Правда Христа далека від "підгорецьких" (оцініть)

[Мaлuй]

Лист Владики Володимира (Ющака) до «підгорецьких отців»

[o.Mykil]

А проголосили "підгорецькі" теж анатему на... на 228 єпископів Індії, всіх перерахувавши

Як на мене то це вираз їхнього сатанізму. Ці недолюдки кинули анатему на Церкву, яка тільки за минулий рік мала 15 тисяч мучеників за Христа.

Як на мене, накладення анафеми - якесь велике глупство, особливо в сьогоднішній час...


...У часи Івана Златоуста теж піддавали анафемі. А він до того, хто давав анафему, сказав так: «Хто ти такий, що береш на себе владу судити? Господь сказав - не судіть, - а ти судиш».

Церква має засуджувати єресі, тобто неправильне вчення. Анафемі можуть піддаватися лише неправильні вчення, перекручене вчення, а не сама людина. Саму людину ніхто не має влади піддати анафемі.

Поясню, для чого це можна зробити... Апостол Павло піддав анафемі одного кровозмішника. Це була людина, яка ввійшла в плотські стосунки з жінкою свого батька. За цей гріх Апостол Павло відлучив його від церкви - від спілкування з християнською громадою.

Якщо ви почитаєте Послання до коринфян, там багато про це написано. Павло сам дуже сумував, що зробив це, але він мусив, аби цей гріх не розповсюджувався далі. Апостол Павло піддав анафемі грішника, щоб заставити покаятися в гріху. І він таки покаявся і його прийняли назад. Ось для цього накладаються анафеми - не як прокляття, а для виправлення.


Частина інтерв*ю із патріярхом Філаретом (КП).


http://religions.unian.net/ukr/detail/1560
http://www.christusimperat.org/uk/node/17660

[Justyn]

Читаючи останні повідомлення підгорецьких самозванців, де вони закликають Папу не їхати до Чехії, екскомуніковують чиновників дикастерій Римської Курії і закликають до 14 вересня усіх єпископів Католицької Церкви до "їхнього визнання віри" роблю прогноз: наприкінці вересня або напочатку жовтня слід очікувати екскомуніки самого Папи і самопроголошення нового Папи.
Опісля вони правдоподібно заявлятимуть про своє зближення з якоюсь з православних Церков.

[o.Mykil]

Йой, та не множте вже про них теми, що так чи інакше доведуть до знайомої дискусії. Краще писати у вже створені... Для прикладу, http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=971&start=0

[Мaлuй]

Підгорецькі самосвяти знову настоюють на "ересях" Блаженішого кардинала Гузара. Спробуємо поглянути на ці так звані єресі тверезими, не задурманиними дияволом очима.

Отож текст останнього послання самосвятів -- в якому брехня і перекручення фактів свідчань про сатанинську суть його авторів:

