Що означає вислів "продати душу"?

[Muzerati]

Слава Ісусу Христу. В мене є запитання, що означає "продати душу"? Я думав про це, і в думках повторювалась фраза про продаж душі. Я дуже занепокоївся через цю фразу про продаж душі, і тепер в мене було відчуття, ніби я був пропащою людиною, і шукаю поради, щоб вийти з цієї ситуації. Чи може людина зробити цей гріх, тільки подумавши про це. Я знаю, що для вчинення зла має бути акт волі, наслідком якого є гріх. Будь ласка допоможіть у виясненні цього питання.

[о.Олег]

Слава Ісусу Христу. В мене є запитання, що означає "продати душу"? Я думав про це, і в думках повторювалась фраза про продаж душі. Я дуже занепокоївся через цю фразу про продаж душі, і тепер в мене було відчуття, ніби я був пропащою людиною, і шукаю поради, щоб вийти з цієї ситуації. Чи може людина зробити цей гріх, тільки подумавши про це. Я знаю, що для вчинення зла має бути акт волі, наслідком якого є гріх. Будь ласка допоможіть у виясненні цього питання.

подумання є лише думкою. Звичайно - хтось подумав якусь... дурницю, відкинув це і живе собі без гріха. Інший цією... думкою замилувався, засмакував... і це вже гріх. Інший - розвідав як думку реалізувати, розпланував..: поглибив гріх. Ще інший - реалізував... глибше або менше усвідомлюючи, що планує/чинить гріх... Кінець-край цьому поглибленню - можливості і відповідальність кожної особисто людини у кожному конкретному випадку/ситуації. А "продати душу" - часто образний вислів, що в такий "запакований" спосіб змагає передати крайнє невдоволення чиїмось діями/словами. Більш глибоко "продаж душі" можемо добачити у гріхах, якими відходимо від Бога, запродуючись злому. Найбільше, мабуть, коли йдеться про чітке усвідомлене порушення Першої Заповіді: відхід від Бога за обіцянку володіти якимось вмінням чи багатством тощо...
Бог сильніший за наші страхи
добраніч
З повагою, о.Олег

[Muzerati]

подумання є лише думкою. Звичайно - хтось подумав якусь... дурницю, відкинув це і живе собі без гріха. Інший цією... думкою замилувався, засмакував... і це вже гріх. Інший - розвідав як думку реалізувати, розпланував..: поглибив гріх. Ще інший - реалізував... глибше або менше усвідомлюючи, що планує/чинить гріх... Кінець-край цьому поглибленню - можливості і відповідальність кожної особисто людини у кожному конкретному випадку/ситуації. А "продати душу" - часто образний вислів, що в такий "запакований" спосіб змагає передати крайнє невдоволення чиїмось діями/словами. Більш глибоко "продаж душі" можемо добачити у гріхах, якими відходимо від Бога, запродуючись злому. Найбільше, мабуть, коли йдеться про чітке усвідомлене порушення Першої Заповіді: відхід від Бога за обіцянку володіти якимось вмінням чи багатством тощо...
Бог сильніший за наші страхи
добраніч
З повагою, о.Олег

Тобто немає таких всяких контрактів, які підписують кровю і тоді все, душа загублена і вороття немає? Бо такі речі мене дуже лякають, воно рахується чи це просто образно також?

[о.Олег]

Тобто немає таких всяких контрактів, які підписують кровю і тоді все, душа загублена і вороття немає? Бо такі речі мене дуже лякають, воно рахується чи це просто образно також?

та де ж я знаю? В Церкві такого звичаю немає А про людей... не думаю, що є щось, що можна вигадати, а людина не спробує втілити. І як би такий відхід (з підписами чи без них) відбувався, він не може принести щось гіршого, аніж участь в пеклі. Тому ті всі деталі, що Вас турбують, важливого значення не дуже мають. Не переймайтеся гріхом. Святістю переймайтеся.
З повагою.о.олег

[Muzerati]

та де ж я знаю? В Церкві такого звичаю немає А про людей... не думаю, що є щось, що можна вигадати, а людина не спробує втілити. І як би такий відхід (з підписами чи без них) відбувався, він не може принести щось гіршого, аніж участь в пеклі. Тому ті всі деталі, що Вас турбують, важливого значення не дуже мають. Не переймайтеся гріхом. Святістю переймайтеся.
З повагою.о.олег

Тобто, якщо навіть людина щось таке підписала або сказала, а потім вибачилась перед Богом, то це прощається і душа буде врятована?

[andrey s.]

та де ж я знаю? В Церкві такого звичаю немає А про людей... не думаю, що є щось, що можна вигадати, а людина не спробує втілити. І як би такий відхід (з підписами чи без них) відбувався, він не може принести щось гіршого, аніж участь в пеклі. Тому ті всі деталі, що Вас турбують, важливого значення не дуже мають. Не переймайтеся гріхом. Святістю переймайтеся.
З повагою.о.олег

Тобто, якщо навіть людина щось таке підписала або сказала, а потім вибачилась перед Богом, то це прощається і душа буде врятована?

Слухайте, віруємо у всемогутнього Бога , то що тут ще сказати......
А все, все що поменшує Його могутність,типа все..нема виходу....насправді хитрість, щоб у це повірили і перестали уповати, вірити у Господню Любов і Прощення.
Нема такого що Господь не пробачить, звісно при умові уповання на Його прощення, тобто визнанню і жалю за то.
Але потрібно розуміти, що якби гіпотетично щось таке би мало місце(у наведенному Вами), то не варта покладати надію на себе і своє каяття чи перепрошення.
Потрібно довіритись Богу, і доречі священники не просто так у наших стосунках з Богом присутні. Ми можемо себе обдурити(Як саме, варіантів купа..саме поширене, це: або надати зайвої ваги свому переступу, або навпаки, не дооцінити.), тому є ті, кому і через кого ми то здійснюєм і виявляєм. І коли вже робимо то, то потрібно у цьому слухати священника, і робити що порадять, чи навіть зобовяжуть.

Доречі, Ап. Петро наглядний приклад. Вчинок Петра був тяжким, але як все повернулось після того, як Він виявив свою зраду перед Марією і учнями(Можна сказати посповідався, образно, та і не тільки образно. ).
І Юда, теж саме, тільки суд він довірив собі, який собі уже не належав. Хоч і гроші викинув, і можливо навіть і розкаявся, але як видно того було не достатньо.

І звичайно ми це все знаємо не просто так....а для чогось.
Який добрий Господь...Алилуя.
...........................
А якщо відповісти на назву теми, то на мій погляд, якщо у це повірити то воно так станеться...але парадокс у тому, що після смерті і суду , а від так, при житті не є можливим "продати душу". То придуманий брєд, і придуманий для того, щоб у це повірили.(тобто хитрість )
Віруємо у Суд Божий, тільки так душа потрапить у пекло, тільки після суду.(хоч можливо собі тут пекло зробити яке буде мати продовження у вічності, і звичайно якщо повірити у різну маячню. Кожному дасться по його вірі, і тим які вірять у Боже Милосердя і Любов...обовязково то дасться, дасться при житті чи спрямується так, щоб мати продовження у вічності і Вічному Житті у Господі Бозі нашому. Сподіваюсь це ясно.)
У тому і хитрість, щоб при житті закрити надію на Боже милосердя, і відвернути людину від доброго прагнення і покликання.(якісь підпис...ну чесне слово )
Те що не можливе у людей, можливе у Бога, і цим все сказано.

[о.Олег]

Тобто, якщо навіть людина щось таке підписала або сказала, а потім вибачилась перед Богом, то це прощається і душа буде врятована?

Бог прощає все, якщо людина просить вибачення. Це те, в чому ми можемо бути впевненими. Однак такого роду теоретизування не враховують конкретну особу: що вона робила після описаних Вами дій, яку шкоду принесла людям (наслідок). Тому я грішний проти теоретичних питань (казуїстики) і, якщо є конкретний випадок, в якому треба допомогти розібратись - в ПП
З повагою, о.Олег

[Muzerati]

В мене такий перебільшений страх виник, із-за того, що в мене був страх зробити помилку, яку неможна виправити... Я це зрозумів, завдяки вам!

[andrey s.]

Тобто, якщо навіть людина щось таке підписала або сказала, а потім вибачилась перед Богом, то це прощається і душа буде врятована?

Бог прощає все, якщо людина просить вибачення. Це те, в чому ми можемо бути впевненими. Однак такого роду теоретизування не враховують конкретну особу: що вона робила після описаних Вами дій, яку шкоду принесла людям (наслідок). Тому я грішний проти теоретичних питань (казуїстики) і, якщо є конкретний випадок, в якому треба допомогти розібратись - в ПП
З повагою, о.Олег

Так, повністю солідарний у цьому з Вами отче.
Висловився на загал, щоб виявити ту хитрість, типа все, назад шляху нема і всяке таке...це брехня...
І звісно поглиблюватись нема змісту, надавати зайвої ваги тому, що само по собі в Божих очах є нічим.
Можу на завершення порадити помолитись в наміренні(якщо у когось така бяка залізла в голову), щоб Господь зглянувся на благання і щоб послав саме ту,Богонатхненну людину, священника(монаха, монахиню, одним словом людину яка віддала життя на Служіння і є у Церкві Христовій), який все пояснить, вислухає, насварить(якщо є потреба ), і зробить все необхідне для направи ситуації, і головне, щоб Господь поміг у нашому невірстві, щоб розбив всі сумніви і перешкоди, щоб поміг у цьому через слугу свого, а нам довіритись у цьому і не мудрувати надміру, а краще взагалі не мудрувати, а просто все викласти і втілити, послухатись священника без зайвих запитаннь.
Потрібно просити і навчатись довіряти Господу.(останнє не так вже і легко. Тому і є приклад : Вірю Господи, поможи моєму невірству.)

Ага, і ще, варто себе спитати, чи не створюєм навмисно собі якісь "вигони", щоб таким чином привернути увагу священника(чи когось там) до себе, виділити своєю проблемою себе.(душевна самотність здатна на дивні речі, тому варто заповнювати ту пустку Господом)
Нажаль таке можливо, тому просто спитати себе про то, ніколи не зашкодить, а якщо таке образить якось, щось в душі шкробне, то це свідчить про присутність в якісь мірі цього.(це порада з особистого, мені соровно, но таке було. тільки прошу не доведіть до абсурду , бо і це можливо. )
І все це до того, що потрібний духовний провід в таких ситуаціях, коли собі щось придумаєм і воно далі муляє.
Потрібно там( в приватній духовній бесіді, або на Сповіді, де також отець може дати науку Божу) розмовляти і виявляти, бо якщо на загал і з всіма, то можна нашкодити і собі і іншим. ( а якщо хочиться про це балакати, жувати, то чому???)
Тут я думаю сказав все, і вже переживаю, можливо і надміру.
Нехай Господь помагає.
Дякую.

В мене такий перебільшений страх виник, із-за того, що в мене був страх зробити помилку, яку неможна виправити... Я це зрозумів, завдяки вам!

Радий коли так, коли я віддаляюсь від Бога своїми гріхами, то також боюсь і страх зїдає.
А коли чиню як Любо Йому, то зоовсім інша справа...
Тому помилки потрібно виправляти, і не старатись робити це самому, є священники, духівники.( за їх порадою і звісно розгрішенням)
Так щоб на певне, не залишити можливості здурити себе.
З Богом не страшно

[Muzerati]

