Важливі в історії України дати

історія, філософія, мови, економіка...

Модератори: Artur, ihor

wpab
дописувач
дописувач
Повідомлень: 52
З нами з: 01 травня 2009, 20:39

Важливі в історії України дати

Повідомлення wpab » 07 травня 2009, 19:01

Чи це наше свято 9 травня? Була війна двох імперій, а Україна виявилася між ними. Нам на ці події треба дивитися через українську призму. Трагедією нації було те, що і одні, і другі нас просто експлуатували і використовували, стравлюючи українців між собою. Що Гітлер, що Сталін - однакове зло для України.
У моєму рідному місті, як і в багатьох інших, в центрі пам'ятник на якому радянська символіка, здається під ним є поховання загиблих "невідомих солдатів". Щороку по інерції влада та мешканці як і в радянські часи влаштовує урочистості з оркестрами, ходою, кашею, горілкою і тд.
9 травня замінювати нічим не варто. Просто, цю дату перемоги Москви над Берліном треба перестати відзначати так гучно на державному рівні. Натомість, можна оголосити його днем скорботи за загиблими, поставити Хрести замість пам'ятників, замість оркестрів - панахиди тощо.

Аватар користувача
Anatolij
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 186
З нами з: 07 грудня 2008, 20:13
Звідки: Kalush
Контактна інформація:

Повідомлення Anatolij » 07 травня 2009, 19:37

9 травня - день перемоги радянських москалів.
Як знаємо з історії, українська армія у складі радянської ще в перші роки війни була знищена німцями за посередництвом радянської влади. наших кидали під танки у якості гарматного мяса, давали одну рушницю на 10 чоловік і казали: "в бою здобудете собі зброю..."
Наших спеціяльно кинули в першу чергу на фронт, як націю, як українців, такий собі спонтанний геноцид.

наша війна, наша перемога ще не досягнута. наша війна тривала до 60-х років, до останніх загонів УПА. нас ліквідовували, знищували, і на деяких час таки приборкали. тому ще нема дня перемоги.

Ми здобули незалежність, але нею не володіємо, ми досі залишаємся бидлом і рабами москалів, які все більше нас гноблять. наша перемога буде тоді, коли ми станемо по-справжньому вільними, коли ніхто не зможе нами керувати і маніпулювати, коли ми остаточно переможемо ворога.

Потрібно продовжити справу наших попередників-ветеранів УПА і хоч не вдаватися до кровопролиття, та мирно відвойовувати свою державу від рук тих, хто нею зараз володіє і пригноблює. Потрібне молоде, сповнене національної самосвідомості покоління, яке буде розуміти, що вони - українці і хочуть мати справжню, незалежну державу, які захочуть її відбудувати, визволити, захищати, сприяти розквіту її міжнародного іміджу, а не попускати на екранах телевізорів усіх країн, ніби ті дикуни у парламенті - це обранці нашої нації, обличчя держави.

В наш час необхідна пропаганда жорсткої ідеології, мета якої - викорінити ту ментальну хворобу байдужості, якою хворіє зараз більшість населення.

enginer
дописувач
дописувач
Повідомлень: 121
З нами з: 04 листопада 2008, 17:29

Повідомлення enginer » 07 травня 2009, 23:29

Anatolij писав:9 травня - день перемоги радянських москалів.
Як знаємо з історії, українська армія у складі радянської ще в перші роки війни була знищена німцями за посередництвом радянської влади. наших кидали під танки у якості гарматного мяса, давали одну рушницю на 10 чоловік і казали: "в бою здобудете собі зброю..."
Наших спеціяльно кинули в першу чергу на фронт, як націю, як українців, такий собі спонтанний геноцид.

наша війна, наша перемога ще не досягнута. наша війна тривала до 60-х років, до останніх загонів УПА. нас ліквідовували, знищували, і на деяких час таки приборкали. тому ще нема дня перемоги.

Ми здобули незалежність, але нею не володіємо, ми досі залишаємся бидлом і рабами москалів, які все більше нас гноблять. наша перемога буде тоді, коли ми станемо по-справжньому вільними, коли ніхто не зможе нами керувати і маніпулювати, коли ми остаточно переможемо ворога.

Потрібно продовжити справу наших попередників-ветеранів УПА і хоч не вдаватися до кровопролиття, та мирно відвойовувати свою державу від рук тих, хто нею зараз володіє і пригноблює. Потрібне молоде, сповнене національної самосвідомості покоління, яке буде розуміти, що вони - українці і хочуть мати справжню, незалежну державу, які захочуть її відбудувати, визволити, захищати, сприяти розквіту її міжнародного іміджу, а не попускати на екранах телевізорів усіх країн, ніби ті дикуни у парламенті - це обранці нашої нації, обличчя держави.

В наш час необхідна пропаганда жорсткої ідеології, мета якої - викорінити ту ментальну хворобу байдужості, якою хворіє зараз більшість населення.



Це все реально зробити, але при однiй умовi - створивши тоталiтарну державу, iншого шляху немаэ!
Овчина варта вичинки?

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 08 травня 2009, 11:24

Anatolij писав:В наш час необхідна пропаганда жорсткої ідеології, мета якої - викорінити ту ментальну хворобу байдужості, якою хворіє зараз більшість населення.


І хто ту "жостку ідеологію нам буде пропагувати :o
Ваші пропозиції і взагалі що хто підрозуміває під жорсткою ідеологією :(
Може її буде втілювати в життя О.Тягнибок проти якого я ніц не маю проти. але...
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Повідомлення romanm » 08 травня 2009, 11:29

ljubomyr_ps писав:
Anatolij писав:В наш час необхідна пропаганда жорсткої ідеології, мета якої - викорінити ту ментальну хворобу байдужості, якою хворіє зараз більшість населення.


І хто ту "жостку ідеологію нам буде пропагувати :o
Ваші пропозиції і взагалі що хто підрозуміває під жорсткою ідеологією :(
Може її буде втілювати в життя О.Тягнибок проти якого я ніц не маю проти. але...


Мені здається, що людина в своїй глибокій сущності є недалеко від тварини. Тобто, перше, це мати з чого жити, і жити нормально. Якщо зроблять для людей нормальне життя, то і не буде проблем ні з мовою, ні з ідеологією. А то 1000 людей гнуть спини по Італіях, а тут про синьо жовті прапори говорять, і памятники Бандері ставлять на Заході, а на Сході роблять, що тим людям більш канає Лєніни і червоні прапори.

Як би не було шкода і гірко, але, наша влада = відбиток нас самих. Видно що україна незалежна, бо від неї нічого незалежить вже.

