Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

В киевском соборе реставрировали фрески и иконы. Кисти были благоговеющими шатрами кочевников – расцветок, переливов, оттенков мира.
Как же постоянны цвета всей вселенной, их нюансы, их сочетания – и как же они изменчивы! Не так ли стойки-исчезающи наши людские страхи? Вот узнаём про очередной, к примеру, терракт и тревожимся; страхи быть физически убитым, физически искалеченным, физически потерять тех, кто нам дорог – это, безусловно, оправданные страхи. Но есть и страх неожидающ, светел. О нем написал Александр Куприн: «Тихое оподление человеческой души ужаснее всех баррикад и расстрелов в мире».
А как бы вы ответили на вопрос, вынесенный в заголовок?
Посвящаю (тему) всем свой возвышенный испуг заступающим и преступившим.
P.S. Вибачте, що російською.

Якщо говорити про звичайні земні речі, то мені смерть чи нещастя когось із рідних-близьких видається найстрашнішою річчю. Жорстокість теж страшна. Колись ще на проповіді від отця чула, що самотність - найстрашніша, але це мені здається відносним.

Залежно про що жахливе говоримо: що є найболючішим (не викликає страху як такого, але що є в принципі найгіршим), чи що є найстрашнішим (викликає відчуття страху)?
Якщо говоримо про найболючіше, то для мене це є масові вбивства ненароджених дітей - через аборти і абортативну контрацепцію і толерування цього суспільством. А найбільший страх-тривогу в мене викликає майбутнє.

Я ще не можу дивитися на муки смертельно хворих людей, особливо діток, на безпорадність їх батьків, на знущання над беззахисними.

ShMariam писав:найбільший страх-тривогу в мене викликає майбутнє

Згадалася польська пісенька: "Wazne sa tylko te dni, ktorych jeszcze nie znamy, waznych jest kilka tych chwil, tych na ktore czekamy" - "Важливі лише ті дні, яких ще не знаємо, важливі кілька тих хвилин, тих, на які чекаємо". Теперішнє вже відбувається, з ним нічого не зробиш, а минуле - позаду

А що мене "вбиває" найбільше - власна байдужість, коли я здатна комусь помогти в чомусь важливому і просто відвертаюся.

Наталка Мостовенко писав: А как бы вы ответили на вопрос, вынесенный в заголовок?
Посвящаю (тему) всем свой возвышенный испуг заступающим и преступившим.

Что грознее всего?

ОГО, ну и междуметия (если взглянуть в целом ) на ночь глядя.
В принципе.., "что " не может просто быть грозней " Всего". Эдинственная угроза "Всему ".., ето когда "что " захочет возразить " Всему ". Тоисть Желание .
Я не понял о чём вопрос, особенно глядя на ответы . Если речь о страхах..., то таки да..., но стоит ли о них болтать ? Не знаю, чтоб сказать, или то что думаю стрьомно (трухаю тоисть ) написать . ( конечно в такой постановке вопроса ) .
И всё потому.., что " Всей " Душой Стремлю..., Желаю тоисть . И кстати говоря.., думая об етом ..., действительно..., страшно по настоящему.
Бога боюсь..., йолки - палки , и парадокс в том что благодарю Его за Ето.
От такие пирожки .

О, скільки відповідей!
Дякую всім!

Наталка Мостовенко писав:Что грознее всего?

глупота людська
З повагою, о.Олег

о.Олег писав:

Наталка Мостовенко писав:Что грознее всего?

глупота людська
З повагою, о.Олег

Ну це ви прямо в яблучко, о. Олеже! Все чітко, ясно, а саме головне - лаконічно.

andrey s. писав: Если речь о страхах..., то таки да..., но стоит ли о них болтать ?