Я ше колись читав книгу: Портрет Доріана Грея, він там продав свою душу за молодість, і він просто сказав, цю фразу в голос і воно почало справджуватися. Мене взагалі лякає така можливість, що щось зробив і немає шляху назад, а якщо і подумав повернутися назад, то тоді зло починає мститися. Це правда, як думаєте? І шо, коли людина продає душу, вона втрачає над собою контроль, я дуже боюсь втратити контроль над собою, щоб хтось заволодів мною. Як зрозуміти чи заволодів хтось твоєю душею? Навсяквипадок. І шо це добровільно людина відмовляється взагалі від Бога і уникає його і за це дістає якісь нагороди, уміння? І мене ще лякає що думати неможна про такі речі, а коли я починаю боротися з тою думкою, вона тільки посилюється, і чим більше борюся, тим більше посилюється, боюся прийняти її, бо тоді думаю що диявол візьме контроль над розумом і не дозволить повернутися до Бога, вбє, а душа опиниться в пеклі... ?

[andrey s.]

Я ше колись читав книгу: Портрет Доріана Грея, він там продав свою душу за молодість, і він просто сказав, цю фразу в голос і воно почало справджуватися. Мене взагалі лякає така можливість, що щось зробив і немає шляху назад, а якщо і подумав повернутися назад, то тоді зло починає мститися. Це правда, як думаєте? І шо, коли людина продає душу, вона втрачає над собою контроль, я дуже боюсь втратити контроль над собою, щоб хтось заволодів мною. Як зрозуміти чи заволодів хтось твоєю душею? Навсяквипадок. І шо це добровільно людина відмовляється взагалі від Бога і уникає його і за це дістає якісь нагороди, уміння? І мене ще лякає що думати неможна про такі речі, а коли я починаю боротися з тою думкою, вона тільки посилюється, і чим більше борюся, тим більше посилюється, боюся прийняти її, бо тоді думаю що диявол візьме контроль над розумом і не дозволить повернутися до Бога, вбє, а душа опиниться в пеклі... ?

, пробачте...читайте вище, і не втрачайте контроль, і я теж постараюсь.
Я це коментувати не буду, а нагадаю про П.П. до отця, а краще в житті.
( не шукайте собі ключку, чесне слово. Вам Миколай різку приніс , чи тільки цукерки )
Пораджу скопати город( або фізично і корисно попрацювати, так щоб мозолики на руках появились, і все як рукою зніме. Зуб даю )

[andrivovk]

Зуб даю )

Я беру два кутніх.

[andrey s.]

Зуб даю )

Я беру два кутніх.

п.Андрію, а якою рукою, правою чи лівою....(недам )

[Talya]

Так собі роздумую, що між висловами продати душу нечистому і грішити можна ставити тотожність. Тут розуміємо, що якщо грішимо то душа наше не до Раю, а до пекла потрапить...

Мене взагалі лякає така можливість, що щось зробив і немає шляху назад, а якщо і подумав повернутися назад, то тоді зло починає мститися. Це правда, як думаєте?

думаю, що треба піти до Сповіді, попросити в Бога допомоги і надіятись що Він все направить, а лукавий завжди шукає як би людину зачепити і переманити різними шляхами.

А ще порада - не бійтесь! Просіть Бога про поміч!

[Muzerati]

Так собі роздумую, що між висловами продати душу нечистому і грішити можна ставити тотожність. Тут розуміємо, що якщо грішимо то душа наше не до Раю, а до пекла потрапить...

Мене взагалі лякає така можливість, що щось зробив і немає шляху назад, а якщо і подумав повернутися назад, то тоді зло починає мститися. Це правда, як думаєте?

думаю, що треба піти до Сповіді, попросити в Бога допомоги і надіятись що Він все направить, а лукавий завжди шукає як би людину зачепити і переманити різними шляхами.

А ще порада - не бійтесь! Просіть Бога про поміч!

Мені дуже сподобалася ваша теза про тотожність, чи так це насправді??? А як же захоплення контролю над людиною?

[Talya]

Часто говоримо абстрактними поняттями не шукаючи їм логічного пояснення. От з продаванням душі і впаданням в гріх думаю логіка пряма.