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 08 травня 2009, 13:42

romanm писав:Мені здається, що людина в своїй глибокій сущності є недалеко від тварини.

Якщо брати фізичну (тілесну) природу людини то так; а якщо брати духовну природу (від Бога) - то зовсім далеко. Людина перш за все душа сотворена Богом! Вічна. а тіло смертне.
romanm писав: Тобто, перше, це мати з чого жити, і жити нормально. Якщо зроблять для людей нормальне життя, то і не буде проблем ні з мовою, ні з ідеологією.

Проблем будуть завжди - такі ми люди. А як станемо жити нормально то ще й появляться проблеми з вірою. Нащо тоді Бог, Віра якщо "усьо харашо" - приклад цьому "сита Європа", й тим більше наші новоспечені заможні українці у Церквах їх не знайдеш зато по модних світських тусовках або в "продвинутих харизматичних псевдоцерквах" зустріти мона. А все через те що багацтво гниле бо легше верблюду пройти... ніж багатому... От тоді людина стає тілесною зациклюється на своїх фізичних. матеріальних проблемах а про свою душу на жаль забуває.
romanm писав: Як би не було шкода і гірко, але, наша влада = відбиток нас самих. Видно що україна незалежна, бо від неї нічого незалежить вже.

Тільки давайте не будем нарікати, а то в нас українців то дуже добре виходить - "всі і все нездале". Починаймо з себе...
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Повідомлення romanm » 08 травня 2009, 14:34

Якщо брати фізичну (тілесну) природу людини то так; а якщо брати духовну природу (від Бога) - то зовсім далеко. Людина перш за все душа сотворена Богом! Вічна. а тіло смертне.

Нема питань, я саме це хотів сказати.




Проблем будуть завжди - такі ми люди. А як станемо жити нормально то ще й появляться проблеми з вірою. Нащо тоді Бог, Віра якщо "усьо харашо" - приклад цьому "сита Європа", й тим більше наші новоспечені заможні українці у Церквах їх не знайдеш зато по модних світських тусовках або в "продвинутих харизматичних псевдоцерквах" зустріти мона.


Не сперечаюся. А чому вони тусуються по харизматичних церквах??? Задайте собі це питання. Там, наприклад стосовно матеріального, відносяться дуже жорстко, не платиш взнески, пшол вон із спільноти. Так що не факт що заможні значить віруючі чи навпаки. Нормальне матеріальне життя, коли ти не думаєш як заробити, дає можливість розвернутися до других, філософських питань. Візміть Польщу - ліпше там чи ні, матеріально??? % віруючих, і Україну. Італію чи Росію. От вам і відповідь.

А все через те що багацтво гниле бо легше верблюду пройти... ніж багатому... От тоді людина стає тілесною зациклюється на своїх фізичних. матеріальних проблемах а про свою душу на жаль забува

Не факт що гниле. Гроші тоже доброго багато роблять. а он люди, які посвятили своє життя Богу, стають відступниками, чи вони тоже багаті?



Тільки давайте не будем нарікати, а то в нас українців то дуже добре виходить - "всі і все нездале". Починаймо з себе...

Так ніхто і не нарікає. Констатація. Торчали як придурки на майдані, а нас очередний раз поімєлі(прошу вибачення за слово), не поляки за нас стояли, не москалі, та й багато нам заздрили. Чим все скінчилося????
Україну тлумили споконвіку, і надії на те, що буде ліпше, я не наблюдаю, імхо власне.

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 08 травня 2009, 15:00

romanm писав: Торчали як придурки на майдані, а нас очередний раз ..........(прошу вибачення за слово), не поляки за нас стояли, не москалі, та й багато нам заздрили. Чим все скінчилося????
Україну тлумили споконвіку, і надії на те, що буде ліпше, я не наблюдаю, імхо власне.


Ну нє. Погляньте на то з іншого боку. Стояли люди в першу чергу за Правду, свободу думки - це був великий здвиг народу, не варто піддаватись тим, хто хоче оппоганити святе - типу от бачете за що ви боролись, а вас вони по..... - це огидна брехня не за політиків ми боролись в першу чергу а за вищі ідеали, яких не оппоганить ніщо тому що вони від Бога.
Україна Є. БУЛА, і БУДЕ - це як Земля Обітованна - а народ який живе на ній - на жаль мона порівняти з "вибраним народом з Біблії - Бог казав про них "твердошиї..." - а що ми про себе самих можем сказати...
Та все-таки нам треба памятати про нашу Небесну Вітчизну.
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Повідомлення romanm » 08 травня 2009, 15:07

Україна Є. БУЛА, і БУДЕ - це як Земля Обітованна - а народ який живе на ній - на жаль мона порівняти з "вибраним народом з Біблії


Сміле порівняння:) але, на жаль, всього лиш паралель, яка ніякої основи не має. Була то була Україна, але чи буде не факт, це не догма.



Та все-таки нам треба памятати про нашу Небесну Вітчизну
.

1 000%

oremus
дописувач
дописувач
Повідомлень: 97
З нами з: 11 вересня 2008, 20:02

Повідомлення oremus » 08 травня 2009, 21:07

ЧИТАЮ, АНАЛІЗУЮ, ДИВУЮСЯ І БРИЖУСЯ ЦЬОГО ХОХЛІЗМУ І ЗАНИЖЕНОЇ ДО НУЛЯ ГІДНОСТІ 1. 8-9 ТРАВНЯ - ЦЕ ІСТОРИЧНИЙ ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ НАД ФАШИЗМОМ.
(тепер на хвилю абстрагуймося від подібної дати перемоги над планетарним комунізмом). Тобто борня проти комунізму триває, та чи варто применшувати факт ліквідації фашистської держави ? ЗВІСНО, щр ні !... ПЕРЕМОГА ОДНОЗНАЧНО ВІДБУЛАСЯ.

2.НАСТУПНЕ. КОМУ НАЛЕЖИТЬ ЦЯ ПЕРЕМОГА ? З підручників дізнаємось, що країні СССР та союзникам. Що означає СССР ? Це країна окупованих народів. 70% відсотків це українське, українство,Україна...