простите

Наталка Мостовенко писав:простите

Пані Наталю, не сприймайте слова andrey s. як те, що ця тема не повинна була бути створена Навпаки, вдала тема, у нас такої ще не було. Вам немає за що просити вибачення. Кожен має власне бачення - хтось воліє розказати про те, чого боїться, а хтось вважає, що про це говорити не варто. Якщо Ви підняли дану тему, значить, вважаєте її доцільною, чому б і ні. Поділіться і Ви з нами, що для Вас страшніше всього

Just_me писав: Поділіться і Ви з нами, що для Вас страшніше всього

та справа в тому, що я ще не визначилась, що страшніше всього
Але скажу відверто: я дуже боюсь раптової смерті батьків.

Наталка Мостовенко писав:

Just_me писав:Але скажу відверто: я дуже боюсь раптової смерті батьків.

Дійсно, аж страшно думати про таке. Інколи і в мене проскакують такі думки, але я одразу ж намагаюсь їх відганяти від себе...

Наталка Мостовенко писав:та справа в тому, що я ще не визначилась, що страшніше всього
Але скажу відверто: я дуже боюсь раптової смерті батьків.

Я теж, але при умові, якщо я першою це виявлю: уявляєте, заходите додому (чи до кімнати), а найближча людина мертва. Жах! Я щось подібне пережила: була в сусідній кімнаті, коли мій дід вмирав і... я не розуміла, що вмирає до того моменту, поки в певну мить не почула останній видох, а після нього - тишина. Я сиділа ніби в ступорі і боялася заглянути до нього... Якби я точно знала, що вмер (зрештою, в тому нема нічого страшного - був старенький і багато намучився), але що найгірше - в той момент була надія, що він живий, просто треба було перевірити...

ShMariam писав:

Наталка Мостовенко писав:та справа в тому, що я ще не визначилась, що страшніше всього
Але скажу відверто: я дуже боюсь раптової смерті батьків.

Я теж, але при умові, якщо я першою це виявлю: уявляєте, заходите додому (чи до кімнати), а найближча людина мертва. Жах! Я щось подібне пережила: була в сусідній кімнаті, коли мій дід вмирав і... я не розуміла, що вмирає до того моменту, поки в певну мить не почула останній видох, а після нього - тишина. Я сиділа ніби в ступорі і боялася заглянути до нього... Якби я точно знала, що вмер (зрештою, в тому нема нічого страшного - був старенький і багато намучився), але що найгірше - в той момент була надія, що він живий, просто треба було перевірити...

Ой, то дійсно дуже шокуючий і тривожний момент. Незнаєш навіть, як правильно діяти. Чи вчинити дію, чи навпаки від неї утриматись.

Наталка Мостовенко писав:

andrey s. писав: Если речь о страхах..., то таки да..., но стоит ли о них болтать ?

простите

Пробачити ?!?! Ні, я не можу цього зробити, це не реально Просто не розумію за що вибачати (а від так.. , на що ображатись ), якщо поясните то можливо і вибачу, так і бути (за що я маю вибачати ? ) .
А взагалі от це

Если речь о страхах..., то таки да..., но стоит ли о них болтать ?

було питання, розважальне запитання ( или мысленный вопрос в слух , попытка понять ето с участием всех ) , а повідомлення написане відповідно до стилю запитання , по крайній мірі я намагався так зробити ( знак питання щось тай значить, думаю п.Оля мала би зважити на це oops: ), тобто я намагався розважити на цю тему, типа чи варто ?
То як, є думки з цього приводу ? Ви автор написаного в старттопіку (чи як він там називається... перше повідомлення в темі ) ?
Чому ?
Дякую .
...................................
І доречі, п.Оля має рацію, не варто перейматись моїми думками , це просто я ( можу вибачитись, але не знаю за що вибачатись . Тобто просто не зважайте..., якщо я щось не так чи Вам моя думка мало зрозуміла )

Sputnik писав:
Ой, то дійсно дуже шокуючий і тривожний момент. Незнаєш навіть, як правильно діяти. Чи вчинити дію, чи навпаки від неї утриматись.

В такий момент я чітко знаю, як діяти (впевнено і холоднокровно), тільки найбільший жах в тому, що я не знаю, що я побачу в наступну мить.

Остання фаза, якраз найбільше й жахає. Але діяти слід однозначно. Дія в даному випадку є кращою, а ніж бездіяльність!

