Пожертви на церкву: обов"язок чи ні?

[stekona]

Хочеться почути ваші думки відносно десятини.Чи має місце вона в вашому житті і що для вас означає давати десятину?

[ola]

Тут я знайшла симпатичну статтю Галини Пастушук "Подзвінне по десятині" (роздуми про гроші в Церкві)// "Патріярхат". - 2005. - № 4
http://www.patriyarkhat.org.ua/ukr/arch ... e;159;389/

[peace]

Cлід розуміти, а нажаль не всі це розуміють, що кошти, які Ви даєте, насправді є не „платою за послуги”, а жертвою, яку приносить Богові людина через священика - або з проханням, або з вдячності, або як перепрошення за гріхи, або з проханням про прощення гріхів померлого та його упокій. І те, наскільки ти є щедрий (згідно своїх можливостей, які Бог знає) у своєму приносі, виявляє настільки ти віриш в його ефективність; наскільки твої руки відкриті, щоб щедро дати, настільки щедро вони і зможуть отримати ("Бог любить тих, що дають щедро"). Щодо конкретної величини жертви і того, що це отримує священик, то ця традиція має біблійне підґрунтя (в книзі Левіт). Тобто ти свою жертву складаєш Богу, а вже Бог „передає” це для користання священику.
http://www.ugcc.org.ua/ukr/question/rit ... icle;2011/

[demetris]

ВЩоб не заходити у філософію, бо гроші (навіть церковні) того не люблять.
Я ду-у-уже поважаю людей які практикую десятину. Колись сам такий був на першій роботі... а потім... пішло й поїхало, навчанн, сім"я, діти, кредити...
Начебто й 1/10 - це не та сума яка істотно повпливає на ваш статок, до тогож вона автоматично регулюється залежно від статків (щоб не виникало питання "скільки давати").
Але не вистарчає внутрішнього переконання, що "не збідніє рука, що дає..."
Треба над собою працювати...

[ola]

Щодо грошей, то все, як на мене, починається з рішення. Треба вирішити (найкраще з духівником, якщо він є, або з людиною, яка має хоча би якийсь досвід у даванні десятини), що буду віддавати десятину, наприклад, у парафії на недільній Службі. На початку можна прийняти таке рішення на якийсь обмежений термін (на рік, скажімо). Для мене важливо в день отримання зарплати порахувати і запам'ятати, скільки та десятина складає (це простіше зробити тим, у кого не "плаваюча" робота ), а також чітко визначити для себе день і місце, у який віддам десятину.
Гроші вимагають порядку і самодисципліни...
Владика Софрон Мудрий кілька років тому сказав у приватній розмові, що мусимо постійно вчитися віддавати з кишені, а не тільки з душі
А процес навчання завжди складний... Особливо коли бракує вчителів. Досвід протестантів надто однобокий, а у католицьких середовищах цієї теми часто бояться...
Один мій друг із Польщі, який має двадцятирічний досвід активного членства у парафіяльній католицькій спільноті, каже, що "тема грошей "затягує" так само, як чорна дірка у Космосі"
Мабуть, така вже наша природа

[Олюнька]

Мені здається, що поняття "десятина" має стосуватися не лише грошей.
Цього важко досягнути, але маємо в чому вправлятися. Бог ніколи не вимагає від нас чогось нереального.

[myproc]

Знаєте, говорити про пожертву чи десятину можна багато.
одні вважають десятиною одну десяту від зарплати, інші - десяту частину "корисного прибутку" (це коли від зарплати відняти витрати на проживання, одяг, харчування). тяжко сказати, хто з них правий...

але я хочу розказати про інше. маю одного дуже доброго друга - священика. він є на невеличкій парафії у одному з сіл Франківщини. вся зарплата в нього 500 гривень на місяць. а на ті гроші доводиться годувати двох маленьких дітей. від довго жалівся, що в нього грошей не вистачає навіть на памперси. але якось вирішив з отих 500 гривень повертати в церковну касу десятину - 50 гривень. багато з вас скаже, що це була б найбільша дурість! але в результаті все склалося якраз навпаки - грошей йому почало вистачати! не знати звідки з"явилися гроші на все, що потрібне було для життя...

спитаєте, як це пояснити??? одним словом - чудо!

[диякон Петро]

Cлід розуміти, а нажаль не всі це розуміють, що кошти, які Ви даєте, насправді є не „платою за послуги”

III.

ДЖЕРЕЛА ДОХОДІВ.

Душпастир-парох черпає на удержання з трьох джерел: 1) місячна платня, 2) епітрахильні доходи, 3) доходи з поля. Відносно першого він вважає себе за урядовця, відносно другого за робітника, відносно третього, за господаря-рільника.

І з тою хвилею, коли він стане на цьому фатальному й фалшивому становищі, мусить очевидно, дочекатися і таких наслідків.

1) Тому з місячної платні є все незадоволений і вживає всяких засобів, часом навіть понижаючих, щоби її збільшити, а консисторія, очевидно, борониться. І вже він має консисторію за ворога, а консисторія його, що найменше, за несимпатичного.

2) При священичих функціях, при яких може одержати якусь платню, заховується, як наємний робітник: торгується, підтягає, що може найвище, а знижує, як можна найменше. Відкликується на тяжкі часи, довготу студій, погоду, навіть на ціну черевиків і т. д. і т. д. Словом, вважає себе за наємника й старається свою працю як найдорожче продати. Натомість друга сторона, як то, впрочім при кожному торзі буває, старається вартість праці, такого священика-наємника, як тільки найбільше можна, обезцінити. Тому називає: хрещення – “хляпанням води”, похорон – “кадженням” і “галайканням”, вінчання знову інакше і т. д. Як до обставин, багато з цего говориться в очі, а ще більше поза очі в акомпаніяменті лайки від дирунів, рабівників, дармоїдів і т. д. та з обильною приправою сконцентрованих проклонів. Звичайно, як торговиця, то торговиця.

3) В господарстві заховується, як господар, зглядно, як поміщик: Старається по можности, витягнути максімум доходу, а допровадити до мінімум розходу. Робітника хотів би одержати як найдешевшого, а видобувати як найбільшу користь. Тому в цій комбінації не бракує на обійстю криків, проклонів, а часом і бійки. Нерідко лучаються і взаємні скарги. Друга сторона відноситься в цім випадку до такого священика, як до поміщика-експльоататора. Отже, що тільки може краде, рабує, клине, обріхує, та обшахровує. – Ідилія...

Чи можна закинути брак узасаднення, коли скажеться, що цього роду спосіб добування доходів на своє удержання відштовхує вірних від священика, церкви, обряду а навіть від віри? – Мабуть ні!

А все це тому, що священик виходить з фалшивого заложення.

Священик не є ані урядовцем, ані зарібником, ані господарем.

Священик є: 1) Божим слугою, і 2) Духовим Отцем парохії.

Лише таке заложення є слушне й лише на цій плятформі може стояти думаючий чоловік, ревний душпастир, Христовий апостол. А коли стане на цій плятформі й буде в своїх ділах консеквентний, напевно здобуде собі любов і довіря у парохіян, хочби вони були й найгіршими людьми.

1. І так, священик є Божим, слугою. Які з цього консеквенції? – Дійдемо через порівнання.

Коли добрий наймит служить у мудрого, чесного й совісного, а до цього ще й багатого господаря, то буде старатися бути в своїх обов’язках точний, совісний і ревний. Він господаря не обдурить, бо є певний, що це йому не вдасться, а далі, що цей господар за його ревну та совісну працю не тільки добре заплатить ще й з додатком, але що більше, не забуде його і не залишить ніколи в слабости, чи в якімсь іншім нещастю.

Подібно й священик, будучи слугою Всевидючого, Всемогучого й Найсправедливішого та Найліпшого Господаря – Бога, повинен передусім, з всякою можливою для чоловіка ревністю, совістю і точністю виповняти обов’язки свойого стану. І не питатися про платню, ані про неї торгуватися, а вже ніяк не процесуватися. “Вість бо, Отець Небесний, что требуєте”.

Будьмо певні, що як ми уломні люди не можемо скривдити доброго наймита, що ж доперва Найсправедливіший Господар?

Нема ніякої льо∂ічної рації, щоби ми від парохіян жадали якоїсь заплати за духовні функції. Ми ж в першій мірі, щонайменше не служимо в них, а тільки в Бога. Тож у Нього просім, а Він дасть нам, а парохіян лишім в спокою.

Щодо парохіян, то це, тільки з безконечної Своєї доброти позваляє їм Господь, в міру їхньої вартости перед Його Лицем причинятися до удержання Його Слуги. І то удержання, не в формі платні “за” поодинокі функції, а в формі допомоги “при”, зглядно “з нагоди” різних священичих функцій в міру матеріяльних середників кожного поодинокого.

Тому нпр., як то неслушно говориться “за” такий самий похорон в одного береться 100 зол., в іншого 10 зол., а ще в іншого нічого. Тому то евентуальне впровадження тарифи було би позбавлене льоґічного умотивовання, а навіть булоби образою духовного стану. Тому всякий торг при виконуванні священичих функцій є навіть недопускаємий, всяка угода безосновна, а процес ізза її недодержання, просто законним абсурдом.

II. Священик є “отцем” духовним своїх парохіян, а його обов’язки знову найкраще зрозуміємо на прикладі.

Кожний батько родини, коли хоче, щоби його родина любила, шанувала, слухала та поважала, мусить бути поважний, чесний, прикладний і запопадливий для своєї родини. Мусить дбати, про її потреби так фізичні, як духові. Мусить нераз остро виступити, часом навіть і вдарити, а часом дечого не бачити й не чути. Однак над усе, мусить родину любити і її дійсно посвятитися і т. д.

Так само мусить поступати й духовний батько якоїсь духовної родини, себто душпастир. Тому не може він дивуватися, що не має симпатії, оскільки в його серці, міститись ме хочби іскра ненависти, або погорди до його духовних дітей (вони відчують інстинктовно хочби він це і як скривав). Коли вони побачуть, що він робить їм сором неморальним життям, або нетактовним поведенням, якщо вони почують з його уст кпини з їх найсвятіших переконань, хочби може й блудних, коли він буде їх трактувати як кретинів, ідіотів, худобу, зробить їх джерелом якоїсь своєї фінансової експльоатації, коли не буде для них прикладом моральности, доброти, діл милосердя та інших чеснот...

І так як наші парохіяни привикнуть на нас дивитися (не як на майстрів, урядовців, або поміщиків-експльоататорів), як на своїх найліпших і щиролюблячих батьків, що радіби їм і крови зі серця виточити, як на Божих слуг, а не своїх наймитів, тоді не будемо мати причини скаржитися на їх байдужність до нас, на їх злобу, на скупість, захланність, злодійство й ще що там. Тоді вони напевно радо й з охотою не тільки обильно причиняться до нашого удержання, але ще будуть мати собі за честь, що мають нагоду вам в будь-чому і будь-як помогти. Наша особа буде для них свята, а наш маєток недоторкаємий. Однак наразі, вони ні причому, вони держать нас за це, за що ми самі себе їм представляємо.




о. Еміліян Ковч, Чому наші від нас утікають?, Львів 1932


http://www.grekat.stalwol.pl/kowcz2_3.html

[Igor]

Панове майте Бога в серці!
Богові не потрібні гроші! Йому потрібні Ви, як особистість, Ваші вчинки, Ваші думки, Ваша віра.
Церква давно перетворилась на велику бізнесову структуру яка узагалі не платить податки узагалі. З одного боку це добре: книгодрукування, виготовлення сувенірів, церковного інвентарю, ікон і ін., А з іншого боку це погано, тому що дуже часто це використовується як прикриття для мирського бізнесу від сплати податків: виготовлення і реалізація мирського товару, оренда приміщень і ін.

Я звичайно розумію, що церква повинна за щось існувати, але мені здається, що не варто перетворювати покликання в бізнес. Священник не повинен думати про гроші, він повинен думати про віру.

[o.Mykil]

Я звичайно розумію, що церква повинна за щось існувати, але мені здається, що не варто перетворювати покликання в бізнес. Священник не повинен думати про гроші, він повинен думати про віру.

Маєш рацію, друже, адже гроші мають служити людині, а не вона їм. Коли духовна особа женеться мало не весь час за матеріальними дочасними добрами, не пам*ятаючи весь час за вічне, то це якось виглядає плачевно... А потім виникають ось такі нерадісні ситупації в нашому житті- http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=1061

[ljubomyr_ps]

Панове! Тут тема про «Десятину», про належну пожертву кожного з нас Богові а не священнику, церкві, дяку і т.п.
Не варто прикриватись словами, що «церква давно перетворилась на бізнесову структуру, що Богу не потрібні гроші» т.п. Богові потрібне ВСЕ і ми самі з нашою душечкою і наші гроші для розбудови Його ж церкви на землі і для утримання Його ж служителів,а наших лікарів душ.
А гроші всім потрібні. До простого лікаря без хабарця навіть не зайдеш хоч він і отримує з/п.

[Igor]

Панове! Тут тема про «Десятину», про належну пожертву кожного з нас Богові а не священнику, церкві, дяку і т.п.
Не варто прикриватись словами, що «церква давно перетворилась на бізнесову структуру, що Богу не потрібні гроші» т.п. Богові потрібне ВСЕ і ми самі з нашою душечкою і наші гроші для розбудови Його ж церкви на землі і для утримання Його ж служителів,а наших лікарів душ.
А гроші всім потрібні. До простого лікаря без хабарця навіть не зайдеш хоч він і отримує з/п.

О! Гідно! Особливо "Богові потрібно ВСЕ".
А скажіть мені будь-ласка скільки церква сплачує податків (бодай зі своєї бізнесової діяльності). А як Вам такий приклад: монашки за підготовку дітей у школі до першого причастя чітко сказали, що їм за це необхідно заплатити.

Богові не камяниці потрібні з золотими куполами, а храми в серцях людей. І жодна церква не вартує зневіри парафіян. Кому Ви храми будете будувати, якщо до закінчення будівництва туди нікому буде ходити. А служителів не треба утримувати, у них є руки, них навіть глова подекуди. Я особисто знав одного священника, який маючи парафію працював торговим агентом для забезпечення сімї.
"Лікарів душі"??? Скажіть години прийому, бо як я потребував, то не було навіть з ким поговорити.
П.С. А лікарів Ви не чіпайте, добрий лікар до хворого в кишеню не заглядає.

[сергій]

О! Гідно! Особливо "Богові потрібно ВСЕ".
А скажіть мені будь-ласка скільки церква сплачує податків (бодай зі своєї бізнесової діяльності). А як Вам такий приклад: монашки за підготовку дітей у школі до першого причастя чітко сказали, що їм за це необхідно заплатити.

Богові не камяниці потрібні з золотими куполами, а храми в серцях людей. І жодна церква не вартує зневіри парафіян. Кому Ви храми будете будувати, якщо до закінчення будівництва туди нікому буде ходити. А служителів не треба утримувати, у них є руки, них навіть глова подекуди. Я особисто знав одного священника, який маючи парафію працював торговим агентом для забезпечення сімї.
"Лікарів душі"??? Скажіть години прийому, бо як я потребував, то не було навіть з ким поговорити.
П.С. А лікарів Ви не чіпайте, добрий лікар до хворого в кишеню не заглядає.

Лікар має зарплату, а наші священики живуть з милостині яку їм дають вірні.

І дозвольте запитати, про яку державу ви говорите? Про злодійську державу Україна, наслідницю УРСР, яка обідрала Церкву до нитки і не збирається будь-що добровільно з відібраного повертати? Чи може про яку інакшу державу?

Чи знаєте що хто не платить десятину обкрадає Бога?

І чи ви взагалі знаєте кого би на лежало утримувати з десятини?

Якщо священик займається бізнесом то цим він виразна ламає приписи канонічного права і підлягає церковному покаранню.

А байки про те шо ви не змогли знайти священика для духовної розмови розказуйте деінде.

Візьміть Біблію до рук, а тоді мудруйте. Без Біблії християнство зрозуміти неможливо.