3.На чиїй тереторії велись воєнні дії БЕЗДАРНОГО КРЕМЛЯ? Де вчився воювати Сталін на чиїх землях ? Силою котрого народу ( левова частка) ? НА УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРИТОРІЇ, мої любі, ДВІЧІ (туди-назад). Пригадайте 1.2.3 Українські Фронти і т.д

4.РОБІТЬ ВИСНОВОК КОМУ НАЛЕЖИТЬ ПЕРЕМОГА НАД ФАШИЗМОМ ? Україні. Це наша перемога і від цього не потрібно відпекуватися.
ЗМЕНШУВАТИ ПОДІЮ, це означає віддати ініціативу РОСІЇ. Звичайно, якщо Росія перехопила ініціативу Хрещення РУСІ, коли ще держави такої неіснувало, то звичайно ПЕРЕМОГУ НАД ФАШИЗМОМ БЕЗАПЕЛЯЦІЙНО ПРИЙМАЄ НА СВІЙ ПОЧЕТ......А ДУДКИ ВАМ!!!! (Так маємо сказати) ....дутки вам братья ПОБЕДА НАД ФАШИЗМОМ, Это победа нашего народа.Н аши деды гибли в этой войне.Одни гибли в окопах лицом к Берлину, другие деды гибли в окопах лицом к МОскве (ОУН, УПА, підпільні військові формування)...

ТОМУ ЛЮБІ МОЇ МАЄМО ГОВОРИТИ ПРО ЦЕ СВЯТО. ЗВИЧАЙНО В НЬОМУ БАГАТО ТОГО. що дратує око, червоні зірки,серпи, клевці; АЛЕ МИ СПОКІЙНО ДИВИМОСЯ НА ФОТОГРАФІЇ ДІДІВ НАШИХ У АВСТРІЙСЬКИХ ВІЙСКОВИХ СТРОЯХ.польських, румунських...ЩОЖ ПОРОБИШ ВОЮВАЛИ ПІД ЧУЖИМИ ГАСЛАМИ....АЛЕ ПЕРЕМОГА НАША...МУСТМО ПРОДОВЖУВАТИ БОРНЮ ПРОТИ КОМУНІЗМУ І ЦЯ ПЕРЕМОГА БУДЕ ЩЕ БІЛЬШ ВАЖЛИВОЮ ЗНАМЕНОМ ЇЇ МАЄ БУТИ УКРАЇНСЬКИЙ ТРИЗУБ І СИНЬО-ЖОВТА ФАНА...ЦЕ - МАЙБУТНЄ.

ПОЗБУВАЙМОСЯ МЕНШЕВАРТОСТИ ! згадаймо, що УГКЦ це не тільки Львівські парафії. УГКЦ - ЦЕ ПОТУЖНЯ УКРАЇНСЬКА ДУХОВНА ШКОЛА, до котрої належить люд нової України. (Схід. Захід, Південь...) якщо самі позбудемося цієї роздвоєності і візьмемо ІНІЦІАТИВУ І БІЛЬШЕ БУДЕМО ПРО ЦЕ ПИСАТИ, говорити, молитися, ТО СПРАВА ПЕРЕМОГИ ЗНОВУ БУДЕ ЗА НАМИ....

ДОРОГІ ФОРУМЧАНИ ЩИРО ВІТАЮ ВАС З ПРАЗНИКОМ ПЕРЕМОГИ У 2 ІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ.ЦІНОЮ ПЕРЕМОГИ Є УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ І УКРАЇНСЬКА НЕВИННО ПРОЛЯТА КРОВ...
НЕХАЙ ГОСПОДЬ УПОКОЇТЬ ДУШІ ВОЇНІВ КОТРІ ПЕРЕМОГЛИ НАД ФАШИЗМОМ І КОМУНІЗМОМ ! СЛАВА УКРАЇНІ.

oremus
дописувач
дописувач
Повідомлень: 97
З нами з: 11 вересня 2008, 20:02

Повідомлення oremus » 08 травня 2009, 21:15

Доречи, не святкувати День Перемоги, це всерівно, що применшити Перемогу України (майбутню) У ФУТБОЛІ. тільки за те, щр лідером став Шахтар, а не Динамо. І ОДНІ наші і ДРУГІ наші... Українці досить часник ділити на четверо, а сало на двоє ;)

wpab
дописувач
дописувач
Повідомлень: 52
З нами з: 01 травня 2009, 20:39

Повідомлення wpab » 08 травня 2009, 22:05

Коли наступить День Визволення України?

З часу проголошення Незалежности спливло не так вже мало часу, хоча б для того, аби, нарешті, позбутися міфів минулого, очистивши тим самим свідомість нації від брехливих та вкрай шкідливих нашарувань совєтської доби. Вже загалом пішли на смітник Історії "октябрьская рєволюція", Лєнін, КПРС тощо. Та, незважаючи на неспростовність історичних фактів, у більшій частині суспільства продовжує й далі побутувати ідея т. зв. "отєчєствєнной войни", а отже, й "освободітєльной" місії совєтської (красної) армії, армії, яка насправді стала одним з головних чинників нищення української нації в XX сторіччі. Переконаний, це відбувається здебільшого через те, що як і попередній антинародний кравчуківсько-кучмівський режим так і, що цікаво і симптоматично, нинішня "народна" влада продовжують докладати чималих зусиль, аби зберегти цю вкрай хибну міфологію в головах людей. Згадаймо лише "буйне" відзначення в Україні т. зв. "Дня Побєди" в травні минулого року. Такий хід подій дає підстави констатувати, що Україна й надалі значною мірою залишається совєтським заповідником, де, як правило, немає місця інтересам, власне, українства, яке залишається в Україні "на власній, не своїй землі". Святкування "Дня Побєди" совєтських поневолювачів України над поневолювачами німецькими чітко показало, на яку світоглядну базу спирається "нова" помаранчева влада.

Поновлення червоної окупації України в 1943-1944 рр. принесло незліченні жертви і страждання українському народові. Совєтський геноцидний режим за масштабами фізичного винищення людей та цілих націй, поневолення та приниження окремої особистості, злочинів проти людяности спромігся перевершити навіть такий відверто людожерний режим, як гітлерівський, ставши, безумовно, найзлочиннішим режимом в історії людства.

Початкова поява на території нашої Батьківщини совєтської (красної) армії й, відповідно, совєтської влади, пов'язана з більшовицьким заколотом у жовтні 1917 р. в Росії, встановленням там більшовицького режиму та його військовою інтервенцією на терени України, яка вже мала свою, хоч і хитку, державність у формі Української Народної Республіки (УНР) - єдиної законної влади в країні. УНР була визнана і урядом совєтської Росії. Отже, війна між ними була війною між двома суб'єктами міжнародного права. 1 листопада 1918 р. була проголошена Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). 22 січня 1919 р. був підписаний Акт Злуки українських земель, згідно з яким УНР і ЗУНР об'єдналися в єдину соборну державу - Українську Народну Республіку. Здійснилася віковічна мрія української нації, але в єдиної Української держави не було майбутнього - її знищила та сама армія, черговий прихід якої у 1943-1944 рр. на багатостраждальну українську землю, а також т. зв. "День Побєди", так затято з року в рік відзначає "українська" влада. Наприкінці 1918 р. совєтська Росія розпочала чергову агресію проти України, порушивши акт про перемир'я.

