vitalko писав:Скажу по собі - то про мене, бо глянув на своє попереднє життя(навіть вже "навернене") і побачив.... пустоту. Пусті молитви, пости, пожертування, милостині - іншими словами жертви(нічого не маю проти них, але їх самих замало), а Бог хотів і хоче чогось іншого. Бог хоче серця милосердного, співчутливого, лагідного, іншими словами - живого. І ще, Бог - особа, а особа хоче живого спілкування. Не коли я говорю без кінця(ті ж молитви, пости, милостині), а Він також має багато чого мені сказати(навіть більше ніж я Йому), тому маю вміти слухати, і... відкрити серце. Бог промовляє мовою серця, тому коли серце - закрите, хоч ціле життя мозгуй, а Бога не почуєш. А Він чекає поки серце відкриється, і що дивно, хтось ціле життя Його не знає зовнішньо, але йде за Ним внутрішньо, бо має щире і відкрите серце. Така людина стає богоносцем у житті, перебуваючи, наприклад атеїстом. А дехто може бути надзвичайним проповідником, постником, богословом, всю науку Церкви знати, всі приписи виконувати, а в середині бути безводною пустелею до кінця життя, і Бога так і не засмакувати. А саме це від нас і вимагається в першу чергу - "Спробуйте і подивіться який благий Господь".
Так, Віталію, усе, що Ви пишете є суперовим і правдивим. Це якраз та "західнохристиянська філософія" яку я зараз для себе відкриваю. Я власне хотіла про це написати, але останнім часом маю проблеми у висловлюванні своїх думок чітко і в розумінні думок інших. Оце власне і я відчуваю кожного разу, коли стою тут у костелі на проповіді, коли розмовляю із отцем по дорозі додому, коли читаю відповіді на запитання до священика на польських сайтах. Тут все просякнуто тою ідеєю:
vitalko писав:Пусті молитви, пости, пожертування, милостині - іншими словами жертви(нічого не маю проти них, але їх самих замало), а Бог хотів і хоче чогось іншого. Бог хоче серця милосердного, співчутливого, лагідного, іншими словами - живого.
Тут я відчуваю, що ніхто не робить великої проблеми із формальностей, всі промовляють просто і сприймають все неускладнено. Щоб ви краще зрозуміли: Одна моя знайома мала великі проблеми в житті. Внаслідок стресу у неї почалися незворотні проблеми зі здоров"ям, депресія, зрештою фізичне та розумове каліцтво. Вона мала такі нервові приступи, що реально всі бачили, що людина згорає і живцем сходить в могилу. Покликали священика-екзоциста, бо дізналися, що вона ходила до ворожки через свої проблеми. Що тут почалося!
Зразу заочно розвинули теорію, що вона біснувата, бо в кожного (!), хто піде до ворожки, вселяється
І треба там сеанси екзорцизму, і то не один. Як потім виявилося, багато галасу з нічого, екзорцист не підтвердив одержимості, а виявилася це суто медична проблема. Тепер будучи тут, їхала автомобілем з одним тутешнім отцем, слухали радіо. Там пролунала реклама послуг ворожки, ну все, як звикло "Якщо у вас проблеми і бла-бла-бла, то дзвоніть за телефоном, така-то потомственна ворожка все залатвить і буде чікі-пікі"
Отця я знаю вже роками і з його світоглядом знайома, тож не побоялася пожартувати "Отче, ви записали телефончик? А то прийдуть до Вас люди, не будете знати, що робити, а так задзвоните і Вам підкажуть"
Коротше, з того жарту завелася розмова про ворожок і відьом, то він посміявся і сказав, що то просто люди в таке бавляться від безвиході, бо мечуться, а потребують негайної допомоги і вже на все ладні. Тобто якось так без зайвого драматизму, не перебільшуючи негативну роль тих людей для спасіння інших.
В костелах маєте всі шанси почути : "Не важливо, чи ви великий молільник, єдино будьте доброю людиною, помагайте ближньому, бо толку із вашої молитви, якщо ближній буде голодний, а ви молитеся за нього. Просто нагодуйте." Для мене то було як прозріння, бо я виховувалася у східній традиції і звикла постійно аналізувати свої вчинки на предмет відповідності усім можливо існуючим канонам. Тут цього ніхто не робить і ніхто до цього не закликає, не копає надто глибоко, не розбирає все на найдрібніші шматочки. В цьому полягає конфлікт між тим, що я сприймаю на проповіді в костелі і тим, яке моє бачення, закладене із вихованням в молодіжній греко-католицькій спільноті. У нас там все було строго: не приступаєш 13 числа до св.Причастя - пояснюєш чому, не побував на Святій годині - пояснюєш чому, присів, замість стояти на колінах під час молитви - маєш виправитися, бо так не годиться, треба жертвувати. Отаке, я напевне не дуже доступно пояснила, але може хтось таки зрозуміє, що малося на увазі.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.