Офіційні інтернет-сторінки парафій

[Мaлuй]

... такого поняття як "родове прокляття" в християнстві НЕМАЄ.

Таки немає.

так і тут мови про кількість поколінь немає...
і як взагалі зрозуміти "такого поняття в християнстві немає"? хто входить у вказане коло християнства?
можливо romanm мав на увазі, що для істинного християнина поняття "родове прокляття" не має ваги, але хіба це одне і теж?

[andrivovk]

А як пояснити цей уривок :

1. Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого.
2. Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?»
3. «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому!

[Мaлuй]

А як пояснити цей уривок :

1. Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого.
2. Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?»
3. «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому!

що значить, як поянити? там же все чітко написано.
думаю, що тут потребує уточнення словосполучення "родові прокляття", але це ніякого відношення не має до теми, тому, напевно, варто припинити про це писати тут.

[о.Олег]

А як пояснити цей уривок :

1. Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого.
2. Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?»
3. «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому!

мене грішного якось попросили написати відповідь до книжки (з Свічадівської серії "Запитуємо священика") на запитання наступного змісту:

Перед оздоровленням сліповродженого Христос сказав, що ані він не згрішив, ані батьки його, але щоб ділам Божим виявитися на ньому. Невже невинній людині треба було десятки років страждати і вести принизливий спосіб (жебрачити), щоб Ісус міг його оздоровити? Чи не жорстоко це?

Книжка ще не вийшла, але контекст питання досить пасує до теми, тому, хоч переконаний - тема страждання людини не буває "вичерпаною" чи "поясненою " - дозволю собі подати про що думаю тут:

Святе Письмо часто показує нам Ісуса Христа серед людського болю, страждання, терпінь… В Євангелії від Івана (9, 1-38) бачимо сліпого від народження молодого чоловіка, який сидить край дороги.
Ми не знаємо, як часто у часи Ісуса траплялися випадки народження не зрячої дитини. Можливо, відбувалося щось подібне, як у нашій країні сьогодні: дитяча сліпота та слабкозорість - це одна з найпоширеніших причин, коли дитині надають статус інваліда… В сучасному нам світі більшість слабкозорих та сліпих дітей проживають в малозабезпечених родинах, їх хвороба нерідко ускладнена супутніми захворюваннями. Після народження не зрячої дитини її родина переживає кризу, бо напевно ніхто не може виявитися повністю приготованим до такго випробування. Сім`я починає шукати лікарів, надіється на чудо і напевно що кожен з батьків сліпородженої дитини бажав би, щоб саме їх дитина опинилася на узбіччі дороги, якою проходив тоді Ісус…
Не зовсім так було у той час. Навколишні люди та навіть батьки цього хлопця переконані у тому, що народження незрячої дитини є карою за гріх. Переконання настільки сильне, що апостоли не питають «чи це кара за гріх», а хочуть дізнатися «хто завинив». В описаному Євангелістом випадку бачимо, що жоден з присутніх не має сумніву, що перед ними грішник і син грішників і лише Ісус Христос не залишається байдужим і виявляє на ньому Боже діло.
Що є «ділами Божими», про які говорить Ісус? Звичайно, що перше, що спадає на думку, це власне – прозріння сліпої людини. Але чи Син Божий для цього прийшов, щоб оздоровлювати нас від наших хвороб? Знаємо, що ні…
Святий євангеліст Іван дуже детально показує нам шлях прозріння людини, спочатку тілесного, коли Христос відкриває очі сліпому від народження, але, що набагато важливіше, прозріння духовного, коли сліпий, побачивши світ Божий, поступово приходить до пізнання Христа, як Сина Божого і свого Господа. Разом з цим чоловіком мав би перемінитися, прозріти світ, суспільства, «я» - приймаючи в своє життя слабших від себе людей. Пам`ятаєте, як Господь пояснює Апостолам, що значить бути найбільшим у Царстві Небеснім? «Взяв дитину і поставив серед них: Коли хто в Ім`я моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене!» (Мр.9, 36-37). Мабуть, саме прийняти, а не відкинення, звинувачення у гріхах родичів чи саму людину, що страждає, є тим «Божим ділом», яке виявляється на сліпородженому. Не лише він – ми є народженими «сліпими» і маємо «прозріти», допомагаючи зносити часто важкі хрести терпіння таких людей, не посилювати їхній тягар своєю байдужістю чи осудом. Дуже важко прийняти те, що і в часи Ісуса, і сьогодні народжуються хворі діти і мабуть кожна добра людина хотіла б могти оздоровлювати недужих та воскрешати мертвих. Це можливо – знаємо багато святих подвижників, які послухали Бога і на них виявилося Діло Боже - стали "зрячими" і сподобилися Благодаті Божої сцілювати душі і тіла ближніх.
«Хто правду чинить, іде до світла, щоб виявилися діла його, бо вони зроблені в Бозі» (Ів. 3,21).