Ця агресія не була спровокована урядом незалежної України, отже була незаконною і не відповідала міжнародним нормам свого часу. Внаслідок інтервенції більшовицької Росії проти УНР наприкінці 1918 р. Україна була окупована, і на її терені за рішенням ЦК РКП(б) (!) була утворена штучна нелегітимна структура - Українська Совєтська Соціалістична Республіка (УРСР), уряд якої виступав одним з ініціаторів створення СРСР. Оскільки сама УРСР та її уряд були утворені за рішенням ЦК РКП(б) та внаслідок вигнання законного уряду УНР, то всі закони УРСР з юридичної точки зору були і є недійсними, адже УРСР виконувала роль колоніальної адміністрації в Україні.

Поразка УНР та окупація України совєтською Росією стала початком нової української трагедії. Чого тільки не зазнала українська нація під совєтською окупацією! Це можна назвати одним містким словом - НИЩЕННЯ. Тотальне і безумовне. Україна пам'ятає винищення майже всієї української інтелігенції - цвіту нації в 30-х роках минулого століття. А Голодомор 1932-1933 рр. - найжахливіший злочин проти людяності! Його проводила саме та влада, яка в 1943-1944 рр. "освобождала" Україну. Внаслідок такого "освобождєния" Україна зазнала ще одного Голодомору 1946-1947 рр., продовження геноциду в різних формах, складовою частиною якого був лінґвоцид - винищення української мови. Саме тому більша частина "освобождьонной" совєтами України і досі розмовляє мовою північних "братів", рідного ж слова не чути практично ніде. Ще один вислід "освобождєнія" - знищення канонічної Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), що входила тоді до складу Польської Православної Церкви (ППЦ) і мала канонічну тяглість від Київської митрополії Константинопольського Патріархату - Української Церкви, що існувала до 1686 р. Совєтська влада "освободіла" Україну від Української ж Церкви, в тому числі і від її греко-католицької гілки, натомість місцеві храми заповнив створений Сталіним у вересні 1943 р. Московський патріархат, який не мав і не має канонічної правосильности на всій території України (яка завжди належала до Константинопольської церкви), і який був функціональною складовою совєтського режиму, що є канонічно неприпустимим для будь-якої Церкви. А український люд був знову на довгий час позбавлений свого духовного опертя - рідної Церкви, якій і досі, за великим рахунком, немає місця в своїй країні.

Очевидно, що будь-якій психічно здоровій людині навіть із слабкими розумовими здібностями цілком під силу осягнути наслідки панування совєтів на нашій землі. Тим не менш, вже й "помаранчева" влада з маніакальною впертістю продовжує відзначати зміну окупаційного гітлерівського режиму на ще жахливіший - совєтський. Це є вкрай неприпустимим, бо є глумлінням над Україною, українською нацією, тими незліченими жертвами совєтського геноциду, які волають до нас, своїх нащадків, вимагаючи, нарешті, встановлення Правди та Історичної Справедливости. Переконаний, що всі порядні та чесні люди в Україні від імені героїв Крут та Базару, вояків армії УНР, що стояли до загину проти червоної більшовицької чуми, незлічених жертв голодоморів, що померли мученицькою смертю (між якими жінки та малі діти), українських поетів, письменників, науковців, митців, від яких "освобождалі" Україну окупаційна совєтська влада, в'язнів, закатованих в совєтських тюрмах та концтаборах, членів та вояків ОУН-УПА, які майже всі віддали власне життя за Незалежність Батьківщини, мають вимагати від влади всіх рівнів припинення цього глуму і знущання над українською нацією, над здоровим глуздом та історією, яка дає свою відповідь нам, нащадкам тих стражденних поколінь.

Тим не менш, незважаючи на незаперечність фактів, значна частина громадян України, здебільшого за інерцією та не вникаючи в суть проблеми, продовжує вважати 9 травня "праздніком", а совєтський режим з його злочинною армією "освободітєлямі". Та далеко не завжди Правда є на боці більшости. Тим більш є сенс сказати цим ошуканим людям: розберіться, звичайна логіка та неупередженість неодмінно приведуть вас до належної відповіді. Саме до них звернені слова зі Святого Письма "пізнайте істину, і Істина зробить вас вільними".

Слід також однозначно вимагати припинення використання державних та комунальних коштів для проведення заходів, пов'язаних з більшовицькими "празднікамі". Зацікавлені політичні сили, ветерани совєтської армії, НКВС тощо і так відзначать цей день. Кошти ж з бюджетів усіх рівнів варто, замість такої ганьби, віддати бідним, інвалідам, хворим, неповносправним. Хіба в країні розв'язані всі важкі соціальні проблеми?

Звичайно, найскладнішою в цьому сенсі є проблема ветеранів совєтської армії, вже літніх людей, більшість з яких й зараз щиро вірить в "освободітєльную" місію цієї армії, а отже, й влади, інструментом якої вона була. Для багатьох участь у цій війні стала сенсом всього життя. Слід зрозуміти цих людей, їм (та багатьом їхнім нащадкам) вкрай важко і боляче сприймати те, про що, зокрема, йдеться в цьому дописі. Але історія - невблаганна річ, вона послуговується не емоціями, а науково доведеними фактами та висновками. Кому і коли совєтська влада та її вислід - совєтська армія принесла свободу і незалежність? В кращому разі була заміна одного поневолення іншим. Чи здатний більшовизм як доктрина та практика дати кому-небудь і коли-небудь свободу? Чи можуть принести свободу, власне, раби, адже де-факто рабами більшовицького режиму були військові цієї армії та мешканці великої катівні під назвою СРСР? Практично усюди, куди приходила ця влада та її армія, вони приносили море страждань, крові та гори трупів. Ветерани совєтської армії, перш за все ті, хто безпосередньо брав участь у бойових діях проти гітлерівців, - ще однієї чуми XX сторіччя, а також і ті, хто брав участь у т. зв. "заґрадотрядах", охороняв під час війни совєтські концтабори, придушував антисовєтські національно-визвольні рухи країн Балтії, України, Білорусі, а згодом країн т. зв. "соцтабору" - НДР, Угорщини, колишньої Чехословаччини тощо, осягніть, нарешті, те, що відбувалося в ті часи, станьте на бік Правди! Таке варто зробити в будь-якому віці. Станьте, нарешті, на бік України - нашої Батьківщини, а не Совєтського Союзу, інтереси яких завжди були діаметрально протилежні.

Немає жодних сумнівів, що Україна, як усі цивілізовані країни Європи, має на державному рівні відзначати 8 травня - день закінчення Другої світової війни на континенті. Це має бути не день парадів та феєрверків, а Всеукраїнський День Жалоби і Скорботи, адже ця страшна війна забрала десятки мільйонів, зокрема й українських життів, і це стало можливим передусім завдяки двом людожерним режимам - більшовицькому та гітлерівському. Це має бути День Пам'яті і День Очищення, в тому числі і від совєтської скверни, яка ще й досі присутня в Україні. Цей день має бути уроком для майбутніх поколінь української нації. А день 9 травня слід, безумовно, скасувати, адже, по-перше, війна в Європі скінчилася саме 8 травня, а по-друге, внаслідок цієї війни Україна знову опинилася в складі СРСР, де тривав геноцид української нації. То про яку перемогу йдеться?

Але ж таки йдеться. Про ту саму "побєду", і це є прямим свідченням того, що Україна ще не є вільною, адже значна частина нації й досі закута в кайдани совєтських міфів, кайдани духовні, які не дають нації випростатися, повноцінно стати на ноги. Саме духовне поневолення і є основною причиною всіх тих різноманітних криз, від яких потерпає Україна. День Визволення України, справжнього Визволення, ще попереду, адже не може бути так, щоб Правда так довго лишалась на узбіччі українського життя. Зробити її набутком всієї української нації і є головним завданням усіх тих, хто називає себе націоналістами і патріотами, просто чесними і порядними людьми.

Євген ЛЕВІН, КУН, "Просвіта",

м. Харків

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 08 травня 2009, 22:12

oremus писав:Українці досить часник ділити на четверо, а сало на двоє ;)


А хто ділить. В кожного народу є свої герої і свої "хохли". Не можна всіх українців однією міркою міряти. На мою думку в основній масі Український нарід мудрий і знає де є правда а де кукіль.
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

wpab
дописувач
дописувач
Повідомлень: 52
З нами з: 01 травня 2009, 20:39

Повідомлення wpab » 08 травня 2009, 22:24

НАЙМІЦНІШИЙ МІФ МОСКВИ?
Богдан КРИМСЬКИЙ
30.Apr.2009

Ще й дотепер у суспільній свідомості України не жевріють, а повноцінно живуть, повносило впливають на всі сфери буття й думки давні комуно-імперські міфи. Держава протягом 18 років незалежности нічого не робила, щоб зруйнувати ці потужні ментальні комплекси, хоча вони руйнували і руйнують Українську державу. Ця комуно-імперська ідеологія несумісна з українською нацією та її державністю, тому не буде наша державність міцною і сталою, допоки ці міфи не буде викрито на загальнонаціональному рівні. "Найпотужніший з них - це міф про "велику вітчизняну війну", про сталінську армію-"визволительку", про те, що Гітлер був абсолютним злом, а Сталін - тільки відносним.


Ще й нині можна кілька разів на рік чути, що в тому чи іншому місті України святкують чергове "визволення від німецько-фашистських загарбників". Німецькі нацисти справді були загарбниками, але чи були визволителями ті, хто ніс сталінську "свободу" з її терором НКВД, ГУЛАГом, масовим нищенням невгодних народів та соціальних станів? Нам постійно, відповідно до настанов Кремля, навіюють, що в Україну насувалась темрява із заходу та світло зі сходу. У Росії не хочуть визнати і забороняють це робити в Україні, влаштовуючи політичну істерію, що сталінський режим не був кращим від гітлерівського. Болгарський вчений, перший президент демократичної Болгарії, автор фундаментального дослідження "Фашизм" Желю Желев написав: "Якщо між фашизмом і комунізмом є якісь відмінності, то всі вони не на користь комунізмові". Подальше вивчення так званої великої вітчизняної війни як частини Другої світової може розкрити чимало неприємних для комуністів та нинішнього чекістсько-шовіністичного керівництва Російської Федерації таємниць. Ось чому в Росії готується законопроект про кримінальну відповідальність за "заперечення перемоги радянського народу" в радянсько-німецькій війні 1941-1945 рр.


Завдяки цьому законові вдасться заборонити будь-який критичний погляд на цю війну, на співпрацю Сталіна з Гітлером, на злочини радянських військовослужбовців проти мирного населення й таке інше. Не можна буде висловлювати сумніви щодо "визвольної місії" сталінського війська, хоча кого могла визволити армія рабів, що вона могла принести іншим народам, крім ГУЛАГа і тотальної влади таємної поліції? Російський філософ діаспори Георгій Федотов називав СРСР "каторжною імперією". То яка ж воля могла бути принесена її в'язнями в Європу?


Російський письменник А.Кузнецов у своєму відомому творі "Бабин яр" написав: "Священна" війна СРСР проти Гітлера була лише відчайдушною боротьбою за право сидіти не в іноземному, а в своєму власному концтаборі, плекаючи надію поширити саме його на цілий світ".


Сьогодні міф про сталінських "визволителів" залюбки використовується Кремлем, щоб вимагати "вдячности" від усіх народів Європи, щоб втручатися в їхні справи, нахабно диктуючи, де в них які пам'ятники мають стояти, а яких геть не повинно бути.


Цей міф потрібен Москві, щоби всіх незгодних з нею оголошувати "фашистськими колаборантами", хоча не було в XX столітті діяча, який би співпрацював із Гітлером більше, ніж Сталін. Цей міф потрібен, щоб тримати в покорі колишні частини імперії, тероризуючи за будь-які спроби віддати належне своїм борцям за державну самостійність. Якщо цей міф зазнав суттєвих утрат у країнах Центрально-Східної Європи, в Естонії, Латвії та Литві, то в Україні він дотепер залишається недоторканним. Ще ніхто з українських провідників не наважився сказати правду, що не визволення прийшло зі сходу, а новий окупант заступив місце попереднього.


Законопроект, запропонований російським міністром генералом Сергієм Шойгу про кримінальну відповідальність за "заперечення перемоги радянського народу", також спрямований на захист головного комуно-імперського міфу, про приховання ганебної правди про "визволителів", які поводилися на "визволених" ними територіях ніяк не краще, ніж вермахт. На "визволителях" - масові зґвалтування, вбивства, грабунки й т.д. І не лише в Німеччині, а в усій Європі.



Наприклад, перша чорна кішка пробігла між червоною Москвою і червоним Белградом тоді, коли югославська делегація на перемовинах у Кремлі поскаржилася Сталінові на радянських солдатів і офіцерів, що зґвалтували і вбили понад 100 сербських жінок. Як згадував югославський генерал Милован Джилас, Сталін повністю виправдав насильників і вбивць. Але серби ніколи не воювали проти Росії і жодних підстав для помсти не було. Навпаки, сербів у Росії завжди рекламували як історичних союзників. Якщо так поводилися з "історичними союзниками", то що вже говорити про інших...


