Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви

...особливо до дорослої красивої доньки.

То вже взагалі цирк якийсь.

Zolotce писав:І тут з Вами погоджуюсь. Але не всі такі свідомі в 20-25 років, щоб не помилитись. Я, наприклад в 23 роки зовсім була не готова до сім"ї але ж любила, і як в 26 років коли мене просили заміж , то задумалась. Про сім"ю , про стосунки, про життя, тоді молилась щоб Бог дав мені знак чи це моє... і тоді мені як ніби відкрились очі, почуття поступово згасало, таке враження ніби пелена з очей впала (ні, людина була дуже хороша але я хотіла для себе переконатись), і за це не перестаю дякувати Богу, але ж багато є таких що як "в омут з головою"

Я одружилась в 17 років, тому прекрасно розумію "в омут з головою" Також і в нашій сім"ї бувають бурі і здається, що терпіти не в силі. Але Господь дає сили жити разом далі. Я так розумію, що Господь дав мені чоловіка і я маю відповідальність за нього, і , може, я таки чимось допоможу йому. Справжня любов - це не те, щоб тільки тобі було добре, справжня любов - це щоб було добре іншим біля тебе... Любов - це радше віддавати, ніж брати. Не може бути розлучення, через те, що пройшла любов, це не любов пройшла, це закоханість минула (впала пелена з очей). Буває закоханість з любов"ю, яка замінюється повагою та розумінням з любов"ю, які є неменш прекраснішими.

Це добре, що Ви збагнули, що не зможете прожити з людиною ще до одруження. Надіюсь, що Ви знайдете свою половинку і все у Вас буде добре.

Не може бути розлучення, через те, що пройшла любов, це не любов пройшла, це закоханість минула (впала пелена з очей).

Якби ж то молоді не спали разом до одруження, то наскільки легше було б цей вибір зробити і не помилитися. Тоді б ця закоханість минала набагато швидше, але на жаль так не є, тому і стільки розлучень, і проблем. Бо думають, що пристрасть - це любов, а воно так не є. Любов це не почуття а свідомий вольовий вчинок, нсмд.

ми теж молодими одружились (студентами)і вже відсвяткували - 20років.
Сказати, що ті роки дались легко... Звичайно, ні... Навіть, дуже нелегко, але компроміс знаходився навіть у безвихідних ситуаціях, коли думалося, ВСЕ... більше не можу. Але ми хотіло з того якось вийти.
є ситуація, коли - людина не йде на контакт.
Ми молились за одного родича, щоб Бог просвітив його. Молились до Антонія Падевського за віднайдення пропащої душі...
Не встигли... Почалось повільне посвітлення, але до повного -не дожив. Тепер молимось за його душу, але хіба вернеш земне?

vitalko писав:Якби ж то молоді не спали разом до одруження, то наскільки легше було б цей вибір зробити і не помилитися. Тоді б ця закоханість минала набагато швидше, але на жаль так не є, тому і стільки розлучень, і проблем. Бо думають, що пристрасть - це любов, а воно так не є. Любов це не почуття а свідомий вольовий вчинок, нсмд.

Та це теж не всіх стосується, моя сестра теж була дуже налаштована на секс тільки після шлюбу... все одно розійшлись

прочанка писав:ми теж молодими одружились (студентами)і вже відсвяткували - 20років.
Сказати, що ті роки дались легко... Звичайно, ні... Навіть, дуже нелегко, але компроміс знаходився навіть у безвихідних ситуаціях, коли думалося, ВСЕ... більше не можу. Але ми хотіло з того якось вийти.
є ситуація, коли - людина не йде на контакт.

Ви вірно зауважили що ви хотіли з того вийти обидвоє, розуміли це, ваше бажання було спільним, через це у вас все добре, і добре буде коли в одного є величезне бажання і величезна віра, тоді є шанс що все наладиться, але коли обидвоє не хочуть тут вже нічим не допоможеш

моя сестра теж була дуже налаштована на секс тільки після шлюбу...