[romanm]

так і тут мови про кількість поколінь немає...
і як взагалі зрозуміти "такого поняття в християнстві немає"? хто входить у вказане коло християнства?
можливо romanm мав на увазі, що для істинного християнина поняття "родове прокляття" не має ваги, але хіба це одне і теж?

В КЦ = християнство. Не для істинного християнина, ні такого поняття в КЦ немає. Може і хтось когось проклинає, але..... дозвольте, Бог не сліпий, все бачить і знає.

[Мaлuй]

але..... дозвольте, Бог не сліпий, все бачить і знає.

а це до чого?
не можу вловити суті, до чого тут "не сліпий Бог"? можеш пояснити? чи може це означає, що Бог Старого Завіту був сліпим, а тут раптом прозрів?

[romanm]

але..... дозвольте, Бог не сліпий, все бачить і знає.

а це до чого?
не можу вловити суті, до чого тут "не сліпий Бог"? можеш пояснити? чи може це означає, що Бог Старого Завіту був сліпим, а тут раптом прозрів?

До того що це ще раз підтверджує те, що говорилося вище. Бог Н.З і С.З є той самий, звичайно.Йде мова про розвиток ЛЮДСЬКОГО розуміння дій Бога. Вже все сказано навіть у С.З. Його милість набагато довша і більша наж кара. Ну а Н,З. Бог =любов, Значить: все бачить(наші дії) було би дуже "цікаво", якби Бог -любов, карав невинні(та й винуваті) душі за чиїсь гріхи.

[taras007]

Ми готуємо новий та унікальний у своєму роді інтернет-проект під назвою "Кожній парафії - свою інтернет-сторінку". Питання висвітлення церковного життя, основних подій парафіяльної спільноти є як ніколи актуальним у наш час. Час, коли газети та інші публікації відходять на полицю історії, а на заміну їм приходять нові технології та можливості. Ми пропонуємо щоб кожна із парафій, яка хоче мати свою інтернет-сторінку, мала таку можливість. Навіть більше того - наша команда готова Вам допомогти у реалізації такої ідеї та в подальшому її розвитку. Запрошуємо парафії до участі у нашому проекті.

Якщо Вас зацікавив наш проект і Ви б хотіли взяти в ньому участь або дізнатись детальнішу інформацію та умови то їх можна переглянути за посиланням: http://www.kyrios.org.ua/component/cont ... rinka.html

Просимо розповсюдити цю інформацію між священнослужителями.

[Олюнька]

Ідея, звичайно, хороша і було б дуже добре, якби вона була реалізована.
Але, якщо переглянути, наприклад, сайти наших епархій, комісій, монаших чинів чинів тощо, виникає побоювання, що такі сайти будуть простоювати без оновлення. Який тоді сенс?!

[taras007]

Ідея, звичайно, хороша і було б дуже добре, якби вона була реалізована.
Але, якщо переглянути, наприклад, сайти наших епархій, комісій, монаших чинів чинів тощо, виникає побоювання, що такі сайти будуть простоювати без оновлення. Який тоді сенс?!

У цьому Ви маєте рацію, але будемо старатися в певний спосіб фільтрувати простої. Все залежить від священика, якщо він активний - то буде про що писати на парафіїяльній сторінці, але якщо ні то....

[Олюнька]

У цьому Ви маєте рацію, але будемо старатися в певний спосіб фільтрувати простої. Все залежить від священика, якщо він активний - то буде про що писати на парафіїяльній сторінці, але якщо ні то....

Не лише від священика. Одному священику важко все проконтролювати і нема потреби: якщо сайт не відвідують парафіяни, то його і не треба.

[taras007]

Не лише від священика. Одному священику важко все проконтролювати і нема потреби: якщо сайт не відвідують парафіяни, то його і не треба.

Парафіяни мають спричинятися до цього, цікавитись життя церковної спільноти. І якщо священик активно працює на парафії, то на сайті є про що написати, а люди будуть його підтримувати їм приємно, коли їм подякують на сайті чи привітають з ювілеєм (хрещенням, одруженням....), цікаво буде і почитати про події які відбулись, переглянути розклад богослужінь, задати анонімне запитання (особлво молодь) і.т.д...

[and2010]

Ідея гарна, тим більш що багато молоді є "інтернетизованою" - і фактично там і катехизацію вести можна з достатньо високим охопленням...Єдине що трошки хвилює - не було б краще саме на офіційному сайті УГКЦ зробити такі підрозділи - вєбсторінки епархій та парафій...Тому що інетресурс у топіку має, нмсд, більш екуменістичне спрямування...отже це більш органічно би виглядало...да і відшукати ресурс було б значно простіше...на сторінках парафій - мапу міста з місторозташуванням храму, склад парафіяльної ради. розклад богослужень...порядок та правила поведінки у храмі...реквізити поштові, банківські та для звязку...Гадаю що на часі у кожній епархії мати такий підрозділ, хто буде займатись супроводом і обслуговуванням ресурсу...А так...для невеличких парафій 400 гривень за відкриття, 200 грн. на місяць на вебресурсну підтримку певною мірою кусається...тим більш, що ці гроші будуть не до УГКЦ поступати...

[Олюнька]

не було б краще саме на офіційному сайті УГКЦ зробити такі підрозділи - вєбсторінки епархій та парафій...

Бачила таке в римо-католиків, ідея гарна.

[taras007]

Тому що інетресурс у топіку має, нмсд, більш екуменістичне спрямування...отже це більш органічно би виглядало...

Проект "Кожній парафії - свою інтернет-сторінку" буде окремий ресурс (не частинка порталу Кіріос), але роблений тими, хто розробив і підтримує портал Кіріос. На ньому і буде поділ по єпархіях та парафіях. Не думаю, що єпархіяльні сайти матимуть такий ресурс, також маю сумнів, що оф.сайт УГКЦ зробить таке. Адже на це потрібно не тільки кошти, а й творчий ентузіазм, а сайт УГКЦ робила веб-студія і за гроші мабуть .

Відносно

А так...для невеличких парафій 400 гривень за відкриття, 200 грн. на місяць на вебресурсну підтримку певною мірою кусається...

Безплатний сир хіба в мишоловці. На даний момент є багато безкоштовних ресурсів для створення сайтів, але є і ряд незручностей...
Проект "Кожній парафії - свою інтернет-сторінку" не є безкоштовним, але ціни можуть бути гнучкими для парафій, які знаходяться в скрутному матеріальному становищі. Думаю самозрозумілим є те, що для того щоб зробити щось красиве, функціональне і стабільне потрібно затратити немало часу, зусиль та коштів (повірте, веб студії беруть за свої послуги створення сайтів і супроводу набагато більші кошти, і то не в гривнях). Нашою першоціллю є розвинути парафільне життя в інтернеті, а не фінансова вигода. До переліку наших витрат входить: оренда сервера, оплата послуг інтернет-провайдерів, придбання відповідного обладнання та хоча б інколи мінімальні заохочувальні виплати тим, хто працюватиме над цим проектом. Ми з своєї сторони зробимо все, щоб парафіям було зручно співпрацювати та налагоджувати своє життя в інтернеті. Нагадаю, що ціна буде меншою в міру збільшення бажаючих!

тим більш, що ці гроші будуть не до УГКЦ поступати...

А ми тоді хто?

P.S. Дякую, за ваш відгук, якщо виникатимуть запитання з радістю відповім.

[taras007]

"Патріарх Кирило на зустрічі з духовенством Тверської єпархії заявив, про необхідність євангелізації інтернету. Патріарх зазначив, що духовенству слід повноцінно використовувати ресурси інтернету, особливо при праці з своєю паствою. Також є похвальним, щоб кожна парафія у межах своєї єпархії мала свою парафіяльну сторінку, де висвітлювала себе, та вели дискусії з владою і молоддю на актуальні теми." продовження: http://kyrios.org.ua/church/uoc-mp/882- ... rneti.html
РПЦ - працює!, а що у нас (окрім оф.сайту УГКЦ, який періодично недоступний... ) ?

[romanm]

, а що у нас (окрім оф.сайту УГКЦ, який періодично недоступний... ) ?

Сайт УгкЦ розкручений мало і страждає від природних катаклізмів, а сайти єпархій, так взагалі не дуже. Тим паче, наскільки я зрозумів, нпр.сайт Львівської арх.знаходиться на тій же платформі що і офіційний сайт УгкЦ, отже... недоступне одне то і недоступне інше.

Ще одне, думаю о. Микіл мене пробачить що цитую без його згоди, бачу не раз, що нпр, вконтакті, він просить не писати йому часто питання, бо є зайнятий, і не може відповідати. Що це значить? Значить, що люди мають потребу. Активніше, рєбята, активніше вникаймо в інет, особливо священикам і духовним.

[Володимир ІФ]

Стосовно новаторства патріарха Кирила,то тут він не є перший в цьому питанні,бо від Папи Бенедикта така теза вже давно отримала путівку в життя.А на рахунок проекту,то тут я думаю в першу чергу все залежатиме від активності відвідувачів,особливо молодих людей,котрим не є байдуже парафіяльне життя.Та оскільки таких людей є дуже мало,то тут необхідна свого роду невелика рекламна кампанія,з певного роду зацікавленнями та заохоченнями.

[taras007]

Сайт УгкЦ розкручений мало і страждає від природних катаклізмів, а сайти єпархій, так взагалі не дуже. Тим паче, наскільки я зрозумів, нпр.сайт Львівської арх.знаходиться на тій же платформі що і офіційний сайт УгкЦ, отже... недоступне одне то і недоступне інше.

Так, припускаю, що всі на 1 сервері (або на декількох, але на одній площадці). Також сайт Київської архиєпархії та всі сайти комісій включаючи і цей форум, словом всі субдомени від ugcc.org.ua
На мою думку, це стратегічно не вигідно, проте економно (хоча думаю, що більший розвиток інтернет ресурсів, УГКЦ може собі дозволити).

[taras007]

Стосовно новаторства патріарха Кирила,то тут він не є перший в цьому питанні,бо від Папи Бенедикта така теза вже давно отримала путівку в життя.А на рахунок проекту,то тут я думаю в першу чергу все залежатиме від активності відвідувачів,особливо молодих людей,котрим не є байдуже парафіяльне життя.Та оскільки таких людей є дуже мало,то тут необхідна свого роду невелика рекламна кампанія,з певного роду зацікавленнями та заохоченнями.

Так, тому багато залежить від священика. Якщо парохи розповсюдять інформацію між собою і на парафіях, тоді буде відповідний результат. А відносно повідомлення Патріархи Кирила і заклику Папи Бенедикт XVI то це і пише в повному варіанті статті.

[andrivovk]

Ми вже маємо тему "Офіційна інтернет сторінка Страдч", а я знайшов сторінку Глинян.Ще не до кінця зроблена, але дещо є.Ось тут : http://hlynyany.org.ua/index.html

[Андрій85]

Читав історії, які описані в книжечці, яку продають в Страдчі. Вважаю, що такі розповіді лише викривляють розуміння людиною Бога. Для прикладу - описується випадок, коли батько любив дивитися фільми жахів, а його дочку внаслідок цього згвалтували. Це вже в жодні рамки не вписується. Перегляд фільму і назавжди скалічена людська доля ні в чому не винної людини... Подібні розповіді зароджують в людях не любов до Бога, а страх перед Ним, як перед, вибачте на слові, безжалісним тираном. Не думаю, що добре є друкувати подібні легенди. Моя думка - кожен буде відповідати виключно за себе і лише за себе і свої вчинки перед Суддею, а не невинний за винного.