А як же захоплення контролю над людиною?

Людина завжди має вибір сказати злу НІ, або ТАК . Все діється з Божої Волі чи допусту. Основне розуміти в кого і що просимо. Бо лихому байдуже що просимо, задля нашої душі в пеклі все нам дасть.

[Muzerati]

Часто говоримо абстрактними поняттями не шукаючи їм логічного пояснення. От з продаванням душі і впаданням в гріх думаю логіка пряма.

А як же захоплення контролю над людиною?

Людина завжди має вибір сказати злу НІ, або ТАК . Все діється з Божої Волі чи допусту. Основне розуміти в кого і що просимо. Бо лихому байдуже що просимо, задля нашої душі в пеклі все нам дасть.

Якби дійсно це був тільки жарт, ота абстракція про продавання душі, і шоб воно дійсно було логічно і тотожне скоєнню простих гріхів. О, хочу щоб це була правда, але є сумніви.

[Talya]

як є сумніви то до отця

[Muzerati]

Думаю, Ісус, ставить свій підпис всюди, де людина пошкодувала за гріх і вибачилася перед Богом, як в цій історії.

КІМНАТА

Звичайно я не розповідаю свої сни іншим людям, але я хотів би поділитися з вами одним незвичайним сном, який мені один раз приснився.

Як християни ми добре «знаємо» такі речі як «Бог любить мене» і «Христос умер за грішників». Ми чули про це багато разів, але пил звичного може затемнити велич і глибину цих простих істин. Ми повинні здути з них цей пил і нагадати самим собі – яку життєву силу вони в собі несуть.

Сон, що мені приснився в сіру, холодну ніч, як би підбив підсумок тому, що Ісус зробив для мене і для вас.

Я хочу розповісти цей сон, тому-що нам потрібно завжди пам’ятати про Божу благодать.

Мені снилося, що я знаходжуся в якійсь кімнаті. Там не було меблів, крім одних стелажів уздовж однієї стіни, що були заповнені невеликими коробками. Це було схоже на бібліотечні каталоги, де перелічуються назви книг і імена авторів за абеткою. Стелажі були цілком заповнені, від підлоги до стелі, і здавалися нескінченними у всіх напрямках, і вони мали кожен свою назву.

Коли я підійшов ближче, перше, що звернуло мою увагу, це напис на одній з коробок «Дівчата, що мені подобалися». Я відкрив її і почав схвильовано перебирати картки, що там знаходилися. Я швидко закрив цю коробку, шокований тим, що я дізнався про всі імена, що знаходилися там.

Я відразу зрозумів, де я знаходився. Ця кімната являла собою систему нескінченного каталогу мого життя. Тут були зібрані записи всіх моїх дій, від великих до самих незначних, так детально, що навіть моя пам'ять не змогла б змагатися.

Почуття подиву і цікавості, змішане з жахом, переповнювало мене, коли я почав навмання відкривати ці коробки і виявляти їхній уміст. В одних я знаходив радісні і приємні спогади, інші приносили таке почуття сорому і жалю, що мені хотілося увесь час оглядатися – чи не бачить цього хтось ще.

Поруч з коробкою за назвою «Друзі» знаходилася коробка: «Друзі, яких я зрадив». Назви були такі різні, - одні стосувалися звичайного, повсякденного життя, інші були трохи дивними: «Книги, що я читав», «Неправда, що я говорив», «Розрада, що я приносив», «Жарти, над якими я сміявся». Деякі були майже смішні у своїй точності: «Те, що я кричав на своїх братів». При читанні інших мені було не до сміху: «Те, на що я скаржився, коли жив з батьками», «Речі, що я зробив у гнів». Я не переставав дивуватися змісту. В одних було більше карток, чим я очікував. В інших – набагато менше, ніж я сподівався.

Я був вражений величезним обсягом життя, що я прожив. Чи був би в мене у мої двадцять років коли-небудь час, щоб написати кожну з цих тисяч, мільйонів карток? Але кожна картка говорила правду. Кожна була написана моїм почерком. На кожній стояв мій підпис.

Коли я відкрив коробку з написом «Пісні, що я слухав», я побачив, що картки вже просто не вміщуються. Вони були дуже тісно упаковані одна до одної і навіть після того, як я пройшов два чи три метри, я не зміг знайти кінця цієї коробки. Я закрив її, з соромом не стільки якої якості була музика, але від того, скільки часу було на неї витрачено.

Коли я підійшов до коробки з написом «Похітливі думки», я відчув як тремтіння пройшло по моєму тілу. Я відкрив коробку лише на мить, не палаючи особливим бажанням довідатися її розміри, і витяг одну картку. Я здригнувся від детального змісту. Мені стало боляче від думки, що такий момент міг бути записаний.

Раптово на мене нахлинуло майже тваринне почуття сказу. У голові звучала одна-єдина думка: «Ніхто не повинен бачити ці картки! Ніхто ніколи не повинен бачити цю кімнату! Мені потрібно знищити їх!»

У божевільному сказі я накинувся на ці коробки. Їхні розміри мене не хвилювали. Я повинен спалити всі ці картки. Я перевертав коробки, але як я не намагався, я не міг витрусити їхнього вмісту на підлогу. Мені вдалося витягти одну картку, але я не міг порвати її, тому що вона була така тверда як сталь.

У повному розпачі, знищений і абсолютно безпомічний, я поставив коробку на місце. Навпроти цієї стіни було написане моє ім’я. Глибокий і жалісний стогін вирвався з моїх грудей.

І потім я побачив це. Маленька коробочка, що називалася «Люди, з якими я поділився Євангелієм». Вона виглядала яскравіше, ніж всі інші, новіше, начебто нею майже не користувалися. Картки, що там знаходилися, я міг легко порахувати, і вони вільно б помістилися б в одній руці.
І потім прийшли сльози.

Я почав плакати. Ридання були настільки сильними, що від болю звело шлунок і мене усього почало трясти. Я упав на коліна і плакав. Я плакав від сорому, від нищівного сорому, що поглинав мене. Стелажі миготіли перед моїми залитими сльозами очима. Ніхто ніколи не повинен знати про цю кімнату. Я повинен закрити її і сховати ключ.

Але коли прийшли сльози, я побачив Його. Ні, будь-ласка, тільки не Він. Тільки не тут. О, хто завгодно але не Ісус.

Я безпомічно дивився як Він почав відкривати коробки і читати картки. Я відвернувся, я не міг цього винести, я не міг дивитися на Його реакцію.

На мить я повернувся, подивися на Його обличчя, і побачив сум набагато глибший за мій. Здавалося, Він має намір йти до самих гірших коробок. Навіщо, навіщо Йому потрібно читати все це?

Нарешті Він повернувся і подивився на мене, стоячи в іншому кутку кімнати. Він дивився на мене з глибоким жалем в очах. Але в цьому жалі не було гніву до мене. Я опустив голову, закрив обличчя руками і знову почав плакати. Він підійшов і обняв мене. Він міг би сказати так багато. Але не сказав ні слова. Він просто плакав разом зі мною.

Потім Він встав і знову підійшов до стелажів. Він брав коробку, одну за іншою і позначав кожну картку своїм ім’ям.

«Ні!» - закричав я, підбігаючи до Нього. Усе, що я міг сказати було «ні, ні», я вирвав картку з Його рук. Його ім’я не повинно бути на цих картках.

Але воно було там, написано яскравою, червоною, майже живою фарбою. Ім’я Ісуса покривало моє ім’я. Воно було написане Його кров’ю.

Він ніжно забрав назад картку з моїх рук. Він посміхався сумної посмішкою і продовжував підписувати картки.

Не думаю, що зможу коли-небудь зрозуміти, як Він зробив це так швидко, але в наступну мить Він вже підписував останню картку і йшов до мене. Він поклав Свою руку на моє плече і сказав: «Здійснилося».