[ljubomyr_ps]

А лікарів Ви не чіпайте, добрий лікар до хворого в кишеню не заглядає.

По вашій логіці, якщо на світі є добрі лікарі той мають бути добрі священники, їх просто потрібно знайти, хто стукає, шукає той і знаходить. Друга справа, якщо ми хочемо у відповідях настановах чи повчаннях священника почути слова, які нам підходять з якими ми згідні і які не суперечать нашому життю ну тут вже вибачайте такого священника ви не знайдете й не повинні знайти хібань що в якійсь приватній секті. Люди добрі та Бог не є карманним божком наших похотей та егоїзму, не варто підстроювати Бога під себе.
Треба поставити собі і дати відповідь на питання відверто: віра моя, церква, Бог для чого вони мені, щоб мені комфортно було жити тим життям, яким я живу, чи для того щоб щось змінити в ньому на краще, щоб запанувала гармонія , єдність, зв'язок нерозривний - « душа моя, Господь, сімя». А всі розмови про «поганих» священників, бізнеси церковні, жінок-священників,грошолюбних монашок і т.п. для чого вони, хіба від них вам стане легше, чи Ви досягнете тим Істини, гармоніїї… Будьмо правдиві – все це суєта, порох в очі від ворога наших душ, щоб відвернути нас від Бога, який стоїть біля дверей нашого серця і терпеливо жде, щоб кожен з нас відкрив зі середини засуви власної душі для Божого світла Любові.

[Igor]

Лікар має зарплату, а наші священики живуть з милостині яку їм дають вірні.

Ви знаєте, умене милостиня аж ніяк зі священником не асоціюється, давайте знайдемо інше слово. Ну хоча би пожертви

І дозвольте запитати, про яку державу ви говорите? Про злодійську державу Україна, наслідницю УРСР, яка обідрала Церкву до нитки і не збирається будь-що добровільно з відібраного повертати? Чи може про яку інакшу державу?

Про неї саму. Державу як і Бога не вибирають. І саме Ви повинні стояти на сторожі цієї держави і слідкувати за розбудовою громадянського суспільства. Саме Ви повинні вчити людей бути вірними громадянами. А Ви знову на гроші переводите. та простіть Ви вже їм, адже Бог це прощення. Чи Вам майно дорожче Віри?

Чи знаєте що хто не платить десятину обкрадає Бога?

Ну знову за своє! А де Ваше смирення і покора? Що миліше Богові десятина чи віра? А Вам?

І чи ви взагалі знаєте кого би на лежало утримувати з десятини?

А нікого! В кожного є руки і голова.

Якщо священик займається бізнесом то цим він виразна ламає приписи канонічного права і підлягає церковному покаранню.

І кого останнім часом покарали. Я наприклад знав випадки коли церковні приміщення здаються в оренду під алкогольне кафе, і що?
А книгодрукування? Поліграфія? Церковне приладдя?Ікони?Продукти харчування? Сувеніри? Чи це теж не Ваше?

А байки про те шо ви не змогли знайти священика для духовної розмови розказуйте деінде.

Добре, без питань.

Візьміть Біблію до рук, а тоді мудруйте. Без Біблії християнство зрозуміти неможливо.

Я не скажу, що Біблія є настільною книгою, але принаймі не єдиною в моїй бібліотеці.

[сергій]

Igor-еві:

Важко зрозуміти, що ви маєте на увазі під тим, що Бога не обирають. Якщо людина свідомо і добровільно в цьому житті не стала на сторону Бога, тобто Його не обрала, вона спастися не може. Бо для спасіння потрібно цілком свідомо і цілком добровільно сказати Богові «так». Отже потрібно обрати Бога.

Не знаю з чого Ви взяля, що я маю вчити людей. Я не належу до клиру.

А стосовно десятини, її приписує Біблія. І даючи десятину Ви нічого надзвичайного не робите. Ви просто виконуєте те що маєте виконувати. Віра без діл мертва. А без віри вподобатись Богу є неможливо. Десятина є власне актом віри. Мені дійсно було потрібно віри, щоб з невеликих студентських «прибутків» почати платити десятину. Але Бог це благословив. І зі зарплати продовжую її платити.

Якби Ви читали Біблію то зналибисьте шо десятину Бог призначив для утриманя клиру, вдів і сиріт. Але окільки вона не є Вашою настільною книгою, а ви мудруєте про віру, то дозволю собі ше раз порекомендувати Вам взятися за читання Біблії.

[myproc]

Панове, а чи Вам не здається, що ця тема трохи відійшла від десятини і перетворилася на те, що МИ ПОЧИНАЄМО РАХУВАТИ ЧУЖІ ГРОШІ?????

Нагадаю всім, що десятина насправді потрібна не священикові чи навіть Богові, а нам самим! Вона нам потрібна так само, як і піст чи молитва.
Давати милостиню чи давати десятину - це є той самий піст, коли ми відмовляємося від чогось свого на користь когось іншого.
Головне завдання десятини - не дати людині прив"язатися до матеріального багатства. Десятину Ви віддаєте не священикові, а Богові! А що з цією десятиною робить священик - це його приватна справа і йому за це відповідати! Нас це не має жодним чином стосуватися.
Згадаймо слова Христа - "Не судіть і не будете осуджені!". Ці слова також стосуються і нас, коли ми переймаємося тим, куди діваються "наші десятини".

не будьмо настільки ласі до чужих грошей!

[Igor]

Igor-еві: Важко зрозуміти, що ви маєте на увазі під тим, що Бога не обирають. Якщо людина свідомо і добровільно в цьому житті не стала на сторону Бога, тобто Його не обрала, вона спастися не може. Бо для спасіння потрібно цілком свідомо і цілком добровільно сказати Богові «так». Отже потрібно обрати Бога.

Хрещення відбувається без бажання людини (я не сказав що це погано!!!) у віці в якому вона не здатна приймати свої рішення. Хоча я особисто вважаю, що кожна (я повторюю, кожна!!!) людина (мусульманин, католик, православний, абориген, і т.д.) уже народжується - з Богом. Хочеш, ти цього чи не хочеш.

А стосовно десятини, її приписує Біблія. І даючи десятину Ви нічого надзвичайного не робите. Ви просто виконуєте те що маєте виконувати. Віра без діл мертва. А без віри вподобатись Богу є неможливо. Десятина є власне актом віри. Мені дійсно було потрібно віри, щоб з невеликих студентських «прибутків» почати платити десятину. Але Бог це благословив. І зі зарплати продовжую її платити.

Це старий завіт говорить про десятину,
А Новий Завіт говорить приблизно так:
Мт.22:21
Відповідають йому: «Кесарів.» Тоді він до них каже: «Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.»

Дуже легко віддати гроші на церку і вважати, що ти виконав свій обовязок. Набагато важче підійти до сусіда, і запитати чи не треба щось допомогти, чи не прийти в сиротинець і віддати старий одяг. Хоча це і є саме те, чого хотів від нас Ісус.

Якби Ви читали Біблію то зналибисьте шо десятину Бог призначив для утриманя клиру, вдів і сиріт. Але окільки вона не є Вашою настільною книгою, а ви мудруєте про віру, то дозволю собі ше раз порекомендувати Вам взятися за читання Біблії.

А Ви, шановний, у мене за спиною стояли? Я читав Біблію, і не раз. І смію Вас запевнити, одне діло її читати, друге діло її розуміти - це зовсім різні речі.

[Малий]

Дуже легко віддати гроші на церку і вважати, що ти виконав свій обовязок. Набагато важче підійти до сусіда, і запитати чи не треба щось допомогти, чи не прийти в сиротинець і віддати старий одяг. Хоча це і є саме те, чого хотів від нас Ісус.

якщо дуже легко, то піди і віддай десятину... -- бо це один з обов"язків християнина, якого ніхто не відміняв, а після цього ще й піди і спитай в сусіда, і речі занеси в сиротинець.
сама постановка питання не вірна -- десятина немає нічого спільного з допомогою ближньому. Це речі, які кожен повинен робити паралельно. Це не взаємовиключні обов"язки.