1) Кард. Гузар ставить під сумнів вічність пекла висловом: „Ніхто остаточно не піде до пекла” (А. Аржаковський, Бесіди з бл. Л. Гузаром. До постконфесійного християнства, 1-ше видання УКУ, Львів 2006, ISBN 966-8197-10-0, ст.61).
Однак Євангеліє вчить: „Широка дорога, що веде до (вічної) погибелі, і багато нею ходять” (Мт.7,13).
Кард. Гузар: „Не просто думати, що особа, яка вчинила серйозну помилку (важкий гріх), і навіть дуже серйозну помилку (дуже тяжкий злочин, відпад від Бога), повинна довічно страждати (в пеклі)” (ст.61). На противагу цьому Євангеліє проголошує: „І ці підуть на вічну муку” (Мт.25, 46).
Церква вчить те саме: Хто вірить, що покарання злих духів і безбожних людей є тільки дочасним, хай буде екскомунікований (Ds 411) (ані вічне покарання злих духів, ані безбожних людей Гузар не признає, ст.61).
Св.Василій Великий: „Це є однією з хитрощів диявола, що багато людей забуває про такі ясні слова і вискази Господа (про пекло) та видумує собі якийсь кінець кар, щоб мати більше сміливості у гріхах” (Коротке правило 267).
Хто твердить, що пекло не є вічне, і що ніхто до нього не піде, є обманець і закінчить в пеклі і з тими, яких обманув.
2) Кард. Гузар схвалює гомосексуалізм, подає нове вчення, яке протирічить позиції Святого Письма, Святих Отців і цілій Традиції.
Святе Письмо вчить: „З чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!” (Лев.18,22). „Міста Содом і Гоморру Господь спопелив, засудивши на знищення, і дав приклад для майбутніх безбожників” (2Пт.2,6; пор. Юд. 1,7; Бут.19,24-25).
Церква вчить: Практикування гомосексуалізму – це гріх, і то дуже серйозний. Однак кардинал стверджує: „Вони (гомосексуалісти) можуть вести всякого роду сексуальну активність” (ст.67). Але це є єресь.
Плоди: Сьогодні в Україні хтось намагається організувати гей-паради, а тоді схвалити закон про подружжя гомосексуалістів, як це вже є в багатьох країнах ЄС. Пропагатори гомосексуалізму в критичній хвилі посилаються на позицію кард. Гузара, і ніхто з УГКЦ тоді вже не сміє захищати Божий Закон, інакше буде названий бунтівником і неприятелем Церкви. Пропагування гомосексуалізму церковним авторитетом є засобом до морального розкладу Церкви і народу!
3) Кард. Л.Гузар віщує маятником. Він твердить: „Маятник – це прилад, який дозволяє мені дізнатися, чи добрими є певні препарати для мого здоров’я” (ст.63). Сучасні пропагатори неопоганства говорять про т.зв. енергії. Через схвалення віщування маятником у Церкву відкриваються двері для всіх форм віщування і магії. Гузар твердить: „Я вірю, що існують певні енергії” (ст.63). Далі признається, що він одержував через ці „енергії” інформацію про стан здоров’я своєї матері, хоч між ними була віддаль кілька тисяч кілометрів (ст.63). Ці „енергії” неправильно прирівнює до радіохвиль. Але ж енергії, що проявляються через віщування і магію, є окультними „енергіями” – демонами. Св.Письмо категорично забороняє будьякий контакт з ними (пор.Втор.18,9-15; Ді. 16,16-20). Католицький Катехизм у згоді з цілою християнською традицією засуджує всі форми магії і віщування (ККЦ 2116-17). Якщо Л.Гузар пропагує теорії про т.зв. „енергії”, то по суті підкопує Першу Заповідь Декалогу (пор. Вих.20, 2-5), і на цілу Церкву і народ стягує прокляття!
4) Єресі щодо Ісуса і Богородиці. На сторінці 48-51 кард. Гузар використовує односторонні єретичні вислови і подає дві єресі. Одна стосується Ісуса Христа, а інша – Богородиці. Він навмисно наголошує тільки на людський аспект: „Ісус був, як і будь-хто інший (чоловік)” (ст.50). Ніде не наголошує на основному, що Ісус одночасно є істинний Бог, єдиносущний з Отцем, що помер за наші гріхи і є єдиним Спасителем людства. І навпаки – таємницю Божого Втілення зневажає тим, що порівнює її з поганською міфічною атракцією, званою Deus ex machina (ст.48). Також зневажає Богородицю, коли порівнює Її з міфічною жінкою Шаконталією з Упанішад (ст.48), а далі говорить про Богородицю: „Вона була доброю жінкою, доброю сусідкою. Вона була одною з них – оце й усе” (ст.51).
На противагу цьому Церква каже: Це не є все, але „Вона є і Пречиста Діва і Богородиця в справжньому і правдивому значенні” (пор.св.Іван Дамаскин).
Єресь полягає в тому, що Гузар навмисне замовчує, що Ісус є Бог. Він наголошує, що Ісус є тільки чоловік.

Наведу повні не вирвані з контексту, цитати -- розумний зрозуміє.

"Єресь" №1 :D

Для мене найважчим вченням Церкви є вчення про вічне покарання...
Я закриваю очі і кажу: «Господи, Ти сказав це, і я вірю в це,
але я не розумію. Для мене це надзвичайно складно». Така ж проблема
і з існуванням злих духів, які є прогнаними навіки. Це важко
прийняти, і я не здивований тим фактом, що люди повстають проти
цього. Єретики-мілленаристи твердили, що через 1000 років Бог
звільнить усіх. Але це було засуджено Церквою. Ми маємо жорстоке
та несправедливе бачення Бога. Не просто думати, що особа,
яка вчинила серйозну помилку, і навіть дуже серйозну помилку,
повинна довічно страждати. Існує інше пояснення: що Бог нікого
не посилає в пекло. Лише ті, хто відкидає Бога, туди потрапляють.
Але як відкинути божественну благодать? Це є таємниця. Для мене
це набагато більша таємниця, ніж таємниця Пресвятої Тройці.

де тут людина з чистим серцем може побачити заперечення вічності пекла? воістину загадка!

"Єресь" №2

Цього року у світі багато йшлося про визнання гомосексуального
подружжя.
На мою думку, гомосексуальність не є новим явищем —воно
було відомим і в часи Старого Завіту, і протягом усієї історії.
Проблемою є те, що останнім часом це питання стало дуже голосним,
надзвичайно голосним, непропорційно голосним, на мій
погляд. Ніхто, звісно, не винен, що народився таким... Мені дуже
шкода цих людей, тому що для них недоступна подружня любов.
Адже подружня любов хоче бути продуктивною. Чоловік
і жінка люблять одне одного так, що їхня любов виливається в
народження дитини. Гомосексуалісти не можуть цього зробити.
Вони, звісно, можуть вести всякого роду сексуальну активність,
але їхня любов завжди залишиться безплідною. Отже, мені дуже
шкода їх. Що ж я можу зробити для них? Хіба полегшити їхні
страждання — я не повинен накладати на них більшого тягаря,
ніж це абсолютно необхідно.
Вони можуть жити разом, якщо наполягають на цьому. Добре,
я певною мірою можу миритися з цим. Але нехай вони не претендують
на те, щоб це вважалося подружжям. Бо це не є подружжям.
Одним з аспектів подружжя є не просто факт життя разом,
а народження дітей, чого гомосексуальні пари не можуть робити.
І потім, я маю великі сумніви щодо того, чого може навчити гомосексуальне
середовище усиновлених дітей. Найімовірніше, ці
діти можуть вирости з неправильною сексуальною орієнтацією...
Повторюю, ця проблема стала такою жахливо галасливою, ніби
половина суспільства є гомосексуалістами. Насправді вони є незначною
меншиною суспільства. Ми повинні визнати, що вони
страждають, що вони мають певні права — і зупинитися на цьому.

можу лише повторити -- людина, яка шукає істину, зрозуміє, що "владики" просто брешуть!

"Єресь" № 3

Що Ви думаєте про людей, які здогадуються про присутність
тих сил, про які ми говоримо, і доходять до того, що читають
гороскопи, ризикуючи вдатися до певного фаталізму?
Здається, у «Гамлеті» Шекспіра сказано: «Є більше речей на
землі, Горацію, ніж ти і я знаємо». Ми тільки відкриваємо світ.
Я думаю, що є багато сил у нас і навколо нас, яких ми ще не
відкрили. Як узгодити Божу всемогутність і свободу людини?
Я не знаю. Але я підтримую обидва твердження. Я думаю, що
існує набагато більше елементів, які впливають на нас, ніж ми
підозрюємо. Нам просто треба ще їх відкрити. В деякі дні я у
прекрасній формі, а в інші, з неясних причин, я є вовком для
моїх секретарів, для моїх людей. Чому? Я не знаю. Часом я знаю,
часом —ні. Навколо нас існують різні енергії.
Я також дуже чутливий до благословень і прокльонів. Коли
люди просять мого благословення, я намагаюся не робити жест,
який їх віддаляє, а сконцентруватися, бодай на секунду, щоб
дати їм щось від Бога. Це те саме, коли я благословляю у церкві
під час літургії. Я дію у такий спосіб, щоб через мене у свідомий
спосіб передалася божественна енергія. Прокляття є також передачею
енергії, але недоброї. Саме тому проклинати є гріхом. Коли
бажаєте комусь зла, ви передаєте цій особі негативну енергію.
Коли батько чи мати проклинають свою дитину, це щось жахливе.
Інколи ми можемо переоцінити силу цих енергій, але вони
є реальними. Батьки повинні благословляти своїх дітей, бажати
їм добра. Але якщо так станеться, що батьки проклянуть свою
дитину, то, гадаю, це нависає над нею як щось зле. Це якийсь вид
енергії, яка не є емпіричною.
Я вірю, що існують певні енергії, які можуть бути навіть виміряні.
Вони реальні. Завдяки цим невідчутним передачам енергій
мені траплялося мати передчуття стосовно стану здоров'я моєї
матері, хоч ми перебували одне від одного за тисячі кілометрів.
Якось у Римі мені подарували маятник. Це прилад, який дозволяє
мені дізнатися, чи добрими є певні препарати для мого здоров'
я. У цьому немає нічого магічного; йдеться лише про хвилю,
яка повертає маятник у той чи інший бік. Ось тут у цій кімнаті є
тисячі радіохвиль. Якби ми мали здатність вловити їх, ми почули
б тисячі радіостанцій!

не дуже вдала відповідь на питання, але й окультизмом тут не пахне: звичайні фізичні закони. Думаю гадання на Святому Письмі і Вервиці мають набагато глибшу окультну суть!

"Єресь" №4
Стосовно цього питання взагалі важко щось зрозуміти. Наведу текст трьох сторінок книги, в якому брехливі підгорецькі пси знайшли "єресі" -- думайте самі.

Цього тижня Греко-Католицька Церква відзначала свято
Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Отець Сергій
Булгаков, російський православний богослов, у своїй книзі
«Купина Неопалима» наполягав на всесвятості Матері Божої.
Але православним людям усе ще важко зрозуміти, що Мати
Божа, яка є людиною — такою, як і всі, розглядається як непорочна
від зачаття. Існує почитанння Божої Матері тому, що вона
є людиною, але, звісно, вона є святою. У ході історії візантійська
православна та латинська православна традиції розвивались
стосовно питання Божої Матері не однаково. Чи могли б Ви викласти
своє бачення цього, враховуючи, що Українська Греко-
Католицька Церква знаходиться між цими двома традиціями?(запитання)
Відповідь Гузара
Той факт, що Бог вибрав конкретну жінку, через яку, так би
мовити, Він прийшов у світ як людина, у людський спосіб, будучи
народженим від жінки, —цей факт має бути предметом нашої
віри. Він не з'явився, а воплотився і став дитям. Звичайно, Він не
є плодом звичайного співжиття чоловіка і жінки. Він приходить
через втручання Святого Духа. Отже, у певному сенсі не можна
цілком уникнути цього моменту — так би мовити, Deus ex machi-
па, —але у всьому іншому Він є у повному сенсі людиною.
Пригадую, в індійській літературі, в «Упанішадах», є опис
жінки Шаконталії, яку автор намагається представити як досконалу.
Загалом наше уявлення про досконалість, звичайно, є дуже
обмеженим, бо ми лише люди. Бог вибрав жінку для того, щоб
вона стала Його Матір'ю на землі, тобто для Його Сина, Який
воплочується, Який досконало приймає людську природу. Я думаю,
що для всіх нас цілком природно бажати, щоб наша мати
була в певному сенсі ідеальною. Мати є всім для своєї дитини.

Для дитини природно дивитися на свою матір знизу вгору—
навіть чисто фізично — і бачити її якщо не в ідеальному, то в
дуже хорошому світлі.
Можу звернутися до одного прикладу з мого власного життя.
Моя матір останні роки свого життя, після смерті батька, проживала
з моєю сестрою. Якось, після її смерти, я поїхав до сестри.
Ми сиділи, розмовляли і пригадували нашу матір. Сестра
сказала, що вона знайшла деякі листи мами і прочитала їх із захопленням.
Моя сестра тоді сама вже була бабусею, мені також
було за 60, але ми захоплено роздумували над постаттю нашої
матері, згадували з жалем про те, що у повсякденному житті не
приділяли їй достатньо уваги, коли вона ще була серед нас. Але
це захоплення відбилось у нашій пам'яті...
Уявіть собі, як Бог вибирав Свою матір. Це щось таке, чого ми
не можемо вчинити. Ми можемо лише прийняти нашу матір, тоді
як Бог готує людину, щоб вона стала Його Матір'ю. Я розумію,
що Ви маєте на увазі, коли говорите про труднощі православних.
Я думаю, що кожна звичайна людина мала б у цьому випадку
проблему. Якою би я вчинив свою матір, якби міг це вирішувати?
Для нас це, звісно, є неможливим, але не для Нього.
І чим, накінець, є її святість? Я думаю, що наші концепції
святости є дуже обмеженими, дуже нереалістичними. Якщо подивитися
на легенди й апокрифи, то бачимо, що люди намагаються
описати жінку згідно з їхніми власними ідеями про досконалість:
вона там сидить, молячись, співаючи пісні, читаючи
Святе Письмо, а потім ангели приходять, підмітають подвір'я,
птахи приносять хліб чи щось на зразок того. Все це легенди, які
ми розповідаємо дітям, але багато людей думають у такий спосіб.
Вони наче не можуть уявити собі Марію, яка підмітає подвір'я,
миє посуд, пере одяг.
Христос жив у маленькому містечку Назареті зі Своєю
Матір'ю й тим, кого вважали Його батьком, —Иосифом. Марія,
звісно, ходила по воду, спілкувалася з жінками, що були їхніми
сусідами; Йосиф також спілкувався з чоловіками та займався
своїми справами, працюючи теслею. Цілком нормальна сім'я.
Навколишні, як виглядає, не зауважували в ній нічого особливого

(принаймні це не відображено в Євангелії); вони казали: «Хіба
Він не є одним з нас?»
І поверх дуже реалістичної, приземленої картини дійсного
життя цієї родини ми накладаємо наші богословські роздумування.
На мою думку, ми в якомусь сенсі «вбиваємо» реальність нашими
високоінтелектуальними думками. Отже, наша рефлексія
мала б бути такою: цю реальність, як і в більшій частині христо-
логії, важко узгодити зі звичайним людським життям. Але ж Ісус
був і до того, як почав ходити містами й селами Палестини. Він
допомагав Иосифу, а може, й самостійно займався ремеслом теслі.
Можливо, Йосиф до того часу вже помер — ми не знаємо. Ісус
ходив до синагоги, молився разом з усіма, як і будь-хто інший...
Я думаю, нам треба бути дуже обережними, коли ми починаємо
вдаватись до богословських рефлексій.
Ці богословські рефлексії зумовлені нашим культурним середовищем.
Латинська культура, як ми знаємо, стремить (як це
пізніше зробив Декарт) до чітких та ясних ідей, які зазвичай перебувають
на перехресті між логікою та юридичним мисленням,
її представники прийшли до, можна сказати, негативної чи, радше,
негативно вираженої концепції: Непорочне Зачаття — без
порока, без будь-якого сліду недосконалости.
Наша Традиція застосовує тут інший підхід. Постає питання,
який з них кращий? Я вважаю, що вони є взаємодоповнювальни-
ми. Це лише питання відмінного культурного середовища, яке
стоїть за ними.
Ми дивимось на Діву Марію як на Пресвяту, навіть якщо ми
насправді не знаємо, що означає «Пресвята». І навіть що означає
«свята»... В певному сенсі простіше сприймається латинська
концепція: вона, Марія, не мала ніякого гріха. Це ясно і зрозуміло.
Але коли ми говоримо про ідею всесвятости, Panagia, ми
опиняємося перед лицем таємниці.
Вона була Пресвятою, але водночас народженою у грішному
світі, як усі люди.
Так. І все-таки вона якоюсь мірою є інакшою. Це означає, що
хоч вона й була народжена у цьому грішному світі, вона не була
позначена гріхом, як ми. Мається на увазі, що вона не пізнала
blamish (наслідків) первородного гріха. Ми кажемо: вона була
настільки доброю, що неможливо навіть припустити, щоб вона
мала яку-небудь думку про гріх. Але врешті-решт ми опиняємося
перед таємницею.
Гадаю, нам треба визнати, що це є поза нашим розумінням,
оскільки ми не знаємо, що є святість. Перед цією тайною ми повинні
виявити певне смирення. Намагатися конкретно пояснити
її—це питання для богословів, які мають у своєму розпорядженні
такі інструменти, як традиції, категорії мислення, культурні
категорії. Але що ж у повсякденному житті означає «Непорочна»,
що означає «Пресвята»? Нам важко сказати. Просто кажучи,
вона була доброю жінкою, доброю сусідкою, доброю матір'ю; без
сумніву, люди любили її. Вона була одною з них —оце й усе. Що
іншого могли побачити навколишні люди? Вони ніколи навіть
не підозрювали про те, що відбувається у цьому будинку. Я думаю,
що ми, ведені нашим бажанням пізнати таємницю, марно
катуємо себе.

[o.Mykil]

"Малий" тут знову попав у десятку! )


Не так уже й давно, знайома зі Львова розповідала, що її одна подружка поїхала з цікавості на так звані «реколекції» у смт. Брюховичі, до сестер-монахинь, контемплятивного типу, що приєдналися до сумнозвісної «підгорецької братії». І була вражена… Виявляється, що перед тим як приступити до святої тайни Сповіді, треба ще наперед «сповідатися» перед місцевими сестрами, які немовби мають нецерковний обов'язок «підкориговувати « гріхи каянників… Думав, що це якийсь жарт, бо важко повірити в те, але це, як виявляється, правда. Бо ж є очевидці дивовижного діла. Що за місія така? Хто дав на це право?
Кажуть знавці феномену, ще це, мовляв, така давня «практика» брюховицьких та тисменицьких сестер з якимось покликанням на Послання апостола Якова, подібно, певною мірою, до протестантів…
Рух догналізму стає неначе схожим на еклектичну суміш різнорідних нехристиянських елементів та християнських, будучи типовим релігійним рух епохи постмодернізму, зрідні Нью Ейджу. Простіше мовлячи, маємо на Україні незаконнороджене дитя Нью-ейджу зачате, отже, у лоні потаємних відповідних служб…

Чи відомо ще комусь більше про таку нетрадиційну в Католицькій Церкві «сповідь» у схизматичному дусі догналізму недалеко від м. Львова?

[Мaлuй]

Звернення до вірних Української Греко-Католицької Церкви

Будьмо уважні! Господь сказав притчу оцю: «Хто не входить дверима в овечу кошару, а влізає деінде, - той злодій і розбійник... Злодій тільки на те закрадається, щоб красти, убивати та нищити... А хто входить дверима, той вівцям пастир і його голосу слухають вівці. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу» (пор. Ів. 10. 1 - 10).

Будьмо уважні! Ми усі цінуємо єдність Церкви, замислюємося на чому вона полягає, докладаємо зусиль і віримо, що «сили пекельні її не подолають» (пор. Мт. 16. 18). Усім нам відомо, що «дім розділений в собі не встоїться» (пор. Мт. 12. 25), а коли йдеться про наш рідний дім, про нашу Українську Греко-Католицьку Церкву, то аж дух завмирає, що повстають сили, які хочуть розділити нашу оселю, посварити наші сім'ї та обманути побожний український люд.

Будьмо уважні! Вже протягом кількох років на Заході України діє група іноземців (група Догнал), які під виглядом греко-католицьких провідників збирають невдоволених священиків, монахинь або мирян і пропонують їм дуже принадний, але водночас обманний «шлях до неба». Називаючи себе новими «месіями» і «спасителями», вони стверджують, що лише вони знають правдиву науку Церкви, а всі решта помиляються і тим самим вселяють в уми людей зневагу до Української Греко-Католицької Церкви. Люди зваблюються на те, що нібито вони допомагають своїми молитвами, але що це за молитва, коли вони розпалюють ненависть до інших вірних; що це за гучне призивання ім'я «Ісусе», коли в поведінці вони є злі та агресивні? Невже ж можна любити Ісуса та очорнювати свого ближнього?

Будьмо уважні! Ці чужинці, які називають себе українцями греко-католиками, насправді жодного відношення не мають до нашої Церкви, яка терпіла переслідування та вистраждала свою єдність із Вселенською Церквою. Вони приїхали сюди лише тоді, коли наша Церква почала вставати з колін і зміцнюватися. Тоді виникає чітке запитання: яка ж справжня ціль їхньої релігійної діяльності? Як каже Священне Писання: «Ви пізнаєте їх за плодами їхніми» (Мт. 7. 16), отож, що криється під маскою «правовірних підгорецьких псевдокатоликів»? По-перше, вони розділюють українське суспільство, спричинюючи роздори в церковних парафіях і українських родинах. Невже ж релігія, а передусім наука Ісуса Христа має за завдання розділювати спільноти людей, чи може навпаки, має об'єднувати їх? По-друге, ці «найманці» взяли наше багатовистраждане ім'я «греко-католики» і таким чином деякі люди повірили їм, хоча насправді ці псевдопастирі викрадають наше означення. Це щось подібне, якби назватись вашим ім'ям і прізвищем та замість вас отримувати зарплату чи якийсь дорогий дарунок. По-третє, їхнє твердження про те, що Папа Римський їх визнає є фальшиве і не підтверджене жодним офіційним рішенням. Отож, якщо вам будуть казати, що вони безпосередньо підпорядковуються Святішому Отцеві, то ви попросіть їх нехай підтвердять свої слова відповідним документом.