Не мав на увазі вашу сестру, писав загально(бо тут є серйозна проблема). Вибачте, що на цьому не наголосив.

але коли обидвоє не хочуть тут вже нічим не допоможеш

Тут дійсно не допоможеш. Але коли людина будує стосунки, подружжя з Богом, то там вже нема місця для "не хочу", "не хочуть". Тоді вже обов"язок є хотіти. Один монах на реколекціях говорив що любов потребує зобов"язання, не сьогодні хочу а завтра не хочу, а взяв на себе обов"язок перед Богом, то беру і несу, і роблю все можливе щоб цей дар(шлюб) зберегти і розвинути. Від християнства не можна відпочити. Як вже взяв ту ношу то мусиш йти до кінця. Тільки от зрозуміти це треба, і якраз біда в тому що люди не хочуть розуміти, а шукають легших шляхів.

vitalko писав:Один монах на реколекціях говорив що любов потребує зобов"язання, не сьогодні хочу а завтра не хочу, а взяв на себе обов"язок перед Богом, то беру і несу, і роблю все можливе щоб цей дар(шлюб) зберегти і розвинути. Від християнства не можна відпочити. Як вже взяв ту ношу то мусиш йти до кінця. Тільки от зрозуміти це треба, і якраз біда в тому що люди не хочуть розуміти, а шукають легших шляхів.

Апостол Павло у своїх посланнях писав "..Носіть хрести один одного" , тобто допомагайте один одному у їх стражданнях. Якщо ми маєм допомагати чужим людям, що нас оточують, то як ми б мали допомагати рідним, хто біля нас (чоловіку, дружині)...
Ісус казав візьміть свій хрест і йдіть за мною. Якщо спільне подружнє життя стало своєрідним хрестом, то чи маєм право ми відкидати його, того хреста за який ми потім, напевно, будем давати відповідь, чи з любов"ю і терпінням ми несли його. І який хрест буде легшим, той коли б жили разом з чоловіком (якщо просто охололи вічуття, як кажуть і він не п"яниця і садист) в повазі один до одного, чи розійшовшись жити самотньо (бо не можна одружуватись знов), бо діти повиростають і підуть від батьків... Немає такого хреста, який ми б не змогли знести , тому потрібно приймати саме наш, а не шукати собі іншого...

Olya писав:

vitalko писав:Один монах на реколекціях говорив що любов потребує зобов"язання, не сьогодні хочу а завтра не хочу, а взяв на себе обов"язок перед Богом, то беру і несу, і роблю все можливе щоб цей дар(шлюб) зберегти і розвинути. Від християнства не можна відпочити. Як вже взяв ту ношу то мусиш йти до кінця. Тільки от зрозуміти це треба, і якраз біда в тому що люди не хочуть розуміти, а шукають легших шляхів.

Апостол Павло у своїх посланнях писав "..Носіть хрести один одного" , тобто допомагайте один одному у їх стражданнях. Якщо ми маєм допомагати чужим людям, що нас оточують, то як ми б мали допомагати рідним, хто біля нас (чоловіку, дружині)...
Ісус казав візьміть свій хрест і йдіть за мною. Якщо спільне подружнє життя стало своєрідним хрестом, то чи маєм право ми відкидати його, того хреста за який ми потім, напевно, будем давати відповідь, чи з любов"ю і терпінням ми несли його. І який хрест буде легшим, той коли б жили разом з чоловіком (якщо просто охололи вічуття, як кажуть і він не п"яниця і садист) в повазі один до одного, чи розійшовшись жити самотньо (бо не можна одружуватись знов), бо діти повиростають і підуть від батьків... Немає такого хреста, який ми б не змогли знести , тому потрібно приймати саме наш, а не шукати собі іншого...

Для чого тоді Церква написала Канони згідно яких уневажнюють шлюб? Чому в нас стільки розлучень якщо їх не може бути? Треба тоді заборонити це все. Немає бути жодних можливостей для одруження вдруге. Ні побиття ні наркоманія ні зрада ніщо інше не має мати вагомості - це все хрест який треба нести. І це треба постановити і зробити обовязковою науку перед шлюбом, і застановити що так має бути

Для чого тоді Церква написала Канони згідно яких уневажнюють шлюб? Чому в нас стільки розлучень якщо їх не може бути? Треба тоді заборонити це все. Немає бути жодних можливостей для одруження вдруге. Ні побиття ні наркоманія ні зрада ніщо інше не має мати вагомості - це все хрест який треба нести.

Почитайте цю гілку з початку, багато що вже було написано на цю тему.

І це треба постановити і зробити обовязковою науку перед шлюбом, і застановити що так має бути

Передшлюбні науки вже є, і вже обов"язкові. І на них чітко говориться, що в Католицькій церкві укладений шлюб - нерозривний, і що розлучень немає(сам проходив ).

vitalko писав:
Передшлюбні науки вже є, і вже обов"язкові. І на них чітко говориться, що в Католицькій церкві укладений шлюб - нерозривний, і що розлучень немає(сам проходив ).

Не всюди обовязкові, маю приклад - дехто з співробітників одружувались без науки

vitalko писав:Почитайте цю гілку з початку, багато що вже було написано на цю тему.

Власне після всього прочитаного вище, я зробила такий висновок, що не може бути жодних причин для уневажнення - це, якщо все добре - благословення Боже, а якщо проблеми і щось погане - то хрест, іншого не дано

Zolotce писав:Власне після всього прочитаного вище, я зробила такий висновок, що не може бути жодних причин для уневажнення ...

навпаки - не знаю Шлюбу, біля якого в контексті "важності" неможливо поставити знаку питання. Та і писав про конкретні речі - Ви, мабуть, не читали або я незрозуміло пишу... Хоча: краще пишіть про конкретні проблеми у ПП (мені чи іншим священикам Форуму). З повагою, о.Олег

о.Олег писав:навпаки - не знаю Шлюбу, біля якого в контексті "важності" неможливо поставити знаку питання.

я вже нічого не розумію, але все одно дякую

Zolotce писав:

о.Олег писав:навпаки - не знаю Шлюбу, біля якого в контексті "важності" неможливо поставити знаку питання.

я вже нічого не розумію, але все одно дякую

так вимоги до тих, що беруть Шлюб дуже високі. Мають знати, що роблять, мають бути чесними один з одним, священик/катехит має провести передшлюбні науки відповідно тощо... Допоки все добре - Шлюб виглядає важним, а як тільки щось важливе тріщить по швах: відразу випливають різноманітні проблеми, де хтось "недосказав", хтось обманув, когось примусили, хтось не знав і не був свідомий... Все це складно...

Прочитала весь форум. Дуже болюча тема. Скажіть, а яка статистика зараз по шлюбам які отримують церковне уневажнення в порівнянні до тих які звернулись? Чи багато людей звертається, чи всі справи беруться до розгляду? Розумію що кожна справа дуже індивідуальна. На форумі писали, що процес уневажнення шлюбу триває роками... Чи це так?

Zozylka писав:Прочитала весь форум. Дуже болюча тема. Скажіть, а яка статистика зараз по шлюбам які отримують церковне уневажнення в порівнянні до тих які звернулись? Чи багато людей звертається, чи всі справи беруться до розгляду? Розумію що кожна справа дуже індивідуальна. На форумі писали, що процес уневажнення шлюбу триває роками... Чи це так?