Найгірші речі у світі: дурість (глупота, о.Олег вже назвав) та пожадливість.
Хоча, думаю, їх поєднання буде набагато страшнішим.

Злий Іван писав:Найгірші речі у світі: дурість (глупота, о.Олег вже назвав) та пожадливість.
Хоча, думаю, їх поєднання буде набагато страшнішим.

Коли людина хоче бути богом , зайняти Його місце, посунути Його ( типа дай порулю..покажу як треба ) , навіть в малому ..., підходить до Вашого висновку ?

andrey s. писав:

Злий Іван писав:Найгірші речі у світі: дурість (глупота, о.Олег вже назвав) та пожадливість.
Хоча, думаю, їх поєднання буде набагато страшнішим.

Коли людина хоче бути богом , зайняти Його місце, посунути Його ( типа дай порулю..покажу як треба ) , навіть в малому ..., підходить до Вашого висновку ?

Ні. Це ідіотизм. Гарно діагностується.

Нмд, значно гірше дурості є свідома злоба, бо робить людину подібною до диявола. І чим людина розумніша - тим більше подібною. А до дурості я ставлюся поблажливо.

Злий Іван писав:

andrey s. писав:

Злий Іван писав:Найгірші речі у світі: дурість (глупота, о.Олег вже назвав) та пожадливість.
Хоча, думаю, їх поєднання буде набагато страшнішим.

Коли людина хоче бути богом , зайняти Його місце, посунути Його ( типа дай порулю..покажу як треба ) , навіть в малому ..., підходить до Вашого висновку ?

Ні. Це ідіотизм. Гарно діагностується.

Тобто шанси є, це лікується . А коли їх вже нема ?? ( коли в пеклі ..не рахується )

Діагностується, а не лікується!

Злий Іван писав:Діагностується, а не лікується!

тобто каюк однозначно ?

Злий Іван писав:

andrey s. писав:

Злий Іван писав:Найгірші речі у світі: дурість (глупота, о.Олег вже назвав) та пожадливість.
Хоча, думаю, їх поєднання буде набагато страшнішим.

Коли людина хоче бути богом , зайняти Його місце, посунути Його ( типа дай порулю..покажу як треба ) , навіть в малому ..., підходить до Вашого висновку ?

Ні. Це ідіотизм. Гарно діагностується.

з досвіду стосунку із людьми з особливими потребами (найчастіше у них, власне, в медичній книжці стоїть діагноз "ідіотизм") скажу, що з сотень близько знайомих мені грішному таких людей не зустрів жодного, хто в будь-який спосіб намагався б посунути Бога з властивого Йому Місця. Глупота, про яку писав, страшна саме у так званих повносправних людей
З повагою, о.Олег

ShMariam писав:Нмд, значно гірше дурості є свідома злоба, бо робить людину подібною до диявола. І чим людина розумніша - тим більше подібною. А до дурості я ставлюся поблажливо.

О, так, свідома злоба - це щось. Вона страшенно руйнівна. Цілком можливо, що глупота - не менше, але тоді робиш "знижку" на те, що людина не винувата, або несвідома.

Наталка Мостовенко писав:Что грознее всего?

Втрата сенсу життя, його цілі.
Все інше можна пережити, перетерпіти чи перебоятись, що завгодно, якщо є мета, сенс і ціль життя.

Володимир85 писав:Втрата сенсу життя, його цілі.

Та ну... От я живу безцільно, не те, щоб втратила, а просто ніколи мети не ставила, не думаю, що вона треба - та мета. Толку із мети, якщо не від нас усе залежить. Я б не сказала, що це страшно. Це весело, навпаки Доволі безтурботно, спробуйте і переконаєтесь )))
З іншого боку, ціль може в людини і з"явитися - відкриє вона у собі якийсь особливий талант чи навички - схоче чогось досягнути - вже вам і ціль є. А коли хтось помер чи втратив здоров"я, пізно сподіватися на можливість це

Володимир85 писав:пережити, перетерпіти чи перебоятись

ІМХО.