[viter]

Моя думка - кожен буде відповідати виключно за себе і лише за себе і свої вчинки перед Суддею, а не невинний за винного.

Така думка багатьох людей, бо вона видається нам справедливою, але...
"...Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей." (Вих.20:5,6)
Закликаю більше довіряти Божим словам, а не власним думкам.

[о.Олег]

... Моя думка - кожен буде відповідати виключно за себе і лише за себе і свої вчинки перед Суддею, а не невинний за винного.

не читав саме цих розповідей, хоча не думаю, що вони якимось чином якісно відрізняються від страшилок, які гуляють між людьми. Це явище дійсно продукує не розуміння факту гріха, а... жах перед Богом. І всеж, до цієї Вашої вибраної мною грішним тези, є певне відношення між причиною і наслідком не лише у відповідальності виключно за себе. Ми (люди) зазвичай добре сприймаємо (як належне) той факт, що Христос (Невинний за винних) нас всіх спас, однак... чи у Вашому контексті не забувається, що ми (невинні, младенці, ще до Хрещення) несемо тягар гріха Адама (напр. Апостол Павло, до Римлян,5 здається) - невинні за винного? І навіть прийшовши до Христа (Хрещення) маємо на собі наслідок гріха нашого предка - дочасно вмираємо (і, якщо хочете, вмирають і зовсім невинні малесенькі діточки)?
Назагал Ви правий - такі історії сприймаються зазвичай людністю в якості кари від Бога-Судді, однак чи варта у своїх судженнях відштовхуватися від невірного розуміння, адже не Бог - людина своїми гріхами карає себе і своїх нащадків, творячи, до данного прикладу про перегляд жахіть, в власній домівці сприятливе середовище для розвитку атмосфери сприйняття жаху, як чогось нормального, можливо - шукання жахів чи небезпечних ситуацій (свідомо чи несвідомо)?
Так - пов`язання переглядів фільму з майбутнім згвалтуванням - не менше людські компіляції/вигадки, аніж "листи щастя" (чи молитви, які нерозумно навчають стільки-то раз змовити щоб Бог "тобі" вже точно був змушений помогти ), однак... чи людські помилки мають спонукати до розуміння виключної відповідальності саме за себе? Ні - відповідаємо також одне за одного. З розвитком техніки (десь щось вибухнуло - і всі тим дихаємо), найвідчутніший, мабуть, приклад, ми з Вами це все більше знааємо. А, якщо про конкретний випадок з поданого Вами прикладу: пропаганда, наприклад, перенаголосу статевості у світі (в купі з бойовиками/жахами і нмсд - з пропагандою релятивізму та, відповідно, часто збоченим поданням відповідальності лише за себе) впливає на суспільства, сім`ї, їх членів і... їх майбутній розвиток, що, в результаті виливається у конкретну трагедію людини, над якою вчинили насильство...

[ljubomyr_ps]

тут ми трохи відійшли від теми, але дискусія цікава тому пропоную форумчанам подискутувати про "Кара за гріх - надолуження за гріх?!", в розділі "духовність" - "богословя".

[ivan162]

Слава Ісусу Христу!

Парафія Успіння Пресвятої Богородиці села Савчина, Сокальського району, Львівської області, запрошує всіх на храмовий празник і на святкування сторіччя церкви 28 серпня 2010 року.

о. Іван Макар, парох
пані Марія Лопушанська, голова парафіальної ради і організатор св"яткувань

Історія:

Попередня дерев`яна одноверха церква була збудована в кінці XVII — на початку XVIII ст. Відновлювалася у 1848 р. Нова мурована зведена у1912р. З 1961 по 1989р. використовувалася на склад. Це хрещата в плані церква, увінчана банею з ковніром на високому восьмерику середхрестя. Поруч розташована мурована стінна дзвіниця.

[о.Олег]

Парафія Успіння Пресвятої Богородиці села Савчина ...

сам побувати не зможу - також маю бути на парохії, але від недавна відчуваю потрібність для внутрішнього життя християнина бувати в нових місцях, відкриватися до "свіжого" БожогоПодиху. Хай Господь Благосовить! З повагою, о.Олег

[Just_me]

від недавна відчуваю потрібність для внутрішнього життя християнина бувати в нових місцях, відкриватися до "свіжого" Божого Подиху.

А то! Я його останнім часом відчуваю на месі в польському костелі...

[о.Олег]

від недавна відчуваю потрібність для внутрішнього життя християнина бувати в нових місцях, відкриватися до "свіжого" Божого Подиху.

А то! Я його останнім часом відчуваю на месі в польському костелі...

[ik792]

Савчинській церкві, що на Сокальщині, 100 років

Під час Святої Літургії церква була повна гостей, парафіян, дітей. Всі уважно слухали Боже Слово з уст запрошених священиків, багато людей приступили до Святої Сповіді та Причастя. Воістину в цей день над Церквою та селом витали Ангели, які знесли з небес на жителів Божу ласку та благодать.

Село Савчин відносилося до Шмідківської парафії, там була матірна церква. Як філія, Савчин платив податки державні і крайові: 51 злоту 28 крон. У 1905 р. розпочато будівництво церкви за власні кошти. На цей час в селі було 709 грекокатоликів. Будовою керував Василь Капустяк. Гроші збирали в залежності від того, хто скільки мав землі. Демчук, Іван Рипчук, Свідрун, Мафтей Каспрук та інші закладали в банку свою землю, щоб одержати гроші на будову. Всі жителі села активно допомагали на будові. Допомогли грошима Перемишльська єпархія та Грабіня. Іван Рипчук пожертвував хрест, який виніс на церкву Григорій Приступа. Парасковія Андрійчук купила за 75 злотих дзвін.
На час відкриття церкви Успіння Пресвятої Богородиці парахом був Юліян Криницький р. н. 1878, рук. 1904, єпископом Перемишльським Йосафат Коциловський, помічником єпископа Григорій Лаката, деканом Белзьким Іларіон Геля. Дяком був Володимир Семенюк, який керував хоровим гуртком "Просвіта". Із Савчина вийшли священиками Іван Каспрук та Лукіян Каспрук, а Роман Каспрук і Семен Гнатюк - монахами, закінчили духовну семінарію. Семен Гнатюк мав у 1942 р. свою першу відправу у Савчинській церкві. Провізорами були Лесько Романюк (15 років), Степан Гейко, Михайло Рипчук, Степан Гладинюк, Мафтей Каспрук.

Марія Олида, Марися Рипчук, Марина Гура були Василіянки третього чину та сестрицями.

З 1927 року - парох Іван Худик, а з 1938-го - о. Микола Рев. Церква мала 33 морги поля.

На Великдень 1946 р. жителів села було вивезено. Дзвони та бібліотеку закопали. Церква була закрита, а більша частина села спалена.
У 1952 р. в Савчин переселяють людей з Дрогобиччини, з села Недільна. Церква закрита. З 1955 по 1962 рр. в церкві відбувалися Богослужіння, священики приїжджали з Боянич та Хороброва.

Стараннями парафіян церква була відкрита у 1988 р., підпорядкована вже Московському партіархату.

З великою радістю та натхненням люди старалися прикрасити церкву вишиванками, приносили ікони. Марія Лопушанська та Стефанія Цьона купили світильники-павуки. Провізори Василь Пинько, Федір Футиш, Григорій Приступа, касир Мирослава Гура організували роботу біля церкви. Будовою плебанії керував Євген Козак. Довкола церкви зроблена огорожа. Багато зусиль приклали сестриці Любов Півуцька, Марія Піхоцька, Ірина Свідрун, Леся Хлєбко. Михайло Лагода постійно прислуговував у церкві. Спочатку постійного священка не було. Відправи проводили о. Іван Пиріг, монахи з Червоноградського монастиря, отець з Борятина.

З 1989 по 1992 рр. парохом у Савчині був Володимир Лешик. З липня 1992 р. церква знову перейшла в лоно греко-католицької громади. Дзвони не знайшли і тому Юрій Шавалюк нові привіз з Росії.

Парохом призначено отця Івана Макара, який несе парафіянам Боже слово і досьогодні.

З 1994 р. церковне Братство очолила Надія Піхоцька, яка організувала художнє обрамлення церкви. Група художників у складі Володимира Свідерського, Анатолія Салютенка, Михайла Кундиса, Степана Жука та Михайла Москаля закінчила художній розпис стін храму у 1998 р. перед святом Спаса. Згодом був поставлений новий іконостас, жертовник, тетрапод, пристіл, підставки під фігурки Ісуса Христа та Матері Божої, намальовано та посвячено нові образи.

У 2009 р. обновлена зовнішня штукатурка місцевими майстрами Богданом Олійником, Олександром Дишкантом, Михайлом Кундиком. Організацією роботи керував касир церкви Ярослав Жила. Також відремонтували дах та зробили якісне сучасне озвучення.
***

При в'їзді у село нас відразу зустрічають щирі слова з великого стенду "Вас вітає село Савчин". 28 серпня вздовж дороги вітер розвіював жовто-голубі стрічки. При вході на церковне подвір'я гостей зустрічали дівчатка та хлопчики в національному одязі. На стенді гості ознайомилися з історією села та церкви. Як і сто років назад, всі жителі готувалися до сторіччя своєї церкви: упорядковували церковну територію, насаджували квіти, прибирали храм. Жертводавці офірували церковний посуд, хрест на тетрапод, фелон, нові сучасні свічки.

А у день святкування село дружно одягнуло вишиванки, різноманіття барв яких викликало гордість за багатство національного духу, дотримання традицій, єднання поколінь. Урочисто зустрічали парафіяни митрофорного протоієрея о. Івана Пігуру; о. декана Сокальського деканату Петра Звіра; о. Юстина, монаха чину Святого Васи-ля Великого, м. Червоноград; о. Михайла Низкогуза разом з козаками з Червонограда, які з гармати давали салют на честь сторіччя; о. Тараса Венгрина, паро-ха с. Опілля; о. Михайла Ментуха, пароха м. Сокаля; о. Степана Ділая, пароха с. Тудорковичі; о. Володимира Паращинця, пароха с. Недільна Старосамбірського району.

Символічним є те, що з с. Недільна разом з парохом приїхали і жителі цього села, адже у 1952 році багато недільнян були переселені у Савчин, деякі з них потім повернулися на рідну землю, а деякі залишилися на савчинській землі назавжди. Тому проповідь о. Володимира Паращинця була чуйною, направленою не до чужих, а до своїх рідних ближніх. Не обминули свою рідну церкву та село вихідці з Савчина, які живуть і працюють далеко за межами Сокальського району. Були присутніми на святі доктор економічних наук, голова Рахункової палати західного регіону Володимир Федорович Піхоцький; заступник директора Львівського театру ім. Марії Заньковецької Григорій Євгенович Козак. Також приїхав на святкування і червоно-градський художник-іконописець Володимир Свідерський, адже це він 12 років назад керував групою художників при розписі храму Успіння Пресвятої Богородиці.

Під час Святої Літургії церква була повна гостей, парафіян, дітей. Всі уважно слухали Боже Слово з уст запрошених священиків, багато людей приступили до Святої Сповіді та Причастя. Воістину в цей день над Церквою та селом витали Ангели, які знесли з небес на жителів Божу ласку та благодать.

Після урочистої Служби Божої парох церкви Успіння Пресвятої Богородиці о. Іван Макар подякував священикам, які прибули на урочистості, а о. митрофорний протоієрей Іван Пігур вручив грамоту з нагоди 100-літнього ювілею церкви.

На цьому святкування в Савчині не закінчилися. На другий день, у неділю, відбулися урочистості з нагоди Дня села. Розпочала їх привітанням депутат обласної ради Марія Христинич. Після цього був святковий концерт, підготований аматорами художньої самодіяльності..

Ольга СТАСЕВИЧ, Світлана ДЕЛЕНКО, Марія ЛОПУШАНСЬКА,
жителі с. Савчин

"Голос з-над Бугу"
http://golossokal.com.ua/svjatkovi-podi ... rokiv.html