зараз приблзно 2-3 роки, якщо правильно пригадую (консультували мене не так давно в Суді нашому, але я цим не займаюсь, тому можу бути неточним). Раніше могло тривати 5. А статистика: у звязку з тим, що перед прийняттям на розгляд справи ведеться попередня робота-дослідження і беруться лише ті, які мають підстави бути уневажненими, то покійний о.Андріїшин говорив про 98% (та і тепер з 2 роки тому мені називали подібне). В тих 2 відсотки попадають люди, які, попри те, що їм говорили про безпідставність уневажнювати Шлюб, таки пробували його уневажнити. Можливо ще якісь моменти, де при розгляді справи і вислуховуванні свідків виявляються неправдивості заяв сторін...

Як у Вас розуміють такі слова із Писання Мар.10:9 Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!
Як ви знаєте що Бог з’єднав, а що ні?

Вова писав:Як ви знаєте що Бог з’єднав, а що ні?

мабуть це питання варта Вам задати на цьому сайті в рубриці "запитуємо священика" - там знайдеться людина, яка зможе пояснити проблематику дійсності і недійсності Шлюбу.
Для мене грішного, що не має жодної практики в таких дослідженнях на з'єднанність/нез'єднанність, виглядає все так, що маємо справу з випадками, коли під час укладання Шлюбу були допущені серйозні порушення. Думаю, що в основі кожного з таких порушень, які говорять про неважність укладеного Шлюбу є навмисний обман однією стороною іншої. У такому випадку Шлюб не мав права укладатися. Після деякого часу подружнього життя хтось із подругів – дружина або чоловік, виявляє неправдомовство і звертається до Церкви. Церква вивчає (це довгий і кропіткий процес) справу, і заявляє про те, що Шлюб важний (були всі умови, необхідні для того, щоб Бог з'єднав) або неважний: Бог - Бог правди.
З повагою, о.Олег

Я теж вважаю що потрібно відокремити "питання священнику"
Бо в мене ось яке питання...Всі говоримо що шлюб є один і на все життя (хоч існує уневажнення, і тоді можливий новий шлюб). Все інше вважається перелюбом, тобто гріхом... Тоді поясніть чому стільки випадків що чоловік (або жінка) зраджують і у чоловіка (а буває і у жінки) народжуються діти від тих з ким грішать...Діти, і це всі кажуть, БЛАГОСЛОВЕННЯ БОЖЕ... Тоді ті діти що народились в перелюбі це не діти Божі? Чи це такий Божий план? Якщо це план Божий тоді немає бути ніяких упереджень. Поясніть

Чи це такий Божий план? Якщо це план Божий тоді немає бути ніяких упереджень. Поясніть

Хоч і не священик і думка приватна: але Божим планом не може бути гріх, імхо. Бо хто чинити Божу волю - додержуватися заповідей.

Можливо, це люди відійшли від Божого плану?

Zolotce писав:Тоді ті діти що народились в перелюбі це не діти Божі? Чи це такий Божий план?

Діти Божі - це ті, хто прийняв святу тайну Хрещення і не має значення чи народжені в перелюбі чи ні. І безумовно, погоджуюсь з vitalkoм, не може бути гріх планом Божим. Єдине, що згрішивши і народивши дитину в перелюбі, батьки відкрили себе і свою дитину на дію зла, відійшли від Бога, відмовились від Його захисту і не знати як це їм в житті обернеться (як і будь-який гріх). ІМХО.

Zolotce писав:Я теж вважаю що потрібно відокремити "питання священнику"
Бо в мене ось яке питання...Всі говоримо що шлюб є один і на все життя (хоч існує уневажнення, і тоді можливий новий шлюб). Все інше вважається перелюбом, тобто гріхом... Тоді поясніть чому стільки випадків що чоловік (або жінка) зраджують і у чоловіка (а буває і у жінки) народжуються діти від тих з ким грішать...Діти, і це всі кажуть, БЛАГОСЛОВЕННЯ БОЖЕ... Тоді ті діти що народились в перелюбі це не діти Божі? Чи це такий Божий план? Якщо це план Божий тоді немає бути ніяких упереджень. Поясніть

ну - наперше не "новий Шлюб" а перший і єдиний Шлюб: уневажнення констатує факт неіснування Шлюбу (співали, молилися, бика зарізали, горілки бочку випили... - а Шлюбу не було: лише видимість, як це не прикро констатувати). А діти... діти завжди є дітьми Божими і не беруть участі у грісі (перелюбу) своїх батьків.
Мусимо розуміти, що існує одна для всіх Божа воля ("щоб всі люди спаслися і до пізнання Істини прийшли"), але людина відповідно до Божої волі отримала Дар самій вирішувати, як чинити (свобода вибору, волі). Одним з таких виборів може бути не те, що перелюб (чи то спричинений хвилинними обставини, чи, гірше, нехристиянським способом життя), а і, нажаль, повне "викинення" Бога зі свого життя... Каже хтось з оо., що Дар свободи волі людині - дар проклятий... Але і благословенний - бо до нас Прийшов Бог і каже (каже Правду), що "прийшов не до праведних, а до грішних", чи, ще глибше, "немає людини, що б жила, а не згрішила" - до всіх (і за народжених поза Шлюбом) прийшов і за всіх (і за народжених поза Шлюбом) Себе Жертвує...
З повагою, о.Олег

viter писав:

Zolotce писав:Тоді ті діти що народились в перелюбі це не діти Божі? Чи це такий Божий план?

Діти Божі - це ті, хто прийняв святу тайну Хрещення і не має значення чи народжені в перелюбі чи ні. І безумовно, погоджуюсь з vitalkoм, не може бути гріх планом Божим. Єдине, що згрішивши і народивши дитину в перелюбі, батьки відкрили себе і свою дитину на дію зла, відійшли від Бога, відмовились від Його захисту і не знати як це їм в житті обернеться (як і будь-який гріх). ІМХО.

Можливо я незрозуміло задала питання.... постараюсь пояснити... Ваше визначення "Діти Божі" однозначно вірне, але я мала на увазі що Бог планує людину на цей світ тобто коли в шлюбі народжується дитинка кажемо що благословив Бог цей шлюб , якщо немають дітей то просять в Бога щоб послав їм дитинку, кожна душа на цьому світі - від Бога , то моє питання полягало в тому що якщо кожна дитинка що народжується - запланована Богом , то як тоді ті дітки що народжені в перелюбі....все таки Бог захотів щоб вони народились ?

о.Олег писав:ну - наперше не "новий Шлюб" а перший і єдиний Шлюб: уневажнення констатує факт неіснування Шлюбу (співали, молилися, бика зарізали, горілки бочку випили... - а Шлюбу не було: лише видимість, як це не прикро констатувати).

Я це розумію, просто невдало описала

Zolotce писав: моє питання полягало в тому що якщо кожна дитинка що народжується - запланована Богом , то як тоді ті дітки що народжені в перелюбі....все таки Бог захотів щоб вони народились ?

Бог створив закони природи і підтримує їх. Чоловіча і жіноча клітини зливаються і утворюється тіло (закон природи). Бог же не може залишити тіло без душі, тому що з людини має народитися людина (душа+дух+тіло). Думаю Бог з радістю і любов'ю створює ще одну людину (і немає значення тут в шлюбі це, чи в перелюбі). Звичайно, що Господь не радіє переступу батьків, але нічим не бажає обділити дитинку. Біда в тому, що гріх, як я вже раніше казав, стає стіною між Богом та людьми і обов'язково наслідки його не забаряться. Така моя приватна думка.

Zolotce писав:... запланована Богом ...

так Бог же чітко говорить про Свої Плани, от лише людина може не захотіти Його слухати...

Zolotce писав:... запланована Богом ...

Думаю що так, все - таки запланована. Навіть через перелюб когось, Бог має свої плани на це все. Хоча вірити в це все тяжко.

romanm писав: Бог має свої плани на це все.

Ми говоримо про плани, розуміючи їх з точки зору тих, що живуть у часі. Що таке план Бога, Котрий є поза часом?