Законопроект генерала Шойгу, що незабаром стане законом, має назавжди затулити рота таким чесним людям, як російський художник Леонід Рабічєв, який під час війни був лейтенантом, командиром взвода зв'язку і брав участь у бойових діях у Східній Пруссії, а 7 травня 2002 року, перебуваючи в госпіталі для ветеранів війни, вирішив полегшити свою душу каяттям. Ось що він розповів: "Назад в Восточную Пруссию, февраль 1945 года. Да, это было пять месяцев назад, когда войска наши в Восточной Пруссии настигли эвакуирующееся из Гольдапа, Инстербурга и других оставляемых немецкой армией городов гражданское население. На повозках и машинах, пешком старики, женщины, дети, большие патриархальные семьи медленно по всем дорогам и магистралям страны уходили на запад.


Наши танкисты, пехотинцы, артилеристы, связисты нагнали их, чтобы освободить путь, посбрасывали в кюветы на обочинах шоссе их повозки с мебелью, саквояжами, чемоданами, лошадьми, оттеснили в сторону стариков и детей и, позабыв о долге и чести о об отступающих без боя немецких подразделениях, тисячами набросились на женщин и девочек.


Женщины, матери и их дочери лежат справа и слева вдоль шоссе, а перед каждой стоят гогочущая армада мужиков со спущенными штанами.


Обливающихся кров'ю и теряющих сознание оттаскивают в сторону, бросающихся на помощь детей расстреливают. Гогот, рычание, смех, крики и стоны. А их командиры, их майоры и полковники стоят на шоссе, кто посмеивается, а кто дирижирует - нет, скорее, регулирует. Это чтобы все их солдаты без исключения поучавствовали. Вседозволенность, безнаказанность, обезличенность и жестокая логика обезумевшей толпы. ...Я понимал, что война далеко не все спишет. А полковник, тот, что только что дирижировал, не выдерживает и сам занимает очередь, а майор отстреливает свидетелей, бьющихся в истерике детей и стариков.


...До горизонта между гор тряпья, перевернутых повозок трупы женщин, стариков, детей.


Шоссе освобождается для движения. Темнеет. Слева и справа немецкие фольварки. Получаем команду расположиться на ночлег. Это часть штаба нашей армии: командующий артиллерии, ПВО, полит-отдел. Мне и моему взводу управления достается фильварок в двух километрах от шоссе. Во всех комнатах трупы детей, стариков и изнасилованных и застреленных женщин. Мы так устали, что, не обращая на них внимания, ложимся на пол между ними и засыпаем".


Ніхто за ці злочини проти мирних людей не відповів, ані "визволителі", ні ті, хто ними керував. Для них місця в трибуналі Нюрнберга не знайшлося.


Ось що писав про звірства радянських військ у Східній Пруссії в жовтні 1944 року британський військовий історик Марк Гастінгс: "Навряд чи бодай один цивільний уникнув смерти від рук російських солдатів. Жінок розпинали на дверях сараїв і перекинутих возах, або, зґвалтувавши, розчавлювали танками. Їхніх дітей також по-звірячому вбивали... Дії червоноармійців не були проявами безглуздої жорстокости - то був методичний садизм, що не поступався діям самих нацистів". Таких фактів дуже багато, їх тисячі. Звісно, не всі були такими. Але ж у вермахті, та навіть СС також не всі були такими. На тлі звірств масові грабунки та мародерство "визволителів" виглядають вже як цілком безневинна справа. За твердженнями генерала Милована Джиласа, Сталін знав про те, що коїться у Східній Прусії, але не заперечував. Убивства і зґвалтування, до того ж масові, були поширеними явищами на територіях, що окупувала Червона армія.


На жаль, вже багато років уся ця правда замовчується в Україні. Офіційна влада мовчить, приховуючи ці факти. Саме тому, що влада мовчить, українцям нахабно і безсоромно брешуть про "злочини" ОУН-УПА та навіть встановлюють пам'ятники "жертвам" українських патріотів.
Україна ніколи не стане справді незалежною, не контрольованою Кремлем державою, допоки на її просторах пануватиме комуно-імперський міф "великої вітчизняної війни" Іосіфа Сталіна.



Богдан КРИМСЬКИЙ

сергій
старець
старець
Повідомлень: 507
З нами з: 27 березня 2008, 22:48
Звідки: Галичина

Повідомлення сергій » 09 травня 2009, 09:45

В Нюренберзі злочинці судили злочинців, але сказати про це означає викликати шквал "праведного" гніву. Про совєтсько-московські злочини замовчується, як рівно ж і безглузді з військової точки зору бомбардування німецьких міст, атомні бомби на японські міста, потоплення кораблів з біженцями зі Східної Прусії... Хто зна які ще злочини скоїла антигітлерівська коаліція...?
Цікаво що американські стратеги вибрали власне Хіросіму і Нагасакі, міста, які з військової точки зору були без будь якого значення, але... Власне в цих двох містах і їхній околиці була сконцентрована найбільша кількість японських католиків. Чи випадково це? Американці та британці найбільше знищили власне католицькі енклави на протестантській півночі Німеччини - Кельн і Дрезден. Чи випадково це? Власне найбільше нападають на Католицьку Церкву за буцімто співпрацю Церкви з нацизмом. Чи випадково це?

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Повідомлення romanm » 09 травня 2009, 11:23

ljubomyr_ps писав:
oremus писав:Українці досить часник ділити на четверо, а сало на двоє ;)


А хто ділить. В кожного народу є свої герої і свої "хохли". Не можна всіх українців однією міркою міряти. На мою думку в основній масі Український нарід мудрий і знає де є правда а де кукіль.


Не вірю. Нема такого. Це все загальні, високопарні слова, які немають жодного фундаменту. Приклад є остання помаранчева, опаскудили колір. Тепер як мат, використовується. Всі ці майдани лишній раз підтвердили, що народ, є масса. Це ж саме, я говорю про біло голубих. Баста.

І що ж такого відстояли на майдані???? А відстояли другу тусовку, всередині вони як попередні, тільки на наших плечах вони дорвалися до корита, ну і гасла поміняли.

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 09 травня 2009, 12:46

romanm писав:Не вірю. Нема такого. Це все загальні, високопарні слова, які немають жодного фундаменту. Приклад є остання помаранчева, опаскудили колір. Тепер як мат, використовується. Всі ці майдани лишній раз підтвердили, що народ, є масса. Це ж саме, я говорю про біло голубих. Баста.