Будьмо уважні! Основна частина цих псевдогрекокатоликів належала до отців Василіян. Однак, через непослух та гординю цих людей було видалено із монашого чину. Вони також були священиками, але настільки хотіли бути знаменитими і визначними, що їхнє священство стало обмінною монетою в отриманні власної слави, потоптавши при цьому репутацію інших священиків та єпископів. На що Церковний трибунал зреагував адекватно: заборонив їм священнодіяти і відлучив їх від Церкви. Опісля Апостольська столиця, тобто відповідна структура Римської курії, підтвердила це рішення як правильне і остаточне. Але на цьому діяльність чужинців не припинилася. Вони в брутальний спосіб почали влізати в наш спільний дім, Українську Греко-Католицьку Церкву, іменуючи себе єпископами. Трохи згодом ці особи відважилися на ще нахабніше, а саме те, що вони всіх законно призначених архиєреїв викляли з Церкви, а самих себе призначили на всі єпископські кафедри. Звичайно тут мова не йде, про те що вони є в силі захопити наші єпархіальні управління чи в Стрию, чи в Бучачі, чи то у Львові, чи в Івано-Франківську, однак тут ми маємо справу із рейдерством пропагандистського характеру, тобто це все робиться для того, щоб вірні були дезінформовані і недовіряли своїм архипастирям.

Будьмо уважні! Ми, духовенство, звертаємося до вас, дорогі вірні Української Греко-Католицької Церкви, щоб ви дбали про єдність Церкви. У своєму домі, на місці праці, в громадській діяльності, щоб ви пам'ятали, що кожен проповідник, який влізає в насильницький спосіб до храму вашої душі і хоче заволодіти вашим дорогоцінним серцем - це злодій і розбійник. Лише ті, які входять через двері вашої культурної спадщини та вашої релігійної приналежності є справжніми пастирями і їх голос неважко розпізнати. Щодо найманців-чужинців, які підступно і в не церковний спосіб хочуть нібито будувати кращу Церкву, то за ними не варто іти, бо голос незнаний для нас є чужий і він хоч інколи привабливий, однак є ворожий, бо хоче вкрасти, оволодіти, підпорядкувати душу нашого народу і серце нашої Церкви.

Будьмо уважні! Ця група псевдопастирів використовує різноманітні способи, щоб про них знали та говорили люди. Вони роздають свої листівки, розсилають листи та різні пропагандистські матеріали. Від недавна вони використовують відеокамери і за допомогою монтажу можуть робити такі сюжети, що якийсь один випадок може бути поміщений зовсім в інший хронологічний контекст. Тобто, обманом і підступом все робиться для того, щоб заволодіти найдорогоціннішим - нашим духовним домом, Українською Греко-Католицькою Церквою.

Будьмо уважні! Обізнані спостерігачі твердять, що за цим рухом «правовірних» греко-католиків стоять якісь сили, які зацікавленні в послабленні Української Греко-Католицької Церкви. До речі, самі псевдопастирі наголошують, що мовляв православних церков є кілька, то чому б не створити ще одну греко-католицьку? Це свідчить про те, що все це здійснюється за чиїмось лукавим сценарієм, щоб поділяти і потім керувати. Бо чим більше українське суспільство розділене, тим більше воно слабке і податливе на різноманітні впливи, в тому числі і фінансові.

Будьмо уважні! Ми чітко стверджуємо, що лише той має моральне право бути пастирем народу, який працює в ім'я єдності та взаємоповаги один до одного. Це стосується, як церковної сфери, так і державної. Ми осуджуємо вчинки тих людей, які маскуються і присвоюють ім'я Української Греко-Католицької Церкви, не маючи до неї жодного відношення, і твердимо, що їхнє серце б'ється не для нашої Церкви, не для України, не для її народу. Отож, слухаймо голос своїх пастирів, а не тих, хто лестивим словом намагається нас обманути.

Духовенство УГКЦ
Сокальсько-Жовківська єпархія

2. 09. 2009 р. Б.

http://christusimperat.org/uk/node/17806

[romanm]

Хм, але шо настільки дурний народ йде за ними? Звичайно, робити есхатологічні сценарії, типу сліпі поводирі сліпих, нам не пристало. Але чи тим, хто йде за ними позакладало? Невже так тяжко прочитати катехизм, який можна знайти на кожному кроці, і зрівняти?

Хоча це показує рівень наших християн.

[Мaлuй]

Хм, але шо настільки дурний народ йде за ними?...
...Хоча це показує рівень наших християн.

насправді тих, що за ними йдуть -- одиниці! В основному "ображені" на все псевдохристияни з неабияким комплексом меншовартості, які легко клюнули на байку про свою богообраність. Новонавернені християни, які поняття не мають про Католицьку Церкву.

а щодо катехизму, то основна маса з тих, хто пішов за підгорецькими, навіть не чула про такий документ, нажаль.

[romanm]

Бандитське збіговисько!. Слова не мої.

[galician]

Вони тепер кастинг на папу влаштують, чи як? Вл. Осідач певно вже застарий, вони йому милостиво Україну залишать, а лот з посадою папи певно буде розігруватися між Догналом, Шпіржіком та Гітюком. Влаштуємо голосування?
А потім візьмуться за найприємніше - ділити посади по всьому католицькому світі. Вах як прикольно! Тілько де вони люда стілько наберут, кадровий голод їх не лякає, га? Може то самому до них по-шуріку приєднатися, може і мені який жирний кусень обломиться? У вигляді там єпископства чи митрополії (а шо, я дурніший за них?) десь в США. А шо, я по англійськи два слова зв"язати вмію, на менше я не згоджуся. Пацани, не спіть, налітай, поки не роздали всі вакантні місця, потім пізно буде

[гість]

Священик УГКЦ відповідає на агітлистівку "підгорецьким"
- http://christusimperat.org/uk/node/18032

[vitalko]

Як в нас в народі кажуть: Ото відпалив.

[o.Mykil]

Як в нас в народі кажуть: Ото відпалив

Чув раніше про те чергове правдиве звернення, ще перед його виходом у світ. Навіть знаю декого, що о. Оресту Ф. допомагав у тій корисній справі.

[Mandrivnyk]

Ох і втяв о. Орест тим самосвятам , нарешті, хоч хтось з Львівської архиєпархії УГКЦ відреагував на останні писання "підгорецьких", а то вже гидко читати про суцільні "анафеми"! А тим більше розкрив минуле їхнього провідника Осідача. Якщо би з усіх єпархій нашої Церкви написали бодай по одному такому аргументованому листу, то, можливо, це була би серйозна інформаційна протидія розкольникам. А то вони взагалі вже розпоясалися, що народ Божий втрачає орієнтири у правдивій Церкві!

[oremus]

ОТЕЦЬ ФРЕДИНА - БРАВО. ДЯКУЄМО ВАМ ЗА ЧІТКЕ І ЛОГІЧНЕ, зрозуміле і щире священиче слово.

[o.Mykil]

І скільки ці "підгорецькі браття" ще будуть продовжувати баламутити народ і ширити обман?

Знову екскомуніковані беззаконники продовжують всіх і вся "викидати" на ліво та направо із Христової Церкви, хто не з ними...

1. о.Орест Фредина, протосинкл Львівської Архиєпархії
2. о.д-р Іван Дацько, професор Українського католицького університету (УКУ)
3. о.д-р Борис Гудзяк, ректор УКУ
4. о.д-р Михайло Димид, професор УКУ
5. д-р Мирослав Маринович, професор УКУ
6. д-р Антуан Аржаковський
7. о.Корнилій Яремак, ЧСВВ, редактор „Місіонаря”
8. о.Йоанікій Чверенчук,ЧСВВ, Протоігумен ЧСВВ
9. с.Дія Стасюк, ЧСВВ, екс-глава монашества


Далі пишуть таке: "Лише отець О.Фредина написав листа на чотирьох сторінках. На жаль, віру в ньому не визнав і єресей Гузара не відрікся. Вісім останніх затверділим мовчанням відкрито виявили, що і надалі залишаються в єдності з єресями Гузара".

Брехня на брехні... Поки що про "ересі" Блаженнішого мовлять тільки догналівці, хоч це не в їх компетенції. Тільки вони виривають цитати з контексту і догматизують їх відповідно до свого сектанства. Блаженніший ніби не переконаний повсякчас у тих "ересях".

Неправда, що василіянський уряд мовчав на їх "прохання", хоч хто вони такі?

Взяти хоча б це http://www.osbm.in.ua/ukr/news/398

Чи це http://www.christusimperat.org/uk/node/17541


"Молюся за всіх, які попали під Ваш згубний вплив і вірю, що Господь має середники для їх повернення у лоно своєї Католицької Церкви. А Вам, на закінчення, раджу взяти глибоко до серця слова Апостолів, які говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних. Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духа» (Послання Апостола Юди 1.18", - з листа о. Ореста Фредини до наших рекордсменів по анатемах і анархізму на релігійному грунті - http://www.christusimperat.org/uk/node/18032


Отак творяться секти, церковні розколи та руйнується Церква Божа. Вже навіть дехто з їхніх палких прихильників бентежиться через цей новий роздор (явну схизму) і різкість у судженнях "безпомильних" гуру.

[Мaлuй]

Підгорецькі отці - Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

[Кенгуру]

Хлопці і дівчата,
а може ми їм, братам підгорецьким, підкажемо: на самих себе наложити анатему .
Це є якийсь мультик , інакше не скажеш, гммм...
Але диявол насправді є сильніший від людини
продовжуймо далі радісно співати і йти у житті
ЗНАМИ БОГ РОЗУМІЙТЕ НАРОДИ і ПОКОРЯЙТЕСЯ БО З НАМИ БОГ.
це для нас випробування небувале яке нас збуджує до глибшого духовного подвигу в особистому житті та цілій Церкві.
Молімося і постимо, щоб не впасти у спокусу

[Кенгуру]

У тій інциклопедії добре роз'яснено
енциклопедія є гарним підручним матеріалом для людей, що сумніваються або не знають.

[Мaлuй]

Всіх католиків закликаю висловити своє обурення -- бажано в делікатній і стриманій формі, з приводу наступної статті у Вікіпедії: Українська правовірна греко-католицька церква
обговорення статті тут і тут

п.с. сттаття розміщена в категорії "Церкви України" тобто ставить підгорецьку секту в один ряд з усіма зареєстрованими в Україні Церквами.
Хто має бажання долучитися до дискусії і посприяти перенесенню статті в відповідну категорію, наприклад секти України, прошу залишати свої коментарі за вищенаведеними посиланнями.

[Ainalain]

В житі кожної людини виникають проблеми, та їх треба вирішувати. А церква - це збір вірних ( з їх проблемами). В історії Церкви виникало чимало проблем, і церква ніколи неспішила з винесенням рішень. Так само і сьогодні. Церква завжди мала авторитет і ніколи його не втратить. Його завжди псують такі як "підгорецькі", навіть важко назвати їх монахами, бо монах має мати послух своєму настоятелеві, а як бачимо вони його немають, лише лиють бруд на Єпископів і священників, які виконують Божу справу. Хто йде проти Церкви, той служить ДИЯВОЛУ!!!

[o.Mykil]

13-14 вересня 2009 року Божого у Львові-Брюховичах відбулася Сорок шоста сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ. У сесійних засіданнях взяли участь 15 членів Митрополичого Синоду...


Митрополичий Синод розмірковував над проблематикою т.зв. «угрупування Догнала» і вирішив видати відповідну інформативну брошуру для кращого інформування наших вірних про них та ситуацію, що склалася внаслідок їхньої деструктивної діяльності.

http://www.ugcc.org.ua/news_single.0.html?&tx_ttnews[pS]=1247852238&tx_ttnews[tt_news]=1561&tx_ttnews[backPid]=1&cHash=d49bb7127a

[o.Mykil]

навіть важко назвати їх монахами

"Монахи" поза Василіянським Чином - просто самозванці! Їм сказали скинути монашу рясу, а вони й далі продовжують діяти анархічно!

[solist-vokalist]

Ситуація справді складна, адже починає утворюватись потужна секта, яка, однак, переконаний, не має жодних перспектив, оскільки дії єпископів-самозванців інколи справді починають бути маразматичними. Прикро лиш, що їм вдалося звести стількох хороших, проте довірливих та наївних людей, які прагнули шукати Бога.

[Олюнька]

Ситуація справді складна, адже починає утворюватись потужна секта, яка, однак, переконаний, не має жодних перспектив, оскільки дії єпископів-самозванців інколи справді починають бути маразматичними. Прикро лиш, що їм вдалося звести стількох хороших, проте довірливих та наївних людей, які прагнули шукати Бога.

До речі, про людей. Не помітно, щоб за ними пішло аж так багато народу, вони просто створюють ефект масовості і всюдисущності своїми постійними звинуваченнями. Думаю, що число їх прихильників вже і не збільшиться.

[o.Mykil]

Думаю, що число їх прихильників вже і не збільшиться.

Олюнька продовжує й надалі тверезо мислити!:))

[solist-vokalist]

Погоджуюсь із вище написаним. До речі, ще років 3-4 тому в них було куди більше прихильників, а з кожним роком люди, дивлячись на нелогічні, нехристиянські та маразматичні дії - каються і відходять. Одна знайома бабулька була закоренілою їхньою прихильницею, однак нещодавно усвідомила куди потрапила. Спочатку дуже переймалась, адже пережила справжнє розчарування, однак зараз, дякувати Богу, усе гаразд.
Думаю, варто молитися за тих людей, що потрапила у сіті "підгорецьких" і Господь обов'язково про них подбає.

[o.Mykil]

Варто зазначити, що вони вже тепер не цілком "підгорецькі", бо зробили теж центр свого "синоду" у Брюховичах біля Львова...

[Yuriy D]

Недавно перечитав лист Владики Володимира (Ющака) до "підгорецьких отців". Там дуже добре розкрито історію формування їхньої спільноти, пролито світло на багато питань. З прочитаного зрозуміло, що теперішні "підгорецькі отці" вже давно опановані жадобою церковної влади, і протягом багатьох років шукають шляхи, як її здобути.
Якщо в когось ще є якісь сумніви відносно "підгорецьких отців" або ж просто ствердити свою точку зору - рекомендую перечитати листа http://www.ugcc.org.ua/824.0.html