людина, яка не здатна сплачувати десятину, не здатна і ближньому допомогти, хіба з чисто егоїстичних намірів, щоб по-фарисейськи вимахнутись перед оточуючими і для самооправдання. А така "допомога" нікого насправді не наблизить до Царства Божого, бо будь-що зроблене з нечистими намірами чи егоїстичними мотивами не здатне вродити доброго плоду.

[Sotnik]

Шановні добродії! Чого Ви сперечаєтесь?
Десятину насправді давати необовязково, тому не треба одне одному навязувати свою думку.
Ще з ветхозавітних часів десятина призначена для того, щоб освячувати ціле. Хто хоче освячувати все, що отримує повинен давати десятину.
А Господь так сказав про дясятину : "І те належить робити (давати десятину) і цього не залишати (суд і милість)".

[Sotnik]

До речі, кожна людина, що живе у суспільстві комусь щось платить зі своїх прибутків. І добре, якщо вона платить лише Церкві і державі, бо той хто одержує "десятину", той і освячує цю людину.
Якщо, наприклад, підприємець платить зі своїх прибутків бандитам, то це означає, що він, по-перше підтримує їх фінансово, а, по-друге, дає руку лукавому. І лукавий у свій час буде міцно його тримати за цю руку.

[сергій]

А Господь так сказав про дясятину : "І те належить робити (давати десятину) і цього не залишати (суд і милість)".

О то і ходить, що сам Господь казав десятину давати. Але ми не маємо жодного права виставляти це на показ. Що більше св. Павло твердить що Бог нам може дати стільки скільки нам потрібно і ще більше на всяке добре діло. Якщо дестину Ісус не відмінив, значить маємо її давати, а ще плюс на всяке добре діло.

[Олюнька]

http://charnetskyj.org.ua/publ/1-1-0-41

[Namеless_One_]

Яка ше десятина? Читайте євангеліє від луки 21:1-4. там де про бідну вдову яка 2 свої останні монети віддала храму, і очевидно залишилась без засобів на існування, а ісус за це її похвалив і сказав шо вона кинула найбільше, бо кинула все що мала, і вона буде на небі і тюд. бла-бла-бла.
а ше читайте причту про багача і лазаря чи як вона називається.

короче берете і всі гроші несете отцю. а то вже його приватна справа що він з ними робитиме.мерседес наприклад собі купить. він ж слуга божий, не буде пішки ходити.

[Igor]

Яка ше десятина? Читайте євангеліє від луки 21:1-4. там де про бідну вдову яка 2 свої останні монети віддала храму, і очевидно залишилась без засобів на існування, а ісус за це її похвалив і сказав шо вона кинула найбільше, бо кинула все що мала, і вона буде на небі і тюд. бла-бла-бла.
а ше читайте причту про багача і лазаря чи як вона називається.

короче берете і всі гроші несете отцю. а то вже його приватна справа що він з ними робитиме.мерседес наприклад собі купить. він ж слуга божий, не буде пішки ходити.

По суті Ви праві, але коли читаєте святе письмо, старайтесь трохи фільтрувати.
Ісус НІКОЛИ не наголошував на фінансах, йому це ьуло непотрібно, він однаково ставився як до багатих так і до бідних. А власне цитований Вами фрагмент (про вдову) має місце одразу після вигання з храму міняйлів. От Ви мені скажіть - після того як Ви з церкви виженете продавця з лавки ви зможете спокійно сісти і спостерігати за людьми?
В даному випадку ми маємо протиріччя...

[Мaлuй]

короче берете і всі гроші несете отцю. а то вже його приватна справа що він з ними робитиме.мерседес наприклад собі купить. він ж слуга божий, не буде пішки ходити.

о! маладєц!
навіть такого юного і недалекого шмаркача іноді пронизують християнські думки...

[o.Mykil]

На старозавітньому понятті "десятина" часто акценують увагу протестанти, подібно як і на святкуванні суботи, а не неділі, а як тоді добровільні пожертви? Хіба вийде поставити на рівні Церкви в один ряд убогу бабцю, безробітного, крутого біснесмена, олігарха тощо? Непросто...

Цікаві речі про сутність десятини (біблійні цитати, зокрема з Нового Заповіту) є теж і тут http://www.risu.org.ua/forum/viewtopic.php?f=10&t=30

[o.Mykil]

ПРО ДЕСЯТИНУ З ВІКІПЕДІЇ:


Рід церковного або світського податку, поширенний в Середньовічній Європі і в Україні в княжу добу; десята частина доходів, яку сплачувало залежне населення церкві у феодальний період в європейських країнах. Первісно Д. давав князь єпископові як десяту частину своїх річних прибутків.

Як податок історично відомий ще з часів Старого Заповіту:

(30) А всяка десяти з землі, з насіння землі, з плоду дерева...

(31) А якщо дійсно викупить хтось свою десятину - той додасть п'яту частину її над неї...

(32) А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе що перейде під палицею - десяте буде святість для Господа.

(Третя книга Мойсеєва: Левіт 27:30-33)


У Київській Русі десятину вперше встановив київський князь Володимир Святославич після хрещення Русі для збудування та утримання Десятинної церкви в Києві. Пізніше Д. набула характеру повсюдного феодального податку, який збирали церковні установи. З часів монголо-татарської навали на Русі Десятина, як фіксований розмір податку, відступає на другий план, поширення одержує податок данина, яку татари стягували з населення руських земель. У Польщі та почасти на загарбаних нею в 14—18 ст. українських землях Д. збирали у вигляді "снопової Д.", яку часто брали поряд із загальною Д. (з зерна та інших продуктів). Д. призначалася на утримання місцевих храмів, священиків та вищого духовенства і була одним із засобів феодальної експлуатації селянства (див. Феодальні повинності).

В 17—18 ст. вона зникла, залишаючись у формі тільки деяких постійних оплат від громади та парафіян для духовенства. Як місцевий звичай ці оплати грішми й натурою під назвою Д. збереглися до 1-ї світової війни на Закарпатті.

В середньовічній Європі — десята частина урожаю або інших доходів, яку сплачувало церкві населення на утримання місцевих храмів, парафіяльного духовенства і бідних. Вперше Д. почала збиратись в 585. Д. розподілялась таким чином: 1/3 на утримання церковної будівлі, 1/3 — священику, 1/3 — на допомогу біднякам парафії. Відмінена в країнах Зх. Європи наприкінці 18—19 ст.


http://uk.wikipedia.org

[прочанка]

знаю, що свідки точно сплачують десятину, знайома у свідках формально була, бо батько був свідком. Проте, коли продала хату мусила десятину сплатити. Чуєте ? МУСИЛА! А в нас ніхто нікого не силує, бо є люди із різними фінансовими можливостями, але люди самі відкликаються, бо йде будова храму, яка потребує великих затрат. Спеціальні збірки ніхто не проводить, хіба під час Різдвянниці, бо наші отці за кроплення чи коляду гроші собі не беруть. Коли наші парохіями мають особисті проблеми, отець просит людей провести особисту збірку для тої чи іншої людини, відкликаються, бо такі б біди краще минали всіх. Священики просять підтримати й будову патріаршого Храму у Києві( цеглинки чи благодійний концерт), люди скидуються і купують! Хто як може! Але часи скрутні, не всі мають працю чи вчасну платню і деколи та лепта більш вартісна ніж велика сума.Головне, щоб людина щиро, від серця давала свою пожертву, а чи це десятина чи менше, хто як може. Хтось тисячі має й копійки не дасть, а хтось, бідний поділиться. І ще одне, пожертва не повинна стати модою, симуляцією очищення совісті. як то кажуть"круті" - йду на "діло", дав на церкву і все - в кращому вигляді. Такі "пожертви" Богу не потрібні, навіть, якщо вони ту десятину перевищують. Бо то вже, щонайменше - фарисейство( щоб не сказати грубіше) і такі "десятини" гостро засуджував Христос, який вніс у Старий Завіт нове бачення на віру, традиції й зміст людського жття.

[Ainalain]

Священнику нічого з неба не падає. Він реально повине утримати себе та свою сімю! Хто біля чого служить той повинен отримувати належну платню. Несудіть і небудете суджені!