І що ж такого відстояли на майдані???? А відстояли другу тусовку, всередині вони як попередні, тільки на наших плечах вони дорвалися до корита, ну і гасла поміняли.


Та не будьте таким "чорним" песимістом. Про помаранчевий здвиг народу я вже говорив не буду повторюватись. Але підійдім з іншого боку. Ви ,думаю, зі мною погодитесь, що все, що відбувається - діється з допуском і по Волі Божій. Як би не виглядало все "чорно і сіро" рано чи пізно добро переможе -але в наших силах цей час прискорити або віддалити. Не треба просто скиглити і допускати увесь цей політико-світський негатив у свою душу бо якщо так то ми й оподібнюємось тому що сприймаємо. Люди добрі та є в нас правдива Віра, непереможна сила молитви ,святі заступники в небі, наша Небесна Цариця, під пятою якої опинеться все світове зло - це не високопарні слова - це наша ХРИСТИЯНСЬКА РЕАЛЬНІСТЬ. Світ з його спокусами й злом минеться але Правда Божа і в ній Віра наша - Вічна.
"Радійте в Господі завжди, і знову кажу: радійте!
Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!
Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
І Мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші й ваші думки у Христі Ісусі.
Наостатку, браття, що тільки правдиве, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, - думайте про це!
Чого ви від Мене навчилися, і прийняли, і чули та бачили, - робіть те! І бог миру буде з вами"! (Фил.,4;4-9)
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Повідомлення romanm » 09 травня 2009, 13:10

Господь близько!
Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
[


Та я розумію, просто так, висловлюю свої думки.:)

Аватар користувача
mediazmi
гість
гість
Повідомлень: 6
З нами з: 05 травня 2009, 14:14

Не можна святкувати війну, це зло

Повідомлення mediazmi » 10 травня 2009, 21:40

Продовжуючи цю тему пропоную почитати на сайті BBC роздуми "Не можна святкувати війну, це зло"


У травні відзначається День Перемоги. Тільки більшість Європи відзначає його 8 травня, а Східна Європа – 9-го.
Хто і що святкує і наскільки змінилося трактування подій війни за останні 64 роки?
Про це ішлося в інтерактивній програмі Бі-Бі-Сі «Добрий вечір з Лондона!», яку вела Ольга Бетко і гостем якої був кандидат історичних і доктор політичних наук Владислав Гриневич.
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/indepth/story/2009/05/090510_grynevych_interactive_kk.shtml

ljubomyr_ps
старець
старець
Повідомлень: 506
З нами з: 27 жовтня 2008, 20:14
Звідки: Місто на кордоні

Повідомлення ljubomyr_ps » 11 травня 2009, 10:59

Моя думка така: 8-9 травня - це деньпамяті усіх погиблих у 2-й Світовій Війні. Їм треба віддати належну шану (милосердя) і молитву. А веселитись і гульбанити якось по Християнському в цей день не випадає (хібань що по совдепівському - "випіть стакан водкі за упокой").

Одна річ мене засмучує.
Помянули ми по християнськи загиблих воїнів УПА, Січових Стрільців, навіть німецьких загиблих солдатів (упорядкували,загородили могили, поставили хрест, періодично відправляють латинські молобні за душі загиблих (с.Потелич)). А в моєму місті на цвинтарі поховані радянські воїни (вт.ч. й українці) стоїть памятник а хреста нема (поставив сам "несанкціоновано" деревяного хреста а його прибрали бо бач нема на то дозволу ніколи там не правиться за душі загиблих бо знову ж таки нема дозволу (місцевої ради, спілки ветеранів і т.п.) Зато папіть і пагулять будь-ласка без дозволів...
Життя таке коротке - поспішаймо творити добро!


Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9707
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

1 Листопада проголошення ЗУНР

Повідомлення о.Олег » 01 листопада 2011, 09:53

1 Листопада 1918 року українці Галичини перебрали владу у краї і проголосили Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР).
Вітаємо усіх духовних спадкоємців цього державного утворення!

Коли опада тихо листя,
Коли наступа листопад,
Вертає нас пам’ять вогниста
У роки минулі назад.

Що було в минулому тому,
Що так трепетливо душа
Надслухує відгомін років,
Що сум по собі залиша?

Піднялися рідні прапори,
Де золото поля й блакить,
Та що це у нашому Львові?
Чому наше місто горить?

А там розриваються кулі,
Там гинуть вкраїнські сини!
Підступна ворожа навала –
Вкраїни не хочуть вони.

Три тижні – бої і атаки.
Три тижні надій й – безнадій…
Як тяжко вертатись в минуле,
Але не вертатись не смій!

Полеглі за нашу свободу,
Вони гартували нам меч,
Бо вірили в силу народу,
Що скине ярмо з своїх плеч.

Минають роки за роками,
Та той, вісімнадцятий, ліг
У пам’ять, у серце, навіки
Змінивши історії хід.

Коли опада тихо листя,
Коли наступа листопад,
Вертає нас пам’ять вогниста
В минулії роки, назад…

Оксана Крушельницька


Чин і Честь.

1 листопада 1918 року відбулося те, чого так бракує сучасній українській державі. Було прийнято рішення. Однозначне безкомпромісне, правильне і своєчасне. Сотник Дмитро Вітовський, офіцер легіону Українських Січових Стрільців, усвідомлюючи фактичну смерть імперії Габсбургів, зважаючи на величезну практичну роботу, пророблену поляками, до яких австрійська влада в останні дні свого існування виявляла максимальну прихильність та яким готувалась передати владу на Галичині, віддав наказ роззброїти всі військові формування Австрійської імперії та будь-які інші, які могли б чинити загрозу і перебрати владу до рук Української Національної Ради та Українського Головного Військового Комісаріату шляхом військового перевороту.

