Повідомлення vuspetro » 27 березня 2011, 21:40
Пише один пан родом з Бориспіля,вік 56 років,який був на інтронізації Глави УГКЦ
“Тільки-но прибув з інтронізації.
Взагалі-то я, віруючий паганенький, в церкву ходжу раз-два на рік. Та те, що я побачив і почув у соборі Воскресіння Христового, коли я окунувся в цей дух, цю атмосферу - мороз по шкірі, кіл в горлі... Ця церква істино українська, православного обряду, рідна, моя. Мова служб, молитов і проповідей - вишукано українська, а сама інтронізаційна проповідь нового молодого глави-владики актуальна, сучасна, нагальна, спрямована до молоді, політикуму, українських патріотів, до українців у всьому світі сущих...
Як людину, що має музичну освіту, мене тягнуло до хору. Стояв впритул до них - дивився в їх обличчя: молоді дівчата і хлопці, співають по нотам граючись, з любов'ю, з задоволенням, насолоджуючись переливами, переспівами, речитативом, соло і хором. Заглянув в ноти - псалми, гімни і хорали Бортнянського, Березовського, Генделя і навіть Чайковського. Під час молитви всі як один схилили голови - і видно було, що це щиро, не награно, не для публіки... За диригента у них - молоді дівчата (кров з молоком) мінялись щогодини. Рівень диригування - високопрофесійний. Вважаю, що склали б конкуренцію будь-якому професійному оперному колективу.
Порівнювати службу з манірним, агресивно-високомірним православ'ям просто не хочеться.