Потім Він вивів з цієї кімнати. В дверях не було замка. Там залишилися лише порожні картки, які мені потрібно було заповнити…

[Muzerati]

Ага, і ще, варто себе спитати, чи не створюєм навмисно собі якісь "вигони", щоб таким чином привернути увагу священника(чи когось там) до себе, виділити своєю проблемою себе.(душевна самотність здатна на дивні речі, тому варто заповнювати ту пустку Господом)
Нажаль таке можливо, тому просто спитати себе про то, ніколи не зашкодить, а якщо таке образить якось, щось в душі шкробне, то це свідчить про присутність в якісь мірі цього.(це порада з особистого, мені соровно, но таке було. тільки прошу не доведіть до абсурду , бо і це можливо. )
І все це до того, що потрібний духовний провід в таких ситуаціях, коли собі щось придумаєм і воно далі муляє.

З Богом не страшно

Я запитав себе як ви мені радите, і зявилася думка, що я себе ненавиджу, що я недостойний спасіння, що я взагалі нічого не достойний, що я себе зневажаю. Виходить я сам себе якось хотів покарати такою думкою, тому що я сам себе ненавидів, я взагалі дуже на критику будь яку важко реагую, а в мене останнім часом було багато критики з боку самого себе. Я вирішив себе хвалити за будь які думки, і за будь які вчинки, як Бог би поступив зі мною, він мене не осуджує, він мене прощає, тому і я буду хвалити себе, я думаю цього хоче Бог, щоб я отримав відчуття власного достоїнства, тому я буду себе хвалити за будь які вчинки, і дякувати Богові Ісусові Христові за це.

[Володимир85]

Я вирішив себе хвалити за будь які думки, і за будь які вчинки

Можна хвалити, можна не хвалити, а, так чи інакше, совість не обманиш.
Справа лише в тому, що не треба займатись *самоїдством*, бо немає поганих людей (всі люди всередині добрі, Бог все і всіх створив лише добрим), а є неправильне бачення речей, брак віри і відповідні внаслідок цього вчинки.
Треба *конструктивно себе критикувати*, виявляючи власні недоліки і всі сили докладаючи до їх усунення і просячи Бога підтримати мене в бажанні праці над собою на Його славу і щастя всіх навколишніх людей.

[andrey s.]

Я запитав себе як ви мені радите, і зявилася думка, що я себе ненавиджу, що я недостойний спасіння, що я взагалі нічого не достойний, що я себе зневажаю. Виходить я сам себе якось хотів покарати такою думкою, тому що я сам себе ненавидів, я взагалі дуже на критику будь яку важко реагую, а в мене останнім часом було багато критики з боку самого себе.

, а як же підпис Ісуса.(з вище поданного пов.).. Потрібно це дозволити зробити саме Йому, а не собі. Бо ми поганенькі судді, якщо навіть і вдасться реально поглянути на себе зі сторони, тобто подивитись на себе як є, то всерівно, те що побачим, ну якщо коротко, то може нас здивувати і навіть більше.(тому я завжди акцентую, бо це чув від інших поважних в цій галузі людей, а головне від отців, які не радять самому, без духовного проводу коперсатись так глибоко в собі. І нагайну потребу прохання у Господа помочі у цьому, молитовній практиці, якщо навіть знаєм відповідь:"Для чого то нам, і як це сприяє нашому спасінню в Господі нашому")
І ще, десь чув, що це можна робити коли якось знайшов себе у своєму житті, тобто я про більш земне життя, про роботу, сімю, монаше чи священницьке покликання, чи будь яку реалізацію себе для Господа, на Його Славу. І ніяк не "копирсатись в собі" від нічого робити, таким чином займаючи чи заміняючи свою нереалізованість.
Це потрібно робити без якогось осуду чи хвалення, це потрібно віддати Йому, а з Його допомогою можна просто поглянути на себе, і це ради чого???
Це потрібно насамперед усвідомити,для чого нам то взагалі???(якщо нема цієї відповіді, то не варто і починати, або зупинитись і відмовитись від того.)
А на загал, особисто я не розумію потреби в таких "коперсаннях", і якщо таке простеньке питання, яке я задав собі у свій час(що не рахую чимось глибоким і "копирсанням", Вас так травмувало, то я вже жалкую, що взагалі написав про це, і на майбутнє прикладу зусиль, щоб не допускатись до такого.
Доречі, мушу сказати, що я такого не практикую, бо мені це не потрібно, для спасіння моєї душі все передбачено Господом в Його Церкві.
Вам мушу подякувати, Ви мені дали добрий урок, і на майбутнє я це врахую.

Я вирішив себе хвалити за будь які думки, і за будь які вчинки, як Бог би поступив зі мною, він мене не осуджує, він мене прощає, тому і я буду хвалити себе, я думаю цього хоче Бог, щоб я отримав відчуття власного достоїнства, тому я буду себе хвалити за будь які вчинки, і дякувати Богові Ісусові Христові за це.

Та якщо так, то напевне такий Ваш шлях до пізнання себе і Божої присутності у Вас, і можливо чогось ще, чого я не знаю, но знаю, що Бог точно знає.
Я ж не знаю Вас, і навіть би не наважився щось конкретне радити.(хвалити чи не хвалити)
Все вище і раніше написане спонукає помолитись За Вас, і просив би у Вас молитви за мене.
Дякую.
............
Зрозумійте, я цим запитанням собі визнав перед собою, перед Господом(без самозасуду, чи самохваління), що самотність яка була в душі, була причиною багатьох думок, прагненнь і вчинків(і тими якими я не пишаюсь, з яких покаявся.). Це нормально для людини, а від так для мене, який далеко не самий кращий чи гірший серед них(людей).
Так я визнав перед Ним потребу у Ньому, і це мене спонукало створювати Йому комфорт в моїй душі, бо якось незручно перед Господом коли в душі насмічено гріхом моїм, а особливо коли визнав, що сам не можу все прибрати.
І що є дивним, що є незбагненним, це те, що Він Господь, але не гордує помогти мені у цьому приберанні, а навіть радіє коли прибігаю за поміччю до Нього.
І я не думаю як воно далі буде, хоч і в одночас розумію, що без Нього ніц не буде, але щось маю робити і я, Він тільки помагає.
От зара прошу сміливості у Нього(хоч все життя себе відчував "капец сміливим "), і розумію, що крок повинен зробити я, а Він не полишить мене.(що не значить, що Він все зробить, бо коли так, то можу тільки уповати на спасіння Душі, а хочиться ще пожити на Його Славу у цьому світі.)
Ну на все Його Воля, Йому видніше.

Таке то.

[Muzerati]

Дякую і вам, і за молитву за мене, я помолився Богові за вас. Знайте, я вже 3 місяці практикую запитання, для чого мені це потрібно і т.д. І відповідь дуже часто була саме такою, яку я написав, це для мене не новина
Дякую

[Georgij]

Думаю, Ісус, ставить свій підпис всюди, де людина пошкодувала за гріх і вибачилася перед Богом, як в цій історії.

КІМНАТА

А чия це історія? Хто автор?

[Muzerati]

Думаю, Ісус, ставить свій підпис всюди, де людина пошкодувала за гріх і вибачилася перед Богом, як в цій історії.

КІМНАТА

А чия це історія? Хто автор?

Я знайшов її на 9-ій сторінці історій для душі, в ближній гілці форума, автор там не вказується. Але я щасливий, що натрапив на ту історію

[Володимир85]

Я знайшов її на 9-ій сторінці історій для душі, в ближній гілці форума, автор там не вказується. Але я щасливий, що натрапив на ту історію

КІМНАТА

Вкажіть будь-ласка автора Чудова історія. Дякую

http://livingrosary.org.ua/heartwords/i ... mnata.html