…Вітовський прибув до Львова щойно 30 жовтня. Тріщала по швах бабця Австрія і Швейк, уже не бачений і не доописаний Гашеком, мабуть, вертався до рідної Праги минаючи патрулі або умирав від тифу у російському полоні. У Загребі проголошували створення Королівства сербів хорватів і словенців і на щоглах цісарсько-королівського флоту востаннє підіймали прапори Імперії. Мадяр Мікльош Горті – останній адмірал Австрії, віддавав останню ж честь своєму прапору і передавав повноваження та командування флотом хорвату Янку Вуковічу де Подкапельські – капітану першого рангу цісарсько-королівського флоту, командиру лінкора «Вірібус унітус»; віднині – контрадміралу Югославського флоту. Так! Нації стрімко, наче метелики, вилущувались зі своїх потворних лялечок – імперій і йшли в суворий – часом аж занадто суворий – світ. Вітовський знав ситуацію. Він, вояк і бойовий командир, герой боїв на Маківці, чиї підрозділи з боєм, першими вдерлись в окупований Дрогобич і звільнили його від російських військ, бачив політиків – доктринерів, що намагалися шляхом довгих і безплідних переговорів з імперською владою у Відні та її представництвом у Галичині, переконати віддати владу і визнати право українців на свою державу. Кілька тижнів уже тривали безплідні перемовини, а поляки, утворивши в Кракові свою Ліквідаційну комісію, готувалися просто, без усіляких лишніх сантиментів до своїх улюблених господарів з Відня, перебрати владу і поставити увесь світ перед фактом – Галичина є невід’ємною частиною Польщі.

До вечора 30 жовтня Вітовський прийняв рішення: «1 листопада перебрати владу до своїх рук за допомогою зброї». Йому заперечили політики-члени Української Національної Ради, йому закричали про відповідальність і кров, його лякали наслідками. Зблідлий Вітовський скрипнув зубами, - «Якщо цієї ночі не візьмемо Львів, то завтра напевно візьмуть його поляки! Ви цього хочете?» Доктор Кость Левицький – голова Української Національної Ради - втомлено провів рукою по очах, червоних від безсоння. Підвівся у мертвій тиші і мовив: «Дійте, полковнику!».

31 жовтня офіцери-українці провели останні приготування. Власне, особливо готуватись не було потреби – українські вояки давно були готові до виступу за власну державу. Ще з вересня двадцять українців-офіцерів львівського гарнізону створили таємну організацію Центральний військовий комітет, який потім і виріс в Український Головний Військовий Комісаріат. Свідомість простих вояків була на надзвичайно високому рівні – після кількох років війни вони вже уміли не тільки вмерти за Україну, а й - як страшно б це не звучало – і вбивати за неї. Та того ж 31-го числа виявилось, що замість запланованого числа вояків у 2500 чоловік можна розраховувати заледве на 1400 стрільців та 60 старшин. Вітовський кинув фразу: «Тут нема з ким починати. Ми пропали!» Однак, опанував себе – переворот уже був запланований по всій Галичині і Буковині. Шляху назад не було і, у ситуації повної переваги ворожої сторони, Вітовський видав наказ про виступ…

…Я не знаю, скільки важить Рішення. Я не знаю, що має пережити людина у повній свідомості йдучи на майже певну смерть. Я тільки знаю, що більшість офіцерів, які приймали участь у перевороті 1-го листопада 1918 року за кілька годин до виступу склали заповіти. Серед них не було жодного старшого 35-ти років. В основному – двадцятип’яти-тридцятилітні чоловіки.

…Операцію було проведено блискавично і безкровно. З 04.00 ранку до 07.00 ранку українською армією було взято під контроль всі державні установи і військові об’єкти Львова. Було роззброєно всі військові формування тепер уже нелегітимної австрійської армії. Над містом було піднято державний прапор України. До обіду 1-го листопада українці контролювали повністю всю Галичину. Враховуючи тодішні засоби комунікації – це просто неймовірний успіх. Опору українській владі не чинили ніде крім Борислава. Там, у головному нафтоносному районі Галичини і передвоєнної Польщі, поляки, заскочені фактичною появою української держави, підняли бунт. Силами місцевого населення та війська, Бориславську проблему було ліквідовано до 10-го листопада – жорстко і швидко. Провінція радо визнала появу української держави, однак, Львів… Львів став головною проблемою нової держави.

Станом на 1листопада 1918 року у Львові проживало близько 112 тисяч поляків з усього населення біля 200 тис. чоловік. Українців у місті було тільки 27 тисяч. Українських вояків – 1400 чоловік і 60 офіцерів. У той же день, першого листопада, поляки збунтувались. Уже колишні вояки тіє ї ж австрійської армії, що й українці, обивателі, студенти і навіть учні гімназій та шкіл висипали на вулицю і почали стріляти в українців. У поляків не було організованої збройної сили але їх чисельність і ентузіазм дозволив захопити склади зброї і утримувати певні райони міста, перетворивши їх у плацдарми. В українців не було фізичних сил утримувати Львів. Однак, нашим воякам вдавалось контролювати більшу частину Львова. Через кілька днів ситуація стабілізувалась і перевага перейшла на українську сторону. До 18 листопада взагалі здавалось, що Львів остаточно залишиться українським. Фактично, це був один-єдиний польський острівець в українському морі довколишніх земель. Природно, що довго оборонятись він не міг. Допомога Львову могла надійти тільки з Польщі. І вона вже поспішала. Вишколена і екіпірована у Франції для війни з більшовиками армія генерала Галлєра вирушила на допомогу обложеному Львову. Найшвидше, дієва допомога полякам з Польщі до Львова, могла прибути тільки залізницею через місто Перемишль. Усе, що пізніше, ставало неважливим через те, що українці уже практично завершували розгортання своїх військ і могли б дати гідну відсіч окупантам. Розуміючи важливість стратегічного положення Перемишля на березі річки Сян, Вітовський ще 31-го жовтня, до перевороту, віддав наказ знищити мости в Перемишлі. Ця людина уміла передбачати і планувати! Але…

І до сьогодні точно не відомо, чому комісар Перемишля Володимир Загайкевич не виконав наказу полковника Вітовського. Він пропав безвісти 4-го листопада 1918-го року. Мости залишились цілими. Через кілька днів, під тиском переважаючих сил поляків, українці зушені були залишити Перемишль. 21 листопада польська армія, оточила Львів. Наші війська відступили. Однак, це був тільки перший акт воєнної трагедії, яка триватиме до липня 1919 року. Остаточно Західно-Українську народну республіку доб’є вишколена і озброєна у Франції армія генерала Ґаллєра…

Дмитро Вітовський загинув у серпні 1919 року при супроводженні вантажу грошей Української Народної Республіки з Німеччини, де їх друкували. Літак в якому летів полковник розбився під Ратибором, на кордоні з Польщею. Очевидно, Господь вирішив, що цей народ не достойний таких діяльних вождів…

Він любив поезію, він за одну ніч створив Державу, він знав, що Честь – здатність добре здійснити те, до чого ти йшов ціле життя. Здійснити Чин.

У день звершення найважливішого Чину в житті сотень тисяч людей Дмитру Вітовському було тридцять. Було першого листопада 1918 року. Був Львів і синьо-жовтий прапор на його ратуші, і Король Данило повернув собі перлину своєї корони…
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).


Повернутись до “Гуманітарні дисципліни”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей