театинець) Лоренцо Скуполі.
Саме тому пропонуємо до уваги сучасного читача книгу, яка впродовж декількох століть була настільним путівником для тих, хто прагнув провадити духовне життя. Історія її написання сягає кінця XVI століття. Італійський священик Лоренцо Скуполі опублікував свої нотатки про духовне життя, які він попередньо робив для власного користування. Двісті років по тому Никодим Святогорець, побачивши, що книга є добрим викладом аскетики, переклав її грецькою, додавши цитати зі Святого Письма й творів Отців Церкви. Ще через сто років Теофан Затворник перекладає «Невидиму боротьбу» російською мовою. При цьому багато місць він усуває й водночас вводить нове, адаптуючи книгу до східної Традиції*. А сьогодні перед нами переклад українською. Хотілося б, щоб кожний, хто читатиме цю книгу, наближувався до Господа, поширював Його Царство, очищав своє серце й ум, бо лише «чисті серцем... побачать Бога» (Mm. 5,8) , і без сумніву та страху, а з довірою до Христа вів невидиму боротьбу.
Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
andrivovk писав:В молитві "Вірую" є такі словаСвітло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Запитання.Через Нього - це через Отця чи через Сина.
andrivovk писав:І ще одне запитання.Чи правда, що від Воскресіння до зіслання Святого Духа замість молитви Царю Небесний треба молитися Воскресний тропар (Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував(3рази).І нам дарував життя вічне, поклоняємося Його тридневному воскресенню.).Дякую .
о.Олег писав:andrivovk писав:І ще одне запитання.Чи правда, що від Воскресіння до зіслання Святого Духа замість молитви Царю Небесний треба молитися Воскресний тропар (Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував(3рази).І нам дарував життя вічне, поклоняємося Його тридневному воскресенню.).Дякую .
так, а від Вознесіння до П`ятидесятниці не молимося ні Царю Небесний, ні якусь іншу молитву замість цієї: чекаємо Дару Святого Духа
ієром. Діонисій писав:Саме так. До Вознесіння молимося тричі "Христос воскрес...", а від Вознесіння до Зіслання Святого Духа переходимо відразу до "Вірую".
Я хочу попросити форумчан написати свою думку та якщо можна, може хтось знає молитви за увязнених, то написати їх у тему молитви. І давайте, хоч інколи молитись за цих бідних людей..
Повернутись до “Життя християнина”
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей
